Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Деякі соціально-демографічні та медико-анамнестичні особливості ветеранів з ПТСР та ЧМТ
No full textObjective. Veterans' mental health has been the subject of extensive research in many parts of the world. Particular attention is paid to PTSD, including in combination with trauma. Such comorbid conditions have a significant negative psychosocial impact, reducing the possibility of successful adaptation and resocialization of veterans. Certain features of socio-demographic and medical-anamnestic characteristics of veterans with PTSD, comorbid with TBI, as well as their problematic perception of certain areas of their lives may affect the formation of mental disorders, the course, and prognosis, success of therapy and rehabilitation, as well as recovery and quality of life. Thus, there is a need to study the characteristics of socio-demographic and medical-anamnestic characteristics of veterans with PTSD, especially in combination with CHD, to optimize pharmacological treatment and psychosocial therapy.
Purpose: to investigate the socio-demographic, medical, and anamnestic characteristics of veterans with PTSD and CHD.
Methods and materials. 329 combatants (members of the Armed Forces, the National Guard, and "volunteer battalions") in Eastern Ukraine who suffered from PTSD and LCHMT were examined. The socio-demographic and medical-anamnestic examination was performed using the Unified map of patient research developed by us.
Results. Analysis of the socio-demographic characteristics of patients with PTSD and TBI shows that about a third of those surveyed gained primary adult life experience in a military conflict. Stay in the combat zone affected the work history: before entering the service in the ATO, most of the surveyed persons worked full time in the civilian sphere, and after being in the ATO, these figures decreased by more than 3 times due to redistribution in the category of those who continued to serve. The large number of people who continued to serve despite receiving PTSD, TBI, or a combination of these can be partly explained by the desire to maintain "fraternal unity" as a surrogate family. Most of the subjects were premorbidly psychosomatically healthy despite periodic alcohol consumption; somatic vulnerability was unique to TBI individuals.
Conclusions. The socio-demographic, medical, and anamnestic features of veterans with PTSD and LCHMT identified by us were further used to form targets for psychosocial therapy and optimize pharmacological treatment.Актуальність. Психічне здоров’я ветеранів є предметом ґрунтовних наукових досліджень в багатьох країнах світу. Особлива увага приділяється ПТСР, в тому числі у поєднанні з ЧМТ. Такі коморбідні стани чинять значний негативний психосоціальний вплив, знижуючи можливість успішної адаптації та ресоціалізації ветеранів. Певні особливості соціально-демографічних та медико-анамнестичних характеристик ветеранів з ПТСР, коморбідним з ЛЧМТ, а також проблемне сприйняття ними окремих сфер свого життя можуть впливати на формування психічних порушень, перебіг та прогноз хвороби, успішність терапії та реабілітації, а також на відновлення функціонування та якість життя. Таким чином, існує потреба у дослідженні особливостей соціально-демографічних та медико-анамнестичних характеристик ветеранів з ПТСР, особливо в поєднанні з ЛЧМТ, з метою оптимізації фармакологічного лікування та психосоціальної терапії.
Мета: дослідити соціально-демографічні, медико-анамнестичні особливості ветеранів з ПТСР та ЛЧМТ.
Методи і матеріали. Обстежено 329 учасників бойових дій (службовців Збройних сил, Національної гвардії та «добровольчих батальйонів») на Сході України, які страждали на ПТСР та ЛЧМТ. Соціально-демографічне та медико-анамнестичне обстеження проводилось за допомогою розробленої нами Уніфікованої карти дослідження пацієнта.
Результати. Аналіз соціально-демографічних характеристик пацієнтів з ПТСР та ЛЧМТ свідчать про те, що близько третини обстежених осіб набували первинного дорослого життєвого досвіду в умовах військового конфлікту. Перебування в зоні бойових дій впливало на трудовий анамнез: до потрапляння на службу в АТО більшість обстежених осіб працювали в режимі повної зайнятості в цивільній сфері, а після перебування в АТО ці показники зменшились в понад 3 рази за рахунок перерозподілу в категорію тих, хто продовжив служити. Велика кількість осіб, що продовжувала служити попри отримання ПТСР, ЧМТ або їх сполучення, частково може бути пояснена прагненням збереження «братерської єдності» як сурогатної родини. Більшість обстежених осіб преморбідно були психосоматично здоровими попри періодичне вживання алкоголю; соматична уразливість була притаманна тільки особам з групи ЧМТ.
