Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Чи можливо оцінити ефективність психотерапії?
No full textNot so easy. But you can. In general, the evaluative side of psychotherapy in psychiatry has been and remains the most vulnerable place of these sciences and practices. So many people reasonably or unreasonably criticized this method of treatment and correction on its evidence base.Не просто. Але можна. Взагалі оціночна сторона психотерапії як і психіатрії була і залишається найбільш вразливим місцем цих наук і практик. Хто тільки обґрунтовано або необґрунтовано не критикував цей метод лікування і корекції за його доказову базу
Струс головного мозку підвищує ризик суїциду
No full textIn a quarter of patients after a traumatic brain injury chronic symptoms of anxiety and depression are observed. A new study answers the question whether a mild traumatic brain injury (concussion) is associated with an increased risk of suicidal thoughts, intentions and actions.У чверті пацієнтів після черепно-мозкової травми спостерігають симптоми тривожно-депресивних розладів. Нове дослідження дає відповідь на питання, чи пов’язана черепно-мозкова травма легкого ступеня (струсу головного мозку) із підвищеним ризиком суїцидальних думкок, намірів та дій
Специфіка сексуального і подружнього функціонування хворих на хронічний простатит
No full textThe aim of the work is to study the specifics of sexual and marital functioning of patients with chronic prostatitis (CP) and their wives, to determine, in the future, the targets of medical and psychological care for this contingent.
109 men with CP and their wives were examined. According to the criterion of presence/absence of marital satisfaction, the surveyed couples were divided into two groups. The first group (group 1) included 73 (67.0%) couples with low or lowered levels of marital satisfaction. The second (group 2) included 36 (33.0%) married couples who were satisfied with their own relationship. The comprehensive examination included, in addition to standard clinical methods, sexological, clinical-psychological and psychodiagnostic studies.
As a result of the study, it was found that in the structure of CP, all subjects had either erectile dysfunction (70 people) or a combination of erectile and ejaculatory dysfunction (39 people). Thus, despite the fact that all men in the structure of CP had manifestations of sexual dysfunction, some of them - 33.0% - had a sufficient quality of marital relations, which they and their wives assessed as "marital satisfaction". Among couples with a lack of marital satisfaction, 24 couples with continuous marital dysfunction, with a core lesion of its socio-psychological and psychological components, while lesions of biological components associated with male disease of CP, had a pathoplastic effect on the progressive deterioration of marital relations. In the other 49 couples with partial marital dysfunction, the core was the defeat of the biological component (genital, neuroendocrine, mental components) due to the CP of a husband, and the distortion of psychological and socio-psychological components was formed as a consequence of maladaptive response to disease and lack of adequate marital communication, due to which it would be possible to constructively process psychological and, in part, somatic problems that have arisen and/or intensified in association with the CP. The success of 36 married couples, in which the husband had CP, indicated that they have intra- and interpersonal resources to maintain partnership and support, which we consider an important fact in terms of using their rehabilitation potential in a set of measures of medical and psychological support for this contingent.
The obtained data should be taken into account when developing measures of medical and psychological assistance to married couples in which the husband has CP.Мета роботи – дослідження специфіки сексуального і подружнього функціонування хворих на хронічний простатит (ХП) та їх дружин, для визначення, в подальшому, мішеней медико-психологічної допомоги даному контингенту.
Обстежено 109 чоловіків, хворих на ХП, та їх дружин. За критерієм наявності/відсутності подружньої задоволеності, обстежені пари були розділені на дві групи. До першої групи (група 1) були віднесені 73 (67,0%) подружжів з низьким або зниженим рівнем подружньої задоволеності. До другої (група 2) увійшли 36 (33,0%) подружніх пар, задоволених власними стосунками. Комплексне обстеження включало, окрім стандартних клінічних методів, проведення сексологічного, клініко-психологічного і психодіагностичного досліджень.
