Perioperaciina Medicina (E-Journal)
Not a member yet
96 research outputs found
Sort by
Безоарна хвороба шлунково-кишкового тракту у дітей (огляд літератури та інтерпретація клінічного спостереження)
Get PDFThe article presents data on the causes of the formation of various types of bezoars in children, traces the causes of their complicated course in the form of bezoar disease. Modern issues of diagnostics, methods of treatment and formation of foreign bodies of the digestive tract in children are covered in the article. A clinical case of a giant trichobezoar of the stomach and duodenum in a 14-year-old girl is presented and analyzed. in a histological examination of the gastric wall.В статье приведены данные о причинах образования различных видов безоаровых у детей, прослежены причины их осложненного течения в форме безоарнои болезни. Освещены современные вопросы диагностики, методов лечения и образований инородных тел пищеварительного тракта у детей. Представлены и проанализированы клинический случай гигантского трихобезоару желудка и двенадцатиперстной кишки у девочки 14 лет.У статті наведено дані стосовно причин утворення різних видів безоарів у дітей, прослідковано причини їх ускладненого перебігу у формі безоарної хвороби. Висвітлено сучасні питання діагностики, методів лікування та профілактики утворень сторонніх тіл травного тракту у дітей. Представлено й проаналізовано клінічний випадок гігантського трихобезоару шлунка і дванадцятипалої кишки у дівчинки 14 років, у якої при гістологічному дослідженні шлункової стінки визначено дистонію тканини підшлункової залози в його слизову оболонку, як одну з можливих причин формування безоарної хвороби за рахунок спотворення функції травлення
Необхідність ранньої корекції відхідниково-куприкової зв\u27язки при травматичному пошкодженні куприка
Get PDFIn order to prevent and correct the defecation disorders after destruction of the anococcygeal ligament, the meth-od of restoring its functional capacity was proposed (Patent of Ukraine for Invention No. 115280 “Method for Coccyx Re-moving”).
It is proved that the damaging effect in the area of the traction and contraction mechanism of action on the rectum in 90.0% leads to continence disorders due to changes in the size of the anorectal angle due to the persistent disorders of the anococcygeal ligament function. The developed special mathematical model of the anococcygeal ligament function testifies that, when it is destroyed, the change in the anorectal angle value may reach changes in its value up to ≈63°, which distorts the direction of the anal canal and the distal rectum. Restoration by simulating of the anatomical fixation of anococcygeal ligament connection after its damage creates conditions for resto-ration of its physiological functioning.С целью профилактики и коррекции нарушений дефекации, после разрушения заднепроходно-копчиковой связки, предложен способ восстановления ее функциональной способности (Патент Украины на изобретение No 115280 “Способ удаления копчика”).
Доказано, что повреждающее влияние в зоне тракционно-контракционного механизма действия на прямую кишкув90,0% приводит к нарушениям континенции за счет изменения величины аноректального угла из-за возникновения устойчивых нарушений функции заднепроходно-копчиковой связки. Создана пространственная математическая модель функции заднепроходно-копчиковой связки свидетельствует, что при ее разрушении изменение величины аноректального угла может достигать ≈63°, что искажает направление анального канала и дистального отдела прямой кишки. Восстановление путем имитации анатомической фиксации соединения заднепроходно-копчиковой связки после ее повреждения создает условия для восстановления ее физиологического функционирования.З метою профілактики та корекції порушень дефекації після руйнування відхідниково-куприкової зв’язки, запропоновано спосіб відновлення її функціональної здатності (Патент України на винахід № 115280 “Спосіб видалення куприка”).
Доведено, що пошкоджуючий вплив у зоні тракційно-контракційного механізму дії на пряму кишку в 90,0 % призводить до порушень континенції за рахунок зміни величини аноректального кута через виникнення стійких порушень функції відхідниково-куприкової зв’язки. Створена просторова математична модель функції відхідниково-куприкової зв’язки свідчить, що при її руйнації зміна величини аноректального кута може сягати ≈ 63°, що спотворює напрямок анального каналу та дистального відділу прямої кишки. Відновлення шляхом імітації анатомічної фіксації з’єднання відхідниково-куприкової зв’язки після її пошкодження створює умови для відновлення її фізіологічного функціонування
Дослідження протимікробної ефективності сучасних антисептичних засобів на основі декаметоксину та повідону йоду
Get PDFUnder conditions of wide increased resistance of pathogens of infectious complications to antimicrobial agents, a considerable attention is paid to the use of antiseptic drugs. The research of their antimicrobial efficacy remains valid for substantiation of the rational use. The purpose was to carry out a comparative study of the antimicrobial efficacy of medicinal antiseptic agents based on decamethoxine and povidone-iodine.
In the study there was examined antimicrobial activity of mentioned antiseptics against 682 clinical strains of microorganisms (A. baumannii, S. aureus, P. aeruginosa, Enterococcus spp., E. coli, Enterobacter spp., K. pneumoniae, Proteus spp.), isolated from patients with infectious complications. Minimum inhibitory and bactericidal concentrations of 1–2– 10 % iodine, 0.02 % decamethoxine (decasan) were determined. Antimicrobial efficacy of medicines, based on studied antiseptics was evaluated with the use of an index of antiseptic activity, calculated by means of commonly used methods.