Висновки. Визначені нами соціально-демографічні, медико-анамнестичні особливості ветеранів з ПТСР та ЛЧМТ надалі були використані для формування мішеней психосоціальної терапії та оптимізації фармакологічного лікування
Зв'язок життєвих проблем з підвищеною соціальною конфліктністю у ветеранів із ПТСР та ЧМТ за даними модального аналізу
No full textObjective. Factors of the environment, society, as well as internal personal psychological factors and personal experience, affect the formation of mental disorders. Society and stressors determine which behavioral scenarios of the individual will be relevant. Personality characteristics through behavioral responses determine which of the many potential stressors are significant and what impact they will have on the individual.
Modern understanding of the genesis of PTSD shows that the individual's overcoming of traumatic stressors of the combat situation depends on three groups of factors: the nature of traumatic events, individual psychological characteristics of veterans, and the conditions in which the demobilized falls after returning from war. The interaction of these factors with the process of cognitive processing of psycho-traumatic experience leads to an increase in mental stress or to the gradual assimilation of psycho-traumatic experience. As a result, it is possible to expect mental "restabilization" or the emergence of PTSD. The presence of additional bio-psycho-social stressors (e.g., substance abuse, family instability, concomitant medical comorbidity) significantly increases the likelihood of developing PTSD in veterans and the degree of social maladaptation in PTSD. The comorbidity of PTSD and TBI further increases the likelihood of social maladaptation in demobilized servicemen.
The relevance of studying the impact of life problems on social adaptation in veterans with PTSD and TBI is determined by the need to develop an adequate set of medical and psychological interventions and socio-psychological rehabilitation.Purpose: to investigate medical and anamnestic features and to conduct a modal analysis of life problems of veterans with PTSD and mTBI.
Methods and materials. 329 combatants (members of the Armed Forces, the National Guard, and "volunteer battalions") in eastern Ukraine who suffered from PTSD and mTBI were examined.The socio-demographic and medical-anamnestic examination was performed using the Unified map of patient research developed by us. Modal analysis of existing problems was carried out on the basis of ICD-10, their presence was assessed by diagnostic headings: Z55 - Z73.
Results. Antisocial traits and increased social conflict in veterans with PTSD and mTBI correlated with marital/sexual and parental problems, as well as insufficient family support, problematic alcohol/drug use, and inadequate social skills. and conflicting perceptions of their own social status.
Conclusions. The negative factors influencing the course of PTSD and mTBI identified by us became the material for the formation of targets of psychosocial therapy and optimization of pharmacological treatment.Актуальність. Фактори зовнішнього середовища, соціуму, а також внутрішньо особистісні психологічні чинники та персональний особистісний досвід впливають на формування розладів психіки. Соціум і стресові фактори визначають, які поведінкові сценарії особистості будуть актуалізуватись. Характеристики особистості через поведінкові реакції визначають, які з багатьох потенційних стресорів є значущими та який вплив на особистість вони здійснюватимуть.
Сучасне розуміння генезу ПТСР свідчить, що подолання індивідом психотравмуючих стресорів бойової обстановки залежить від трьох груп факторів: характеру психотравмуючих подій, індивідуально-психологічних характеристик ветеранів та умов, в які демобілізований потрапляє після повернення з війни. Взаємодія цих факторів з процесом когнітивної переробки психотравмуючого досвіду призводить до зростання психічного напруження або до поступової асиміляції психотравмуючого досвіду. У результаті можливо очікувати психічну «рестабілізацію» або виникнення ПТСР. Наявність додаткових біопсихосоціальних стресорних факторів (наприклад, зловживання психоактивними речовинами, нестабільність у сім’ї, супутня медична коморбідність) достовірно збільшує ймовірність розвитку ПТСР у ветеранів та ступінь соціальної дезадаптації при ПТСР. Коморбідність ПТСР з ЧТМ додатково посилює ймовірність соціальної дезадаптації у демобілізованих військовослужбовців.
