Vasyl Stefanyk Precarpathian National University: Scientific journals / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Not a member yet
6216 research outputs found
Sort by
Дошкільна освіта і війна: нові стратегії і виклики в умовах інклюзії
No full textThis article examines the challenges encountered by the Ukrainian preschool education system in organizing psychological and pedagogical support for children with special educational needs (SEN) amid the russian-Ukrainian war. The current state of research in pedagogical science on this issue is analyzed, with particular attention to contemporary scholarly literature addressing inclusive education and the support of preschool children with disabilities in crises. The study highlights the unique vulnerability of children with disabilities during armed conflicts, considering multiple dimensions – physical, emotional, social, and infrastructural. Specific issues identified include restricted access to evacuation and shelters, disruption of medical and rehabilitation services, emotional instability, limited access to information, the collapse of inclusive learning environments, and an increased need for moral and psychological support. The article also draws historical parallels between the experiences of wartime childhood during World War II and those of children affected by the current conflict, noting shared phenomena such as mass displacement, psychological trauma, disruption of educational continuity, and the emotional detachment resulting from family separation and loss. The article presents the findings of a survey conducted among preschool educators across various regions of Ukraine, aimed at assessing the current state of inclusive practices in preschool educational institutions under martial law conditions. Based on the analysis, a model of psychological and pedagogical support for preschool children and their families who have experienced traumatic events is proposed. The study identifies effective pedagogical strategies for implementing inclusive education in preschool settings in the context of the ongoing war. These include a trauma-informed approach to establishing a safe and supportive environment; application of individualized and differentiated instruction; creation of an inclusive educational atmosphere; active collaboration with families; coordinated efforts of interdisciplinary support teams; and promotion of socio-emotional development through play-based learning.У статті окреслено виклики, з якими стикається українська дошкільна система освіта в часі російсько-української війни, що стосуються організації психолого-педагогічної діяльності з дітьми з особливими потребами (ООП). Представлено стан досліджуваної проблеми у педагогічній науці, охарактеризовано сучасні наукові публікації з проблем інклюзивної освіти та роботи з дошкільниками з інвалідністю у кризових ситуаціях. Наголошено, що діти з інвалідністю найбільше страждають у період війни (збройного конфлікту) з урахуванням фізичних, емоційних, соціальних та інфраструктурних чинників, а саме: обмежений доступ до евакуації та укриття, переривання медичної та реабілітаційної допомоги, психоемоційна нестабільність, часто інформаційна недоступність, втрата інклюзивного освітнього середовища, потреба духовної підтримки і т.п. У дослідженні проведено деякі історичні паралелі щодо воєнного дитинства у роки Другої світової війни та в ХХІ столітті: масові переміщення, психологічні травми, труднощі в наданні освітніх послуг, порушення емоційного зв’язку з батьками через розлуку, втрати тощо. Подано результати опитування педагогів, які працюють в різних регіонах України, щодо реальної картини впровадження інклюзії в дошкільному навчальному закладі в умовах воєнного стану. Запропоновано модель психолого-педагогічної інклюзивної підтримки дошкільників (їхніх родин), які отримали травматичний досвід. Визначено ефективні педагогічні стратегії інклюзивного навчання дитини у дошкільному закладі з урахуванням викликів воєнного стану: травмо-орієнтований підхід до створення безпечних умов, забезпечення індивідуалізації і диференціації виховного процесу, формування інклюзивного освітнього середовища, співпраця з батьками, робота міждисциплінарної команди супроводу та розвиток соціально-емоційного інтелекту під час ігрової діяльності
Основні характеристики процесу моделювання освітніх програм педагогічних напрямів у технічній і професійній освіті