The study revealed high bactericidal properties of decasan against clinical strains of S. aureus, Enterococcus spp., E. coli, K. pneumoniae and Enterobacter spp. The advantages of antimicrobial activity of decamethoxine-based antseptis (decasan, p < 0.001) were proved. Iodine has expressed antimicrobial properties against Enterococcus spp., S. aureus, A. baumannii, bacteria of the Enterobacteriаcеae family and P. aeruginosa. It is proven that the dissolution of povidone-iodine leads to the reduction of the antimicrobial efficacy of 2 % antiseptic solution. There was found inefficacy of 1 % povidone-iodine against infectious agents (p < 0.001).
Thus, the leading Gram-positive (S. aureus, Enterococci) and Gram-negative pathogens (Escherichia, Klebsiella, Enterobacteria, Acinetobacteria, Pseudomonas) have a sensitivity to iodine and to domestic preparation based on decamethoxin 0.02 % (decasan), with a definite advantage of the antimicrobial properties of the latter to Gram-positive and some Gram-negative microorganisms (p < 0.001).В условиях широкого возрастания резистентности возбудителей инфекционных осложнений к противомикробным средствам значительное внимание уделяют применению антисептических средств. Актуальным остается исследование их противомикробной эффективности для обоснования рационального применения. Цель – провести сравнительное исследование противомикробной эффективности лекарственных антисептических средств декаметоксина, повидона йода. В исследовании изучали противомикробную активность в отношении 682 клинических штаммов микроорганизмов (A. baumannii, S. aureus, P. aeruginosa, Enterococcus spp., E. coli, Enterobacter spp., K. pneumoniae, Proteus spp.), выделенных от пациентов с инфекционными осложнениями. Определяли минимальные ингибирующую и бактерицидную концентрации 1–2–10 % повидона йода, 0,02 % декаметоксина (декасан); антимикробную эффективность лекарственных препаратов оценивали по индексу активности антисептика общепринятыми методами.
В исследовании установлены высокие бактерицидные свойства декасана в отношении клинических штаммов S. aureus, Enterococcus spp., E. coli, K. pneumoniae и Enterobacter spp. Доказаны преимущества противомикробной активности препарата на основе декаметоксина (декасан; p <0,001). У повидона йода установлены выраженные противомикробные свойства в отношении Enterococcus spp., S. aureus, A. baumannii, бактерий семейства Enterobacteriаcеae, P. aeruginosa. Доказано, что при разведении препарата снижается противомикробная эффективность 2 % повидона йода в отношении данных возбудителей инфекции и становится недостаточной у 1 % повидона йода (p <0,001).
Таким образом, ведущие грамположительные (золотистый стафилококк, энтерококки) и грамотрицательные возбудители (эшерихии, клебсиеллы, энтеробактеры, ацинетобактерии, псевдомонады) обладают чувствительностью к повидону йоду и отечественному препарату на основе декаметоксина 0,02 % (декасан), с достоверным преимуществом антимикробных свойств последнего в отношении грамположительных и ряда грамотрицательных микроорганизмов (p <0,001).В умовах широкого наростання резистентності збудників інфекційних ускладнень до протимікробних засобів значну увагу приділяють застосуванню антисептичних засобів. Актуальним залишається дослідження їх протимікробної ефективності для обґрунтування раціонального застосування.
Мета – провести порівняльне дослідження протимікробної ефективності лікарських антисептичних засобів декаметоксину та повідону йоду. У дослідженні вивчали протимікробну активність щодо 682 клінічних штамів мікроорганізмів (A. baumannii, S. aureus, P. aeruginosa, Enterococcus spp., E. coli, Enterobacter spp., K. pneumoniae, Proteus spp.), виділених від пацієнтів з інфекційними ускладненнями. Визначали мінімальну інгібуючу та бактерицидну концентрації 1–2–10 % повідону йоду, 0,02 % декаметоксину (декасан); антимікробну ефективність лікарських препаратів оцінювали за індексом активності антисептику загальноприйнятими методами.
У дослідженні встановлено високі бактерицидні властивості декасану щодо клінічних штамів S. aureus, Enterococcus spp., E. coli, K. pneumoniae та Enterobacter spp. Доведено переваги протимікробної активності щодо S. aureus, Enterococcus spp. у препарату на основі декаметоксину (декасан; p < 0,001). У повідону йоду встановлено виражені протимікробні властивості щодо Enterococcus spp., S. aureus, A. baumannii, бактерій родини Enterobacteriаcеae, P. aeruginosa. Доведено, що при розчиненні препарату знижується протимікробна ефективність 2 % повідону йоду щодо даних збудників інфекції та є недостатньо в 1 % повідону йоду (p < 0,001).
Таким чином, провідні грампозитивні (золотистий стафілокок, ентерококи) та грамнегативні збудники (ешерихії, клебсієли, ентеробактери, ацинетобактерії, псевдомонади) володіють чутливістю до повідону йоду та вітчизняного препарату на основі декаметоксину 0,02 % (декасан), з вірогідною перевагою антимікробних властивостей останнього щодо всіх грампозитивних та ряду грамнегативних мікроорганізмів (p < 0,001)
Вплив низькомолекулярних гепаринів на імунну систему хірургічних хворих
Get PDFVenous thromboembolic complications are potentially dangerous complications to life in patients undergoing surgical intervention.
The aim of the work is to study the safety of enoxaparin thromboprophylaxis by eliciting the effect of sodium enoxaparin (Flenox) on the immune system of patients undergoing laparoscopic cholecystectomy.
