Perioperaciina Medicina (E-Journal)
Not a member yet
96 research outputs found
Sort by
Досвід використання препарату Artro-Patch у лікуванні гонартрозу II ступеня та необхідність попередньої аспірації артритичної рідини
Get PDFConsidering the high frequency of degenerative-dystrophic diseases of the joints and the constant growth of morbidity, the improvement of treatment conservative approaches is an urgent task of modern medicine.
Background: to evaluate the effectiveness of using Artro-Patch (3 % hyaluronic acid solution, 3 ml) in patients with stage II knee osteoarthritis and the need to perform preliminary aspiration of arthritic fluid before intraarticular injection.
Materials and methods. 60 patients with stage II knee osteoarthritis who were treated with the use of Artro-Patch (3 % hyaluronic acid solution, 3 ml) were examined. The average age is 45.56 ± 8.61 years. The group includes 38 (63.33 %) women and 22 (36.67 %) men. Among them 2 groups were formed. Patients of group 1 (n = 30) received intra-articular injection of Artro-Patch. Patients of group 2 (n = 30) were injected with Artro-Patch with prior aspiration of arthritic synovial fluid. Clinical outcomes were assessed using the WOMAC questionnaire at admission, 30 days, and 90 days after the procedure. The StatSoft STATISTICA 13 program was used for statistical analysis. The probability of an error-free forecast was set at p < 0.05.
Results. As a result of using Artro-Patch in patients with stage II knee osteoarthritis, it was possible to achieve a reliable improvement of all clinical indicators determined by the WOMAC questionnaire. It has been proven that performing a preliminary aspira-tion of arthritic fluid before intra-articular injection of Artro-Patch leads to the development of a more stable and better clinical result at 30 days, with subsequent positive dynamics up to 90 days of observation.
Conclusions. Thus, the high effectiveness of using Artro-Patch drug in the treatment of stage II knee osteoarthritis has been proven. To achieve a stable and better clinical result, it is recommended to perform a preliminary aspiration of arthritic fluid before intra-articular injection of the drug.Актуальність. Зважаючи на високу частоту дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів та невпинний ріст захворюваності, удосконалення консервативних підходів у лікуванні є актуальним завданням сучасної медицини.
Мета дослідження: оцінити ефективність використання препарату Artro-Patch (розчину гіалуронової кислоти 3 % 3 мл) у пацієнтів з гонартрозом ІІ стадії та необхідність виконання попередньої аспірації артритичної рідини перед внутрішньосуглобовою ін’єкцією.
Матеріали та методи. Обстежено 60 пацієнтів з гонартрозом ІІ стадії, які були проліковані з використанням препарату Artro-Patch (розчину гіалуронової кислоти 3 % 3 мл). Середній вік 45,56 ± 8,61 років. До групи включено 38 (63,33 %) жінок та 22 (36,67 %) чоловіків. Серед обстежених сформовано 2 групи. Пацієнти 1 групи (n = 30) отримували внутрішньосуглобову ін’єкцію Artro-Patch. Хворим 2 групи (n = 30) здійснювали ін’єкцію Artro-Patch з попередньою аспірацією артритичної синовіальної рідини. Клінічні результати оцінювали з використанням опитувальника WOMAC при надходженні, на 30-ту добу і на 90-ту добу після процедури. Для статистичного аналізу використовували програму StatSoft STATISTICA 13. Вірогідність безпомилкового прогнозу встановлювали при р < 0,05.
Результати. Внаслідок використання препарату Artro-Patch у пацієнтів з гонартрозом ІІ стадії вдалося досягнути достовірного поліпшення усіх клінічних показників, визначених за опитувальником WOMAC. Доведено, що виконання попередньої аспірації артритичної рідини перед внутрішньосуглобовою ін’єкцією Artro-Patch веде до розвитку стійкішого і кращого клінічного результату на 30-ту добу, з подальшою позитивною динаміко до 90 доби спостереження.
