Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Ефективність медико-психологічної реабілітації у хворих з гострим коронарним синдромом
No full textIntroduction. The problem of rehabilitation of cardiac patients is relevant in modern clinical practice. Cardiovascular disease (CVD) in general and coronary heart disease (CHD) in particular remain in the range of life-threatening diseases, causes of disability and impaired population performance in Ukraine, and work is underway to improve patient's rehabilitation.
Purpose. The purpose of the study is to perform a differential analysis of the dynamics of quality of life of patients diagnosed with acute coronary syndrome (ACS) without ST-segment evaluation during the rehabilitation process; to investigate the effectiveness of medical and psychological rehabilitation through the application of the "Program of psychological rehabilitation of cardiac patients by optimizing the internal picture of health".
Materials and methods. We examined 135 patients with acute coronary syndrome (ACS) without ST-segment elevation who were assigned conservative or invasive treatment. The study was conducted in the Ivano-Frankivsk Regional Clinical Cardiology Center in the infarct department №2 and rehabilitation.
The main diagnostic method of the study was the Seattle Questionnaire and the SF-36, the 36-Item Short-Form Health Survey; additional: conversation, observation; adequate methods of statistical processing of the information received were applied.
Results. A comparative analysis of the dynamics of changes in indicators on the scales of the SF-36 questionnaire and an objective medical and psychological study of patients' status, obtained by direct and indirect methods, showed that:
Investigation into the dynamics of the quality of life of a cardiac patient at all stages of the rehabilitation process is a valid and reliable way of assessing the quality and effectiveness of cardiac rehabilitation, which allows to determine the integral characteristics of the patient's condition, such as physical, psychological and social components at each key stage of cardiac rehabilitation.
The study found that there were objective and subjective causes for the change in the quality of life of patients with acute coronary syndrome (ACS). In particular, it is proved that differences in quality of life indicators of patients in the first stage of rehabilitation depend on the chosen treatment tactics.Вступ. Проблема реабілітації кардіологічних хворих актуальна в сучасній клінічній практиці. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) в цілому і ішемічна хвороба серця (ІХС) зокрема залишаються в ряду небезпечних для життя захворювань, причин інвалідності та погіршення показників роботи населення в Україні, і ведеться робота по поліпшенню реабілітації пацієнтів.Мета. Мета дослідження - провести диференційний аналіз динаміки якості життя пацієнтів з діагнозом гострий коронарний синдром (ГКС) без оцінки сегмента ST в процесі реабілітації; досліджувати ефективність медико-психологічної реабілітації шляхом застосування «Програми психологічної реабілітації хворих серцево-судинними захворюваннями шляхом оптимізації внутрішньої картини здоров'я».Матеріали та методи. Ми обстежили 135 пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС) без підйому сегмента ST, яким було призначено консервативне або інвазивне лікування. Дослідження проводилося в Івано-Франківському обласному клінічному кардіологічному центрі в відділенні інфаркту №2 і реабілітації.Основними діагностичними методами дослідження були Сіетлський опитувальник і SF-36, короткий опитування здоров'я, що складається з 36 пунктів; додатково: розмова, спостереження; застосовувалися адекватні методи статистичної обробки отриманої інформації.Отримані результати. Порівняльний аналіз динаміки зміни показників за шкалами опитувальника SF-36 і об'єктивне медико-психологічне дослідження стану пацієнтів, отримані прямими і непрямими методами, показали, що: дослідження динаміки якості життя кардіологічного хворого на всіх етапах реабілітаційного процесу є достовірним і надійним способом оцінки якості та ефективності серцевої реабілітації, який дозволяє визначити інтегральні показники стану пацієнта, такі як фізичні, психологічні і соціальні компоненти на кожному етапі кардіологічної реабілітації.Дослідження показало, що існують об'єктивні і суб'єктивні причини зміни якості життя пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС). Зокрема, доведено, що відмінності показників якості життя пацієнтів на першому етапі реабілітації залежать від обраної тактики лікування
Метод самотрансцендентної психосоматичної терапії як спосіб корекції фізичного та психологічного здоров’я людини
No full textThe theoretical basis of the mechanism of occurrence and passing of psychosomatic disorders has been formulated in the article. Also, there is the author's approach in psychosomatic work proposed – a method of transpersonal therapy that allows to correct simultaneously both physical and psychological state of a person.
It is shown that the conscious experience of destructive thoughts, emotions and feelings can cause functional disorders of the inner organs, which, in turn, determines cramps and stagnant processes in different parts of the body (representative areas by Zakharyin – Ged).
