Perioperaciina Medicina (E-Journal)
Not a member yet
96 research outputs found
Sort by
Періопераційна інфузійна терапія у дітей
Get PDFThis article is devoted to the questions of infusion therapy – a method of treatment, which gives the possibility of parenteral administration of various substances and medicines into the body and directions for the promotion of basic functions and bio-chemical processes in the body. We considered the organization of conducting adequate infusion therapy in a particular patient, with a specific clinical situation, the questions of the purpose and tasks of infusion therapy now and in the future (tactics and strategy), the means that will be applied, their type, volume, quantitative and qualitative correlation, ways of introduction, speed and duration of the general and, if necessary, of the skin volumetric component, methods for controlling effectiveness and safety. In addition, the issues of physiological and pathological and physiological processes taking place in the child’s body and the justification of the use of different methods of infusion therapy for effective and safe infusion therapy in the child are considered.Данная статья посвящена вопросам инфузионной терапии – метода лечения, который дает возможность парентерального введения в организм различных веществ и медикаментозных препаратов и направлен на поддержку основных функций и биохимических процессов в организме. Рассмотрен вопрос организации проведения адекватной инфузионной терапии у конкретного пациента при конкретной клинической ситуации. Изложены вопросы цели и задачи инфузионной терапии в настоящее время и на перспективу (тактику и стратегию), средства, которые будут применены, их тип, объем, количественное и качественное соотношение, пути введения, скорость и продолжительность в целом и, при необходимости, каждой объемной составляющей, методы контроля эффективности и безопасности. Кроме того, рассмотрен вопрос физиологических и патофизиологических процессов, протекающих в детском организме, и обоснование использования различных методов инфузионной терапии для проведения эффективной и безопасной инфузионной терапии у ребенка.Дана стаття присвячена питанням інфузійної терапії – методу лікування, який дає можливість парентерального введення в організм різних речовин і медикаментозних препаратів і спрямований на підтримку основних функцій та біохімічних процесів в організмі. Розглянуто питання організації проведення адекватної інфузійної терапії у конкретного пацієнта при конкретній клінічній ситуації. Викладено питання мети і завдання інфузійної терапії в даний час і на перспективу (тактику і стратегію), кошти, які будуть застосовані, їх тип, обсяг, кількісне та якісне співвідношення, шляхи введення, швидкість і тривалість у цілому і, при необхідності, кожна об’ємна складова, методи контролю ефективності та безпеки. Крім того, розглянуто питання фізіологічних і патофізіологічних процесів, що перебігають у дитячому організмі, й обґрунтування використання різних методів інфузійної терапії для проведення ефективної та безпечної інфузійної терапії у дитини
Антибіотикорезистентність Acinetobacter baumannii як збудника хірургічної інфекції та підходи до її подолання з використанням антисептика декаметоксину
Get PDFIntroduction. Non-fermenting Gram-negative bacilli are known as one of the most frequent causative agents of hospital-acquired infections. Acinetobacter baumannii, as causative agent of infection complications of different localization, has obtained recently high resistance to anti-biotics and has belonged to ESKAPE group of pathogens. Antimicrobials, recommended for the prophylaxis and therapy of hospital-acquired infections, have been failing in their effectiveness and lead to selection of antibiotic resistant strains of A. baumannii.
The aim of this research was to substantiate the way of overcoming of resistance in clinical strains of A. baumannii, by means of synergic antimicrobial activity of antibiotics and antiseptic decamethoxinum®.
