Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Психічне здоров’я і стигматизація в умовах сьогодення
No full textThis is a conference abstract from the II Scientific-practical conference "Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to mental health and stigmatization in today's environment.Даний текст є тезами II Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Описане нижче присвячено психічному здоров’ю і стигматизації в умовах сьогодення
Розуміння генетичної природи деяких психічних розладів. Синдром делеції 1q21.1 хромосоми. Скорочений огляд
No full textBy studying genes, genetic variation and heredity, genetics opens the veil and enriches us with new knowledge about the nature of neuropsychiatric diseases. Appears, that both widespread and well-known diseases and very rare disorders not quite understood to science mostly are genetically determined and occupy certain areas (loci) in certain chromosomes, like books on the shelves in the library. Many chromosomal abnormalities manifesting behavioural and mental disorders are already known today.
The article highlights new knowledge about behaviour disorders associated with the first largest human chromosome. Various failures, such as deletion, microdeletion, or duplication at certain loci of this chromosome, it seems to play a significant role in the appearance of both well-known and poorly understanding neuropsychiatric disorders. Emphasis is placed on the deletion syndrome of its long shoulder - 1q21.1 chromosome deletion syndrome. The ideogram of the first chromosome is pointed below, and the abnormal loci are clearly identified and discussed. Modern diagnostic techniques used to determine chromosomal abnormalities are highlighted, and the possible mechanisms of the heritability is analyzed and discussed. Examples of possible clinical manifestations that have ever been found in carriers with this syndrome and methods of treatment and rehabilitation are underlined as well.
An important point is that an attempt is made to summarize knowledge of disorders caused by deletion and duplication of the long arm of chromosome 1q21.1. Scientists are actively seeking all possible links in the development of schizophrenia and autism in carriers.
The importance of understanding and knowing this is an integral part of the diagnostic and therapeutic processes for a modern psychiatrist. It is important to take this into account during the first meeting and talking with relatives or the patient himself. In addition, it is of great importance for the management of patients with the syndrome and for understanding the consequences and prognosis of neuropsychiatric disorders.Займаючись вивченням генів, генетичних варіацій та спадковості, генетика розкриває завісу та збагачує нас новими знаннями про природу нейропсихіатричних захворювань. З’являється, що як широко поширені та відомі нам хвороби, так і дуже рідкісні, не зовсім ще зрозумілі науці – в більшості своєї генетично детерміновані і займають певні ділянки (локуси) в певних хромосомах, як книжки на полицях бібліотеки. Насьогодні вже відомо багато хромосомних аномалій, маніфестуючих порушенням поведінки та психічними розладами.
В статті висвітлюються нові знання про порушення поведінки, пов’язанні з першою найбільшою хромосомою людини. Виявляється, що різноманітні збої, як делеція, мікроделеція або дуплікація в певних локусах цієї хромосомі грають значну роль в появі як добре відомих, так і не зовсім, нейропсихіатричних розладів. Акцентується увага саме на синдромі делеції її довгого плеча – синдром делеції 1q21.1 хромосоми. В наведеній ідіограмі першої хромосоми чітко визначені локуси порушень, що обговорюються. Освітлюються методи сучасної діагностики, що використовуються для визначення хромосомних аномалій та аналізується і обговорюється можливий механізм встаткування. Наводяться приклади можливих клінічних проявів, що були колись виявлені у носіїв з таким синдромом, та методи лікування і реабілітації.
Важливим моментом є те, що надається спроба узагальнити знання про порушення, викликане синдромом делеції та дуплікації довгого плеча хромосоми 1q21.1 та ведеться активний пошук можливих зав’язків з розвитком шизофренії та аутизмом у носіїв.