The method of self-transpersonal psychosomatic therapy is characterized as a synthesis of bodily, psychological and spiritual practices and the result of which is the purification of a human's psyche from destructive settings, emotions and feelings. It is helpful in the formation of a constructive attitude towards oneself, others and social conditions of life, as well as the correction of the functional state of the organism. The method is based on Victor Frankl's logotherapy and psychophysiological studies by A. Corb.
The psychotherapeutic effect of the method of transpersonal psychosomatic therapy is provided by a therapeutic massage (therapeutic, sedative) and by two psychological exercises: "Self-distancing", "Self-transcendence".
Self-distancing is characterised as a person's ability to rise above psychological problem, decreasing or getting rid of its negative influence as a result. It's proved that this is possible due to a sense of humour and the acceptance of the psychological problem. Self-transcendence is defined as the ability of a person to go beyond destructive attitudes to new constructive values and meanings; as the ability of a person to move beyond its Self and to be directed at something or someone (a significant object or subject).
It is substantiated that activating the prefrontal cortex and calming the limbic system is a necessary condition for the restoration of psychological and physical health of a person, and the method of transpersonal therapy is just directed at this. In a state of activity, the prefrontal cortex (conscious) can control the impulses of the striatum (the physical base of the subconscious), which is a condition of spiritual development of a human to a level of a person.
У статті теоретично обґрунтовано механізм виникнення та перебігу психосоматичних порушень, а також запропоновано авторський підхід у психосоматичній роботі – метод самотрансцендентної психосоматичної терапії, що дозволяє одночасно коригувати як фізичний, так і психологічний стан людини.
Доведено, що свідоме переживання деструктивних думок, емоцій та почуттів обумовлює функціональні порушення внутрішніх органів, що, у свою чергу, детермінує спазми та застійні процеси в різних частинах тіла (представницькі зони Захар’їна–Хеда). Метод самотрансцендентної психосоматичної терапії охарактеризовано як синтез тілесних, психологічних та духовних практик, результатом яких є очищення психіки людини від деструктивних установок, емоцій та почуттів, формування конструктивного ставлення до себе, інших людей і соціальних умов життя, а також корекція функціонального стану організму. Джерелами методу є логотерапія В. Франкла та психофізіологічні дослідження А. Корба.
Психотерапевтичний ефект методу самотрансцендентної психосоматичної терапії забезпечується масажем (лікувальним, заспокійливим) та двома психологічними вправами: «Самодистанціювання» й «Самотрансценденція». Самодистанціювання охарактеризовано як спроможність людини «підніматися над» психологічною проблемою, тим самим зменшуючи або усуваючи зовсім її негативний вплив. Доведено, що це можливо завдяки прийняттю психологічної проблеми та почуттю гумору. Самотрансценденцію визначено як здатність людини виходити за межі деструктивних установок до нових конструктивних цінностей та смислів; як спроможність людини виходити за межі власного «Я» та бути спрямованим на щось або когось (значущого об’єкта чи суб’єкта).
Обґрунтовано, що заспокоєння лімбічної системи та активізація префронтальної кори – необхідна умова відновлення фізичного та психологічного здоров’я людини, на що й спрямований метод самотрансцендентної психосоматичної терапії. У стані активності префронтальна кора (свідоме) здатна контролювати імпульси смугастого тіла (несвідоме) та формувати у верхній зоні смугастого тіла нові корисні звички (змінювати характер несвідомого), що є умовою духовного розвитку людини до рівня зрілої особистості
Психоемоційні розлади у хворих на ревматоїдний артрит: результати дослідження
No full textThis is a conference abstract from the Scientific-practical conference "Psychosomatic medicine: science and practice". Eighty women, patients with RА in the age of from 16 till 60 years (average age 42,4±1,18), with duration of disease from 1 year till 30 years (average duration 8,36±0,79) were surveyed. The borderline mental disorders of patients with RА were investigated. Experimental psychological inspection was carried out with use of techniques: ТАS (Toronto Alexithymia Scale ), BIPQ (Bechterev Institute personal questionnaire), Teilor's Manifest Anxiety Scale. Даний текст є тезами Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Було обстежено 80 жінок, хворих РА у віці від 16 до 60 років (середній вік 42,4 ± 1,18), з тривалістю захворювання від 1 року до 30 років (середня тривалість 8,36 ± 0,79). Було досліджено емоційно нестабільні психічні розлади у хворих на ревматоїдний артрит. Експериментально-психологічне обстеження проводилося з використанням методик: ТАS (Торонтська шкала алекситимії), Особистісний опитувальник Бехтерівського Інституту, Шкала проявів тривоги Тейлора.