Висновки. Таким чином, доведено високу ефективність використання препарату Artro-Patch у лікуванні гонартрозу ІІ стадії. Для досягнення стійкішого та кращого клінічного результату рекомендовано виконання попередньої аспірації артритичної рідини перед внутрішньосуглобовою ін’єкцією препарату
Аритмії у дітей та підлітків як причина болю в грудній клітці
No full textArrhythmias are a relatively common cause of chest pain in children and adolescents, which should be considered in the differential diagnosis of pain. The article points to modern ideas about the different etiology of arrhythmias in children and adolescents. It also presents a working classification of arrhythmias based on their pathophysiological mechanisms, a brief diagnosis of arrhythmias including clinical criteria, various instrumental and ultrasound examination methods; described group of life-threatening arrhythmias, which are considered one of the main causes of sudden cardiac death. The characteristics of each type of life-threatening arrhythmia are listed at the end of the article. Treatment includes medical and surgical methods.Аритмії є відносно частою причиною болю в грудній клітці у дітей та підлітків, що слід враховувати при диференціальній діагностиці болю. У статті вказуються сучасні уявлення про різну етіологію аритмій у дітей та підлітків. Також представлено робочу класифікацію аритмій, засновану на їх патофізіологічних механізмах, коротку діагностику аритмій, що включає клінічні критерії, різні інструментальні та ультразвукові методи дослідження; описано групу життєво загрозливих аритмій, які вважаються однією з основних причин раптової серцевої смерті. Характеристики кожного виду небезпечної для життя аритмії перераховані наприкінці статті. Лікування включає медикаментозні та хірургічні методи
Антимікробна терапія важких “цивільних” інтраабдомінальних інфекцій: сучасний підхід до емпіричної антибіотикотерапії
Get PDFThis publication discusses the problems of treatment of severe intra-abdominal infections, namely empirical antimicrobial therapy for secondary peritonitis in view of the current state of the issue as understood by the authors, as well as modern guidelines and orders of the Ministry of Health of Ukraine. The use of well-known, but new for Ukraine drug, such as piperacillin / tazobactam, carbapenems, reserve antibiotics, is explored. We do not consider candidal, primary and tertiary peritonitis here, we hope to pay attention to this in future publications.У цій публікації обговорюються проблеми лікування важких інтраабдомінальних інфекцій, а саме: емпірична антимікробна терапія вторинних перитонітів з огляду на сучасний стан питання в розумінні авторів, сучасних настанов та наказів МОЗ України. Місця використання добре відомого, але нового для України препарату піперацилін / тазобактаму, карбапенемів, антибіотиків резерву. Ми не розглядаємо тут кандидозний, первинний і третинний перитоніти; сподіваємось приділити цьому увагу в наступних публікаціях
Застосування анальгетиків центральної дії в післяопераційному знеболенні пацієнтів з наслідками тяжкої мінно-вибухової травми нижніх кінцівок
Get PDFIn this article, the authors discuss the place of modern analgesics of central action (nefopam hydrochloride) in the analgesia of patients with explosive injuries of the lower extremities. Currently, there is no information in global practice regarding the use of centrally acting analgesics for analgesia in patients with combat trauma. An example was the analgesia of patients in the p/o period with a severe explosive injury of the lower extremities. Attention is drawn to the need for effective analgesia for patients with a combo injury not only in the acute period. A feature of the treatment of such patients is the need for major restorative and reconstructive surgical interventions, which in turn are accompanied by a pronounced pain syndrome. In our experience, the addition of non-narcotic analgesics of central action (nefopam hydrochloride) to the scheme of multimodal analgesia is appropriate to improve analgesia in this category of patients. The addition of nefopam hydrochloride to a multimodal analgesia regimen at 20 mg IV every 6 hours was effective in the treatment of severe acute postoperative pain.