Materials and methods. Study group: (n = 15)– patients who were treated with enoxaparin sodium (Flenox) for venous thromboembolic complications. Study of immunograms in patients with calculous cholecystitis was performed before surgery and after two days in post-operative period after appointment of enoxaparin.
Results and discussion. In the study group (Flenox), the values of the studied rates did not go beyond the norm.
Conclusions. It was established that sodium enoxaparin (Flenox) does not affect the immune system’s rates. In connection with the above mentioned, this medicine can be considered safe and effective for thromboprophylaxis in patients at risk of venous thromboembolism.Венозные тромбоэмболические осложнения являются потенциально опасными для жизни больных, которые перенесли хирургическое вмешательство.
Цель работы. Изучить безопасность тромбопрофилактики эноксапарином путем исследования влияния эноксапарина натрия (Фленокс ПАТ “Фармак”) на иммунную систему больных, которым выполнена лапароскопическая холецистэктомия.
Материалы и методы. Группа исследования (n=15)– больные, которым профилактика венозных тромбоэмболических осложнений проводилась эноксапарином натрия (Фленокс ПАТ “Фармак”). Исследование иммунограммы у пациентов с калькулезным холециститом проводилось перед оперативным вмешательством и через двое суток послеоперационного периода после назначения эноксапарина.
Результаты и обсуждения. При исследовании группы (Фленокс) значения анализируемых показателей не выходили за пределы нормы. Выводы. Установлено, что эноксапарин натрия (Фленокс ПАТ “Фармак”) не влияет на показатели иммунной системы. В связи с вышеуказанным данный препарат можно считать безопасным и эффективным для тромбопрофилактики у пациентов с риском венозного тромбоэмболизма.Венозні тромбоемболічні ускладнення є потенційно небезпечними для життя у хворих, які перенесли хірургічне втручання.
Мета роботи. Вивчити безпечність тромбопрофілактики еноксапарином шляхом вивчення впливу еноксапарину натрію (Фленокс ПАТ “Фармак”) на імунну систему хворих, яким виконано лапароскопічну холецистектомію.
Матеріали і методи. Група дослідження: (n = 15) – хворі, яким профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень проводилась еноксапарином натрію (Фленокс ПАТ “Фармак”). Вивчення імунограми у пацієнтів з калькульозним холециститом проводилось перед оперативним втручанням і через дві доби післяопераційного періоду після призначення еноксапарину.
Результати та обговорення. При дослідженні групи 1 (Фленокс) значення досліджуваних показників не ви-ходили за межі норми.
Висновки. Встановлено, що еноксапарин натрію (Фленокс ПАТ “Фармак”) не впливає на показники імунної системи. У зв’язку з вищезазначеним даний препарат можна вважати безпечним і ефективним для тромбопрофілактики у пацієнтів з ризиком венозного тромбоемболізму
Важкі дихальні шляхи. Клінічний випадок: Лімфангіома шиї у дитини до року
Get PDFThe article describes an interesting clinical case of neck lymphangioma in a child under one year, as the cause of difficult airway during surgery. This case deserves the attention of anesthesiologists, surgeons, interns, considering the clinical features, these additional examination methods and features of anesthesia patients. There was emphasized the importance of pre-operative examination of patients, the use of additional tests and examination methods to determine further tactics. Based on this case, it was concluded that each anesthesiologist must have the skills and clearly know the clinical protocols for managing “difficult airway” and predict severe tracheal intubation.В статье рассмотрен интересный клинический случай лимфангиомы шеи у ребенка до года как причины тяжелых дыхательных путей во время операции. Данный случай заслуживает внимания врачей-анестезиологов, хирургов, врачей-интернов, учитывая особенности клиники, данных дополнительных методов обследования и особенности проведения анестезиологического обеспечения у таких пациентов. Подчеркнута важность предоперационного осмотра пациентов, использование дополнительных тестов и методов обследования для решения дальнейшей тактики. На основе этого случая сделаны выводы, что каждый врач-анестезиолог должен обладать навыками и четко знать клинические протоколы для ведения “тяжелых дыхательных путей” и прогнозировать тяжелую интубацию трахеи.У статті розглянуто цікавий клінічний випадок лімфангіоми шиї у дитини до року як причини важких дихальних шляхів під час операції. Даний випадок заслуговує на увагу лікарів-анестезіологів, хірургів, лікарів-інтернів, з огляду на особливості клініки, даних додаткових методів обстеження та особливості проведення анестезіологічного забезпечення у таких пацієнтів. Підкреслено важливість передопераційного огляду пацієнтів, використання додаткових тестів та методів обстеження для вирішення подальшої тактики. На основі цього випадку зроблено висновки, що кожний лікар-анестезіолог повинен володіти навиками і чітко знати клінічні протоколи для ведення “тяжкого дихального шляху” та прогнозувати тяжку інтубацію трахеї
Особливості застосування кінезотерапії у пацієнтів після хірургічної корекції лійкоподібної деформації грудної клітки
No full textSurgical treatment of “pectus excavatum” by Nuss technique is a safe procedure that is successfully used in young people. However, after surgery, these patients face complications that limit their ability to engage in physical labor or sports.
Aim. Develop a rehabilitation program for patients who underwent surgical correction of pectus excavatum using Nuss technique.
Material and methods. 85 patients with pectus excavatum deformity were examined and underwent minimally invasive correction according to Nuss technique.
