Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Сенс життя, екзистенційна психотерапія і COVID-19
Get PDFIn the modern theory and practice of consulting the search for the meaning of life, prevention, and treatment ("intellectual vaccination"), the existential direction is not represented at all, although its need is obvious and has the right to life. Existential crises can be based on death, serious illness, transitional periods - positive and negative in personal life and professional activity, making irreversible decisions, sudden isolation, searching for the meaning of life, and all this, which is already becoming, we hope, a temporary basis - this is COVID 19. The main content of existentialism testifies that it is indeed one of the most worldly, personality-oriented directions of modern psychological science, which seeks to explain the essence of man in indissoluble unity with all the structures of its existence. Existential psychotherapy - psychological assistance based on the mind, respect, and active knowledge of the therapist of all the features and aspects of the individual being (existence) of the patient's personality, without the intention to find out the pathological or ineffective characteristics of his life, behavior, and activity. The humanistic potential is significant, which affirms a person as a self-sufficient person. The authors gave examples of the application of the method of existential psychotherapy in the rehabilitation of patients with postcovid syndrome and other pathological conditions.Analyzing the thoughts and actions of our patients, we have in practice received confirmation of the scientific works of scientists dealing with the problem under study. Promising areas can also be considered the creation of the school "Existential psychotherapy in the rehabilitation of patients with post-coid syndrome", the holding of a conference on the topic "Existential psychotherapy in the development and rehabilitation of recovering from COVID-19", the opening of a "humanitarian vaccination room" and others.Taking into account modern trends in society, existential psychotherapy has a great future in the cognitive, therapeutic areas, as well as in the rehabilitation of sick and post-sighted convalescents.Separately, it should be noted that all the data they use in this article is given taking into account the time frame until February 14, 2021.В сучасній теорії та практиці консультування пошуку сенсу життя, профілактики і лікування («інтелектуальною вакцинацією») екзистенційний напрям взагалі не представлений, хоча його потреба очевидна і має право на життя. В основі екзистенційних криз може бути смерть, важка хвороба, перехідні періоди – позитивні і негативні в особистому житті і професійної діяльності, прийняття безповоротних рішень, раптова ізоляція, пошуки сенсу життя, і все це, яке вже стає, надіємось, тимчасовою основою – це COVID-19. Основний зміст екзистенціалізму свідчить, що це справді один із найбільш людиномірних, особистісно орієнтованих напрямків сучасної психологічної науки, який прагне пояснити сутність людини в нерозривній єдності з усіма структурами її екзистенції. Екзистенційна психотерапія – психологічна допомога, що ґрунтується на увазі, пошані й активному пізнанні терапевтом усіх особливостей та аспектів індивідуального буття (екзистенції) особистості пацієнта, без наміру з’ясувати патологічні чи неефективні характеристики його життя, поведінки і діяльності. Вагомим є гуманістичний потенціал, який утверджує людину як самодостатню особистість. Автори навели приклади застосування методу екзистенційної психотерапії в реабілітації хворих із постковідним синдромом та іншими патологічними станами.
Аналізуючи думки і дії наших пацієнтів, ми на практиці отримали підтвердження наукових праць учених, що займаються досліджуваною проблематикою. Перспективними напрямками можна вважати також створення школи «Екзистенційна психотерапія в реабілітації хворих з постковідним синдромом», проведення конференції на тему «Екзистенційна психотерапія в розвитку та реабілітації одужуючих під час COVID-19», відкриття «кабінету гуманітарної вакцинації» тощо.
З огляду на сучасні тенденції в суспільстві, екзистенційна психотерапія має велике майбутнє в пізнавальній, лікувальній сферах, а також реабілітації хворих і постковідних одужуючих.
Окремо варто наголосити, що усі дані, якими вони оперують у цій статті, наведені з урахуванням часових рамок до 14 лютого 2021 року
Сучасні підходи до обстеження пацієнтів з нервовою анорексією
Get PDFObjective. Eating disorders (EDs) are mental disorders characterized by specific brain dysfunctions that affect bodily perception, the relationship of emotions and appetite, cognitive impairment. Modern treatments for EDs are still imperfect, particularly for anorexia nervosa (AN). AN has low remission rates and high recurrence rates. Psychopathological models of AN, which are the basis of global protocols for the treatment of AN, are still far from explaining the causal relationships that underlie resistance to treatment.