В даній статті автори обговорюють місце сучасних анальгетиків центральної дії (нефопаму гідрохлориду) у знеболенні пацієнтів з вибуховою травмою нижніх кінцівок. На теперішній момент у світовій практиці відсутня інформація стосовно використання анальгетиків центральної дії при менеджменті болю у хворих з комботравмою. Прикладом стало знеболення пацієнтів у післяопераційному періоді з наслідками тяжкої вибухової травми нижніх кінцівок. Звертає на себе увагу необхідність ефективного знеболення пацієнтів з комботравмою не тільки в гострому періоді, але й на етапах подальшого лікування. Особливістю лікування таких пацієнтів є необхідність великих відновлювально-реконструктивних оперативних втручань, які у свою чергу супроводжуються вираженим та тривалим больовим синдромом. З нашого досвіду, додавання ненаркотичних анальгетиків центральної дії в схему мультимодальної анальгезії є доцільним для контролю болю у даної категорії пацієнтів. Додавання нефопаму гідрохлориду в схему мультимодальної анальгезії по 20 мг в/м кожні 6 годин було ефективним у лікуванні вираженого гостро-го післяопераційного болю, після реконструктивно-відновлювальних операцій у постраждалих від мінно-вибухової травми (МВТ)
Інтраабдомінальна інфекція: перитоніт як абдомінальний сепсис. Принципи інтенсивної терапії
Get PDFAcute disseminated peritonitis is one of such complex, severe and frequent diseases in abdominal surgery. The lethality of this disease does not decrease below 24–35 %, and with the development of septic shock, it is 60–70 %, and in the case of joining SPON, it reaches 80–100 %. “Abdominal sepsis” (AS) is currently defined as an increase in the SOFA score by ≥ 2 points due to an intra-abdominal infection. If the patient requires the use of vasopressors to maintain an average blood pressure of ≥ 65 mm Hg. (despite adequate fluid volume filling) and a serum lactate level ≥ 2 mmol/l, the clinical situation is defined as septic shock. Monitoring of the level of procalcitonin and the level of C-reactive protein, which solves the problems of verification of the bacterial etiology of sepsis, forecasting its course, and the duration of antibacterial therapy, are among the methods of early diagnosis of abdominal sepsis. Microbiological diagnosis of peritonitis as the main form of AS is mandatory. Effective treatment of IAI is early recognition and elimination of the source, lavage of the abdominal cavity, removal of exudate and interdisciplinary treatment with antibiotics in intensive care.Гострий розповсюджений перитоніт є одним з найтяжчих та найчастіших захворювань в абдомінальній хірургії. Летальність при цьому захворюванні не знижується менше 24–35 %, при розвитку септичного шоку складає 60–70 %, а в разі приєднання СПОН сягає 80–100 %. Абдомінальний сепсис (АС) у даний час визначається як підвищення оцінки за шкалою SOFA на ≥ 2 бали через внутрішньочеревну інфекцію. Якщо пацієнту потрібне застосування вазопресорів для підтримання середнього артеріального тиску ≥ 65 мм рт. ст. (незважаючи на адекватне заповнення об’єму рідини) та рівень лактату у сироватці ≥ 2 ммоль/л, клінічна ситуація визначається як септичний шок. Із способів ранньої діагностики абдомінального сепсису на сьогодні визнано моніторинг рівня прокальцитоніну та рівень С-реактивного білка, що вирішує питання верифікації бактерійної етіології сепсису, прогнозування його перебігу, тривалість проведення антибактеріальної терапії. Мікробіологічна діагностика перитоніту як основної форми АС є обов’язковою. Ефективне лікування ІАІ — раннє розпізнавання та усунення джерела, промивання черевної порожнини, виведення ексудату і міждисциплінарне лікування антибіотиками в умовах інтенсивної терапії
Вибір медикаментозного лікування у хворих на гострий гнійний парапроктит
Get PDFTreatment of acute paraproctitis remains an urgent surgical problem which is associated with both the choice of surgical tactics and the peculiarities of postoperative management of patients. The article presents a comparative analysis of postoperative treatment of 59 patients with acute paraproctitis without concomitant pathology and vascular lesions according to the generally accepted and improved methods using Rheosorbilact, Arginine hydrochloride, Pentoxifylline, Decametoxin. Schemes of treatment are described. The rate of postoperative wound healing was assessed by the time of granulation in the wound and the decrease in wound volume. It is established that the proposed scheme of drug treatment in the postoperative period reduces the duration of the first phase of the wound process by 25–30 %, and the average weekly rate of postoperative wound healing is higher compared to the control group by 12–15 %.