Важливість розуміння і знання цього - є невід’ємною частиною діагностичного та лікувального процесів сучасного психіатра. Це важливо враховувати вже при першій зустрічі та бесіді з родичами або самим пацієнтом. До того ж, це має велике значення для ведення пацієнтів з синдромом та розуміння наслідків і прогнозу нейропсихіатричного розладу
Розвиток концепції резилієнсу в науковій літературі протягом останніх років
No full textBackground. Increasing number of resilience studies in recent years is accompanied by a reconsideration of its concept. Researchers note that there is exist a problem of unified understanding of resilience. There has been a number of English studies with a fundamental analysis of accumulated definitions and conceptual problems of resilience, but an analysis of accumulated in recent years Ukrainian literature related to resilience has not yet been done. A clear terminological definition of resilience and a distinction with closely related concepts becomes a necessary prerequisite for further research on its reliable evaluation and development of new approaches to therapy.
Aim. To systematize and compare the approaches presented in the Ukrainian and foreign scientific literature in recent years to conceptualize resilience and its distinction with other terms, and to offer recommendations for further resilience research.
Materials and methods. A qualitative and quantitative content-analysis of scientific Ukrainian and English literature, published from 2016 to December 15, 2019, outlining various approaches to interpreting the concept of resilience, was conducted.
Results and discussion. There are both divergent and common points in conceptualization of resilience presented in Ukrainian-language literature and the latest global conceptualization trends. In English literature, as well as in Ukrainian, resilience belongs to the category of adaptation, is preceded by a traumatic event or stressful impact, and defined as a dynamic process. At the same time, in Ukrainian literature, the trajectory of resilience is interpreted mainly as resistance to stress, maintaining of normal functioning in conditions of traumatic impact, while in the English literature conceptualization of resilience as a return to the previous level of functioning is predominated.
Conclusions. Based on the analysis and synthesis of information, we propose to define resilience as an adaptive dynamic process of returning to initial psychosocial functioning after a period of maladaptive functioning due to the disorganizing effect of psycho-traumatic factors. We recommend to clearly differentiate resilience with stress-resistance, hardiness, coping, and post-traumatic growth, and not use these terms as synonyms for resilience, for accurate operationalization and avoidance of terminological confusion.Актуальність. Збільшення кількості досліджень резилієнсу останніми роками супроводжується переоцінкою його концепту, тому дослідники відмічають появу проблеми єдиного розуміння резилієнсу. Існує низка англомовних досліджень із фундаментальним аналізом накопичених визначень та концептуальних проблем резилієнсу, проте аналізу накопиченого за останні роки масиву україномовної наукової літератури, яка стосується резилієнсу, ще не було зроблено. Чітке термінологічне визначення резилієнсу та розмежування з близькими за значенням поняттями постає необхідною передумовою подальших досліджень щодо його надійної та достовірної оцінки й розробки нових підходів до терапії.
Мета. Систематизувати та порівняти представлені в українській та зарубіжній науковій літературі за останні роки підходи до концептуалізації поняття «резилієнс» і його розмежування з іншими термінами, та запропонувати рекомендації щодо подальших досліджень резилієнсу.
Матеріали і методи. Було проведено якісний та кількісний контент-аналіз наукової україномовної та англомовної літератури, опублікованої за період з 2016 по 15 грудня 2019 р., в якій викладено різні підходи до тлумачення поняття резилієнсу.
Результати та обговорення. Існують як розбіжні, так і спільні моменти у термінологічному змісті резилієнсу, представленому в україномовній літературі, та останніми світовими тенденціями щодо дефініції даного концепту. Як в англомовній, так і в україномовній літературі резилієнс відноситься до категорії адаптації, йому передує травматична подія або стресовий вплив, переважає визначення резилієнсу як динамічного процесу. Разом з тим, в україномовній літературі траєкторія резилієнсу тлумачиться переважно як стійкість до стресу, підтримання нормального функціонування в умовах психотравмуючого впливу, в той час як в останні роки в англомовній літературі значно переважає концептуалізація резилієнсу як повернення до попереднього рівня функціонування, швидкого відновлення.