В результаті дослідження встановлено, що в структурі ХП усіх обстежених зустрічалась або еректильна дисфункція (70 осіб) або поєднання еректильної та еякуляторної дисфункції (39 осіб). Отже, не дивлячись на те, що в усіх чоловіків в структурі ХП зустрічались прояви сексуальної дисфункції, частина з них – 33,0% – мала достатню якість подружніх стосунків, яку вони та їх дружини оцінили як «подружня задоволеність». Серед подружжів з браком подружньої задоволеності виділено 24 пари з суцільним порушенням подружнього функціонування, зі стрижневим ураженням соціально-психологічного і психологічного його компонентів, в той час як ураження компонентів біологічного, пов’язані з захворюванням чоловіків на ХП, мали патопластичний вплив на прогредієнтність погіршення подружніх стосунків. У інших 49 пар з частковим порушенням подружнього функціонування, стрижневим виявилось ураження саме біологічного компоненту (генітальної, нейроендокринної, психічної складових) через захворювання на ХП чоловіка, а викривлення психологічного і соціально-психологічного компонентів формувалось як наслідок дезадаптивного реагування на захворювання та браку адекватної подружньої комунікації, завдяки якій стала б можливою конструктивна переробка психологічних і частково, соматичних проблем, що виникли та або/посилились у зв’язку з захворюванням на ХП. Успішність функціонування 36 подружніх пар, в яких чоловік хворів на ХП, свідчило про наявність у них внутрішньособистісних і міжособистісних ресурсів щодо збереження партнерської взаємодії та підтримки, що ми розглядаємо як важливий факт в аспекті використання їх реабілітаційного потенціалу в комплексі заходів медико-психологічної підтримки щодо даного контингенту.
Отримані дані повинні бути враховані при розробці заходів медико-психологічної допомоги подружнім парам, в яких чоловік хворіє на ХП
Сучасний стан судово-психіатричної експертизи та надання психіатричної допомоги особам із станами залежності від психоактивних речовин, які скоїли кримінальні правопорушення
No full textBackground. The steady increase in prevalence of mental disorders resulting from various dependence forms and high criminogenicity of such disorders led to a number of legislative changes in the field of jurisprudence, medicine and expertise. This problem became particularly relevant after the ratification of the agreement on the association of Ukraine with the European Union. European partners drew attention to the ineffectiveness of crime prevention measures committed by persons with addictions. Obtaining a visa-free regime between the EU and Ukraine has made it obligatory for the latter to take effective measures to solve this problem.
Objective. To analyze and scientifically substantiate the relevance of legislative changes in forensic psychiatric examination and provision of psychiatric care to people with psychoactive substances dependence status who committed criminal offenses.
Materials. For the scientific substantiation results of the forensic psychiatric examination of 368 sub-experts with the dependence on SAR were used. The sample was presented by a group with alcohol and narcotic addiction, 156 and 212 cases respectively. Analytical, clinical-anamnestic, clinical-psychopathological, statistical methods and the method of forensic psychiatric analysis were used for analysis and data processing.
Results of researches indicate a high proportion of drug addicts in penitentiary institutions due to the low threshold for their prosecution. This demonstrates the ineffectiveness of harsh criminal approaches to people who are dependent and points to the need to humanize the state policy towards them.
Conclusions. Legislation of Ukraine needs urgent changes in the issues of introducing alternative punishment for treatment of people with dependence status, formation of a network of specialized medical and rehabilitation centers, implementation of differentiated expert approaches in choosing medical measures of compulsory or alternative character. Forensic psychiatric examination is the first stage of the practical implementation of the declared legislative changes. Given current realities, experts themselves need social guarantees of their professional independence.Актуальність. Неухильно зростаючі показники поширеності психічних розладів внаслідок різних форм залежностей та висока криміногенність таких осіб обумовили низку законодавчих змін у сфері юриспруденції (права), медицини та експертизи. Особливої актуальності ця проблема набула після ратифікації договору про асоціацію України з Європейським союзом. Європейські партнери звернули увагу на неефективність заходів профілактики злочинів, які вчиняються особами зі станами залежності. Отримання безвізового режиму між Євросоюзом та Україною поклало зобов'язання на останню вжити дієвих заходів з метою вирішення цієї проблеми.
Мета - проаналізувати та науково обґрунтувати актуальність законодавчих змін щодо судово-психіатричної експертизи та надання психіатричної допомоги особам із станами залежності від психоактивних речовин, які вчинили кримінальні правопорушення.
Матеріали та методи. Для наукового обґрунтування використовувались результати судово-психіатричного обстеження 368 підекспертних із залежністю від ПАР. Вибірка була представлена групою з алкогольною (АЗ) та наркотичною залежністю (НЗ) (відповідно 156 і 212 випадків). Для аналізу і обробки даних застосовувались аналітичний, клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, статистичний методи і метод судово-психіатричного аналізу.
Результати наукових досліджень свідчать про високі показники наркозахворюваності та рецидивності злочинів, велику частку наркозалежних осіб в установах відбування покарань внаслідок низького порогу притягнення їх до кримінальної відповідальності. Це демонструє неефективність жорстких кримінальних підходів стосовно осіб, залежних від ПАР і свідчить про необхідність гуманізації державної політики щодо них.