Results. In 82 (96,47 %) patients we managed to achieve the perfect cosmetic result. In 78 (91,76 %) patients we used one fixator, in 5 (5,88 %) – 2 fixators, and in 2 (2,35 %) patients – 3 fixators. Among the complications, 17 (20 %) patients had pneumothorax, 3 (3,53 %) – hemothorax followed by pleural puncture, pneumonia was diagnosed in 2 (2,35 %) patients, pleural effusion – in 2 (2,35 %), empyema – in 1 (1,18 %), sulfur – in 1 (1,18 %), deep infection – in 1 (1,18 %). One patient (1,18 %) underwent a second operation due to the dislocation of the fixator.
Conclusions. In the postoperative period, it is recommended to avoid bending or rotating the body, limit participation in sports activities during the first 3 months after the operation. During the first 8 weeks, patients were recommended to perform breathing exercises with a small amplitude (for the prevention of respiratory complications), and 3 months after surgery – exercises to strengthen postural and abdominal muscles, to improve the amplitude of movements in the shoulder joints. The use of exercises helps to reduce the risk of post operative complications and improve the functional capabilities of patients with pectus excavatum in a shorter time.Хирургическое лечение “pectus excavatum” по методике Nuss является безопасной процедурой, успешно применяющейся у лиц молодого возраста. Однако после операции эти пациенты сталкиваются с осложнениями, ограничивающими их способность заниматься физическим трудом или спортом.
Цель. Разработать программу реабилитации пациентов, перенесших хирургическую коррекцию воронкообразной деформации грудной клетки методом Nuss.
Материал и методы. Обследовано 85 пациентов с воронкообразной деформацией грудной клетки, которым проведена минимально инвазивная коррекция по методу Nuss.
Результаты. У 82 (96,47 %) пациентов нам удалось достичь идеального косметического результата. У 78 (91,76 %) использовали один фиксатор, у 5 (5,88 %) – 2 фиксатора, у 2 (2,35 %) – 3 фиксатора. Среди осложнений у 17 (20 %) определяли наличие пневмоторакса, у 3 (3,53 %) определяли гемоторакс с последующей плевральной пункцией, пневмонию диагностировали у 2 (2,35 %) пациентов, плевральный выпот – у 2 (2,35 %), эмпиему – у 1 (1,18 %), серому – у 1 (1,18 %), глубокую инфекцию – у 1 (1,18 %). Один пациент (1,18 %) перенёс повторную операцию из-за вывиха фиксатора.
Выводы. В послеоперационном периоде пациентам рекомендовано: в течение первых 3-х месяцев после операции избегать сгибания или ротации туловища, ограничить участие в спортивной деятельности. В течение первых 8 недель пациентам рекомендовано выполнение дыхательных упражнений с небольшой амплитудой (для профилактики респираторных осложнений), а через 3 месяца после операции – упражнений для укрепления постуральных мышц и мышц брюшного пресса, на улучшение амплитуды движений в плечевых суставах. Применение упражнений помогает уменьшить риск послеоперационных осложнений и повысить функциональные возможности пациентов с диагнозом “pectus excavatum” в более короткие сроки.Хірургічне лікування “pectus excavatum” за методикою Nuss є безпечною процедурою, яка успішно застосовується в осіб молодого віку. Однак після операції ці пацієнти стикаються з ускладненнями, що обмежують їх здатність займатися фізичною працею або спортом.
Мета. Розробити програму реабілітації пацієнтів, які перенесли хірургічну корекцію лійкоподібної деформації грудної клітки за методом Nuss.
Матеріали і методи. Обстежено 85 пацієнтів з лійкоподібною деформацією грудної клітки, яким проведена мінімально інвазивна корекція за методом Nuss.
Результати. У 82 (96,47 %) пацієнтів нам вдалося досягти ідеального косметичного результату. У 78 (91,76 %) використовували один фіксатор, у 5 (5,88 %) – 2 фіксатори, у 2 (2,35 %) – 3 фіксатори. Серед ускладнень у 17 (20 %) визначали наявність пневмотораксу, у 3 (3,53 %) визначали гемоторакс із подальшою плевральною пункцією, пневмонію діагностували у 2 (2,35 %) пацієнтів, плевральний випіт – у 2 (2,35 %), емпієму – у 1 (1,18 %), серому – у 1 (1,18 %), глибоку інфекцію – у 1 (1,18 %). Один пацієнт (1,18 %) переніс повторну операцію через вивих фіксатора.
Висновки. У післяопераційному періоді пацієнтам рекомендовано: протягом перших 3-х місяців після операції уникати згинання або ротації тулуба, обмежити участь у спортивній діяльності. Протягом перших 8 тижнів пацієнтам рекомендовано виконання дихальних вправ з невеликою амплітудою (для профілактики респіраторних ускладнень), а через 3 місяці після операції – вправ для зміцнення постуральних м’язів і м’язів черевного пресу, на поліпшення амплітуди рухів у плечових суглобах. Застосування вправ допомагає зменшити ризик післяопераційних ускладнень і підвищити функціональні можливості пацієнтів з діагнозом “pectus excavatum” у коротші терміни
Математичне моделювання прогнозування ускладненого перебігу гострого апендициту у дітей
Get PDFEndogenous intoxication, which accompanies the complicated course of acute appendicitis in children, is one of the serious conditions, which are the main cause of complications in the postoperative period. Diverse clinical observations done by clinicians suggest that despite the use of modern technologies in operating equipment, anesthetic support, the number of complications in the postoperative period has no tendency to decrease, and the main cause of lethal outcomes with appendicular peritonitis is lightning development of severe degree of endotoxicosis, which develops as a result of resorbing toxic substances formed of many components, including pathogenic microflora and destruction metabolism.
