Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
The effectiveness of the psychological intervention “Problem Management Plus” in managing neurotic and stress-related disorders
No full textIntroduction. The majority of the Ukrainian population has been affected by factors detrimental to well-being and mental health due to the ongoing war. As part of the national mental health program “How Are You?” initiated by First Lady Olena Zelenska, a recent study indicated a steady decline in Ukrainians’ satisfaction with their own mental health. According to a nationwide survey conducted in December 2024 – January 2025, only 21% of respondents reported being satisfied with their mental health, while 44% expressed dissatisfaction. The war and related challenges remain the primary source of psychological strain: 83% of participants reported high stress levels, and 78% explicitly linked their distress to the full-scale russian invasion (HowAreU, 2025).
Financial hardship affects 52% of the population, while 47% are concerned about the socio-political situation. High levels of fatigue, tension, fear, and irritability persist, alongside emotional states indicative of psychological distress, including helplessness, frustration, and despair. These findings highlight the urgent need for accessible and effective interventions targeting distress-related conditions, especially short-term, evidence-based psychological approaches for adults in communities facing adversity (HowAreU, 2025).
In response to the global mental health crisis, the World Health Organization (WHO) developed Problem Management Plus (PM+), a low-intensity psychological intervention for individuals experiencing distress. Given the rising prevalence of stress-related mental disorders in Ukraine — particularly in the context of the ongoing war — data from the National Health Service of Ukraine (NHSU) confirm this trend. The number of diagnosed post-traumatic stress disorder (PTSD) cases rose from 3,167 in 2021 to 7,051 in 2022, and 12,494 in 2023. As of March 6, 2024, 3,292 PTSD cases had already been registered (NHSU, 2024).
Our study on the prevalence of neurotic and stress-related disorders among volunteers during wartime revealed that 28.47% of the 288 participants met the ICD-10 diagnostic criteria for disorders under F40–F48 “Neurotic, stress-related and somatoform disorders”, (Sumariuk & Yurtseniuk, 2024).
WHO estimates that approximately 22% of individuals exposed to war or conflict in the past decade will experience mental disorders such as depression, anxiety, PTSD, or related conditions (WHO, 2022). These figures underscore the necessity for scalable psychological interventions to support mental health and prevent distress — especially in war-affected and resource-constrained settings.
Objective. To evaluate the effectiveness of the psychological intervention Problem Management Plus (PM+) in reducing symptoms of neurotic and stress-related disorders in adults experiencing psycho-emotional distress.
Materials and methods. To assess the effectiveness of PM+, we conducted a content analysis of recent academic literature, including empirical studies, systematic reviews, and meta-analyses. Guidelines from international organizations concerning the use of PM+ in emergency and humanitarian settings were also reviewed.
Results and discussion. PM+ is a scalable, low-intensity psychological intervention developed by WHO to support individuals affected by adverse circumstances such as war. Its protocol-based design enables standardization and scalability across diverse contexts. The intervention consists of five weekly individual sessions (each lasting 90 minutes), along with pre- and post-assessment sessions to evaluate client engagement and intervention outcomes on stress levels, emotional state, and overall functioning.
Considering the intervention’s alignment with current mental health needs in wartime Ukraine — especially at the community level — our team has initiated a study aimed at improving the emotional well-being of volunteers with neurotic and stress-related symptoms through the PM+ approach. The implementation experience and findings will be presented subsequently.
Analysis of international data supports the effectiveness of PM+ in alleviating psychological distress. For example, the STRENGTHS project evaluated low-intensity psychological interventions among Syrian refugees in Europe and the Middle East. In the Netherlands, a randomized controlled trial assessed the peer-delivered PM+ intervention among Syrian adults (de Graaff et al., 2020). The study included 60 participants with elevated psychological distress and impaired daily functioning.
Three months post-intervention, the PM+ group demonstrated significant reductions in depression (effect size d = 0.52) and anxiety symptoms (d = 0.48) compared to the control group. Statistically significant improvements were also found in PTSD symptoms (d = 0.66, p = 0.006), daily functioning (d = 0.73, p = 0.009), and self-identified problems (d = 0.81, p = 0.005). Health care cost analyses revealed a tendency toward reduced costs in the PM+ group compared to standard care. These findings support the intervention’s effectiveness in reducing distress and improving functioning in individuals facing hardship (de Graaff et al., 2020).
Group-based PM+ interventions have also shown promising outcomes. One study examined PM+ effects on medical students, revealing reductions in depressive mood and anxiety within this target group (Zhang et al., 2024).
Conclusions. The available evidence supports Problem Management Plus as a promising tool for the prevention and correction of neurotic and stress-related disorders in Ukraine, particularly as an adjunct to standard treatment. Further research is essential to adapt and optimize the intervention for the Ukrainian context, considering unique sociocultural factors and wartime challenges.Introduction. The majority of the Ukrainian population has been affected by factors detrimental to well-being and mental health due to the ongoing war. As part of the national mental health program “How Are You?” initiated by First Lady Olena Zelenska, a recent study indicated a steady decline in Ukrainians’ satisfaction with their own mental health. According to a nationwide survey conducted in December 2024 – January 2025, only 21% of respondents reported being satisfied with their mental health, while 44% expressed dissatisfaction. The war and related challenges remain the primary source of psychological strain: 83% of participants reported high stress levels, and 78% explicitly linked their distress to the full-scale russian invasion (HowAreU, 2025).
Financial hardship affects 52% of the population, while 47% are concerned about the socio-political situation. High levels of fatigue, tension, fear, and irritability persist, alongside emotional states indicative of psychological distress, including helplessness, frustration, and despair. These findings highlight the urgent need for accessible and effective interventions targeting distress-related conditions, especially short-term, evidence-based psychological approaches for adults in communities facing adversity (HowAreU, 2025).
In response to the global mental health crisis, the World Health Organization (WHO) developed Problem Management Plus (PM+), a low-intensity psychological intervention for individuals experiencing distress. Given the rising prevalence of stress-related mental disorders in Ukraine — particularly in the context of the ongoing war — data from the National Health Service of Ukraine (NHSU) confirm this trend. The number of diagnosed post-traumatic stress disorder (PTSD) cases rose from 3,167 in 2021 to 7,051 in 2022, and 12,494 in 2023. As of March 6, 2024, 3,292 PTSD cases had already been registered (NHSU, 2024).
