Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Менеджмент когнітивних симптомів та реабілітаційна терапія (CogSMART) при черепно-мозковій травмі. Посібник для фахівців (україномовна версія). 2 частина: сесії 5-8
Get PDFCogSMART is a cognitive training program for people with traumatic brain injury (TBI). It aims to improve the skills of perspective memory, attention, executive functions (problem solving, planning, cognitive flexibility) in order to more successfully perform daily activities and achieve personal, work and study goals. CogSMART is based not on a large number of trainings and tasks, but on a compensatory cognitive training — improving cognitive skills by using certain adaptation strategies and removing obstacles. The use of CogSMART has already shown good results in the cognitive rehabilitation of people with traumatic brain injury in the United States.
The translation of the manual was performed by specialists of the Kyiv City Clinical Hospital for War Veterans with further scientific editing of the text by professors of the Department of Medical Psychology, Psychosomatic Medicine and Psychotherapy at Bogomolets National Medical University. With the permission of Dr. Elizabeth Twamley, the author of the original program, the Ukrainian version of the manual is published in the journal and is available for Ukrainian-speaking audience. The program contains 12 sessions.
This part of the Ukrainian version of the manual presents the sessions 5 – 8 of CogSMART.
Sessions 1 - 4 can be found in the first part of the translated manual via this link.
This part of the Ukrainian version of the manual presents sessions 5 - 8 of the CogSMART program.
The 5th session is dedicated to the training of perspective memory, and is a logical continuation of the 4th session. Participants can learn how to effectively use the calendar and link tasks, as well as train making to-do lists and other short-term memory strategies.
Session 6 focuses on attention and concentration. In this session, participants can learn about concentration difficulties after traumatic brain injury and practice strategies to improve attention skills.
Session 7 continues the analysis of attention. In this session, participants can master the skills of vigilance during a conversation and discuss how strategies for focusing can help with long-term goals.
Session 8 is dedicated to learning and memory. It aims to introduce the concepts of memory, to train new strategies for memorizing information.
This material can be useful for clinical psychologists, occupational therapists, psychotherapists and specialists in related fields who help people with traumatic brain injury and conduct a cognitive rehabilitation or cognitive training.CogSMART є програмою когнітивного тренінгу для людей з черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Вона спрямована на покращення навичок перспективної пам’яті, уваги, виконавчих функцій (розв’язання проблем, планування, когнітивна гнучкість) задля більш успішного виконання повсякденної діяльності та досягнення цілей в особистій, робочій та навчальній сферах. В основі CogSMART лежить не велика кількість тренувань та завдань, а компенсаторний когнітивний тренінг — вдосконалення когнітивних навичок шляхом використання певних адаптаційних стратегій та усунення перешкод. Використання CogSMART вже продемонструвало гарні результати у когнітивній реабілітації осіб з черепно-мозковою травмою в США.
Переклад посібника виконали фахівці Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни з подальшим науковим редагуванням тексту професорами кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. З дозволу доктора Елізабет Твамлі, автора оригінальної програми, україномовна версія посібника розміщена в журналі та доступна для ознайомлення україномовній аудиторії. Програма містить 12 сесій.
Із сесіями 1 – 4 можна ознайомитись у першій частині перекладеного посібника за посиланням .
У цій частині української версії посібника представлені сесії 5 – 8 програми CogSMART.
5 сесія присвячена тренуванню перспективної пам’яті, та є логічним продовженням 4 сесії. Учасники можуть навчитися використанню календаря та зв’язуванню завдань використанню списків справ разом з календарем, іншим стратегіям короткострокової перспективної пам’яті.
6 сесія присвячена увазі та зосередженості. На цій сесії учасники можуть дізнатись, які труднощі з концентрацією уваги виникають після черепно-мозкової травми та практикуватимуть стратегії для покращення навичок уваги.
7 сесія продовжує розбір проблем з увагою внаслідок черепно-мозкової травми. На цій сесії учасники можуть опанувати навички збереження пильності під час розмови та обговорити, як стратегії уваги та зосередженості можуть допомогти з довгостроковими цілями.
