Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Ішемія-роперфузія кінцівки та крововтрата як чинники розвитку оксидативного стресу легень
No full textThe lungs are among the organs most sensitive to systemic oxidative stress that develops during blood loss and ischemia–reperfusion syndrome (IRS). Excessive formation of reactive oxygen species (ROS), combined with depletion of antioxidant defenses under acute hypovolemia and trauma, leads to structural damage of lung tissue. However, the effects of combined injuries involving limb ischemia–reperfusion with blood loss or mechanical trauma on oxidative protein modification in the lungs remain poorly understood.
This study investigated oxidative protein modification in lung tissue and quantitative changes in ROS-producing leukocytes in the blood of rats exposed to isolated IRS, blood loss, mechanical trauma, or their combinations. Two hundred sixty male white rats were divided into five experimental groups and a control group. Ischemia was induced by applying a rubber tourniquet for 2 hours, followed by reperfusion. Oxidative protein modification was assessed using 2,4-dinitrophenylhydrazine, and ROS-producing leukocytes were measured by flow cytometry.
Isolated IRS caused an early increase in ROS-producing leukocytes, which intensified by day 3. Blood loss produced an even higher initial rise. The combined models demonstrated the most pronounced and prolonged oxidative imbalance, with a sustained elevation of ROS-producing leukocytes and maximal oxidative protein modification in lung tissue.
These findings indicate that combined injuries involving IRS and blood loss or trauma significantly exacerbate oxidative lung damage, highlighting the importance of targeting oxidative stress in early post-traumatic organ protection.
Key words: lungs; blood loss; ischemia-reperfusion syndrome; trauma; hemostatic tourniquet; protein oxidative modification; reactive oxygen speciesЛегені належать до органів, найбільш чутливих до системного оксидативного стресу, що розвивається за умов крововтрати та ішемічно-реперфузійного синдрому (ІРС). Надмірне утворення активних форм кисню (АФК) у поєднанні з виснаженням антиоксидантного захисту за умов гострої гіповолемії та травми призводить до структурного ушкодження легеневої тканини. Водночас вплив поєднаних ушкоджень, що включають ішемію–реперфузію кінцівки у комбінації з крововтратою або механічною травмою, на окисну модифікацію білків у легенях залишається недостатньо вивченим.
У даному дослідженні вивчали окисну модифікацію білків у легеневій тканині та кількісні зміни лейкоцитів-продуцентів активних форм кисню в крові щурів за умов ізольованого ІРС, крововтрати, механічної травми та їх поєднань. Дослідження проведено на 260 білих самцях щурів, яких було розподілено на п’ять експериментальних груп та контрольну групу. Ішемію моделювали шляхом накладання гумового джгута на 2 години з подальшою реперфузією. Окисну модифікацію білків визначали з використанням 2,4-динітрофенілгідразину, а кількість лейкоцитів-продуцентів АФК оцінювали методом проточної цитофлуориметрії.
Ізольований ІРС спричиняв раннє підвищення кількості лейкоцитів-продуцентів АФК, яке посилювалося на 3-тю добу. Крововтрата зумовлювала ще більш виражене початкове зростання цього показника. Поєднані моделі характеризувалися найбільш інтенсивним і тривалим оксидативним дисбалансом, що проявлялося стійким підвищенням рівня лейкоцитів-продуцентів АФК та максимальною вираженістю окисної модифікації білків у легеневій тканині.
Отримані результати свідчать, що поєднані ушкодження, пов’язані з ішемічно-реперфузійним синдромом та крововтратою або травмою, суттєво посилюють оксидативне ушкодження легень, що підкреслює доцільність спрямованої корекції оксидативного стресу у системі захисту органів у ранньому посттравматичному періоді.
Ключові слова: легені; крововтрата; ішемічно-реперфузійний синдром; травма; гемостатичний джгут; окисна модифікація білків; активні форми кисню
Сучасні погляди на електричні процеси в секреторних клітинах різного типу та їхні стрес-індуковані зміни
Get PDFRelevance. Electrical processes in secretory cells are crucial for their function, and studying these processes, along with their changes under stress, can provide insights into various physiological and pathological conditions. Understanding how electrical signals and related proteins change under stress can reveal potential therapeutic targets for medicines and will contribute to the creation of physiologically sound ways to control cellular functions.
Aim. Analysis and generalization of current knowledge about the mechanisms of electrical processes in secretory cells and their stress-induced changes and identification of promising directions for future research.
Materials and methods. Scientific publications of electrophysiological research results were presented in peer-reviewed scientific publications, mainly within the last ten years.