Modern models of AN, as a rule, focus on the cognitive and behavioral characteristics of patients, without explaining the important etiological factors underlying emotional dysregulation, impaired interpersonal functioning, the concept of "I" and mentality, which play an important role in developing and maintaining AN. AN occurs among different age groups, but the average age of onset is most common in adolescence.
Recent studies have demonstrated a significant association between AN and parental psychopathological risks in addition to the importance of family functioning and attachment. Most of these studies have focused on the relationship between the presence of psychopathological disorders in the mother and psychopathological risks and/or the development of AN, not taking into account the likely influence of other family members involved in the upbringing of the child/adolescent.
Thus, AN is a severe psychosocial disorder involving the patient and his family; that is why the problem of a comprehensive examination of the patient AN and members of his family (parents/guardians) is relevant worldwide.
Aim. The aim of the study was scientific substantiation and improvement of medical and psychological support of patients with AN in the context of family relations based on the study of clinical and psychopathological, pathopsychological characteristics of people with AN and their parents/guardians, indicators of family functioning, and quality of social support.
Methods and materials. To conduct a study of patients with AN and their parents/guardians in the context of family relationships who first sought medical care, with further improvement of medical and psychological support of these contingents, based on qualitative and quantitative content analysis and conceptual analysis using meta- analyzes and systematic reviews of the scientific literature on the study of the problem of AN, the optimal battery of psychodiagnostic scales with their approbation within the pilot study was determined and selected.
Results. To verify the adequacy of the tests, a pilot study was conducted on 12 patients (11 girls, 1 boy) aged 14-18 years and 20 parents/guardians (12 persons - mothers, 4 persons - fathers, 2 persons - stepfathers, 2 persons - grandmothers). The study consisted of the following methods: Mini-mental State Examination (MMSE), Minnesota Multiphasic Personality Inventory (MMPI), Family Adaptation and Cohesion Scale (FACES-III), Emotional Difficulty Scale (Gratz & Roemer 2004), Toronto Alexithymia Scale, Adult Attachment Interview (AAI), Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). Quality of Life Assessment Scale (CQLS).
The pilot study found that most psychodiagnostic techniques provide a detailed description of family functioning and psychoemotional status of patients with NA and their parents/guardians, which allows assessing the effectiveness of the developed program of psychocorrection and prognostic value of psychoemotional changes.
Conclusions. The results of our study allow us to determine with sufficient probability the relationship between the occurrence of AN and the peculiarity of family functioning and the psycho-emotional status of parents or guardians. The selected set of research methods has confirmed its effectiveness, which makes it possible to extend it to the entire planned contingent of dissertation research participants.Актуальність. Розлади харчової поведінки (РХП) - це психічні розлади, що характеризуються специфічною дисфункцією мозку, які впливають на тілесне сприйняття, взаємозв'язок емоцій та апетиту, когнітивні порушення. Сучасні методи лікування РХП все ще є недосконалими, зокрема для нервової анорексії (НА). НА має низькі показники ремісії та високий рівень рецидивів. Психопатологічні моделі НА, які є основою всесвітніх протоколів лікування НА, все ще далекі від пояснення причинно-наслідкових зав’язків, які лежить в основі стійкості до лікування.
Сучасні моделі НА, як правило, фокусуються на когнітивно-поведінкових особливостях хворих, не пояснюючи важливі етіологічні чинники підґрунтя емоційної дисрегуляції, порушеного міжособистісного функціонування, концепції «Я» та менталізації, що відіграють важливу роль у розвитку та підтримці НА.
НА зустрічаються серед різних вікових груп, проте середній вік початку захворювання спостерігається найчастіше у підлітковому віці .
Нещодавні дослідження продемонстрували значущу асоціацію між НА та батьківськими психопатологічними ризиками на додаток до важливості сімейного функціонування та прихильності. Більшість цих досліджень були зосереджені на взаємозв’язку між наявністю психопатологічних порушень у матері і психопатологічними ризиками та/або розвитком НА, не беручи до уваги ймовірний вплив інших членів родини, які брали участь у вихованні дитини/підлітка.
Отже, НА є важким психосоціальним розладом, в який залучено пацієнта та його родину; саме тому проблема комплексного обстеження хворого НА та членів його сім’ї (батьків/опікунів) є актуальною в усьому світі.
