Vasyl Stefanyk Precarpathian National University: Scientific journals / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Not a member yet
6216 research outputs found
Sort by
ПЕРШИЙ З’ЇЗД І ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ОФОРМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СЕКЦІЇ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РОБІТНИЧОЇ ПАРТІЇ АВСТРІЇ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
Get PDFThe article examines the organizational formation of the Ukrainian Social Democratic Party (USDP) in the early 20th century within the political and social transformations in Galicia. It analyzes its cooperation with Polish Social Democracy, relations with other political forces, and challenges in establishing a mass organization. Special attention is given to the First USDP Congress of 1903.
The formation of the USDP in the early 20th century was complex and contradictory. Despite its official establishment in 1899, the party‟s organizational structure remained weak, and a significant portion of its activities was carried out in close cooperation with Polish Social Democracy, effectively under its influence.
The First USDP Congress, held in Lviv on March 21–22, 1903, was an important step in consolidating the party. It outlined its programmatic principles, established its statutes and tactics, but did not fully resolve key organizational issues. The main focus was placed on the mobilization of impoverished rural communities, while industrial workers remained under the influence of Polish Social Democracy.
The party actively supported the strike movement, particularly the agrarian protests of 1902, which helped enhance its popularity among the peasantry. However, due to the lack of a clear agrarian program and organizational development strategy, its impact remained limited.
Structural flaws within the USDP led to instability in its position. The absence of local party committees, ineffective agitation efforts, and lack of financial support weakened its influence. Additionally, lack of more systematic communication with existing or potential supporters and neglect of urban working-class organizations slowed the party‟s development.
Despite the nominal completion of its organizational formation and the initial steps toward building party structures, the USDP failed to fully realize its potential due to structural challenges that hindered its political influence. The party‟s further growth required a revision of its strategy and expansion of its social base.Стаття досліджує процес організаційного становлення української секції австрійської соціал- демократії на початку ХХ століття в контексті політичних та соціальних змін у Галичині в складі Австро-Угорщини. Аналізується її співпраця з польською соціал-демократією, специфіка стосунків із іншими політичними силами та виклики, з якими зіткнулася партія у формуванні своєї масової організації. Значну увагу приділено першому з‟їзду Української соціал-демократичної партії (УСДП) 1903 р., який формально закріпив програмні засади партії, визначив її статут і тактику, але не вирішив ключових організаційних проблем.
Окремо розглядається участь партії у страйковому русі, зокрема в аграрних протестах 1902 р., які сприяли її популяризації серед селянства. Водночас слабка структура партійної діяльності, недо- статня організаційна робота та обмежені фінансові ресурси перешкоджали ефективному розвитку УСДП. Залишаючись без чіткої аграрної програми, партія прагнула адаптувати соціалістичні принципи до сільського середовища, що виявилося непростим завданням.
Стаття демонструє, що попри активну політичну діяльність, УСДП не змогла сформувати дієву партійну структуру, яка б забезпечувала її стабільний розвиток та вплив серед українського робітничого класу. Відсутність системного підходу до партійного будівництва та нехтування міськими робітничими організаціями уповільнили процес її консолідації. Подальший успіх потребував перегляду її стратегії та розширення соціальної бази
СУДОВІ РЕПРЕСІЇ КОМІТЕТУ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ ГРУПИ (ЛЮТИЙ 1977 – ЛЮТИЙ 1979 рр.)
