Perioperaciina Medicina (E-Journal)
Not a member yet
96 research outputs found
Sort by
Дезінфекція та стерилізація ендоскопічного обладнання: сучасні виклики та стандарти безпеки
Get PDFEndoscopic methods of diagnosis and treatment are critically important in modern medicine. At the same time, their use carries the risk of transmitting infections, especially due to insufficient processing of instruments. The article presents an analysis of modern approaches to disinfection and sterilization of endoscopes, the use of Spaulding’s classification, the use of some new technologies.Ендоскопічні методи діагностики та лікування є критично важливими в сучасній медицині. В той же час їх використання несе ризик передачі інфекцій, особливо через недостатню обробку інструментів. У статті представлено аналіз сучасних підходів до дезінфекції та стерилізації ендоскопів, використання класифікації Сполдінга, використання деяких новітніх технологій
Зондова ендосонографія у диференційній діагностиці нейроендокринних неоплазій шлунково-кишкового тракту
Get PDFAbstract. Neuroendocrine tumors are rare tumors of the gastrointestinal tract. The differential diagnosis of neuroendocrine tumors remains poorly understood.
Objective. To evaluate the efficacy of endosonography in diagnosing neuroendocrine tumors of the gastrointestinal tract.
Materials and methods. We analyzed 59 cases involving the use of endoscopic ultrasound for the differential diagnosis of neuroendocrine tumors in the digestive tract.
Results. Endoscopic ultrasound is an effective method for the differential diagnosis of neuroendocrine tumors of the gastrointestinal tract.
Conclusions. Endoscopic ultrasound diagnosis allows us to differentiate tumor neyrendokrinni tract.Резюме. Диференційна діагностика нейроендокринних пухлин органів шлунково-кишкового тракту з використанням ендоскопічних ультразвукових зондів вивчена недостатньо.
Мета. Вивчити ефективність зондової ендоскопічної ультразвукової діагностики нейроендокринних пухлин органів шлунково-кишкового тракту.
Матеріали та методи. Проаналізовано 59 випадків зондової ендоскопічної ультразвукової диференційної діагностики нейроендокринних пухлин травного тракту.
Результати. Виявлено специфічні ендоскопічні ультразвукові ознаки нейрендокринних пухлин.
Висновки. Ендоскопічна ультразвукова діагностика дозволяє диференціювати нейроендокринні пухлини шлункового тракту
Опис клінічного випадку ендоскопічного лікування жовчнокам’яної непрохідності сигмоподібної кишки
Get PDFGallstone disease affects more than 6 % of the global population. Initially, it often presents asymptomatically, but the risk of complications increases over time. One rare complication of gallstone disease is intestinal obstruction caused by the blockage of the intestinal lumen, also referred to in foreign literature as “gallstone ileus”. According to international sources on Pubmed, Google Scholar, and Web Of Science, the frequency of “gallstone ileus” is 0.5 % of all gastrointestinal complications. We present a clinical case of a patient with clinical and diagnostic evidence of intestinal obstruction. Patient V., aged 86, was diagnosed with CT signs of a sigmoid neoplasm and a polyp in the cecum, along with intestinal obstruction during an outpatient examination. The patient was referred for intraintestinal stenting. During an attempt to perform a video colonoscopy, multiple diverticula with signs of diverticulitis and narrowing of the lumen of the sigmoid colon were observed in the distal parts of the sigmoid colon. A black foreign body (stone) was found in the area of narrowing. After displacing the stone, a flow of liquid stool was obtained, and 2.5 liters of liquid stool were aspirated. The foreign body was captured using a 4.5 cm Retrieval Net and, with difficulty, removed in the area of narrowing. Following this, a control video colonoscopy showed that the patency of the sigmoid colon was restored.Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ) — захворювання, що охоплює понад 6 % населення світу. Спершу ЖКХ має безсимптомний перебіг, але з часом збільшується ризик виникнення ускладнень. Одним з рідкісних ускладнень ЖКХ є кишкова непрохідність, спричинена обтурацією просвіту кишечника, або, як згадується в іноземних джерелах, “gallstone ileus”. Згідно з міжнародними даними, знайденими на Pubmed, Google Scholar, Web Of Science, частота виникнення “gallstone ileus” становить 0,5 % всіх випадків ускладнень ЖКХ. Вашій увазі представлено клінічний випадок менеджменту пацієнтки з клініко-діагностичними даними кишкової непрохідності. Пацієнтці В., 86 р., під час амбулаторного обстеження встановлено діагноз КТ-ознаки новоутворення сигми, поліпу сліпої кишки, кишкової непрохідності. Пацієнтку направлено для проведення внутрішньокишкового стентування. При спробі виконання відеоілеоколоноскопії (ВКС) виявлено в дистальних відділах сигмоподібної кишки множинні дивертикули з ознаками дивертикуліту та звуженням просвіту сигмоподібної кишки; в ділянці звуження також наявне стороннє тіло чорного кольору (конкремент), після зміщення якого отримано протікання рідкого калу, аспіровано до 2,5 літрів рідкого калу, стороннє тіло захоплено за допомогою Retrieval Net 4,5 см та з труднощами в ділянці звуження видалено. При контрольній ВКС відновлено прохідність сигмоподіної кишки
Клінічний випадок. Успішне ендоскопічне лікування епіфренального дивертикулу стравоходу шляхом проведення пероральної ендоскопічної дивертикуломіотомії (D-POEM)
No full textToday, thanks to technological advancements in the field of endoscopy, it is now possible to incorporate new minimally invasive endoscopic treatment methods for various gastrointestinal tract pathologies into the daily practice of endoscopists. Over the last decade, peroral endoscopic myotomy (POEM) has become a widely used modern treatment for esophageal achalasia. This technique is characterized by minimal trauma to the esophageal mucosa, high efficacy, and a short rehabilitation period due to the creation of a submucosal tunnel with myotomy of the circular muscle layer directly under the mucosa, followed by the application of endoscopic clips to the mucosotomy site. After some time, a new variation of the above method appeared in patients with epiphrenic diverticulum, called diverticular peroral endoscopic myotomy (D-POEM).This publication presents a clinical case of successful endoscopic treatment of epiphrenic esophageal diverticulum — diverticular peroral endoscopic myotomy (D-POEM). Previously, the patient conducted video gastroduodenoscopy, followed by computed tomography of the thoracic cavity with contrast. The patient was hospitalized in the surgical department of Clinical hospital “Feofaniya” as planned with a clinical diagnosis: epiphrenic diverticulum of the esophagus. After surgery, the general condition of the patient improved. In patients with epiphrenic diverticulum, this technique can be considered as an alternative to laparoscopic or open surgery, as diverticular peroral endoscopic myotomy minimizes the risk of postoperative complications and reduces the rehabilitation period.На сьогоднішній день завдяки технічному розвитку в ендоскопічній сфері з’являється можливість впроваджувати нові малоінвазивні ендоскопічні методики лікування різних патологій шлунково-кишкового тракту у повсякденну практику ендоскопістів. Протягом останнього десятиліття широке використання здобула сучасна методика лікування ахалазії стравоходу — пероральна ендоскопічна міотомія (POEM). Дана методика характеризується мінімальною травматизацією слизової оболонки стравоходу, високим рівнем ефективності, коротким терміном реабілітації за рахунок формування підслизового тунелю з проведенням міотомії циркулярного шару безпосередньо під слизовою оболонкою та наступним накладанням ендоскопічних кліпс в ділянці мукозотомії. Через певний проміжок часу з’явилась нова варіація вищеописаної методики у пацієнтів з наявністю епіфренальних дивертикулів, що отримала назву — пероральна ендоскопічна дивертикуломіотомія (D-POEM). У даній публікації представлено клінічний випадок першого в Україні успішного ендоскопічного лікування епіфренального дивертикулу стравоходу шляхом проведення пероральної ендоскопічної дивертикуломіотомії (D-POEM). Попередньо пацієнту було проведено відеогастродуоденоскопію з подальшим проведенням комп’ютерної томографії органів грудної порожнини з контрастуванням. Пацієнта було госпіталізовано у хірургічне відділення Клінічної лікарні “Феофанія” у плановому порядку з клінічним діагнозом: епіфренальний дивертикул стравоходу. Проведено малоінвазивне ендоскопічне втручання в обсязі D-POEM. Після проведеного оперативного лікування загальний стан пацієнта покращився. У пацієнтів з епіфренальними дивертикулами можна розглядати дану методику як альтернативу лапароскопічній або відкритій хірургічній операції, оскільки пероральна ендоскопічна дивертикуломіотомія мінімізує ризики післяопераційних ускладнень та зменшує період реабілітації
Жовчнокам’яна хвороба у новонароджених — міф чи реальність?