Висновки. Законодавство України потребує нагальних змін у питаннях запровадження альтернативних покаранню заходів лікування осіб із станами залежності, формування мережі спеціалізованих медико-реабілітаційних центрів, впровадження диференційованих експертних підходів при виборі медичних заходів примусового чи альтернативного характеру.
Судово-психіатрична експертиза виступає першим етапом практичної реалізації задекларованих законодавчих змін. Однак, з урахуванням сьогоденних реалій, самі експерти потребують соціальних гарантій своєї професійної незалежності
Відношення до хворих на епілепсію
No full textThis is a conference abstract from the "Psychosomatic Medicine Of The XXI Century: Realities And Perspectives" Congress. It is dedicated to the attitude towards patients with epilepsy.Даний текст є тезами Конгресу: «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Описане нижче присвячено відношенню до хворих на епілепсію
Нейропсихологічні дослідження пацієнтів, що страждають на епілепсію, з когнітивними розладами
No full textBackground. Deviation of cognitive functions is the most common pathology among psychiatric and neurological diseases. Qualitative diagnostics of these deviations at the dodementical stage will improve the cognitive field, which respectively will lead to the preservation of the social functioning of patients. The nosological conditionality of this pathology is quite diverse. Thus, cognitive impairment is caused by neurodegenerative diseases, vascular brain pathology, mixed vascular degenerative diseases, dysmetabolic encephalopathies, neuroinfectious and demyelinating diseases, cranial traumas, tumors, and other tumors. The main cognitive functions include perception, attention, memory, praxis, language, leadership, and social intelligence.
Purpose. The study of the current state of the problem of the cognitive impairment, generalization of approaches of using pathopsychological research methods.
Materials and methods. Various research methods are used to investigate cognitive impairment: observation, clinical interviewing, performance analysis, and the use of pathopsychological techniques. It was carried out the review and theoretical analysis of primary sources and modern scientific approaches of using diagnostic pathopsychological techniques for the purpose of examining cognitive functions.
Results. This publication presents a review of scientific literature of the current state of the problem of cognitive impairment. The principles of the pathopsychological examination of cognitive functions are highlighted. A brief review of the most common tests, scales and pathopsychological methods for the study of cognitive processes is presented, as well as possible causes of false cognitive research results.
Conclusion. Nowadays researchers distinguish different degrees and clinical variants of cognitive impairment. Modern neurocognitive tests are aimed not only to identify symptoms of cognitive decrease and to assess its degree, but also to the study of certain cognitive functional clusters («dementia» and «submention»). This approach allows for targeted correction by training relevant cognitive functions using simulators and computer programs. Important is a comprehensive study of the mental state of a patient with epilepsy, taking into account the effect of depressive symptoms on the functioning of the cognitive sphere.Актуальність. Відхилення когнітивних функцій є найпоширенішою патологією серед психіатричних та неврологічних захворювань. Якісна діагностика цих відхилень на додементному етапі покращить когнітивне поле, що відповідно призведе до збереження соціального функціонування пацієнтів. Нозологічна обумовленість цієї патології досить різноманітна. Таким чином, когнітивні порушення викликаються нейродегенеративними захворюваннями, патологією судинного мозку, змішаними судинними дегенеративними захворюваннями, дисметаболічними енцефалопатіями, нейроінфекційними та демієлінізуючими захворюваннями, черепними травмами, пухлинами. До основних пізнавальних функцій належать сприйняття, увага, пам'ять, практика, мова, лідерські якості та соціальний інтелект.
Мета. Вивчення сучасного стану проблеми порушення когнітивних функцій, узагальнення підходів щодо використання методик патопсихологічного дослідження.
Матеріали і методи. Для дослідження когнітивних порушень використовуються різні методи дослідження: спостереження, клінічне опитування та використання патопсихологічних методів. Був проведений огляд та теоретичний аналіз первинних джерел та сучасних наукових підходів використання діагностичних патопсихологічних прийомів з метою вивчення когнітивних функцій.
Результати. У цій публікації представлено огляд наукової літератури про сучасний стан проблеми когнітивних порушень. Висвітлено принципи патопсихологічного дослідження когнітивних функцій. Представлено короткий огляд найпоширеніших тестів, шкал та патопсихологічних методів дослідження когнітивних процесів, а також можливі причини помилкових результатів когнітивних досліджень.