 
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
No full textBackground: Approximately one million cancer patients live in Ukraine. These persons are at a high risk of manifestation of psychiatric disorders, especially depressive spectrum disorders and anxiety disorders, which may be treated with antidepressants if indications are present. Besides, oncological patients suffer from a number of miscellaneous somatic and psychosomatic conditions, that may also be totally or partly alleviated by using antidepressants. Thus, proper safe and evidence-based usage of these drugs is required. Unfortunately, there’s a lack of Ukrainian scientific literature highlighting this issue. This review is published to fulfill the aforementioned gap.
Objectives: To survey the usage of antidepressants in the cohort of cancer patients, to evaluate a modern state of evidence base concerning this issue, and to study indications, contraindications, and other peculiarities in respect of prescribing these drugs to oncological patients.
Methods: We reviewed and analyzed literature (meta-analyses, RTCs, observational studies, case studies) published in the last 10 years by searching PubMed and Google Scholar. We used the following keywords: “antidepressants”, “oncology”, “cancer”, “cancer symptoms”, “depression” and “drug interaction”. For our purposes, we also used NCCN, ASCO, ESMO, IPOS guidelines in case they were available and concerned our subject.
Results: The review focuses attention on the usage of antidepressants in oncological patients. Best-practice recommendations for choosing a drug are given, information on a drug-to-drug interaction with chemotherapy and other common in oncology drugs, issues with regard to comorbid somatic problems that define prescribing, and off-label indications (pain, hot flushes, pruritus, etc.) are discussed.
Conclusion: Despite the paucity of high-quality researches, a huge amount of evidences support the statement, that antidepressants significantly improve cancer patients’ quality of life by ceasing both depressive/anxious symptoms and typical cancer-related symptoms. To provide best professional help with these drugs, implementation of guidelines recommendations as well as adherence to experience collected from prescribing antidepressants to non-cancer population, which supports the effectiveness of this class of drugs for the treatment of depression, anxiety and pain are essential. Актуальність. Близько мільйона онкопацієнтів проживає в Україні. Ці особи перебувають в групі ризику щодо виникнення психічних розладів, насамперед тривожних та депресивних, які, якщо є покази, усуваються антидепресантами. Крім того, онкопацієнти страждають від низки соматичних та психосоматичних станів, які теж повністю або частково усуваються антидепресантами. Таким чином, правильне та безпечне використання цієї групи препаратів, яке базується на доказовій медицині, у пацієнтів з раком є вкрай важливим. На жаль, україномовна література на цю тему майже відсутня, тому цей огляд має заповнити наявну прогалину.
Мета. Дослідження проблеми використання антидепресантів для онкологічних пацієнтів, вивчення стану доказової бази, показань та протипоказань, особливостей виписування цієї групи препаратів онкопацієнтам.
Матеріали і методи. Проведено огляд та аналіз літератури за останні 10 років (мета-аналізи, рандомізовані клінічні дослідження, обсерваційні дослідження, клінічні випадки) за допомогою PubMed та Google Scholar. Ключові слова: «antidepressants», «oncology», «cancer», «cancer symptoms», «depression», «drug interaction». Також були оглянуті клінічні настанови профільних організацій (NCCN, ASCO, ESMO, IPOS тощо), якщо такі були наявні та стосувалися нашої теми.
Результати. У даному огляді наведені дані щодо сучасного стану такої проблеми як використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Висвітлено сучасні рекомендації щодо вибору препаратів, їхньої взаємодії з хіміотерапією та іншими ліками, що часто використовуються в онкології, особливості врахування соматичного стану, а також принципи їхнього використання «off-label» (біль, вазомоторні явища, свербіж тощо).
Висновки. Незважаючи на те, що якісних досліджень не вистачає, наявний масив доказів дозволяє стверджувати, що антидепресанти суттєво покращують якість життя онкологічних пацієнтів, впливаючи як на депресивні чи тривожні симптоми, так і на симптоми, пов’язані з раком. Для кращого використання цих препаратів слід дотримуватися наявних клінічних настанов, а також використовувати дані із загальної популяції, для якої ефективність антидепресантів у боротьбі з депресивними, тривожними, больовими та деякими іншими розладами давно доведена
Технологія багаторівневої прогностичної оцінки психосоціальної дезадаптації у жінок з депресивними розладами, як основа персоніфікації лікувально-реабілітаційних підходів в їх комплексному лікуванні
No full textIntroduction. A sad sign of today is the tendency to turn depressive disorders into a marker of modern society, the spread of which is steadily growing. Depression makes it difficult to meet basic human needs and negatively affects their daily life, leading to a significant reduction in quality of life and the formation of psychosocial maladjustment (PM), the development and progression of which is influenced by social factors of macro-, meso- and microsocial levels. Of course, such effects of these factors are not the same, and the question of identifying the interaction of maladaptation in the structure of depression, and PM macro-, meso- and microsocial levels have not yet found a final solution, which makes it impossible to develop personalized approaches to treatment and rehabilitation of these patients.