No full textIntroduction: In the past, cholelithiasis in newborns was considered extreme a rare finding, but with increasing use of ultrasound (USG) examination the abdomen is also found more and more often in them.
Objective: The objective of the presented work was to assess the frequency of occurrence at least as a guide cholecystolithiasis in newborns and to characterize its spontaneous development or capture it also the occurrence of complications from the biliary system in these children.
Materials and Methods: The author examined the cholecyst using USG over four months in 339 newborns (including the period of the COVID-19 pandemic), of which 273 children with adequate postpartum adaptation (“physiological” newborns) and 66 children with postnatal adaptation disorders who required more intensive medical care and in whom they therefore occurred to an increased extent risk factors for the development of cholelithiasis (“pathological” newborns).
Results: In 5 children from the first group (1.8 % of these children, of which 3 girls and 2 boys) and in 4 children from the second group (6.1 % of these children, of which 2 girls and 2 boys) was found ultrasound finding of echogenic material in the gallbladder. Among these children, 3 children went (1 from the first and 2 from the second group) o USG image of cholecystolithiasis, in 4 children (3 from the first and 1 from the second group) about the so-called USG image. “sludge-balls” and for 2 children (one from each group) o USG image “sludge”. Frequency of USG image of classic cholecystolithiasis it was thus 0.36 % in “physiological” and 3.0 % in “pathological” newborns. The obvious the predominance of the USG finding of echogenic material in the gallbladder in either gender not recorded by the author. It was found in all “physiological” newborns during subsequent USG checks with the original finding of echogenic material in the gallbladder confirmed spontaneous adjustment USG findings at the age of 1 month. In three of the original 4 “pathological” newborns with the original finding of echogenic material in the gallbladder, this USG persisted image even at the age of three months and at least one of them at the age of over one of the year. They were not observed clinically in any of the monitored newborns significant complications demonstrably related to the biliary system.
Conclusion: USG finding of echogenic material in the cholecyst (and also cholecystolithiasis as such) therefore, it can be considered a relatively frequent finding with a good outcome in the newborn age prognosis and the very rare occurrence of complications, while the participation of risky factors in its formation is significant. Despite the good prognosis, USG follow-up should be recommended of these children in order to detect possible complications of cholelithiasis at an early stage.Вступ: Раніше холелітіаз у новонароджених вважався дуже рідкісною знахідкою, але при все більшому використанні ультразвукового дослідження (УЗД) він діагностується все частіше.
Мета: Метою представленої роботи було хоча б орієнтовно оцінити частоту появи холецистолітіазу у новонароджених і охарактеризувати його спонтанний подальший розвиток або зафіксувати виникнення ускладнень з боку жовчовивідної системи у таких пацієнтів.
Методи: Автор досліджував жовчний міхур за допомогою УЗД протягом чотирьох місяців (включаючи період пандемії COVID-19) у 339 новонароджених, з них 273 дитини з адекватною післяпологовою адаптацією («фізіологічні» новонароджені) та 66 дітей з порушеннями постнатальної адаптації, які потребували більш інтенсивної медичної допомоги та мали підвищений ризик розвитку жовчнокам’яної хвороби («патологічні» новонароджені).
Результати: У 5 дітей першої групи (1,8 % цих дітей, з них три дівчинки і два хлопчики) та у 4 дітей ІІ групи (6,1 % цих дітей, з них дві дівчинки і два хлопчики) було виявлено ехогенний матеріал у жовчному міхурі. Серед цих дітей троє (одна з першої та двоє з другої групи) на УЗД мали ознаки холецистолітіазу, у 4 дітей (3 з першої та 1 з другої групи) USG-зображення «сладж-кульок» та у 2 дітей (по одному з кожної групи) було винвлено «сладж». Частота УЗД-ознак класичного холецистолітіазу становила 0,36 % у «фізіологічних» і 3,0 % у «патологічних» новонароджених. Очевидне переважання на УЗД ехогенного матеріалу в жовчному міхурі в обох статей не зафіксовано автором. Під час наступних контрольних УЗД-перевірок відзначалось зникнення ехогенного матеріалу в жовчному міхурі у віці 1 місяця. У трьох із чотирьох «патологічних» новонароджених з виявленим ехогенним матеріалом у жовчному міхурі УЗД-ознаки зберігалися навіть у віці трьох місяців, а у одного з пацієнтів навіть у віці старше 1 року. Скарг та ускладнень, пов’язаних з жовчовивідною системою, не було у жодного з пацієнтів.