Get PDFThe article examines the Soviet regime‟s judicial repressions against the Ukrainian Helsinki Group (UHG) during the period of its highest activity – from February 1977 to February 1979. This period became crucial in shaping the state strategy of the Soviet authorities to suppress the organized human rights movement in the Ukrainian SSR. Based on a broad source base, which includes previously classified documents from the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine, UHG program documents, and testimonies of participants in the events, the author analyzes the forms, methods, and scope of the KGB‟s repressive policy towards group members. The methodological basis of the article were the principles of objectivity, historicism, comprehensiveness, continuity, as well as a complex of general scientific and special historical methods. A cross-analysis and comparison of information from historical sources of various origins was carried out to establish an objective picture of events. The scientific novelty of the study lies in the fact that this problem has not yet become the subject of full-fledged study in modern Ukrainian historiography. The article focuses on the specifics of the implementation of legal prosecutions, which served not only as an instrument of punishment, but also as a means of preventive pressure, isolation of UHG leaders and demonstrative intimidation of wider dissident circles. The article covers in detail the course of the trials of Mykola Rudenko, Oleksiy Tykhy, Mykola Matusevych, Myroslav Marynovych and Levko Lukyanenko, as well as the organizational, operational and ideological mechanisms of their implementation. The author proves that despite the demonstrative nature of the repressions and attempts to discredit the UGG as an “anti-Soviet” and “extremist” organization, its participants demonstrated a high level of moral stability, refusal to cooperate with the authorities and an attempt to use the courts as a platform for public exposure of human rights violations in the USSR. Special attention is paid to the international context of the UHG‟s activities, in particular the KGB‟s attempts to minimize its contacts with the outside world, ignoring the very fact of the group‟s existence in the public sphere.
The article also examines the consequences of judicial repression for the future fate of the UHG. Although the arrests and long prison terms of key activists dealt a significant blow to the structure, they did not lead to its liquidation. The Group‟s activities continued through the efforts of the remaining participants, among whom Oksana Meshko and Oles Berdnyk were particularly active. The UHG continued to publish memoranda, newsletters, and appeals to the international community, and recruited new members, including political prisoners. The article allows for a comprehensive assessment of judicial repression as one of the central instruments of the Soviet penal system in countering the human rights movement in Ukraine, as well as to trace the mechanisms of pressure, disinformation, and manipulation of public opinion that were characteristic of the KGB‟s activities in the specified period. The study deepens the understanding of the dynamics of the confrontation between the state and civil society under the conditions of an authoritarian regime and outlines
important aspects of national resistance, relevant in the modern context of the struggle for human rights.У статті досліджуються судові репресії радянського режиму проти Української гельсінської групи (УГГ) у період її найвищої активності – з лютого 1977 до лютого 1979 рр. Цей часовий проміжок став вирішальним у формуванні державної стратегії радянських органів влади щодо придушення організованого правозахисного руху в УРСР. На основі широкої джерельної бази, яка включає раніше засекречені документи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України, програмні документи УГГ та свідчення учасників подій, автор аналізує форми, методи та масштаби репресивної політики КДБ щодо учасників групи. Методологічною основою статті виступили принципи об‟єктивності, істо- ризму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Було проведено перехресний аналіз та зіставлення інформації історичних джерел різного походження для встановлення об‟єктивної картини подій. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ок- реслена проблема досі не стала предметом повноцінного вивчення в сучасній українській історіографії.
Зосереджено увагу на специфіці реалізації судових переслідувань, які виступали не лише як інструмент покарання, але і як засіб превентивного тиску, ізоляції лідерів УГГ та демонстративного залякування ширших дисидентських кіл. У статті докладно висвітлено перебіг судових процесів над Миколою Руденком та Олексієм Тихим, Миколою Матусевичем і Мирославом Мариновичем, Левком Лук‟яненком, а також організаційні, оперативні та ідеологічні механізми їх реалізації. Автор доводить, що попри показовий характер репресій та намагання дискредитувати УГГ як «антирадянську» й «екстремістську» організацію, її учасники продемонстрували високий рівень моральної стійкості, відмову від співпраці з владою та спробу використати суди як трибуну для публічного викриття порушень прав людини в СРСР. Окрема увага приділена міжнародному контексту діяльності УГГ, зокрема спробам КДБ мінімізувати її контакти із зовнішнім світом, ігноруючи в публічному просторі сам факт існування групи.