Висновки. В даний час дослідники виділяють різні ступені і клінічні варіанти порушення когнітивних функцій. Сучасні нейрокогнітивні тести спрямовані не лише на виявлення симптомів когнітивного зниження та на оцінку його ступеня, а й на вивчення певних когнітивних функціональних кластерів («деменція» та «субдеменцій»). Цей підхід дозволяє здійснювати цілеспрямовану корекцію шляхом навчання відповідних когнітивних функцій за допомогою тренажерів та комп’ютерних програм. Важливим є всебічне вивчення психічного стану хворого на епілепсію з урахуванням впливу депресивних симптомів на функціонування когнітивної сфери
Зовнішні та внутрішні ресурси психологічної підтримки у жінок із загрозою передчасних пологів на iii триместрі вагітності та після пологів
No full textIntroduction. Pregnancy can both change a couple's relationships for the better and worsen them. The scenario of developing relationships after pregnancy depends mainly on the predominance of constructive and non-constructive motives of conception. Unfortunately, expectant parents are generally unable to grasp these patterns by resorting mainly to rationalization and displacement.
The purpose of the study. The purpose of the study was to evaluate the external and internal resources of support for women with the threat of preterm delivery during the third trimester of pregnancy and after childbirth.
Materials and methods. The study was conducted during 2011-2019 on the basis of KNP "Storozhinets Regional hospital". The study included 150 pregnant women in the third trimester (23-37 weeks), and their husbands. Of these, the main group consisted of 120 women with the risk of preterm birth in the last trimester of pregnancy (MG). The comparison group consisted of 30 women with physiological pregnancy (CG). The study conducted a clinical interview and psychodiagnostic examination of women using the modified Experiences in Close Relationships-Revised (ECR-R) Adult Attachment questionnaire, Fraley, RC, K. Brennan and R.K. Waller, NG, & Brennan, KA, 2000) and the Multidisciplinary Scale of Perceptions of Social Support (MSPSS) (D.Zimet, 1988).
Results and discussion. Thus, it was found that women from MG at all stages of the survey are dominated by disorientation (41-46), somewhat less dependent type (35-36), autonomous (23-29), and much less - avoidance of closeness (14-16), while women from CG are predominantly autonomous type (10-13), less often dependent type (8-10) and avoidance of proximity (4-9), and much less often - disorientation (3-4). The definition of the level of social support showed the following. For MG, the mean of the major scales was as follows: “family support” - µ = 91,667 at standard deviation σ = 2,099; 2) "support for friends" - µ = 89,167 at standard deviation σ = 2,4706; 3) “support for significant others” - µ = 68,125 at standard deviation σ = 3.8; 4) "support of colleagues at work" - µ = 30,833 at standard deviation σ = 3,6324; 5) “NGO support” - µ = 11,458 at standard deviation σ = 2,3464. For GPs, the mean of the baseline scales was higher: “family support” - µ = 94.167 at standard deviation σ = 2.8576; 2) "support for friends" - µ = 91,667 at standard deviation σ = 4,3769; 3) “support for significant others” - µ = 75 at standard deviation σ = 7, 2912; 4) “support of colleagues at work” - µ = 58,333 at standard deviation σ = 7,7063; 5) “NGO support” - µ = 10,833 at standard deviation σ = 4,2689. Significant differences in the distributions of relative frequencies are revealed. At each stage of the survey, there was a decrease in the level of social support in MG compared to CG. Based on the results of a psychodiagnostic study, statistically confirmed results were found regarding higher levels of social support in women with CG.
Conclusions. Pregnancy can both change a couple's relationships for the better and worsen them. The scenario of developing relationships after pregnancy depends mainly on the predominance of constructive and non-constructive motives of conception. The threat of preterm birth is a complex psycho-traumatic situation that, if constellations of the relevant personal characteristics and lack of proper family support can become a trigger for the formation of psychological maladaptation. The development and progression of this phenomenon lead to a worsening of the emotional state of the woman and the child during the first year of life. In this case, the family is not a powerful resource, but a traumatic factor. Studying the external and internal resources of support for women with the threat of premature birth during the third trimester of pregnancy and after childbirth will prevent the negative impact of the threat of premature birth, which will significantly improve the state of psycho-emotional, marital and maternal-child spheres of women.Вступ. Вагітність може як змінювати взаємини подружжя на краще, так і погіршувати їх. Сценарій розвитку взаємин після настання вагітності залежить, головним чином, від переважання конструктивних і неконструктивних мотивів самого зачаття. На жаль, майбутні батьки, як правило, не здатні усвідомити ці закономірності, вдаючись переважно до раціоналізації та витіснення.
Мета - вивчення зовнішніх та внутрішніх ресурсів підтримки жінок із загрозою передчасних пологів на III триместрі вагітності та після пологів..