Висновки. Базуючись на проведеному аналізі та синтезі інформації, ми пропонуємо визначати резилієнс як адаптивний динамічний процес повернення до початкового психосоціального функціонування після періоду дезадаптивного функціонування внаслідок дезорганізуючої дії психотравмуючих факторів. Ми рекомендуємо чітко розмежовувати резилієнс зі стресостійкістю, життєстійкістю, копінгом та посттравматичним зростанням і не вживати їх як синоніми резилієнсу для точної операціоналізації і уникнення термінологічної плутанини
Фотомагнітна терапія і краніосакральна терапія для реабілітації хворих з хронічною ішемією головного мозку в підгострій фазі
No full textThis is a conference abstract from the "Psychosomatic Medicine Of The XXI Century: Realities And Perspectives" Congress. It is dedicated to the photomagnetic therapy and craniosacral therapy for rehabilitation patients with chronic brain ischemia at subacute phase.Даний текст є тезами Конгресу: «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Описане нижче присвячено фотомагнітній терапії та краніосакральній терапії для реабілітації хворих з хронічною ішемією головного мозку в підгострій фазі.</p> <p>Даний текст є тезами Конгресу: «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Описане нижче присвячено фотомагнітній терапії та краніосакральній терапії для реабілітації хворих з хронічною ішемією головного мозку в підгострій фазі
Клінічні аспекти використання електростимуляції при вертеброгенній патології попереково-крижового відділу хребта, огляд літератури
No full textThis is a conference abstract from the Scientific-practical conference "Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to clinical aspects of the use of electrostimulation at vertebrogenic pathology of the lumbosacral spine department.Даний текст є тезами Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Описане нижче присвячено клінічним аспектам використання електростимуляції при вертеброгенній патології попереково-крижового відділу хребта
Порівняльна характеристика якості життя пацієнтів з віддаленими наслідками бойової травми мозку
No full textThis is a conference abstract from the II Scientific-practical conference "Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to the comparative characteristic of quality of life in patients with distant consequences of combat brain injury.Даний текст є тезами II Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Описане нижче присвячено порівняльній характеристиці якості життя пацієнтів з віддаленими наслідками бойової травми мозку
До проблеми формування мотивації у студентів медичних вищих навчальних закладів
No full textThere was conducted a questionnaire of 43 students of 5-6 courses of the higher educational establishment to evaluate the motivational levers in the formation of professional status.
The issues related to orientation in choosing a doctor’s profession, determining the most important academic subjects in teaching and forming a doctor’s outlook and basic motivations for professional growth, personal assessment of the attitude to one’s health were considered.
The majority of respondents (70%) indicated that the medical speciality was chosen under the influence of their parents according to dynasty principles. Learning process used in schools and “homework” process was considered appropriate because it greatly facilitates better understanding of subjects and self-organization.
The most important basic subjects for the respondents were anatomy, histology, physiology, pharmacology; because they are the basis for understanding the etiopathogenesis and clinical manifestations of the disease. Simultaneous study of these disciplines provides the basis for the formation of a unified view of the functional and morphological features of the body and the consequences of disorders in the process of disease.
A great influence on the interest of students in the study of clinical disciplines is the recognition of the authority of the teacher. Conducting debates, brainstorming sessions, and the presence of students at clinical conferences enables to communicate most actively and express your views on problem situations. More than 20% of students wanted to gain experience in research.
Concerning the formation of clinical thinking, the most necessary was considered to be clinical examinations with the demonstration of patients with the analysis of the medical history and the subsequent prognostic assessment of the course of the pathological process.
The most interested in conducting clinical trials were trainees who worked part-time in health care facilities and involved in doctor-patient interactions.
Emergencies and the need to assist patients during the duty cycle required concentration and proper accountability. In the formation of motivational principles of professional development and success the following ones were considered important: the process of employment - 72.1%, the social value of the profession - 54.9%, career opportunities - 41.7%, independence in decision-making - 25.4%.