Актуальність вивчення впливу життєвих проблем на соціальну адаптацію у ветеранів із ПТСР та ЧМТ визначається необхідністю розробки адекватного комплексу медико-психологічного втручання та соціально-психологічній реабілітації.
Мета: дослідити медико-анамнестичні особливості та провести модальний аналіз життєвих проблем ветеранів з ПТСР та ЛЧМТ.
Методи і матеріали. Обстежено 329 учасників бойових дій (службовців Збройних сил, Національної гвардії та «добровольчих батальйонів») на Сході України, які страждали на ПТСР та ЛЧМТ.
Соціально-демографічне та медико-анамнестичне обстеження проводилось за допомогою розробленої нами Уніфікованої карти дослідження пацієнта. Модальний аналіз існуючих проблем здійснено на основі МКХ-10, було оцінено їх наявність за діагностичними рубриками: Z55 - Z73.
Результати. Асоціальні риси та підвищена соціальна конфліктність у ветеранів з ПТСР та ЛЧМТ корелювали з проблемами у стосунках з подружжям/статевими партнерами та з власними батьками/батьками подружжя, а також з недостатньою сімейною підтримкою, проблемним вживанням алкоголю/наркотиків, неадекватністю соціальних навичок, стресовим станом та конфліктним сприйняттям власного соціального статусу.
Висновки. Визначені нами негативні чинники впливу на перебіг ПТСР та ЛЧМТ постали матеріалом для формування мішеней психосоціальної терапії та оптимізації фармакологічного лікування
Сучасний стан ведення віл-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією органів травної системи: аналіз результатів анкетування лікарів
No full textIntroduction. The HIV epidemic, which affects millions of people in eastern Europe, remains one of the most important unresolved health issues. A patient-oriented approach to HIV-infected people improves the quality of medical care, affects the reliability of statistics, streamlines the planning and adequacy of public funds. The issues of comorbidity of the pathology of the digestive system in HIV infection and the formation of adherence to effective antiretroviral therapy (ART) are becoming particularly relevant. As a result, the role of family medicine practice in the detection, treatment, and management of gastrointestinal diseases in HIV-infected patients in Ukraine is growing.
The purpose of the study: To study the role of general practitioners in family medicine in the examination and management of HIV-infected people with concomitant pathology of the digestive system.
Material and methods. A survey was conducted among 200 general practitioners of family medicine (GPFM) and 292 physicians - limited specialists of a number of health care facilities in Kyiv and various regions of Ukraine by dint of a questionnaire developed through an internet survey and paper-based.
Results and discussion. General practitioners of family medicine noted rather low participation in the monitoring of compliance and side effects of ART, as well as the management of concomitant pathology of the digestive system (DS) in HIV-infected patients. Most of the surveyed physicians noted the lack of clear algorithms for action in the development of clinical routes of HIV-infected patients with concomitant pathology of the DS and almost all respondents confirmed the feasibility of using in their current practice algorithms developed for such patients. The vast majority of GPFM didn’t fully know the ways of movement HIV-infected patients from diagnosis to a stable virological/immunological response and, thus, were not able to fully manage the concomitant pathology of DS. HIV-infected patients who underwent and reacted negatively to ART didn’t return to GPFM and therefore didn’t receive adequate, continuous, comprehensive, and coordinated medical care for various DS pathologies. Returning of HIV-infected patients from limited specialists to GPFM has been low, sporadic, which may explain the decline in the ability of GPFM’s to effectively monitor the clinical outcomes of treatment of DS pathology and ART therapy side effects.
