Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Медико-психологічний супровід пацієнтів похилого віку при хронічному больовому синдромі з емоційними та когнітивними порушеннями
No full textThis review presents data on the current state of such a problem as the peculiarities of medical and psychological support of elderly patients suffering from chronic pain syndrome and having accompanying emotional and cognitive disorders. Modern recommendations on the tactics of managing patients with chronic pain syndrome, taking into account the psycho-emotional and cognitive sphere of the individual, are highlighted.
A review and analysis of the literature over the last 10 years (meta-analyses, randomized clinical trials, observational studies, clinical cases, etc.) was performed using PubMed and Google Scholar.
A review and analysis of the literature over the last 10 years (meta-analyses, randomized clinical trials, observational studies, clinical cases, etc.) was performed using PubMed and Google Scholar.У даному огляді наведені дані щодо сучасного стану такої проблеми як особливості медико-психологічного супроводу пацієнтів похилого віку, що страждають від хронічного больового синдрому та мають супутні емоційні та когнітивні порушення. Висвітлено сучасні рекомендації щодо тактики ведення пацієнтів з хронічним больовим синдромом з урахуванням психоемоційної та когнітивної сфери особистості.
Проведено огляд та аналіз літератури за останні 10 років (мета-аналізи, рандомізовані клінічні дослідження, обсерваційні дослідження, клінічні випадки тощо) за допомогою PubMed та Google Scholar
Технологія роботи з психосоматичними симптомами та конверсійним розладом в психотерапії та консультуванні
Get PDFBackground. Overcoming accusations of unproven soul-body connection can be demonstrated by a streamlined system of unloading the psychological layers behind the physical symptom.
Purpose of the article. To structure in detail and algorithmize psychological work with psychosomatic symptoms and conversion disorder, and to present it in the form of a well-thought-out and proven technological process
Results. The subject of technological influence in psychotherapeutic work with a conversion symptom is the body - as an area of the unconscious, represented by a dream process (A. Mindel "Dreaming body"). The hidden "logic" of conversion can be established by working with three systems of representative experience - proprioceptive, iconic, and symbolic (J. Sandler, J. Bastiaans, G. Murphy).
In Technological means of work with the psychosomatic symptom, such working technologies are 1) Tracking illness technologies; 2) Technologies for finding the trigger of psychosomatic disorder; 3) Technologies for the formation of conditions for access to processes in the body; 4) Technologies of conscious communication with the body; 5) Processing technologies; 6) Technologies of transition to the symbolic level of reading and elaboration of representatives of experience. The tools for working with the physical, emotional, and symbolic-figurative components of the experience of psychosomatic disorders are offered. A standardized algorithm of psychological elaboration of the conversion symptom, objectification of its hidden content is presented.
Conclusion. The findings provide practical guidance for a psychotherapist working with conversion and psychosomatic disorders.Актуальність. Подолати звинувачення в бездоказовості зв’язку «душі і тіла» можна, продемонструвавши струнку систему розвантаження психологічних нашарувань, що стоять за тілесним симптомом.
Мета статті. Детально структурувати та алгоритмізувати психологічну роботи з психосоматичним симптомом і конверсійним розладом, та подати його у вигляді продуманого та перевіреного технологічного процесу
Результати. Предметом технологічного впливу в психотерапевтичній роботі з конверсійним симптомом є тіло – як область несвідомого, представленого сновидчим процесом (А.Міндел «Сновидяще тіло»). Приховану від свідомості «логіку» конверсії можна відновити, працюючи з трьома системами репрезентативного досвіду - пропріоцептивною, іконічною та символічною ( J.Sandler, J.Bastiaans, G.Murphy).
В Технологічних засобах роботи з психосоматичним симптомом обґрунтовано такі технології роботи з психосоматиком як: 1) Технології вистеження хвороби; 2) Технології пошуку тригеру психосоматозу; 3) Технології формування умов доступу до процесів в тілі; 4) Технології усвідомленої комунікації з тілом; 5) Технології процесінгу; 6) Технології переходу на символічний рівень зчитування та проробки репрезентантів досвіду. Запропоновано інструментарій для роботи з тілесною, емоційною та символічно-образною складовою досвіду психосоматика. Представлено типізований алгоритм психологічної проробки конверсійного симптому, об’єктивації його прихованого змісту.