Мета дослідження: наукове обґрунтування та удосконалення медико-психологічного супроводу пацієнтів з НА в контексті сімейних відносин на основі дослідження клініко-психопатологічних, патопсихологічних особливостей осіб з НА та їх батьків/опікунів, показників сімейного функціонування та якості соціальної підтримки.
Матеріали і методи дослідження. Для проведення дослідження пацієнтів з НА та їх батьків/опікунів в контексті сімейних відносин, які вперше звернулись за медичною допомогою, з подальшим удосконаленням медико-психологічного супроводу цих контингентів, на основі проведеного якісного та кількісного контент-аналізу та концепт-аналізу з використанням мета-аналізів та систематичних оглядів наукової літератури щодо дослідження проблеми НА, було визначено та підібрано оптимальну батарею психодіагностичних шкал з їх апробацією в межах пілотного дослідження.
Результати. Для перевірки адекватності тестів та їх відповідності завданням дослідження було проведено пілотне дослідження 12 хворих НА ( 11 дівчат, 1 хлопець) віком 14-18 років та 20 батьків/опікунів ( 12 осіб – матері, 4 осіб - татусі, 2 осіб – відчими, 2 осіб - бабусі). Дослідження складалося з наступних методик: Коротка шкала оцінки психічного статусу (Mini-mental State Examination, MMSE), Мінесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (Minnesota Multiphasic Personality Inventory, MMPI), Шкала сімейної адаптації та згуртованості (FACES-III), Шкала труднощів емоційної регуляції DERS (Gratz & Roemer 2004), Торонтська шкала алекситимії (Toronto Alexithymia Scale), Опитувальник прихильності у дорослих (Adult Attachment Interview, AAI), Госпітальна шкала тривоги і депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS). Шкала оцінки якості життя (CQLS).
В ході пілотного дослідження виявлено, що більшість психодіагностичних методик дають можливість отримати розгорнуту характеристику сімейного функціонування та психоемоційного статусу хворих НА та їх батьків/опікунів, що дозволяє оцінити ефективність розробленої програми психокорекції та прогностичну цінність психоемоційних змін.
Висновки. Результати дослідження, що нами проводиться, дозволяють з достатньою вірогідністю визначити взаємозв’язки між виникненням НА та особливістю сімейного функціонування і психоемоційним статусом батьків або опікунів. Підібраний комплекс методів дослідження підтвердив свою дієвість, що дає можливість поширити його на весь запланований контингент учасників дисертаційного дослідження
Психосоматичне відреагування як виклик у роботі з учасниками бойових дій
No full textThe article reveals in retrospect the issues of psychological trauma and somatization among combatants. Literature review and available data analysis demonstrate the significance of the problem and field for further researches. Hereafter specified psychosomatic aspects of the homecoming of combatants; either analyzed the Ukrainian statistics of stress-related disorders. Outlined understanding of psychosomatization in nowadays psychological knowledge and its place between the issues of homecoming. The hypotheses put forward related to steps called for the reduction of the psychosomatization among the particular cohort.Стаття розкриває ретроспективу вивчення питання психологічної травми та психосоматизації в учасників бойових дій. Розгорнутий огляд літератури та аналіз наявних нормативних документів показують важливість даної теми та поле для подальших досліджень. Вказано перелік психосоматичних аспектів повернення військовослужбовців із зони бойових дій а також проаналізовано українську статистику розладів, пов’язаних зі стресом. Окреслено розуміння психосоматизації в сучасній психологічній науці, а також її місце серед проблем, з якими зіштовхуються військовослужбовці із зони бойових дій. Висунуто гіпотези щодо безпосередніх кроків для зниження рівня психосоматизації серед визначеної когорти
Шість кроків повідомлення поганих новин при репродуктивному виборі під час вагітності
Get PDFIntroduction. Medical competence and effectiveness of treatment depends not only on "hard skills" - timely diagnosis and treatment selection according to the latest protocols, but also on "soft skills" - communication skills of the doctor, which constantly should be improved.
The issue of reproductive choice in obstetric or gynecological practice is an emotional challenge for the family. Only the patient and her partner can make the right decision, taking into account their resources available and moral values. The medical information should be provided according to objective data rather than from the subjective position of the doctor. Braking bad news is also a challenge for the doctor.
Aim. To implement in routine practice the protocol of consistent communication of the obstetrician-gynecologist with the patient, starting from the telephone invitation to a face-to-face consultation and ending with further follow-up with the family.