8 сесія присвячена навчанню та пам’яті. Вона спрямована на ознайомлення учасників з концепціями пам’яті та вербальною пам’яті зокрема, навчання стратегіям запам’ятовування інформації.
Цей матеріал може бути корисним лікарям-психологам, ерготерапевтам, психотерапевтам та спеціалістам суміжних спеціальностей, які працюють з людьми з ЧМТ і проводять когнітивну реабілітацію чи когнітивний тренінг
Поширеність тривоги та депресії та фактори ризику їх виникнення у студентів медиків які перенесли COVID-19
No full textBackground. The high prevalence of depressive and anxiety disorders in people with COVID-19 and the lack of data on depression and / or anxiety in higher education students who relapsed to COVID-19 led to the study. The purpose of the study was to assess the prevalence of anxiety and depression, as well as to identify risk factors for the development of these conditions in medical students of the DSMU.
Methods. A one-off cross-sectional epidemiological study involving 154 respondents who voluntarily and anonymously completed a questionnaire with complaints, anamnestic data, and a self-assessment scale for depression PHQ-9 (cut-off point 10) and anxiety GAD-7 (cut-off point 10 points).
Results. The prevalence of depression among medical students who relapsed to COVID-19 is 44.8%, which is higher than in the population of people who relapsed to COVID-19, the prevalence of anxiety is 27.9%, which is within the prevalence of other people who relapsed to COVID-19. COVID-19.
The main independent factors in the development of depression were identified: anxiety (OR: 22,069; 95% [CI]: 7,941-61,335; p <0,05), hospitalization (OR: 5,443; 95% [CI]: 1,116-26,540; p < 0.05), CT / MRI (OR: 6,345; 95% [CI]: 1,728-23,296; p <0,05), glucocorticoids during illness (OR: 8,936; 95% [CI]: 2,495-31,999 p <0.05).
The main factors of anxiety: fatigue (OR: 5,563; 95% [CI]: 1,605-19,286; p <0,05), weakness (OR: 9,477; 95% [CI]: 2,764-32,495; p <0,05) , hospitalization (OR: 11,568; 95% [CI]: 2,350-56,950; p <0,05), depression (OR: 22,069; 95% [CI]: 7,941-61,335; p <0,05).
The level of blood saturation did not affect the development of depression and / or anxiety.
Conclusions. Higher medical school students, unlike other COVID-19 survivors, have higher rates of depression. The identified risk factors for anxiety or depression indicate a large role for comorbid depression and anxiety, as well as the severity of COVID-19. Risk factors for anxiety and depressive disorders are probably not related to organic damage to the central nervous system, but to the psychological response to a potentially fatal disease.Актуальність. Значна поширеність депресивних та тривожних розладів у осіб які перенесли COVID-19 та відсутність даних щодо депресії та/або тривоги у студентів вищих медичних закладів освіти, які перехворіли на COVID-19, зумовили проведення дослідження. Мета дослідження – оцінити поширеність тривоги та депресії, а також виявити фактори ризику розвитку даних станів у студентів медиків ДДМУ.
Методи. Одномоменте поперечне епідеміологічне дослідження, в яке включені 154 респонденти, які добровільно та анонімно заповнювали анкету з скаргами, анамнестичними відомостями та шкали самооцінки депресії PHQ-9 (точка відсічі 10 балів) та тривоги GAD-7 (точка відсічі 10 балів).