Goal. The goal was to develop technology for multilevel prognostic assessment of psychosocial maladaptation in women with depressive disorders, aimed at early detection of the contingent with potentially high levels of maladjustment, as a basis for the personification of treatment and rehabilitation, approaches in their comprehensive treatment.
Materials and methods. To achieve this goal, 252 women with depressive disorders were surveyed: 94 people with psychogenic, 83 women with endogenous and 75 patients with organic depression. 48 women had no signs of PD, the other 204 showed manifestations of macro-, meso- and microsocial maladaptation of varying severity. The study was conducted using clinical-psychopathological and psychodiagnostic methods.
Results and conclusions. The study proposed a new technology in the form of a scale for estimating the probable degree of macro-, meso- and microsocial maladaptation based on the analysis of the severity of disorders of the depressive, anxiety and obsessive-phobic spectrum - easy to use and suitable for use in health care. I to conduct screening studies to identify early the contingent with potentially high levels of maladaptation, which will allow for the appropriate personification of psychocorrectional and rehabilitation interventions in their comprehensive treatment.Актуальність. Сумною ознакою сьогодення є тенденція перетворення депресивних розладів на маркер сучасного суспільства, розповсюдження якого неухильно зростає. Депресія утруднює задоволення базових потреб людини і негативно впливає на її повсякденну життєву активність, призводячи до значного зниження якості життя та формування психосоціальної дезадаптації (ПД), розвиток і прогресування якої відбувається під впливом дії соціальних чинників макро-, мезо- і мікросоціального рівнів. Зрозуміло, ці вплив цих чинників не є однаковим, й питання ідентифікації особливостей взаємовпливу дезадаптації в структурі депресії, і ПД макро-, мезо- та мікросоціального рівнів на теперішній час не знайшло свого остаточного вирішення, що унеможливлює розробку персоніфікованих підходів до лікування та реабілітації цих хворих.
Мета. Метою була розробка технології багаторівневої прогностичної оцінки психосоціальної дезадаптації у жінок з депресивними розладами, спрямовану на раннє виявлення контингенту з потенційно високими рівнями дезадаптації, як основу персоніфікації лікувально-реабілітаційних підходів в їх комплексному лікуванні.
Матеріали та методи. Для досягнення мети було обстежено 252 жінки з депресивними розладами: 94 особи з психогенною, 83 жінки з ендогенною і 75 пацієнток з органічною депресією. 48 жінок не мали ознак ПД, у інших 204 встановлені прояви макро-, мезо- і мікросоціальної дезадаптації різної вираженості. Дослідження проводилося з використанням клініко-психопатологічного та психодіагностичного методів.
Результати та висновки. В результаті дослідження було запропонована нова технологія у вигляді шкали для оціночного визначення ймовірного ступеню макро-, мезо- і мікросоціальної дезадаптації на підставі аналізу показників вираженості розладів депресивного, тривожного і обсесивно-фобічного спектру – проста у використанні і придатна для застосування в практиці охорони здоров'я для проведення скринінгових досліджень з метою раннього виявлення контингенту з потенційно високими рівнями дезадаптації, що дозволить здійснювати відповідну персоніфікацію психокорекційних і реабілітаційних втручань в їх комплексному лікуванні
Особливості психоемоційного стану і стресового реагування учасників бойових дій з травматичними ушкодженнями магістральних судин кінцівок з різним об’ємом оперативного втручання
No full textAim. The aim of the work was to investigate the peculiarities of psycho-emotional state and stress response of combatants with traumatic injuries of the main vessels of the extremities with different volume of surgery, to identify personalized targets of psychological correction of psychological maladjustment for this group of patients.
Materials and methods. To achieve this goal on the basis of the Military Medical Clinical Center of the Northern region, 150 combatants were examined during 2018-2019 who were there for treatment after participating in hostilities. The main group (MG) consisted of 120 people who had traumatic injuries of the main vessels of the extremities, the comparison group (CG) - 30 fighters without somatic combat injuries. According to the criterion of the volume of surgery, MG patients were divided into two subgroups - MG1 - 60 injured with traumatic injuries of the main vessels of the extremities, who managed to save the injured limb after surgery; MG2 - 60 wounded with traumatic injuries of the main vessels of the extremities, which led to amputation of the extremities. The study used clinical-psychological, psychodiagnostical and statistical methods.