Purpose. Creation of a mathematical model for prediction of complicated acute appendicitis in children using the functions of regression analysis of EXCEL spreadsheet by approximating experimental data.
Materials and methods. In the work, there is information about 59 patients with acute appendicitis treated at the clinic of pediatric surgery at the National Pirogov Memorial Medical University. The data on patients were divided into two groups: patients with not complicated course of pathology – 24 patients, and patients with complicated course of acute appendicitis – 35 children. The control group served the data of 37 healthy children. In each of the three groups, the following parameters were studied: gender, age, bed day, duration of the disease, presence of symptoms of peritoneal irritation, the nature of exudate in the abdominal cavity, the number of red blood cells, hemoglobin, leukocytosis, quantitative characteristics of white blood formula, ESR, cellogenic endogenous intoxication: leukocyte index of intoxication and hematological index of intoxication. All the data were determined directly at the time of hospitalization of a patient to the hospital.
Results. Discussion. Based on multiple correlation x = f (x1 , x2 ) a two-factor mathematical model of probability of the complicated course of acute appendicitis in children was created. According to the obtained results of the study of the system of three equations with three unknowns, it was established that if the indicator of the form of the disease is y = 2.67 and above, when, in numerical terms, the result falls into the zone of complicated flow of acute appendicitis and completely coincides with data analysis of the three groups of patients.
Conclusions. The components that determine the uncomplicated course of acute appendicitis in children, according to the developed two-factor model, include LII and GPI, which exceed the values intoxication of certain intervals studied at the time of hospitalization. The analyzed indices were determined by the degree of severity of the pathological process, duration of disease, virulence of microflora and age of patients against the background of the formed endogenous intoxication syndrome.Эндогенная интоксикация, сопровождающая осложненное течение острого аппендицита у детей, является одним из тяжелых сотосяний, которые служат основной причиной развития осложнений в послеоперационном периоде. Разносторонние клинические наблюдения клиницистов свидетельствуют, что, несмотря на использование современных технологий в операционной технике, анестезиологическом обеспечении, количество осложнений в послеоперационном периоде не имеет тенденции к снижению, а основной причиной летальных исходов при аппендикулярном перитоните служит молниеносное развитие тяжелой степени эндотоксикоза, который развивается вследствие резорбции токсических веществ, образовавшихся из многих компонентов, в том числе из патогенной микрофлоры и разрушенного метаболизма.
Цель. Создание математической модели прогнозирования осложненного течения острого аппендицита у детей с использованием функций регрессионного анализа электронной таблицы EXCEL путем аппроксимации экспериментальных данных.
Материалы и методы. В работе использована информация из 59 МКСБ, находившихся на лечении в клинике детской хирургии ВНМУ им. Н. И. Пирогова по поводу острого аппендицита. Данные о больных были сведены в две группы: больные с неосложненным течением патологии – 24 пациента и больные с осложненным течением острого аппендицита – 35 детей. Группой контроля служили данные обследования 37 здоровых детей. В каждой из трех групп изучались следующие показатели: пол, возраст, койко-день, длительность заболевания, наличие симптомов раздражения брюшины, характер экссудата в брюшной полости, количество эритроцитов, гемоглобин, лейкоцитоз, количественная характеристика формулы белой крови, СОЭ, уровни клеточных критериев эндогенной интоксикации: лейкоцитарного индекса интоксикации и гематологического показателя интоксикации. Все данные определялись непосредственно на момент госпитализации больного в стационар.
Результаты. Обсуждение. На основе множественной корреляции х = f (х1 , х2 ) создана двухфакторная математическая модель вероятности осложненного течения острого аппендицита у детей. Согласно полученным результатам исследования системы трёх уравнений с тремя неизвестными установлено, что если показатель формы заболевания составляет у = 2,67 и выше, при котором в цифровом исчислении результат попадает в зону осложненного течения острого аппендицита и полностью совпадает с данными анализа трёх групп больных.
Выводы. К составляющим, которые определяют неосложненное течение острого аппендицита у детей, согласно разработанной двухфакторной модели, относятся показатели ЛИИ и ГПИ, которые превышают значения определенных изучаемых интервалов на момент госпитализации. Значения анализируемых индексов определялись степенью выраженности патологического процесса, длительностью заболевания, вирулентностью микрофлоры и возрастом пациентов на фоне сформировавшегося синдрома эндогенной интоксикации.Ендогенна інтоксикація, що супроводжує ускладнений перебіг гострого апендициту у дітей, є одним із важких ускладнень, яке слугує основною причиною розвитку ускладнень в післяопераційному періоді. Всебічні клінічні спостереження клініцистів свідчать, що, незважаючи на застосування новітніх технологій в операційній техніці, анестезіологічному забезпеченні, кількість ускладнень у післяопераційному періоді не має тенденції до зниження, а основною причиною летальних наслідків при апендикулярному перитоніті є блискавичний розвиток важкого ступеня ендотоксикозу, який виникає внаслідок резорбції токсичних речовин, що утворилися з численних компонентів, у тому числі з патогенної мікрофлори та зруйнованого метаболізму.