У статті також розглянуто наслідки судових репресій для подальшої долі УГГ. Хоча затримання і тривалі терміни ув‟язнення ключових активістів завдали структурі значного удару, вони не призвели до її ліквідації. Діяльність групи продовжилася зусиллями залишених на волі учасників, серед яких особливо активними були Оксана Мешко та Олесь Бердник. УГГ надалі публікувала меморандуми, інформаційні бюлетені та заклики до міжнародної спільноти, а також поповнювала свої лави новими членами, зокрема серед політичних в‟язнів.
Стаття дозволяє комплексно оцінити судові репресії як один із центральних інструментів радянської каральної системи в протидії правозахисному рухові в Україні, а також простежити механізми тиску, дезінформації та маніпуляції громадською думкою, що були характерними для діяльності КДБ у зазначений період. Дослідження поглиблює розуміння динаміки протистояння між державою та громадянським суспільством в умовах авторитарного режиму та окреслює важливі аспекти національного спротиву, актуальні й у сучасному контексті боротьби за права людини
ПОЛЬСЬКІ ЛЕГІОНИ НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА В СТАНИСЛАВОВІ 1809 РОКУ: СКАРГА ПРОФЕСОРА ОЛЕКСАНДРА ХАЛБАЗАНІЯ ГУБЕРНАТОРОВІ ГАЛИЧИНИ
Get PDFThe authors uncovered one of the least researched periods of Stanуslaviv‟s history, namely the threeweeks occupation of the Polish Grand Duchy of Warsaw‟s army (June 7–25, 1809), publishing archival documents of Stanуslaviv High School professor Alexander Chalbazany‟s complaint to Christian Wurmser, governor of the Galicia. A. Chalbazany accused attorney F. Mosziński for the organization of the Polish administration of the city, therefore in the state treason. As an Austrian patriot, before the capture of the city by the Polish legions of Napoleon Bonaparte, A. Chalbazany was able to convince to join the Austrian army a dozen his students as volunteers, armed them with his own expense; because of this, Poles robbed and plundered the professor‟s home in Stanуslaviv seven times. Finally, in 1811, A. Chalbazany filed a statement of retirement and moved to Černivci.Автори акцентують увагу на одній з найменш досліджених сторінок історії Станиславова, а саме на тритижневому пануванні в місті польської адміністрації Великого Варшавського князівства (7–25 червня 1809 р.), публікуючи документи скарги професора Станиславівської гімназії Олександра Халбазанія на мандатора Фелікса Мошинського губернаторові Галичини графові Християнові Вурмзеру. О. Халбазаній звинуватив Ф. Мошинського в організації польської адміністрації міста, а відтак – у державній зраді. Як австрійський патріот, напередодні захоплення міста польськими легіонами Наполеона Бонапарта професор О. Халбазаній загітував вступити до австрійської армії добровольцями кільканадцять своїх учнів, озброїв їх власним коштом, через це дім професора в Станіславові поляки грабували та плюндрували сім разів. Урешті, 1811 р. О. Халбазаній подав заяву про вихід на пенсію та переїхав до Чернівців
Eurojust and Ukraine Cooperation in International Crime Investigation: Mechanisms and Prospects
No full textThe article provides a detailed analysis of the European Union Agency for Criminal Justice Cooperation’s activities in documenting and investigating international crimes committed in Ukraine. The author examines the legal foundations of Ukraine’s cooperation with Eurojust and identifies the main areas of their interaction.The article highlights Eurojust’s key role as a coordinating body that provides legal, analytical, organizational, and financial support for the investigation and prosecution of international crimes. The agency helps overcome jurisdictional barriers in the process of collecting, exchanging, and directly accessing evidence, which is crucial for Ukraine in the context of uncovering and investigating war crimes.The author notes that Russia’s military aggression has become a driving force for improving Eurojust’s operational mechanisms, expanding its competencies, and creating new institutions with special jurisdiction. The implemented changes have allowed the agency to adapt its activities to new international security challenges. The introduction of innovative cooperation tools in the fight against international crime, on the one hand, creates a strong potential for rapid investigation and prosecution and, on the other, requires harmonization of national and European legislation with modern realities. At this stage, it