Our study on the prevalence of neurotic and stress-related disorders among volunteers during wartime revealed that 28.47% of the 288 participants met the ICD-10 diagnostic criteria for disorders under F40–F48 “Neurotic, stress-related and somatoform disorders”, (Sumariuk & Yurtseniuk, 2024).
WHO estimates that approximately 22% of individuals exposed to war or conflict in the past decade will experience mental disorders such as depression, anxiety, PTSD, or related conditions (WHO, 2022). These figures underscore the necessity for scalable psychological interventions to support mental health and prevent distress — especially in war-affected and resource-constrained settings.
Objective. To evaluate the effectiveness of the psychological intervention Problem Management Plus (PM+) in reducing symptoms of neurotic and stress-related disorders in adults experiencing psycho-emotional distress.
Materials and methods. To assess the effectiveness of PM+, we conducted a content analysis of recent academic literature, including empirical studies, systematic reviews, and meta-analyses. Guidelines from international organizations concerning the use of PM+ in emergency and humanitarian settings were also reviewed.
Results and discussion. PM+ is a scalable, low-intensity psychological intervention developed by WHO to support individuals affected by adverse circumstances such as war. Its protocol-based design enables standardization and scalability across diverse contexts. The intervention consists of five weekly individual sessions (each lasting 90 minutes), along with pre- and post-assessment sessions to evaluate client engagement and intervention outcomes on stress levels, emotional state, and overall functioning.
Considering the intervention’s alignment with current mental health needs in wartime Ukraine — especially at the community level — our team has initiated a study aimed at improving the emotional well-being of volunteers with neurotic and stress-related symptoms through the PM+ approach. The implementation experience and findings will be presented subsequently.
Analysis of international data supports the effectiveness of PM+ in alleviating psychological distress. For example, the STRENGTHS project evaluated low-intensity psychological interventions among Syrian refugees in Europe and the Middle East. In the Netherlands, a randomized controlled trial assessed the peer-delivered PM+ intervention among Syrian adults (de Graaff et al., 2020). The study included 60 participants with elevated psychological distress and impaired daily functioning.
Three months post-intervention, the PM+ group demonstrated significant reductions in depression (effect size d = 0.52) and anxiety symptoms (d = 0.48) compared to the control group. Statistically significant improvements were also found in PTSD symptoms (d = 0.66, p = 0.006), daily functioning (d = 0.73, p = 0.009), and self-identified problems (d = 0.81, p = 0.005). Health care cost analyses revealed a tendency toward reduced costs in the PM+ group compared to standard care. These findings support the intervention’s effectiveness in reducing distress and improving functioning in individuals facing hardship (de Graaff et al., 2020).
Group-based PM+ interventions have also shown promising outcomes. One study examined PM+ effects on medical students, revealing reductions in depressive mood and anxiety within this target group (Zhang et al., 2024).
Conclusions. The available evidence supports Problem Management Plus as a promising tool for the prevention and correction of neurotic and stress-related disorders in Ukraine, particularly as an adjunct to standard treatment. Further research is essential to adapt and optimize the intervention for the Ukrainian context, considering unique sociocultural factors and wartime challenges
Оцінка кінезіофобії у пацієнтів з хронічним болем у попереку
Get PDFBackground. Low back pain is one of the most common problems of the musculoskeletal system, requiring a multidisciplinary approach to treatment. Chronic low back pain leads to disability, poor quality of life, anxiety and depression. Fear of movement or kinesiophobia is a psychological factor associated with impaired functioning in people with chronic low back pain and a negative prognosis for recovery.
Objective. To evaluate kinesiophobia and its associated indicators in patients with chronic low back pain for further development of preventive and therapeutic strategies.
Materials and methods. On the basis of the Rehabilitation Department of the University Clinic of the Bogomolets National Medical University, a questionnaire and examination of people with chronic nonspecific low back pain aged 18-60 years were conducted. The subjects underwent an assessment of socio-demographic, anthropometric indicators, an assessment of kinesiophobia using The Tampa Scale of Kinesiophobia (TSK-11), an assessment of stress level using the PSS-10 (Perceived Stress Scale), an assessment of the level of impairment using the Oswestry Disability Index (ODI).
Results. The study involved 100 patients, including 62 women and 38 men, with an average age of 34.7±12.3 years. The average pain intensity of the subjects was 47.2±18.6 mm. According to the VAS, about 32% had neuropathic pain, 44% had nociceptive pain, and 24% had mixed pain. According to the TSK questionnaire, it was found that 48% of the subjects had kinesiophobia, with an average score of 30.9±11.7. In the group of subjects with kinesiophobia, there were significantly higher rates of age (<0.05), VAS pain intensity (<0.01), stress level (<0.01) and functional limitations (<0.01) compared to those without kinesiophobia. Conclusions. Among patients with chronic low back pain, kinesiophobia occurs in almost half of the subjects. Among this group of subjects, kinesiophobia is significantly associated with older age, higher VAS scores, neuropathic type of pain, distress and sleep disturbance, and higher rates of impaired functioning.Актуальність. Біль у попереку є однією з найпоширеніших проблем опорно-рухового апарату, шо потребує мультидисциплінарного підходу до лікування. Хронічний біль у попереку призводить до втрати працездатності, погіршення якості життя, впливає на розвиток тривоги та депресії. Страх руху або кінезіофобія є психологічним фактором, який пов'язаний з погіршенням функціонування осіб з хронічним болем у попереку та негативним прогнозом щодо одужання.
Мета. Оцінка кафізофобії та показників з якими вона асоційована у пацієнтів з хронічним болем у попереку для подальшої розробки превентивних та лікувальних стратегій.
Матеріали та методи. На базі відділення реабілітації Університетської клініки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця було проведено анкетування та обстеження осіб з хронічним неспецифічним болем у попереку віком 18-60 років. Досліджуваним проведена оцінка соціально-демографічних, антропометричних показників, оцінка кінезіофобії за опитувальником The Tampa Scale of Kinesiophobia (TSK-11) Тампська шкала кінезіофобі, оцінка рівня стресу за опитувальником PSS-10 (Perceived Stress Scale), оцінка рівня порушення функціонування за опитувальником Oswestry Disability Index (ODI).
