Perioperaciina Medicina (E-Journal)
Not a member yet
96 research outputs found
Sort by
Дослідження динаміки ендотеліну-1 в патогенезі експериментального перитоніту та під впливом різних способів корекції
Get PDFBackground. Currently, one of the most serious complications of acute inflammatory diseases of the abdominal cavity is peritonitis. Objective: to study the development of endothelial dysfunction in experimental peritonitis and compare its correction with a solution of decamethoxine, aminoguadine and L-arginine.
Materials and methods of research. The study was conducted on 260 white rats of reproductive age (3 months), animal weight — 180–220 g. Animals were divided into 4 groups. Fecal peritonitis was simulated by introducing a 10 % fecal suspension at a dose of 0.5 ml per 100 g of animal weight to the abdominal cavity of laboratory animals by puncture method.
Research results. Pathological increase in vasoconstriction caused by experimental peritonitis was revealed. It was found that the use of solution, consisting of decamethoxine (10 mg/50 ml of solution) and sodium hyaluronate, is an effective method of rehabilitation and the basis for further correction of complications of experimental fecal peritonitis.The use of aminoguadine in combination with the rehabilitation of the abdominal cavity with a solution of decamethoxine had a positive effect on reducing the level of endothelin-1 in the simulated peritonitis. Combination of nitric oxide donor with decamethoxine solution and sodium hyaluronate nitric oxide donor effect on reducing the level of endothelin-1 in the simulated peritonitis.
Conclusions: Given the influence of endogenous intoxication on the increase of the marker of vasoconstriction, rehabilitation of the abdominal cavity, the choice of decamethoxine solution (10 mg/50 ml of solution) in the conditions of our study is justified.Актуальность. В настоящее время одним из наиболее тяжелых осложнений острых воспалительных заболеваний органов брюшной полости является перитонит.
Цель. Исследование развития эндотелиальной дисфункции при экспериментальном перитоните и сравнение ее коррекции с помощью раствора декаметоксина, аминогуадина и L-аргинина.
Материалы и методы. Исследование проведено на 260 белых крысах репродуктивного возраста (3 месяца), масса животных — 180– 220 г. Животные были распределены на 4 группы. Каловый перитонит моделировали путем введения 10 % каловой суспензии в дозе 0,5 мл на 100 г веса животного в брюшную полость лабораторных животных пункционным методом.
Результаты. Выявлено патологическое повышение показателя вазоконстрикции, вызванное экспериментальным перитонитом. Установлено, что использование раствора, состоящего из декаметоксина (10 мг/50 мл раствора) и натрия гиалуроната, является эффек- тивным способом санации и основанием для дальнейшей коррекции осложнений экспериментального калового перитонита. Использование аминогуадина в сочетании с санацией брюшной полости раствором декаметоксина оказало положительное влияние на снижение уровня эндотелина-1 в условиях смоделированного перитонита. Сочетание донатора оксида азота с раствором декаметоксина и натрия гиалуроната оказалось более эффективным по сравнению с вовлечением ингибитора индуцибельной синтазы оксида азота. Выводы. Учитывая влияние эндогенной интоксикации на повышение маркера вазоконстрикции, можно утверждать, что одним из первоочередных факторов нормализации уровня эндотелина-1 является выбор эффективного способа санации брюшной полости, обосновывающий выбор раствора декаметоксина (10 мг/50 мл раствора), в условиях нашего исследования.Актуальність. На даний час одним з найважчих ускладнень гострих запальних захворювань органів черевної порожнини є перитоніт.
Мета. Дослідження розвитку ендотеліальної дисфункції при експериментальному перитоніті та порівняння її корекції за допомогою розчину декаметоксину, аміногуадину та L-аргініну.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 260 білих щурах репродуктивного віку (3 місяці), маса тва- рин — 180–220 г. Тварини були розподілені на 4 групи. Каловий перитоніт моделювали шляхом уведення 10 % калової суспензії в дозі 0,5 мл на 100 г ваги тварини до черевної порожнини лабораторних тварин пункційним методом.
Результати. Виявлено патологічне підвищення показника вазоконстрикції, викликане експериментальним перитонітом. Встановлено, що використання розчину, який складається з декаметоксину (10 мг/50 мл розчину) і натрію гіалуронату, є ефективним способом санації та основою для подальшої корекції ускладнень експериментального калового перитоніту. Використання аміногуадину у поєднанні з санацією черевної по- рожнини розчином декаметоксину проявило позитивний вплив на зниження рівня ендотеліну-1 в умовах змодельованого перитоніту. Поєднання донатора оксиду азоту з розчином декаметоксину та натрію гіалуронату виявилось ефективнішим порівняно з залученням інгібітора індуцибельної синтази оксиду азоту.
