Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
США відмовляються від вакцин проти грипу
No full textAn analysis of data from vaccinations for 2015-16 influenza season has demonstrated complete uselessness of the live attenuated vaccines.Аналіз результатів щеплень за 2015-16 рр. продемонстрував повну марність використання живих ослаблених вакцин проти грипу
Залежність комплаєнсу від особливостей особистості у хлопчиків підліткового віку із первинною артеріальною гіпертензією
Get PDFIntroduction. Psychological factors influence the morbidity and mortality from cardiovascular diseases to the same extent as demographic and clinical factors, and the effectiveness of treatment is significantly associated with the patients' adherence. Male gender is associated with poor blood pressure control.
Aim. To identify the personality characteristics that determine compliance in adolescent boys with primary arterial hypertension.
Materials and methods. 30 boys between 13 and 17 years old (average age 14.6 ± 1.1 years) with primary arterial hypertension were examined. The compliance was evaluated using Girerd Questionnaire, type D (distress type) personality - using the DS-14 test, personality features - using the Cattell's 16 Personality Factors Test (16PF). Statistical processing of the study results was conducted using dispersion, correlation and factor analysis (main components method) with the help of “Statistica” software for Windows 8.0.
Results. In 3.7% of adolescents, high compliance was noted, in 37.0% - moderate level, and in 59.3% - low. The type D personality was found in 20.0% of the examined boys. Patients with type D personality had a significantly lower (p<0.05) compliance (4.67 ± 0.63 versus 2.55 ± 0.36 points). There was found a significant direct correlation between the degree of compliance reduction and the scores on “social oppression” according to the DS-14 test (r = 0.43; p<0.01) and inverse correlation - with the value of factor N (straightforwardness-diplomacy) of the 16PF (r = -0.43; p<0.05). There were found 3 main factors that explain almost 50% of the relationships of personality characteristics of boys with primary arterial hypertension. Factor 1 (distressing ability) was related to the degree of compliance reduction (0.60), scales “negative excitability” (0.52) and “social oppression” (0.66) of the DS-14 test. This factor was also correlated with such personality features as anxiety (0.70), independence (0.65), radicalism (0.61), hardness (0.75). Factor 2 (anxiety) was most closely associated with negative excitability (0.56), intenseness (0.81), developed reasoning (0.74), low self-esteem (0.56), tenderness (0.53), suspicion (0.51) and unsociability (0.56). Factor 3 (emotional stability) demonstrated a high factor load with emotional stability (0.80), consciousness (0.69), high self-control (0.77), practicality (0.65), self-confidence (0.50).
Conclusion. In adolescent boys, the reduction of compliance was mainly associated with a distressing type of personality, ignoring the social contacts, radicalism, which must be taken into account when developing a program of medical and psychological support for such patients.Актуальність. Психологічні фактори впливають на захворюваність і смертність від серцево-судинних захворювань в тій же мірі, як демографічні і клінічні, а ефективність лікування суттєво залежить від прихильності пацієнтів до нього (комплаєнсу). Чоловіча стать асоціюється із неналежним контролем артеріального тиску.
Мета. Встановити особливості особистості, що визначають комплаєнс у хлопчиків підліткового віку із первинною артеріальною гіпертензією (АГ).
Матеріали та методи. Обстежено 30 хлопчиків 13-17 річного віку (середній вік 14,6±1,1 роки) з первинною АГ. Комплаєнс оцінювали за допомогою анкети X. Girerd та співав, тип Д (дистресорний) особистості ‑ за допомогою тесту DS-14, характерологічні особливості – за допомогою методики багатофакторного дослідження особистості Кеттелла. Статистичну обробку результатів дослідження проводили із використанням дисперсійного, кореляційного та факторного аналізу (метод головних компонент) із застосуванням програми Statistica for Windows 8.0.