Method. A literature search for key words in scientific literature databases was conducted and a protocol for braking bad medical news was adapted in accordance with the request of an obstetrician-gynecologist in a situation of reproductive choice.
Results. The protocol includes six consecutive steps to build an interview between an obstetrician-gynecologist and a patient in a women's clinic. Those steps are: setting up the interview, assessing the patient’s perception, obtaining the patient’s invitation, giving knowledge and information to the patient, addressing responses, strategy and summary. Specific examples of dialogues, phrases to use, and phrases to avoid in the communication process are suggested. The article also presents the communication tools on how to work out denial, explanation, "here and now" and burn out prevention techniques.
Conclusion. We should be acknowledge the importance of the doctor's good communication skills at all stages of caring for families at risk of perinatal loss. The protocol of braking bad news in obstetric and gynecological practice is a classic one, it has already passed the test of time in world medical practice. Its further implementation in Ukraine is an important step.Вступ. Лікарська компетентність та ефективність лікування залежить не тільки від “hard skills”- вчасно встановленого діагнозу та підібраного лікування згідно з останніми протоколами, але й від “soft skills”комунікативних навичок самого лікаря, які весь час потрібно удосконалювати.
Коли в акушерській чи гінекологічній практиці постає питання репродуктивного вибору, це складне випробування для родини. Тільки пацієнтка та її родина може врахувати свої наявні ресурси, цінності та прийняти вірне для себе рішення. Важливо, щоб інформація надавалась згідно об'єктивних даних, а не з суб'єктивної позиції лікаря. Повідомлення поганих новин це також виклик і для лікаря.
Мета. Впровадити у практику протокол послідовної комунікації лікаря акушер-гінеколога з пацієнткою, починаючи від телефонного запрошення на очну консультацію і закінчуючи подальшим зв'язком з родиною.
Метод. Був проведений літературний пошук ключових слів у наукометричних базах даних та адаптований протокол повідомлення поганих медичних новин відповідно до потреб лікаря акушер-гінеколога в ситуації репродуктивного вибору.
Результати. Протокол включає шість послідовних кроків побудови бесіди лікаря акушер-гінеколога з пацієнткою в жіночій консультації, а саме: початок роботи, визначення рівня поінформованості, отримання згоди на повідомлення інформації, безпосереднє повідомлення інформації, реагування на почуття, підсумки і планування подальшої взаємодії. Запропоновані конкретні приклади діалогів, фраз, що варто використовувати при розмові, а також фраз, яких слід уникати. Також представлені інструменти роботи для повідомлення діагнозу: попередження, заперечення, пояснення, «тут та тепер», та як лікарю після розмови піклуватися про себе.
Висновок. Слід визнати важливість комунікативних навичок лікаря на всіх етапах догляду за сім'ями, яким загрожує перинатальна втрата. Протокол повідомлення поганих новин в акушерській та гінекологічній практиці є класичним протоколом, що вже пройшов випробування часом в світовій практиці. Слід продовжувати впроваджувати його в Україні
Особливості формування патологічного потягу до азартних ігор в залежності від алекситимії, в умовах стресогенності пандемії COVID-19
Get PDFIntroduction. The COVID-19 pandemic may exacerbate mental health problems in the general population, including increasing involvement in addictive behavior. Recent observations suggest that the current crisis and its consequences may exacerbate gambling problems. There are a number of English-language studies with a fundamental analysis of the accumulated knowledge on the causes of pathological gambling and stress-related problems, but the analysis of accumulated in recent years data from the domestic scientific literature on this problem has not yet been done. A clear understanding of the relationship between alexithymia and pathological gambling in the stressful pandemic of the COVID-19 pandemic is a prerequisite for further research to develop new approaches to therapy. Need advice and recommendations for the general public and for professionals. Important national or local references to information on treatment and support options, including those that can be performed remotely.