Висновки. Враховуючи вплив ендогенної інтоксикації на підвищення маркера вазоконстрикції, можна стверджувати, що одним із першочергових факторів нормалізації рівня ендотеліну-1 є вибір ефективного способу санації черевної порожнини, що обґрунтовує вибір розчину декаметоксину (10 мг/50 мл розчину), в умовах нашого дослідження
Використання препаратів орнідазолу для лікування анаеробної інфекції у хірургії
Get PDFOne of the most complex problems of modern surgery is the treatment and prevention of anaerobic infection. Main place in overcoming of this infectious complication is devoted to urgent surgical intervention and correct early empiric antibacterial therapy. Special place in the combined empiric antibacterial treatment is devoted to 5-nitroimidazoles. Modern data about clinical efficacy of ornidazole in the treatment of surgical infectious complications is presented in the article. We performed a comparison of therapeutic activity and physical-chemical properties, pharmacokinetic and pharmacodynamic features of ornidazole with the first representative of 5-nitroimidazole class – metronidazole. Taking into account antiprotozoal and antianaerobic activity of ornidazole, it is recommended to be used in the schemes of combined therapy of severe generalized anaerobic infections and purulent processes of different localization; treatment and prevention of surgical infections after intraabdominal, thoracic, proctological and dental surgical interventions.Одной из самых сложных проблем современной хирургии является лечение и профилактика анаэробной инфекции. Основное место для преодоления этого вида инфекционных осложнений отводят неотложному хирургическому вмешательству и правильно подобранной эмпирической антибактериальной терапии. Особенное место в комбинированной эмпирической антибактериальной терапии отводится 5-нитро имидазолам. В статье приводятся современные данные клинической эффективности орнидазола в лечение хирургических инфекционных осложнений, сравнение терапевтической активности и физико-химических свойств, фармакокинетических и фармакодинамических особенностей орнадизола с первым представителем класса 5-нитроимидазолов – метронидазолом. Принимая во внимание антипротозойную и антианаэробную активность орнидазола, его рекомендовано применять в схемах комбинированной терапии тяжелых генерализованных анаэробных инфекций и гнойных процессов различной локализации, лечении и профилактике хирургических инфекций после интраабдоминальных, торакальных, проктологических и стоматологических хирургических вмешательств.Однією з найскладніших проблем сучасної хірургії є лікування та профілактика анаеробної інфекції. Основне місце для подолання цього виду інфекційних ускладнень відводять невідкладному хірургічному втручанню та правильно підібраній ранній емпіричній антибактеріальній терапії. Особливе місце в комбінованій емпіричній антибактеріальній терапії відводиться 5-нітроімідазолам. У статті наводяться сучасні дані клінічної ефективності орнідазолу у лікуванні хірургічних інфекційних ускладнень, порівняння терапевтичної активності та фізико-хімічних властивостей, фармакокінетичних і фармакодинамічних особливостей орнідазолу з першим представником класу 5-нітроімідазолів – метронідазолом. Враховуючи антипротозойну та антианаеробну активність орнідазолу, його рекомендовано застосовувати в схемах комбінованої терапії важких генералізованих анаеробних інфекцій і гнійних процесів різної локалізації, лікування і профілактики хірургічних інфекцій після інтраабдомінальних, торакальних, проктологічних, нейрохірургічних і стоматологічних хірургічних втручань
Реосорбілакт у комплексній інтенсивній терапії токсемії опікової хвороби
Get PDFBackground. Thermal injuries primarily cause coagulation necrosis and cell death with vascular thrombosis in the areas of the deepest lesion.Objective. To study the effectiveness of rheosorbilact in infusion therapy during the period of burn toxemia.Materials and Methods. The results of monitoring the daily volume of the injected fluid, infusion therapy and renal excretory activity of 25 patients admitted to the Department of Combustiology of Republican Research Center of Emergency Medicine due to burn injury were studied.Results. The average daily volume of infusion therapy in group 1, FI – 119.4 ± 38.4 units at the age of 27.3 ± 5.6 years, was 76 ± 7 ml/kg per day, in group 2 (50.7 ± 7.1 years), FI – 92.5 ± 20.8 units, the introduction of 64 ± 9 ml/kg was effective, in group 3 (71.3 ± 7.0 years), FI – 86.7 ± 12.8 units, the introduction of an average of 48 ± 11 ml/kg per day was sufficient. In the nonlinear nature of changes in intravenous infusion, 4–5-day periods can be noted, probably due to the current factors that determined the need to increase or decrease infusion therapy. The introduction of rheosorbilact in a volume of 10 ml/kg per day increased the hourly renal excretory activity in all patients during the period of toxemia. The diuretic effect was more pronounced in patients of group 1, which corresponded to a greater volume of water load and the severity of burn injury.Conclusions. The introduction of rheosorbilact in a volume of 10 ml/kg per day increased the hourly renal excretory activity in all patients during the period of toxemia.Актуальность. Термические повреждения первично вызывают коагуляционный некроз и гибель клеток с тромбозом сосудов в зонах наиболее глубокого поражения. Цель работы. Изучить эффективность реосорбилакта в инфузионной терапии в период токсемии ожоговой болезни.