Результати. У 3,7% підлітків відмічався високий комплаєнс, у 37,0% ‑ помірний, у 59,3% – низький. Тип Д особистості виявлено у 20,0% обстежених. У пацієнтів із типом Д особистості був достовірно (P<0,05) нижчий комплаєнс (4,67±0,63 проти 2,55±0,36 балів), Відмічено достовірний прямий кореляційний зв’язок між ступенем зниження комплаєнсу і значенням шкали «соціальне пригнічення» тесту DS-14 (r=0,43; p<0,01) та зворотний – із значенням фактору N (прямолінійність-дипломатичність) тесту Р.-Б. Кеттелла (r=-0,43; p<0,05). Виявлено 3 основні фактори, які пояснюють майже 50% взаємозв’язків особистісних характеристик хлопчиків із первинною АГ. Фактор 1 (дистресорність) пов’язаний із ступенем зниження комплаєнсу (0,60), шкалами «негативна збудливість» (0,52) і «соціальне пригнічення» (0,66) тесту DS-14, та такими рисами особистості, як занепокоєння (0,70), незалежність (0,65), радикалізм (0,61), твердість (0,75). Фактор 2 (тривожність) найтісніше пов’язаний із негативною збудливістю (0,56) та такими рисами особистості, як напруження (0,81), розвинуте мислення (0,74), низька самооцінка (0,56), сором’язливість (0,53), підозрілість (0,51) і замкнутість (0,56). Фактор 3 (емоційна стійкість) продемонстрував високе факторне навантаження із емоційною стабільністю (0,80), свідомістю (0,69), високим самоконтролем (0,77), практичністю (0,65), впевненістю (0,50).
Висновок. У хлопчиків підліткового віку зниження комплаєнсу пов’язане із дистресорним типом особистості, ігноруванням соціальних контактів, радикалізмом, що потрібно враховувати при розробці комплексів медико-психологічного супроводу
Адаптація Шкали для клінічної діагностики ПТСР та опитувальника "Перелік симптомів ПТСР" для української популяції
No full textAt present, the vast majority of modern techniques for the diagnosis of post-traumatic states focused not on the classification of ICD (International Classification of Diseases - 10), developed by WHO, but on the DSM (Diagnostic and statistical tools for mental disorders). Recently was published 5th revision of DSM, in which the diagnostic criteria for PTSD significantly changed. In the current global context instead of four clusters of symptoms in previous DSM, DSM-5 also have fifth. It included claster with negative alterations in mood and cognition. These changes were triggered by the views of experts in the field of cognitive-behavioral therapy - basic scientific proven treatment of posttraumatic stress. Scales for assessing PTSD - CAPS-5 (Clinician-Administered PTSD Scale for DSM-5) and PCL-5 (PTSD Checklist for DSM-5) also have changed. Due to the high relevance of timely diagnosis and assessment of PTSD in Ukraine there is a need for translation and adaptation of scales for use in Ukrainian population.Currently we have translated and adapted these scales provided by the National Center for PTSD in the United States (National Center for PTSD). Reliability and validity CAPS-5 and PCL-5 assessed in the study "The effectiveness of short-term cognitive behavioral therapy for PTSD". According to the pre-processed data reliability (α-Cronbach) and validity similar to those obtained in the US population. Publishing of final results is planned for 2017.
The original scales:
Weathers, F.W., Litz, B.T., Keane, T.M., Palmieri, P.A., Marx, B.P., & Schnurr, P.P. (2013). The PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5). Scale available from the National Center for PTSD at www.ptsd.va.gov.
Weathers, F.W., Blake, D.D., Schnurr, P.P., Kaloupek, D.G., Marx, B.P., & Keane, T.M. (2013). The Clinician-Administered PTSD Scale for DSM-5 (CAPS-5). Interview available from the National Center for PTSD at www.ptsd.va.gov.На теперішній час переважна більшість сучасних методик для діагностики посттравматичних станів орієнтована не на класифікацію ICD (Міжнародну класифікацію хвороб — 10), розроблену ВООЗ, а на DSM (Діагностичний та статистичний інструментарій для психічних розладів). Нещодавно був опублікований 5-й перегляд DSM, в якому діагностичні критерії для ПТСР суттєво змінилися. В глобальному контексті наразі замість чотирьох кластерів симптомів у DSM-4 з’явився ще й п’ятий — із включенням негативних думок, оціночних суджень, почуттів. Ці зміни були спровоковані поглядами спеціалістів у галузі когнітивно-поведінкової терапії — основного науково доведеного методу лікування постстресових порушень. Зазнали змін й шкали для оцінки ПТСР – CAPS-5 (Clinician-Administered PTSD Scale for DSM-5) та PCL-5 (PTSD Checklist for DSM-5). У зв’язку з високою актуальністю проблеми вчасної діагностики та оцінки ПТСР в Україні існує необхідність перекладу та адаптації цих шкал для використання у нашій популяції.