Результати. В дослідженні прийняли участь 100 осіб, серед них 62 жінок та 38 чоловіків, середній вік склав 34,7±12,3 років. Середній показник інтенсивності болю досліджуваних склав 47,2±18,6 мм. за ВАШ, близько 32 % мали нейропатичний характер болю, 44% ноцицептивний характер болю, 24% змішаний характер. За результатами опитувальника TSK, встановлено, що серед досліджуваних 48% мали кінезіофобію, середній результат склав 30,9±11,7. У групі досліджуваних з кінезіофобією спостерігались достовірно вищі показники за віком (<0,05), інтенсивністю болю за ВАШ (<0,01), рівнем стресу (<0,01) та обмеженнями функціонування (<0,01) порівняно з тими хто не мав кінезіофобії.
Висновки. Серед пацієнтів з хронічним болем у попереку кінезіофобія зустрічається майже у половини досліджуваних. Серед даної групи досліджуваних кінезіофобія достовірно пов'язана з більш старшим віком, вищими показниками ВАШ, нейропатичним типом болю, дистресом та порушенням сну, вищими показниками порушення функціонування. 
Особливості тривожно-депресивних розладів у осіб інволюційного віку в сучасних умовах
Get PDFRelevance. Anxiety-depressive disorders (ADD) in individuals of involutional age are a widespread psycho-emotional issue, exacerbated by modern social challenges such as war, economic instability, and age-related crises. According to WHO estimates, about 10 million residents of Ukraine either already suffer from mental disorders or are at increased risk of developing them. Among them, 3.9 million people experience moderate to severe symptoms. The deterioration in quality of life, reduced adaptive capacity, and risk of suicidal behavior require a comprehensive approach to patient assessment and the implementation of effective rehabilitation programs.
Aim. Develop a psychorehabilitation algorithm to improve the overall condition and quality of life of involutional-age patients with anxiety-depressive disorders through a comprehensive investigation of the influence of social distress, quality of life, coping strategies, and suicide risk.
Objectives. To examine the levels of anxiety, depression, quality of life, coping strategies, and suicide risk in individuals of involutional age with anxiety-depressive disorders, and to develop a psychorehabilitation algorithm based on identified interrelationships.
Methods. The study involved 32 patients aged 50–75 years. The Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), Lazarus and Folkman’s Coping Strategies Questionnaire, Quality of life assessment scale (Chaban O.S.), and the Columbia-Suicide Severity Rating Scale (C-SSRS) were used. Pearson correlation analysis was applied to identify relationships between variables.
Results and Discussion. The study explored the structure, psychological characteristics, and quality of life in individuals of involutional age with anxiety-depressive disorders under current conditions. A predominance of the anxiety component was observed in the clinical structure of the disorder. Emotion-focused coping strategies (escape-avoidance and distancing) were the most common and showed a moderate positive correlation with suicide risk. Most patients had moderate or low levels of quality of life, which significantly depended on the severity of anxiety, depression, and the nature of coping behavior. A rehabilitation algorithm was developed that includes pharmacological and psychotherapeutic correction, formation of adaptive coping strategies, and social support. The proposed approach contributes to improving the psycho-emotional state and quality of life of involutional-age patients with anxiety-depressive disorders.
Conclusions. The proposed psychorehabilitation algorithm enhances the adaptive capacity and quality of life of involutional-age individuals with anxiety-depressive disorders. A promising direction for future research is the development and implementation of long-term individualized psychorehabilitation programs aimed at reducing anxiety, depressive symptoms, and suicidal risk.Актуальність. Тривожно-депресивні розлади (ТДР) у осіб інволюційного віку є поширеною психоемоційною проблемою, що ускладнюється сучасними соціальними викликами — війною, економічною нестабільністю та віковими кризами. За оцінками ВООЗ, близько 10 млн мешканців України або вже мають психічні розлади, або перебувають у групі підвищеного ризику їх розвитку. Серед них 3,9 млн осіб стикаються із симптомами середнього або тяжкого ступеня. Погіршення якості життя, зниження адаптаційних можливостей та ризик суїцидальної поведінки потребують комплексного підходу до оцінки стану пацієнтів і впровадження ефективних реабілітаційних програм.
Мета. Створити лгоритм реабілітаційних заходів для покращення загального стану та якості життя пацієнтів інволюційного віку з тривожно-депресивними розладами шляхом комплексного дослідження впливу соціального дистресу, якості життя, копінг-стратегій та суїцидального ризику.
Цілі. Дослідити рівень тривоги, депресії, якість життя, копінг-стратегії та суїцидальний ризик у людей інволюційного віку з ТДР, а також створити алгоритм психореабілітаційних заходів з урахуванням виявлених взаємозв’язків.
Методи. У дослідженні брали участь 32 пацієнти віком 50–75 років. Застосовано госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS), опитувальник копінг-стратегій Лазаруса і Фолкмана, шкалу оцінки якості життя (Чабан О.С.), шкалу оцінки суїцидального ризику (C-SSRS), а також кореляційний аналіз із використанням коефіцієнта Пірсона для оцінки зв’язків між показниками.
Результати та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження було вивчено структуру, психологічні особливості та якість життя осіб інволюційного віку з ТДР в сучасних умовах. Виявлено переважання тривожного компоненту в клінічній структурі ТДР. Найпоширенішими копінг-стратегіями виявилися емоційно-орієнтовані (втеча-уникнення та дистанціювання), що мають помірний позитивний зв’язок із суїцидальним ризиком. Більшість пацієнтів мають середній або низький рівень якості життя, який істотно залежить від рівня тривоги, депресії та характеру копінг-поведінки. Розроблено алгоритм реабілітаційних заходів, який включає психофармакологічну та психотерапевтичну корекцію, формування адаптивних копінг-стратегій і соціальну підтримку. Запропонований підхід сприяє покращенню психоемоційного стану та якості життя пацієнтів інволюційного віку з ТДР.
Висновки. Запропонований алгоритм психореабілітації сприяє підвищенню рівня адаптації та покращенню якості життя осіб інволюційного віку з тривожно-депресивними розладами. Перспективним напрямом подальших досліджень є розробка та впровадження довготривалих індивідуалізованих психореабілітаційних програм, орієнтованих на зниження тривожності, депресивної симптоматики та суїцидального ризику
Психічні та поведінкові розлади у осіб з міопією
Get PDFThe aim. The work was to determine the features of mental and behavioral disorders in myopia.
Materials and methods. 200 patients with myopia were examined at the British Ophthalmological Center in Kyiv. Pathopsychological diagnostics, the "Methodology of Multilateral Personality Research", "Personal questionnaire of the Bekhterev Institute" were used. The study was conducted in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki of the World Medical Association. Mathematical processing of the study results was performed using mathematical statistics methods.