Material and methods. The research was carried out on 190 clinical strains of A. baumannii, isolated from patients with burn disease during the period 2011–2015. The sensitivity of clinical strains of A. baumannii was determined to such antibiotics as ampicillin/sulbactam, cefoperazone, cefoperazone/sulbactam, meropenem, imipenem, amikacin, ciprofloxacin, gatifloxacin and antiseptic decamethoxinum® (DCM; Registration certificate No UA/14444/01/01 since 24.06.2015. Order of the Ministry of Health of Ukraine No 373). The sensitivity of A. baumannii to antibiotics and DCM was determined by means of disk diffusion test and serial dilution (Order of the Ministry of Health of Ukraine No167 since 05.04.2007; EUCAST expert rules).The study of the influence of antiseptic DCM on the sensitivity of acinetobacteria to antibiotics was studied on 35 clinical strains of A. baumannii, drafted from the general number of isolates enrolled in the research. For this, the sensitivity of A. baumannii to antibiotics in the presence of sub-minimal inhibitory concentrations (subMIC) of DCM was identified. The received experimental data were analyzed by “Statistica 6.0”.
Results and discussion. The changes of antibiotic sensitivity profile of A. baumannii for five years were shown. It was found that the sensitivity of A. baumannii to majority of antibiotics, selected for study, decreased significantly. But the only ampicillin/sulbactam was found to have vice versa tendency. We found the rising quantity of antibiotic resistant strains of A. baumannii. At the same time, high resistance of acinetobacteria to fluoroquinolones (ciprofloxacin– 96,1%; gatifloxacin– 95,8%) was found in 2015.
The in vitro research of combined activity of DCM antiseptic remedy and early mentioned antibiotics against clinical strains of A. baumannii demonstrated the reveal antibiotic effectiveness. As follows, minimal inhibitory concentrations of antibiotics decreased in 1.5–4 times in the mediums which contained subMIC of DCM. Especially this tendency was found in resistant clinical strains.
Conclusion. Under selective influence of antibiotics protected by β-lactamase inhibitors, carbapenems, fluoroquinolones aminoglycosides increase the antibiotic resistance in A. baumannii, causative agents of infectious complications in patients with burn disease. The antiseptic remedy decamethoxinum® helps to improve antibiotic sensitivity in resistant A. baumannii.Вступление. Не ферментирующие грамотрицательные бациллы известны как один из наиболее частых возбудителей внутрибольничных инфекций. Acinetobacter baumannii, как возбудитель инфекционных осложнений различной локализации, недавно приобрел высокую устойчивость к антибиотикам и относится к группе патогенов ESKAPE. Противомикробные препараты, рекомендованные для профилактики и лечения внутрибольничных инфекций, неэффективны и приводят к отбору устойчивых к антибиотикам штаммов A. baumannii. Целью данного исследования было обоснование пути преодоления резистентности у клинических штаммов A. baumannii с помощью синергической антимикробной активности антибиотиков и антисептика декаметоксина®.
Материал и методы. Исследование проведено на 190 клинических штаммах A. baumannii, выделенных от пациентов с ожоговой болезнью в2011–2015 гг. Чувствительность клинических штаммов A. baumannii определялась к таким антибиотикам, как ампициллин/сульбактам, цефоперазон, цефоперазон/сульбактам, меропенем, имипенем, амикацин, ципрофлоксацин, гатифлоксацин и антисептик декаметоксин® (DCM; сертификат регистрации № UA/14444/01/01 с 24.06.2015. Приказ Министерства здравоохранения Украины № 373). Чувствительность A. baumannii к антибиотикам и DCM определялась диско-диффузионным методом и серийным разведением (Приказ Министерства здравоохранения Украины No167 от 05.04.2007 года; правила EUCAST Expert). Исследование влияния антисептического DCM на чувствительность ацинетобактерий к антибиотикам было изучено на 35 клинических штаммах A. baumannii, составленных из общего числа изолятов, включенных в исследование. Для этого была выявлена чувствительность A. baumannii к антибиотикам в присутствии субминимальных ингибирующих концентраций (subMIC) DCM. Полученные экспериментальные данные были проанализированы “Statistica 6.0”.