Наразі нами проведений переклад цих шкал, наданих Національним центром по ПТСР США (National Center for PTSD). Надійність та валідність CAPS-5 та PCL-5 оцінюється в рамках дослідження ефективності короткострокової когнітивно-поведінкової терапії при ПТСР. Згідно із попередньо обробленими даними показники надійності (α-Кронбаха), а також валідності схожі із такими, отриманими на американській популяції. Підрахунок остаточних результатів планується на 2017 рік. На даний момент за допомогою цих шкал обстежено біля 50ти осіб із запланованою загальною вибіркою в 100 осіб.
Оригінальні шкали:
Weathers, F.W., Litz, B.T., Keane, T.M., Palmieri, P.A., Marx, B.P., & Schnurr, P.P. (2013). The PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5). Scale available from the National Center for PTSD at ptsd.va.gov.
Weathers, F.W., Blake, D.D., Schnurr, P.P., Kaloupek, D.G., Marx, B.P., & Keane, T.M. (2013).The Clinician-Administered PTSD Scale for DSM-5 (CAPS-5). Interview available from the National Center for PTSD at ptsd.va.gov
Профілактика вживання алкоголю та інших психоактивних речовин з використанням мотиваційного інтерв'ю серед молоді в Україні
No full textBackground. World Health Organization data show alarming rates of alcohol consumption among those aged 15 and older in Ukraine. This study examined the feasibility and initial efficacy of a brief intervention to reduce risky drinking among adults (age between 18-25) in Ukraine.
Methods. Adults were screened for risky drinking with the Alcohol Use Disorders Identification Test (AUDIT-C). Those with AUDIT-C score (>5) were enrolled in the study: 59 participants from the hospital setting (mean age = 22.6 (2.1), 55.9% male) and 61 participants from the university setting (mean age = 20.1(2.3), 55.7% male). After self-administering a computerized baseline assessment, participants were randomized to receive an in-person brief intervention by telephone or to a control condition; participants underwent a computerized follow-up at 3 months.
Results. Regression analyses for prediction of alcohol outcomes (alcohol consumption and consequences) were conducted separately for each setting; models were controlled for baseline alcohol levels and assigned condition (brief intervention or control). In both settings, the brief intervention group showed significantly less alcohol consumption and consequences at 3-months as compared to the control group (p<.001); however, the groups did not significantly differ on other drug use (DAST-10 score).
Conclusion. Findings suggest that brief motivational interventions are promising for reducing risky drinking among emerging adults in the Ukraine in both inpatient hospital and university settings. Future studies are needed to replicate these findings and extend these effects to reduce other drug use among young people in the Ukraine.Актуальність. Дані Всесвітньої організації охорони здоров'я показують тривожні показники по споживанню алкоголю серед осіб віком від 15 років і старше в Україні. Дане дослідження було присвячено вивченню можливостей та ефективності короткого втручання для зниження ризикованого вживання спиртних напоїв серед молоді (у віці 18-25) в Україні.
Методи та матеріали. Молодь, що була представлена двома групами, обстежено на предмет ризикованої питної поведінки (пацієнти залізничної клінічної лікарні та студенти Київського національного медичного університету). За результатами позитивного скринінгу (AUDIT-C (> 5), в дослідження було включено: 59 учасників із стаціонару (в середньому вік = 22,6 (2,1), 55,9 %% чоловіки) і 61 учасників з університетського середовища (середній вік = 20,1 (2,3), 55,7% чоловіків). Після заповнення комп'ютеризованого базового візиту, учасники були рандомізовані на основну групу (отримання персонального короткого втручання (мотиваційного інтерв'ю з телефонним контактом в середині дослідження); та контрольну групу учасників, що отримували тільки інформаційні брошюри. Після 3 місяців було проведено заключний візит.
Результати. Був проведений регресійний аналіз, окремо для кожної групи, для прогнозування предикторів вживання алкоголю і наслідків. В основній групі відмічено значне зниження рівня вживання алкоголю та наслідків через 3 місяці у порівнянні з контрольною групою (р<0,001). Проте, ці групи істотно не відрізнялася за показниками вживання інших психоактивних речовин (DAST-10 балів).
Висновки. Отримані результати дозволяють припустити, що короткі мотиваційні заходи перспективні для зниження ризикованого вживання спиртних напоїв серед молоді в Україні. Майбутні дослідження необхідні, щоб повторити ці результати і поширити ці ефекти для зменшення вживання інших наркотиків серед молоді в Україні
Психосоціальна реабілітація важких психічних розладів і боротьба зі стигматизацією (огляд матеріалів 24-го Європейського психіатричного конгресу)
No full textBackground: Mental illness - is a heavy burden of modern society and may be underestimated. There are several reasons: the high prevalence of this category of disorders, high level of stigmatization, treatment gap between those who are mentally ill and those will be treated. The economic crisis and the lack of resources, make psychosocial rehabilitation of mental disorders even more complicated.