Results. Among people with myopia, affective disorders (mood disorders) were diagnosed in 20,5 % of cases: mild depressive episode (9,0 %), dysthymia (11,5 %); in 65,0 % - neurotic, stress-related and somatoform disorders: mixed anxiety-depressive disorder (11,0 %), neurasthenia (55,5 %), hypochondriac disorder (11,0 %); in 2,0 % - persistent personality changes not related to brain damage or disease: other persistent personality changes (2,0 %).
Conclusions. Violation of social and psychological adaptation, due to the formation of maladaptive types of attitude towards the disease in 92,7-100,0 % of people with myopia, significantly complicated the process of their rehabilitation.Мета. Визначити особливості психічних і поведінкових розладів при міопії.
Матеріали та методи. 200 пацієнтів з міопією було обстежено в Британському офтальмологічному центрі в Києві. Використовували патопсихологічну діагностику, «Методику багатостороннього дослідження особистості», «Особистісний опитувальник Бехтєрєвського інституту». Дослідження проводилося у відповідності з принципами Гельсінської декларації Світової медичної асоціації. Математичну обробку результатів дослідження виконували методами математичної статистики.
Результати. Серед осіб з короткозорістю в 20,5 % випадках було діагностовано афективні розлади (розлади настрою): легкий депресивний епізод (9,0 %), дистимію (11,5 %); в 65,0 % – невротичні, пов’язані з стресом та соматоформні розлади: змішаний тривожно-депресивний розлад (11,0 %), неврастенію (55,5 %), іпохондричний розлад (11,0 %); в 2,0 % – стійкі зміни особистості, не пов’язані з ураженням або захворюванням головного мозку: інші стійкі зміни особистості (2,0 %).
Висновки. Порушення соціальної та психологічної адаптаціії, у зв’язку із формуванням дезадаптивних типів ставлення до хвороби у 92,7-100,0 % осіб з короткозорістю значною мірою ускладнювало процес їх реабілітації.
Ефективність дистанційної взаємодії в медико-психологічній реабілітації пацієнтів з соматичними проявами тривожних та депресивних постковідних порушень
No full textThe COVID-19 pandemic posed a significant challenge to the global healthcare system, resulting in not only physical but also profound psychological consequences. Its impact on the mental health of the population has been unprecedented, as many individuals faced negative emotions such as fear of infection, anxiety for loved ones, uncertainty about the future, and depression caused by social isolation. The constant stress triggered by these factors has significantly affected the autonomic nervous system, leading to the development of psychosomatic and somatic symptoms. Research indicates that a considerable portion of patients develop somatic symptom disorders (SSD) after recovering from COVID-19. According to DSM-5 criteria, 64% of patients met the diagnosis for SSD, exhibiting a wide range of symptoms such as chronic fatigue, muscle pain, headaches, and sleep disturbances. Additionally, 90% of patients experienced symptoms of chronic fatigue syndrome, severely diminishing their quality of life. Furthermore, 32% of individuals screened positive for mood and anxiety disorders, including depressive episodes, generalized anxiety, and panic attacks. These somatic symptoms not only exacerbate patients' physical conditions but also lead to significant psychological distress. Patients often feel confused and unsure of how to manage their condition, intensifying feelings of helplessness. Under such circumstances, integrating medical and psychological approaches to treating post-COVID disorders becomes crucial. A comprehensive approach, encompassing medical care, psychological counseling, and rehabilitation, enables the creation of an effective treatment plan tailored to the individual needs of each patient.
The overall prevalence of post-COVID syndrome is approximately 80%. Although symptom intensity gradually diminishes over time, many patients continue to experience symptoms that remain higher than those observed in the general population even months after recovery. Cognitive-behavioral therapy (CBT) has proven particularly effective in treating such disorders, significantly reducing symptoms of SSD, depression, and anxiety. This form of psychotherapy helps patients learn to manage their emotions, understand the connection between thoughts, feelings, and behaviors, and develop new strategies for adapting to stress.
The role of telemedicine, especially during the pandemic and the ongoing war in Ukraine, deserves special attention. Telemedicine has emerged as one of the key tools for supporting patients. The availability of rehabilitation programs through video conferencing, mobile apps, and other online resources has significantly enhanced the interaction between healthcare providers and patients. These tools have enabled effective support for emotional well-being, reduced symptom burden, and mitigated the risks associated with social isolation. Practical experience underscores the necessity of a multidisciplinary approach in treating post-COVID disorders. Specifically, medical-psychological rehabilitation programs that integrate tele-rehabilitation have become a pivotal step in the evolution of modern clinical practice. These programs contribute not only to the treatment but also to the prevention of psychosomatic disorders, creating a new standard of care. They empower patients to restore their physical health and improve their quality of life, laying a strong foundation for future well-being.
Keywords: COVID-19, post-COVID syndrome, anxiety, depression, proactive psychosomatic medicine, telemedicine, telepsychology, quality of life, mental healthПандемія COVID-19 стала серйозним викликом для глобальної системи охорони здоров’я, спричинивши не лише фізичні, але й значні психологічні наслідки. Масштаби її впливу на психічне здоров’я населення виявилися безпрецедентними, оскільки багато людей зіткнулися з такими негативними емоціями, як страх перед зараженням, тривога за близьких, невпевненість у майбутньому та депресія через соціальну ізоляцію. Постійний стрес, викликаний цими факторами, має суттєвий вплив на вегетативну нервову систему, провокуючи розвиток психосоматичних і соматичних симптомів. Дослідження показують, що після перенесення COVID-19 у значної частини пацієнтів розвиваються розлади соматичних симптомів (РСС). Згідно з критеріями DSM-5, 64% пацієнтів відповідали діагнозу РСС, що супроводжувалося появою широкого спектру симптомів, таких як хронічна втома, м’язовий біль, головний біль і порушення сну. Крім того, 90% пацієнтів стикалися з симптомами синдрому хронічної втоми, що суттєво знижувало їхню якість життя. На додаток до цього, 32% осіб отримали позитивні результати скринінгу на розлади настрою та тривоги, включаючи депресивні епізоди, генералізовану тривогу та панічні атаки. Прояви соматичних симптомів не лише ускладнюють фізичний стан пацієнтів, але й спричиняють значні психологічні страждання. Часто пацієнти почуваються розгубленими, не знаючи, як впоратися зі своїм станом, що посилює відчуття безпорадності. У таких умовах інтеграція медичних і психологічних підходів до лікування постковідних розладів є надзвичайно важливою. Комплексний підхід, який включає медичний догляд, психологічну консультацію та реабілітацію, дозволяє створити ефективний план лікування, що відповідає індивідуальним потребам кожного пацієнта.