Results. As a result of the study we were able to confirm the previous hypothesis of greater severity and variability of signs of post-stress psychological maladjustment in the form of distortion of the psycho-emotional sphere and stress response in people with combined mental and somatic combat trauma, compared with combatants without somatic injuries. According to all the studied parameters - general psychopathological symptoms, manifestations of depressive, anxiety and stress response - the lowest severity of all indicators was observed in somatically uninjured fighters. The Global Severity Index (GSI), the index of severity of psychopathological manifestations (PSI), the total indicators of depression and pathological anxiety (at the level of moderate) were higher among fighters who lost a limb due to injury, however, in persons with preserved limbs distress (PDSI) against the background of slightly lower rates of depression and anxiety (at the level of mild depression and mild with a tendency to moderate anxiety). It is expected that for combatants who survived limb amputation due to injuries, higher levels of both post-traumatic stress response (due to double mental and somatic combat trauma) and acute stress disorder (both reactions to limb loss due to surgery) indicators, and for individual symptoms. However, injured combatants who managed to save their limbs as a result of surgery had significantly higher rates of "survivor guilt" than those who survived amputation. In combatants without combat traumatic injuries, most indicators, as well as integrated indicators of stress response were significantly lower than those of wounded with injuries to the main vessels of the extremities.
Conclusions. The established patterns are important to take into account when developing measures for psychocorrection of psychological maladjustment of combatants with damage to the main vessels of the extremities.Мета. Мета роботи – дослідити особливості психоемоційного стану і стресового реагування учасників бойових дій з травматичними ушкодженнями магістральних судин кінцівок з різним об’ємом оперативного втручання, для визначення персоніфікованих мішеней психокорекції психологічної дезадаптації для даного контингенту пацієнтів.
Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети протягом 2018 – 2019 рр. на базі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, було обстежено 150 комбатантів, які знаходилися там на лікуванні після участі у бойових діях. Основну групу (ОГ) склали 120 осіб, які мали травматичні ушкодження магістральних судин кінцівок, групу порівняння (ГП) – 30 бійців без соматичних бойових ушкоджень. За критерієм об’єму оперативного втручання пацієнти ОГ були розділені на дві підгрупи – ОГ1 – 60 поранених з травматичними ушкодженнями магістральних судин кінцівок, яким після оперативного втручання вдалося зберегти поранену кінцівку; ОГ2 – 60 поранених з травматичними ушкодженнями магістральних судин кінцівок, які привели до ампутації кінцівок. В дослідженні використовували клініко-психологічний, психодіагностичний і статистичний методи.
Результати. В результаті дослідження нам вдалося підтвердити попередню гіпотезу щодо більшої вираженості і варіативності ознак постстресової психологічної дезадаптації у вигляді викривлення психоемоційної сфери і стресового реагування у осіб з поєднаною психічною і соматичною бойовими травмами, порівняно з учасниками бойових дій без соматичних ушкоджень. За усіма досліджуваними параметрами – загальною психопатологічною симптоматикою, проявами депресивного, тривожного та стресового реагування – найменша вираженість усіх показників спостерігалась у соматично нетравмованих бійців. Загальний індекс психопатологічної симптоматики (GSI), індекс вираженості психопатологічних проявів (РSI), сумарні показники депресії і патологічної тривоги (на рівні помірного ступеню) виявились вищими серед бійців, які внаслідок поранення втратили кінцівку, проте, в осіб зі збереженими кінцівками виявлено найбільший індекс вираженості дистресу (PDSI) на тлі дещо нижчих показників депресії і тривоги (на рівні легкої депресії та легкої з тенденцією до помірної тривоги). Очікувано, що для комбатантів, які через поранення пережили ампутацію кінцівки, характерними виявились вищі рівні вираженості як посттравматичного стресового реагування (через подвійну психічну і соматичну бойову травму), так і гострого стресового розладу (як реакції на втрату кінцівки внаслідок оперативного втручання) і за інтегральними показниками, і за окремими симптомами. Однак, травмовані комбатанти, яким вдалося зберегти кінцівку внаслідок оперативного втручання, мали значно вищі показники за параметром «провина того, хто вижив», порівняно з особами, що пережили ампутацію. У комбатантів без бойових травматичних ушкоджень більшість показників, а також інтегральні показники стресового реагування були значуще меншими у порівнянні з показниками поранених з ушкодженнями магістральних судин кінцівок.