Methods: This review is based on materials of the 24th Congress of the European Psychiatric Association (April 2016, Madrid), the participants of the "Eastern European Academy of the World Psychiatric Association and "Servier" company specifically for psychiatric journals of WPA Zone 10 (East European Educational WPA-Servier Academy - «EEE WPA-Servier Academy». The review will present materials from several symposiums: "Psychosocial rehabilitation and mental health", "Overcoming the stigma of mental disorders: recent advances and initiatives," "Fight stigma: a global challenge", and state-of-the-art report, "Psychosocial interventions in schizophrenia ».
Results: As result, we anticipate that this review will distribute and promote knowledge about high quality standards and evidence-based research and treatment methods among the modern community of mental health experts.
Conclusion: Current approach in psychosocial rehabilitation of severe mental disorders has changed significantly due to the data of evidence-based medicine, the use of effective, superior methods suggests a good outcome for a larger number of patients.Актуальність: Психічні захворювання - це важка і недооцінена ноша для сучасного суспільства. Причин тому кілька: висока поширеність даної категорії розладів, низький рівень звернень, високий рівень стигматизації та витрат на лікування пацієнтів з психічними розладами. Економічна криза і нестача ресурсів, в широкому сенсі цього слова, роблять завдання психосоціальної реабілітації, яка стоїть перед сучасною психіатрією, ще більш складним.
Методи: Даний огляд заснований на матеріалах 24-го конгресу Європейської асоціації психіатрів (квітень 2016, Мадрид), підготовлений учасниками "Східно-Європейської Академії Всесвітньої психіатричної асоціації та компанії «Servier» спеціально для психіатричних журналів WPA зони 10. Огляд охоплює матеріали декількох симпозіумів: "Психосоціальна реабілітація та психічне здоров'я", "Подолання стигми психічних розладів: останні досягнення та ініціативи", "Боротьба зі стигмою: глобальний виклик", "Психосоціальні інтервенції серед пацієнтів з шизофренією».
Результати: В результаті, ми очікуємо, що даний огляд буде поширювати і просувати знання про високі стандарти якості психосоціальної реабілітації та останні дослідження, засновані на даних доказової медицини, серед сучасного співтовариства фахівців в області психічного здоров'я.
Висновок: Сучасний підхід в психосоціальної реабілітації важких психічних розладів істотно змінився завдяки даним доказової медицини, застосування ефективних методів і комплексних заходів дозволяє говорити про хороший прогноз для більшої кількості пацієнтів
Особливості прояву та вираженість психічного стресу родичів інкурабельних онкологічних пацієнтів
Get PDFThe study has looked into the manifestations and intensity of psychological stress experienced by family members of incurable cancer patients. Of the surveyed family members 60.7% demonstrated adjustment disorders, which psychologically were manifest in threshold distress level and high psychological and social stress levels, as well as psychological pathologic symptoms, such as anxiety and depression, obsessive-compulsive symptoms, interpersonal sensitivity and somatic health problems. The psychological responses of the family members were directly linked to the patient’s condition, whereby changes in the somatic and psychological condition of the patient acted as “triggers” of psychological responses of the family members. У дослідженні було проведено вивчення особливостей прояву та вираженості психічного стресу у родичів інкурабельних онкохворих, яке виявило розлад адаптації у 60,7% опитуваних, що на психологічному рівні супроводжувалося пороговим рівнем стресового навантаження та високим рівнем психосоціального стресу, психопатологічною симптоматикою у вигляді тривожно-депресивних, обсесивно-компульсивних проявів, міжособистісної сензитивності та соматизації. Встановлено змістовний взаємозв’язок між психічним реагуванням родичів та станом пацієнтів, у якому зміни у соматичному та психологічному стані хворого для членів родини відігравали роль «пускових факторів» у психологічному реагуванні
Психологічний дистрес та клініко-психологічні феномени у онкологічних пацієнтів на етапі паліативного лікування
No full textBackground. Cancer diagnostics on incurable stages, the transition to palliative care because of disease progression are significant psychological challenges for the patient. Psychological help for cancer patients during palliative treatment is no less important than medical therapy.