Conclusions. Although research results are not always unambiguous, it has been established that the nature of the electrical activity of secretory cells affects exocytosis. Therefore, the generalization of key mechanisms and interpretation of changes in electrical processes in secretory cells under stress require further research on various models.Актуальність. Електричні процеси в секреторних клітинах є вирішальними для їх функціонування, і вивчення цих процесів разом із їхніми змінами під час стресу може дати уявлення про різні фізіологічні і патологічні стани. Розуміння того, як електричні сигнали і пов’язані з ними білки змінюються під час стресу, може виявити потенційні терапевтичні мішені для застосування лікарських засобів і сприятиме створенню фізіологічно обгрунтованих способів управління клітинним функціями.
Мета. Аналіз і узагальнення поточних знань про механізми електричних процесів в секреторних клітинах і їхніх стрес-індукованих змін і визначення перспективних напрямків для майбутніх досліджень.
Матеріал і методи. Наукові публікації результатів електрофізіологічних досліджень, викладені в рецензованих наукових виданнях переважно протягом останніх десяти років.
Висновки. Хоча результати досліджень не завжди однозначні, встановлено, що характер електричної активності секреторних клітин впливає на екзоцитоз. На сьогодні цілком зрозуміла наявність зв’язку між стрес-індукованими змінами електричних процесів і змінами секреції, але молекулярні механізми цих процесів перебувають в процесі вивчення, хоча гіпотетично вони можуть бути пов'язані зі зміною активності іонних каналів плазматичної і внутрішньоклітинних мембран секреторної клітини, зокрема ендоплазматичного ретикулуму, мітохондрій тощо. Отже, узагальнення ключових механізмів і трактування змін електричних процесів у секреторних клітинах при стресі вимагає подальших досліджень на різних моделях
Дослідження психічного здоров'я студентів, які постраждали від війни: коморбідність, якість життя та ефективні терапевтичні підходи
Get PDFRelevance: The mental health of students living under war conditions is an important issue that affects their academic performance, social functioning, and overall quality of life. Examining effective strategies for coping with stress and maintaining the mental health of these students is necessary to develop effective support programs.
Objectives: To assess the impact of military conflicts on students' mental health, including comorbidity, social functioning, and quality of life, and to investigate the effectiveness of therapeutic strategies to improve the quality of psychological and psychiatric care.
Methods: For this review, a systematic search of scientific publications was conducted in PubMed, ResearchGate, and Google Scholar databases, covering articles from 2000 to 2024. The keywords used for the search included “war”, “mental disorders”, “students”, and “therapeutic strategies”. The literature was selected based on the following inclusion criteria: articles that studied students in a war zone or displaced by conflict, with a focus on psychosocial consequences and comorbidity of mental disorders. Additionally, articles that discussed therapeutic interventions were analyzed.
Results and discussion: War leads to increased levels of depression, anxiety, and PTSD among students. The use of problem-oriented coping strategies and social support showed moderate effectiveness in reducing stress, while emotion-oriented and unique strategies were associated with higher levels of depression. The importance of individualized approaches to support is also emphasized.
Conclusions: Psychosocial support programs should be aimed at developing sustainable coping mechanisms and engaging students in social support. Future research should focus on the development of long-term interventions that take into account the individual characteristics of students and the specifics of war.Актуальність: Психічне здоров'я студентів, які проживають в умовах війни, є важливою проблемою, що впливає на їхню здатність до навчання, соціальне функціонування та загальну якість життя. Вивчення ефективних стратегій подолання стресу та підтримки психічного здоров'я цих студентів є необхідним для розробки дієвих програм підтримки.
Цілі: Оцінити вплив військових конфліктів на психічне здоров'я студентів, зокрема рівень коморбідності, соціальне функціонування та якість життя, а також дослідити ефективність терапевтичних стратегій для покращення якості психологічної та психіатричної допомоги.
Методи: Для даного огляду було проведено систематичний пошук наукових публікацій у базах даних PubMed, ResearchGate та Google Scholar, охоплюючи статті за період з 2000 по 2024 рік. Ключові слова для пошуку включали "війна", "психічні розлади", "студенти", та "терапевтичні стратегії". Відбір літератури здійснювався за критеріями включення: статті, що досліджували студентів у зоні воєнних дій або переміщених через конфлікт, з акцентом на психосоціальні наслідки та коморбідність психічних розладів. Додатково аналізувалися статті, в яких розглядалися терапевтичні втручання.