Conclusion. Find out some of the problems on detection of DS pathology in HIV-infected people and further management tactics of such patients have been clarified. Due to the inconsistency and insufficient volume of screening for comorbid pathology of the DS organs in HIV-infected patients, many chronic pathologies remain undetected in the practice of GPFM. The presence of untreated comorbid diseases of the DS organs in HIV infection may be a risk factor for reduced effectiveness of ART in such patients. Therefore, special attention of family physicians should be paid to the timely detection, treatment, and monitoring of HIV diseases in HIV-infected patients. It is considered expedient to introduce clear algorithms of joint actions of GPFM and limited specialists involved in the management of HIV-infected patients with concomitant DS pathology.Актуальність. Епідемія ВІЛ-інфекції, яка зачіпає мільйони людей в східній частині Європи, залишається однією з найважливіших невирішених проблем охорони здоров’я. Пацієнт-орієнтований підхід до ВІЛ-інфікованих осіб підвищує якість надання медичної допомоги, впливає на достовірність статистичних даних, раціоналізує планування та адекватність використання державних коштів. Особливо актуальними стають питання коморбідності патології органів травної системи при ВІЛ-інфекції та формування прихильності до ефективної антиретровірусної терапії (АРТ). В зв’язку з чим посилюється роль практики сімейної медицини у виявленні, лікуванні та веденні гастроентерологічних захворювань у ВІЛ-інфікованих пацієнтів в Україні.
Мета дослідження: Дослідити роль лікарів загальної практики-сімейної медицини в обстеженні та веденні ВІЛ-інфікованих осіб із супутньою патологією травної системи.
Матеріал та методи. Проведено анкетування серед 200 лікарів загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ) та 292 лікарів - вузьких спеціалістів ряду закладів охорони здоров'я м. Києва та різних областей України за допомогою розробленої анкети шляхом інтернет-опитування та з використанням паперових носіїв.
Результати та їх обговорення. Лікарі загальної практики-сімейної медицини відмітили досить низьку участь в моніторингу дотримання та побічних ефектів АРТ, а також ведення супутньої патології травної системи (ТС) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Більшість опитаних лікарів зазначили відсутність чітких алгоритмів дій у випадках розробки клінічних маршрутів ВІЛ-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією ТС, і майже всі респонденти підтвердили доцільність використання в своїй поточній практиці розроблених для таких пацієнтів алгоритмів їх ведення. Переважна частина лікарів ЗПСМ не знали в повному обсязі маршрути руху ВІЛ-інфікованих пацієнтів від встановлення діагнозу до досягнення ними стійкої вірусологічної /імунологічної відповіді і, таким чином, не мали можливості в повних обсягах вести супутню патологію ТС. ВІЛ-інфіковані пацієнти, які проходили АРТ та негативно реагували на неї, практично не повертались до лікарів ЗПСМ і тому не отримували належну продовжену всебічну та координовану медичну допомогу з приводу різної патології ТС. Повернення ВІЛ-інфікованих пацієнтів від лікарів-спеціалістів до лікарів ЗПСМ виявилось низьким, епізодичним, що може пояснювати зниження можливостей лікарів ЗПСМ ефективно контролювати клінічні результати лікування патології органів ТС та побічних ефектів АРТ.
Висновок. З’ясовано певні проблеми виявлення патології ТС у ВІЛ-інфікованих та подальшої тактики ведення таких пацієнтів. Внаслідок невідповідності та недостатніх обсягів скринінгу коморбідної патології органів ТС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів в практиці лікарів ЗПСМ багато хронічних патологій залишаються невиявленими. Наявність непролікованих супутніх захворювань органів ТС при ВІЛ-інфекції може бути фактором ризику зниження ефективності АРТ у таких пацієнтів. В зв’язку з цим, особливу увагу лікарів сімейної медицини слід звернути на вчасне виявлення, лікування та моніторинг захворювань органів ТС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Вбачається доцільним впровадити чіткі алгоритми спільних дій лікарів ЗПСМ та спеціалістів, які беруть участь у веденні ВІЛ-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією ТС
Обґрунтування інтегрованого підходу ведення ВІЛ-інфікованих пацієнтів із коморбідною патологією травної системи
No full textIntroduction. Among the main strategic and operational goals of the State Strategy for Combating HIV / AIDS, Tuberculosis and Viral Hepatitis by 2030 in Ukraine is to ensure comprehensive access to HIV treatment, increase the effectiveness of monitoring and support of treatment of both opportunistic infections and other somatic conditions in HIV-infected patients. The key role of family physicians in the detection and treatment of many chronic gastrointestinal complications in HIV-infected patients is recognized.