Methods. The study was conducted at the Kyiv City Clinical Cancer Center during the 2012 - 2013 years in two phases. In the first phase was provided a psychological investigation of incurable cancer patients and assessed its dynamics during palliative therapy with followed qualitative analysis of the data (n=436 patients). Second phase included determining factors of psychological maladjustment and evaluation intensity of mental distress – participated 63 palliative cancer patients. The SCL-90r used for assessment of psychic distress.
Results. The prominent psychopathological symptoms in incurable cancer patients were somatization, depression and nonspecific symptoms. Less pronounced signs of mental distress in descending order of severity were anxiety, hostility, paranoid ideation, interpersonal sensitivity, obsessive-compulsive, psychoticism and phobic anxiety. Factors of psychological distress in cancer patients during palliative care include high physical distress; the impossibility of total control on physical and psychological symptoms; chronic pain; progressive deterioration of physical well-being; need to use opioids for relief pain; need for help; existential nature of stress; individual psychological characteristics. In patients identified psychological phenomena related to the palliative phase of treatment: psychological induction "pendulum", externalizing of mental stress, decentralization.
Conclusions. Cancer patients in the palliative stage of treatment experiencing intensive psychological distress and clinically constitute a special group with specific psychological needs, which need to be considered in providing psychological care.Актуальність. Встановлення онкологічного діагнозу на некурабельній стадії, перехід на паліативне лікування в наслідок прогресування захворювання стають складними психологічними випробуваннями для хворого. Психологічна допомога онкологічним хворим на етапі паліативного лікування не менш важлива, ніж медикаментозна терапія.
Методи та матеріали. Дослідження проводилося на базі Київського міського клінічного онкологічного центру протягом 2012 – 2013 років та проходило у 2 етапи: психологічного спостереження за психологічним станом онкохворих та його динамікою у процесі терапії з наступним якісним аналізом отриманих даних, 436 пацієнтів, та визначення факторів психологічної дезадаптації і оцінки психічного дистресу, 63 онкологічних пацієнта, які проходили паліативну терапію. Вираженість психопатологічної симптоматики досліджувалася за допомогою клінічної методики SCL-90r.
Результати та обговорення. Провідними проявами психопатологічної симптоматика у інкурабельних онкохворих були соматизація, депресивні прояви та неспецифічні симптоми. Менш вираженими ознаками психічного дистресу у порядку зменшення вираженості були тривога, ворожість, паранояльність, міжособистісна сензитивність, обсесивінсть-компульсивність, психотизм та фобічна тривожність. Чинники психічного дистресу у онкологічних пацієнтів на етапі паліативного лікування включали: високий рівень соматичного дистресу; неможливість тотального контролю фізичних та психічних симптомів; хронічний больовий синдром; прогресуюче погіршення фізичного здоров’я; потреба у застосуванні для знеболення наркотичного знеболення; екзистенційний характер стресу; індивідуально-психологічні особливості відреагування. У хворих виявлено ряд клініко-психологічних феноменів, пов’язаних з паліативним етапом лікування: психологічної індукції, «маятника», екстерналізації психічної напруги, децентралізації.
Висновки. Онкологічні пацієнти на паліативному етапі лікування переживають інтенсивний психічний стрес та складають особливу клінічну групу зі специфічними психологічними потребами, що має були враховано при наданні їм медико-психологічної допомоги. 
Аналіз психометричних характеристик експериментально-психологічних методик для обстеження працівників правоохоронних органів
No full textBackground. As a number of local documents requires continuous improvement of psychodiagnostic work, one of the main activities of the Internal Affairs Agencies psychiatric service is an active clinical examination, the timely detection of law enforcement officers employees with neuropsychological instability, tendency to aggression and other forms of deviant behavior.
Methods. The aim of the study was the selection of additional experimental psychological techniques to conduct psychological examinations of law enforcement officers. As on objective of a study evaluation of reliability, validity and discriminative level of psychological tests has been chosen. The object of study was a group of the randomly selected representatives of almost all the major police professions, consisting of 348 respondents of the male gender in the age from 21 to 48 years old. Given the fact that the screening psychological evaluation of law enforcement officers during periodic psychiatric examinations is usually carried out under time constraints and the urgency to form an opinion immediately after the end of testing, nonprojective psychological techniques have been chosen for testing. These techniques, according to the scientific literature, proved their effectiveness and, in addition, are characterized by a small volume of questions and simplicity (largely - the dichotomous scales). Moreover, it does not require a lot of time to handle them: a methodology «Aggressive behavior» (E. P Ilyin, P. O. Kovalev, 2001), the test «Аnxiety-Rigidity- Extravertebral» (D. Moudsli, 2002), the test «IPC-Fragebogen» (H. Levenson, 1986), the test is «MS PTSD» (NM Keane, 2001).