Staying in an inpatient atmosphere, supervising patients and exposing the negative direct impact of bad habits on the course of the disease require careful assessment and a personal focus on keeping to a healthy lifestyle. The physician should be an authority for the patient and a role model.Проводилось анкетування 43 студентів 5-6 курсів вищого навчального медичного закладу з метою оцінки мотиваційних важилів у формуванні професійного статусу.
Розглядались питання що до ореєнтовності в обиранні професії лікаря, визначенні найбільш вагомих академічних предметів при навчанні та формуванні світогляду лікаря та основних мотиваційних стимулів що до професійного зростання, особиста оцінка відношення до стану власного здоров′я.
Більшість опитуваних (70%) зазначили, що лікарська спеціальность обиралась під впливом батьків згідно дінастійним принципам. Процес навчання за схемою шкільного опитування та «домашнього завдання» вважалося доречним, тому що, в значній мірі, сприяє кращому розумінню предметів та самоорганізованості.
Найбільш важливими базовими предметами для респондентів були анатомія, гістологія, фізіологія, фармакологія; бо вони є основою до розуміння етіопатогенезу та клінічних проявів захворювань. Одночасне вивчення цих дісиплін забеспечує базу при формуванні єдиного уявлення про функціонально-морфологічні особливості організму та наслідки порушень в прцесі розвитку захворювань.
Великий вплив на зацікавленість студентів при вивченні клінічних дісциплін має визнання авторитету викладача. Проведення діспутів, мозкових штурмів, присутність студентів на клінічних конференціях дозволяє найбільш активно спілкуватися та висловлювати власні погляди на проблемні ситуації. Понад 20% студентів хотіли отримати досвід проведення дослідницької діяльності.
Що до формування клінічного мислення – найбільш необхідними вважались клінічні розгляди з демонстрацією хворих з аналізом історії хвороби і подальшим проведенням прогностичної оцінки перебігу патологічного процесу.
Найбільш зацікавленими у проведенні клінічних розглядів були слухачі, які працювали за сумісництвом в лікувальних закладах та безпосередньо спілкувалися з пацієтами.
Виникнення ургентних ситуацій та необхідність надання допомоги хворим в періодчергування вимагало зосередженості та належної відповідальності. У формуваннімотиваційних принципів професійного становлення і успішності важливими вважалися: сам процес трудової діяльності – 72,1%, соціальне значення професії – 54,9%, можливістькар′єрного зростання - 41,7%, самостійність в прийнятті рішень – 25.4%.
Перебування у атмосфері стаціонару, спостереження за хворими та викриття негативного безпосереднього впливу шкідливих звичок на перебіг захворювання вимагають проведенню ретельної оцінки та особистого зосередження на дотримуванні здорового образу життя. Лікар повинет бути авторитетом для хворого та прикладом для наслідування
Нервова анорексія може не залежати від індексу маси тіла і може виникнути у пацієнтів з нормальною вагою, надмірною вагою або ожирінням
No full textAccording to a new study by researchers from UCSF, adolescents and young people with anorexia nervosa (AN), whose weight is within normal, overweight or obese, have cardiovascular and other health complications, like AN patients with low body mass index (BMI).Згідно з новим дослідженням співробітників UCSF, у підлітків та молодих людей з нервовою анорексією (НА) та з нормальною або надмірною вагою чи навіть з ожирінням, є такі ж серцево-судинні та інші ускладнення для здоров'я, як і у пацієнтів з НА із низьким показником маси тіла (ІМТ)
Прояви сімейної тривоги у родинах з онкологічним пацієнтом
No full textBackground. Cancer is a hard challenge for the patient's family that causes changes in family functioning. In the study analyzed manifestations of family anxiety in families with cancer patients, depending on the stage of the disease and the level of adaptation in families.