No full textWithin the realm of technical and vocational education (TVET) in Central Asia, this study examines contemporary ways to designing educational programs in pedagogical domains. A comparative analysis was carried out on the curricula of three universities: Kyrgyz National University named after J. Balasagyn, Issyk-Kul State University named after K. Tynystanov, and Arabayev Kyrgyz State University. The primary focus of the analysis was on the incorporation of competence-based and modular strategies, as well as the utilisation of information and communication technologies (ICT). The research employed a qualitative methodology based on document analysis of official curriculum materials and related instructional documents. These were evaluated according to structural composition, the integration of ICT, and the application of competence-based and modular approaches. The analysis also incorporated thematic synthesis and interpretive comparison to reveal both shared and divergent trends in programme design. This work, in contrast to earlier research, presents a novel methodology for aligning educational content with the requirements of the digital literacy environment, the needs of the job market, and inclusive pedagogy techniques. In doing so, it highlights how modular architecture can promote flexibility, while competence-based learning can ensure that professionals are ready to adapt to changing circumstances. In addition, the study underscores the role that information and communication technology plays in boosting interactivity and access to resources, which contributes to student involvement and autonomous development. The findings provide support for the necessity of developing a curriculum that strikes a balance between theoretical knowledge, practical skills, and technological competencies. It is advocated that recommendations be made to stakeholders at the policy level and at the institutional level in order to improve the quality of pedagogical programs in accordance with global education trends.У статті висвітлено сучасні підходи до розробки освітніх програм у педагогічній сфері, зокрема у контексті технічної та професійної освіти (ТПО) в Центральній Азії. Представлено результати порівняльного аналізу навчальних програм трьох університетів: Киргизького національного університету імені Ж. Баласагина, Іссик-Кульського державного університету імені К. Тинистанова та Киргизького державного університету імені Арабаєва. Основну увагу в аналізі приділено впровадженню компетентнісних і модульних стратегій, а також використанню інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). У дослідженні застосовано якісну методологію, засновану на аналізі офіційних навчальних програм і відповідних документів. Вони були оцінені за структурним складом, інтеграцією ІКТ та застосуванням компетентнісних і модульних підходів. Аналіз також включав тематичний синтез та інтерпретаційне порівняння для виявлення спільних і відмінних тенденцій у розробці програм. Наукова новизна цього дослідження в тому, що в ньому презентовано нову методологію узгодження освітнього контенту з вимогами середовища цифрової грамотності, потребами ринку праці та інклюзивними педагогічними техніками. При цьому акцентовано, як модульна архітектура може сприяти гнучкості, а навчання на основі компетентностей здатне забезпечити готовність фахівців адаптуватися до мінливих умов. Крім того, у дослідженні наголошено на значенні інформаційно-комунікаційних технологій у підвищенні інтерактивності та доступу до ресурсів, що сприяє залученню студентів та їхньому самостійному розвитку. Результати дослідження підтверджують необхідність розробки навчальної програми, в якій забезпечено баланс між теоретичними знаннями, практичними навичками й технологічними компетенціями. Вказано на необхідності надати рекомендації зацікавленим сторонам на політичному та інституційному рівнях задля поліпшення якості педагогічних програм відповідно до глобальних тенденцій у галузі освіти
ДІЯЛЬНІСТЬ ВІКАРІЯ АНДРІЯ БІЛЕЦЬКОГО У ЛЬВІВСЬКІЙ АРХІЄПАРХІЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В 1914–1917 рр
Full text linkThe proposed scientific article is devoted to the activities of a little-known figure of Andriy Biletsky during the First World War. The main purpose of the article was to discover the period of the priest‟s performance of the duties of the vicar of the Archeparchy of Lviv during the internment of Andrey Sheptytsky from September 1914 to September 1917. The author had analyzed the geopolitical conditions and activities of the clergyman as the head of the church administrative unit.