Материал и методы исследования. Изучены результаты мониторирования суточного объема введенной жидкости, инфузионной терапии и выделительной активности почек 25 пациентов, поступивших в отделение комбустиологии Республиканского научного центра экстренной медицины в связи с ожоговой травмой. Результаты. Средний суточный объем инфузионной терапии составил при ИФ 119,4 ± 38,4 ед в 1 группе в возрасте 27,3 ± 5,6 лет 76 ± 7 мл/кг в сутки, во 2 группе (50,7 ± 7,1 лет) при ИФ 92,5 ± 20,8 ед эффективным было введение 64 ± 9 мл/кг, в 3 группе (71,3±7,0 лет) при ИФ 86,7 ± 12,8 ед оказалось достаточным введение 48 ± 11 мл/кг в сутки. В колебательном характере изменения внутривенной инфузии прослеживаются 4–5-суточные периоды, вероятно, обусловленные текущими факторами, определявшими необходимость увеличения либо уменьшения инфузионной терапии. Введение реосорбилакта в объеме 10 мл/кг в сутки увеличивало почасовую выделительную активность почек у всех больных на протяжении периода токсемии. Диуретический эффект был более выражен у больных 1 группы, что соответствовало большему объему водной нагрузки и тяжести ожоговой травмы.Вывод. Введение реосорбилакта в объеме 10 мл/кг в сутки увеличивало почасовую выделительную активность почек у всех больных на протяжении периода токсемии.Актуальність. Термічні пошкодження первинно викликають коагуляційний некроз і загибель клітин з тромбозом судин у зонах найглибшого ураження.Мета роботи. Вивчити ефективність реосорбілакту в інфузійній терапії в період токсемії опікової хвороби.Матеріал та методи дослідження. Вивчено результати моніторингу добового обсягу введеної рідини, інфузійної терапії та видільної активності нирок 25 пацієнтів, які надійшли у відділення комбустіології Республіканського наукового центру екстреної медицини у зв\u27язку з опіковою травмою.Результати. Середній добовий обсяг інфузійної терапії становив при ІФ 119,4 ± 38,4 од. у 1 групі у віці 27,3 ± 5,6 років 76 ± 7 мл/кг на добу, у 2 групі (50,7 ± 7,1 років) при ІФ 92,5±20,8 од. ефективним було введення 64 ± 9 мл/кг, у 3 групі (71,3 ± 7,0 років) при ІФ 86,7 ± 12,8 од. виявилося достатнім уведення в середньому 48 ± 11 мл/кг на добу. У коливальному характері зміни внутрішньовенної інфузії простежуються 4–5-добові періоди, ймовірно, зумовлені поточними факторами, що визначали необхідність збільшення або зменшення інфузійної терапії. Введення реосорбілакту в обсязі 10 мл/кг на добу збільшувало погодинну видільну активність нирок у всіх хворих протягом періоду токсемії. Діуретичний ефект був більш виражений у хворих 1 групи, що відповідало більшому об\u27єму водного навантаження і тяжкості опікової травми.Висновок. Введення реосорбілакту в обсязі 10 мл/кг на добу збільшувало погодинну видільну активність нирок у всіх хворих протягом періоду токсемії
Клінічний погляд на можливість і доцільність застосування декаметоксину в період інфекційної пандемії COVID 19
Get PDFBackground. Due to the significant spread of the COVID-19 pandemic and the available contact route of transmission, there is a growing interest in the possibility of using antiseptics to prevent contagion of this viral disease. However, the list of antiseptic drugs for local application is limited.
The aim: to investigate the possibility and feasibility of clinical use of decamethoxine as an antiseptic during the infectious COVID-19 pandemic.
Materials and methods. Researches and systematic reviews published between 2001 and 2020 were studied using PubMed and Google Scholar searches.
Results. It is shown that decamethoxine is an active antiseptic drug, the clinical effectiveness of which has been proven in patients with various pathologies (including bronchial and pulmonary diseases). Decamethoxine can be used in various ways, that provides a variety of routes to deliver the drug to the patient, and it has a strong antiviral activity against different groups of viruses.
Conclusions. The analysis demonstrates the feasibility of using decamethoxine solutions to prevent the occurrence and spread of COVID-19 infection.Обоснование. В связи с широким распространением пандемии COVID-19 и имеющимся контактным путем передачи, растет интерес к возможности применения антисептиков для профилактики заражения этой вирусной болезнью. Однако перечень антисептических лекарственных препаратов для местного применения ограничен.
Цель: исследовать возможность и целесообразность клинического применения декаметоксина в качестве антисептического средства в период инфекционной пандемии COVID-19.
Материалы и методы. Был проведен поиск исследований и систематических обзоров с помощью поисковых систем PubMed и Google Scholar, опубликованных за период с 2001 по 2020 год.
Результаты. Показано, что декаметоксин является активным антисептическим средством, клиническая эффективность применения которого доказана у больных с разнообразной патологией (в том числе при заболеваниях бронхов и легких). Декаметоксин может применяться различными методами, что обеспечивает разнообразие путей доставки средства к пациенту, и имеет мощную противовирусную активность против различных групп вирусов.
Выводы. Проведенный анализ показывает целесообразность применения растворов декаметоксина для предупреждения возникновения и распространения инфекции COVID-19.У зв’язку із значним поширенням пандемії COVID 19 і наявним контактним шляхом передачі, зростає інтерес до можливості застосування антисептиків для профілактики зараження цією вірусною хворобою. Проте перелік антисептичних лікарських препаратів для місцевого застосування є обмеженим.
Мета: дослідити можливість і доцільність клінічного застосування декаметоксину як антисептичного засобу в період інфекційної пандемії COVID 19.
Матеріали та методи. Було проведено пошук досліджень та систематичних оглядів за допомогою пошукових систем PubMed та Google Scholar, опублікованих за період з 2001 по 2020 рік.
Результати дослідження. Показано, що декаметоксин є активним антисептичним засобом, клінічна ефективність застосування якого доведена у хворих на різноманітну патологію (в тому числі при захворюваннях бронхів та легень). Декаметоксин може застосовуватися різними методами, що забезпечує різноманітність шляхів доставки засобу до пацієнта і має потужну противірусну активність до різноманітних груп вірусів.