Методи. Дослідження проводилось протягом 2011-2019 років на базі КНП "Сторожинецька ЦРЛ" Cторожинецької районної ради у Чернівецькій області. У дослідження було включено 150 вагітних на III триместрі вагітності (23 – 37 тижнів), та їх чоловіків. Із них основну групу склали 120 жінок з із загрозою передчасних пологів на останньому триместрі вагітності (ОГ). Групу порівняння становили 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності (ГП). Під час дослідження проводилось клінічне інтерв’ю та психодіагностичне обстеження жінок із використанням модифікованого опитувальника «Досвід близьких стосунків» К. Бреннан та Р. К. Фрейлі (Experiences in Close Relationships-Revised (ECR-R) Adult Attachment questionnaire, Fraley, R. C., Waller, N. G., & Brennan, K. A., 2000) [190] та методики «Багатопрофільна шкала сприйняття соціальної підтримки» («MSPSS») (D.Zimet, 1988).
Результати та обговорення. Отже, встановлено, що у жінок ОГ на всіх етапах обстеження переважає дезорієантація (41-46), дещо рідше залежний тип (35-36), автономний (23-29), і значно менше – уникнення близькості (14-16), у той час, як а у жінок ГП домінує автономний тип (10-13), дешо рідше – залежний тип (8-10) та уникнення близькості (4-9), і значно рідше - дезорієнтація (3-4). Визначення рівня соціальної підтримки показало наступне. Для ОГ середнє значення основних шкалбуло наступним: «підтримка сім'ї» - µ = 91,667 при стандартному відхиленні σ = 2,099; 2) «підтримка друзів» - µ = 89,167 при стандартному відхиленні σ = 2,4706; 3) «підтримка значущих інших» - µ = 68,125 при стандартному відхиленні σ = 3.8; 4) «підтримка колег по роботі» - µ = 30,833 при стандартному відхиленні σ = 3,6324; 5) «підтримка громадських організацій» - µ = 11,458 при стандартному відхиленні σ = 2,3464. Для ГП середнє значення середнє значення основних шкал було вищим: «підтримка сім'ї» - µ = 94,167 при стандартному відхиленні σ = 2,8576; 2) «підтримка друзів» - µ = 91,667 при стандартному відхиленні σ = 4,3769; 3) «підтримка значущих інших» - µ = 75 при стандартному відхиленні σ = 7, 2912; 4) «підтримка колег по роботі» - µ = 58,333 при стандартному відхиленні σ = 7,7063; 5) «підтримка громадських організацій» - µ = 10,833 при стандартному відхиленні σ = 4,2689. Виявлено значущі відмінності в розподілах відносних частот. На кожному етапі обстеження встановлено зниженні рівня соціальної підтримки у ОГ порівняно з ГП. На основі результатів психодіагностичного дослідження виявлено статистично підтверджені результати щодо вищого рівня соціальної підтримки у жінок ГП.
Висновки. Загроза передчасних пологів є складною психотравмуючою ситуацією, яка за умови констеляцій відповідних персонологічних особливостей та відсутності належної сімейної підтримки може стати тригером формування психологічної дезадаптації. Розвиток і прогресування даного явища призводить до погіршення психоемоційного стану жінки та дитини протягом першого року життя. Сім’я у такому випадку виступає не потужним джерелом ресурсу, а психотравмуючим чинником. Вивчення зовнішніх та внутрішніх ресурсів підтримки жінок із загрозою передчасних пологів на III триместрі вагітності та після пологів дозволить попередити негативний вплив загрози передчасних пологів, що значно покращить стан психоемоційної, подружньої та материнсько-дитячої сфер жінки
Суспільні та сімейні аспекти діагнозу посттравматичний стресовий розлад у військовослужбовців після повернення з зони бойових дій
No full textBackground. In connection with the challenges of modernity, PTSD is a serious problem of general and especially military psychiatry. The diagnosis of "PTSD" is, in the first place, etiologically determined, but both "developmental and clinical assessment of this condition" have such "non-medical" factors as social and family-associated ones.
Method. The research material is modern publications devoted to the study of socio-psychological, family and social factors that play a role in shaping PTSD and influence the use of this diagnosis when inspecting. The research method is bibliographic-analytical.