Висновки. Встановлені закономірності є важливими щодо врахування їх при розробці заходів психокорекції психологічної дезадаптації учасників бойових дій з ушкодженнями магістральних судин кінцівок
Фактори ризику непсихотичних психічних та поведінкових розладів в умовах соціального стресу
No full textIntroduction. In recent years, there has been increased attention of researchers to the problems of psychogenic diseases due to the increasing prevalence of this pathology and a deeper understanding of their role in shaping social maladaptation. The social crisis, the ongoing, almost 4 years of hostilities in the east of Ukraine, the forced labor migration of the population in search of financial support for the family, and sometimes the only opportunity to survive in the conditions of socio-economic crisis have led to the disadaptation of a large part of society.
Purpose. Investigate risk factors for non-psychotic mental and behavioral disorders among migrant workers and combatants in order to prevent mental illness.
Materials and methods. Clinical-psychopathological and experimental-psychological studies of labor migrants and demobilized combatants were conducted in 2 districts of the Chernivtsi region, namely, Storozhinets and Zastavna districts.
Results. The screening test surveyed 150 people - 80 combatants and 70 migrant workers. Stressful were: 30 combatants and 40 migrant workers. Risk factors such as low socioeconomic status, the absence of a large proportion of migrant workers and demobilized material-labor combatants at the time of the survey, lack of "full" understanding in the family and support from them led to emotional experiences. The "unfairness" and "frequent" undervaluation of undervalued labor by migrant workers provoked the onset of anxiety and craving for drinking. Demobilized combatants were "indifferent" to their problems on the part of society caused irritability, aggression, which were exacerbated by the use of psychoactive substances. Thus, the set of stressors (migrational, combat, psychological) has led to significant changes in the lives of forced labor migrants and demobilized combatants in Eastern Ukraine, provoked social disadaptation in society and impaired the quality of life and social functioning in society. These significant stressors have created a threatening background to the mental health disorder of Ukrainians. Therefore, labor migration and participation in combat are extremely strong stressors that deplete the individual both physically and mentally and in need of effective state and medical assistance.Вступ. В останні роки підвищена увага дослідників до проблем психогенних захворювань обумовлена зростаючою поширеністю цієї патології і більш глибоким розумінням їх ролі в формуванні соціальної дезадаптації. Соціальна криза, що триває майже 4 роки, бойові дії на сході України, вимушена трудова міграція населення в пошуках фінансової підтримки для сім'ї, а іноді і єдина можливість вижити в умовах соціально-економічної кризи призвели до дезадаптації значної частини суспільства.Мета. Вивчити фактори ризику психічних і поведінкових розладів, які пов'язані з психозом, серед трудящих-мігрантів і комбатантів з метою запобігання психічних захворювань.Матеріали та методи. Клініко-психопатологічні та експериментально-психологічні дослідження трудових мігрантів і демобілізованих комбатантів проводилися в 2 районах Чернівецької області, а саме в Сторожинецькому та ЗАСТАВСЬКИЙ районах.
Отримані результати. Скринінг-тест опитав 150 осіб - 80 комбатантів і 70 робітників-мігрантів. Напруженими були: 30 комбатантів і 40 робітників-мігрантів. Фактори ризику, такі як низький соціально-економічний статус, відсутність значної частки трудящих-мігрантів і демобілізованих комбатантів на момент проведення опитування, відсутність «повного» розуміння в сім'ї і підтримки з боку, привели до емоційних переживань. «Несправедливість» і «часта» недооцінка працею-мігрантами недооцінений праці спровокували тривогу і спрагу пиття. Демобілізовані комбатанти були «байдужими», до їх проблем з боку суспільства викликали дратівливість, агресію, які поглиблювалися вживанням психоактивних речовин. Таким чином, сукупність стрессоров (міграційних, бойових, психологічних) привела до значних змін в житті вимушених трудових мігрантів і демобілізованих комбатантів на сході України, спровокувала соціальну дезадаптацію в суспільстві і погіршила якість життя і соціальне функціонування в суспільстві. Ці істотні фактори стресу створили загрозливий фон для розлади психічного здоров'я українців. Таким чином, трудова міграція та участь в бойових діях є надзвичайно сильними стрессорами, які виснажують людини як фізично, так і психічно, і потребують ефективної державної та медичної допомоги
Психологічні особливості прояву кібербулінгу у сучасних школярів
No full textOne of the most pressing problems for a child to connect to the Internet is the risk of a cyberbullying attack. Cyberbullying is the latest form of aggression, which involves cruel actions aimed at harassing, harming, humiliating people with the use of information and communication means: mobile phones, e-mail, social networks, etc. For a long time, communication on the Internet has become an integral part of the life of a modern teenager. The problem is that it may carry some dangers that an adult may not suspect. This topic is quite relevant and nowadays there is a great need to investigate this phenomenon.