Висновок: УЗД-виявлення ехогенного матеріалу в в жовчному міхурі (а також холецистолітіаз як такий) можна вважати відносно частою знахідкою у віці новонародженості з хорошим прогнозом і дуже рідкісним виникненням ускладнень. При цьому участь ризикових факторів у його формуванні є істотною. Незважаючи на сприятливий прогноз, слід рекомендувати подальше УЗД-спостереження цих дітей з метою раннього виявлення можливих ускладнень жовчнокам’яної хвороби. Ключові слова: жовчнокам’яна хвороба, новонароджений, УЗД, сладж, SARS-CoV-2
Шлях до індивідуалізації інфузійної терапії невідкладних станів згідно з концепцією ROSE
Get PDFThe article is devoted to the role of intravenous fluid therapy in conditions of impaired fluid homeostasis, which often occur during major surgical interventions and critical conditions, such as sepsis and trauma. The importance of adequate fluid administration to maintain cellular homeostasis, as well as the management of conditions associated with hypovolemia and hemodynamic disturbances, is described. It is noted that, despite numerous studies, the topic of optimal fluid management strategies remains controversial, with potential risks of adverse effects of excessive fluid administration on clinical outcomes.
The concept of liquid resuscitation ROSE is presented, which includes four stages: resuscitation, optimization, stabilization and evacuation. This concept will assist physicians in making decisions about fluid therapy management. Different types of fluids are reviewed, including balanced solutions and the multifunctional hyperosmolar solution Reosorbilact, and the importance of individualizing therapy based on the needs of each patient is emphasized. The importance of the need for careful monitoring and control of fluid balance is emphasized to avoid complications and ensure improved clinical outcomesСтаття присвячена ролі внутрішньовенної рідинної терапії в умовах порушення гомеостазу рідин, що часто виникає під час великих хірургічних втручань і критичних станів, таких як сепсис і травми. Описується важливість адекватного введення рідин для підтримки клітинного гомеостазу, а також керування станами, що пов’язані з гіповолемією та гемодинамічними порушеннями. Зазначається, що, незважаючи на численні дослідження, тема оптимальних стратегій використання рідин залишається дискусійною, з потенційними ризиками негативного впливу надмірного введення рідин на клінічні результати.
Представлено концепцію рідинної ресусцитації ROSE, яка включає чотири етапи: ресусцитація, оптимізація, стабілізація та евакуація. Ця концепція допоможе лікарям у прийнятті рішень щодо управління рідинною терапією. Розглядаються різні типи рідин, включаючи збалансовані розчини та багатофункціональний гіперосмолярний розчин Реосорбілакт, а також підкреслено важливість індивідуалізації терапії залежно від потреб кожного пацієнта. Підкреслено важливість потреби в ретельному моніторингу та контролі рідинного балансу, щоб уникнути ускладнень і забезпечити покращення клінічних результатів
Поліпшення якості післяопераційної реабілітації хворих похилого і старечого віку з недостатністю кровообігу
No full textA comparison of prolonged epidural analgesia (PEA) with conventional on-demand analgesia in geriatric patients with circulatory insuffi ciency (CI) who underwent surgery on the lower extremities demonstrated a pronounced opioid-sparing effect in them in the postoperative period. PEA in the postoperative period is indicated mainly in elderly and senile patients with limited cardiovascular system reserves, as epidural anaesthesia signifi cantly reduces the risk of cardiac complications in this patient population.Порівняння пролонгованої епідуральної аналгезії (ПЕА) з традиційною аналгезією на вимогу у геріатричних хворих з недостатністю кровообігу (НК), що перенесли операції на нижніх кінцівках, продемонструвало виражений опіоїдозберігаючий ефект у них у післяопераційному періоді. ПЕА у післяопераційному періоді показана переважно у хворих похилого та старечого віку з обмеженими резервами серцево-судинної системи, оскільки епідуральна анестезія суттєво знижує ризик кардіальних ускладнень у даної категорії пацієнтів
Порівняльна клініко-лабораторна оцінка ефективності застосування препарату на основі нанодисперсного кремнезему з антимікробними властивостями для місцевого лікування гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки
Get PDFBackground. The problem of purulent inflammatory diseases of the maxillofacial area remains one of the most pressing problems of modern dentistry and maxillofacial surgery. The aim of the study is to conduct a comparative evaluation of the effectiveness of a drug based on nanodispersed silica (NDS) with antimicrobial properties for the local treatment of purulent inflammatory diseases of the maxillofacial area.