Results. According to North American authors, the number of firefighters who received disabilities due to PTSD increased from 1999 to 2004 by 79.5%, while the disability due to other diseases among them grew by only 12 2%. Social disability policy encourages military personnel to receive psychiatric diagnoses, primarily PTSD. In society, the diagnosis of PTSD is often used to justify criminal behavior. Another problem lies in the fact that another part of the military personnel, on the contrary, hide the symptoms of PTSD, fearing the everyday stigmatization of the “mentally ill” and undermining their careers. In addition to societal factors affecting the use of the PTSD diagnosis, important non-medical factors are family aspects of military personnel. The development of PTSD and its transition to the prolonged form are negatively affected by the absence of military personnel at home for more than six months, the impossibility of remote communication with loved ones during the hostilities, the absence of a family, and family-like, ironically, the presence of children in the family.
Conclusion. Due to the influence of socially-associated factors, there are certain parts of military personnel involved in the hostilities, one of which is prone to simulating or aggravating the symptoms of PTSD, and the second, on the contrary, is prone to dissimulation of post-stress psychopathological symptoms. Among family factors that should be considered as opportunistic, special attention should be paid to the lack of the possibility of remote communication with relatives during stay in the combat zone, the absence of military personnel at home for more than six months, and the presence of military personnel in their families. To improve the quality of diagnostic and rehabilitation work, it is necessary to conduct a scientifically grounded adaptation of modern foreign psychological tests aimed at diagnosing PTSD and developing specific domestic techniques as soon as possible.Актуальність. У зв’язку з викликами сьогодення ПТСР є серйозною проблемою загальної і, особливо, військової психіатрії. Діагноз «ПТСР» є, в першу чергу, етіологічно обумовленим, але також значний вплив, як на розвиток, так і на клінічне оцінювання цього стану, мають такі «немедичні» чинники, як суспільні та сімейно-побутові.
Методи й матеріали. Матеріал дослідження – сучасні публікації, присвячені вивченню соціально-психологічних, сімейних та суспільно-громадських чинників, які відіграють роль у формуванні ПТСР та впливають на використання зазначеного діагнозу при огляді посткомбатантів. Метод дослідження – бібліографічно-аналітичний.
Результати. Згідно з даними північноамериканських авторів, кількість ветеранів, які отримали інвалідність у зв’язку з ПТСР, з 1999 р. по 2004 р. зросла на 79,5%, при тому, що інвалідність з приводу інших захворювань серед них зросла лише на 12,2%. Соціальна політика інвалідності заохочує ветеранів до отримання психіатричних діагнозів, в першу чергу – ПТСР. У суспільстві діагноз «ПТСР» часто використовується для виправдання кримінальної поведінки військовослужбовців та посткомбатантів. Ще одна проблема лежить в тому, що інша частина посткомбатантів, навпаки, приховують симптоми ПТСР, боячись побутової стигматизації «психічно хворого» та зіпсування своєї кар’єри. Крім громадських чинників, які впливають на використання діагнозу «ПТСР», важливими «немедичними» факторами є сімейні аспекти життя посткомбатантів. На розвиток ПТСР та його перехід у проланговану форму негативно впливає відсутність військовослужбовіців вдома більш шести місяців, неможливість дистанційного спілкування з близькими під час участі в бойових діях, відсутність сім’ї, а у одружених, як це не парадоксально, присутність у складі сім’ї дітей.
Висновки. Внаслідок впливу соціально-асоційованих чинників існують певні частини посткомбатантів, одна з яких схильна до симуляції або агравації симптомів ПТСР, а друга, навпаки, схильна до дисимуляції постстресової психопатологічної симптоматики. Серед сімейних чинників, які слід вважати в якості умовно-патогенних, особливу увагу треба приділяти відсутності можливості спілкування з близькими під час ведення бойових дій, відсутність їх вдома протягом більш шести місяців та присутність в родинах військовослужбовців дітей. Для вдосконалення якості діагностичної та реабілітаційної роботи необхідно найскоріше проведення науково- огрунтованої адаптації сучасних закордонних психологічних тестів, спрямованих на діагностику ПТСР та розробка специфічних вітчизняних методик
Гендерні особливості стрес-асоційованих розладів у військовослужбовців в умовах війни в Україні
No full textIntroduction. Recent years, both Ukraine and European countries have experienced an abrupt increase in the number of traumatic events and unexpected social changes. This correlates with an increased risk of stress related disorders prevalence. The risk factors for post-traumatic stress disorder include the female gender and type of trauma (man-made). The hormonal status of a woman (oral contraceptives usage) is poorly studied, but is a promising preventive factor for PTSD.
Aim. To identify clinically significant difference in post-stress gender reactions and assess the impact of chronic and acute combat stress on the mental and psychosomatic state of the military.