Висновки. Проведений аналіз демонструє доцільність застосування розчинів декаметоксину для попередження виникнення і поширення інфекції COVID-19
Тобраміцин: ефективність використання в інтенсивній терапії
Get PDFOne of the leading cause of the decrease of treatment efficacy in patient with community-acquired infections in the intensive care department is a spread of antibiotic resistance in main causative agents. Among Gram-negative microorganisms Pseudomonas aeruginosa is one of the leading causative agents, that is related to health service. A review of foreign and domestic literature concerning tobramycin – systemic form use in the current medical practice in the conditions of increasing resistance of microorganisms to the most broad-spectrum antibiotics is presented in the article. Pharmacokinetic and pharmacodynamic characteristics of tobramycin are described, results of clinical trials, that demonstrate an efficacy of its use in the combination with other antibiotics in the life-threatening infections caused by Gram-negative microorganisms are presented in the article.Одной из основных причин снижения эффективности лечения больных с нозокомиальными инфекциями в отделении интенсивной терапии является распространение резистентности к антибиотикотерапии у основных возбудителей. Среди грамотрицательных организмов Pseudomonas aeruginosa является одним из доминирующих возбудителей инфекции, связанных с предоставлением медицинской помощи. В статье приведен обзор зарубежной и отечественной литературы касательно использования тобрамицина – системной формы в современной клинической практике в условиях нарастающей резистентности микроорганизмов к большинству антибиотиков широкого спектра действия. Описаны фармакокинетические и фармакодинамические характеристики тобрамицина, а также приведены результаты качественных клинических исследований, которые демонстрируют эффективность его использования в комбинации с другими антибиотиками при угрожающих инфекциях, вызванных грамотрицательными микроорганизмамиОднією з провідних причин зниження ефективності лікування хворих з нозокоміальними інфекціями у відділеннях інтенсивної терапії є поширення резистентності провідних збудників до антибіотикотерапії. Серед грамнегативних мікроорганізмів Pseudomonas aeruginosa є однією з домінуючих збудників інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги. У статті наведено огляд зарубіжної та вітчизняної літератури використання тобраміцину – системної форми в сучасній клінічній практиці в умовах зростаючої резистентності мікроорганізмів до більшості антибіотиків широкого спектра дії. Описано фармакокінетичні та фармакодинамічні характеристики тобраміцину, а також наведено результати якісних клінічних досліджень, що демонструють ефективність його використання в комбінації з іншими антибіотиками при загрозливих інфекціях, викликаних грамнегативними мікроорганізмами
Використання препаратів гіалуронової кислоти для лікування остеоартрозу великих суглобів
Get PDFThe authors of the article analyzed the experience of domestic and foreign experts in the effectiveness of the use of HA preparations in the treatment of osteoarthritis of major joints. Background and Objective. To analyze the literature sources in order to determine the effectiveness of the use of HA preparations in the treatment of osteoarthritis of major ligaments. Materials and methods. Articles in specialized scientific journals and collections, Internet resource.Results. The analysis of literature sources determined the important role of HA preparations in the supplying and functioning of the articular cartilage. Researchers are inclined to believe that the ideal HA preparation should be as close as possible to the physiological HA of the synovial fluid of the joint. The developed domestic drug Artro-Patch fully corresponds to these parameters. Conclusions. The use of modern injectable HA preparations is advisable at stages 1–3 of OA. Anti-inflammatory effect of HA preparations makes it possible to reduce the dose and time of administration of non-steroidal anti-inflammatory drugs and, as a consequence, reduce the risk of developing many adverse side effects of NSAIDs. The high level of safety of HA preparations, the absence of serious side effects during their long-term use determine their widespread use in the clinical practice of modern orthopedists.Авторами статьи проанализирован опыт отечественных и зарубежных специалистов по эффективности использования препаратов ГК в лечении остеоартроза крупных суставов. Цель исследования. Провести анализ источников литературы с целью определения эффективности использования препаратов ГК в лечении остеоартроза крупных суставов.Материалы и методы. Статьи в профильных научных журналах и сборниках, интернет-ресурс.Результаты. Проведенный анализ литературных источников определил важную роль ГК в питании и функционировании суставного хряща. Исследователи склоняются к мнению, что идеальный препарат ГК должен быть мак-симально приближен к физиологической ГК синовиальной жидкости сустава. Этим параметрам полностью со-ответствует разработанный отечественный препарат Артро-Патч. Выводы. Применение современных инъекционных препаратов ГК целесообразно использовать при 1–3 стадии ОА. Противовоспалительный эффект препаратов ГК обу словливает возможность уменьшения дозы и длительности приема нестероидных противовоспалительных средств и как следствие – снижение риска развития многих неблагоприятных побочных эффектов НПВС. Высокий уровень безопасности препаратов ГК, отсутствие серьезных побочных эффектов при их длительном применении обусловливают их широкое использование в клинической практике современных ортопедов.