Vasyl Stefanyk Precarpathian National University: Scientific journals / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Not a member yet
6216 research outputs found
Sort by
Літературно-критична та наукова рецепція життєвого та літературного спадку Всеволода Нестайка
Get PDFThe article analyzes the critical and scientific reception of the life and literary legacy of the writer Vsevolod Nestayko (1930–2014), a landmark in Ukrainian literature for children and youth. The writer\u27s diverse and original creative output vividly reflects socio-cultural processes in Ukraine of the 20th century. His figure was and still is the "standard" of the idea of a successful Ukrainian children\u27s writer. He is the only one of the domestic prose writers of the second half of the 20th century who wrote only for children, has remained a sought-after author for a century.
It has been found that the perception and critical understanding of his work within the domestic discourse correlates with the stages of formation and institutionalization of the research field in the field of literature for children and youth in Ukraine.
At the first stage (1956–1990) of the reception of V. Nestaiko\u27s literary heritage, there was only a fragmentary, largely subjective literary-critical assessment of it. At the same time, the popularity of V. Nestaiko\u27s works contributed to the emergence in Ukraine of a positive image of the "children\u27s writer" as an extraordinary artistic personality, a socially significant person involved in the formation and articulation of generally important ideas.
The scientific reception of V. Nestaiko arose in the first decades of independence (1991–2013), marked by the emergence of a stable scientific discourse in the field of research into literature for children and youth in Ukraine.
During the dramatic decade of war (2014–2024), the figure and literary legacy of V. Nestayko are being comprehensively and thoroughly reinterpreted on modern methodological principles and finally established within the canon of Ukrainian literature for children and youth.
У статті проаналізована критична та наукова рецепція життєвого та літературного спадку знакового для української літератури для дітей та юнацтва письменника – Всеволода Нестайка (1930–2014). Різножанровий та оригінальний творчий доробок письменника яскраво віддзеркалює соціокультурні процеси в Україні XХ ст., а його постать була та є досі «еталоном» уявлення про успішного українського дитячого письменника. Він єдиний із вітчизняних прозаїків другої пол. ХХ ст., які писали тільки для дітей, уже століття залишається затребуваним автором.
З’ясовано, що сприйняття та критичне осмислення його творчості у межах вітчизняного дискурсу співвідносне з етапами становлення та інституалізації дослідницької царини в галузі літератури для дітей та юнацтва в Україні.
На першому етапі (1956–1990 рр.) рецепції літературної спадщини В. Нестайка існувала лише її фрагментарна, значною мірою суб’єктивна літературно-критична оцінка. Водночас популярність творів В. Нестайка сприяла появі в Україні позитивного образу-іміджу «дитячого письменника» як непересічної художньої особистості, соціально значимої персони, причетної до формування й артикуляції загально важливих ідей.
Наукова рецепція щодо В. Нестайка виникає у перші десятиліття незалежності (1991–2013 рр.), ознаменовані появою сталого наукового дискурсу в царині дослідження літератури для дітей і юнацтва в Україні. Ця галузь літератури в той час починає відігравати дедалі помітнішу роль у формуванні світоглядних, політичних та естетичних поглядів суспільства, що призводить до перегляду ідеологічних конотацій доробку та іміджу письменника.
Упродовж драматичного десятиліття війни (2014–2024 рр.) постать і літературний спадок В. Нестайка цілісно та ґрунтовно переосмислюють на модерних методологічних засадах і остаточно закріплюють у межах канону української літератури для дітей і юнацтва.