Результаты и обсуждение. Показано изменение профиля чувствительности к антибиотикам A. baumannii в течение пяти лет. Было обнаружено, что чувствительность A. baumannii к большинству антибиотиков, отобранных для исследования, значительно снижается. Но единственный ампициллин/сульбактам, как было обнаружено, имеет тенденцию к обратному. Мы обнаружили растущее количество устойчивых к антибиотикам штаммов A. baumannii. В то же время в2015 году была обнаружена высокая резистентность ацинетобактерий к фторхинолонам (ципрофлоксацин– 96,1%; гатифлоксацин– 95,8%). Исследование in vitro комбинированной активности антисептического препарата DCM и ранее упоминавшихся антибиотиков против клинических штаммов A. baumannii продемонстрировало эффективность антибиотиков. Как следует ниже, минимальные ингибирующие концентрации антибиотиков снижались в1,5–4 раза в средах, содержащих Суб-ДМК. Особенно ярко эта тенденция была обнаружена у устойчивых клинических штаммов.
Заключение. Под избирательным влиянием применения антибиотиков, защищенных ингибиторами β-лактамов, карбапенемов, фторхинолонов, аминогликозидов, повышается антибиотикорезистентность A. baumannii, возбудителей инфекционных осложнений у пациентов с ожоговой болезнью. Антисептическое средство декаметоксин® помогает улучшить чувствительность к антибиотикам у резистентных A. baumannii.У статті подано результати дослідження чутливості ізолятів Acinetobacter baumannii щодо бета-лактамних антибіотиків (ампіцилін-сульбактам, цефоперазон, цефоперазон-сульбактам, меропенем, іміпенем), амікацину, фторхінолонів (ципрофлоксацин, гатифлоксацин) і антисептичного препарату декаметоксин (ДКМ). Виначено зниження чутливості (2011–2015 рр.) A. baumannii до цефалоспоринових та карбапенемних антибактеріальних засобів. Доведено високі показники резистентності ацинетобактерій щодо досліджуваних фторхінолонів ципрофлоксацину (96,1 %), гатифлоксацину (95,8 %). У результаті досліджень in vitro встановлено відновлення/підвищення чутливості до антибіотиків у ізолятів A. baumannii при застосуванні лікарського антисептичного препарату ДКМ в суббактеріостатичних концентраціях
Інфузійна терапія акушерської кровотечі: від теорії до практики
Get PDFDespite the considerable efforts of the medical community, bleeding remains one of the leading causes of maternal mortality, which can be prevented. The article presents actual terminology of obstetric bleeding, problematic issues of infusion therapy and changes in the clinical guidelines of the leading world medical organizations regarding the rescission tactics of this category of patients.Несмотря на значительные усилия со стороны медицинской общественности, кровотечения остаются одной из ведущих причин материнской летальности, которую можно предупредить. В представленной статье приведена актуальная терминология акушерского кровотечения, проблемные вопросы инфузионной терапии и изменения в клинических руководствах ведущих мировых медицинских организаций по тактике ресусцитации этой категории пациентов.Незважаючи на значні зусилля з боку медичної громадськості, кровотечі залишаються однією з провідних причин материнської летальності, котру можна попередити. У представленій статті наведено актуальну термінологію акушерської кровотечі, проблемні питання інфузійної терапії та зміни в клінічних керівництвах провідних світових медичних організацій щодо тактики ресусцитації цієї категорії пацієнтів
Синдром пухлини черевної порожнини у дітей
No full textThis article deals with the actual problem of the syndrome of abdominal tumor in children. A complex of clinical symptoms and signs is described that characterize the presence of a tumor-like formation in the abdominal cavity of various origins. The various causes of the occurrence of volumetric processes in the abdominal cavity are examined. Considering that the volumetric process in the abdominal cavity in children is a common situation, and it occurs not only with true tumors, the article describes various clinical situations that lead to the syndrome of abdominal tumor in children.В данной статье рассмотрена актуальная проблема синдрома опухоли брюшной полости у детей. Описан комплекс клинических симптомов и признаков, характеризующих наличие опухолевидного образования в брюшной полости различного генеза. Рассмотрены разнообразные причины возникновения объемных процессов в брюшной полости. И, учитывая, что объемный процесс в брюшной полости у детей – достаточно распространенная ситуация и возникает не только при истинных опухолях, в статье описаны различные клинические ситуации, приводящие к синдрому опухоли брюшной полости в детском возрасте.