Лечение острого парапроктита остается актуальной хирургической проблемой, что связано как с вы- бором хирургической тактики, так и с особенностями послеоперационного ведения больных. В статье проведен сравнительный анализ послеоперационного лечения 59 пациентов с острым парапроктитом без сопутствующей патологии и с поражениями сосудов, по общепринятой и усовершенствованной методике с использованием препаратов Реосорбилакт, Тивортин, Латрен, Декасан. Описаны схемы лечения. Проведена оценка процессов заживле- ния послеоперационной раны по сроку появления грануляций в ране и уменьшению объема раны. Установлено, что предложенная схема медикаментозного лечения в послеоперационном периоде сокращает длительность первой фазы раневого процесса на 25–30 %, а средненедельные по- казатели скорости заживления послеоперационной раны выше по сравнению с контрольной группой на 12–15 %.Лікування гострого парапроктиту залишається актуальною хірургічною проблемою, що пов’яза- но як із вибором хірургічної тактики, так і з особливостями післяопераційного ведення хворих. У статті проведено порівняльний аналіз післяопераційного лікування 59 пацієнтів з гострим парапроктитом без супутньої патології та з ураженнями судин за загальноприйнятою та удосконаленою методикою із засто- суванням препаратів реосорбілакт, тівортін, латрен, декасан. Описано схеми лікування. Проведено оцінку процесів загоєння за терміном появи в рані грануляцій та зменшенням об’єму рани. Встановлено, що запро- понована схема медикаментозного лікування в післяопераційному періоді скорочує тривалість першої фази ранового процесу на 25–30 %, а середньотижневі показники швидкості загоєння післяопераційної рани вищі порівняно з контрольною групою на 12–15 %
Перші дані про результати міжнародного багатоцентрового клінічного дослідження RheoSTAT-CP0691 щодо ефективності та безпеки інфузійного розчину Реосорбілакт® у комплексній терапії гнійного перитоніту
Get PDFGeneralized forms of peritonitis are a major factor leading to non-traumatic mortality in all cases of emergency care and the second leading cause of sepsis in critically ill patients. Objective of this study was to evaluate the efficacy and safety of multicomponent infusion solution Reosorbilact in the treatment of patients diagnosed with purulent peritonitis. An international multicenter randomized study included 181 patients aged from 18 to 60 years with a diagnosis of purulent peritonitis. Patients received therapy with Reosorbilact according to the prescribing information for use. The primary endpoint of the effectiveness was change in SOFA scale on day 3 of therapy. Changes in APACHE II, SAPS II, MODS, and MPI scores as well as changes in endogenous intoxication markers on day 3 of therapy were considered as secondary endpoints. Safety was assessed by analysis of adverse events (AE) and vital signs after 3 days of therapy. On day 3 of treatment with Reosorbilact statistically significant changes were observed in SOFA (1.80 ± 0.91 points), MODS (1.45 ± 0.76 points) and MPI (1.84 ± 5.03 points) scales. There was a statistically significant improvement in markers of endogenous intoxication (creatinine, bilirubin, white blood cell count, C-reactive protein, neutrophil to lymphocyte ratio) on day 3 of treatment. The majority of AE (98.99 %) were mild. No AE were associated with the study preparation and did not result in the patient’s withdrawal from the study. According to the results of RheoSTAT-CP0691, Rheosorbilact is an effective and safe drug for the treatment of patients with purulent peritonitis. It is advisable to include Rheosorbilact in routine treatment algorithms for patients with purulent peritonitis.Генерализованные формы перитонита являются основным фактором смерти, не вызванной травмами, во всех случаях оказания неотложной помощи, и второй ведущей причиной развития сепсиса у тяжелобольных пациентов. Целью данного исследования было оценить эффективность и безопасность многокомпонентного инфузионного раствора Реосорбилакт в терапии пациентов с диагнозом гнойного перитонита. В международном многоцентровом рандомизиро- ванном исследовании принял участие 181 пациент в возрасте от 18 до 60 лет с диагнозом “гнойный перитонит”. Пациенты получали терапию препаратом Реосорбилакт в дозировке согласно инструкции по применению препарата. Первичным показателем эффективности терапии рассматривалось изменение оценки по шкале SOFA на 3-й день терапии. В качестве вторичных показателей рассматривались изменения оценки по шкалам APACHE II, SAPS II, MODS и MPI, а также изменение маркеров эндогенной интоксикации на 3-й день терапии. Безопасность препарата оценивалась с помощью анализа нежелательных явлений (НЯ) и жизненно важных показателей через 3 дня терапии. На 3-й день лечения Реосорбилактом были зафиксированы статистически значимые изменения оценки по шкалам SOFA (на 1,80 ± 0,91 балла), MODS (на 1,45 ± 0,76 балла) и MPI (на 1,84 ± 5,03 балла). Кроме того, было выявлено статистически значимое улучшение маркеров эндогенной интоксикации (концентрации креатинина, билирубина, количество лейкоцитов, уровень С-реактивного белка, соотноше- ние нейтрофилов и лимфоцитов) на 3-й день лечения. Большинство НЯ (98,99 %) были легкими. Ни одно из НЯ не было связано с препаратом исследования и не привело к выбыванию пациента из исследования. Согласно полученным результатам RheoSTAT-CP0691, Реосорбилакт является эффективным и безопасным препаратом для лечения пациентов с гнойным перитонитом. Целесообразным является включение препарата Реосорбилакт в рутинные алгоритмы лечения пациентов с гнойным перитонитом.