Results. Tests reliability was investigated by determining the consistency of their results by calculating the L. Cronbach’s coefficient α and Guttman method of splitting in half; discriminative level was determined by calculating the ratio; construct validity was investigated by the exploratory factor analysis conduction. The factor loadings equal to or greater than 0,3 were considered to be sufficient, provided that the other factor loadings per item tend to zero; the criterion validity was investigated by calculating the dichotomous correlation coefficient φ, and the statistical significance of the coefficient was determined by the distribution tables χ2 with one degree of freedom. The data achieved makes it possible to assert that law enforcement officers contingent discriminative level (δ-Ferguson = 0,88 ± 0,1) and the criterion validity (φ≥0,225; r≤3E-05) of all the techniques of scales are high enough. Reliability of «Aggressive behavior» methodology is estimated as high only in relation to the general level of diagnosis of incontinence (α-Cronbach = 0,78; Guttman split-half = 0,763), whereas the reliability and construct validity of its individual scales are insufficient. Taking into account the high level of criteria validity and discriminative level of this test, it is possible to talk about whether it should be used only as an indicator of the overall level of incontinence of internal affairs body employees. «MS PTSD» has revealed a high level of reliability, and discriminative validity (α-Cronbach = 0,67; Guttman split-half = 0,63; δ-Ferguson = 0,984), which allows to recommend its use in the process of psycho-diagnostic survey of law enforcement officers. The level of reliability and construct validity of methods «IPC-Fragebogen» and «ARE» was insufficient (α-Kronbaha≤0,5; Guttman split-half≤0,5), indicating that they cannot be used in the process of psychological examinations of law enforcement officers.
Conclusion. Notwithstanding that several diagnostic instruments have proven themselves in long use in other professional contingents, an important conclusion has been obtained as a result of the work that the existing practice of these practices introduction into the activity of departmental psychological and psychiatric services without holding their quality evaluation and analysis of testing during the examination of law enforcement officers should be considered unacceptable. On the contrary, the use of any psycho-diagnostic tools must be carried out only after a reasonable proof of the adequacy of their contingent’s psychometric characteristics, gender, socio-psychological, and, possibly, regional particularities.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.Актуальність. Одним з основних напрямків роботи відомчої психіатричної служби органів внутрішніх справ є активна диспансеризація, причому ряд відомчих документів вимагає постійного вдосконалення психодіагностичної роботи, своєчасного виявлення працівників правоохоронних органів з нервово-психічною нестійкістю, схильністю до агресії й інших девіантних форм поведінки.
Методи та матеріали. Метою дослідження був вибір додаткових експериментально-психологічних методик для проведення психологічного обстеження співробітників правоохоронних органів, а як завдання дослідження виступала оцінка надійності, дискримінативності та валідності психологічних тестів. Матеріал дослідження: група, сформована методом випадкового вибору із представників практично всіх основних поліцейських професій, що складає з 348 респондентів чоловічого гендеру у віці від 21 до 48 років. З урахуванням того, що скринінговое психологічне обстеження співробітників правоохоронних органів під час періодичних психіатричних оглядів здійснюється в умовах обмежень у часі й необхідності винесення висновку безпосередньо після закінчення тестування, для апробації були відібрані непроективні психологічні методики, що добре зарекомендували себе за даними наукової літератури й, крім того, що характеризуються невеликою кількістю питань, їхньою простотою (у більшості - це дихотомічних шкал), а так само не потребуючі багато часу для їхньої обробки: методика «Агресивна поведінка» (Е. П. Ільїн, П. О. Ковальов, 2001), тест самооцінювання тривожності-ригідності-екстравертованості «ТРЕ» (Д. Моудслі, 2002), тест «IPC-Fragebogen» (H. Levenson, 1986), тест «МS PTSD» (N.M. Keane, 2001).