У даній статті розглянута актуальна проблема синдрому пухлини черевної порожнини у дітей. Описано комплекс клінічних симптомів та ознак, які характеризують наявність пухлиноподібного утворення в черевній порожнині різного генезу. Розглянуто різноманітні причини виникнення об\u27ємних процесів у черевній порожнині. І, враховуючи, що об\u27ємний процес у черевній порожнині у дітей – досить поширена ситуація і виникає не лише при істинних пухлинах, у статті описано різні клінічні ситуації, які призводять до синдрому пухлини черевної порожнини в дитячому віц
Порівняння ефективності профілактичного системного введення антибіотиків з топічним застосуванням антисептика декаметоксину при чистих хірургічних втручаннях
No full textIntroduction. The lack of generally accepted standards of perioperative antimicrobial prophylaxis leads to the inadequate preventive use of antibiotics associated with development of microbial resistance, changes in the natural biota and sensitization of the patient’s body. Prevention of infectious complications after surgery with topical antiseptic is an appropriate alternative to antibiotic prophylaxis. The purpose of this study was to evaluate the efficacy and safety of topical antiseptic prophylaxis of infectious complications with a 0.02 % decamethoxin solution compared to systemic antibiotic prophylaxis with cefuroxime (beta-lactam antibiotics) during clean surgeries.
Materials and methods. In the first group of patients (n = 25), the operative field was treated with decametoxin, the abdominal cavity was irrigated through an irrigator during laparoscopic interventions after trocart placement or with a syringe in case of open surgeries (50–150 ml). In the second group (n = 22), cefuroxime was administered at a single dose of 1.5 g 30 to 60 minutes before surgery. Patients underwent inguinal hernia repair (Lichtenstein and laparoscopic transabdominal preperitoneal repair), thyroidectomy, parathyroidectomy, laparoscopic adrenalectomy, cholecystectomy, cystectomy of the spleen and ovaries for uncomplicated cysts.
Results. Microbiological analysis of the inoculation material taken from the bottom and walls of the surgical wound before suturing (before the wound was treated with an antiseptic agent in the decamethoxin group) revealed no growth of pathological microbiota at clinically significant levels.
Conclusions. The antimicrobial effect of a 0.02 % decamethoxin solution when applied topically during clean surgical interventions is comparable to that of cephalosporin antibiotics. Perioperative antiseptic prophylaxis can reduce the incidence of antibiotic-resistant strains of microorganisms in surgical departments.Вступление. Отсутствие общепринятых стандартов периоперационной антимикробной профилактики обу словливает нерациональное превентивное использование антибиотиков, что приводит к развитию резистентности микроорганизмов, изменению естественного биоценоза и сенсибилизации организма пациента. Предупреждение инфекционных осложнений после хирургических операций с местным применением антисептиков является целесообразной альтернативой антибиотикопрофилактике. Целью настоящего исследования стала оценка эффективности и безопасности топической антисептикопрофилактики инфекционных осложнений 0,02 % раствором декаметоксина в сравнении с системной антибиотикопрофилактикой цефуроксимом (группа бета-лактамных антибиотиков) во время чистых оперативных вмешательств.
Материалы и методы. В первой группе пациентов (n = 25) декаметоксином обрабатывали операционное поле, орошали брюшную полость через ирригатор при лапароскопических вмешательствах после введения троакаров или шприцом при открытых операциях (50–150 мл). Во второй группе (n = 22) за 30–60 мин до операции парентерально однократно вводился цефуроксим в дозе 1,5 г. Пациентам выполнялись паховые аллогерниопластики (по Лихтенштейну и лапароскопические трансабдоминальные преперитонеальные пластики), тиреоидэктомии, паратиреоидэктомии, лапароскопические адреналэктомии, холецистэктомии, цистэктомии селезенки и яичников при неосложненных кистах.