Goal. To determine the current state of analysis of the peculiarities of the formation of pathological cravings for gambling depending on alexithymia, to systematize the data and compare the information presented in the Ukrainian and foreign scientific literature on this issue in recent years.Materials and methods. A qualitative and quantitative content analysis of scientific Ukrainian and English literature, published until 2019, was conducted, which sets out different views on the peculiarities of the formation of pathological craving for gambling depending on alexithymia. The search was performed using PubMed, Web of Science and Scopus databases. To analyze the views of world researchers on the peculiarities of the formation of pathological gambling addiction depending on alexithymia, it was decided to include only review articles, concept analyzes, meta-analyzes, systematic reviews published in English, presented in the scientific literature. All studies evaluated alexithymia on the TAS scale - Toronto alexithymia scale, while gambling was assessed mainly using the SOGS scale - South Oaks Gambling Screen.Conclusions. The data found in this review suggest that alexithymia should be considered in the clinical evaluation of gambling. Because alexithymia has been found to respond positively to psychological interventions, and gambling problems can also be effectively reduced through multiple care strategies, assessing alexithymia in these subjects can help plan more effective individualized treatment protocols. Gamers may find it helpful to focus on recognizing and understanding their own emotional states and developing more adaptive ways to manage their feelings.Актуальність. Пандемія COVID-19 може посилити проблеми з психічним здоров'ям серед населення в цілому, включаючи зростання залученості до адиктивної поведінки. Останні спостереження, свідчать про те, що поточна криза і його наслідки можуть посилити проблеми з азартними іграми. Існує низка англомовних досліджень з фундаментальним аналізом накопичених знань стосовно факторів причини виникнення патологічного потягу до азартних ігор та проблем пов’язаних із стресогенністю, проте аналізу накопиченого за останні роки даних вітчизняної наукової літератури, яка стосується цієї проблеми, ще не було зроблено. Чітке усвідомлення взаємозв’язку між алекситимією та патологічним потягом до азартних ігор в умовах стресогенності пандемії COVID-19 постає необхідною умовою для подальших досліджень щодо розробки нових підходів до терапії. Потрібні поради та рекомендації для широкої громадськості та для професіоналів. Важливі національні або місцеві посилання на інформацію про варіанти лікування і підтримки, в тому числі ті, які можуть здійснюватися віддалено.
Мета. Визначити сучасний стан аналізу особливостей формування патологічного потягу до азартних ігор в залежності від алекситимії, систематизувати отримані дані та порівняти інформацію представленої в українській та зарубіжній науковій літературі по цьому питанню за останні роки.
Матеріали та методи. Було проведено якісний та кількісний контент-аналіз наукової україномовної та англомовної літератури, опублікованої до 2019 рр., в якій викладено різні погляди на особливості формування патологічного потягу до азартних ігор в залежності від алекситимії. Пошук відбувався із використанням баз даних PubMed, Web of Science та Scopus. Для аналізу поглядів світових дослідників щодо питання особливостей формування патологічного потягу до азартних ігор в залежності від алекситимії було вирішено включити лише оглядові статті, концепт-аналізи, мета-аналізи, систематичні огляди, опубліковані англійською мовою, представлені в науковій літературі. Усі дослідження оцінювали алекситимію за шкалою TAS -Торонтська шкала алекситимії, тоді як потяг до азартних ігор оцінювали переважно за допомогою шкали SOGS - South Oaks Gambling Screen.
Висновки. Дані, виявлені в результаті цього огляду, свідчать про те, що алекситимія повинна враховуватися при клінічній оцінці потягу до азартних ігор. Оскільки було встановлено, що алекситимія позитивно реагує на психологічні втручання, а проблеми з азартними іграми також можуть бути ефективно зменшені за допомогою декількох стратегій допомоги, оцінка алекситимії у цих суб'єктів може допомогти у плануванні більш ефективних індивідуальних протоколів лікування. Ігроманам може бути корисно зосередитись на визнанні та осмисленні власних емоційних станів та на розробці більш адаптивних способів управління своїми почуттями
Психологічна та психотерапевтична допомога під час пандемії COVID-19: сучасні виклики.
No full textIntroduction. It has been confirmed by a number of empirical studies that the outbreak of coronavirus disease (COVID-19) significantly affected the psychological well-being and mental health of the world population. Timely and effective psychological and psychotherapeutic support in this special period is in high demand. Therefore, the analysis of an actual experience of practitioners, their requests and difficulties in the patients’ management is needed.
Goal. To analyze the requests and challenges faced by psychologists and psychotherapists in the early stages of the COVID-19 pandemic, and to review strategies on how to address based on the global experience.
Methods. According to the purpose, an anonymous online survey for mental health professionals from Eastern Europe was conducted on March 14-16 2020 and analyzed. Based on the obtained results, a literature review and systematization of practical recommendations for psychologists and psychotherapists regarding the COVID-19 pandemic were conducted.