Генералізовані форми перитоніту є основним фактором, який призводить до смерті, що не спричинена травмами, в усіх випадках надання невідкладної допомоги, та другою провідною причиною розвитку сепсису у тяжкохворих пацієнтів. Метою цього дослідження було оцінити ефективність і безпеку багатокомпонентного інфузійного розчину Реосорбілакт у терапії пацієнтів з діагнозом гнійного перитоніту. У міжнародному багатоцентровому рандомізованому дослідженні взяв участь 181 пацієнт віком від 18 до 60 років із діагнозом “гнійний перитоніт”. Пацієнти отримували терапію препаратом Реосорбілакт у дозуванні відповідно до інструкції застосування. Первинним показником ефективності терапії розглядалася зміна оцінки за шкалою SOFA на 3-й день терапії. Як вторинні показники розгля- далися зміни оцінки за шкалами APACHE II, SAPS II, MODS і MPI, а також зміна маркерів ендогенної інтоксикації на 3-й день терапії. Безпека препарату оцінювалася за допомогою аналізу небажаних явищ (НЯ) та життєво важливих показників через 3 дні терапії. На 3-й день лікування інфузійним розчином Реосорбілакт було зафіксовано статистично значущі зміни оцінки за шкалами SOFA (на 1,80 ± 0,91 бала), MODS (на 1,45 ± 0,76 бала) та MPI (на 1,84 ± 5,03 бала). Крім того, було виявлено статистично значуще покращення маркерів ендогенної інтоксикації (концентрації креатиніну, білірубіну, кількість лейкоцитів, рівень С-реактивного білка, співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів) на 3-й день лікування. Більшість НЯ (98,99 %) були легкими. Жодне з НЯ не було пов’язане з досліджуваним препаратом і не призве- ло до вибування пацієнта з дослідження. Згідно з отриманими результатами, Реосорбілакт є ефективним і безпечним препаратом для лікування пацієнтів з гнійним перитонітом. Дослідження RheoSTAT-CP0691 обґрунтовує доцільність включення препарату Реосорбілакт® у рутинні алгоритми лікування пацієнтів з гнійним перитонітом
Використання дексмедетомідину в комплексному лікуванні пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії
Get PDFSedation is an important aspect of adequate treatment of patients in the intensive care unit. Recent drug developments and new ventilation strategies provide improved sedation management that allows for better adaptation to the clinical condition and individual needs of the patient. This article provides an overview of the general principles of sedation of patients in intensive care units and focuses on a relatively new drug in the pharmaceutical market of Ukraine — dexmedetomidine. Given the pandemic of coronavirus disease COVID-19, there was carried out a review of the international and domestic literature describing the use of dexmedetomidine as a sedative and analgesic in patients with acute respiratory distress syndrome caused by SARS-COV-2 virus. Its anti-inflammatory and antioxidant properties are also described, which will allow the use of the drug in complex therapy in the treatment of COVID-19 in severe patients.Седация является важным аспектом адекватного лечения пациентов в отделении интенсивной терапии. Последние разработки лекарственных средств и новые стратегии вентиляции обеспечивают усовершенствованное управление седацией, что позволяет лучше адаптироваться к клиническому состоянию и индивидуальным потребностям пациента. В данной статье представлен обзор общих принципов седации пациентов в отделениях интенсивной терапии и основное внимание уделяется новому препарату на фармацевтическом рынке Украины — дексмедетомидину. Учитывая пандемию коронавирусной болезни COVID-19, проведен обзор международной и отечественной литературы, где описывается применение дексмедетомидина в качестве седативного и обезболивающего препарата у пациентов с острым респираторным дистресс-синдромом, вызванным вирусом SARS-COV-2. Также описываются его противовоспалительные и антиоксидантные свойства, что позволит использовать препарат в комплексной терапии при лечении COVID-19 у тяжелых пациентов.