Результаты. Микробиологическое исследование посевов, взятых из дна и стенок операционной раны перед ушиванием (до обработки раны антисептиком в группе декаметоксина), не выявило роста патологической микрофлоры в клинически значимых титрах.
Выводы. Противомикробное действие 0,02 % раствора декаметоксина при топическом применении во время выполнения чистых хирургических вмешательств сопоставимо с таковым у антибиотиков цефалоспоринового ряда. Периоперационная антисептикопрофилактика может обеспечить снижение частоты развития антибиотикорезистентных штаммов микроорганизмов в отделениях хирургического профиля.Вступ. Відсутність загальноприйнятих стандартів періопераційної антимікробної профілактики зумовлює нераціональне превентивне використання антибіотиків, що призводить до розвитку резистентності мікроорганізмів, зміни структури симбіотичної мікрофлори і сенсибілізації організму пацієнта. Попередження інфекційних ускладнень після хірургічних операцій місцевим застосуванням антисептиків є доцільною альтернативою антибіотикопрофілактики. Метою даного дослідження стала оцінка ефективності та безпечності топічної антисептикопрофілактики інфекційних ускладнень 0,02 % розчином декаметоксину порівняно з системною антибіотикопрофілактикою цефуроксимом (група бета-лактамних антибіотиків) під час чистих хірургічних втручань.
Матеріали та методи. У першій групі пацієнтів (n = 25) декаметоксином обробляли операційне поле, зрошували черевну порожнину через іригатор при лапароскопічних втручаннях після введення троакара або шприцом при відкритих операціях (50– 150 мл). У другій групі (n = 22) за 30–60 хв до операції парентерально одноразово вводився цефуроксим у дозі 1,5 г. Пацієнтам виконувалися пахові алогерніопластики (за Ліхтенштейном і лапароскопічні трансабдомінальні преперитонеальні пластики), тиреоїдектомії, паратиреоїдектомії, лапароскопічні адреналектомії, холецистектомії, цистектомії селезінки та яєчників при неускладнених кістах.
Результати. Мікробіологічне дослідження посівів, які брали із дна та стінок операційної рани перед ушиванням (до обробки рани антисептиком в групі декаметоксину), не виявило зростання патологічної мікрофлори в клінічно значущих титрах.
Висновки. Протимікробну дію 0,02 % розчину декаметоксину при топічному застосуванні під час виконання чистих хірургічних втручань можна порівняти з такою у антибіотиків цефалоспоринового ряду. Періопераційна антисептикопрофілактика може забезпечити зниження частоти розвитку антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів у відділеннях хірургічного профілю
Лікування поширених гнійних ран різної етіології
Get PDFBackground. The infections problem of the surgical departments is increasing due to resistance of pathogens to antibiotics, so it becomes an important issue to develop new regimens for the treatment of common infected wounds.
The aim of the study was expanding the possibility of treating infected wounds with the use of infusion therapy with reosorbylact, decasan antiseptic, and braxone and leflocin antibiotics.
Materials and Methods. 55 patients with infected wounds of different etiology were included in the study. The mean patients age was 43.4 ± 4.7 years. Decasan antiseptic used in the treatment of infected wounds in patients of the main group, the antibiotics braxon (tobramycin) and leflocin 750 (levofloxacinum) is intended simultaneously for empirical antibiotic therapy, reosorbylact solution is included in the infusion therapy.
Results. Intoxication syndrome was observed in patients with widespread infected wounds. The initial level of urea blood exceeded 1.6–1.7 times after the patient admission. Creatinine level decreased by 23 % from baseline for 5–7 days of treatment, in patients of the main group during infusion detoxication therapy with Reosorbylact, it remained raised to 9–11 days in patients of the comparison group. Leukocytosis, TGN, and LII decreased in case of empirical antibacterial therapy with braxone (tobramycin) and leflосin 750. The number of microbial associations decreased to 1.6 ± 0.3 using decasan for wound treatment up to 9 days. Bacterial contamination of wounds decreased to a level suitable for effective auto graft (<104 per 1 g of tissue).