Purpose of the study. To increase the efficiency of early diagnosis and tactics of integrated management of HIV-infected patients of family physicians (FP) by clarifying the peculiarities of HIV infection in the presence of comorbid pathology of the digestive system (DS) and creating an algorithm for providing medical care to these patients.
Material and methods. The research was conducted on the basis of five regional HIV / AIDS centers of Ukraine during 2017-2019. Randomly selected 342 adult HIV-infected patients were divided into two groups - with concomitant lesions and without concomitant gastrointestinal lesions. The following research methods were used: general clinical and laboratory biochemical, molecular genetic, immunological, enzyme-linked immunosorbent, instrumental (FGDS, chest radiography, abdominal ultrasound, computed tomography of the chest and / or abdominal cavity), analysis of primary medical records, consultations related specialists according to the indications, questionnaires, statistical methods.
Results and discussion. It was found that the incidence of gastrointestinal pathology in patients with II, III and IV clinical stages of HIV infection was significantly higher than in patients with stage I, significantly more often associated with tuberculosis, candidiasis, kidney disease and HIV encephalopathy and was combined. Manifestations of asthenovegetative and dyspeptic syndromes, weight loss, anemia and leukopenia, increased activity of liver enzymes, low levels of CD4 + lymphocytes and preservation of viral load on antiretroviral therapy were significantly more common in HIV-infected patients with gastrointestinal pathology. In the presence of pathology of the digestive system, replacements, breaks and side effects of antiretroviral therapy were significantly more frequent. The results of physicians survey analysis showed the role of family physicians in the current examination and management of HIV-infected people with comorbid pathology of the digestive system.
Conclusions. To detect diseases of the organs of the DS in HIV-infected people, it is necessary to conduct a comprehensive laboratory and instrumental examination, taking into account the possibility of combined pathology. The proposed algorithm of integrated management of HIV-infected patients with comorbid pathology of DS by FPs, taking into account the most informative clinical and laboratory criteria, allows to increase the effectiveness of early diagnosis and tactics of integrated management of HIV-infected by FPs.Вступ. Серед основних стратегічних та оперативних цілей Державної стратегії протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам до 2030 року в Україні визначено забезпечення всебічного доступу до лікування ВІЛ-інфекції, підвищення ефективності моніторингу та супроводу лікування, як опортуністичних інфекцій, так і інших соматичних станів у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Визнається ключова роль сімейних лікарів у виявленні та лікуванні багатьох хронічних гастроентерологічних ускладнень у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із моніторингом вживання ними препаратів, що часто застосовуються при таких патологіях та взаємодіють із антиретровірусними препаратами.
Мета дослідження: Підвищити ефективність ранньої діагностики та тактики інтегрованого ведення ВІЛ-інфікованих хворих лікарями ЗПСМ шляхом з’ясування особливостей перебігу ВІЛ-інфекції за наявності коморбідної патології травної системи та створення алгоритму надання медичної допомоги цим хворим.
Матеріал та методи. Дослідження проводилися на базах п’яти регіональних центрів ВІЛ/СНІДу України впродовж 2017-2019 років. Рандомізовано відібрані 342 дорослих ВІЛ-інфікованих пацієнти були розподілені на дві групи – з супутнім ураженням та без супутнього ураження травної системи. Використовувались наступні методи дослідження: загальноклінічні та лабораторні біохімічні, молекулярно-генетичні, імунологічні, імуноферментні, інструментальні (ФГДС, рентгенографія органів грудної клітки, УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія грудної та/або черевної порожнини), аналіз первинної медичної документації, консультації суміжних спеціалістів за показаннями, анкетування, статистичні методи.