is crucial to comprehensively regulate the process of collecting and exchanging evidence, ensuring its effectiveness and compliance with legal standards.The establishment of the Core International Crimes Evidence Database (CICED), the creation of the International Centre for the Prosecution of the Crime of Aggression against Ukraine (ICPA), and the activities of the Joint Investigation Team under Eurojust’s aegis have become revolutionary steps toward holding the Russian Federation accountable for international crimes.The article emphasizes that Russia’s military actions have forced the EU to reconsider its priorities and policies in the fight against crime. The focus has shifted to countering war crimes, crimes against humanity, genocide, and aggression, which pose a serious global threat as they endanger the very existence of the Ukrainian nation.The author points out that despite all the challenges of war, Ukraine is confidently moving toward its strategic goal of achieving full EU membership. Acquiring new status will significantly expand cooperation opportunities with Eurojust, ensuring direct access to databases, analytical tools, financial resources, and mechanisms for operational collaboration
Destruction of the Spiritual Elite of the Ukrainian People as a Direction of Criminal Policy of Muscovy and Its Successors
No full textThe article investigates the systematic policy of destroying the Ukrainian spiritual elite carried out by Muscovy, the Russian Empire, the Soviet Union, and modern Russia. Through specific historical examples, the author demonstrates that aggressive opposition to Ukrainian independence has always been a priority of Moscow’s policy, starting from falsifying history and appropriating the concept of «Rus». The repressive policy toward the Ukrainian language (Valuev Circular of 1863, Ems Ukaz of 1876) and the physical destruction of intellectuals are analyzed. Special attention is paid to the tragic fates of prominent Ukrainians: Ostap Vyshnia, sentenced to 10 years in labor camps on fabricated charges; Ahatanhel Krymsky – a world-renowned polyglot scholar arrested in 1941 who died in a Kazakhstan prison; Vasyl Stus – a dissident poet sentenced as a particularly dangerous recidivist who died in solitary confinement in a Perm camp. The author presents documentary evidence from archival materials, investigative files, and secret reports of special service agents. It is emphasized that of 259 Ukrainian writers published in 1930, only 36 remained after 1938. The article proves that the destruction of the spiritual elite was a conscious and consistent policy aimed at suppressing Ukrainian identity and national revival. Current Russian aggression is viewed as a continuation of this historical policy of genocide against the Ukrainian people. The research reveals the mechanisms of totalitarian repression and demonstrates how cultural figures became victims of political persecution for their patriotic stance and defense of Ukrainian language and culture
Інструменти та підходи до оцінки біорізноманіття в процесах ліцензування нафтогазовидобувної діяльності в Україні
No full textIn line with current legislation and Ukraine’s international obligations, the assessment of the biotic environment is a key procedure in obtaining permits for oil and gas extraction. However, significant gaps remain in both methodological and regulatory frameworks. While the official guidelines for Environmental Impact Assessment (EIA) provide a general framework, they lack concrete research protocols for biotic components. This study offers a detailed set of methodological approaches to ensure comprehensive biodiversity assessment within EIA reports for oil and gas projects. The proposed framework is tailored to the technical specifications and spatial boundaries of planned activities, including construction sites, industrial platforms, wells, and sanitary protection zones. Field surveys are recommended prior to project initiation, during construction, and after commissioning. Standard research plots (25×25 m) are used for integrated studies of flora, fauna, and habitats, applying standardized methods such as bird counts, entomological sweeps, vegetation surveys, soil mesofauna sampling, and small mammal trapping. Additionally, transects are established within 300 m and 1000 m buffer zones to inventory flora, fauna, rare biota, , plant communities listed in Ukraine’s Green Book and natural habitats of th Bern Convention. Invertebrates are assessed through soil traps, litter sieving, and targeted surveys of various microhabitats, while vertebrates are recorded through direct observation. Special attention is given to rare species included in the Red Data Book of Ukraine and Bern Convention appendices. The framework also integrates spatial analysis of the proximity of planned activities to protected areas, ecological networks, and the Emerald Network, thus strengthening the scientific basis of EIA in the oil and gas sector.