Результати та їх обговорення: Війна призводить до підвищення рівнів депресії, тривожності та ПТСР серед студентів. Використання проблемно-орієнтованих стратегій подолання та соціальної підтримки показало помірну ефективність у зменшенні стресу, тоді як емоційно-орієнтовані та уникальні стратегії асоціювалися з вищим рівнем депресії. Також підкреслено важливість індивідуалізованих підходів до підтримки.
Висновки: Психосоціальні програми підтримки мають бути спрямовані на формування стійких механізмів подолання стресу та залучення студентів до соціальної підтримки. Майбутні дослідження мають зосередитися на розробці довгострокових інтервенцій, що враховують індивідуальні характеристики студентів та специфіку війни
Характеристика депресивних розладів у вимушених переселенців внаслідок бойових дій
Get PDFThe phenomenology of depressive disorders was studied in 96 displaced persons, who were divided into two subgroups with signs of recurrent depressive disorder (RDD; F 33) - 34 people and with signs of adaptation disorder in the form of a prolonged depressive reaction (PDR; F 43.21) - 62 people. A clinical and psychopathological study was conducted using a structured interview and a psychodiagnostic study using the M. Hamilton Depression Rating Scale (HDRS) and the A. T. Beck Depression Inventory (BDI).
According to the analysis of complaints in the study groups, it was found that for persons with signs of PDR, complaints of a somatic profile were characteristic: deterioration of appetite, sleep, working capacity and decreased libido. Complaints of an affective orientation were less pronounced: irritation and a feeling of tension. The RDD group was characterized by pronounced complaints of both affective and somatic orientation.
According to the psychodiagnostic study, it was found that 81.08% (54 people) of patients with PDR have low depression and 17.57% (7 people) have no depressive symptoms. The group with signs of RDD is characterized by significantly higher rates of depression in 37.5% (14 people) - average rates and 62.5% mild (20 people). In 77.03% with signs of PDR, depressive symptoms are focused on sleep disorders, a feeling of tension, decreased performance, and an unreasonable feeling of anxiety when there is no threat to their mental health.
For IDPs with signs of RDD, manifestations of depression are accompanied not only by physiological discomfort and changes in physical condition (inhibition, tension, lack of sleep, decreased libido, general somatic symptoms and somatic anxiety), but also by psychoemotional overload from a sense of guilt with suicidal thoughts as a measure of feelings of guilt and self-blame. According to the results of self-assessment, 51.35% of individuals with RDD note mild manifestations of depressive symptoms, and 14.87% have no discomfort in their emotional state at all, and only 33.78% note manifestations of moderate depression. Whereas, individuals with RDD assess their condition more negatively and 50.00% have complaints of moderate depression and 33.33% have pronounced manifestations of depression. According to the results of the Beck Depression Scale questionnaire, we have a reliable distinction between the categories of complaints that form the plot of depressive symptoms. For the group with PDR, these are somatic manifestations according to self-assessment, and for the group with signs of RDD, these are the affective-cognitive sphere.Вивчено феноменологію депресивних розладів у 96 переселенців, які були розподілені на дві підгрупи з ознаками рекурентного депресивного розладу (РДР; F 33) – 34 особи та з ознаками розладу адаптації у вигляді пролонгованої депресивної реакції (ПДР; F 43.21) – 62 особи. Проводилося клініко-психопатологічне дослідження із застосуванням структурованого інтерв’ю і психодіагностичне дослідження за допомогою шкали депресії М. Гамільтона (HDRS) та шкали суб'єктивної оцінки вираженості симптомів депресії и А. Т. Бека (BDI).
За аналізом скарг в групах дослідження встановлено, що для осіб з ознаками ПДР були характерні скарги соматичного профілю: погіршення апетиту, сну, працездатності та зниження лібідо. Менш виразними були скарги афективної спрямованості: роздратування та відчуття напруги. Для групи на РДР характерні виражені скарги як афективної, так і соматичної спрямованості.
За даними психодіагностичного дослідження встановлено, що хворі на ПДР 81,08% (54 особи) мають легкі прояви депресії та у 17,57% (7 осіб) – відсутні депресивні прояви. Для групи з ознаками РДР характерні достовірно більш високі показники депресії - у 37,5% (14 осіб) – середні показники та 62,5% легкі (20 осіб). У 77,03% з ознаками ПДР депресивні прояви акцентуються на порушеннях сну, відчуття напруги, зниження працездатності, необґрунтованого відчуття тривоги при невілюванні загрози психічного стану свого здоров’я.