Results. Respondents (n = 145), predominantly women (90.3%), with work experience from 1 to 27 years (M = 8.1, SD = 6.02), were psychologists and psychotherapists in private practice (77.9%) or employed and in professional organizations. The majority (75.2%) reported that they were considering what modifications in their professional practice organization due to coronavirus disease should be implemented, and 35.9% had already implemented some changes. These were 1) a readiness to change the therapeutic setting (frequency of sessions, on-line); 2) reconsider the financial arrangements; 3) and request for additional knowledge, practical recommendations or supervision.
Conclusions. The inevitable changes due to the pandemic situation cause corresponding modifications in the organization of psychological and psychotherapeutic support. The main task of these modifications is to maintain the stability of therapeutic setting and to guarantee the availability of necessary assistance to patients in such difficult conditions as quarantine, financial losses, inability to meet face-to-face etc. Practitioners rely more on their own experience in the implementation of necessary changes, but highlight the urgent need for additional training and guidance from the professional community, including in the supervision.Вступ. Спалах і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) у світі значно впливає на психологічний стан та порушує психічну рівновагу різних груп населення, що підтверджено низкою емпіричних досліджень. Своєчасна та ефективна психологічна й психотерапевтична допомога в цей особливий період є нагально необхідною, задля забезпечення чого дослідження реального досвіду практиків, їх потреб та складнощів, що виникають в цей період, є вкрай актуальним.
Мета. Проаналізувати потреби та складнощі, з якими стикаються фахівці з надання психологічної та психотерапевтичної допомоги на перших етапах поширення пандемії COVID-19, а також запропонувати стратегії їх подолання з урахуванням світового досвіду.
Методи. Відповідно до мети, було розроблено та проведено аналіз даних анонімного онлайн-опитування фахівців сфери психічного здоров’я з країн Східної Європи; на основі отриманих результатів проведено літературний огляд і систематизація практичних рекомендацій щодо надання психологічної і психотерапевтичної допомоги в умовах пандемії COVID-19.
Результати. Респонденти (n=145), переважно жінки (90,3%), з досвідом роботи психолога/психотерапевта від 1 до 27 років (M=8.1, SD=6.02), що працюють як в приватній практиці (77,9%), так і у фахових організаціях, в переважній більшості (75.2%) повідомили, що осмислюють те, які зміни в організації своєї роботи у разі погіршення становища з коронавірусною хворобою їм слід запровадити, а 35.9% вже відстежили або імплементували певні зміни. Це готовність до змін у сеттингу, перегляду фінансових домовленостей та потреби у додаткових знаннях чи супервізії.
Висновки. Неминучі зміни через пандемічну ситуацію викликають відповідні модифікації в організації психологічної та психотерапевтичної підтримки, основне завдання яких – максимально зберегти стабільність терапевтичного сеттингу та продовжити надання необхідної допомоги пацієнтам у таких складних умовах як карантин, фінансові втрати, неможливість зустрічей віч-на-віч і дотримання графіку тощо. Практики, більшою мірою покладаються на власний досвід впровадження необхідних змін, однак відзначають нагальну потребу в додатковому навчанні та підтримці з боку професійної спільноти, в тому числі у форматі супервізій та інтервізій
Формування здорової корпоративної культури в медичній організації
No full textThe health care system is a complex socio-economic mechanism, which is designed to ensure the implementation of the most important social principle - maintaining and improving the health of the population, providing highly qualified treatment and prevention care.
Important to remember that healthcare organizations have two stakeholders: doctors and patients (internal and external client). Often, attention is paid only to patients, but it is worth starting with the formation of the commitment of health professionals to the work organization, to create a positive image.
Unfortunately, the image of the organization is often formed spontaneously. The reason for this is not only the reluctance of managers to deal with this problem but also the lack of experience and knowledge in the field of image formation and corporate culture of the organization.
Culture is elusive, but its impact is easily traced in the daily behavior of employees of any level. Defining goals, setting goals, developing patterns of behavior and attitudes at work and the actual activity within the organization are mediated by its ideology. Elements of culture are reflected in the official vision of the medical institution, and thus become accessible to the external environment - patients, partners, competitors and society as a whole.