Results. At the first stage, military in the war zone were examined (n = 47), 64% were men, mean age was 33 ± 8.3 y. o ., and the average duration of military service was 11.5 months. Men were characterized by an increased levels of guilt, physical aggression, the frequency and amount of alcohol consumption, and occurrence of obsessive-compulsive symptoms, the prevalence of PTSD was 20%. Among women, there was an increase in the levels of resentmen, hostility, anxiety, depression and the severity of stress, high body mass index, the prevalence of PTSD was 23.5% -25.9%. The decrease in the quality of life in women was associated with biological anhedonia (sex, living conditions, physical condition), with social anhedonia (lack of self-realization at work or in society) in men.
At the second stage of research, the purpose of which was to assess the psychosomatic effect of combat stress on reproductive function, 54 women aged 33.4 ± 8 y. o. were examined. Half of the women in the service from 1 to 2 years planed a pregnancy, in 5.5% the pregnancy was confirmed by a gynecologist. Women who used oral contraceptives had the highest quality of life levels; PTSD was absent in this category of women. Women whose contraceptive method was barrier (condoms), or they were in menopause had the highest levels of post-traumatic stress and poor quality of life. Gynecological complications were three times more often in women with PTSD. Women had a desire to build a military career and at the same time a desire to become a mother. As a result, this splitting leads to failure in both areas and is often accompanied by psychosomatic problems, such as the inability to get pregnant.
Conclusions. The response to stress due to psychological trauma is gender-specific, women are at greater risk of mental health issues. Understanding the gender specific characteristics of a stress response leads to targeted and more effective treatment of PTSD. Future studies should pay particular attention to the hormonal status of women. Research of possible PTSD predictors and effective early intervention strategies right after exposure to trauma is one of the key goals of psychiatry and medical psychology nowadays.Актуальність. Протягом останніх років, як Україна, так і країни Європи, пережили різке збільшення кількості травматичних подій та неочікуваних соціальних змін. Все це асоціюється з підвищеним ризиком виникнення психічних розладів, пов’язаних з дією стресу. До факторів ризику виникнення посттравматичного стресового розладу відносять жіночу стать та тип травми (активна участь у бойових діях). Гормональний статус жінки (прийом оральних контрацептивів) маловивчений, проте перспективний превентивний фактор ПТСР.
Мета. Виявити клінічно значущі відмінності у гендерних постстресових реакціях та оцінити вплив хронічного та гострого стресу внаслідок перебування в зоні бойових дій на психічний та психосоматичний стан військовослужбовців.
Результати. На першому етапі було обстежено військовослужбовців (n = 47), в зоні активних бойових дій, 64% - чоловіки, середній вік 33 ± 8.3 років, середня тривалість перебування на службі 11,5 місяців. Для чоловіків був характерний підвищений рівень почуття провини, фізичної агресії, частоти й кількості вживання алкоголю, поява обсесивно-компульсивних симптомів; поширеність ПТСР склала 20%. Серед жінок простежувалося підвищення рівня образи, індексу ворожості, тривоги, депресії та вираженості стресу, індексу маси тіла; поширеність ПТСР склала 23,5%-25.9%. Зниження якості життя у жінок-військовослужбовців пов’язано з біологічною ангедонією (секс, умови життя, фізичний стан), у чоловіків з соціальною ангедонією (дефіцит самореалізації на роботі або в суспільстві).
На другому етапі, метою якого було оцінити психосоматичний вплив бойового стресу на репродуктивну функцію було обстежено 54 жінки віком 33,4±8 років, що одружені (48,1%), мають одну (37%) або дві (33,3%) дитини. Половина жінок, що перебувають на службі від 1 до 2 років планують вагітність; у 5,5% вагітність була підтверджена оглядом гінеколога. Найвищий рівень якості життя мали жінки, які використовували оральні контрацептиви та гормональні препарати, в цієї категорії жінок ПТСР був відсутній. Найвищі рівні посттравматичного стресу та нижчу якість життя мали жінки, методом контрацепції яких був бар’єрний (презервативи), або вони перебували в менопаузі. Гінекологічні ускладнення втричі частіше спостерігались у жінок з ПТСР, ніж без. У жінок спостерігалось бажання побудувати військову кар'єру та одночасно бажання самореалізації в ролі матері. В результаті таке розщеплення призводить до невдачі в обох сферах реалізації та часто супроводжується психосоматичними проблемами, такими як неможливість завагітніти.