Седація є важливим аспектом адекватного лікування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії. Останні розробки лікарських засобів та нові стратегії вентиляції забезпечують удосконалене управління седацією, що дозволяє краще адаптуватися до клінічного стану та індивідуальних потреб пацієнта. У даній статті подано огляд загальних принципів седації пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії, та основна увага приділяється відносно новому препарату на фармацевтичному ринку України — дексмедетомідину. Враховуючи пандемію коронавірусної хвороби COVID-19, проведено огляд міжнародної та вітчизняної літератури, де описується застосування дексмедетомідину в якості седативного та знеболюючого препарату у пацієнтів з гострим респіраторним дистрес-синдромом, спричиненим вірусом SARS-COV-2. Також описуються його протизапальні та антиоксидантні властивості, що дозволить використовувати препарат у комплексній терапії при лікуванні COVID-19 у важких пацієнтів
Піперацилін/тазобактам у сучасній клінічній практиці
Get PDFPiperacillin/tazobactam represents a combination of the ureidopenicillin and the lactamase inhibitor. The antibiotic is the drug of choice for the treatment of severe infections, primarily in surgical and intensive care units. The area of clinical use of piperacillin/tazobactam includes intra-abdominal infections, skin and soft tissues infections, late nosocomial pneumonias, including ones in the context of the covid -19 pandemic, and infections of other localizations. The effectiveness of the intervention increases with intravenous administration of the drug by the method of prolonged infusions. A high susceptibility of most causative pathogens of wound infection to piperacillin/ tazobactam has been established in Ukraine (with the exception of Klebsiella spp. and non-fermenting bacteria). The drug can be used in patients with a history of allergic reactions to lactams; preliminary allergological testing is indicated only in cases of allergy to aminopenicillins and aminocephalosporins. The first domestic piperacillin/tazobactam under the name Refex is registered on the Ukrainian market.Пиперациллин/тазобактам представляет собой комбинацию уреидопенициллина пиперациллина и ингибитора-лактамаз тазобактама. Антибиотик является общепризнанным препаратом выбора для лечения тяжёлых инфекций, прежде всего в хирургических отделениях и отделениях реанимации и интенсивной терапии. Область клинического использования пиперациллина/тазобактама включает в себя интраабдоминальные инфекции, инфекции кожи и мягких тканей, поздние нозокомиальные пневмонии, в том числе в условиях пандемии КОВИД-19, инфекции других локализаций. Эффективность вмешательства по- вышается при внутривенном введении препарата методом продлённых инфузий. В Украине установлена высокая чувствительность большинства возбудителей раневой инфекции к пиперациллину/тазобактаму (за исключением Klebsiella spp. и неферментирующих бактерий). Препарат может использоваться у больных с аллергическими реакциями на -лактамы в анамнезе; предварительное аллергологическое тестирование показано только в случаях аллергии на аминопенициллины и аминоцефалоспорины. На рынке Украины зарегистрирован первый отечественный пиперациллин/тазобактам под названием Рефекс.Піперацилін/тазобактам являє собою комбінацію уреїдопеніциліну піперациліну та інгібітора-лактамаз тазобактаму. Антибіотик є загальновизнаним препаратом вибору для лікування тяжких інфекцій, насамперед у хірургічних відділеннях і відділеннях реанімації та інтенсивної терапії. Область клінічного використання піперациліну/тазобактаму включає інтра-абдомінальні інфекції, інфекції шкіри та м’яких тканин, пізні нозокоміальні пневмонії, у тому числі в умовах пандемії COVID-19, інфекції інших локалізацій. Ефективність втручання підвищується при внутрішньовенному введенні препарату шляхом по-довжених інфузій. В Україні встановлено високу чутливість більшості збудників ранової інфекції до піперациліну/тазобактаму (за винятком Klebsiella spp. та неферментуючих бактерій). Препарат може використовуватися у хворих з алергічними реакціями на лактами в анамнезі; попереднє алергологічне тестування показане лише у випадках алергії на амінопеніциліни та аміноцефалоспорини. На ринку України зареєстровано перший вітчизняний піперацилін/тазобактам під назвою Рефекс
Лікування інфікованих ран черевної стінки після алопластики гриж живота
Get PDFBackground. An infected wound of the abdominal wall after mesh hernia repair is related to mesh infection, because mesh is situated at the bottom of the wound and granulation tissue doesn’t cover it. Infected mesh wounds have traditionally been treated by surgically removing the mesh which causes prolonged hospitalizations and hernia recurrence. Objective of the study is to increase the efficiency of treatment of wounds infection after mesh heria repair.