Результати. Встановлено, що частота виявлення патології травної системи у пацієнтів з ІІ, ІІІ та ІV клінічними стадіями ВІЛ-інфекції спостерігалась достовірно частіше, ніж у пацієнтів з І клінічною стадією, достовірно частіше поєднувалась з туберкульозом, кандидозом, хворобами нирок та ВІЛ-енцефалопатію та мала комбінований характер. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з патологією травної системи достовірно частіше спостерігались прояви астеновегетативного і диспептичного синдромів, зниження маси тіла, анемія і лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, низький рівень СD4+ лімфоцитів та збереження вірусного навантаження на тлі антиретровірусної терапії. За наявності патології травної системи достовірно частіше спостерігалися заміни, перерви та прояви побічної дії антиретровірусної терапії. Результати проведеного аналізу опитування лікарів показали роль лікарів ЗПСМ в поточному обстеженні та веденні ВІЛ-інфікованих осіб із коморбідною патологією травної системи.
Висновки. Для виявлення захворювань органів ТС у ВІЛ-інфікованих необхідно проводити комплексне лабораторно-інструментальне обстеження з урахуванням можливості комбінованої патології. Запропонований алгоритм інтегрованого ведення ВІЛ-інфікованих хворих із коморбідною патологією ТС лікарями ЗПСМ з урахуванням найбільш інформативних клінічних та лабораторних критеріїв, дозволяє підвищити ефективність ранньої діагностики і тактики інтегрованого ведення ВІЛ-інфікованих хворих лікарями загальної практики – сімейної медицини
Статеві особливості депресивних розладів у осіб юнацького та молодого віку
Get PDFThis is a conference abstract from the "Psychosomatic Medicine Of The XXI Century: Realities And Perspectives" II Congress. It is dedicated to the sexual features of depressive disorders in adolescents and young adults.Даний текст є тезами II Конгресу: «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Описане нижче присвячено статевим особливостям депресивних розладів у осіб юнацького та молодого віку
Особливості статистичного аналізу медико-психологічних досліджень
Get PDFThe purpose of the study: to consider the features of statistical analysis in psychological and medical-psychological research.
Results. One of the features of psychological research is the process of measuring the results of the experiment. Unlike medical research, which typically uses physical units of measurement, most variables in psychological research are not unambiguous or easy to measure. To describe the procedures of psychological measurement in psychological research four types of measurement scales are used: nominative, ordinal, interval, and scale of equal relations. Statistical analysis of the results of medical and psychological research depends on the type of scale in which the studied trait was measured.
The nominative scale is a scale that classifies by name. Conjugacy tables are used to describe and analyze nominative scales. An ordinal scale is a scale that classifies on the principle of "more or less". Statistical analysis of ordinal scales is performed using non-parametric criteria. The interval scale is a scale according to which each of the possible values of the feature is at the same distance from the other value. The scale of equal relations has all the properties of nominative, ordinal, and interval scales. To analyze the results of the study, which were measured in interval scales or in scales of equal relations, one uses parametric or nonparametric criteria depending on the distribution of a random variable.
Conclusions. The choice of method of statistical analysis of the results of psychological research depends on the type of scale in which the data were measured.Мета дослідження: розглянути особливості статистичного аналізу при проведенні психологічних та медико-психологічних досліджень.
Результати. Однією з особливостей проведення медико-психологічних досліджень є процес вимірювання результатів експерименту. На відміну від медичних досліджень, в яких зазвичай використовуються фізичні одиниці вимірювання, більшість змінних у психологічних дослідженнях не є однозначними чи простими для вимірювання. Для опису процедур психологічного вимірювання у психологічних дослідженнях використовують 4 типи шкал вимірювання: номінативна, порядкова, інтервальна та шкала рівних відносин. Статистичний аналіз результатів медико-психологічного дослідження залежить від типу шкали, в якій вимірювалася досліджувана ознака.
Номінативна шкала – це шкала, що класифікує за назвою. Для опису та аналізу номінативних шкал використовують таблиці спряженості. Порядкова шкала – шкала, що класифікує за принципом «більше-менше». Статистичний аналіз порядкових шкал проводять за допомогою непараметричних критеріїв. Інтервальна шкала – це шкала, за якою кожне з можливих значень ознаки знаходиться на однаковій відстані від іншого значення. Шкала рівних відносин має всі властивості номінативної, порядкової та інтервальної шкал. Для аналізу результатів дослідження, що були виміряні у інтервальних шкалах або у шкалах рівних відносин використовують параметричні або непараметричні критерії в залежності від розподілу випадкової величини.