According to the author, the activities of Andriy Biletsky can be divided into the two periods. The first of them had started from the moment of internment of the Metropolitan Andrey by the Russians in September 1914 to the de-occupation of Lviv by the Austria-Hungarian‟s army in 1915. At this time, Andriy Biletsky and the church administration defended the interests of the Greek Catholic Church before the Russian authorities. They made the efforts to prevent the personnel shortages, to stop the appointment of the Russian clergy, and preserve the status of the Greek Catholic Church. The second stage lasted until Andrey Sheptytsky‟s return to Lviv in September 1917. In the context of the restoration of Austria-Hungarian power the vicar had begun the stabilization measures in the Archeparchy. He contributed to the restoration of the educational and the charitable activities, and also developed the spiritual and intermediary functions of the Ukrainian clergy.
Finally, the clergyman returned to his prewar duties after the return of Metropolitan A. Sheptytsky. Despite the fact that Andriy Biletsky had a dubious reputation at the beginning of the war he defended the interests of the Greek Catholic clergy before the two states. According to the author, with his activities the clergyman gave a good beginning to the restoration of the Archdiocese of Lviv, which will be continued in the future by Andrey Sheptyysky.У статті автор проаналізував діяльність о. Андрія Білецького під час виконання обов‟язків генерального вікарія Львівської архиєпархії Греко-католицької церкви протягом 1914–1917 рр. Представлено обставини передачі митрополитом Андреєм Шептицьким своїх повноважень о. Андрієві Білецькому й активність генерального вікарія в умовах російської окупації та відновлення австро-угорського контролю у Львівській архиєпархії. Встановлено, що отець-офіціал наполегливо обстоював інтереси та позиції архиєпархіяльного духівництва перед двома урядами та в співпраці з іншими священнослужителями зумів розпочати стабілізацію стану справ у архиєпархії, яку в подальшому продовжив митрополит Галицький
Criminal law characteristics of objective signs of genocide: national and international legislation
No full textGenocide is an international crime to which no statute of limitations applies, and its commission is subject to criminal liability under international or national law, regardless of whether the perpetrator of this crime is an official or another person and whether he or she is covered by the immunity established by a particular State. The codification of international law is characterized by periods of development of international criminal liability for genocide: a) the “Nuremberg” period is associated with the establishment and operation of the Nuremberg and Tokyo tribunals. During this period, the term “genocide” was first proposed, the elements of this crime were formulated and the prerequisites for their legal consolidation were created. The indictment of the Nuremberg Tribunal was the first official document to use the term “genocide”; b) the “post-Nuremberg” period is characterized by the adoption of a number of international legal norms that define the grounds and principles of criminal liability for genocide. The main ones are the UN Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide of December 9, 1948 and the UN Convention on the Non-Applicability of Statutory Limitations to War Crimes and Crimes against Humanity of November 26, 1968. The United Nations Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide of December 9, 1948, which granted genocide the status of an international crime and defined the principles and grounds for criminal liability for its commission The “Hague” period was caused by the establishment and operation of the Yugoslav and Rwandan International Tribunals, which considered criminal cases on genocide, during which problems related to the qualification of this crime, the imposition of punishment for its commission and proposed ways to solve them were identified; the “Roman” period is associated with the creation of a permanent body of international criminal justice - the International Criminal Court, which has jurisdiction over genocide, which made it possible to prosecute this crime at the international level.Genocide was recognized as an international crime in the UN General Assembly Resolution of December 11, 1946. The 1947 resolution established that genocide is an international crime that entails national and international responsibility of individuals and states. On December 9, 1948, the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide was adopted and opened for signature, and entered into force in 1951. Based on the norms of international law, only those cases of destruction of national, ethnic, racial and religious groups committed after the entry into force of the 1948 UN Convention, i.e. after April 12, 1951, can be qualified as genocide, while other similar acts that occurred earlier cannot be recognized as genocide in the legal sense. Cases of the destruction of national, ethnic, racial and religious groups committed from April 12, 1951 to September 1, 2001 should be qualified in accordance with international law. On 14.04.2022, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Statement “On the Commitment of Genocide in Ukraine by the Russian Federation”. The text of the statement is addressed to leading international organizations (UN, European Parliament, PACE, OSCE Parliamentary Assembly, NATO Parliamentary Assembly), governments and parliaments of foreign countries. It contains a call to recognize the genocide of the Ukrainian people by the Russian Federation, as well as crimes against humanity and war crimes on the territory of Ukraine