Conclusions. The complex program of treatment for patients with infected wounds contributed to the reduction of intoxication syndrome, faster reduction of the number of microorganisms in the wound, preparation of wounds for skin graft, shortening the treatment time by 4.3 days.Актуальность. Проблема гнойных инфекций хирургических отделений возрастает в связи с увеличением резистентности возбудителей к антибиотикам, поэтому становится важным вопрос разработки новых схем лечения обширных гнойных ран.
Цель исследования. Расширение возможности лечения гнойных ран с использованием в инфузионной терапии Реосорбилакта, антисептика Декасана и антибиотиков Браксона и Лефлоцина.
Материалы и методы. В исследование включено 55 больных с гнойными ранами различного происхождения, средний возраст больных – 43,4 ± 4,7 лет. При лечении гнойных ран у больных основной группы использован антисептический препарат Декасан с одновременным назначением для эмпирической антибиотикотерапии Браксона (тобрамицин) и Лефлоцина 750 и включением в схему инфузионной терапии Реосорбилакта.
Результаты. У больных с распространенными ранами наблюдался интоксикационный синдром. Начальный уровень мочевины крови после поступления в отделение превышал нормативные показатели в 1,6–1,7 раза. В группе сравнения определено достоверное снижение уровня мочевины с 9-х суток лечения, а у больных основной группы – с 5 суток. При проведении инфузионной дезинтоксикационной терапии с Рео сорбилактом у больных основной группы уже к 5–7 суткам отмечено снижение креатинина на 23 % от исходного уровня, а в группе сравнения он оставался повышенным до 9–11 суток. Применение в качестве эмпирической терапии антибиотиков Браксона (тобрамицина) и Лефлоцина 750 (левофлоксацина) приводило к уменьшению лейкоцитоза, токсической зернистости нейтрофилов и лейкоцитарного индекса интоксикации (ЛИИ). Применение Декасана для обработки ран способствовало уменьшению количества микробных ассоциаций до 9-х суток до 1,6 ± 0,3 у.е. Бактериальная загрязненность ран снижалась до уровня, пригодного для проведения эффективной аутодермопластики (<104 КОЕ на 1 г ткани).
Выводы: применение комплексной программы лечения больных с гнойными ранами различного происхождения способствовало уменьшению интоксикационного синдрома, более быстрому снижению количества микроорганизмов в ране, подготовке ран к кожной пластике, сокращению сроков лечения на 4,3 суток.Актуальність. Проблема гнійних інфекцій хірургічних відділень зростає у зв’язку зі збільшенням резистентності збудників до антибіотиків, тому стає важливим питання розробки нових схем лікування поширених гнійних ран.
Мета дослідження. Розширення можливості лікування гнійних ран з використанням в інфузійній терапії Реосорбілакту, антисептика Декасану і антибіотиків Браксону і Лефлоцину.
Матеріали і методи. У дослідження включено 55 хворих з гнійними ранами різного походження, середній вік хворих – 43,4 ± 4,7 років. При лікуванні гнійних ран у хворих основної групи використано антисептичний препарат Декасан з одночасним призначенням для емпіричної антибіотикотерапії Браксону (тобраміцину) та Лефлоцину 750 і включенням у схему інфузійної терапії Реосорбілакту.
Результати. У хворих з поширеними ранами спостерігався інтоксикаційний синдром. Початковий рівень сечовини крові після надходження до відділення перевищував нормативні показники в 1,6–1,7 раза. У хворих групи порівняння визначено достовірне зниження рівня сечовини з 9 доби лікування, а у хворих основної групи – з 5 доби. При проведенні інфузійної дезінтоксикаційної терапії з Реосорбілактом у хворих основної групи вже до 5–7 доби відзначено зниження креатиніну на 23 % від вихідного рівня, а у хворих групи порівняння він залишався підвищеним до 9–11 доби. Застосування в якості емпіричної терапії антибіотиків Браксону (тобраміцину) і Лефлоцину 750 (левофлоксацину) призводило до зменшення лейкоцитозу, токсичної зернистості нейтрофілів та лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ). Застосування Декасану для обробки ран сприяло зменшенню кількості мікробних асоціацій до 9 доби до 1,6 ± 0,3 у.о. Бактеріальна забрудненість ран знижувалася до рівня, придатного для проведення ефективної аутодермопластики (<104 КУО на 1 г тканини).