Авторами статті проаналізовано досвід вітчизняних та зарубіжних спеціалістів з ефективності використання препаратів ГК в лікуванні остеоартрозу великих суглобів. Мета дослідження. Провести аналіз джерел літератури з метою визначення ефективності використання препаратів ГК в лікуванні остеоартрозу великих суглобів. Матеріали і методи. Статті в профільних наукових журналах та збірках, інтернет-ресурс. Результати. Проведений аналіз літературних джерел визначив важливу роль ГК у живленні та функціонуванні суглобового хряща. Дослідники схиляються до думки, що ідеальний препарат ГК повинен бути максимально наближеним до фізіологічної ГК синовіальної рідини суглоба. Цим параметрам повністю відповідає розроблений препарат Артро-Патч. Висновки. Застосування сучасних ін’єкційних препаратів ГК доцільно використовувати при 1–3 стадії ОА. Протизапальний ефект препаратів ГК обумовлює можливість зменшення дози і часу прийому нестероїдних протизапальних засобів і як наслідок – зниження ризику розвитку багатьох несприятливих побічних ефектів НПЗЗ. Високий рівень безпеки препаратів ГК, відсутність серйозних побічних ефектів при їх тривалому застосуванні обумовлюють їх широке використання в клінічній практиці сучасних ортопедів
Застосування декасану в місцевому лікуванні при хронічних запальних хворобах мигдаликів
Get PDFThe local sanitation in 40 patients with recurrent tonsillitis was carried out, using Decasan for washing of the lacunae of the palatine tonsils. Clinical observations and bacteriological studies have shown greater efficacy of Decasan in relation to the main pathogens of the tonsillar lacunae, compared to antibiotic solutions traditionally used for washing. Decasan is a highly effective and safe antiseptic for local treatment of patients with chronic inflammatory diseases of the tonsils, contributing to the restoration of local biocenosis, which is confirmed by an increase in the plaiting of normal microflora from the surface of the tonsillar lacunae.Проводилось местное санирующее лечение у 40 пациентов, страдающих рекуррентным тонзиллитом, используя для промывания лакун нёбных миндалин препарат Декасан. Проведенные клинические наблюдения и микробиологические исследования продемонстрировали более высокую эффективность Декасана в отношении основных патогенов лакун нёбных миндалин по сравнению с традиционно используемыми для промывания растворами антибиотиков. Декасан – высокоэффективный и безопасный антисептический препарат для местного лечения больных с хроническими воспалительными заболеваниями миндалин, способствующий восстановлению локального биоценоза, что подтверждается ростом высеваемости нормальной микрофлоры с поверхности лакун нёбных миндалин.Проведено місцеве санаційне лікування 40 хворих на рекурентний тонзиліт, використовуючи для промивання лакун піднебінних мигдаликів препарат Декасан. Проведені клінічні спостереження і бактеріологічні дослідження показали більшу ефективність Декасану по відношенню до основних патогенів лакун мигдаликів, порівняно з традиційно використовуваними для промивання розчинами антибіотиків. Декасан є високоефективним і безпечним антисептичним засобом для місцевого лікування хворих на хронічні запальні захворювання мигдаликів, який сприяє відновленню локального біоценозу, що підтверджено ростом частоти висівання нормальної мікрофлори з поверхні лакун мигдаликів
Вплив β-адреноблокаторів короткої дії на частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск у пацієнтів з гострим коронарним синдромом під час виконання черезшкірного коронарного втручання
Get PDFBackground. The use of b- blockers in acute coronary syndrome (ACS) is recommended for all patients, who has not contraindications. The study of the effects of esmolol during percutaneous coronary intervention (PCI) remains relevant. Objective. To evaluate the features of the effect of esmolol (Biblock, “YURiA-PHARM”) on heart rate and blood pressure in patients with ACS during PCI.Materials and methods. The study included 30 patients, 15 men and 15 women, who were hospitalized in a specialized cardiology department with ACS with elevation of the ST segment. All patients underwent a general clinical examination, ECG recording in 12 leads, PCI according to the standard protocol with ECG and blood pressure monitoring. All patients were given infusion of esmolol before the standard therapy. The level of heart rate reduction, systolic blood pressure (SBP), diastolic blood pressure (DBP), the correlation of heart rate reduction during esmolol infusion with the clinical and functional parameters of patients and the degree of coronary artery (CA) damage were analyzed.Results. Decreased heart rate and blood pressure during infusion of esmolol in all patients. Before the infusion, the heart rate av-eraged (109.8 ± 4.0) beats per minute. After the infusion – (92.8 ± 3.2) beats per minute, (p < 0.001) with an average duration of infusion (18.2 ± 2.3) minutes. The decrease in SBP levels during infusion occurred on average by (22.8 ± 2.5) mm Hg, DBP – by (16.0 ± 2.1) mm Hg, no patient had hypotension. According to the results of correlation analysis, it was found that the decrease in heart rate with the use of esmolol has a correlation with the average age of patients (r = -0.47, p = 0.0012), with the presence of multivascular coronary artery disease (r = -0.38, p = 0.002). Weaker negative correlation was found with the initial level of SBP (r = -0.28, p = 0.015), the presence of a history of myocardial infarction (r = -0.27, p = 0.005), the presence of signs of left ventricular hypertrophy (LVH) on the ECG (r = -0.22, p = 0.008), and a history of arterial hypertension that was not treated according to current recommendations (r = -0.21, p = 0.032).Conclusions. The use of esmolol solution in patients with ACS who have supraventricular tachycardia and elevated blood pressure during PCI can improve control of heart rate, SBP and DBP, a significant decrease is observed after 10 minutes of dose titration. Careful titration of esmolol solution and monitoring of ECG and blood pressure revealed no side effects, including bradycardia and hypotension, which indicates a high safety profile of the drug.