Маterials and methods. We analyzed the results of wound infection treatment in 72 patients. 37 patients (group I) were treated according to the developed algorithm (ultrasound cavitation, VAC-therapy and decamethoxine solution), 35 (group II) were treated according to the traditional one (ultrasound cavitation, VAC-therapy and chlorhexidine digluconate solution).
Results. The number of microbial colonies (CFU) in the wound decreased to lg (2.33 ± 0.51) CFU/ml and lg (1.35 ± 0.49) CFU/ml in group I against lg (4.01 ± 0) CFU/ml and lg (2.93 ± 0.56) CFU/ml in group II. (p < 0.01) The results of morphological examination of the wound edges confirmed more efficient growth of connective tissue in patients of group I (mesh was completely covered with granulation tissue) which improved wound healing. While in group II, mesh explantation was performed in 5 (14.3 %) patients (granulation tissue hasn’t covered mesh completely). The duration of wound healing in patients of group I was 16 ± 1.05 days, compared with 21 ± 1.2 days in group II (p < 0.01). We achieved better results through the use of the developed algorithm in group I, in particular the combination of ultrasound cavitation, VAC therapy and decametoxine solution, which has not only antimicrobial action, but also promotes connective tissue repair in the wound.
Conclusion. Developed algorithm for wounds infection treatment after alloplasty, which includes ultrasound cavitation, VAC-therapy and decamethoxine solution, improves treatment outcomes, reduced wound healing time to 16 ± 1.05 days in patients of the main group against 21 ± 1.2 in comparison group, and excludes the possibility of mesh explantation in the main group against 14.3 % in the comparison group.Актуальность. Инфицированная рана брюшной стенки после аллопластики грыж живота характеризуется тем, что дном такой раны являются участки сетчатого имплантата, часто не прорастающие соединительной тканью, что продлевает сроки лечения, требует эксплантации сетки и приводит к рецидиву грыжи. Цель. Повысить эффективность лечения инфицированных ран брюшной стенки после аллогерниопластики.
Материалы и способы. Проанализированы результаты лечения 72 пациентов с инфицированными ранами брюшной стенки после аллогерниопластики. У пациентов I (основной) группы (n = 37) лечение выполнялось по разработанному алгоритму, с использованием УЗ-кавитации, VAC-терапии и раствора декаметоксина; у пациен- тов II группы (сравнения) (n = 35) — с использованием УЗ-кавита- ции, VAC-терапии и раствора хлоргексидина биглюконата.