Відповідно до чинного законодавства та міжнародних зобов’язань України, оцінка біотичного середовища є ключовою процедурою для отримання дозволів на видобування нафти й газу. Проте у методичному та нормативно-правовому забезпеченні залишаються суттєві прогалини. Хоча офіційна Методика щодо проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД) надає загальну рамку, проте вона не містять конкретних протоколів дослідження біотичних компонентів. У цьому дослідженні запропоновано деталізований набір методичних підходів для забезпечення всебічної оцінки біорізноманіття у звітах з ОВД для проєктів у галузі нафтогазового видобування. Запропонована схема враховує технічні особливості та просторові межі планованої діяльності, зокрема будівельні майданчики, промислові об’єкти, свердловини та санітарно-захисні зони. Польові обстеження рекомендується здійснювати до початку робіт, під час будівництва та після введення в експлуатацію. Для інтегрованих досліджень флори, фауни та оселищ використовуються стандартні дослідні ділянки розміром 25×25 м із застосуванням стандартизованих методів, таких як обліки птахів, ентомологічні відлови, геоботанічні описи, відбір мезофауни ґрунту та пастки для дрібних ссавців. Додатково у межах санітарно-захисних зон 300 м та 1000 м прокладаються трансекти для інвентаризації флори, фауни, раритетної біоти, рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, та природних оселищ Бернської конвенції. Безхребетних обстежують за допомогою ґрунтових пасток, просіювання підстилки та цільових обстежень мікробіотопів, тоді як хребетних реєструють шляхом прямих спостережень. Особливу увагу приділено рідкісним видам, занесеним до Червоної книги України та додатків Бернської конвенції. Запропонована схема також інтегрує просторовий аналіз впливу планованої діяльності на об’єкти ПЗФ, екомережі та Смарагдової мережі, що підсилює наукове підґрунтя ОВД у нафтогазовому секторі
Вплив нітрату срібла на антиоксидантну систему Rosa canina L.
No full textDog rose is a plant species known for its strong antioxidant properties, primarily due to its high content of biologically active compounds. Silver nitrate (AgNO₃) is widely used in plant biotechnology as an ethylene action inhibitor, capable of delaying senescence and promoting plant development, as well as an antibacterial agent. However, silver ions can also exert phytotoxic effects by inducing excessive production of reactive oxygen species, potentially disrupting cellular homeostasis and causing oxidative stress. In this study, we investigated the effect of silver nitrate on the antioxidant system of Rosa canina L. We measured the activity of ascorbate oxidase, ascorbate peroxidase, guaiacol peroxidase, ascorbic acid, vitamin P, and thiol-containing compounds to assess both enzymatic and non-enzymatic antioxidant responses. Guaiacol peroxidase activity increased at all concentrations of AgNO₃, indicating activation of enzymatic defense mechanisms. The content of vitamin P increased at 10 and 50 mg/L, while ascorbic acid levels decreased at all concentrations. The concentration of high-molecular-weight thiols decreased at 50 mg/L. These findings provide valuable insights into the modulation of the antioxidant system in dog rose under silver-induced stress, highlighting the potential of R. canina as a model for studying plant responses to metal ions exposure. The obtained results may be useful for optimizing micropropagation protocols of R. canina and related species, as well as for using this system as a model to study metal-induced oxidative stress in plant tissues in vitro.