Materials and methods. A comparative assessment of the postoperative period was performed in 71 patients with maxillofacial phlegmon, who were divided into two representative groups: comparison (39 patients), in whose local treatment of purulent wounds was carried out by conventional methods, and the main group (32 patients), where the local treatment was carried out using a drug based on NDC. The level of endogenous intoxication was determined by the level of C-reactive protein (CRP), by the level of blood metabolites of average mass (MAM) and leukocyte intoxication index (LII) in the blood serum. The data obtained were statistically processed and compared.
Results. During the study of the dynamics of СRР was found that starting from 3 days in the main group there was a tendency to its faster decrease and normalization before discharge, while in patients of the comparison group it was significantly higher (p < 0.05)., The level of MAM in patients of the comparison group remained significantly (p < 0.05) elevated throughout the treatment in the postoperative period, while in the main group it was on the verge of normal before discharge. Comparison group of patients had significantly higher LII during treatment and at the time of discharge from hospital (p < 0.05) than the main group.
Conclusions: The treatment of maxillofacial phlegmon by the developed method provided a more favorable course of the postoperative period than in the comparison group, as evidenced by a significantly (p < 0.05) faster normalization of endogenous intoxication blood parameters.Вступ. Проблема лікування гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасної стоматології та щелепно-лицевої хірургії.
Мета роботи: провести порівняльну оцінку ефективності застосування препарату на основі нанодисперсного кремнезему (НДК) з антимікробними властивостями для місцевого лікування гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки.
Матеріали та методи. Порівняльну оцінку перебігу післяопераційного періоду проведено у 71 хворого з флегмонами щелепно-лицевої ділянки, які були поділені на дві репрезентативні групи: порівняння (39 хворих), у яких місцеве лікування гнійних ран проводилось загальноприйнятими методами, та основну (32 хворих), де місцеве лікування проводилось з використанням препарату на основі НДК. Рівень ендогенної інтоксикації визначали за рівнем С-реактивного протеїну (СРП) у сироватці крові, метаболітів середньої маси в крові (МСМ) та за лейкоцитарним індексом інтоксикації (ЛІІ). Отримані дані обробляли статистично та порівнювали.
Результати. При вивченні динаміки показників СРП було встановлено, що, починаючи з третьої доби, в основній групі відзначалась тенденція до його швидшого зниження та нормалізації перед випискою, тоді як у хворих групи порівняння він був достовірно вищим (р < 0,05). У післяопераційному періоді рівень МАМ у хворих групи порівняння достовірно (p < 0,05) залишався підвищеним впродовж усього лікування, тоді як в основній групі після проведеного лікування був на межі норми перед випискою. При дослідженні ЛІІ в процесі лікування і на момент виписки зі стаціонару у хворих групи порівняння був достовірно (p < 0,05) вищим, ніж в основній групі.
Висновки. Лікування щелепно-лицевої флегмони розробленим методом забезпечило сприятливіший перебіг післяопераційного періоду, ніж у групі порівняння, про що свідчить достовірно (р < 0,05) швидша нормалізація показників ендогенної інтоксикації
Біль і можливості фізіотерапії при імпінджмент-синдромі в плечовому суглобі
No full textIntroduction: Shoulder problems are the second most common disease of the musculoskeletal system.
Background: The most common cause of these problems is impingement syndrome. The aim of our work was to point out the possibilities of conservative treatment for impingement syndrome. In this work, we tried to draw attention to the deterioration in the quality of life caused by shoulder problems and we wanted to improve the range of motion in the shoulder to flexion, abduction, and reduce pain due to the chosen physiotherapy procedures. Our work has a theoretical part, in which we approach the impingement syndrome, its examination and treatment.