Висновки: застосування комплексної програми лікування хворих з гнійними ранами різного походження сприяло зменшенню інтоксикаційного синдрому, швидшому зниженню кількості мікроорганізмів у рані, підготовці ран до шкірної пластики, скороченню строків лікування на 4,3 доби
Сепсис в акушерстві та гінекології
Get PDFDespite certain advances in modern medicine, the incidence of inflammatory diseases in women does not decrease, and infectious complications continue to occupy a leading place in the structure of obstetric and gynecological pathology. Moreover, the incidence of such dangerous complications as septic shock tends to increase. Over the past 25 years, the definition of sepsis and septic shock has changed three times; an international intensive care protocol is updated every four years with the participation of dozens of leading organizations and experts. Thus, the urgency of the problem is obvious and requires from doctors of all specialty’s modern knowledge on early detection and timely, early targeted therapy for sepsis and septic shock in obstetrics.Несмотря на определенные успехи современной медицины, частота воспалительных заболеваний у женщин не снижается, а инфекционные осложнения продолжают занимать ведущее место в структуре акушерской и гинекологической патологии. Более того, имеет тенденцию к росту частота таких грозных осложнений, как септический шок. За последние 25 лет уже трижды изменилось само определение сепсиса и септического шока; каждые четыре года происходит обновление международного протокола интенсивной терапии с участием десятков ведущих организаций и экспертов. Таким образом, актуальность проблемы очевидна и требует от врачей всех специальностей современных знаний по раннему выявлению и своевременной, ранней целенаправленной терапии сепсиса и септического шока в акушерстве.Незважаючи на певні успіхи сучасної медицини, частота запальних захворювань у жінок не знижується, а інфекційні ускладнення продовжують займати провідне місце в структурі акушерської та гінекологічної патології. Більш того, маємо тенденцію до зростання частоти таких грізних ускладнень, як септичний шок. За останні 25 років уже тричі змінилося саме визначення сепсису і септичного шоку; кожні чотири роки йде оновлення міжнародного протоколу інтенсивної терапії за участю десятків провідних організацій і експертів. Таким чином, актуальність проблеми очевидна і вимагає від лікарів усіх спеціальностей сучасних знань щодо раннього виявлення і своєчасної, ранньої цілеспрямованої терапії сепсису і септичного шоку в акушерстві
Центральний антихолінергічний синдром (CAS) в анестезіології: огляд літератури
Get PDFPsychomotor excitation, delayed recovery of consciousness after general anesthesia – well-known conditions. But only in the literature of Germany, it was first isolated in a separate central anticholinergic syndrome (CAS). This article discusses the main aspects and symptoms that will help to differentiate this syndrome with other conditions, and the methods for relief of this state.Психомоторное возбуждение, замедленное пробуждение после окончания общей анестезии – хорошо известные состояния, но только в литературе Германии впервые это было выделено в отдельный центральный антихолинергический синдром (CAS). В данной статье рассматриваются основные аспекты и симптомы, которые помогут дифференцировать этот синдром от других состояний, а также методы купирования этого состояния.Психомоторне збудження, уповільнене пробудження після закінчення загальної анестезії – добре відомі стани, але тільки в літературі Німеччини вперше це було виділено в окремий центральний антихолінергічний синдром (CAS). У даній статті розглядаються основні аспекти та симптоми, які допоможуть диференціювати цей синдром з іншими станами, а також методи купування цього стану
Тромбопрофілактика після кесаревого розтину в контексті сучасної концепції швидкого відновлення ERAC