Шипшина — це рослина, відома своїми сильними антиоксидантними властивостями, що зумовлено, насамперед, високим вмістом біологічно активних сполук. Нітрат срібла (AgNO₃) широко використовується в рослинній біотехнології як інгібітор дії етилену, здатний уповільнювати старіння і сприяти розвитку рослин, а також як антибактеріальний засіб. Однак іони срібла можуть також чинити фітотоксичну дію, викликаючи надмірне вироблення активних форм кисню, що може порушувати клітинний гомеостаз і викликати окислювальний стрес. У цьому дослідженні ми вивчали вплив нітрату срібла на антиоксидантну систему Rosa canina L. Рослини культивували на середовищі Мурасіге і Скуга, доповненому AgNO₃ у концентраціях 1, 10 і 50 мг/л протягом 40 днів. Ми вимірювали активність аскорбатоксидази, аскорбатпероксидази, гваяколпероксидази, аскорбінової кислоти, вітаміну P і тіолвмісних сполук для оцінки як ферментативних, так і неферментативних антиоксидантних реакцій. Активність гваяколпероксидази збільшувалася при всіх концентраціях AgNO₃, що вказує на активацію ферментативних захисних механізмів. Вміст вітаміну P збільшувався при 10 і 50 мг/л, тоді як рівень аскорбінової кислоти зменшувався при всіх концентраціях. Концентрація високомолекулярних тіолів знизилася при 50 мг/л. Ці результати надають цінну інформацію про модуляцію антиоксидантної системи в шипшині під впливом стресу, спричиненого сріблом, підкреслюючи потенціал R. canina як моделі для вивчення реакцій рослин на вплив іонів металів
«БѢГАІА. ПЕРЕДО МЬСТИСЛАВОМЬ . ОВО В ГАЛЕЧЬ» : ДО ПИТАННЯ ПРО ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ В ГАЛИЧІ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА МСТИСЛАВОВИЧА
No full textThis publication is a preliminary study that explores the possible presence of Prince Volodymyr Mstyslavovych in Halych. He was the son of the Prince of Kyiv, Mstyslav Volodymyrovych, and the grandson of Prince Volodymyr Vsevolodovych Monomakh. The author considers the information provided in the Kyiv Chronicle regarding Volodymyr Mstyslavovych stay in the capital of the Principality of Halych, recorded under the year 6682 (1174/1175), to be credible and attempts to determine when and under what circumstances this may have occurred. The author suggests that Volodymyr may have been in Halych during the height of his conflicts with Mstyslav Iziaslavovych, which took place in the years 1155–1156, 1159, and 1167–1168. The period of 1167–1168 is considered the least likely, as sources indicate that during this time the prince was present in Trypillia, Vyshhorod, the Pechersk Monastery, Kotelnytsia, among the Berendey, and in Suzdal, Ryazan, Polonne, Dorohobuzh, and among the Polovtsy. Moreover, in 1167–1168, the Prince of Halych, Yaroslav Volodymyrovych, was actively supporting Mstyslav Iziaslavovych and would have been unlikely to host Volodymyr Mstyslavovych at his court. Dating Volodymyr’s stay in Halych to the year 1159 is also considered improbable, since at that time he was supporting the enemies of the prince of Halych. According to the author, Volodymyr Mstyslavovych journey to the capital of the Principality of Halych most likely occurred during the initial stage of his conflict with Mstyslav Iziaslavovych. However, this could not take place in 1155, when Volodymyr’s position was still relatively strong. It appears more likely that this happened only after his expulsion from the Principality of Volodymyr in 1156 and his unsuccessful attempt to regain his former possessions in Volhynia at the end of 1156 or the beginning of 1157. At that moment, finding himself in a difficult situation and without allies, the prince may have sought refuge in Halych. The author suggests that Volodymyr Mstyslavych may have remained at the court of Halych until 1158. The proposed dating is presented as a working hypothesis.Ця публікація є науковою розвідкою, в якій розглядається проблема перебування в Галичі князя Володимира Мстиславовича, сина київського князя Мстислава Володимировича і внука князя Володимира Всеволодовича Мономаха. Автор вважає, що інформація «Київського літопису» про те, що Володимир Мстиславович «Бѣгаіа. передо Мьстиславомь . ово в Галечь», вміщена в статті 6682 (1174/1175) року, є достовірною та намагається з’ясувати, коли і за яких обставин це могло статися. Висловлюється думка, що Володимир міг опинитися в Галичі під час найбільших загострень його конфлікту із Мстиславом Ізяславовичем, які припадали на 1155–1156, 1159 і 1167–1168 роки. Найменш ймовірним часом перебування Володимира Мстиславовича в Галицькій землі автор вважає 1167–1168 роки, оскільки відомо, що в цей час князь перебував в Трипіллі, Вишгороді, Печерському монастирі, Котельниці, серед берендеїв, у Суздалі, Рязані, в Полонному, Дорогобужі і в