Material and methods: In the practical part, we used a clinical study with a questionnaire method to achieve the goal of our work. Th e group consisted of 20 patients with impingement syndrome, in whom we used manual therapy, kinesiotherapy, electrotherapy, and Kinesio taping. Using a questionnaire, we were able to assess how much impingement affects the quality of life.
Results: Due to the methods we chose, we managed to improve the range of motion of the arm, where the average value at the initial measurement was 119.25° to flexion and 113° to abduction. In the output measurement, the average value up to flexion was 163.25° and up to abduction 165.75°.
Conclusion: We also reduced the overall pain, which averaged 6.90 at baseline and 2.90 at the end. Based on our results we recommend a combination of methods to be used in impingementВступ: Проблеми з плечем є другим за поширеністю захворюванням опорно-рухового апарату. Найпоширенішою причиною цих проблем є імпінджмент-синдром.
Цілі: Метою нашої роботи було вказати на можливості консервативного лікування імпінджмент-синдрому. У цій роботі ми намагалися привернути увагу до погіршення якості життя, спричиненого болем та проблемами з плечем, і хотіли покращити діапазон рухів у плечі до згинання, відведення та зменшити біль за рахунок обраних фізіотерапевтичних процедур. У нашій роботі звертаємо увагу на синдром імпінджменту, його дослідження та лікування.
Матеріали і методи: Групу склали 20 пацієнтів з імпінджмент-синдромом, у яких застосовували мануальну терапію, кінезіотерапію, електротерапію та кінезіотейпування. За допомогою опитувальника ми змогли оцінити, наскільки імпінжмент впливає на якість життя.
Результати: Завдяки обраним нами методам нам вдалося покращити діапазон рухів руки, де середнє значення при початковому вимірюванні становило 119,25° для згинання та 113° — відведення. У вихідному вимірюванні середнє значення згинання становило 163,25°, а відведення — 165,75°. Також нам вдалося зменшили біль, який у середньому оцінювався у 6,90 балів на початку реабілітації та 2,90 у кінці.
Висновок: На підставі наших результатів ми рекомендуємо використовувати комбінацію різних методів, а не окремі методи. Доцільно було б провести подальші дослідження з більшою кількістю пацієнті
Менеджмент болю при множинних переломах ребер: огляд
No full textTrauma is a leading cause of death in people younger than 40 years, and on the third place after cardiovascular and oncological disease overall. Chest trauma is a fi nding in up to 60 % of patients with multiple trauma and has a mortality rate as high as 20–25 %. Rib fractures are the most common fi ndings in patients with thoracic trauma with mortality rates among hospitalised patients between 10 and 22 %. The mortality rate is higher in elderly patients and patients with flail chest. The incidence of pneumonia in the elderly population with three to four and more than six rib fractures is 31 % and 51 %, respectively. Pain due to rib fractures is challenging to manage but effective analgesia reduces hypoventilation, promotes deep breathing, sufficient coughing, clearance of secretions, and better adherence to chest physiotherapy. Th erefore, high-quality analgesia is not only increasing patient comfort but also is very important in preventing complications and improving the outcome. Th e purpose of this review is to analyse the modern literature regarding pain management for a patient with rib fractures and extract the best evidence-based practice.Травми є основною причиною смертності людей молодше 40 років і займають третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Травма грудної клітки виявляється у до 60 % пацієнтів із множинною травмою та має рівень смертності до 20–25 %. Переломи ребер є найпоширенішими у пацієнтів із торакальною травмою з рівнем смертності серед госпіталізованих пацієнтів від 10 до 22 %. Рівень смертності вищий у пацієнтів похилого віку та пацієнтів із флотуючою грудною кліткою. Захворюваність на пневмонію у людей похилого віку з трьома-чотирма і більше ніж шести переломами ребер становить 31 % і 51 % відповідно. З болем через переломи ребер складно впоратися, але ефективна аналгезія зменшує гіповентиляцію, сприяє глибокому диханню, достатньому кашлю, виведенню секрету та кращому дотриманню фізіотерапії грудної клітки. Тому якісне знеболювання не тільки підвищує комфорт пацієнта, але й дуже важливе для запобігання ускладнень і покращення результату. Метою цього огляду є аналіз сучасної літератури щодо лікування болю у пацієнта з переломами ребер і знайдення найкращих доказових практик