Висновок. Вибір методу статистичного аналізу результатів психологічного дослідження залежить від типу шкали, в якій вимірювалися дані. Коректне застосування статистичного аналізу є запорукою отримання достовірних результатів медико-психологічного дослідження
Аналіз психічних порушень у жертв насильницьких злочинів
Get PDFThis is a conference abstract from the "Psychosomatic Medicine Of The XXI Century: Realities And Perspectives" II Congress. It is dedicated to the analysis of mental disorders in victims of violent crimes.Даний текст є тезами II Конгресу: «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Описане нижче присвячено аналізу психічних порушень у жертв насильницьких злочинів
Особливості функціонування пам’яті під час травматичних подіїв
No full textIntroduction. Throughout life, people experience potentially traumatic events that can lead to psychopathological manifestations and psychological distress, including trauma-related anxiety disorders. During the first month after exposure to a traumatic event, an acute stress reaction (ASR) may occur, which may then transform into post-traumatic stress disorder (PTSD). PTSD is a heavy burden on the health care system of any country, negatively affects the physical and psychological well-being of a person, and, of course, impairs the social functioning of the victim.
Intrusive memories are one of the main symptoms of PTSD, they are anxious and obsessive, based on images of a traumatic event and are emotionally colored. PTSD models have shown that it is intrusive memories that can activate other PTSD symptoms. Based on this, it can be concluded that interventions aimed at overcoming intrusive memories will have a positive effect on other symptoms of PTSD.
Goal. Generalization of current data on the functioning of memory mechanisms underlying the occurrence of post-traumatic stress symptoms, systematization and comparison of theories of traumatic memory in recent years, and effective interventions that can be used to prevent PTSD.
Materials and methods. Qualitative and quantitative content analysis of English-language literature for the last 15 years was conducted on the main approaches to explaining the functioning of memory during traumatic events, the formation of traumatic memories. The search was performed using databases Pubmed, CrossRef.
Conclusions. This review summarizes the main theories that explain the occurrence of traumatic memories after a stressful event, the peculiarities of memory functioning and information processing. The ability to process traumatic memory is the basis for favorable post-traumatic adaptation. It is extremely important to develop behavioral interventions that can be mechanically controlled, low intensity and will be provided by non-specialists, will be easy to use, which will help to ensure their widespread use and accessibility.Актуальність. Протягом життя люди стикаються з потенційно травмуючими подіями, що може призвести до виникнення психопатологічних проявів та психологічного дистресу, зокрема тривожних розладів, пов’язаних з травмою. Протягом першого місяця після експозиції до травматичної події може виникнути гостра реакція на стрес (ГРС), яка потім може трансформуватись в посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). ПТСР є важким тягарем для системи охорони здоров’я будь якої держави, негативно впливає на фізичне та психологічне благополуччя людини, а також, безумовно, погіршує соціальне функціонування постраждалого.
Інтрузивні спогади є одним з основних симптомів ПТСР, вони мають тривожний та нав’язливий характер, засновані на уявних образах про травматичну подію та є емоційно забарвленими. Моделі ПТСР продемонстрували, що саме інтрузивні спогади можуть активувати інші симптоми ПТСР. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що інтервенції, направлені саме на подолання інтрузивних спогадів, матимуть позитивний ефект на інші симптоми ПТСР.
Мета. Узагальнення сучасних даних з приводу особливостей функціонування механізмів пам'яті, що лежать в основі виникнення постравматичних стресових симптомів, систематизування та порівняння теорій формування травматичної пам'яті за останні роки, та ефективних інтервенцій, які можуть бути використані для профілактики виникнення ПТСР.