Висновки. Висновки містять практичні настанови психотерапевту, що працює з конверсійними розладами та психосоматозами
The Психосоматичні корелянти та психічні розлади при цукровому діабеті
Get PDFMental disorders in diabetes mellitus, depending on the contingent of examined patients occur in 1.3-100% of cases. The prevalence of these disorders among the elderly reaches almost 100%.The aim of this study was to study the structure of mental disorders in diabetes. 42 patients with type II diabetes mellitus aged 40 to 78 years were examined (mean age 59.5 years). All patients had mental disorders of varying severity. A combination of instenon, actovegin and glycised was used to treat neurosis-like disorders and dementia in patients with diabetes. The average duration of the combined course of treatment was 4 weeks. The main research methods were clinical-psychopathological, clinical-anamnestic, experimental-psychological.Психічні розлади при цукровому діабеті в залежності від контингенту обстежених хворих зустрічаються в 1,3–100% випадків. Розповсюдженість даних розладів серед осіб похилого віку досягає практично 100%.
Метою даного дослідження було вивчення структури психічних розладів при цукровому діабеті. Обстежено 42 хворих на цукровий діабет II типу у віці від 40 до 78 років (середній вік - 59,5 років). У всіх хворих спостерігалися психічні розлади різного ступеню вираженості. Для терапії неврозоподібних розладів і деменції у хворих на цукровий діабет застосовували комбінацію препаратів інстенон, актовегін та гліцисед. Середня тривалість комбінованого курсу лікування складала 4 тижні. Основними методами дослідження були клініко-психопатологічні, клініко-анамнестичні, експериментально-психологічні
Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори
No full textEmotional burnout (also known as professional burnout, burnout syndrome) is a serious mental health problem for physicians, nurses and other healthcare professionals around the world. The positive dynamics observed between 2014 and 2017 are a cause for optimism and indicate that progress is possible and that more needs to be done to combat burnout. However, despite this progress, the incidence of burnout among physicians is still higher than in the general population. Thus, further research on emotional burnout and systematization of both risk and protective factors is needed. The purpose of this review article is systematization of burnout-related information to outline further ways of development. We analyzed the literature on the topic published over the past 5 years. Databases such as PubMed, APA PsychNet, Google Scholar, Scopus and Web of Science were used to search the literature.
Emotional burnout of health workers is associated with a number of risk factors, which can be divided into work-related, social and psychological. The greatest importance in the occurrence of the syndrome hold work-related factors. In addition, a number of professional, social and psychological factors are associated with a decrease in the level of emotional burnout, and therefore have protective properties. The main group of protective factors against emotional burnout are psychological factors, such as emotional intelligence, empathy, optimism, internal control, certain character traits. Despite much research on this topic and the latest advances in psychotherapy, so far, we can only talk about reducing the prevalence of emotional burnout to the level of a decade ago. This suggests that the increase in the prevalence of emotional burnout worldwide has been slowed, but further research on prevention and new, more effective and evidence-based psychosocial methods of dealing with emotional burnout are needed to further reduce the prevalence.Емоційне вигорання (інші назви – професійне вигорання, синдром емоційного вигорання) є серйозною проблемою психічного здоров'я лікарів, медсестер та інших медичних працівників у всьому світі. Позитивна динаміка, що спостерігається між 2014 і 2017 роками, є підставою для оптимізму і вказує на те, що прогрес у цьому можливий і що потрібно докладати більше зусиль для боротьби з вигоранням. Однак, незважаючи на цей прогрес, частота вигорання серед лікарів все ще перевищує частоту у загальній популяції. Таким чином, необхідні подальші дослідження емоційного вигорання та систематизація як факторів ризику, так і факторів захисту. Метою даної оглядової статті є систематизація інформації по емоційному вигоранню для окреслення подальших шляхів розвитку. Нами було проаналізовано літературу по темі, опубліковану протягом останніх 5 років. Для пошуку літератури було використано такі бази даних, як PubMed, APA PsychNet, Google Scholar, Scopus та Web Of Science.