Результаты. Использование разработанного алгоритма лечения инфицированных ран брюшной стенки у пациентов I группы, вклю- чающего УЗ-кавитацию, VAC-терапию и раствор декаметоксина, способствует достоверному снижению количества микроорга- низмов в ране до lg (2,33 ± 0,51) КОЕ/мл и lg (1,35 ± 0,49) КОЕ/мл против lg (4,01 ± 0,5) КОЕ/мл и lg (2,93 ± 0,56) КОЕ/мл у пациентов II группы, которым проводилось лечение традиционным методом (p < 0,01). Результаты морфологического исследования краев раны подтверждали более эффективное разрастание соединительной ткани у пациентов I группы, что способствовало покрытию участков сетки грануляциями и заживлению раны, тогда как во II группе, в частности у 5 (14,3%) пациентов, дно раны с участками сеток не прорастало соединительной тканью. Выполнена эксплантация сетки (р = 0,02). Сроки заживления ран у пациентов I группы — 16 ± 1,05 сутки, по сравнению с ІІ группой — 21 ± 1,2 сутки (р < 0,01). Такой результат достигнут за счет использования у пациентов I группы разработанного алгоритма, в частности, сочетания УЗ-кавитации, VАС-терапии и раствора декаметоксина, который не только оказывает антимикробное действие, но и способствует эффективной регенерации соединительной ткани в ране.
Выводы. Лечение инфицированных ран передней брюшной стенки после аллопластики грыж с использованием разработанного ал- горитма путем комплексного использования УЗ-кавитации, VAC- терапии и раствора декаметоксина по сравнению с традиционным лечением улучшает результаты лечения, а именно: сокращает срок заживления раны до 16 ± 1,05 дней у пациентов основной группы против 21 ± 1,2 группы сравнения и исключает вероят- ность эксплантации сетки у пациентов основной группы против 14,3 % у пациентов группы сравнения.Актуальність. Інфікована рана черевної стінки після алопластики гриж живота характеризується тим, що дном такої рани є ділянки сітчастого імплантату, які часто не проростають сполучною тканиною, що подовжує терміни лікування, вимагає експлантації сітки та призводить до рецидиву грижі.
Мета. Підвищити ефективність лікування інфікованих ран черевної стінки після алогерніопластики. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 72 пацієнтів з інфікованими ранами черевної стінки після алогерніопластики. Вік пацієнтів — від 43 до 71 років, середній вік — 57 ± 5,1 років. У пацієнтів І (основної) групи (n = 37) лікування виконувалось за розпрацьованим алгоритмом, з використанням УЗ-ка- вітації, VAC-терапії та розчину декаметаксину, у пацієнтів ІІ групи (порівняння) (n = 35) — з використанням УЗ-кавітації, VAC-терапії та розчину хлоргексидину біглюконату.
Результати. Використання розпрацьованого алгоритму лікування інфікованих ран черевної стінки у паці- єнтів І групи, який включає УЗ-кавітацію, VAC-терапію та розчин декаметоксину, сприяє достовірному зниженню кількості мікроорганізмів у рані до lg (2,33 ± 0,51) КУО/мл та lg (1,35 ± 0,49) КУО/мл проти lg (4,01 ± 0,5) КУО/мл та lg (2,93 ± 0,56) КУО/мл у пацієнтів ІІ групи, яким проводилось лікування традицій- ним методом (p < 0,01). Результати морфологічного дослідження країв рани підтверджували ефективні- ше розростання сполучної тканини у пацієнтів І групи, що сприяло покриттю ділянок сітки грануляціями та загоєнню рани, тоді як у ІІ групі, зокрема у 5 (14,3 %) пацієнтів дно рани з ділянками сіток не проростало сполучною тканиною, виконано експлантацію сітки (р = 0,02). Терміни загоєння ран у пацієнтів І групи — 16 ± 1,05 доба, порівняно з ІІ групою — 21 ± 1,2 доба (р < 0,01). Такий результат досягнуто за рахунок ви- користання у пацієнтів І групи розробленого алгоритму, зокрема поєднання УЗ-кавітації, VАС-терапії та розчину декаметоксину, який не лише має антимікробну дію, але й сприяє ефективній регенерації сполучної тканини в рані.
Висновки. Лікування інфікованих ран передньої черевної стінки після алопластики гриж з використанням розпрацьованого алгоритму шляхом комплексного використання УЗ-кавітації, VAC-терапії та розчину декаметоксину, порівняно з традиційним лікуванням, покращує результати лікування, а саме: скорочує тер- мін загоєння рани до 16 ± 1,05 днів у пацієнтів основної групи проти 21 ± 1,2 групи порівняння, та виключає ймовірність експлантації сітки у пацієнтів основної групи проти 14,3 % у пацієнтів групи порівняння