половців. Крім того, в 1167–1168 роках галицький князь Ярослав Володимирович активно допомагав Мстиславу Ізяславовичу і навряд чи погодився б прийняти при своєму дворі Володимира Мстиславовича. Малоправдоподібним є також датування перебування Володимира в Галичі 1159 роком, оскільки в цей час він підтримував ворогів галицького князя. На думку автора, подорож Володимира Мстиславовича до столиці Галицького князівства відбулася під час першого етапу його конфлікту з Мстиславом Ізяславовичем. Однак це не могло бути в 1155 році, коли позиції Володимира Мстиславовича були ще досить міцними. Очевидно, це сталося тільки після вигнання князя із Володимирського князівства (1156) і його невдалої спроби повернути собі колишні володіння на Волині, яку він здійснив в кінці 1156 або на початку 1157 року. Саме в цей час, опинившись у скрутній ситуації і без союзників, князь міг знайти прихисток в Галичі. Автор припускає, що Володимир Мстиславович міг залишатися при дворі галицького князя до 1158 року. Запропоноване датування має характер робочої гіпотези
ІНТЕГРАЦІЙНІ МОДЕЛІ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ ГОРОДИЩ: ІНДИКАТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ ДАВНЬОГО ГАЛИЧА
Get PDFThe article is devoted to the analysis of modern integration models of archaeological heritage museification in order to outline possible prospects for the development of the ancient settlement in Ukrainian Нalych. Analysis of the indicators of sustainable development of the model of museification of the ancient settlement within the National Reserve “Ancient Нalych” revealed the main problems associated with its effective management. Based on an empirical study of 11 museumized ancient settlements in six European countries, an indicator-criteria approach to assessing the effectiveness of museification strategies is proposed. The study allowed us to identify and empirically confirm the main criteria for the impact of heritage, as well as to consider in detail the principles of their action in socio-cultural, economic and environmental contexts. Three integration models are identified that take into account key aspects of the accessibility of archaeological heritage (physical, informational, inclusive) and its impact on sustainable development. Particular attention is paid to the concept of the outside-system – a comprehensive exhibition model that ensures the integration of archaeological monuments into the modern cultural and tourist space. The results of the study can be used to develop or improve archaeological heritage management strategies, develop effective models of its revitalization and promote its sustainable development.Стаття присвячена аналізу сучасних інтеграційних моделей музеєфікації археологічної спадщини з метою окреслення можливих перспектив розвитку городища княжого Галича. Аналіз індикаторів сталого розвитку моделі музеєфікації городища в межах Національного заповідника «Давній Галич» виявив основні проблеми, пов’язані з його ефективним управлінням. На основі емпіричного дослідження 11 музеєфікованих давніх поселень шести європейських країн запропоновано індикаторно-критеріальний підхід до оцінки ефективності стратегій музеєфікації. Дослідження дозволило виявити та емпірично підтвердити основні критерії впливу спадщини, а також детально розглянути принципи їх дії в соціокультурному, економічному та екологічному контекстах. Визначено три моделі інтеграції, які враховують ключові аспекти доступності археологічної спадщини (фізичний, інформаційний, інклюзивний) та її вплив на сталий розвиток. Особливу увагу приділено концепції outside-системи – комплексної експозиційної моделі, яка забезпечує інтеграцію пам’яток археології в сучасний культурно-туристичний простір. Результати дослідження можуть бути використані для розробки або вдосконалення стратегій управління археологічною спадщиною Галича та інших об’єктів, розробки ефективних моделей її ревіталізації та сприяння сталому розвитку
Екологічна катастрофа в романах-антиутопіях Тані Малярчук і Сергія Оксеника
Get PDFThe article examines the theme of ecological disaster as a central motif in Ukrainian prose for children and youth using the example of dystopian works by Tanya Malyarchuk (MOX NOX) and Serhiy Oksenyk (trilogy Through the Forest. By the Sky, by the Water). It analyzes how the scenarios of ecological apocalypse are artistically represented in these works, and shows the models of the heroes’ behavior.