Емоційне вигорання медичних працівників пов’язане з низкою факторів ризику, які можна розділити на трудові, соціальні та психологічні. Найбільшу вагу у виникненні синдрому мають робочі фактори. Окрім того, ряд професійних, соціальних та психологічних факторів пов'язані зі зниженням рівня емоційного вигорання, а отже, мають захисні властивості. Основна група захисних факторів від емоційного вигорання – це психологічні фактори, такі як емоційний інтелект, емпатія, оптимізм, внутрішній контроль, певні риси характеру. Незважаючи на багато досліджень на цю тему та останні досягнення психотерапії, наразі ми можемо говорити лише про зменшення поширеності емоційного вигорання до рівня десятилітньої давності. Це свідчить про те, що збільшення поширеності емоційного вигорання у всьому світі було сповільнене, проте для подальшого зменшення поширеності потрібні додаткові дослідження з питань профілактики та нові більш ефективні та доказові психосоціальні методи роботи з емоційним вигоранням
Соціально-демографічні показники та предиктори розладів психіки та поведінки у внутрішньо переміщених осiб
No full textBackground. The war conflict in eastern Ukraine, which has been going on since 2014, has led to the emergence for the first time in the recent history of our country of a very important problem related to the vital stress on the population in the conflict zone and health of Ukrainians. The multilevel psychophysiological reaction of the individual in such conditions against the background of the failure of compensatory mechanisms, of course, leads to the formation of maladaptation patterns, and ultimately to mental and behavioral disorders in internally displaced persons (IDPs). Therefore, the development of an optimal algorithm for early diagnosis and study of the psycho-physiological condition of respondents who were forcibly displaced is extremely important for the timely provision of qualified rehabilitation and psychological and psychiatric care.
Objective. To study the socio-demographic characteristics of respondents and predictor features of the formation of mental and behavioral disorders in IDPs.
Materials and methods. During the period 2015-2016, a comprehensive survey of 130 IDPs aged 18 to 80 who were forced to leave their places of residence in connection with the war conflict in the east of the country and temporarily lived in sanatoriums in the Odessa region was conducted. From the general population of respondents by clustering based on leading pathology or its absence, three representative groups were created: patients with somatic pathology (GSP) who had a disability due to somatic disease (33% of IDPs); patients with mental illness (GMP) and disability due to mental illness (33% of IDPs); conditionally healthy (GCH) (34% of IDPs) who did not have severe chronic illness or disability. Research methods: socio-demographic, clinical-anamnestic, clinical-psychopathological, psychodiagnostic, and statistical.
Results. Socio-demographic characteristics of the respondents: women predominated among the surveyed (69.2%); by age groups IDPs were evenly distributed in the range of 21 to 80 years; the education of almost half of the IDPs of all groups corresponded to the special secondary level; by marital status, the vast majority of HCVD IDPs were single (60.5%), which is a consequence of the communicative characteristics of persons suffering from mental disorders. The vast majority of IDPs assessed their financial situation as poor (43% of IDPs) and average (36.2% of IDPs) without a significant difference between GSP and GMP. Also, 80% of respondents complained of feeling unwell, and 93.8% of respondents witnessed or participated in traumatic events. Half of the respondents were in forced displacement for more than 1 year; more than a third (36.1%) - from 6 months to 1 year.