Розширена соболєвська шкала для векторних розшарувань та її застосування
No full textWe study an extended Sobolev scale for smooth vector bundles over a closed manifold. This scale is built on the base of inner product distribution spaces of generalized smoothness given by an arbitrary positive function OR-varying at infinity. We show that this scale is obtained by the quadratic interpolation (with a function parameter) between inner product Sobolev spaces, is closed with respect to the quadratic interpolation, and consists of all Hilbert spaces that are interpolation spaces between inner product Sobolev spaces. Embedding theorems and a duality theorem are proved for this scale. We give applications of the extended Sobolev scale to mixed-order (Douglis-Nirenberg) elliptic pseudodifferential operators acting between vector bundles of the same rank. We prove their Fredholm property on appropriate pairs of spaces on the scale, give a sufficient and necessary condition for the local generalized smoothness of solutions to a mixed-order elliptic system and provide a corresponding a priori estimate of the solutions. We also give a sufficient condition for a chosen component of the solution to be times continuously differentiable on an indicated part of the manifold.Досліджено розширену соболєвську шкалу для гладких векторних розшарувань на замкненому многовиді. Вона побудована на основі гільбертових просторів розподілів узагальненої гладкості, заданої довільною додатною функцією, OR-змінною на нескінченності. Показано, що ця шкала отримується квадратичною інтерполяцією (з функціональним параметром) гільбертових просторів Соболєва, замкнена щодо квадратичної інтерполяції та складається з усіх гільбертових просторів, інтерполяційних для пар гільбертових просторів Соболєва. Доведено теореми вкладення і теорему двоїстості для цієї шкали. Дано застосування розширеної соболєвської шкали до еліптичних (за Дуглісом-Ніренбергом) псевдодиференціальних операторів мішаного порядку, які діють на парі векторних розшарувань одного рангу. Доведено їх фредгольмовість на відповідних парах просторів на шкалі, дано достатню і необхідну умову локальної узагальненої гладкості розв\u27язків еліптичної системи мішаного порядку та відповідну апріорну оцінку розв\u27язків. Також дано достатню умову, за якої вибрана компонента розв\u27язку є разів неперервно диференційовною на вказаній частині многовиду
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
Get PDFThe article examines conceptual approaches to physical education in the context of the New Ukrainian School, focusing on the importance of integrating physical activity with other academic disciplines and personalizing the approach to students. It highlights the main areas of reforming physical education, including the introduction of innovative methods, adaptation for students with physical disabilities, and the development of social and moral qualities through teamwork. The authors also emphasize the importance of health protection, motivation for physical activity and support for a healthy lifestyle in the educational process.Стаття розглядає концептуальні підходи до фізичного виховання в умовах Нової української школи, акцентуючи увагу на важливості інтеграції фізичної активності з іншими навчальними дисциплінами та персоналізації підходу до учнів. Вона висвітлює основні напрями реформування фізкультурної освіти, зокрема, упровадження інноваційних методів, адаптацію для учнів з фізичними обмеженнями та розвиток соціальних і моральних якостей через командну діяльність. Автори наголошують на значенні здоров’язбереження, мотивації до фізичної активності та підтримки здорового способу життя в освітньому процесі
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ОСВІТНІ ПРАКТИКИ
No full textThis article, drawing on an analysis of international experience, explores the specific features of professional training for future designers. A comparative study of design education systems in Germany, France, Italy, Finland, and the United States has made it possible to identify both commonalities and national distinctions that contribute to the effectiveness of design education across diverse sociocultural contexts. Among the key characteristics are: a strong emphasis on practice-oriented learning and close cooperation with industry; the integration of innovative educational technologies, including digital design, 3D modeling, UI/UX, and AR/VR applications; an interdisciplinary approach enabling students to combine expertise from related fields; the development of critical thinking, creativity, and teamwork skills; as well as a focus on sustainability, ethics, and social responsibility within project-based work. National variations are manifested in the structure of curricula, cultural context, teaching methods, and the nature of collaboration with the professional sector. The findings suggest that international experience in the professional preparation of designers constitutes a valuable resource for advancing the national design education system. Its critical evaluation and context-sensitive adaptation offer new opportunities for enhancing the quality of professional training for future designers in Ukraine.