Актуальность. Использование b-адреноблокаторов при остром коронарном синдроме (ОКС) рекомендуется согласительными документами для всех пациентов, не имеющих противопоказаний. Исследование влияния эсмолола во время выполнения чрескожного коронарного вмешательства (ЧКВ) остается актуальным.Цель. Оценить особенности влияния препарата эсмолол (Библок, компания “Юрия-Фарм”) на частоту сердечных сокращений (ЧСС) и уровень артериального давления (АД) у пациентов с ОКС при выполнении ЧКВ.Материалы и методы. В исследование было включено 30 пациентов, 15 мужчин и 15 женщин, которые были госпитали-зированы в специализированное кардиологическое отделение с ГКС с элевацией сегмента ST в ургентном порядке. Всем пациентам было выполнено общеклиническое обследование, запись ЭКГ в 12 отведениях, ЧКВ по стандартному протоколу с мониторингом ЭКГ и АД. Всем пациентам к стандартной терапии ГКС был добавлен раствор эсмолола инфузии. Анализировали скорость и уровень снижения ЧСС, систолического АД (САД), диастолического АД (ДАД), взаимосвязь снижения ЧСС на фоне инфузии эсмолола с клинико-функциональными показателями пациентов и степенью поражения коронарных артерий (КА).Результаты. Установлено снижение ЧСС и АД во время инфузии эсмолола у всех пациентов. До начала инфузии ЧСС в среднем составляла (109,8 ± 4,0) уд./мин., после завершения инфузии – (92,8 ± 3,2) уд./мин., (Р < 0,001) при средней продолжительности инфузии (18,2 ± 2,3) минут. Снижение уровня САД за все время инфузии состоялось в среднем на (22,8 ± 2,5) мм рт. ст., ДАД – на (16,0 ± 2,1) мм рт. ст. Ни у одного пациента не наблюдалась артериальная гипотензия. По результатам корреляционного анализа установлено, что снижение ЧСС при применении эсмолола имеет обратную связь средней силы со средним возрастом пациентов (r = -0,47, p = 0,0012), с наличием многососудистого поражения коронарных артерий по результатам КВГ (r = -0,38, p = 0,002). Слабая отрицательная связь установлена с начальным уровнем САД (r = -0,28, p = 0,015), в анамнезе ИМ (r = -0,27, p = 0,005), наличием признаков гипертрофии левого желудочка (ГЛЖ) на ЭКГ (r = -0,22, p = 0,008) и ГБ в анамнезе, не леченной в соответствии с современными рекомендациями (r = -0,21, p = 0,032).Выводы. Применение раствора эсмолола у пациентов с ОКС, имеющих наджелудочковую тахикардию и повышенное АД, при проведении КВГ позволяет улучшить контроль ЧСС, САД и ДАД, достоверное снижение показателей наблюдается уже через 10 минут титрования дозы. При тщательном титровании раствора эсмолола и мониторинге ЭКГ и АД не выявлено побочных эффектов, в частности, брадикардии и артериальной гипотензии, что свидетельствует о высоком профиле безо пасности препарата.Актуальність. Використання b-адреноблокаторів при гострому коронарному синдромі (ГКС) рекомендовано узгоджувальними документами для всіх пацієнтів, що не мають протипоказань. Дослідження впливу есмололу під час виконання черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) залишається актуальним.Мета. Оцінити особливості впливу препарату есмолол (Біблок, компанія “Юрія-Фарм”) на частоту серцевих скорочень (ЧСС) та рівень артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з ГКС під час виконання ЧКВ.Матеріали та методи. У дослідження було включено 30 пацієнтів, 15 чоловіків та 15 жінок, котрі були госпіталізовані в спеціалізоване кардіологічне відділення з ГКС з елевацією сегмента ST в ургентному порядку. Всім пацієнтам було виконано загальноклінічне обстеження, запис ЕКГ у 12 відведеннях, ЧКВ за стандартним протоколом із моніторингом ЕКГ та АТ. Всім пацієнтам до стандартної терапії ГКС було додано рочин есмололу інфузійно. Аналізували швидкість та рівень зниження ЧСС, систолічного АТ (САТ), діастолічного АТ (ДАТ), взаємозв’язок зниження ЧСС на фоні інфузії есмололу з клініко-функціональними показниками пацієнтів та ступенем ураження коронарних артерій (КА).Результати. Встановлено зниження ЧСС та АТ під час інфузії есмололу у всіх пацієнтів. До початку інфузії ЧСС в середньому складала (109,8 ± 4,0) уд./хв., після завершення інфузії – (92,8 ± 3,2) уд./хв., (р < 0,001) при середній тривалості інфузії (18,2 ± 2,3) хвилин. Зниження рівня САТ за весь час інфузії відбулось у середньому на (22,8 ± 2,5) мм рт. ст., ДАТ – на (16,0 ± 2,1) мм рт. ст., у жодного пацієнта не спостерігалось артеріальної гіпотензії. За результатами кореляційного аналізу встановлено, що зниження ЧСС при застосуванні есмололу має зворотний зв’язок середньої сили з середнім віком пацієнтів (r = -0,47, p = 0,0012), з наявністю багатосудинного ураження коронарних артерій за результатами КВГ (r = -0,38, p = 0,002). Слабший негативний зв’язок встановлено з початковим рівнем САТ (r = -0,28, p = 0,015), наявністю в анам-незі ІМ (r = -0,27, p = 0,005), наявністю ознак гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) на ЕКГ (r = -0,22, p = 0,008) та ГХ в анамнезі, що не була лікована відповідно до сучасних рекомендацій (r = -0,21, p = 0,032).