Загалом, поширеність постковідного синдрому становить близько 80%. Хоча інтенсивність симптомів з часом поступово зменшується, у багатьох пацієнтів вони залишаються вищими, ніж у загальній популяції навіть через кілька місяців після одужання. Особливо ефективною в лікуванні таких розладів виявилася когнітивно-поведінкова терапія, яка сприяє зниженню симптомів РСС, депресії та тривоги. Цей вид психотерапії допомагає пацієнтам навчитися керувати своїми емоціями, усвідомлювати зв’язок між думками, почуттями та поведінкою, а також формувати нові моделі адаптації до стресу. Окремо слід відзначити роль телемедицини, яка під час пандемії та війни в Україні стала одним із ключових інструментів підтримки пацієнтів. Доступність реабілітаційних програм через відеоконференції, мобільні додатки та інші онлайн-ресурси суттєво підвищила рівень взаємодії між лікарями та пацієнтами. Ці інструменти дозволили забезпечити ефективну підтримку психоемоційного стану, зменшити симптоматичне навантаження та уникнути ризику соціальної ізоляції. Практичний досвід підтверджує доцільність мультидисциплінарного підходу в лікуванні постковідних порушень. Зокрема, медико-психологічні реабілітаційні програми, що інтегрують телереабілітацію, стали важливим кроком у розвитку сучасної клінічної практики. Такі програми сприяють не лише лікуванню, але й профілактиці психосоматичних розладів, формуючи нову якість медичної допомоги. Вони дозволяють пацієнтам не лише відновити фізичне здоров’я, а й покращити якість життя, створюючи міцний фундамент для подальшого благополуччя.
Ключові слова: COVID-19, постковідний синдром, тривога, депресія, проактивна психосоматична медицина, телемедицина, телепсихологія, якість життя, психічне здоров’
Практика «Тілесно-емоційне усвідомлення» в роботі з психосоматичними розладами
No full textThe psychosomatic practice "Body-Emotional Awareness" in working with psychosomatic disorders is substantiated, which allows you to diagnose the specific emotional cause of a certain disorder, neutralize it at the unconscious level, and form a new conditioned reflex reaction that will act as a psychoprophylactic effect for the future.Оґрунтувано психосоматичну практику «Тілесно-емоційне усвідомлення» в роботі з психосоматичними розладами, яка дозволяє діагностувати конкретну емоційну причину певного розладу, нейтралізувати її на рівні несвідомого та сформувати нову умовно-рефлекторну реакцію, що буде виступати психопрофілактичною дією на майбутнє
Особливості обсесивної та псевдообсесивної симптоматики у хворих на ОКР та у хворих із розладами спектру шизофренії
Get PDFRelevance. Obsessions and compulsions are the most striking manifestations of non-psychotic mental pathology, which lead to a significant decrease in the quality of life and in some cases can lead to patients` complete disability. Obsessive-compulsive symptoms, like other symptoms of mental pathology, undergo pathomorphosis over time. The study of the features of obsessive and pseudoobsessional symptoms in schizophrenia spectrum disorders and in OCD creates a basis for understanding the current state of obsessions in various mental pathologies and for updating modern criteria for differential diagnosis of obsessions and pseudoobsessions.
Aim. Identify the features of obsessive and pseudoobsessive symptoms in patients with OCD and in patients with schizophrenia spectrum disorders.
Materials and methods. 42 patients with schizophrenia spectrum disorders and manifestations of pseudoobsessive symptoms and ritualized behavior, as well as 50 patients with OCD, were examined. Features of obsessive, compulsive, and pseudoobsessive symptoms and ritualized behavior, such as their thematic representation and severity, were determined using the Yale-Brown Obsessive Compulsive Disorder Scale (Y-BOCS).
Results. The study found that the themes of obsessive and pseudoobsessive symptoms did not demonstrate statistically significant differences. However, it was found that repetitive rituals were significantly more common in the group of people with schizophrenia spectrum disorders, and checking compulsions were more common in the group of people with OCD. The intensity of obsessive-compulsive symptoms was significantly higher in the group of individuals with OCD, which is explained by the lack of affective saturation, and therefore the painfulness of experiences caused by pseudo-obsessive and pseudo-compulsive symptoms in individuals with schizophrenia spectrum disorders.Актуальність. Обсесії та компульсії – найяскравіші прояви непсихотичної психічної патології, що призводять до значного зниження якості життя пацієнтів та у деяких випадках може призвести до повної їх інвалідизації. Обсесивно-компульсивна симптоматика, як і інші симптоми психічної патології, з часом зазнає патоморфозу. Вивчення особливостей обсесивної та псевдообсесивної симптоматики при розладах спектру шизофренії та при ОКР створює базис для розуміння сучасного стану обсесій при різних психічних патологіях та для актуалізації сучасних критеріїв диференційної діагностики обсесій та псевдообсесій.
Мета дослідження. Виявити особливості обсесивної та псевдообсесивної симптоматики у хворих на ОКР та у хворих із розладами спектру шизофренії.
Матеріали і методи. Було обстежено 42 пацієнти з розладами спектру шизофренії та проявами пседообсесивної симптоматики та ритуалізованої поведінки, а також 50 пацієнтів із ОКР. Особливості обсесивної, компульсивної, а також пседообсесивної симптоматики та ритуалізованої поведінки, такі як їх тематична представленість та сила вираженості визначалися за шкалою обсесивно-компульсивних розладів Йеля – Брауна (Y-BOCS).