Результати. Поширеність депресії серед студентів медиків які перехворіли на COVID-19 складає 44,8%, що є більше ніж у популяції людей які перехворіли на COVID-19, поширеність тривоги – 27,9%, що є в межах розповсюдження у інших людей які перехворіли на COVID-19. Виявлені основні незалежні фактори розвитку депресії: тривога (ОR: 22,069; 95% [ДІ]: 7,941-61,335; р <0,05), госпіталізація до стаціонару (ОR: 5,443; 95% [ДІ]: 1,116-26,540; р <0,05), проведення КТ/МРТ (ОR: 6,345; 95% [ДІ]: 1,728-23,296; р <0,05), прийом глюкокортикоїдів під час хвороби (ОR: 8,936; 95% [ДІ]: 2,495-31,999; р <0,05). Основні фактори виникнення тривоги: стомлюваність (ОR: 5,563; 95% [ДІ]: 1,605-19,286; р <0,05), слабкість (ОR: 9,477; 95% [ДІ]: 2,764-32,495; р <0,05), госпіталізація до стаціонару (ОR: 11,568; 95% [ДІ]: 2,350-56,950; р <0,05), депресія (ОR: 22,069; 95% [ДІ]: 7,941-61,335; р <0,05). Рівень сатурації крові не вплинув на розвиток депресії та/або тривоги.
Висновки. У студентів вищих медичних закладів освіти, на відміну від інших осіб, що перенесли COVID-19, виявлено значно вищий рівень депресії. Визначені фактори ризику появи тривоги або депресії, свідчать про велику роль коморбідної депресії та тривоги, а також пов’язані з важкістю власне перебігу COVID-19. Фактори ризику тривожних і депресивних розладів вірогідно пов’язані не з органічним ураженням центральної нервової системи, а з психологічною реакцією на потенційно летальне захворювання
Досвід роботи мультидисциплінарної бригади реабілітаційного відділення у відновному лікуванні постінсультних пацієнтів з психосоматичними проявами
Get PDFThis is a conference abstract from the ІV Scientific and Practical Conference "Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to the experience of the multidisciplinary team of the rehabilitation department in the rehabilitation treatment of post-stroke patients with psychosomatic manifestationsДаний текст є тезами ІV науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психосоматична медицина: наука та практика». Описане нижче присвячено досвід роботи мультидисциплінарної бригади реабілітаційного відділення у відновному лікуванні постінсультних пацієнтів з психосоматичними проявами
Стратегія медико-психологічної допомоги в роботі лікаря-психолога з онкологічними пацієнтами
Get PDFThis text is the thesis of a distance report to the IV scientific-practical conference with international participation "Psychosomatic Medicine: Science and Practice". The following is devoted to the strategy of medical and psychological care in the work of a psychologist with cancer patients.Даний текст є тезою дистанційної доповіді до IV науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психосоматична Медицина: Наука і Практика». Описане нижче присвячено стратегії медико-психологічної допомоги в роботі лікаря-психолога з онкологічними пацієнтами
Сучасні правові аспекти та роль лікаря-психолога в терапії хронічного больового синдрому
Get PDFThis text is the conference abstract to the materials of the poster report to the IV scientific-practical conference with international participation "Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to the modern legal aspects and the role of a psychologist in the treatment of chronic pain.Даний текст є тезами ІV науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психосоматична медицина: наука та практика». Описане нижче присвячено сучасним правовим аспектам та ролі лікаря-психолога в терапії хронічного больового синдрому
Синдром Герстмана у дорослої українки
No full textBackground. During the screening phase of the study, we observed a middle-aged woman with a rare disorder known as Gerstmann's syndrome. The woman showed four important neuropsychopathological symptoms that describe this disturbance.
Methods. To assess the woman's status, we used physical, psychiatric, psychopathological and neurological examinations, laboratory tests interpretation, retrospective analysis of the hospital sheet chart and literature search.