У статті на основі аналізу зарубіжного досвіду відображено особливості професійної підготовки майбутніх фахівців художніх мистецьких спеціальностей, зокрема, дизайнерів. Проведене дослідження систем професійної підготовки дизайнерів у Німеччині, Франції, Італії, Фінляндії та США дало змогу виявити спільні риси та національні особливості, що зумовлюють ефективність дизайносвіти в різних соціокультурних контекстах (орієнтація на практико-орієнтоване навчання та тісну взаємодію з реальним сектором економіки; застосування інноваційних освітніх технологій, включно з цифровим дизайном, 3D-моделюванням, UI/UX та AR/ VR-дизайном; міждисциплінарність, що дозволяє здобувачам освіти поєднувати знання з суміжних галузей; формування критичного мислення, креативності та навичок роботи в команді; акцент на сталість, етику та соціальну відповідальність у проєктній діяльності). Розглянуто, що національні відмінності відображаються у структурі навчальних програм, культурному контексті, підходах до викладання та співпраці з індустрією. Визначено, що зарубіжний досвід професійної підготовки дизайнерів є важливим джерелом для вдосконалення національної системи дизайносвіти. Його критичне осмислення та адаптація з урахуванням вітчизняних реалій відкривають нові можливості для підвищення якості фахової підготовки майбутніх дизайнерів в Україн
Дослідження люмінесцентних властивостей природних зразків солі методами TL та OSL
No full textIn this study, the natural salt minerals of Turkey were investigated using Thermoluminescence (TL) and optically stimulated luminescence (OSL). For this purpose, luminescence dosimetric properties such as glow curve shape, fading, dose-response ratio, linearity, thermal quenching and repeatability were investigated. The TL (up to 400 ℃ in steps of ⁓β= 2 ℃/s) properties were studied against natural and artificial doses. While natural TL signal does not show regular TL signal, artificially irradiated at low doses (0.1Gy) shows 3 TL peaks at about 80-100℃, 125-190 ℃, and 230-290 ℃, respectively. On the other hand, higher doses (10Gy) present 2 TL peaks at about 80-110 °C and 225-290 ° C, respectively. OSL properties of salt samples were also investigated using Hoya-U 340 filter. It was observed that the OSL signals were able to decrease the BGK level after about 2 seconds of illumination using blue LED. Results show that the luminescence properties of all examined salt samples could be good candidates to be used in accident dosimetry and dating studies over the related literature.У цьому дослідженні проаналізовано властивості термолюмінесценції (TL) та оптично стимульованої люмінесценції (OSL) природних мінералів солі для оцінки їхнього потенціалу у радіаційній дозиметрії. Зразки були зібрані в Центральній Анатолії (Туреччина), Гімалаях (Азія) та озері Асаль (Східна Африка), а їхні дозиметричні характеристики – зокрема структура кривих світіння, залежність сигналу від дози, згасання сигналу та відтворюваність – були систематично досліджені. Усі зразки продемонстрували високу лінійність дозової залежності в інтервалі 0,1–10 Гр, із коефіцієнтами кореляції (R²) у межах 0,991–0,999. Мінерали виявили високу чутливість, забезпечуючи значні інтенсивності сигналу вже за опромінення дозами від 25 мГр. Структура TL-кривих виявила дозозалежний характер: при низьких дозах (0,1 Гр) зафіксовано три піки (~80–100 °C, 125–190 °C, 230–290 °C), тоді як при вищих дозах (10 Гр) спостерігалися два домінантні піки. Встановлено суттєві відмінності у стабільності сигналів: сигнал OSL швидко згасав до фонового рівня приблизно за дві секунди, тоді як TL-сигнал залишався значно стабільнішим. Отримані результати підтверджують, що стабільний, відтворюваний та дозозалежний TL-сигнал природних соляних мінералів робить їх перспективним і економічно доступним матеріалом для аварійної дозиметрії. Водночас для повного підтвердження їхнього потенціалу у геологічному та археологічному датуванні потрібні додаткові довгострокові дослідження згасання
Синтез та кристалічна структура селенідів R3Fe0.1Ga1.6Se7 (R – La, Ce, Pr, Nd)
No full textSamples of the stoichiometric composition R3Fe0.1Ga1.6Se7 (R – La, Ce, Pr, Nd) were synthesized from high purity elements in evacuated quartz containers at a maximum synthesis temperature of 1100°C. The crystal structure of the selenides that was investigated by X-ray powder method found that they belong to the structural type La3CuSiS7 (S.G. P63). The lattice parameters are: a = 10.5358(8) Å, c = 6.3796(6) Å, V = 613.2(2) Å3, RI = 0.0846, Rp = 0.1575 (for La3Fe0.1Ga1.6Se7); a = 10.4379(5) Å, c = 6.3550(5) Å, V = 599.6(1) Å3, RI = 0.0878, Rp = 0.2137 (for Ce3Fe0.1Ga1.6Se7); a = 10.3431(4) Å, c = 6.3735(8) Å, V = 590.49(8) Å3, RI = 0.0846, Rp = 0.1575 (for Pr3Fe0.1Ga1.6Se7); a = 10.2817(4) Å, c = 6.3819(4) Å, V = 548.26(8) Å3, RI = 0.0939, Rp = 0.2409 (for Nd3Fe0.1Ga1.6Se7). Obtained chalcogenides are derived from the R3Ga1.67Se7 selenides by partial substitution of Ga atoms in the 2a site with divalent Fe atoms. Rare-earth atoms in the studied structures occupy the 6c site and, together with Se atoms, form trigonal prisms with one additional atom [R 7Se]. Trigonal prisms share edges to form blocks. Fe and Ga atoms are statistically distributed in the 2a site and have an octahedral environment. Octahedra [M 6Se] share faces to form spatial columns [M(Fe + Ga)Se6]n along the c axis, which are connected to the trigonal prisms by common edges. Part of Ga atoms is located in the center of the [Ga 4Se] tetrahedra in the 2b site.