Conclusions. Thus, the study groups of IDPs were representative in principle, but had some differences due to baseline health indicators, as required by the study conditions. When considering the predictors of mental and behavioral disorders in IDPs (n = 130), of which 93% of respondents were victims of war or terrorism, it was found that the largest share in all groups were neuroses, behavioral disorders, mental disorders, nervous system diseases, alcohol or other psychoactive substance abuse, sensory diseases, eating disorders. Among the factors influencing the state of health, the vast majority of IDPs noted lack of housing, unsatisfactory living conditions, low income and social insurance, insufficient or unavailability of health care, social insurance, problems related to adaptation to lifestyle changes. GMP was most sensitive to the factors of lack of work, unsatisfactory housing conditions, low income, tobacco, and alcohol use, and respondents to GMP were the most aggressive and conflicted. That is, against the background of permanent mental and physical stress factors, features of marital status, comorbidities, the stress of adaptive-compensatory processes, it is possible to exacerbate both existing and the formation of new mental and behavioral disorders in IDPs. Therefore, timely diagnosis of the mental state of IDPs, detection of mental and behavioral disorders, as well as treatment and rehabilitation interventions will help reduce the incidence and improve the overall health of IDPs.Актуальність. Збройний конфлікт на Сході України, що триває з 2014 р., зумовив виникнення вперше в новітній історії нашої країни вельми важливої проблеми, пов’язаної з вітально акцентованим стресовим впливом на населення у зоні конфліктних дій, і, як наслідком, вимушеною міграцією та погіршенням стану психічного здоров’я українців. Багаторівнева психофізіологічна реакція особистості в таких умовах на тлі зриву компенсаторних механізмів, безумовно, призводить до формування дезадаптаційних патернів, а в підсумку, і до розладів психіки та поведінки у внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Тому розробка оптимального алгоритму ранньої діагностики та вивчення психо-фізіологічного стану респондентів, які були вимушено переміщені, є вкрай важливим для своєчасного надання їм кваліфікованої реабілітаційної та психолого-психіатричної допомоги.
Мета. Вивчити соціально-демографічну характеристику респондентів та предикторні особливості формування розладів психіки та поведінки у ВПО.
Матеріали та методи. За період 2015-2016 рр. було проведено комплексне обстеження 130 ВПО у віці від 18 до 80 років, які були змушені покинути місця свого постійного проживання у зв’язку зі збройним конфліктом на Сході України і тимчасово проживали в санаторіях Одеської області. З генеральної сукупності респондентів шляхом кластерізації за ознакою провідної патології або її відсутності було створено три репрезентативні групи: хворих з соматичною патологією (ГХCП), які мали інвалідність за соматичним захворюванням (33% ВПО); хворих із психічною патологією (ГХПП) та інвалідністю за психічним захворюванням (33% ВПО); умовно здорових (ГУЗ) (34% ВПО), які не мали тяжких хронічних хвороб чи інвалідності. Методи дослідження: соціально-демографічний, клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний.
Результати. Соціально-демографічна характеристика респондентів: серед обстежених переважали жінки (69,2%); за віковими групами ВПО розподілилися рівномірно у діапазоні від 21 до 80 років; освіта майже половини ВПО усіх груп відповідала середньому спеціальному рівню; за сімейним станом переважна більшість ВПО ГХПП були неодруженими (60,5%), що є наслідком комунікативних особливостей осіб, які страждають на психічні розлади. Переважна більшість ВПО оцінювали свій матеріальний стан як поганий (43% ВПО) і середній (36,2% ВПО) без достовірної різниці у ГХСП та ГХПП. Також, 80% обстежених скаржились на самопочуття, а свідком або учасником психотравмуючих подій були 93,8% респондентів. Половина обстежених перебували у вимушеному переміщенні більше 1 року; більше третини (36,1%) – від 6 місяців до 1 року.
Висновки. Таким чином, досліджувані групи ВПО були репрезентативними за принциповими ознаками, проте мали деякі відмінності, обумовлені вихідними показниками стану здоров’я, що й передбачалось умовами дослідження. При розгляді предикторів формування розладів психіки та поведінки у ВПО (n = 130), з яких 93% респондентів стали жертвами воєнних дій або тероризму, було виявлено, що найбільшу питому вагу в усіх групах склали неврози, розлади поведінки, психічні розлади, хвороби нервової системи, зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами, хвороби органів чуття, розлади харчування. З факторів, які впливають на стан здоров’я, переважна більшість ВПО відмічала відсутність житла, незадовільні житлові умови, низький рівень доходу та соціального страхування, недостатність або недоступність медичної допомоги, соціального страхування, наявність проблем, пов’язаних з адаптацією до змін способу життя. ГХПП була найбільш чутлива до факторів відсутності роботи, незадовільних умов житла, низького рівню доходу, вживання тютюну та алкоголю, а також респонденти ГХПП відрізнялись у найбільшій мірі агресивною та конфліктною поведінкою. Тобто, на тлі перманентно діючих психічного та фізичного стрес-факторів, особливостей сімейного стану, супутніх захворювань, напруження адаптаційно-компенсаторних процесів, можливо загострення як існуючих, так і формування нових психічних і поведінкових розладів у ВПО. Тому, своєчасні діагностика психічного стану ВПО, виявлення розладів психіки та поведінки, а також лікувально-реабілітаційне втручання будуть сприяти зниженню захворюваності та покращенню загального стану здоров’я ВПО