The phenomenon of cyberbullying is manifested in various behavioral manifestations. In the smallest manifestation, there are jokes, ridicule, songs or pictures that are not even recognizable as bulling. On the other, the radical side is psychological virtual terror, which causes irreparable harm, lowers a teenager's self-esteem, makes him emotionally depressed, and can even lead to suicidal attempts. In this regard, the term "bullycide", that is, the death of a person as a result of bulling was singled out.
Psychological peculiarities of manifestation and causes of aggression of modern schoolchildren have been sufficiently studied, and the phenomenon of cyberbullying has not been revealed in modern psychological scientific literature.
The purpose of this study is to study the psychological features of cyberbullying in modern schoolchildren. Due to the lack of methods to investigate this phenomenon, an authoritative questionnaire for involvement in cyberbullying was created.
The psychological content of the concept, the roles inherent in cyberbullying situations, the types of behavior of the persecutor, as well as the traits inherent in the pursuer, the victim and the witness of the cyberbullying are revealed.
The research results describe the results of theoretical and empirical studies of psychological features of cyberbullying manifestation in modern schoolchildren, depending on age and gender. The study found that cyberbullying is the most common phenomenon among high school students. Also, empirically proved differences in the manifestations of cyberbullying students, depending on their article.Однією із найгостріших проблем взаємодії дитини з інтернетом є небезпека зіткнення з нападами, які називають кібербулінгом. Кібербулінг – це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо. Вже давно спілкування в інтернет-середовищі стало невіддільною частиною життя сучасного підлітка. Проблема полягає в тому, що це може нести в собі певні небезпеки про які дорослий може і не підозрювати. Дана тема є досить актуальною і в наш час існує велика потреба в дослідженні даного явища.
Явище кібербулінгу, проявляється в різноманітних поведінкових проявах. В найменшому своєму прояві знаходяться жарти, насмішки, пісні або ж картинки, які навіть неможливо розпізнати як булінг. На іншій ж, радикальній стороні це психологічний віртуальний терор, який завдає непоправної шкоди, знижує самооцінку підлітка, робить його емоційно пригніченим і навіть може призводити до суїцидальних спроб. В зв`язку з цим виділили термін «буліцид», тобто загибель людини внаслідок булінгу.
Психологічні особливості прояву та причини агресивності сучасних школярів питання достатньо вивчене а явище кібербулінгу розкрито у сучасній психологічній науковій літературі ще недостатньо
Метою даного дослідження є вивчення психологічних особливостей прояву кібербулінгу у сучасних школярів. В зв`язку з відсутністю методів для дослідження цього явища був створений авторський опитувальник причетності до кібербулінгу.
В роботі розкрито психологічний зміст поняття, ролі притаманні ситуаціям кібербулінгу, типи поведінки переслідувача, а також риси притаманні переслідувачу, жертві та свідку кібербулінгу.
В результатах дослідження описуються результати теоретико-емпіричних досліджень психологічних особливостей прояву кібербулінгу у сучасних школярів в залежності від віку та статі. В ході дослідження виявлено, що кібербулінг як негативне явище найчастіше зустрічається серед учнів старших класів. Також емпірично доведено відмінності у проявах кібербулінгу учнів залежно від їх статті.
 
Рекомендації щодо комунікації лікаря з пацієнтом в клініці онкології, акушерства-гінекології та педіатрії
No full textBackground: The quality and effectiveness of health care is largely determined by the quality of contact between doctor and patient. Possessing communicative skills and knowledge of effective means of medical communication allows a doctor of any specialty to solve more effectively complex tasks that arise in the medical-diagnostic process. Effective communication and strong patient–physician relationships, while central to all fields of medicine, are of particular importance in obstetrics and gynecology given the sensitive and intimate nature of commonly addressed clinical concerns. Communication between clinicians and patients is a multidimensional concept and involves the content of dialogue, the affective component (i.e., what happens emotionally to the physician and patient during the encounter), and nonverbal behaviors. Communicating with oncological, obstetric, gynecological and pediatric patients is a challenging task and requires considerable attention and communicative competence of doctors.