Висновки. Застосування розчину есмололу у пацієнтів з ГКС, котрі мають надшлуночкову тахікардію та підвищений АТ під час проведення КВГ, дозволяє покращити контроль ЧСС та САТ і ДАТ, достовірне зниження показників спостерігається вже через 10 хвилин титрування дози. При ретельному титруванні розчину есмололу і моніторингу ЕКГ та АТ не виявлено побічних ефектів, зокрема брадикардії та артеріальної гіпотензії, що свідчить про високий профіль безпеки препарату
Коронарна реваскуляризація у пацієнта з цирозом печін-ки та нирковою недостатністю. Шунтування коронарної артерії у пацієнта з цирозом печінки та термінальною ста-дією захворювання нирок
No full textSurgery in a patient with hepatic cirrhosis entails risk of complications and of death. Association of end stage renal disease (ESRD) along with cirrhosis further increases perioperative risk of morbidity and mortality. There are no reports in the literature of patients with liver cirrhosis and ESRD having undergone cardiac surgery. We present a report of a successfully operated case of ESRD with compensated hepatic cirrhosis posted for coronary artery bypass grafting.Операция у пациента с циррозом печени влечет за собой риск осложнений и смерти. Связь терминальной стадии почечной недостаточности (ТПН) с циррозом дополнительно увеличивает периоперационный риск заболеваемости и смертности. В литературе нет сообщений о пациентах с циррозом печени и ТПН, перенесших кардиохирургические вмешательства. Мы представляем отчет об успешно прооперированном случае ТПН с компенсированным циррозом печени, отправленном на аортокоронарное шунтирование.Операція у пацієнта з цирозом печінки тягне за собою ризик ускладнень та смерті. Зв\u27язок термінальної ниркової недостатності (ТНН) з цирозом печінки ще більше підвищує періопераційний ризик захворюваності та смертності. У літературі немає повідомлень про пацієнтів з цирозом печінки і ТНН, які перенесли операцію на серці. Ми представляємо звіт про успішно прооперований випадок ТНН з компенсованим цирозом печінки, направлений на аортокоронарне шутнування
Порівняльна характеристика ефективності антисептичних препаратів Декасан (DECASAN) Юрія-Фарм і Кутасепт Г (CUTASEPT G) при лікуванні гнійно-запальних захворювань різної локалізації
Get PDFBackground: High mortality because of various infectious complications (immediate cause in 42.5 % of cases), the ever-increasing frequency of purulent inflammatory diseases, as well as the growth of microbial resistance to anti-bacterial drugs, force to seek a solution to the problem among local antiseptics. Aim: to compare the effectiveness of antiseptics DECASAN Yuria-Pharm and CUTASEPT G in the treatment of puru-lent inflammatory diseases of different localization.Materials and methods: The study involved 30 patients with purulent inflammatory diseases of various localiza-tions. Patients were divided into two groups, according to the chosen tactics of local antiseptic therapy, in patients of the first study group (n = 15; mean age – 49.73 ± 6.35 years) antiseptic treatment was performed with a drug based on 0.02 % decamethoxine (Decasan). In the second group (n = 15; mean age – 51.4 ± 5.14 years) treatment was performed with a disinfectant (skin antiseptic) “Cutasept G”. Collection of material for microbiological examination (bacteriological culture) was performed before treatment, 3 and 5 days after treatment. Probability analysis was performed according to Student’s t-test. A statistically significant difference between the indicators was considered when the probability of validity of the null hypothesis was less than 5 % (p <0.05).Results: Analyzing the results of bacteriological examination of both groups, in the first, where Decasan was used and in the second, with the use of Cutasept G, it was found that at the beginning of treatment there was a pronounced microbial colonization of wounds, not significantly different among patients in both groups (p <0.05). Microbio-logical observation of the course of purulent-inflammatory process in the dynamics showed a significantly slowed down process of microbial purification in the second group (Cutasept G), the condition for 5 days was lg (8.8 ± 0.4) CFU/ml. At that time for patients of the first comparison group the number of microorganisms in 1 ml of wound contents, expressed in lg, was (4.8 ± 0.4) CFU/ml, which does not exceed the critical level. The obtained values were significantly higher than with Cutasept G (p <0.05), which was twice higher than the level of microbial colonization compared to the treatment of wounds with 0.02 % decamethoxine solution (p <0.001).Conclusions: The use of antiseptic 0.02 % decamethoxine for 5 days provides a reduction in the number of oppor-tunistic pathogens lg (4.8 ± 0.4) CFU/ml, which is 1.9 times lower (p <0.05) compared with the use of Cutasept G, creating conditions for the settlement of normal microbiotic skin (Corynebacterium spp., S. epidermidis). Antiseptic Dekasan is characterized by good healing properties due to its high antimicrobial activity, isotonicity, which makes it possible to use it successfully in patients with purulent inflammatory diseases of various localizations. In addition, the use of Dekasan promotes rapid cleansing of wounds from purulent-necrotic contents and formation of granula-tion tissue in them.Актуализация: Высокая летальность как следствие различных инфекционных осложнений (в 42,5 % случаев они являются непосредственной причиной), постоянно увеличивающаяся частота гнойно-воспалительных заболеваний, а также рост микробной устойчивости к антибактериальным препаратам вынуждают искать решение проблемы среди местных антисептиков.