Матеріали та методи. Було проведено якісний та кількісний контент-аналіз англомовної літератури за останні 15 років стосовно основних підходів до пояснення функціонування пам'яті під час травматичних подій, формування травматичних спогадів про травму. Пошук відбувався з використанням баз даних Pubmed, CrossRef.
Висновки. Даний огляд узагальнює основні теорії, які пояснюють виникнення травматичних спогадів після стресової події, особливості функціонування пам’яті та обробки інформації. Здатність обробляти травматичну пам’ять є основою для сприятливої посттравматичної адаптації. Вкрай актуальною є розробка поведінкових втручань, які можуть бути механічно керованими, низької інтенсивності та надаватимуться не спеціалістами, тобто будуть легкими у застосуванні, що сприятиме забезпеченню їх широкому використанню та доступності
Як я хворів на Covid-19 та на вершині спутаної свідомості придумав тест на «емоції/раціональність», або до чого тут результати?
Get PDFСтиль прив’язаності як детермінанта вибору романтичного партнера
No full textRelationships in society meet different social needs, for example, belonging to a social group (friends, neighbours) is needed to ensure a sense of social integration, and attachment (for example, in a romantic couple) is needed to meet the need for emotional intimacy. One of the important tasks of late adolescence is to establish an intimate relationship with a romantic partner.
It is known that an important predictor of partner choice is the early experience of attachment to parents. The system of attachment is a critical component in human relations. This experience will affect personality and interpersonal relationships in the later stages of ontogenesis.
The article presents a literature review, both theoretical and empirical studies, of the links between attachment to a romantic partner and features of relationships with parents. The dependence of the quality of attachment to a romantic partner with the quality of attachment to parents was determined. The quality of attachment to parents correlates with the image of them and their attitude to sons and daughters. Features of attachment to a romantic partner are associated with the images of both the parents and the partner. Without a reliable attachment base, the processing of emotionally charged conflicts from the past between partners is almost impossible, without this base activated fears and anxieties often become unbearable for the couple, a lot of resistance occurs.
The concept of transferring the style of attachment between generations proves that people who lack confidence in their parents, as adults, have difficulties in establishing stable romantic relationships and empathic response to the needs of their children. Therefore, studying the factors and mechanisms of the attachment system development in adolescence with possible further psychotherapeutic influence is of particular importance for psychology in general, and medical psychology in particular.Відносини в соціумі задовольняють різні соціальні потреби, наприклад, приналежність до соціальної групи (коло друзів, об'єднання сусідів) потрібна для забезпечення відчуття соціальної інтегрованості, а прив’язаність (наприклад, у романтичній парі) необхідна для задоволення потреби в емоційній близькості. Однією з важливих задач пізнього юнацького віку є встановлення глибоких відносин з романтичним партнером.
Відомо, що важливою детермінантою вибору партнера є ранній досвід прихильності до батьків. Формування системи прихильності є критичним компонентом в людських відносинах. Цей досвід впливатиме на особистість людини і її міжособистісні відносини на наступних стадіях онтогенезу.
У статті представлений літературний огляд теоретичних та емпіричних досліджень взаємозв’язку прив'язаності до романтичного партнера юнаків з різними особливостями взаємин з батьками. Виявлено залежність якості прихильності романтичних партнерів один до одного з якістю прив'язаності до батька і матері. Якість прив'язаності до батьків корелює з особливостями уявлень про них і їх ставленням до дівчат і юнаків. Особливості прив'язаності до романтичного партнера пов’язані з образами і батьків і партнера. Без надійної бази відносин прихильності, опрацювання афективно навантажених конфліктів з минулого між партнерами майже неможливо, без цієї бази активовані страхи і тривоги часто стають нестерпними для пари, з'являється безліч захистів і опору.
Концепція передачі стилю прихильності між поколіннями передбачає, що люди, яким не вистачає довіри до своїх батьків, в дорослому віці матимуть труднощі у формуванні стійких романтичних зв’язків та чуйному реагуванні на потреби власних дітей, тож вивчення факторів і механізмів розвитку системи прив’язаності в юнацькому віці за для подальшої корекції має особливе значення для психології в цілому, та медичної психології зокрема