Для переселенців з ознаками РДР прояви депресії супроводжуються не тільки фізіологічним дискомфортом та змінами у фізичному стані (загальмованість, напруженість, відсутність сну, зниження лібідо, загальносоматичні симптоми та соматична тривога), а і психоемоційним перевантаженням від почуття провини із суїцидальними думками як мірою відчуття провини і самозвинувачення. За результатами самооцінювання особи з ПДР відмічають у 51,35% легкі прояви депресивної симптоматики, а 14,87% взагалі відсутність дискомфорту емоційного стану, і лише 33,78% - зазначають прояви депресії помірного рівня. Тоді як, особи з РДР більш негативно оцінюють свій стан та 50,00% мають скарги помірного рівня депресії і 33,33% - виразні прояви депресії. За результатами опитувальника шкали депресії Бека маємо достовірне розмежування категорій скарг, які утворюють фабулу депресивної симптоматики. Для групи з ПДР – це соматичні прояви за самооцінюванням, а для групи з ознаками РДР – це афективно-когнітивна сфера
Комплексна оцінка впливу пролонгованих стресових подій на якість життя та її компоненти серед студентів-медиків
No full textIntroduction. Prolonged stress-inducing events such as the COVID-19 pandemic and ongoing war have a significant impact on mental health and quality of life. Medical students represent a particularly vulnerable group, as they are simultaneously involved in academic training and clinical work under conditions of chronic stress. Assessing their psycho-emotional well-being during different periods of societal upheaval is essential for developing effective support strategies.
Purpose. To assess the impact of prolonged stress events (the COVID-19 pandemic and wartime conditions) on the mental health and quality of life of medical students.
Materials and Methods. The study included 128 fourth- and fifth-year students of Dnipro State Medical University: 67 participants in 2019 (prior to the pandemic and full-scale invasion) and 61 participants in 2024. Clinical-psychopathological and psychodiagnostic evaluations were conducted using the following scales: PHQ-9, Q-LES-Q, DEBQ, Spielberger State-Trait Anxiety Inventory, and MAST. Statistical analysis was performed using Statistica and MedCalc software, applying nonparametric methods, correlation analysis, logistic regression, and the calculation of relative risks and odds ratios.
Results. The overall quality of life index did not differ statistically between the groups. However, in 2024 there was a decline in subjective well-being across several psycho-emotional components, especially among male students (health, self-control, optimism), alongside improvements in professional-motivational indicators among females (work, achievements). Statistically significant associations were identified between lower quality of life and the presence of depression, anxiety, and external eating behavior. In 2024, the impact of depression on quality of life became more pronounced, indicating a cumulative effect of chronic stress.
Discussion. The findings are consistent with international studies that report heightened vulnerability of medical students to psycho-emotional disorders during pandemics and armed conflict. An increased role of depression as a predictor of lower quality of life was observed in 2024. Declines in self-control and optimism, combined with increased tension, suggest exhaustion of adaptive resources, particularly among men.
Conclusions. Despite the stability of the general quality of life index, psycho-emotional components varied significantly depending on the time period and gender. Depression, anxiety, and disordered eating behavior remain key factors contributing to reduced quality of life among medical students. Implementation of psychological screening and support programs within educational institutions is necessary to identify at-risk groups in a timely manner.
Key words: quality of life, mental health, stress, war, anxiety, depression, eating behavior, medical students
УДК 616.89-008.441.3:613.95:378.6-057.875:316.62Вступ. Пролонговані стресові події, такі як пандемія COVID-19 та війна, справляють значний вплив на психічне здоров’я та якість життя. Особливо вразливою групою є студенти-медики, які одночасно навчаються та залучені до клінічної роботи в умовах хронічного стресу. Оцінка їхнього психоемоційного стану в різні періоди соціальних потрясінь є важливою для розробки заходів підтримки.
Мета. Оцінити вплив тривалих стресових подій (пандемії COVID-19 і воєнного стану) на психічне здоров’я та якість життя студентів-медиків.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 128 студентів 4–5 курсів Дніпровського державного медичного університету: 67 осіб у 2019 році (до пандемії і повномасштабного вторгнення) та 61 особа у 2024 році. Застосовано клініко-психопатологічне та психодіагностичне обстеження з використанням шкал: PHQ-9, Q-LES-Q, DEBQ, тест Спілбергера, MAST. Статистичний аналіз проводився за допомогою програм Statistica та MedCalc із використанням непараметричних методів, кореляційного аналізу, логістичної регресії, оцінки відносних ризиків і шансів.