Results. A 33-year-old East European woman from Ukraine has been suffering from acalculia since age six, digital agnosia, confusion of left-right orientation, and writing disturbances. She is lifelong right-hand dominant person and somebody in her family suffered from mental illness. She used to be successfully treated for anxiety and obsessions. She does not use any illicit drugs and denies alcohol use or abuse. The woman had never smoked cigarettes. Physical examination, CBC, complex metabolic panel, endocrine tests were within the age range. CT and MRI scans were common. Rheoencephalography revealed signs of moderate changes in venous outflow in the carotid basin on the left. We detected the most important psychopathological and neurological findings in mental health examinations. During assessment the woman was unable to perform simple arithmetic calculations. That is a crucial symptom, well known as a term an acalculia. Digital agnosia as the inability to identify or point to her own or someone else's fingers was present as well. Also, she had left-right disorientation - an inability to distinguish between right and left, and mild writing disturbance - decreasing of the capability to express thoughts in writing. In addition, she had demonstrated constructional apraxia by performing the clock drawing test.
Conclusions. We brought to light a rare syndrome in Ukrainian woman. The incidence of that syndrome in the general population has not yet been known. We found all four symptoms from a tetrad as a result of general brain damage with learning disabilities but some of the symptoms were mild. It is believed that some of them diminishing in adults over time.
Актуальність. Під час скринінгової фази дослідження ми спостерігали жінку середнього віку з рідкісним розладом, відомим як синдром Герстмана. Жінка показала усі чотири важливі нейропсихопатологічні симптоми, що описують це порушення.
Методи. Для оцінки статусу жінки ми використовували фізичне, психіатричне, психопатологічне та неврологічне обстеження, інтерпретацію лабораторних тестів, ретроспективний аналіз історії хвороби та пошук літератури.
Результати. 33-річна східноєвропійська жінка з України страждає на акалькулію з шесті років, цифрову агнозію, плутанину ліво-правої орієнтації та порушення письма. Вона протягом усього життя є праворукою, і хтось з її сім'ї страждав на психічні захворювання. Раніше її успішно лікували від тривоги та нав’язливостей. Вона не вживає жодних наркотиків та заперечує вживання або зловживання алкоголем. Жінка ніколи не курила сигарет. Фізичний огляд, клінічний аналіз крові, метаболічна панель, ендокринні тести знаходились у віковому діапазоні. КТ та МРТ були звічайними. Реоенцефалографія показала ознаки помірних змін венозного відтоку в каротидному басейні зліва. Ми виявили найважливіші психопатологічні та неврологічні ознаки під час обстеження психічного здоров’я. Під час оцінки жінка не змогла виконати прості арифметичні обчислення. Це найважливіший симптом, добре відомий як термін акалькулія. Також була присутня цифрова агнозія, як неможливість ідентифікувати або вказати на власні або чужі пальці. Крім того, у неї була дезорієнтація праворуч-ліворуч - нездатність розрізнити праву та ліву сторони, і легке порушення письма - зменшення здатності висловлювати думки письмово. Крім того, вона продемонструвала конструктивну апраксію, виконавши тест «намалюй годинник».
Висновки. Нами виявлено рідкісний синдром в української жінки. Частота цього синдрому серед загальної популяції ще не відома. Ми виявили всі чотири симптоми тетради як результат загального ураження мозку з порушеннями навчання, але деякі симптоми були слабкими. Вважається, що деякі з них зменшуються у дорослих з часом
Особливості застосування примусових заходів медичного характеру до психічно хворих, які вчинили кримінальні правопорушення на сексуальному підґрунті
No full textBackground. The question of the treatment of persons who accomplished sexual crimes continues to be discussed by researches around the world. Mark certain insufficiency of preparation of specialists in relation to an estimation and treatment of sexual disorders in medical and psychiatric establishments, and even in judicial psychiatric associations, that understanding, that treatment of sexual criminals is accessible and can be successful and effective needs a subsequent ground. Current criteria of the force usage of medical care are developed not enough.
Aim. To find out the criteria of application of the forced measures of medical character This research is devoted to solving scientific and practical problems, which is to develop a forensic-psychiatric expert evaluation of persons who have committed sexual criminal offences.
Materials and methods. The paper presents the results of a scientific study conducted as part of the dissertation “Forensіc psychіatrіc evaluatіon of persons who have sexual offences”. To achieve the goal of the study, the author analyzed 287 sub-experts who committed sexual offences and were on forensic psychiatric examination (FPE) at the Kyiv City FPE Center from 2000 to 2015 (16 years).