Contingent and research methods. Based on informed consent, a psychological examination of 288 families with a cancer patient was conducted, of which 174 patients were women and 114 were men. The respondents were further divided into subgroups depending on the stage of cancer and the level of adaptability of the family system.
In the study used the Family Anxiety Questionnaire and the Family Adaptation and Cohesion Scale (FACES-3), a clinical-psychological interview.
Results. Oncology was a powerful stress factor that affected family functioning and potentiated changes in marital relationships, perceptions of family events, attitudes and responsibilities. On the level of family, anxiety influenced the progression of cancer, the adaptability of the family system, the gender of the couple. With continued cancer or relapse, the family responds with increasing family anxiety, guilt and hyper responsibility for the family situation, tension. The progression of cancer in a family member led to increasing manifestations of family anxiety, which expressed in a sense of helplessness, uncontrollability, independence of the situation in the family from their efforts, exaggeration of responsibility for events, failure to fulfil family obligations. Particularly striking was the increased anxiety and guilt in patients' wives. Violations of family adaptability were accompanied by increased family anxiety in all its structural components.
Conclusions. Medical-psychological help for a family of cancer patients is an important part of interventions in oncology practice.Актуальність. Онкологічне захворювання – це складний виклик для сім'ї пацієнта, що обумовлює зміни у сімейному функціонуванні. У дослідженні проаналізовано прояви сімейної тривоги у родинах з онкологічним пацієнтом в залежності від етапу перебігу хвороби та рівня адаптованості сімейної системи.
Контингент та методи дослідження. На основі інформованої згоди було проведено психологічне обстеження 288 сімей з онкологічним пацієнтом, з яких у 174 родинах хворими були жінки та 114 – чоловіки.Опитуваних додатково розділили на підгрупи в залежності від етапу перебігу онкологічного захворювання та рівня адаптованості сімейної системи. У дослідженні було використано опитувальник «Аналіз сімейної тривоги» та шкалу сімейної адаптації і згуртованості FACES-3, клініко-психологічне інтерв’ю.
Результати. Онкологічне захворювання виступало потужним стресовим фактором, який впливав на сімейне функціонування та потенціював зміни у подружніх стосунках, сприйняття сімейних подій, ставлення до своїх ролей та обов’язків. На рівень сімейної тривоги впливали прогресування онкологічного захворювання, адаптованість сімейної системи, стать подружжя. Прогресування онкологічного захворювання у одного з членів родини спричиняло зростання проявів сімейної тривоги, що виражалося у відчутті безпомічності, неконтрольованості, незалежності ситуації у сім¢ї від власних зусиль, перебільшенні відповідальності за події, напруження, непосильності виконання сімейних зобов’язань, які зросли . При продовженні онкологічної хвороби чи її рецидиві родина реагувала зростанням сімейної тривожності, почуття провини та гіпервідповідальності за сімейну ситуацію, напруженості. Особливо виразним було посилення тривожності та провини у дружин пацієнтів. Порушення сімейної адаптованості супроводжувалися підвищенням сімейної тривоги за всіма її структурними складовими.
Висновки. Медико-психологічна допомога для родини онкологічного пацієнта є невід’ємною складовою інтервенцій в онкологічній практиці
Психологічні особливості пацієнтів з хронічною неінфекційною гепатологічною патологією
No full textIntroduction. The prevalence of chronic liver disease (CLD) is over 30 million people worldwide, and it is growing rapidly due to the steady increase in the incidence of obesity-related liver disease. CLD can have a variety of etiologies.
Chronic liver disease increases the socio-economic burden on patients, their families and the health care system. CLD is associated with significant health care costs, loss of work productivity and/or disability, and significantly affects patients' quality of life.
In recent years, the mental health of patients, including those with CLD, has been actively studied since its impairment leads to a decrease in quality of life, which is associated with deteriorating treatment outcomes, reduced compliance toward treatment and increased mortality.