Результати. Загальний показник якості життя не відрізнявся статистично між групами. Проте у 2024 році спостерігалося зниження суб'єктивного благополуччя за низкою психоемоційних компонентів, особливо у чоловіків (здоров’я, самоконтроль, оптимізм), і водночас – покращення за професійно-мотиваційними показниками у жінок (робота, досягнення). Встановлено статистично значущі зв’язки між низьким рівнем ЯЖ та депресією, тривожністю, екстернальною харчовою поведінкою. У 2024 році вплив депресії на ЯЖ посилився, що свідчить про кумулятивний ефект хронічного стресу.
Обговорення. Результати узгоджуються з міжнародними дослідженнями, які показують підвищену вразливість медичних студентів до психоемоційних розладів під час пандемії та в умовах конфлікту. Спостерігається зростання ролі депресії як предиктора зниження ЯЖ у 2024 році. Зниження самоконтролю та оптимізму у поєднанні з підвищеною напруженістю вказують на виснаження адаптаційних резервів, особливо у чоловіків.
Висновки. Незважаючи на стабільність загального індексу ЯЖ, психоемоційні компоненти значно варіювали залежно від періоду та статі. Депресія, тривожність і порушення харчової поведінки залишаються ключовими чинниками, що знижують якість життя студентів. Необхідне впровадження психологічного скринінгу та підтримки у навчальних закладах для своєчасного виявлення груп ризику.
Ключові слова: якість життя, психічне здоров’я, стрес, війна, тривога, депресія, харчова поведінка, студенти-медики
УДК 616.89-008.441.3:613.95:378.6-057.875:316.6
Дослідження психологічних ресурсів українців в подоланні спричиненого війною дистресу, аналіз досвіду цивільного населення в самодопомозі
Get PDFThe search for effective ways to cope with distress is extremely important for maintaining the psychological resilience of the population in the context of modern warfare. The full-scale invasion is accompanied by many stressful factors that are difficult to adapt to and accept, such as: forced displacement, loss or injury of relatives and loved ones, destruction of housing and infrastructure due to constant shelling, uncertainty about the future and anxiety, and the lack of a safe environment. In such circumstances, the relevance of research on psychological resources that contribute to overcoming distress, as well as research aimed at studying effective self-help tools, becomes highly demanded and a priority. Studying these aspects will allow for a better understanding of which strategies are most effective and efficient in supporting and restoring emotional stability, and will contribute to the development of further recommendations for improving the emotional state and, accordingly, the mental health of the population in wartime.Пошук ефективних способів подолання дистресу є надзвичайно важливим для підтримки психологічної стійкості населення в умовах сучасної війни. Повномасштабне вторгнення супроводжується багатьма стресовими факторами, до яких важко адаптуватись та які важко прийняти, наприклад: вимушене переселення, втрата або поранення рідних та близьких, руйнування житла та інфраструктури внаслідок постійних обстрілів, невизначеність майбутнього та тривога, відсутність безпечного середовища. В подібних умовах актуальність дослідження психологічних ресурсів, які сприяють подоланню дистресу, а також спрямовані на вивчення ефективних інструментів для самодопомоги, стають затребуваними та пріоритетними. Дослідження цих ланок дозволять краще зрозуміти, які стратегії найбільш ефективні та дієві в підтримці та відновленні емоційної стабільності, та сприятимуть формуванню подальших рекомендацій для покращення емоційного стану та, відповідно – психічного здоровʼя населення в умовах воєнного часу
Мультидисциплінарний підхід до лікування постконтузійного синдрому та посттравматичного стресового розладу: інтеграція психіатрії, психології, неврології та фізичної терапії
Get PDFPost-concussion syndrome and post-traumatic stress disorder are complex medico-psychological conditions frequently observed among military personnel and veterans who have sustained traumatic brain injuries (TBIs) in combat settings. The combination of these disorders results in cognitive and somatic impairments, emotional destabilization, and social maladjustment. A significant proportion of patients remain undiagnosed and inadequately rehabilitated, contributing to the chronicity of symptoms.
This article presents an interdisciplinary review of current treatment approaches for PCS and PTSD in military and veteran populations. It explores psychiatric, psychological, neurological, and physical therapy strategies within comprehensive care frameworks. The review synthesizes data from international sources concerning neuropsychological mechanisms, pharmacotherapy, psychotherapy, and physical rehabilitation.
Objective. To substantiate the effectiveness of a multidisciplinary approach to the treatment of PCS and PTSD in military personnel and veterans; to define the roles of key professionals within the structure of medico-psychological care; and to outline practical rehabilitation algorithms adapted to the specific needs of the military population.