In order to determine the relationship between the degree of violation of the ability to understand their actions, manage them and resolve expert issues, all observations were divided into 2 groups of comparison: 1 – 200 observations (sub-experts, considered “sane”); 2 – 14 (sub-experts, recognized as “insane”); 3 – 73 (“limited sanity”), this group was formed artificially from the group of “sane”, based on the concept of “limited sanity”.
Research methods used in the work: information-analytical, socio-demographic, clinical-psychopathological, experimental-psychological, expert, situational analysis, statistical.
Results. The criterion for the application of coercive measures of a medical nature (CMMN) in the form of a referral to a specialized psychiatric institution is the recognition of a person as “insane”, the provision of compulsory outpatient care.
Conclusions. The identification of criteria for choosing the right forced medical health care type, i.e., validity and sufficiency of the recommended forced measure of a medical character, is needed to increase a quality upgrading prophylactic measures in the conditions of the forced treatment.Актуальність. Питання лікування осіб, що скоїли сексуальні злочини, продовжують дискутуватися науковцями в усьому світі. Відмічають певну недостатність підготовки фахівців щодо оцінки і лікування сексуальних розладів в медичних і психіатричних закладах, і навіть в судових психіатричних асоціаціях, тобто розуміння, що лікування сексуальних злочинців доступне і може бути успішним та ефективним потребує подальшого обґрунтування. На теперішній час залишаються недостатньо розробленими критерії застосування примусових заходів медичного характеру для осіб,які страждають розладами сексуальної переваги.
Мета дослідження. виявити критерії застосування примусових заходів медичного характеру.
Матеріал та методи дослідження. У роботі наведені результати наукового дослідження, виконаного в рамках дисертації “Судово-психіатрична оцінка осіб, які скоїли кримінальні правопорушення на сексуальному підґрунті”. Для досягнення мети дослідження автором були проаналізовані 287 підекспертних, які скоїли кримінальні правопорушення на сексуальному підґрунті та перебували на судово-психіатричній експертизі (СПЕ) в Київському міському центрі СПЕ з 2000 по 2015 рр. (16 років).
З метою визначення взаємозв’язку між ступенем порушення можливості усвідомлювати свої дії, керувати ними та вирішенням експертних питань усі спостереження були розподілені на 2 групи порівняння: 1 – 200 спостережень (підекспертні, визнані “осудними”); 2 – 14 (підекспертні, визнані “неосудними”); 3 – 73 (“обмежено осудні”), ця група була сформована штучно з групи “осудних”, виходячи з концепції “обмеженої осудності”.
Для досягнення мети були використані наступні методи: анамнестичний, інформаційно-аналітичний, соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний, експертний, ситуаційного аналізу, статистичний.
Результати. Критерієм застосування примусових заходів медичного характеру (ПЗМХ) у вигляді спрямування до спеціалізованого психіатричного закладу є визнання особи “неосудною”, надання амбулаторної допомоги в примусовому порядку – “обмежено осудною” та такою, яка страждає на розлад сексуальної переваги.
Висновки. Визначення критеріїв вибору виду примусових заходів медичного характеру, тобто обґрунтованість і достатність рекомендованої примусової міри медичного характеру, необхідно для підвищення якості профілактичних заходів в умовах примусового лікування
Динаміка поширеності афективних розладів у пацієнтів з деменцією під час пандемії COVID-19
Get PDFThis text is the thesis of the III scientific-practical conference with international participation"Psychosomatic medicine: science and practice". The following is devoted to the dynamics of prevalence of affective disorders in patients with dementia during the COVID-19 pandemic.Даний текст є тезами IIІ науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психосоматична медицина: наука та практика». Описане нижче присвячено динаміці поширеності афективних розладів у пацієнтів з деменцією під час пандемії COVID-19
Особливості когнітивних порушень у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу з коморбідними постковідними розладами
Get PDFBackground: the consequences of the SARS-CoV-2 pandemic still remain the significant problem for the health care system in the world. In addition, the long-term consequences have been insufficiently studied and predicted for central nervous system in post covid period. The cognitive impairments and affective disorders have been one of the main components of post covid syndrome. It is important for studying especially which cognitive domains could be effected and in which cases in different groups of patients with chronic deseases. These aspects have not been studied well in patients with type 2 diabetes mellitus (DM 2) as the risk group for long-term post covid complications.