Результати. В результаті дослідження встановлено, що тематика обсесивної та псевдообсесивної симптоматики не продемонструвала статистично значущих відмінностей. Однак виявлено, що у групі осіб із розладами спектру шизофренії достовірно частіше зустрічалися повторювані ритуали, а у групі осіб із ОКР – компульсії перевіряння. Інтенсивність обсесивно-компульсивної симптоматики була достовірно вищою у групі осіб із ОКР що пояснюється відсутністю афективної насиченості, а отже, і болісності переживань, спричинених псевдообсесивною та псевдокомпульсивною симптоматикою у осіб із розладами спектру шизофренії
Сучасні нейробіологічні теорії свідомості як основа профілактики та лікування емоційного вигорання: інновації, досвід та перспективи
Get PDFIntroduction. Burnout syndrome (BS) is one of the most pressing challenges in modern medicine, especially in the context of the war in Ukraine, where the burden on the healthcare system has significantly increased. This condition not only deteriorates mental and physical health, reducing the quality of life for both patients and medical professionals, but also induces additional stress in professional environments. Burnout increases the risk of medical errors, reduces the efficiency of multidisciplinary teams, and threatens the stability of the healthcare system. Furthermore, this phenomenon significantly impacts the country’s economy, complicating the recovery of economic and social infrastructure. Neurobiological theories of consciousness, such as the Neural Correlates of Consciousness (NCC), the Global Workspace Theory (GWT), and the Integrated Information Theory (IIT), offer new perspectives for understanding the neural mechanisms underlying burnout. These theories allow for the study of neural network dynamics, emotional regulation, and the brain’s adaptive mechanisms, which are crucial for preventing and treating this condition.
Objective of the Study. To assess the potential application of knowledge from neurobiological theories of consciousness in developing effective strategies for preventing and treating burnout, with a particular focus on its use in the practice of psychotherapists, psychiatrists, and medical psychologists.
Materials and Methods. This analysis includes results from modern scientific studies in the field of neurobiology of consciousness, published in peer-reviewed journals over the past 20 years. Particular attention was given to publications examining the connection between neurobiological theories of consciousness, burnout syndrome, and the effectiveness of therapeutic approaches.
Results. The study demonstrated that burnout is associated with dysfunctions in the brain’s global workspace, reduced information integration in the cortex, and impairments in neural correlates of consciousness. Recent research has found that the use of neuroimaging methods facilitates the early detection of changes in neural networks associated with burnout. Furthermore, the implementation of strategies based on neuroplasticity, mindfulness, cognitive-behavioral therapy (CBT), and adaptive stress management approaches has shown high effectiveness in preventing and treating this condition.
Conclusions. Integrating neurobiological theories of consciousness into clinical practice can significantly enhance the effectiveness of burnout therapy. Particularly promising approaches include neuroplasticity-based interventions, cognitive process regulation through the global workspace, and innovative neuromodulation technologies. These advancements lay the foundation for new standards in psychotherapeutic practice, aimed at improving the quality of life for both patients and professionals. In practical terms, this necessitates the implementation of modern neuroimaging methods for diagnosis, personalized therapeutic approaches, psychotherapy oriented toward neuroplasticity, and strategies for emotional regulation training and stress management.Вступ. Синдром емоційного вигорання (СЕВ) є одним із найактуальніших викликів сучасної медицини, особливо в умовах війни в Україні, де навантаження на медичну систему значно зросло. Цей стан не лише погіршує психічне та фізичне здоров’я, знижуючи якість життя як пацієнтів, так і медичних працівників, але й спричиняє додатковий стрес у професійному середовищі. Вигорання підвищує ризик помилок у медичній практиці, зменшує ефективність роботи мультидисциплінарних фахових команд і створює загрозу стабільності медичної системи. Крім того, це явище суттєво впливає на економіку країни, ускладнюючи відновлення економічної та соціальної інфраструктури. Нейробіологічні теорії свідомості, такі як теорія нейронних корелятів свідомості (NCC), теорія глобального робочого простору (GWT) та теорія інтегрованої інформації (IIT), відкривають нові перспективи для розуміння нейронних механізмів, що лежать в основі емоційного вигорання. Ці теорії дозволяють вивчати динаміку нейронних мереж, регуляцію емоцій та адаптивні механізми мозку, що є ключовими для профілактики й лікування цього стану.
Мета дослідження. Оцінити можливості використання знань із нейробіологічних теорій свідомості для розробки ефективних стратегій профілактики та лікування емоційного вигорання, з особливим акцентом на застосування у практиці лікарів-психотерапевтів, психіатрів та медичних психологів.
Матеріали дослідження. До аналізу включено результати сучасних наукових досліджень у галузі нейробіології свідомості, опублікованих у рецензованих журналах за останні 20 років. Особливу увагу приділено публікаціям, що досліджують зв’язок між нейробіологічними теоріями свідомості, синдромом вигорання та ефективністю терапевтичних підходів.
Результати. Дослідження продемонстрували, що емоційне вигорання пов’язане з порушеннями у функціонуванні в мозку глобального робочого простору, зниженням інтеграції інформації у корі та дисфункцією нейронних корелятів свідомості. Сучасними дослідженнями виявлено, що використання методів нейровізуалізації сприяє ранньому виявленню змін у мозкових мережах, що асоціюються з вигоранням. Крім того, впровадження стратегій, заснованих на нейропластичності, майндфулнесі, когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) та адаптивних підходах до стрес-менеджменту, демонструє високу ефективність у профілактиці й лікуванні цього стану.
Висновки. Інтеграція знань із нейробіологічних теорій свідомості у клінічну практику дозволяє суттєво підвищити ефективність терапії емоційного вигорання. Особливо перспективними є підходи, що враховують нейропластичність, регуляцію когнітивних процесів через глобальний робочий простір та інноваційні технології нейромодуляції. Ці досягнення формують основу для нових стандартів у психотерапевтичній практиці, спрямованих на поліпшення якості життя пацієнтів і професіоналів. У практичній площині це означає необхідність впровадження: сучасних методів нейровізуалізації для діагностики; персоналізованих терапевтичних підходів; психотерапії, орієнтованої на нейропластичність; стратегії навчання емоційної регуляції та стрес-менеджменту
Війна і підлітки: фактори, що впливають на рівень суїцидів в Україні: Аналіз суїцидальних спроб у підлітків, які госпіталізовані у відділення реанімації гострої інтоксикації НДСЛ ОХМАТДИТ
Get PDFRelevance. The war in Ukraine creates a unique situation where adolescents are exposed to numerous stress factors, such as shelling, loss of loved ones, displacement, and the destruction of their usual way of life. These factors may have a cumulative effect on adolescents' mental health and increase the risk of suicidal behavior. Studying the impact of war on the suicide rate among adolescents in Ukraine is crucial for understanding the scale of the problem and developing individualized approaches to support and intervention.