Висновки. Реакція на стрес в результаті психічної травми гендер специфічна, жінки піддаються більшому ризику виникнення психопатології, вони переживають симптоми й витісняють конфлікти на психосоматичний рівень. Розуміння гендерних особливостей реакції на стрес може призвести до більш цілеспрямованих та більш ефективних методів лікування та профілактики ПТСР. Майбутні дослідження повинні приділяти особливу увагу гормональному статусу жінки. Пошук можливих ранніх предикторів виникнення ПТСР та ефективних стратегій ранніх втручань одразу після дії психічної травми є одним з ключових аспектів сучасної психіатрії та медичної психології.
 
Клініко-психологічний аналіз станів психологічної дезадаптації у військослужбовців державної прикордонної служби україни
No full textThe goal of the work. The purpose of the work is to carry out a clinical and psychological analysis of the states of psychological maladaptation in the servicemen of the State Border Guard Service of Ukraine who took part in the hostilities.
Contingent and research methods. With informed consent, 159 servicemen (VS) of the State Border Guard Service of Ukraine (SBU) who took part in hostilities were examined at the Hospital of the State Border Guard Service of Ukraine. The comprehensive examination included the use of clinical-psychological and psychodiagnostic methods.
Results of the research. Of the total number of 103 respondents (64.7%) found outlined signs of psychological maladaptation (PDA) of varying intensity (main group, CO), 56 people (35.3%) - single individual signs of PDA (comparison group, GP). 69 people (43.4%) with symptoms of PDA were included in the CO, which, according to the authors of the method, we interpreted as manifestations of neuroticism with a high level of psycho-emotional tension, and 34 people (21.4%), in whom the presence of outlined maladaptive symptoms, often, syndromic design. The GP, respectively, included 52 respondents (32.7%) who had some isolated signs of PDA, which indicated the pre-nosological severity and immaturity of its symptoms, and 4 people (2.5%) with no existing signs of PDA.
In the course of the work, a wide range of pathopsychological and negative socio-psychological phenomena associated with PDA in the Armed Forces of the State Tax Service of Ukraine, which took part in hostilities, was established. Among the main manifestations - the presence of affective disorders of mild depression (subdepression), comorbid manifestations of addictive behavior at the level of risky or harmful use of alcohol, tobacco, coffee (tea), cannabinoids, sedatives and stimulants, overeating, watching TV, computer use, computer, and gambling, as well as reducing the level of general socio-psychological adaptation and quality of life.
Conclusion. The identified patterns should be taken into account in the development of treatment-and-rehabilitation and preventive measures for the Armed Forces of the State Tax Service of Ukraine, which took part in hostilities.Мета роботи. Мета роботи – здійснити клініко-психологічний аналіз станів психологічної дезадаптації у військослужбовців Державної Прикордонної Служби України, які брали участь у бойових діях.
Контингент і методи дослідження. За умови інформованої згоди, на базі Госпіталю Державної Прикордонної Служби України, було обстежено 159 військовослужбовців (ВС) Державної прикордонної служби України (ДПС), які брали участь у бойових діях. Комплексне обстеження включало використання клініко-психологічного і психодіагностичного методів.
Результати дослідження. З загальної кількості обстежених, у 103 респондентів (64,7%) були виявлені окреслені ознаки психологічної дезадаптації (ПДА) різної інтенсивності (основна група, ОГ), у 56 осіб (35,3%) – одиничні окремі ознаки ПДА (група порівняння, ГП). До ОГ було включено 69 осіб (43,4%) зі сформованими симптомами ПДА, що, за рекомендацією авторів методики, трактувалось нами як прояви невротизації з високим рівнем психоемоційної напруженості, та 34 особи (21,4%), в яких було встановлено наявність окресленої дезадаптивної симптоматики, почасту, синдромологічної оформленості. До ГП, відповідно, увійшли 52 респонденти (32,7%), які мали окремі поодинокі ознаки ПДА, що вказувало на донозологічну вираженість й несформованість її симптомів, а також 4 особи (2,5%) з відсутніми наявними ознаками ПДА.
В ході роботи була встановлена в наявність широкого спектру патопсихологічних та негативних соціально-психологічних феноменів, асоційованих з ПДА у ВС ДПС України, які брали участь у бойових діях. Серед основних проявів – наявність афективних розладів рівня легкої депресії (субдепресії), коморбідних проявів аддиктивної поведінки на рівні ризикованого або шкідливого вживання алкоголю, тютюну, кави (чаю), каннабіоїдів, седативних і стимулюючих препаратів, переїдання, перегляду телевізійних передач, користування інтернетом, комп’ютерними та азартними іграми, а також зниження рівню загальної соціально-психологічної адаптації та якості життя.
Висновок. Виявлені закономірності повинні враховуватися при розробці лікувально-реабілітаційних і профілактичних заходів для ВС ДПС України, які брали участь у бойових діях