Aim: the revealing of the affection of probable cognitive domains due to the long-term postcovid effects in DM 2.
Results: by the review of studies, the cognitive impairments of such functions: memory, attention, executive functions and language - detected in patients of post covid period. In DM 2 it can correlate with the affection of such domains - operational thinking, attention, memory and executive functions.
Conclusions: therefore, it is so important in terms of medication compliance and adherence to treatment, as a result - the negative impact on DM 2 treatment efficiency and quality of life level.Актуальність: наслідки пандемії SARS-CoV-2 досі залишаються важливою проблемою для системи охорони здоров’я у світі. Крім того, недостатньо вивченими та прогнозованими є наслідки для центральної нервової системи у віддалений постковідний період. Когнітивні порушення та афективні розлади стали одними з основних компонентів постковідного синдрому. Це важливо для вивчення особливостей того, які когнітивні домени можуть бути вражені і в яких випадках, у різних груп пацієнтів із хронічними захворюваннями. Ці аспекти є недостатньо вивченими у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2) як групи ризику виникнення постковідних ускладнень.
Мета: дослідження ураження певних когнітивних доменів у результаті віддалених наслідків постковідних розладів у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.
Результати: за результатами огляду досліджень, у пацієнтів із постковідними розладами когнітивний дефіцит зазвичай проявляється ураженням саме таких когнітивних доменів при наявності постковідного синдрому: пам'ять, увага, виконавчі функції, швидкість обробки інформації та мовлення. У пацієнтів із ЦД 2 ймовірно можуть уражатися: оперативне мислення, увага, пам'ять, виконавчі функції та швидкість обробки інформації.
Висновки: зниження рівня когнітивного функціонування є важливим в аспекті медикаментозного комплаєнсу та прихильності до лікування, і відповідно — може спричинити негативні наслідки на ефективність лікування та якість життя пацієнтів із ЦД 2
Профілактична терапія при аутоагресивній поведінці у хворих на параноїдну шизофренію із симптомами депресії
No full textIntroduction. Patients with depressive symptoms in schizophrenia are prone to recurrent autoaggressive behavior, including suicidal, in the first few months after withdrawal from a psychotic episode. There was no effect on the recurrent autoaggressive behavior of typical and atypical neuroleptics, mood stabilizers and others, especially in the presence of symptoms of depression. Our study aims to develop psychotherapeutic interventions according to selected targets, which will help the patient to control impulsive aggressive or autoaggressive behavior now and prevent recurrence of such behavior in the future, given that drug therapy does not guarantee such an effect.
Materials and methods. The study involved 85 patients with paranoid schizophrenia by continuous sampling (out of 130 patients) and determining their possible inclusion in the study according to the inclusion / exclusion criteria. The following methods were used: clinical-anamnestic, clinical-psychopathological, pathopsychological, socio-demographic and mathematical statistics. All patients were examined on the scales PANSS, Calgary (CDSS), "Reasons for Life" (RFL), a questionnaire to determine normal behavior in stressful situations (Bass-Dark test) and methods for determining integrated forms of communicative aggression (Boyko V.V.).
Results. According to the study plan, we conducted individual and group psychotherapy for patients of the main and control groups in the department during hospitalization. Given the beginning of quarantine measures (Covid-19), the number of participants in the groups was reduced to 6 people, taking into account the possibilities of the branch. Individual therapy continued as planned. None of the patients dropped out of the study.