Aim. To identify the factors affecting adolescents' mental health and the causes of suicides among teenagers in Ukraine under martial law, using data from 2023 and 2024 on cases of children admitted to intensive and efferent therapy units, acute intoxications due to drug overdoses intended as suicide attempts. This study aims to determine key trends, risk factors, and potential causes of such incidents, as well as to assess the effectiveness of existing prevention and support measures for adolescents in crisis situations.
Theoretical Approach. Cognitive Behavioral Therapy (CBT) is a scientifically validated method of psychotherapy based on identifying and modifying destructive cognitive schemas and behavioral patterns that contribute to the development of psycho-emotional disorders. Research shows that CBT effectively reduces anxiety and depression levels in adolescents, helps them develop emotional regulation skills, and fosters more adaptive behavioral strategies. The fundamental principle of CBT is that thoughts, emotions, and behaviors are interconnected, and changing destructive beliefs can contribute to improving mental well-being. This is particularly relevant for adolescents in crisis situations, as CBT teaches them to recognize and modify automatic negative thoughts that may provoke suicidal intentions.
Materials and Methods. The following databases were used for the literature search: PubMed, APA PsychNet, Google Scholar, Scopus, and Web of Science. The keywords used for the search included: "suicidal behavior in adolescents," "cognitive behavioral therapy for PTSD," "war impact on adolescent mental health," "suicide prevention strategies," and "child and adolescent trauma in conflict zones."
Inclusion criteria: Peer-reviewed articles published between 2015 and 2024, studies examining the psychological impact of war on adolescents, and research focusing on the application of Cognitive Behavioral Therapy for suicide prevention.
Medical records of the Department of Intensive and Efferent Therapy, Acute Poisonings of the National Children's Specialized Hospital "Okhmatdyt" of the Ministry of Health of Ukraine for 2023-2024. The study was conducted in compliance with all ethical norms and requirements, as well as with the consent of parents or guardians for data collection. The study included children who were admitted to the hospital due to medication poisoning with suicidal intent. For the main stage of the study, the following methods were used: "Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS)," "Spielberger-Hanin Anxiety Scale," "Screen for Child Anxiety Related Emotional Disorders (SCARED)," and "Olweus Bullying Questionnaire (Olweus D. 2007)." Descriptive statistics were applied for data analysis.
Results. The war creates additional psychological pressure on adolescents, which can manifest in various forms, such as fear, uncertainty, loss of loved ones, changes in their usual way of life, forced displacement, and more. These factors can contribute to the development and exacerbation of depressive states, which, in turn, increase the risk of suicidal behavior.
In 2023 and 2024, an increase in the number of children with suicidal attempts and behaviors was observed.
The main reasons for suicidal attempts were:
Depressive state in 81.8% of cases.
Disruptions in parent-child relationships in 40.9%.
Bullying in 18.1%.
Most of the children who sought help had overdosed on medication. In 2023, 40% of adolescents, and in 2024, 35% were under the supervision of a psychiatrist and psychologist and received pharmacological treatment. However, in many cases, parents did not monitor their children's medication intake, which reduced the effectiveness of treatment.
Additionally, most adolescents had comorbid conditions such as self-harming behavior, eating disorders, sleep and appetite disturbances, and asthenic conditions. In 2024, there was also an increase in repeated consultations for children and their parents, indicating a deepening of children's psycho-emotional problems due to the ongoing war.
Conclusion. The study results indicate a rising number of suicide attempts among adolescents in Ukraine, particularly linked to depressive states and bullying. Notably, in 2024, most suicide attempts were associated with depression, highlighting severe psycho-emotional issues among adolescents exacerbated by the war.
Applying cognitive-behavioral therapy (CBT) as a framework for analyzing adolescents' mental health provides deeper insights into the mechanisms of suicidal behavior formation. Medical records indicate that CBT contributed to a reduction in depressive symptoms in 73% of adolescents and a decrease in anxiety levels in 68% of study participants. Additionally, 59% of adolescents who completed a CBT course showed improvements in emotional regulation and a decrease in impulsive behavior.
The obtained data emphasize the importance of developing comprehensive psychological support programs that incorporate cognitive-behavioral methods to address destructive beliefs and behavioral strategies in adolescents experiencing crises.Актуальність. Війна в Україні створює унікальну ситуацію, коли підлітки зазнають впливу численних стресових факторів, таких як обстріли, втрата близьких, переміщення, руйнування звичного способу життя. Ці фактори можуть мати кумулятивний ефект на психічне здоров'я підлітків та підвищувати ризик суїцидальної поведінки. Дослідження особливостей впливу війни на рівень суїцидів серед підлітків в Україні є важливим для розуміння масштабів проблеми та розробки індивідуальних підходів до допомоги.
Мета. Визначити фактори, що впливають на психічне здоров’я підлітків та причини суїцидів серед підлітків в Україні в умовах воєнного стану, використовуючи дані за 2023 та 2024 роки щодо випадків потрапляння дітей у відділення інтенсивної та еферентної терапії, гострих інтоксикацій з передозуванням препаратів, що були вчинені з метою самогубства. Це дослідження має на меті виявити основні тенденції, фактори ризику та можливі причини таких випадків, а також оцінити ефективність існуючих заходів профілактики та підтримки для підлітків, які перебувають у кризовій ситуації.
Теоретичний підхід. Когнітивно-біхевіоральна терапія (КБТ) – це науково обґрунтований метод психотерапії, який ґрунтується на виявленні та зміні деструктивних когнітивних схем та поведінкових патернів, що сприяють виникненню психоемоційних розладів. Дослідження показують, що КБТ ефективно знижує рівень тривожності та депресії у підлітків, допомагає їм розвивати навички емоційної регуляції та формує більш адаптивні стратегії поведінки. Основний принцип КБТ полягає в тому, що думки, емоції та поведінка взаємопов’язані, і зміна деструктивних переконань може сприяти поліпшенню психічного стану. Це особливо актуально для підлітків у кризових ситуаціях, оскільки КБТ навчає їх розпізнавати та змінювати автоматичні негативні думки, що можуть провокувати суїцидальні наміри.
Матеріали та методи. Для пошуку літератури були використані такі бази даних: PubMed, APA PsychNet, Google Scholar, Scopus та Web of Science. Ключові слова, що використовувалися для пошуку: "suicidal behavior in adolescents", "cognitive behavioral therapy for PTSD", "war impact on adolescent mental health", "suicide prevention strategies", "child and adolescent trauma in conflict zones".