Aim. Determining the current state of analysis of the psychological characteristics of patients with chronic liver disease, systematization of the data and comparison of information presented in the Ukrainian and foreign scientific literature on this issue in recent years.
Methods and materials. A qualitative and quantitative content analysis of scientific Ukrainian and English literature published for the period from 2014 to 2019 was conducted, which sets out different views on the psychological characteristics of patients with chronic non-infectious liver pathology. The search was performed using the PubMed database.
To analyze the views of world researchers on the psychological characteristics of patients with chronic non-communicable liver disease, it was decided to include only review articles, concept analyzes, meta-analyses and systematic reviews published in English, presented in the scientific literature.
Conclusion. This review summarizes information about the psychological characteristics of patients with chronic non-communicable liver disease. Based on the above, we can conclude that this group of patients is characterized by low mood, chronic fatigue, low level of social adaptation, increased anxiety and reduced efficiency.
Studies by different scientists from different countries agree that patients with chronic liver disease are characterized by the above symptoms. However, no exact explanation has yet been found as to what exactly caused this. Some emphasize psychoneurophysiology and associate these symptoms with chronic inflammation, which is seen as the liver damage progresses. Other researchers have suggested that this is due to the quality of life of these patients and the burden of the disease.Актуальність. Поширеність хронічної хвороби печінки (ХХП) складає понад 30 мільйонів людей у всьому світі, та швидко зростає через постійне збільшення випадків захворювань печінки, пов’язаних з ожирінням. ХХП може мати різноманітну етіологію.
Хронічна хвороба печінки посилює соціально-економічне навантаження на пацієнтів, їхні сім'ї та систему охорони здоров'я. ХХП асоційована зі значними витратами, пов’язаними із медичним обслуговуванням, втратою достатнього рівня робочої продуктивності та/чи працездатності, та суттєво впливає на якість життя пацієнтів.
В останні роки психічне здоров'я пацієнтів в тому числі хворих на ХХП стало активно досліджуватись в зв’язку з тим, що його порушення призводить до зниження якості життя, що пов’язано з погіршенням результатів лікування, зниженням комплаєнсу та підвищенням рівня смертності.
Мета. Визначення сучасного стану аналізу питання психологічних особливостей пацієнтів із хронічною хворобою печінки, систематизування отриманих даних та порівняння інформації представленої в українській та зарубіжній науковій літературі по цьому питанню за останні роки.
Матеріали та методи. Було проведено якісний та кількісний контент-аналіз наукової україномовної та англомовної літератури, опублікованої за період з 2014 по 2019 рр., в якій викладено різні погляди на психологічні особливості пацієнтів із хронічною неінфекційною патологією печінки. Пошук відбувався із використанням бази даних PubMed.
Для аналізу поглядів світових дослідників щодо питання психологічних особливостей пацієнтів із хронічною неінфекційною хворобою печінки було вирішено включити лише оглядові статті, концепт-аналізи, мета-аналізи, систематичні огляди, опубліковані англійською мовою, представлені в науковій літературі.
Висновки. Даний огляд узагальнює інформацію про психологічні особливості пацієнтів з хронічними неінфекційними захворюваннями печінки. Виходячи з вищеописаного можна дійти висновку, що для даної групи пацієнтів характерні: знижений фон настрою, хронічна втома, знижений рівень соціальної адаптації, підвищений рівень тривожності та знижена працездатність.
Дослідження різних вчених з різних країн сходяться в тому, що для пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки характерні вищеописані симптоми. Втім і досі не знайдено точного пояснення, чим саме це викликано. Одні роблять акцент на психонейрофізіології, та пов’язують дані симптоми з хронічним запаленням, що спостерігається при прогресуванні враження печінки. Інші дослідники роблять припущення, що це пов’язано із якістю життя даних пацієнтів, та тим тягарем, що формується у зв’язку з захворюванням