Group therapy included sessions of direct cognitive-behavioral therapy lasting 2 hours 2 times a week. Individual therapy was held 2 times a week depending on the patient's condition, the duration of the session was 50 minutes.
Pathopsychological examination on selected scales was performed before and after the course of psychotherapy and after 3 months. It was noted that the individual approach to psychotherapy with the definition of targets of psychotherapeutic interventions can increase the motivation of patients to therapy, improves emotional regulation, provides opportunities to find constructive means of self-regulation.
Conclusions. Psychotherapeutic work in case of autoaggressive manifestations should be aimed at the patient's values, individually focused on his needs, which are clarified with the help of appropriate questionnaires. Application of the proposed complex of preventive therapy (individual and group psychotherapy in the direction of CBT in combination with drug therapy) in patients with paranoid schizophrenia with symptoms of depression and autoaggressive manifestations allowed to achieve a significant sustainable and long-term improvement of the patient's condition both in the manifestations of autoaggression and in general indicators of aggression and emotional disorders.Актуальність. Пацієнти, з депресивною симптоматикою при шизофренії схильні до повторюваної аутоагресивної поведінки, в тому числі суїцидальної, в перші кілька місяців після виходу з психотичного епізоду. При цьому не виявлено дії на повторювану аутоагресивну поведінку типових та атипових нейролептиків, стабілізаторів настрою та інших, особливо за наявності симптомів депресії. Наше дослідження спрямоване на розробку психотерапевтичних втручань відповідно до обраних мішеней, що допоможе пацієнту взяти під контроль імпульсивну агресивну або аутоагресивну поведінку в цей час та провести профілактику рецидиву такої поведінки в майбутньому враховуючи, що медикаментозна терапія не гарантує такого впливу.
Матеріали і методи. До участі у дослідженні було залучено 85 хворих на параноїдну шизофренію шляхом суцільної вибірки (зі 130 хворих) та визначення можливим включення їх у дослідження відповідно до критеріїв включення/виключення. Використано наступні методи: клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, патопсихологічний, соціально-демографічний та математичної статистики. Всі хворі були обстежені за шкалами PANSS, Калгарі (CDSS), “Причини для життя” (RFL), опитувальником визначення звичайної поведінки в стресових ситуаціях (тест Басса-Дарки) та методикою визначення інтегральних форм комунікативної агресивності (Бойко В.В.).
Результати. За планом дослідження, ми проводили індивідуальну та групову психотерапію для пацієнтів основної та контрольної груп у відділенні під час госпіталізації. Враховуючи початок карантинних заходів (Covid-19), кількість учасників в групах було скорочено до 6 осіб, враховуючи можливості приміщень відділення. Індивідуальну терапію продовжили проводити за планом. Жоден з пацієнтів не вибув з дослідження.
Групова терапія включала сесії напряму когнітивно-поведінкової терапії тривалістю 2 години 2 рази на тиждень. Індивідуальна терапія проходила 2 рази на тиждень в залежності від стану пацієнта, тривалість сесії 50 хвилин.
Патопсихологічне обстеження за обраними шкалами проводилося до початку та після завершення курсу психотерапії та через 3 місяці. Було відмічено, що індивідуальний підхід психотерапії із визначенням мішеней психотерапевтичних втручань дозволяє підвищити мотивацію пацієнтів до терапії, дозволяє покращити емоційну регуляцію, надає можливості для пошуку конструктивних засобів саморегуляції.
Висновки. Психотерапевтична робота при аутоагресивних проявах має бути направлена на цінності пацієнта, індивідуально зорієнтована на його потреби, які з'ясовуються за допомогою відповідних опитувальників. Застосування запропонованого комплексу профілактичної терапії (індивідуальної та групової психотерапії в напрямі КПТ у поєднанні з медикаментозною терапією) у хворих на параноїдну шизофренію із симптомами депресії та аутоагресивними проявами дозволило досягнути значного стійкого та тривалого покращення стану пацієнта як в проявах аутоагресії, так і в загальних показниках агресії та емоційних розладів