The ecological disaster in these novels appears not as the background, but as the artistic and semantic center, revealing cultural, social and ethical crises of modern times. In the novel MOX NOX, through the images of an ideal (dreamy) and destroyed natural world, the author demonstrates the contrast between harmony and the consequences of anthropocentric invasion. The heroine Teresa dreams of ecological restoration and constructive interaction between people and nature, focusing on biodiversity and the power of nature to self-regenerate.
In Serhiy Oksenyk’s trilogy, the destroyed world after the ecological disaster is a territory of struggle between a consumerist approach to nature and efforts to save the remnants of life. The child heroes, in particular Lysy, act as carriers of ecological awareness, which forms a model of “ecological uprising” – a protest against destructive systems and a desire to restore the natural balance.
As the analysis shows, the dystopian genre allows authors to vividly depict the consequences of ecological disasters and social crises. At the same time, due to their emotional resonance, such works form ecological thinking, a responsible attitude towards the nature, environmentally conscious and proactive behavior in young readers, and strengthen the understanding of the connection between a person’s moral choice and a state of the environment.
The article uses methods of literary analysis and typological comparison, tools of the ecocritical approach, which allowed us to identify key markers of ecological disaster in dystopian novels. This is a destroyed civilization, loss of biodiversity, resource scarcity, climate change, technological ruins, and lost ecological memory.У статті розглянуто тему екологічної катастрофи як центрального мотиву в українській прозі для дітей та юнацтва на прикладі творів-антиутопій Тані Малярчук (“MOX NOX”) та Сергія Оксеника (трилогія “Лісом. Небом. Водою”). Проаналізовано, як у цих творах художньо репрезентовано можливі сценарії екологічного апокаліпсису, показано моделі поведінки героїв.
Екологічна катастрофа в цих романах постає не як тло, а як художній і смисловий центр, що розкриває культурні, соціальні та етичні кризи сучасності. У романі MOX NOX через образи ідеального (мрійливого) й зруйнованого природного світу авторка демонструє контраст між гармонією та наслідками антропоцентричного вторгнення. Героїня Тереза мріє про екологічне відновлення і конструктивну взаємодію людей і природи, акцентуючи увагу на біорізноманітті та силі природи до саморегенерації.
У трилогії Сергія Оксеника зруйнований світ після екологічної катастрофи – це територія боротьби між споживацьким підходом до природи та намаганнями врятувати залишки життя. Герої-діти, зокрема Лисий, виступають носіями екологічної свідомості, що формує модель “екологічного повстання” – протесту проти руйнівних систем та прагнення до відновлення природного балансу.
Як засвідчує аналіз, жанр антиутопії дозволяє авторам яскраво зобразити наслідки екологічних катастроф та суспільних криз. Водночас, завдяки своєму емоційному резонансу такі твори формують у юних читачів екологічне мислення, відповідальне ставлення до природи, екологічно свідому та проактивну поведінку, підсилюють розуміння зв’язку між моральним вибором людини та станом довкілля.
У статті застосовано методи літературного аналізу та типологічного порівняння, інструменти екокритичного підходу, які дозволили визначити ключові маркери екологічної катастрофи в романах-антиутопіях. Це зруйнована цивілізація, втрата біорізноманіття, нестача ресурсів, зміна клімату, технологічні руїни та втрачена екологічну пам’ять