Мета. Створення математичної моделі прогнозування ускладненого перебігу гострого апендициту у дітей за допомогою використання функцій регресійного аналізу електронної таблиці EXCEL шляхом апроксимації експериментальних даних.
Матеріали та методи. В роботі використана інформація із 59 МКСХ, які перебували на лікуванні в клініці дитячої хірургії ВНМУ ім. М. І. Пирогова з діагнозом “гострий апендицит”. Дані про хворих були зведені у дві групи: хворі з неускладненим перебігом патології – 24 пацієнти і хворі з ускладненим перебігом гострого апендициту – 35 дітей. Нормою служили дані обстеження 37 здорових дітей. У кожній з трьох груп вивчались наступні критерії: стать, вік, ліжко-день, тривалість захворювання, пульс, температура тіла, наявність симптомів подразнення очеревини, характер ексудату в черевній порожнині, кількість еритроцитів, гемоглобін, лейкоцитоз, кількісна характеристика формули білої крові, ШОЕ, рівні клітинних критеріїв ендогенної інтоксикації: лейкоцитарного індексу інтоксикації та гематологічного показника інтоксикації. Усі дані визначалися безпосередньо на момент госпіталізації хворого в стаціонар.
Результати. Обговорення. На основі множинної кореляції х = f (х1 , х2 ) створена двофакторна математична модель ймовірності ускладненого перебігу гострого апендициту у дітей. Згідно з отриманими результатами дослідження системи трьох рівнянь з трьома невідомими з’ясовано, що якщо показник форми захворювання складає у = 2,67 і вище, що в цифровому обчисленні результат потрапляє в зону ускладненого перебігу гострого апендициту і повністю збігається з даними аналізу трьох груп хворих.
Висновки. До чинників, що визначають ускладнений перебіг гострого апендициту у дітей, згідно з розробленою двофакторною моделлю, відносяться величини ЛІІ і ГПІ, які перевершують значення певних визначуваних інтервалів на момент госпіталізації. Значення аналізованих індексів визначалися ступенем вираженості патологічного процесу, тривалістю захворювання, вірулентністю мікрофлори і віком пацієнтів на тлі сформованого синдрому ендогенної інтоксикації
До питань історії та формалізації поняття “анестезіологічна підтримка”
No full textoai:ojs2.perioperative.org.ua:article/3Anesthesiology as a science has passed a long way of development. The empirical period begins with the moment when people realize that they can reduce pain and get rid of it. Real prerequisites for the development of effective methods of anesthesia began to take shape at the end of the 18th century. It conditioned the emergence of a second (pre-scientific) period of development of anesthesiology. The active use of anesthesia in surgery led to special training for anesthesia. Improved methods of general anesthesia, developed methods for replacing and managing the functions of vital organs and the organism as a whole, scientific discoveries and systematization of the results of scientific research formed the basis for the formation of anesthesiology and intensive therapy as a separate scientific and practical discipline.
The concept of “anesthesia” was introduced in the scientific professional language – a physiologically based, combined and multicomponent, selectively directed and balanced set of therapeutic and prophylactic measures aimed at optimizing the algorithm for performing physiological functions of the human body during the perioperative period of the surgical method of treatment or in the procedure followed by the formation and development of the phenomenon of pain. Its components:
1) modulation of the psychoemotional state;
2) modulation of the neurovegetative state;
3) analgesia;
4) anesthesia;
5) miorelaxation.Анестезиология как наука прошла длительный путь развития. Эмпирический его период начинается с момента осознания людьми возможности уменьшения болевых ощущений и избавления от них. Реальные предпосылки для разработки эффективных методов обезболивания начали складываться в конце XVIII века. Это обусловило возникновение второго (донаучного) периода развития анестезиологии. Активное применение в хирургии методов обезболивания востребовало специальную подготовку персонала для проведения наркоза. Усовершенствованные методы общего обезболивания, разработанные способы замещения и управления функций жизненно важных органов и организма в целом, научные открытия и систематизация результатов научных исследований легли в основу формирования анестезиологии и интенсивной терапии как отдельной научно-практической дисциплины.
В научный профессиональный язык было введено понятие “анестезиологическое пособие” – это физиологически обоснованный, комбинированный и многокомпонентный, селективно направленный и сбалансированный комплекс лечебно-профилактических мероприятий, направленный на оптимизацию алгоритма выполнения физиологических функций организма человека в периоперационном периоде хирургического способа лечения либо при выполнении процедуры, сопровождающейся формированием и развитием феномена боли. Его компонентами являются:
1) модуляция психоэмоционального состояния;
2) модуляция нейровегетативного состояния;
3) аналгезия;
4) наркоз;
5) миорелаксация.Анестезіологія як наука пройшла тривалий шлях розвитку. Емпіричний його період починається з моменту усвідомлення людьми можливості зменшення больових відчуттів і позбавлення від них. Реальні передумови для розробки ефективних методів знеболення почали складатися в кінці XVIII століття. Воно обумовило виникнення другого (донаукового) періоду розвитку анестезіології. Активне застосування в хірургії методів знеболення зумовило спеціальну підготовку персоналу для проведення наркозу. Вдосконалені методи загального знеболювання, розроблені способи заміщення та управління функціями життєво важливих органів і організму в цілому, наукові відкриття і систематизація результатів наукових досліджень лягли в основу формування анестезіології та інтенсивної терапії як окремої науково-практичної дисципліни.