Зразки стехіометричних складів R3Fe0.1Ga1.6Se7 (R – La, Ce, Pr, Nd) були отримані з простих речовин високого ступеня чистоти у вакуумованих кварцових контейнерах за максимальної температура синтезу 1100 °C. Кристалічну структуру селенідів La3Fe0.1Ga1.6Se7 (a = 10.5358(8) Å, c = 6.3796(6) Å, V = 613.2(2) Å3, RI = 0.0846, Rp = 0.1575), Ce3Fe0.1Ga1.6Se7 (a = 10.4379(5) Å, c = 6.3550(5) Å, V = 599.6(1) Å3, RI = 0.0878, Rp = 0.2137), Pr3Fe0.1Ga1.6Se7 (a = 10.3431(4) Å, c = 6.3735(8) Å, V = 590.49(8) Å3, RI = 0.0846, Rp = 0.1575) та Nd3Fe0.1Ga1.6Se7 (a = 10.2817(4) Å, c = 6.3819(4) Å, V = 548.26(8) Å3, RI = 0.0939, Rp = 0.2409) досліджено методом рентґенівської дифракції порошку. Встановлено, що ці структури належать до структурного типу La3CuSiS7 (ПГ P63, СП hP24). Одержані халькогеніди синтезовано на основі селенідів R3Ga1.67Se7 (R – La, Ce, Pr, Nd) шляхом часткового заміщення атомів Ga у правильній системі точок (ПСТ) 2a атомами двовалентного Fe. У досліджених структурах атоми РЗМ займають ПСТ 6с і разом з атомами Se формують тригональні призми з одним додатковим атомом [R 7Se]. Тригональні призми утворюють “блоки” 3 [R 7Sе], в яких тригональні призми сполучені ребрами. Атоми Fe та Ga статистично розподілені в ПСТ 2a та мають октаедричне оточення. Октаедри [M (ПСТ 2а) 6Sе] мають спільні грані та формують вздовж осі c просторові колони [M(Fe + Ga)Se₆]ₙ, які з’єднуються з тригональними призмами через спільні ребра. Частина атомів Ga локалізована в центрі тетраедрів [Ga 4Se] ПСТ 2b
Титульна сторінка, редакційна колегія, Зміст
No full textDownload:Title page & Editorial Board & ContentТут можна завантажити:Титульну сторінку, редакційну колегію журналу, зміст номер
Ґендерна дезінформація як інструмент ґендерного переслідування
Get PDFThis article examines the relationship between gender disinformation and gender persecution as a crime against humanity. The author analyzes how autocratic regimes and extremist movements systematically use false claims about gender issues to silence critics and consolidate their power. The research reveals the main manifestations of gender disinformation: portraying gender equality as a foreign phenomenon, using pseudoscience to restrict women’s rights, provoking moral panic against gender minorities, and religious-extremist justifications for violence. Special attention is paid to the situation in Afghanistan under Taliban rule, where gender disinformation has become an instrument for establishing a regime of «gender apartheid.» The article analyzes the landmark decision of the International Criminal Court from July 2025 to issue arrest warrants for Taliban leaders for crimes against humanity in the form of gender persecution. This decision confirms that manipulating narratives and spreading disinformation to legitimize human rights violations can constitute an element of international crime. The article demonstrates that combating gender persecution requires countering the disinformation that enables it, as uncontrolled false claims can transform into «truths» that justify repression and international crimes. The ICC’s intervention establishes that systematic deprivation of women’s rights through propaganda and institutional policies constitutes persecution as a crime against humanity, expanding the understanding of how narrative control facilitates gender-based crimes.Стаття досліджує взаємозв’язок між ґендерною дезінформацією та ґендерним переслідуванням як формою злочину проти людяності. Авторка аналізує, як автократичні режими та екстремістські рухи систематично використовують неправдиві твердження щодо ґендерних питань для придушення критиків та зміцнення власної влади. Дослідження розкриває основні прояви ґендерної дезінформації: зображення ґендерної рівності як чужорідного явища, використання псевдонауки для обмеження прав жінок, провокування моральної паніки проти ґендерних меншин та релігійно-екстремістські виправдання насильства. Особливу увагу приділено ситуації в Афганістані під владою Талібану, де ґендерна дезінформація стала інструментом встановлення режиму «ґендерного апартеїду». Аналізується знакове рішення Міжнародного кримінального суду від липня 2025 року про видачу ордерів на арешт лідерів Талібану за злочини проти людяності у формі ґендерного переслідування. Це рішення підтверджує, що маніпулювання наративами та поширення дезінформації для легітимізації порушень прав людини може становити елемент складу міжнародного злочину. Стаття демонструє, що боротьба з ґендерним переслідуванням потребує протидії дезінформації, яка його уможливлює, оскільки неконтрольовані неправдиві твердження здатні перетворюватися на «істини», що виправдовують репресії та міжнародні злочини
ДИТИНЦІ УРБАНІСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ ГАЛИЦЬКОГО ПРИКАРПАТТЯ (Північна частина Буковини Х – першої половини ХІІІ ст.)