Психологічні особливості пацієнтів з патологією органів травлення
Get PDFThe theses consider the main theoretical principles of psychopathological aspects and personality types in patients with peptic ulcer pathology of the digestive system. The direction of further scientific researches is planned: to study features of a course of mental displays at patients with a peptic ulcer pathology of digestive organs in modern conditions.В тезах розглянуто основні теоретичні засади до психопатологічних аспектів та типів особистості у хворих виразковою патологією органів травлення. Намічено напрям подальших наукових досліджень: вивчити особливості перебігу психічних проявів у пацієнтів з виразковою патологією органів травлення в сучасних умовах
Порушення серцевого ритму та кардіореабілітація: роль кінезіофобії
Get PDFThis is a conference abstract from the "Psychosomatic Medicine Of The XXI Century: Realities And Perspectives" II Congress. It is dedicated to the role of kinesiophobia in heart rhythm disorders and cardiorehabilitation.Даний текст є тезами II Конгресу: «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи». Описане нижче присвячено ролі кінезіофобії при порушення серцевого ритму та кардіореабілітація
Нефармакологічні методи корекції когнітивних функцій: сучасний стан проблеми та власний досвід застосування у пацієнтів із епілепсією
Get PDFBackground and Aims. The most common psychiatric conditions in epilepsy are depression, anxiety, behavioral, psychotic disorders, and cognitive disorders as well as those which can be caused by convulsive seizures. The research aimed to define cognitive and affective impairments in patients with epilepsy and methods of its non-pharmacological correction since cognitive impairments and affective disorders have a considerable impact on the functioning of patients, their socialization, and the level of their disability.
Methods. We studied the features of clinical and psychopathological manifestations in patients suffering from epilepsy. The study covered 100 patients (47 men and 53 women) who were in inpatient care. The following psychodiagnostic techniques were used: the Toronto Cognitive Assessment TorCA, the test of 10 words of Luria, the MOCA test, the Münsterberg test, the Mini-Mult test, the quality of life scale, the Hamilton scale of depression and anxiety. We used non-pharmacological methods of rehabilitation for correction cognitive impairments in patients with mild and moderate dementia.
During the COVID-19 pandemic, patients got access to the online version of cognitive training which was very important during quarantine restrictions. Currently, a group of patients is training remotely.
Results. The following data of the study were observed: 88 % of patients had decreased memory, 38% had symptoms of depression, 28% had mild situational or neurotic depression, 8% had moderate depression, 2% had severe depression, 20% had a state of severe anxiety, 16% had symptoms of anxiety. The average rate of quality of life among all examined people was 67.5 out of 100.
Conclusions. The results of the conducted research indicate the need for further study of the features of the comorbid pathology in epilepsy and the development and implementation of nonpharmacological methods for treatments of epilepsy. There is a need for further study of the effectiveness of cognitive training in patients with epilepsy.Актуальність. Найпоширенішими психічними станами при епілепсії є депресія, тривога, поведінкові, психотичні розлади та когнітивні розлади, які можуть бути спричинені також судомними нападами. Метою дослідження було дослідження когнітивних та афективних порушень ухворих на епілепсію та методів нефармакологічної корекції, оскільки когнітивні порушення та афективні розлади мають значний вплив на функціонування пацієнтів, їх соціалізацію та рівень інвалідності.
Матеріали та методи. Ми вивчали особливості клінічних та психопатологічних проявів у хворих на епілепсію. Дослідження охопило 100 пацієнтів (47 чоловіків та 53 жінки), які знаходились у стаціонарній лікуванні. Були використані наступні методи психодіагностики: психодіагностична шкала оцінки когнітивних функцій Торонто TorCA, тест з 10 слів Лурії, тест MOCA, тест Мюнстерберга, тест Mini-Mult, шкала якості життя, шкала депресіїта тривоги Гамільтона. Ми застосовували немедикаментозні методи реабілітації для корекції когнітивних порушень у пацієнтів з деменцією легкої та середньої тяжкості.