Результати. Надійність тестів була досліджена шляхом визначення їх консістентності за результатами розрахунку коефіцієнта α Л. Кронбаха й методу розщеплення навпіл Гуттмана; дискримінативність визначалася шляхом розрахунку коефіцієнта, конструктивна валідність досліджувалася шляхом проведення експлораторного факторного аналізу, причому факторні навантаження, рівні або перевищуючі 0,3, розцінювалися як достатні, за умовою, що інші факторні навантаження по відповідному пункті прагнули до нуля; критеріальна валідність досліджувалася шляхом розрахунку коефіцієнта дихотомічної кореляції φ, а статистична значимість коефіцієнту φ визначалася по таблицях розподілу χ2 з одним ступенем свободи. Отримані дані дають можливість стверджувати, що для контингенту співробітників правоохоронних органів дискримінативність (δ-Ferguson=0,88±0,1) і критеріальна валідність (φ≥0,225; р≤3Е-05) всіх шкал методик досить високі. Надійність методики «Агресивна поведінка» оцінюється як висока тільки щодо діагностики загального рівня нестриманості (α-Кронбаха=0,78; Guttman split-half=0,763), тоді як надійність і конструктивна валідність її окремих шкал недостатні. Беручи до уваги високий рівень дискримінативності й критеріальної валідності цього тесту, можливо говорити про доцільність його використання тільки як індикатор загального рівня нестриманості співробітників правоохоронних органів. МS PTSD виявила високий рівень надійності, дискримінативності й валідності (α-Кронбаха=0,67; Guttman split-half=0,63; δ-Ferguson=0,984), що дозволяє рекомендувати її використання в процесі психодіагностичного обстеження співробітників правоохоронних органів. Рівень надійності й конструктивної валідності методик «IPC-Fragebogen» і «ТРЕ» виявився недостатнім (α-Кронбаха≤0,5; Guttman split-half≤0,5), що вказує на неможливість їхнього використання в процесі психологічного обстеження співробітників правоохоронних органів.
Висновки. Важливим висновком, отриманим у результаті проведеної роботи, є об'єктивне підтвердження того, що існуюча практика впровадження в практичну діяльність відомчих психолого-психіатричних служб психодіагностичних методик, навіть тих, які добре зарекомендували себе на протязі тривалого використання в рамках інших професійних контингентів, без проведення їхньої якісної оцінки та аналізу апробації при обстеженні співробітників правоохоронних органів, варто вважати неприйнятною. Навпроти, використання будь-яких психодіагностичних інструментів повинне здійснюватися тільки після обґрунтованого доказу адекватності їх психометричних характеристик, з обліком гендерних, соціально-психологічних, а, можливо, і регіональних особливостей контингенту.
Ця робота захищена авторським правом згідно із ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License
Прихильність пацієнтів до антигіпертензивної терапії та її індивідуально-психологічні чинники
No full textBackground. In the treatment of chronic, especially asymptomatic pathology one of the main problem is the adherence to therapy. Patients with arterial hypertension need long-term, often lifelong medication, and how strictly they adhere to prescriptions often determines the course of the disease and the medical measures effectiveness. According to statistics, more than half of patients with hypertension are characterized by low compliance, which leads to complications of this disease. The objective of the research is to identify and analize the individual psychological factors that determine patient adherence to antihypertensive therapy.
Methods and materials. This study was conducted during 2011-2013 at the cardiology departments of the Kyiv Alexander Hospital, polyclinics number 2 Shevchenko district in Kyiv, Desnyanskiy clinic №3 district in Kyiv, medical center "Adonis plus". We examined 203 patients with arterial hypertension (average age 53,5 ± 4,5 years). Methods: socio-demographic, clinical, clinical and psychological, psychodiagnostical, mathematical and statistical methods. Psychodiagnostical method included: 8-item Morisky medical adherence scale (Morisky D. E., 2008); self-assessment anxiety scale Charles D. Spielberger – Y.L Hanin (A.V. Batarshev, 2005); the Minnesota Multiphasic Personality Inventory questionnaire (MMRI) (F.B. Berezin, 1994); "The level of subjective control" (A.A. Rean, 2001); "Index of attitudes to health" (S.D. Deryabo, VA Yasvin, 2000).
Results. According to the results of 8-item Morisky medical adherence scale patients were divided into 3 groups according to the level of compliance - with high (26.11%), average (24.14%) and low (49.75%) levels of adherence to antihypertensive therapy. The individual-psychological predictors of poor adherence to antihypertensive therapy include the following personal characteristics of patients: a low level of intensity of attitude to health, internal type of subjective control, a low endurance to stress, strain of defense mechanisms, emotional instability and self-esteem, impulsivity, nonconformnism, tendency to independence, stability of attitudes, commitment to relying on their own experience, conflict behavior, rigidity, self-centeredness, introversion, the need for updating their own individuality, lack of deepening into serious problems. Designed psychocorrective program, aimed at transformation of lifestyle of patients and formation of a conscious aspiring to health, showed high efficacy.