Methods: This review is based on materials of the articles on the recommendations of evidence-based medicine concerning the communication of doctors and patients in oncology, obstetrics and gynecology and pediatrics clinics.
Results: As a result, we anticipate that this review will distribute and promote knowledge about methods of evidence-based medicine for improving communication in obstetrics-gynecology, pediatrics and oncology clinics.
Conclusion: The physicians’ ability to communicate effectively is the key to a successful relationship between a patient and a doctor. The current state of the health care system requires increased clinical efficacy and less time for each patient, which may impede the quality of communication between the patient and the physician. According to the American Academy of Pediatrics, effective communication is a cornerstone of care, an answer to the needs of the patient and the dynamics of the family. The use of a patient-centered approach, empathy, shared decision-making improves the relationship between patient and physician, the effectiveness of therapy and increased adherence to prescribed treatment in oncology, obstetrics, gynecology and pediatrics.Актуальність: Ефективність медичної допомоги у великій мірі визначається якістю контакту між лікарем та пацієнтом. Володіння комунікативними навичками та знання дієвих засобів медичного спілкування дозволяє лікарю будь-якої спеціальності більш ефективно вирішувати складні завдання, які виникають в лікувально-діагностичному процесі. Ефективне спілкування і міцні відносини між пацієнтом і лікарем, хоча і є центральними для всіх галузей медицини, мають особливе значення в акушерстві та гінекології, враховуючи делікатний і інтимний характер клінічних проблем які зазвичай вирішуються в цих відділеннях. Спілкування між лікарями і пацієнтами є багатоплановим поняттям і включає в себе зміст діалогу, афективний компонент (тобто те, що емоційно відбувається з лікарем і пацієнтом під час зустрічі) й невербальну поведінку. Спілкування з онкологічними, акушерськими, гінекологічними та педіатричними пацієнтами є складним завданням і вимагає значної уваги і комунікативної компетентності лікарів.
Методи: Даний огляд базується на матеріалах статей про рекомендації доказової медицини стосовно спілкування лікарів та пацієнтів в онкологічних, акушерських і гінекологічних та педіатричних клініках.
Результати: В результаті ми очікуємо, що цей огляд сприятиме поширенню знань про методи доказової медицини для покращення спілкування в акушерстві-гінекології, педіатрії та онкології.
Висновки: Здатність лікарів до ефективної комунікації є ключем до успішних відносин між пацієнтом і лікарем. Сучасний стан системи охорони здоров'я вимагає збільшення клінічної продуктивності та меншого часу для кожного пацієнта, що може перешкоджати якісному спілкуванню між пацієнтом і лікарем. За даними Американської академії педіатрії, ефективне спілкування є наріжним каменем медичної допомоги, відповіддю на потреби пацієнта і динаміку сім'ї. Використання пацієнт-центрованого підходу, емпатії, спільного прийняття рішень покращує зв'язок між пацієнтом і лікарем, ефективність терапії та збільшує прихильність до призначеного лікування у клініці онкології, акушерства-гінекології та педіатрії
Психологічне підгрунтя внутрішньої картини хвороби у хворих на розсіяний склероз
No full textThis is a conference abstract from the Scientific-practical conference "Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to the psychological background of the internal picture of illness in patients with multiple sclerosis. This internal picture is based on numerous psychological indicators, balance of interaction of conscious and unconscious processes. Unconscious processes are often understood as mechanisms of protection that influence on the adaptive capacity of patients. An internal picture of illness in patients with multiple sclerosis is formed by cognitive, mnemonic and emotional disorders. In this case, general fatigability, depressive and anxiety disorders, reduction of short-term memory are dominated, while fear is not characteristic. Maladaptive type of relation to the disease is dominated, this correlates with the magnitude and number of focuses of demyelination in the brain.Даний текст є тезами Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Описане нижче присвячено психологічному підгрунтю внутрішньої картини хвороби у хворих на розсіяний склероз. Внутрішня картина хвороби базується на численних психологічних показниках, балансу взаємодії усвідомлених та неусвідомлюваних процесів. Несвідомі процеси розуміються часто як механізми захисту, що впливають на адаптивні можливості хворих. Внутрішня картина хвороби у хворих на розсіяний склероз обумовлена когнітивними, мнестичними та емоційними розладами. При цьому переважають загальна втомлюваність, депресивні та тривожні порушення, зниження короткочасної пам’яті, в той час як відчуття страху не є характерним. Переважає дезадаптивний тип відношення до хвороби, який корелює з величиною і кількістю вогнищ демієлінізації у головному мозку