Conclusions. Post-concussion syndrome and post-traumatic stress disorder form a clinically complex comorbid configuration with intertwined neurobiological, psycho-emotional, somatic, and social components. Only a multidisciplinary approach, grounded in the biopsychosocial model, can adequately address the multifaceted needs of these patients. Such an approach requires coordinated input from specialists across disciplines, individualized therapeutic plans, outcome monitoring, and the creation of a safe and supportive rehabilitation environment.
Keywords: post-concussion syndrome, post-traumatic stress disorder, multidisciplinary approach, psychotherapy, physical therapy, psychopharmacologyПостконтузійний синдром та посттравматичний стресовий розлад є складними медико-психологічними станами, які часто спостерігаються у військовослужбовців та ветеранів, що зазнали черепно-мозкової травми в умовах бойових дій. Комбінація цих розладів призводить до когнітивних і соматичних порушень, емоційної дестабілізації та соціальної дезадаптації. Значна частина пацієнтів залишається без належної діагностики та реабілітації, що сприяє хронізації симптомів.
У статті подано міждисциплінарний огляд сучасних методів лікування постконтузійного синдрому та посттравматичного стресового розладу у військових і ветеранів. Розглянуто стратегії психіатричної, психологічної, неврологічної та фізичної терапії в межах комплексних програм. Узагальнено дані з міжнародних джерел щодо нейропсихологічних механізмів, фармакотерапії, психотерапії та фізичної реабілітації.
Мета. Обґрунтувати ефективність мультидисциплінарного підходу до лікування постконтузійного синдрому та посттравматичного стресового розладу у військових і ветеранів, визначити ролі ключових фахівців у структурі медико-психологічної допомоги та окреслити практичні алгоритми реабілітації, адаптовані до потреб військової популяції.
Висновки. Постконтузійний синдром та посттравматичний стресовий розлад утворюють клінічно складну коморбідну конфігурацію з нейробіологічними, психоемоційними, соматичними й соціальними компонентами. Лише мультидисциплінарний підхід, що базується на біопсихосоціальній моделі, дозволяє ефективно відповідати на потреби таких пацієнтів. Такий підхід передбачає координацію фахівців різних спеціальностей, індивідуалізацію терапії, моніторинг результатів та створення безпечного реабілітаційного простору.
Ключові слова: постконтузійний синдром, посттравматичний стресовий розлад, мультидисциплінарний підхід, психотерапія, фізична терапія, психофармакологі
Синдром залежності від габапентиноїдів: нові виклики перед українською медициною
Get PDFIntroduction. The abuse of gabapentinoids, which has become widespread in our country since the start of the full-scale war, has been studied in foreign scientific medical literature for the past 15 years, and drugs classified as gabapentinoids have been among the most widely prescribed drugs worldwide in the past ten years. In Ukraine, the number of mental disorders, in particular stress-related disorders, with a predominance of anxiety-depressive symptoms, has increased significantly during the full-scale war with the Russian Federation, and at the same time, the risk of abuse of these drugs and the development of a syndrome of dependence on them has increased. This problem requires careful study and is extremely relevant, taking into account the peculiarities of the dynamics of the structure of mental morbidity in our war-torn country.
Aim. To explore the current state of scientific knowledge regarding the epidemiology, pathogenesis, and clinical characteristics of gabapentinoid abuse and dependence syndrome, with subsequent assessment of the current state of knowledge on this issue and identification of future directions for scientific research.
Materials and methods. The study material is data from publications reporting of research results by the epidemiology, pathogenesis, and clinical features of gabapentinoid abuse and dependence syndrome have been presented in peer-reviewed scientific publications over the past twenty years.
Results. Pregabalin was introduced to the global market in 2004 as a medication recommended for the treatment of neuropathic pain, epilepsy, and anxiety disorders. However, as early as 2008, concerns were raised in the scientific literature regarding the abuse potential of pregabalin, particularly among individuals with a history of substance dependence syndrome. The exact mechanism underlying gabapentinoid abuse remains unclear. However, it is known that gabapentinoids bind with high affinity to the α2-δ1 subunit of voltage-gated calcium channels (VGCCs), with lower affinity to the α2-δ2 subunit, and no affinity to the α2-δ3 subunit. The α2-δ1 subunit is considered the primary pharmacological target of gabapentinoids, and its high affinity contributes to both their therapeutic effects and potential for misuse. According to recent scientific publications analyzing this issue in Europe, the European Medicines Agency (EMA) recorded 11,940 adverse drug reactions (ADRs) related to off-label use, misuse, or dependence on gabapentinoids between 2004 and 2015. The first case of pregabalin dependence was reported in 2010 in the American Journal of Psychiatry. Over the past 15 years, research into gabapentinoid abuse and dependence syndrome has continued; however, the number of peer-reviewed publications remains limited. Most reported cases of pregabalin misuse involve individuals with a history of psychoactive substance use. Similarly, epidemiological studies have confirmed evidence of abuse. Researchers emphasize that male gender and a history of polydrug use may represent risk factors for the development of addictive behaviors associated with pregabalin.