An established healthy corporate culture is an important management tool, creates strong competitive advantages, increases the social responsibility of medical organizations to society and patients, improves the quality of medical activities. The presence of corporate culture, values and behaviors allow improving the processes of strategic development, internal communication, unity and cohesion of the team, to reduce staff turnover in the organization.
The system of continuing professional education of doctors and heads of health care institutions should provide for the implementation of educational programs in the field of formation and development of the corporate culture of medical organizations.
Система охорони здоров’я являється складним соціально-економічним механізмом, який покликано забезпечити реалізацію найважливішого соціального принципу - збереження та покращення здоров’я населення, забезпечення висококваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги.
Не варто забувати, що організації Охорони Здоров’я мають двох стейкхолдерів: лікарів та пацієнтів (внутрішній та зовнішній клієнт). Найчасіше увага приділяється лише пацієнтам, але варто починати з формування прихильності медичних працівників до робочої організації, створювати позитивний імідж.
На жаль, часто імідж організації формується стихійно. Причиною цього є не тільки не бажання керівників займатися цією проблемою, але і відсутність досвіду і знань в області формування іміджу і корпоративної культури (КК) організації.
Культура невловима, але при цьому її вплив легко простежується в повсякденній поведінці співробітників будь-якого рівня. Визначення цілей, постановка завдань, вироблення моделей поведінки та відношення на роботі і власне сама активність всередині організації опосередковані її ідеологією. Елементи культури відображені в офіційному баченні медичного закладу, і таким чином, стають доступними для зовнішнього оточення - пацієнтів, партнерів, конкурентів і суспільства в цілому.
Створена здорова корпоративна культура є важливим інструментом управління, створює сильні конкурентні переваги, підвищує соціальну відповідальність медичних організацій перед суспільством і пацієнтами, покращує якість медичної діяльності. Наявність корпоративної культури, системи цінностей і моделей поведінки дозволяє поліпшити процеси стратегічного розвитку, внутрішньої комунікації, єдності і згуртованості команди, скоротити плинність кадрів в організації.
Система безперервної професійної освіти лікарів та керівникіа закладів охорони здоров'я повинна передбачати реалізацію освітніх програм в області формування і розвитку корпоративної культури медичних організацій.
 
Театр пригноблених як сучасний спосіб профілактики емоційного вигорання волонтерів у громадських організаціях
No full textThis is a conference abstract from the "Psychosomatic Medicine Of The XXI Century: Realities And Perspectives" Congress. It is dedicated to the Theatre of the Oppressed like modern way for prevention emotional burnout of volunteers in non-governmental organizations.Даний текст є тезами Конгресу: «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Описане нижче присвячено одному з сучасних способів профілактики емоційного вигорання волонтерів у громадських організаціях
Поширеність різних типів психологічної домінанти та особливості психоемоційного стану у жінок з плацентарною дисфункцією
No full textPlacental dysfunction is a key problem in obstetrics, neonatology, pathology of the ante- and perinatal period, as the functional inability of placenta leads to an increase in the proportion of miscarriage, fetal development delay syndrome, or its antenatal death, and the period of pregnancy, especially in case of its pathological course, is an extremely strong psycho-emotional factor. The structure and prevalence of types of psychological component of gestational dominant with the consideration of psycho-emotional status in women with placental dysfunction were stated as well as their influence on reproductive loss and complication of pregnancy was estimated.Плацентарна дисфункція – це ключева проблема акушерства, неонатології, патології анте- та перинатального пероду, оскільки функціональна нездатність паценти приводить до зростання частки не виношування, синдрому затримки розвитку плода, або його антенатальної загибелі, а період вагітності, перш за все у випадку патологічного його перебігу, є надзвичайно сильним психоемоційним фактором. Встановлено структуру та поширеність типів психологічного компоненту гестаційної домінанти із врахуванням показників психоемоційного статусу у жінок із плацентарною дисфункцією та оцінено їх вплив на показники репродуктивних втрат та ускладнення перебігу вагітності.  
Кіберадикція як фактор формування девіантної поведінки у підлітків з ознаками акцентуації особистості
No full textThis is a conference abstract from the Scientific-practical conference "Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to cyberaddiction as a factor of formation of deviant behavior in adolescents with signs of personality accentuation.Даний текст є тезами Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Описане нижче присвячено кіберадикції як фактору формування девіантної поведінки у підлітків з ознаками акцентуації особистості