Violations of children’s rights during the war in Ukraine
No full textThe article focuses on the fact that a child belongs to a special socio-demographic group of the age population, and has age criteria, special needs, interests and rights defined by law. Every child should feel protected, loved and cared for by his or her closest people, and his or her opinion should be respected. Focusing on the rights of the most vulnerable and disadvantaged categories, including children, demonstrates society’s desire to ensure the further development of civilization, as children are our future.It is emphasized that the rights of the child are certain opportunities that are necessary for the child’s existence, development and maturity. In any modern democratic society, children are considered the highest value. Children’s rights cannot be violated even in difficult life circumstances. Children should feel fully protected by adults and the state.It is worth noting that children suffer the most during armed conflicts because they are too trusting, vulnerable and unable to take care of their own safety and protection.However, today, as a result of the full-scale invasion of Ukraine, the Russian Federation violates all children’s rights and commits grave crimes against them, namely: abducts and illegally transports them; recruits them; deprives them of liberty and parental care; uses various forms of violence against children, especially in the occupied territories; deprives them of life and maims them, etc.All children, regardless of their personal qualities and characteristics, are equally under the legal protection of the state. It is worth noting that in recent years, domestic legislation has improved its regulatory framework concerning child protection. However, today, due to Russia’s aggression against Ukraine, the sphere of children’s rights protection requires substantial enhancement.It should be emphasized that as a result of armed aggression, there is an urgent issue of ensuring and protecting the violated rights and freedoms of children. Russia is committing war crimes and crimes against humanity, which have no statute of limitations, and it must be held legally accountable. Only this will allow for the full restoration of children’s violated rights
Analysis of judicial practice in criminal proceedings regarding illegal handling of weapons, ammunition or explosives
No full textIn the current conditions of armed conflict, the issue of weapon circulation has become particularly relevant, as its legal regulation directly impacts public safety, the criminal landscape, and the effectiveness of national defense. With the beginning of the Russian-Ukrainian war, especially after the full-scale invasion of the Russian Federation in 2022, Ukraine experienced a significant increase in the number of unregistered weapons, ammunition and explosives among the civilian population. In response to new challenges, the state was forced to adapt legislation to wartime conditions, which was reflected in the adoption of a number of regulatory legal acts that temporarily changed approaches to civilian arms circulation.In particular, on March 3, 2022, the Law of Ukraine No. 2114-IX “On Ensuring the Participation of Civilians in the Defense of Ukraine”[2] was adopted, which provides for the possibility of civilians obtaining firearms and ammunition to protect the state from armed aggression. This law also regulates the use of citizens’ own award-winning, sporting and hunting weapons in wartime and exempts them from criminal liability for the use of such weapons against an aggressor. At the same time, the issue of controlling the illegal circulation of weapons remains critically important, since the uncontrolled spread of ammunition can lead to an increase in crime and pose a threat to public safety.The Criminal Code of Ukraine provides for liability for illegal trafficking in weapons, in particular under Article 263, which establishes penalties for carrying, storing, purchasing, manufacturing or selling firearms, ammunition and explosives without a permit provided for by law. In connection with military operations and a significant number of weapons in free circulation, the issue of qualifying such offenses acquires particular importance. The definition of the terms “weapon”, “firearm” and other concepts in national legislation and international regulatory legal acts, such as the UN Firearms Protocol, is key