Conclusions. Current studies on the epidemiology, clinical features, and effective treatment approaches for gabapentinoid misuse and dependence are limited and lack systematic organization. Existing research highlights the high risk associated with prescribing gabapentinoids to individuals—primarily males—who abuse psychoactive substances, have a history of substance use disorders, or are currently diagnosed with such conditions. Given the characteristics of war veterans with post-traumatic stress disorder—particularly those who have sustained severe injuries, such as amputations—the issue of non-medical gabapentinoid use is of particular concern for Ukrainian medicine and warrants further in-depth investigation.Вступ. Зловживання габапентиноїдами, яке після початку повномасштабної війни набуло в нашій країні великого поширення, вивчається в закордонній науковій медичній літературі протягом останніх 15 років, а препарати, які віднесені до габапентиноїдів, в останні десять років були одними з найбільш поширених ліків, що відпускаються за рецептом у всьому світі. В Україні кількість психічних розладів, зокрема стрес-асоційовиних, з перевагою тривожно-депресивної симптоматики, за часи повномаштабної війни з РФ значно зросла, а разом з цим зростає ризик зловживання цими препаратами та виникнення синдрому залежності від них. Ця проблема потребує ретельного вивчення і є вкрай актуальною з урахуванням особливостей динаміки структури психічної захворюваності у нашій охопленій війною країні.
Мета. Дослідити сучасний пласт наукових знань з епідеміології, патогенезу, клінічних особливостей зловживання габапентиноїдами та синдрому залежності від них з подальшою оцінкою стану знань з приводу цієї проблеми та подальших напрямків наукової роботи.
Матеріали та методи. Дані публікацій результатів досліджень епідеміології, патогенезу, клінічних особливостей зловживання габапентиноїдами та синдрому залежності від них, викладені в рецензованих наукових виданнях останніх двадцяти років.
Результати. Прегабалін з’явився на світовому ринку у 2004 р. як препарат, рекомендований для лікування нейропатичного болю, епілепсії та тривожних розладів. Але вже у 2008 р. в науковій літературі висловлювалось занепокоєння щодо зловживання прегабаліном, особливо пацієнтами, які мали в анамнезі синдром залежності від психоактивних речовин. Механізм, який лежить в основі зловживання габапентиноїдами, до теперішнього часу ще повністю не вивчений, але відомо, що габапентиноїди з високою спорідненістю можуть зв’язуватися з субодиницею α2-δ1 потенціалозалежних кальцієвих каналів (VGCCs) і з низькою спорідненістю - з субодиницею α2-δ2, але взагалі не мають спорідненості з субодиницями α2-δ3. Субодиниці α2-δ1 є головною мішенню габапентиноїдів, маючи до них сильну спорідненість, що призводить як терапевтичнаї дії, так і має великий потенціал зловживання зазначеними препаратами. Згідно з сучасними науковими публікаціями, які аналізують стан цієї проблеми в Європі, згідно з даними Європейським агентством з лікарських засобів (EMA) відносно небажаних реакцій лікарських засобів (ADR), у 2004-2015 роках було зафіксовано 11940 випадків побічних реакцій внаслідок нецільовим призначенням габапентоидоїдів, зловживанням ними чи синдромом залежності від цих препаратів. Перший випадок залежності від прегабаліну був описаний у 2010 році в Аmerican Journal of Psychiatry. Останні 15 років дослідження зловживання габапентиноїдами та синдрому залежності від них тривали, але кількість публікацій в наукових медичних виданнях залишається вкрай невеликою.Більшість повідомлень про випадки зловживання прегабаліном стосувалися пацієнтів з зловживанням психоактивними речовинами, і, аналогічно, епідеміологічні дослідження виявили докази зловживання. Автори підкреслюють, що чоловіча стать та політоксикоманія в анамнезі можуть бути можливими факторами ризику розвитку адиктивної поведінки, пов'язаної з зловживанням прегабаліну.