Цель исследования. Сравнить эффективность антисептиков – Декасан (DECASAN) Юрия-Фарм и Кутасепт Г (CUTASEPT G) при лечении гнойно-воспалительных заболеваний различной локализации.
Материалы и методы. В исследовании приняли участие 30 пациентов с гнойно-воспалительными заболе-ваниями различной локализации. В соответствии с выбранной тактикой местной антисептической те-рапии больные были разделены на две группы. У больных первой исследуемой группы (n = 15; средний возраст – 49,73 ± 6,35 года) антисептическая обработка проводилась лекарственным средством на основе 0,02 % декаметоксина (Декасан). Во второй группе (n = 15; средний возраст – 51,4 ± 5,14 года) обработка проводилась дезинфицирующим средством (кожным антисептиком) “Кутасепт Г”. Забор материала для микробиологического исследования (бактериологический посев) проводили до начала лечения, на 3 и 5 сутки после начала лечения. Анализ вероятности проводился по t-критерию Стьюдента. Статистически значи-мой разницу между показателями считали при вероятности справедливости нулевой гипотезы менее 5 % (р < 0,05).
Результаты. Анализируя полученные результаты бактериологического исследования обоих групп, в первой, когда применялся Декасан, и во второй, после применения Кутасепта Г, установили, что в начале лечения имела место выраженная микробная колонизация ран, достоверно не отличавшаяся от таковой у пациентов обеих групп наблюдения (p < 0,05). Микробиологическое наблюдение за течением гнойно- воспалительного процесса в динамике свидетельствовало о значительно замедленном процессе микробного очищения во второй группе (Кутасепт Г), состояние на 5 сутки было lg (8,8 ± 0,4) КОЕ/мл, в то время когда у пациентов первой группы сравнения – количество микроорганизмов в 1 мл раневого содержимого, выраженное в lg, составило (4,8 ± 0,4) КОЕ/мл, что не превышало критически допустимый уровень.Актуалізація: Висока летальність як наслідок різних інфекційних ускладнень (у 42,5 % випадків є безпосередньою при-чиною), постійне збільшення частоти гнійно-запальних захворювань, а також зростання мікробної стійкості до антибактері-альних препаратів змушують шукати вирішення проблеми серед місцевих антисептиків.
Мета дослідження: Порівняти ефективність антисептиків – Декасан (DECASAN) Юрія-Фарм і Кутасепт Г (CUTASEPT G) при лікуванні гнійно-запальних захворювань різної локалізації.
Матеріали і методи: У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів з гнійно-запальними захворюваннями різної локалізації. Відповідно до обраної тактики місцевої антисептичної терапії хворі були розділені на дві групи. У хворих першої досліджуваної групи (n = 15, середній вік – 49,73 ± 6,35 року) антисептична обробка проводилася лікарським засобом на основі 0,02 % декаметоксину (Декасан). У другій групі (n = 15, середній вік – 51,4 ± 5,14 року) обробка проводилася дезінфікуючим засобом (шкірним антисеп-тиком) “Кутасепт Г”. Забір матеріалу для мікробіологічного дослідження (бактеріологічний посів) проводили до початку ліку-вання, на 3 і 5 добу після початку лікування. Аналіз імовірності проводився за t-критерієм Стьюдента. Статистично значущою різницю між показниками вважали при ймовірності справедливості нульової гіпотези менше 5 % (р < 0,05).
Результати. Аналізуючи отримані результати бактеріологічного дослідження обох груп, у першій, коли застосовувався Де-касан, і в другій, після застосування Кутасепт Г, було встановлено, що на початку лікування мала місце виражена мікробна колонізація ран, що достовірно не відрізнялася у пацієнтів обох груп спостереження (p < 0,05). Мікробіологічне спостереження за перебігом гнійно-запального процесу в динаміці свідчило про значно уповільнений процес мікробного очищення в другій групі (Кутасепт Г), стан на 5 добу було lg (8,8 ± 0,4) КУО/ мл, в той час коли у пацієнтів першої групи порівняння – кількість мікро-організмів в 1 мл ранового вмісту, виражене в lg, склало (4,8 ± 0,4) КУО/ мл, що не перевищує критично допустимий рівень. Отримані показники були достовірно вищі, ніж при застосуванні Кутасепт Г (p < 0,05), що вдвічі перевищували рівень мікробної колонізації порівняно з обробкою ран 0,02 % розчином декаметоксину (p < 0,001).
Висновок. Застосування антисептика 0,02 % декаметоксину на 5 добу забезпечує зменшення кількості умовно-патогенних мікроорганізмів lg (4,8 ± 0,4) КУО/ мл, тобто в 1,9 раза нижче (p <0,05) порівняно з застосуванням Кутасепт Г, що створює умови для заселення нормальної мікробіотою шкіри (Corynebacterium spp., S. epidermidis).Антисептичний препарат Декасан характеризується хорошою лікувальною здатністю завдяки високій протимікробній актив-ності, ізотониІчностиі, що дає можливість успішно застосовувати його у хворих з гнійно-запальними захворюваннями різної локалізації. Крім цього, застосування Декасану сприяє швидкому очищенню ран від гнійно-некротичного вмісту та утворенню в них грануляційної тканини