Get PDFThis article outlines the main guidelines of the European Society of Anesthesiologists for Perioperative Venous Thromboembolism Prevention and the basic guidelines of the Society for Obstetric Anesthesia and Perinatology (SOAP) for Enhanced Recovery After Cesarean (ERAC). The search for effective methods of recovery after caesarean section, the desire to reduce the risks of postoperative complications, to shorten the length of the hospital stay led us to the introduction of the modern concept of rapid recovery. The concept of Enhanced Recovery After Cesarean is already used in the “Leleka” maternity hospital. The positive results of the implementation of the ERAC concept in obstetric practice make it necessary to modernize the traditional approach to the postoperative period.В данной статье приведены основные рекомендации Европейского общества анестезиологов с периоперационной профилактики венозной тромбоэмболии и основные рекомендации Общества акушерской анестезиологии и перинатологии (SOAP) для быстрого восстановления после кесарева сечения (ERAC). Поиски эффективных методов восстановления после кесарева сечения, стремление снизить риски послеоперационных осложнений, сократить сроки пребывания в стационаре привели нас к внедрению современной концепции быстрого восстановления. В роддоме “Лелека” уже используется в ежедневной практике концепция быстрого восстановления после кесарева сечения. Положительные результаты внедрения концепции ERAС в акушерской прак тике обусловливают необходимость модернизации традиционного подхода к периоперационному периоду.У даній статті наведено основні рекомендації Європейського товариства анестезіологів з періопераційної профілактики венозної тромбоемболії й основні рекомендації Товариства акушерської анестезіології та перинатології (SOAP) для швидкого відновлення після кесаревого розтину (ERAC) [1]. Пошуки ефективних методів відновлення після кесаревого розтину, прагнення знизити ризики післяопераційних ускладнень, скоротити терміни перебування в стаціонарі привели нас до впровадження сучасної концепції швидкого відновлення. У пологовому будинку “Лелека” вже використовується в щоденній практиці концепція швидкого відновлення після кесаревого розтину. Позитивні результати впровадження концепції ERAС в акушерській практиці зумовлюють необхідність модернізації традиційного підходу до періопераційного періоду
Можливості ультразвукового дослідження в періопераційній медицині. Данина моді чи необхідність клінічного пошуку для хірурга?
Get PDFThis article discusses the possibilities of ultrasound in perioperative medicine, namely in the ultrasound study of the superficial organs, lungs, thyroid gland and other internal organs. This article presents sonograms of interest and rare clinical cases that may occur in the daily clinical practice of a surgeons. The article suggests that ultrasound method has an additional clinical value to establish and clarify the diagnosis in the practice of the surgeon. Studying the methods of ultrasound by surgeons will not only increase the efficiency of clinical thinking, but also reduce the time for establishing an accurate diagnosis and, consequently, choosing the optimal surgical treatment strategy for patients.В данной статье рассмотрены возможности ультразвукового исследования в периоперационной медицине, а именно – в ультразвуковом исследовании поверхностных органов, легких, щитовидной железы и других внутренних органов. В данной статье представлены сонограммы интересных и редких клинических случаев, которые могут встретиться в повседневной клинической практике врача хирургической специальности. Статья позволяет утверждать, что метод ультразвукового исследования имеет дополнительную клиническую ценность для установления и уточнения диагноза в практике хирурга. Изучение методов ультразвукового обследования врачами хирургического профиля позволит не только повысить эффективность клинического мышления, но и уменьшить время для установления точного диагноза, а вследствие этого – и выбора оптимальной хирургической тактики лечения у пациентов.У даній статті розглянуто можливості ультразвукового дослідження в області ультразвукового дослідження легень, щитоподібної залози та інших внутрішніх органів. У статті наведено сонограми, які представляють клінічну практику лікарів хірургічних спеціальностей. Стаття дає підстави стверджувати, що метод ультразвукового дослідження має додаткову клінічну цінність для уточнення діагнозу в практиці хірурга. Вивчення методів ультразвукового лікування та хірургічного профілю дозволить не тільки підвищити ефективність клінічного дослідження пацієнта, але й скоротити час, необхідний для установки точного діагнозу