to the correct application of the law and the avoidance of legal conflicts.In practice, there has been a marked increase in the confiscation of illegal weapons. According to official data from the National Police of Ukraine[1], at checkpoints alone following the full-scale invasion, over 11,000 units of firearms were confiscated, including 3,600 automatic weapons and 1,500 grenade launchers. Additionally, law enforcement authorities documented cases of the illegal storage of more than 27,000 grenades, 4,200 explosive materials, and 3.5 million rounds of ammunition. Furthermore, in 2023, the number of criminal proceedings concerning the illegal circulation of weapons increased by 35% compared to 2021, underscoring the urgency and relevance of the issue.The article provides a comprehensive analysis of the legislative changes aimed at regulating the circulation of weapons in Ukraine, as well as the nuances of law enforcement practices regarding crimes associated with the illegal circulation of firearms, ammunition, and explosive materials. It analyses the impact of martial law on criminal liability for the related offenses, and explores potential avenues for improving legislation in this area
Oral history as a method of recording war crimes: experiences of the Russian occupation
No full textToday, there is an opinion that the Russian-Ukrainian war has every reason to become one of the most documented wars in the world. After all, with the beginning of Russia’s full-scale invasion of Ukraine, the process of massive recording of oral history eyewitness testimonies of the tragic events of the spring of 2022 began, which continues to this day at the level of various initiatives. As the experience of the past three years has shown, the research tools developed by colleagues in their work on the topics of World War II, the Holodomor, etc. were mostly concerned with the study of historical events that were completed in time. The source base, which was formed over decades, essentially consists of interviews recorded many years after the event itself. Recording memories in real time has never been done before. Currently, research in the “here and now” mode allows for the recording of oral history testimonies not only to form a corpus of sources that will later be included in the archive of Ukraine’s modern history, but also to use them for advocacy purposes. The purpose of this study is to characterize the peculiarities of using the oral history method as an auxiliary tool for forming a source base on the war crimes of the Russian occupiers in Ukraine. The main research methods are interviews based on specially designed questionnaires and the method of comparative analysis. The scientific novelty is the introduction of information about a significant array of sources on the oral history of modern warfare, including eyewitness accounts of Russian criminal actions against civilians in the territory of the de-occupied Chernihiv and Kyiv regions. Numerous interviews were recorded during the oral history project “Humanitarian Aspects of the Russian-Ukrainian War: Historical and Cultural Visions and Modern Survival Strategies.” Conclusions. The published materials are an important component of source and legal studies, which are of paramount importance for professional research and interpretation of various aspects of the Russian-Ukrainian war, including the recorded forms of Russian violence against civilians
Інтегроване проєктування та екологічна ефективність систем вертикального озеленення для академічної будівлі
No full textThe article presents an assessment of the current state of vertical greening in Ivano-Frankivsk combined with an applied eco-engineering case study conducted within an academic environment. A field inventory of urban vertical greening identified six climbing plant species currently used in the city, with Parthenocissus tricuspidata and Parthenocissus quinquefolia dominating due to their high cold tolerance, adaptability to urban conditions, and low maintenance requirements.
Based on the inventory findings and local environmental analysis, a comprehensive vertical greening project was developed for the Faculty of Natural Sciences of Vasyl Stefanyk Carpathian National University. The project integrates green façades, a green roof, architectural arches, and hedges adapted to existing structural constraints. Strategic placement of Parthenocissus tricuspidata on the façade exploits solar exposure and is projected to reduce surface temperatures through passive cooling. The extensive green roof system planted with Festuca rubra in combination with accompanying species maintains acceptable structural loads while enhancing stormwater retention.
The greening design highlights trade-offs between ornamental value and climatic suitability by comparing commonly used Wisteria spp. cultivars with more cold-tolerant alternatives, including Wisteria macrostachya and Lonicera spp. While traditional wisteria cultivars are limited by low winter hardiness, the proposed alternatives provide greater climatic reliability and lower maintenance demands.