Get PDFThe detinets as the main components of the urban centers of the northern part of Bukovyna, which existed here during the 10th – first half of the 13th centuries, are analyzed in the article. During the specified time, such cities as: Dzharvat (the village of Revno) in the 10th century, Lenkivtsi on the Prut (modern Chernivtsi) in the 12th – first half of the 13th century and chronical Vasyliv and Kuchelmin were known in the outlined territory. Their detinets had a fairly powerful defense system, consisting mainly of wooden and earthen fortifications, which included defensive ramparts with internal rampart structures (crepids, wooden retaining walls) and log buildings placed on a top of the ramparts. On the inner side, the ramparts were strengthened from erosion by residential and utility rooms intended for the soldiers of the garrison. A battle march was arranged on the flat roof of the log cabins for the convenient movement of defenders during a battle. The inner courtyard, as a rule, did not have a continuous building. There could be large above-ground buildings with basements, where the military nobility or merchants lived (Lenkivtsi on the Prut), Christian churches as the ancestral tombs of the castle owners (Vasyliv). The life of the inhabitants of villages differed from the life of the population of trade and craft posts. The author shows that the city-building processes in the indicated territory took place in the general direction of the development of medieval Ukrainian cities.У статті аналізуються дитинці як головні складові частини урбаністичних центрів північної частини Буковини, що існували тут упродовж Х – першої половини ХІІІ ст. Протягом означеного часу на окресленій території відомі такі міста як: у Х ст. Джарват (с. Ревно), ХІІ – першій половині ХІІІ ст. Ленківці на Пруті (сучасні Чернівці), літописні Василів і Кучелмин. Їхні дитинці мали досить потужну систему оборони, що складалася в основному з дерев‟яно-земляних укріплень, до складу яких входили оборонні вали з внутрішньовальними конструкціями (крепіди, підпірні дерев‟яні стіни) та зрубні споруди, розміщені на вершині валів. З внутрішнього боку від розмивання вали зміцнювалися житлово- господарськими приміщеннями, призначеними для воїнів гарнізону. На пласкому даху зрубів влаштовувався бойовий хід для зручного пересування захисників під час бою. Внутрішній двір, як правило, не мав суцільної забудови. Тут могли знаходитися великі наземні будинки з підвалами, у яких мешкала військова знать або купці (Ленківці на Пруті), християнські храми як родові усипальниці володарів замку (Василів). Побут мешканців дитинців відрізнявся від побуту населення торгово-ремісничих посадів. Він відзначався багатством озброєння, прикрас тощо. Показано, що містотворчі процеси на вказаній території проходили в загальному руслі розвитку міст середньовічної України
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКА ТРАДИЦІЯ В ІСТОРИЧНІЙ ТА ЕКЛЕЗІАЛЬНІЙ ПАМ’ЯТІ БОГЕМІЇ ХІІ–ХІІІ ст.