У наукову професійну мову було введено поняття “анестезіологічна підтримка” – це фізіологічно обґрунтований, комбінований і багатокомпонентний, селективно спрямований і збалансований комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямований на оптимізацію алгоритму виконання фізіологічних функцій організму людини в періопераційному періоді хірургічного способу лікування або при виконанні процедури, що супроводжується формуванням і розвитком феномена болю. Його компонентами є:
1) модуляція психоемоційного стану;
2) модуляція нейровегетативного стану;
3) аналгезія;
4) наркоз;
5) міорелаксація
Вплив імунологічного харчування на лікування хворих онкологічного профілю
Get PDFIn the reviewed article, we consider epidemiological and laboratory data that confirm the protective effects of biologically active nutrients in our diet for various diseases. Along with various factors such as alcohol, smoking, nutrition plays a vital role in influencing the patient’s immune response by transforming cells or by preventing, or acceleration of malignancy. Many data suggest that immunoactive nutrients control inflammatory and precancerous reactions in immune cells. Immunoprophylaxis is usually associated with modulation of the immune response when inflamed, thereby improving clinical outcomes. Different nutrients, including glutamine, arginine, vitamins, minerals and long-chain fatty acids, are important components of immunological nutrition. Clinical studies associated with these substances show different results with minimal effect. However, some studies have shown that these nutrients may have immunomodulatory effects that can reduce the risk of developing cancer. Pre-clinical studies claim that most of these nutrients have a positive effect in the complex treatment of cancer patients. In this article, we will consider the effect of the above nutrients on the immune system in patients of oncologic profile.
Recent evidences suggest that immunological nutrition plays an important role in the development of cancer and its progression. Data from animal studies have clearly shown that the use of immunomodulatory nutrients isolated from food, by launching a cascade of immunological reactions, can detect and eliminate the tumor. Although the technology has evolved to such an extent that we can study each individual cytokine or function of the immune cell, it is difficult to demonstrate the powerful role of the immune system in preventing or treating cancer due to the complexity of the tumor cell or heterogeneity in different patients\u27 populations. However, the study sheds light on interactions in immune responses and cancer development, prevention and therapeutic strategies that involve modulation through biologically active agents.В обзорной сттатье рассмотрены эпидемиологические и лабораторные данные, которые подтверждают защитные эффекты биологически активных нутриентов в нашем рационе при различных заболеваниях. Наряду с различными факторами, такими как алкоголь и курение, питание играет жизненно важную роль в воздействии на иммунную реакцию пациента, превращая клетки либо путем предотвращения, либо ускорения малигнизации. Многие данные свидетельствуют, что иммуноактивные нутриенты контролируют воспалительные и предраковые реакции в иммунных клетках. Иммунопрофилактика обычно ассоциируется с модуляцией иммунного ответа при воспалении, тем самым улучшая клинические результаты. Различные нутриенты, в том числе глютамин, аргинин, витамины, минералы и длинноцепочечные жирные кислоты, являются важными компонентами иммунологического питания. Клинические исследования, связанные с этими веществами, показывают разные результаты с минимальным эффектом. Тем не менее, некоторые исследования свидетельствуют, что эти нутриенты могут иметь иммуномодулирующие эффекты, которые способны снизить риск развития рака. Доклинические исследования утверждают, что большинство из этих нутриентов имеют положительный эффект в комплексном лечении онкологических пациентов. В данной работе мы рассмотрим влияние вышеуказанных нутриентов на иммунную систему у пациентов онкологического профиля.
Последние данные свидетельствуют о том, что иммунологическое питание играет важную роль в развитии рака и его прогрессии. Данные исследований, проведенных на животных, четко показали, что использование иммуномодулирующих нутриентов, выделенных из продуктов питания, запуская каскад иммунологических реакций, может определять и ликвидировать опухоль. Хотя технология развилась до такой степени, что мы можем изучать каждый отдельный цитокин или функцию иммунной клетки, но трудно продемонстрировать мощную роль иммунной системы в предотвращении или лечении рака, из-за сложности опухолевой клетки или неоднородности в различных популяциях пациентов. Однако исследование проливает свет на взаимодействие в иммунных реакциях и развитии рака, профилактику и терапевтические стратегии, включающие модуляцию через биологически активные агенты.В оглядовій статті розглянуто епідеміологічні та лабораторні дані, які підтверджують захисні ефекти біологічно активних нутрієнтів у нашому раціоні при різних захворюваннях. Поряд з різними факторами, такими як алкоголь та куріння, харчування відіграє життєво важливу роль у впливі на імунну реакцію пацієнта, перетворюючи клітини або шляхом запобігання, або прискорення малігнізації. Багато даних свідчать, що імуноактивні нутрієнти контролюють запальні і передракові реакції в імунних клітинах. Імунопрофілактика зазвичай асоціюється з модуляцією імунної відповіді при запаленні, тим самим покращуючи клінічні результати. Різні нутрієнти, в тому числі глютамін, аргінін, вітаміни, мінерали і довголанцюжкові жирні кислоти, є важливими компонентами імунологічного харчування. Клінічні дослідження, пов’язані з цими речовинами, показують різні результати з мінімальним ефектом. Тим не менш, деякі дослідження свідчать, що ці нутрієнти можуть мати імуномодулюючі ефекти, які здатні знизити ризик розвитку раку. Доклінічні дослідження стверджують, що більшість цих нутрієнтів мають позитивний ефект у комплексному лікуванні онкологічних пацієнтів. У даній роботі ми розглянемо вплив вищевказаних нутрієнтів на імунну систему в пацієнтів онкологічного профілю.