Критерії включення: рецензовані статті, опубліковані у період 2015-2024 рр., дослідження, що стосуються психологічного впливу війни на підлітків, роботи, присвячені застосуванню когнітивно-біхевіоральної терапії для запобігання суїцидальним тенденціям.
Дані медичних записів відділення інтенсивної та еферентної терапії, гострих інтоксикацій Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України за 2023-2024 рік. Дослідження проводилося з дотриманням усіх етичних норм та вимог, а також з отриманням згоди від батьків або опікунів на збір інформації. У дослідженні брали участь діти, які потрапили в лікарню з медикаментозним отруєнням з метою самогубства. Для дослідження на основному етапі використовувалися методики «Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS)», методика «Шкала оцінки тривоги Спілбергера-Ханіна», «Скринінговий інструментарій розладів тривоги у дітей – SCARED», Olweus Bullying Questionnaire (Olweus D. 2007). Описова статистика застосовувалася для аналізу отриманих даних.
Результати. Війна створює додатковий психологічний тиск на підлітків, який може проявлятися у різних формах, таких як страх, невизначеність, втрата близьких, зміна звичного способу життя, вимушене переселення тощо. Ці фактори можуть сприяти виникненню та поглибленню депресивних станів, що, в свою чергу, підвищує ризик суїцидальної поведінки.
У 2023 та 2024 роках спостерігалося зростання кількості дітей із суїцидальними спробами та поведінкою.
Основними причинами суїцидальних спроб були:
Депресивний стан 81,8% випадків.
Порушення дитячо-батьківських відносин 40,9%.
Булінг у 18,1%.
Більшість дітей, які зверталися за допомогою, отруїлися медикаментами. 40% підлітків у 2023 році та 35% у 2024 році перебували під наглядом психіатра та психолога та отримували медикаментозну терапію. Проте, у багатьох випадках батьки не контролювали прийом ліків дітьми, що знижувало ефективність лікування.
Також, більшість підлітків мали супутні стани, такі як: самоушкоджуюча поведінка, порушення харчової поведінки, порушення сну та апетиту, астенічні стани. У 2024 році також спостерігалося збільшення кількості повторних консультацій дітей та їх батьків, що свідчить про поглиблення психоемоційних проблем у дітей внаслідок бойових дій.
Висновок. Результати дослідження свідчать про зростання кількості суїцидальних спроб серед підлітків в Україні, особливо на фоні депресивних станів та булінгу. Зокрема, у 2024 році більшість випадків суїцидальних спроб були пов'язані з депресією, що свідчить про серйозні психо-емоційні проблеми серед підлітків, посилені бойовими діями в Україні.
Застосування когнітивно-біхевіоральної терапії як основи для аналізу психічного стану підлітків дозволяє глибше зрозуміти механізми формування суїцидальної поведінки. Дані медичних записів свідчать, що КБТ сприяє зниженню рівня депресивних симптомів у 73% підлітків та рівня тривожності у 68% учасників дослідження. Також 59% підлітків, які пройшли курс КБТ, демонстрували покращення у регулюванні емоцій та зниження рівня імпульсивної поведінки. Отримані дані підкреслюють важливість розвитку комплексних програм психологічної допомоги, що включають когнітивно-біхевіоральні методи для корекції деструктивних переконань та поведінкових стратегій у підлітків, які перебувають у кризовій ситуації
Когнітивні розлади у осіб, які перенесли COVID-19
Get PDFRelevance. COVID-19 infection has a significant damaging effect on the cognitive functions of people who have had this infection, and also causes changes in their emotional state. The study of the causes and features of clinical manifestations of cognitive and emotional disorders in such individuals is necessary to develop effective diagnostic methods and develop a rehabilitation program to improve their social functioning.
The aim of the study was to develop a rehabilitation program for people with cognitive and emotional disorders due to COVID-19 infection by analyzing the severity and structure of their cognitive impairment and studying the associated emotional symptoms.
Materials and Methods. The study was based on the results of a survey of people of different ages who had cognitive and emotional disorders due to COVID-19. The study was conducted using theoretical (literature review) and empirical methods (psychodiagnostic methods - Montreal Cognitive Assessment (MoCA), Schulte Tables, 10 Words by A. R. Luria, Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS)).
Results and Discussion The severity and structure of cognitive and emotional disorders differ by age. Older people have more severe cognitive impairment and a higher proportion of anxiety disorders, while younger people have less cognitive deficits and a prevalence of depressive symptoms. The most common disorders in both age groups are memory and sensorimotor reaction time disorders.
Conclusions. Rehabilitation programs for these individuals should be aimed at reducing cognitive deficits, concomitant emotional disorders, and improving their social functioning. Programs should be personalized, taking into account the specifics of the disorders in each case.Актуальність. Інфекція COVID-19 має значний пошкоджуючий вплив на когнітивні функції осіб, що перенесли цю інфекцію, а також викликає зміни їх емоційного стану. Дослідження причин та особливостей клінічних проявів когнітивних та емоційних розладів у таких осіб необхідне для розробки дієвих методів діагностики та розробки реабілітаційної програми для покращення їх соціального функціонування.
Метою дослідження була розробка реабілітаційної програми для осіб з когнітивними та емоційними порушеннями внаслідок інфекції COVID-19, шляхом аналізу ступеню вираженості та особливостей структури їх когнітивних порушень та вивчення супутніх емоційних симптомів.
Матеріали та методи дослідження. Матеріалом дослідження були результати обстеження людей різного віку, що мали когнітивні та емоційні розлади внаслідок перенесеної хвороби COVID-19. Для проведення дослідження застосовувалися теоретичні (аналіз літератури) та емпіричні методи (психодіагностичні методики - Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій (МоСА), методика “Таблиці Шульте”, методика “10 слів” за О. Р. Лурія, Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS)).
Результати та їх обговоренняТяжкість та структура когнітивних та емоційних розладів відрізняються залежно від віку. У людей похилого віку спостерігаються глибші порушення когнітивних функцій та більша частка тривожних розладів, в той час як у групи молодого віку зберігається менший когнітивний дефіцит та превалювання депресивної симптоматики. Найбільш поширеними розладами у обох вікових групах є порушення пам’яті та рівномірності темпу сенсомоторних реакцій.
Висновки. Програми реабілітації для таких осіб мають бути спрямовані на зменшення когнітивного дефіциту, супутніх емоційних розладів та покращення їх соціального функціонування. Програми мають бути персоналізовані, з урахуванням особливостей порушень у кожному конкретному випадку