Get PDFThe article is devoted to the problem of representation of the Slavic tradition of St. Cyril and Methodius in the historical and ecclesiastical memory of the medieval Bohemian community that belonged to the sphere of cultural influence of the Latin West. Through the textual analysis of the «Bohemian Chronicle» by the first oldest official chronicler and Vyšehrad canonic Cosma of Prague, four of his later successors: the Hradiště and Bohemian annalists, the Sazavian monk-chronicler of the 12th century, the socalled «Collector‟s Conclusion» («Epilogue»), as well as «The Chronicle» by Martin of Opava and a number of hagiographic texts of the St. Prokop and Cyril-Methodian cycle of the 13 th century, the transformation of the images of both Thessalonian brothers and their missionary fellowship in the official historiographical discourse and the ecclesiastical- intellectual environment of the Přemyslids during the 12 th–13th centuries is traced in the paper. The author
concludes that the concept of the baptism of the first Bohemian princes by the Moravian «bishop» Methodius, initiated around 994 by the monk Christian, became one of the central episodes, as well as the fundamental idea of the Great Moravian and Cyril-Methodian origin of the early Bohemian church organization and statehood, as for the official historiographical, as well as for the Latin-language hagiographical narrative of the Přemyslids. In the historical memory of the Bohemians, represented by the aforementioned chronicles and annals, St. Cyril and Methodius appeared mainly individually and differentiated, and not as a cult couple, while in the ideas of the authors of hagiographic legends created in the conditions of the existence of the institutionalized Bohemian kingdom since the beginnings of the 13th century, the both missionaries are depicted as apostles of the Slavs with the location of Cyril‟s episcopal residence in the ancient Moravian Velegrad and focusing attention on the Christianizing activity of Methodius in the possessions of the Přemyslids. However, in comparison to the de- scriptions of actions of the Latin clergy in the Přemyslid domains, the Cyrillo-Methodian historical and hagio-graphic episodes of the 12th–13th centuries are characterized by their content fragmentation and sometimes informational discrepancies. On the other hand, during the reign of the last kings of the Przemysl dynasty, Wenceslaus II and Wenceslaus III, according to the testimony of their contemporary, Zbraslav chronicler Peter of Žitava, the Cyrillo-Methodian tradition from the dimension of purely historical and ecclesiastical memory began to partially proceed to a limited «court» liturgical practice.Стаття присвячена проблемі репрезентації слов‟янської традиції святих Кирила й Мефодія в історичній та церковній пам‟яті середньовічної богемської спільноти, що належала до сфери куль- турного впливу латинського Заходу. Шляхом текстологічного аналізу «Богемської хроніки» першого найдавнішого офіційного хроніста і вишеградського каноніка Козьми Празького, чотирьох його пізніших продовжувачів ‒ градіштського, богемського анналістів, сазавського монаха-хроніста ХІІ ст., так званого «Висновку збирача» («Епілогу»), а також «Хроніки» Мартіна Опавського і низки агіографічних текстів святопрокопського і кирило-мефодіївського циклу ХІІІ ст. прослідковано трансформацію образів обох солунських братів і їх місійного сподвижництва в офіційному історичному та агіографіч- ному дискурсах періоду Пржемислідів ХІІ–ХІІІ ст. Автор доходить висновку, що впроваджена близько 994 р. монахом Християном версія хрещення моравським «єпископом» Мефодієм перших богемських князів стала одним із центральних сюжетів, а також основоположною ідеєю великоморавського і кирило-мефодіївського походження ранньобогемської церковної організації і державності ‒ як для офіційного історіографічного, так і для агіографічного латиномовного наративів Пржемислідів. Якщо в історичній пам‟яті богемців, репрезентованій згаданими хроніками й анналами, свв. Кирило і Мефодій поставали переважно осібно і диференційовано, а не як культова пара, то в уявленнях авторів агіографічних легенд, створених в умовах інституалізації Богемського королівства з початку ХІІІ ст., обох місіонерів зображено як апостолів слов‟ян з локалізацією єпископської резиденції Кирила в давньоморавському Велеграді та акцентуванні уваги на християнізаторській діяльності Мефодія у володіннях Пржемислідів. Однак порівняно з описами діянь латинського духівництва у володіннях Пржемислідів, кирило-мефодіївські історичні та агіографічні сюжети ХІІ–ХІІІ ст. характеризуються своєю змістовою фрагментарністю та іноді інформаційною розбіжністю. З іншого боку, за правління останніх королів з династії Пржемислідів, Вацлава ІІ і Вацлава ІІІ, якщо вірити свідченням їхнього сучасника, збраславського хроніста Петра Житавського, кирило-мефодіївська традиція з виміру суто історичної та еклезіальної пам‟яті почала частково переходити до обмеженої «придворної» літургійної практики