Висновки. Дослідження епідеміології, клінічних особливостей та ефективних методів лікування синдрому залежності та зловживання габапентиноїдами на теперішній час мають поодинокий та несистематичний характер. В наявних дослідженнях підкреслюється великий ризик призначення габапентиноїдів пацієнтам, в першу чергу чоловічої статі, які зловживають психоактивними речовинами, мають синдром залежності від психоактивних речовин чи мають ці розлади в особистому анамнезі. Враховуючи особливості контингенту ветеранів війни з посттравматичним стресовим розладом, особливо важкопоранених (в першу чергу ампутантів), проблема немедичного використання габапентиноїдів є вкрай актуальною для вітчизняної медицини і потребує подальшого ретельного дослідження
Ефективність застосування EMDR (методу десенсибілізації та переробки рухами очей) при посттравматичному стресовому розладі
No full text"Eye Movement Desensitization and Reprocessing" (EMDR - Eye Movement Desensitization and Reprocessing) is a psychotherapy method developed by F. Shapiro for the treatment of post-traumatic stress disorders (PTSD) caused by experiencing stressful events, such as violence or participation in military operations. The article provides a comprehensive analysis of the current state of research on the effectiveness of EMDR - therapy for PTSD. Researched scientific works in databases of biomedical literature, including PubMed, Cochrane, Web of Science and Google Scholar. Studies that had meta-analyses of randomized controlled clinical trials of psychotherapeutic methods of PTSD treatment were selected, separately and in comparison with each other and pharmacotherapy. It has been proven that EMDR therapy methods can be used in individual and group format with different population groups. For example, a systematic review (2022) demonstrated the effectiveness of EMDR therapy and its effect on PTSD symptoms, as well as on accompanying anxiety and depression in forcibly displaced people due to natural disasters or social factors (a situation of violence, military actions, persecution). EMDR therapy is a promising, evidence-based therapy that combines clinical and scientific aspects of psychotherapy. It can be used to treat a wide range of disorders, due to the dysfunctional memories were present in clients with all types of clinical diagnoses. Manifestations of inadequately processed memories are dysfunctional patterns of behavior, affective reactions, bodily sensations (psychosomatic and physical symptoms), since long-term memory had the emotional coloring and combines images, thoughts, emotions, and sensations in the body associated with negative experiences. Scientific studies have identified potential neurobiological mechanisms of action for EMDR, which include working memory mechanisms, interhemispheric communication, arousal, and memory reconsolidation. Comparative studies have demonstrated that EMDR therapy may be more effective than CBT in reducing the severity of intrusion and arousal symptoms, while reducing avoidance symptoms of PTSD were about the same. EMDR can be used in group psychotherapy.
Additional researches are needed to determine the neurobiological basis of “eye movements” and the interactive effects of the various components EMDR therapy.
EMDR refers to short-term therapy, which is of great importance in the treatment of not only an acute stress reaction, but also when conducting therapy for large number of patients. Evidence-based neurobiological studies of the effectiveness of EMDR and the possibility of its use in other mental disorders remain relevant.
Key words: psychotherapy, psychological interventions, PTSD, EMDR, neurobiological studies, desensitization«Десенсибілізація та переробка рухами очей» (англ. EMDR - Eye Movement Desensitization and Reprocessing) - метод психотерапії, розроблений Ф. Шапіро для лікування посттравматичних стресових розладів (ПТСР), викликаних переживанням стресових подій, таких як насильство або участь у військових діях. У статті проведено комплексний аналіз сучасного стану досліджень ефективності EMDR – терапії при ПТСР. Досліджено наукові праці у базах даних біомедичної літератури, включаючи PubMed, Cochrane, Web of Science та Google Scholar. Відібрано дослідження, які мали метааналізи рандомізованих контрольованих клінічних досліджень психотерапевтичних методів лікування ПТСР, окремо, та в порівнянні з іншими методами і фармакотерапією. Доведено, що методи EMDR терапії можливо використовувати в індивідуальному та груповому форматі з різними групами населення. Наприклад, у систематичному огляді (2022) продемонстровано ефективність EMDR терапії та її вплив на симптоми ПТСР, а також на супутні їм тривогу і депресію у вимушених переселенців внаслідок стихійного лиха або соціальних факторів (ситуація насильства, військові дії, переслідування). EMDR відноситься до короткострокової терапії, це має велике значення при лікуванні не тільки гострої реакції на стрес, а й при проведенні терапії для великої кількості пацієнтів. Актуальними остаються доказові нейробіологічні дослідження ефективності EMDR, та можливості її використання при інших психічних розладах.
Ключові слова: психотерапія, психологічні інтервенції, ПТСР, EMDR, нейробіологічні дослідження, десенсибілізація