Beyond environmental performance, the vertical greening system functions as a living laboratory supporting education and applied research. The study demonstrates the ecological, spatial, aesthetic, and educational benefits of vertical greening systems and supports their scalable application in temperate urban environments.У статті представлено оцінку сучасного стану вертикального озеленення в місті Івано-Франківськ у поєднанні з прикладним кейс-дослідженням, проведеним в умовах академічного середовища. Вивчення видового різноманіття міського вертикального озеленення виявила шість видів витких рослин, які наразі використовуються в місті, серед яких домінують Parthenocissus tricuspidata та Parthenocissus quinquefolia завдяки їхній високій морозостійкості, адаптивності до міських умов і низьким вимогам до догляду.
На основі результатів інвентаризації міського вертикального озеленення та аналізу локальних екологічних умов розроблено комплексний проєкт вертикального озеленення для факультету природничих наук Карпатського національного університету імені Василя Стефаника. Проєкт передбачає інтеграцію зелених фасадів, екстенсивного зеленого даху, архітектурних арок і живоплотів у просторову структуру академічної будівлі з урахуванням конструктивних обмежень та функціонального призначення об’єкта.
Запропоноване розміщення Parthenocissus tricuspidata на фасаді з урахуванням сонячної експозиції спрямоване на поліпшення мікрокліматичних умов та підвищенню теплового комфорту будівлі. Екстенсивна система зеленого даху із використанням Festuca rubra у поєднанні із супутніми видами забезпечує допустимі навантаження на несучі конструкції та підвищує ефективність затримання дощових вод.
Проєктні рішення демонструють компроміс між декоративною цінністю та кліматичною стійкістю рослин шляхом порівняння традиційно використовуваних культиварів Wisteria spp. із більш морозостійкими альтернативами, зокрема Wisteria macrostachya та видами роду Lonicera. Запропоновані альтернативи відзначаються вищою адаптивністю та стійкістю, а також нижчими експлуатаційними витратами.
Окрім екологічної ефективності, система вертикального озеленення функціонує як «жива лабораторія», що підтримує освітню та прикладну наукову діяльність. Дослідження демонструє екологічні, просторові, естетичні й освітні переваги систем вертикального озеленення та обґрунтовує їхній потенціал для масштабованого впровадження в міському середовищі
Дисперсія світла та крайове поглинання в тонких плівках Ga1–xAlxN (x=0; 0.03; 0.07)
Full text linkThe dispersion of the refractive index and the region of the fundamental absorption edge in Ga1–xAlxN (x=0; 0.03; 0.07) thin films obtained by high-frequency ion-plasma sputtering have been investigated. It is shown that the dispersion dependence of the obtained films has a complex form. It was found that the value of the optical band gap increases from 3.28 to 3.58 eV with increasing Al concentration from 0 to 7 mol%. Based on the determined direct-band allowed photoelectron transitions in the region of the fundamental absorption edge, the value of the combined effective mass of free charge carriers and their concentration was estimated. It is shown that the shift of the fundamental absorption edge in Ga1–xAlxN thin films (x = 0, 0.03, 0.07) is due to the Burstein-Moss effect.Досліджено дисперсію показника заломлення та область краю фундаментального поглинання в тонких плівках Ga1–xAlxN (x=0; 0,03; 0,07), отриманих методом високочастотного іонно-плазмового розпилення. Показано, що дисперсійна залежність отриманих плівок має складний вигляд. Встановлено, що величина оптичної ширини забороненої зони при зростанні концентрації Al від 0 до 7 мол.% зростає від 3,28 до 3,58 еВ. На основі встановлених прямо зонних дозволених фото переходів електронів в області краю фундаментального поглинання проведено оцінку величини зведеної ефективної маси вільних носіїв заряду та їхньої концентрації. Показано, що зсув краю фундаментального поглинання в тонких плівках Ga1–xAlxN (x=0; 0,03; 0,07) зумовлений ефектом Бурштейна-Мосса