Останні дані свідчать про те, що імунологічне харчування відіграє важливу роль у розвитку раку та його прогресії. Дані досліджень, проведених на тваринах, чітко показали, що використання імуномодулюючих нутрієнтів, виділених з продуктів харчування, запускаючи каскад імунологічних реакцій, можуть визначати і ліквідувати пухлину. Хоча технологія розвинулася до такого ступеня, що ми можемо вивчати кожен окремий цитокін або функцію імунної клітини, проте важко продемонструвати потужну роль імунної системи в запобіганні або лікуванні раку через складність пухлинної клітини або неоднорідність у різних популяціях пацієнтів. Однак дослідження проливає світло на взаємодію в імунних реакціях і розвитку раку, профілактику і терапевтичні стратегії, які включають модуляцію через біологічно активні агенти
Інтенсивна терапія у хворих при рубцевих стриктурах стравоходу
Get PDFThe proposed medical tactics and intensive therapy of scar strictures of the esophagus we represent in this article. The causes of their occurrence: burns in the esophagus, surgical interventions on the esophagus, reflux esophagitis, and malignant genesis – esophageal cancer. A considerable part of patients with scar strictures of the esophagus is hospitalized at later stages of the stricture: with 4th and 5th degrees of obstruction. This leads to increasing of the number of exhausted patients and neglected cases, that contributes to increasing of levels of postoperative lethality and complications.
The sults of surgical treatment of 116 patients with esophageal strictures at the period of 2003–2017 were analyzed. We used a logistic regression method to determine the risk factors for postoperative complications. It was established that the risk increases significantly with the presence of technical difficulties during operation, diabetes mellitus, blood plasma albumin levels less than 25 g/l, complete obstruction of the esophagus. The proposed program of treatment of patients with scar strictures of the esophagus reliably reduces the risk of postoperative complications. The diagnostic algorithm, the program of treatment of patients with preoperative infusion therapy and parenteral nutrition with “all in one” system were applied in patients of the main group. Due to the treatment program and intensive therapy, the number of postoperative complications has decreased from 27,27% to 12,0%, and mortality – from 6,06% to 2,0%.В статье представлены предложенная лечебная тактика и интенсивная терапия при рубцовых стриктурах пищевода. Причинами их возникновения являются ожоги пищевода, перенесенные ранее оперативные вмешательства на пищеводе, рефлюкс-эзофагит, а также злокачественного генеза – рак пищевода. Значительная часть больных с рубцовыми стриктурами пищевода госпитализируется на поздних стадиях стриктуры: с 4 и 5 степенями их непроходимости. Это приводит к увеличению количества истощенных больных и запущенных случаев, что способствует повышению уровней послеоперационной летальности и осложнений.
Проанализированы результаты хирургического лечения 116 больных при стриктурах пищевода за период с 2003 по 2017 гг. Нами был использован метод логистической регрессии с определением факторов риска возникновения послеоперационных осложнений. Установлено, что риск осложнений достоверно возрастает с наличием технических трудностей во время операции, сахарного диабета, уровня альбумина плазмы крови менее 25 г/л, полной непроходимости пищевода. Предложенная программа лечения больных с рубцовыми стриктурами пищевода достоверно уменьшает риск возникновения послеоперационных осложнений. У больных основной группы применялся диагностический алгоритм, предложенная программа лечения больных с предоперационной инфузионной терапией и парентеральным питанием системами “все в одном”. При применении предложенной программы лечения и интенсивной терапии количество послеоперационных осложнений уменьшилось с 27,27% до 12,0%, летальность – с 6,06% до 2,0%.У статті представлено запропоновану лікувальну тактику й інтенсивну терапію при рубцевих стриктурах стравоходу. Причинами їх виникнення є опіки стравоходу, перенесені раніше оперативні втручання на стравоході, рефлюкс-езофагіт, а також злоякісного ґенезу – рак стравоходу. Значна частина хворих з рубцевими стриктурами стравоходу госпіталізується на пізніх стадіях стриктури: з 4 та 5 ступенями їх непрохідності. Це призводить до збільшення кількості виснажених хворих та занедбаних випадків, що сприяє підвищенню рівнів післяопераційної летальності та ускладнень.
Проаналізовано результати хірургічного лікування 116 хворих при стриктурах стравоходу за період з 2003 по 2017 рр. Нами було використано метод логістичної регресії з визначенням факторів ризику виникнення післяопераційних ускладнень. Встановлено, що ризик достовірно зростає із наявністю технічних труднощів під час операцій, цукрового діабету, рівня альбумінів плазми крові менше 25 г/л, повної непрохідності стравоходу. Запропонована програма лікування хворих з рубцевими стриктурами стравоходу достовірно зменшує ризик виникнення післяопераційних ускладнень. У хворих основної групи застосовувався діагностичний алгоритм, запропонована програма лікування хворих з передопераційною інфузійною терапією та парентеральним харчуванням системами “все в одному”.
При застосуванні запропонованої програми лікування та інтенсивної терапії кількість післяопераційних ускладнень зменшилася з 27,27 % до 12,0 %, летальність – із 6,06 % до 2,0 %