Conclusions. Adherence to antihypertensive therapy in patients with arterial hypertension depends on such individual psychological factors as personality characteristics, type of subjective control, anxiety level and the level of intensity of attitudes to health, that should also be considered during treatment of hypertension to predict the level of compliance. It is reasonable to involve medical psychologists in counseling and correction of patients with hypertension in cardiology departments and clinics to diagnose personality compliance factors, intensity of attitude to health, identifying patients at risk of low adherence to antihypertensive therapy and, if necessary, adjust the level of compliance.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.Актуальність. У лікуванні хронічної, а особливо безсимптомної, патології провідну роль відіграє прихильність пацієнтів до терапії. Хворі на артеріальну гіпертензію (АГ) потребують тривалого, часто пожиттєвого прийому препаратів, а те, наскільки чітко вони дотримуються призначень часто визначає перебіг захворювання та ефективність медичних заходів. За статистииними даними більше половини хворих з артеріальною гіпертензією характеризуються низьким комлаєнсом, що є однією з найважливіших причин розвитку ускладнень захворювання. Метою даного дослідження є визначення та аналіз індивідуально-психологічних чинників, які впливають на прихильність пацієнтів до антигіпертензивної терапії.
Методи та матеріали. Дослідження проводилось протягом 2011-2013 рр. на базі кардіологічних відділень Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва, поліклініки №3 Деснянського району м. Києва, Медичного центру «Адоніс плюс» у м. Києві. Було обстежено 203 пацієнта з артеріальною гіпертензією (середній вік 53,5±4,5 роки). Методи дослідження: соціально-демографічний, клінічний, клініко-психологічний, психодіагностичний, математико-статистичний методи. Психодіагностичний метод полягав у застосуванні наступних методик: шкала прихильності до лікування Morisky (Morisky D. E., 2008); шкала самооцінки рівня тривожності Ч. Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна (за А. В. Батаршевим, 2005); Мінесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (ММРІ) (за Ф. Б. Березіним, 1994); методика «Рівень суб’єктивного контролю» (за А. О. Реаном, 2001); методика «Індекс ставлення до здоров’я» (С. Д. Дерябо, В. А. Ясвін, 2000).
Результати та обговорення. Відповідно до результатів проведення методики 8-пунктової шкали прихильності до лікування (за Morisky) пацієнти були розділені на 3 групи за рівнем комплаєнсу – з високим (26,11%), середнім (24,14%) та низьким (49,75%) рівнями прихильності до антигіпертензивної терапії. До індивідуально-психологічних предикторів низького комплаєнсу відносились: низький рівень інтенсивності ставлення до здоров’я, інтернальний тип суб’єктивного контролю, механізм психічного захисту типу «втечі у хворобу», наявність емоційного напруження, пригніченості, низької толерантності до стресу, нестійкість емоцій та самооцінки, виснаження захисних механізмів, імпульсивність, неконформність, прагнення до незалежності, стійкість та стенічність установок, прагнення спиратися лише на власний досвід, схильність до протидії зовнішньому впливу, конфліктність, жорсткість, егоцентризм, відокремлено-споглядальна особистісна позиція, інтроверсія, потреба в актуалізації власної індивідуальності, відсутність заглиблення у серйозні проблеми.
Висновки. Прихильність до антигіпертензивної терапії хворих з артеріальною гіпертензією залежить від таких індивідуально-психологічних чинників як особливості особистості, тип суб’єктивного контролю, рівень тривожності та рівень інтенсивності ставлення до здоров’я, які також повинні бути враховані при проведенні лікування гіпертонічної хвороби для прогнозування рівня комплаєнсу. Доцільним є залучення лікарів-психологів до консультування та психокорекції хворих з артеріальною гіпертензією у кардіологічних відділеннях та поліклініках з метою діагностики особистісних чинників комплаєнсу, рівня інтенсивності ставлення до здоров’я, виявлення пацієнтів групи ризику низької прихильності до антигіпертензивної терапії та при необхідності корегування рівня комплаєнсу.
Ця робота захищена авторським правом згідно із ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License.