Під час пандемії COVID-19 пацієнти отримали доступ до онлайн версії когнітивних тренувань, що є актуальним під час карантинних обмежень. На даний час група пацієнтів тренується дистанційно.
Результати. В результаті дослідження виявлено: 88% пацієнтів мали зниження пам’яті, у 38% спостерігались симптоми депресії, у 28% виявлено легку ситуативну або невротичну депресію, у 8% - середню депресію, 2% пацієнтів мали важку депресію. У 20% обстежених спостерігалась виражена тривога, у 16% виявлено симптоми тривоги. Середній показник якості життя серед усіх обстежених становив 67,5 зі 100.
Висновки. Результати проведених досліджень вказують на необхідність подальшого вивчення особливостей коморбідної патології при епілепсії та розробки та впровадження нефармакологічних методів лікування епілепсії. Існує потреба у подальшому вивченні ефективності когнітивних тренувань у хворих на епілепсію
Клініко-психологічні особливості осіб з ознаками соціально тривожного розладу, який асоціюється з травматичним досвідом
No full textBackground. Social anxiety disorder (social phobia) is one of the most common variants of anxiety pathology, which is mainly characterized by a chronic course, persistent symptoms, and a tendency to relapse. Negative social experience in the pathogenesis of social phobia may be accompanied by signs resembling avoidance symptoms, negative alterations in cognition/mood, and changes in arousal and reactivity. In addition, recent scientific studies indicate that individuals with social anxiety disorder suffer from clinically significant symptoms of PTSD in response to social trauma, which impairs quality of life and increases the risk of suicide attempts.
Aim. Investigate the clinical and psychological features of people with signs of social anxiety disorder associated with traumatic experiences.
Materials and methods. The study group included 179 individuals who complained of significant psychoemotional distress due to avoidance of social interaction and symptoms characteristic of social anxiety disorder with a history of more than six months. The mean age was 31.45 ± 3.84 years, 77.09% (138) were female, 76.5% (137) had higher education, and 26.81% (48) lived alone. As part of the screening of the mental state, we used The MINI: International Neuropsychiatric Interview, self-questionnaires, and scales from complex IAPT were used to study the pathopsychological symptoms, and the Q-LES-Q-SF self-questionnaire was assessed for quality of life.
Objective. The study found that individuals who reported significant distress due to avoidance of social interaction were more often diagnosed with social phobia and panic disorder (with and without agoraphobia). They are more characterized by higher levels of psychopathological symptoms, psychosocial dysfunction, and lower subjective satisfaction with the quality of life than the control group. Social avoidance in people with social phobia who have experienced an immediate threat to life was primarily due to comorbid manifestations of post-traumatic symptoms and the impact of traumatic experiences. At the same time, people with social phobia who were affected by social events, defined as traumatic, showed a combination of anxiety and depressive symptoms, which led to distress associated with the avoidance of social interaction. In our opinion, cognitive and behavioral strategies characteristic of the clinical picture of social phobia affect adaptation difficulties, exacerbating distress in daily activities and reducing satisfaction with the quality of life. In addition, for those with a life-threatening experience, the traumatic experience should be considered a separate factor. In contrast, those with a social trauma experienced a modifying factor of vulnerability. The obtained results may lead to different approaches to psychocorrectional work and require further research.Актуальність. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) є одним із поширених варіантів тривожної патології, який здебільшого характеризується хронічним перебігом, стійкістю симптомів та схильністю до рецидивів. Негативний соціальний досвід у патогенезі соціальної фобії може супроводжуватися ознаками гіперзбудження, нав’язливим спогадами та думками й прагненням уникати схожих ситуацій та подій. Поруч із цим наукові дослідження останніх років вказують, що особи із соціальним тривожним розладом страждають від клінічно значущих симптомів ПТСР у відповідь на соціальні травми, що погіршує якість життя та підвищує ризик щодо суїцидальних спроб.
Мета. Дослідити клініко-психологічні особливості осіб з ознаками соціально тривожного розладу, який асоціюється з травматичним досвідом.
Матеріали та методи. Досліджувана група включала 179 осіб, які висловлювали скарги на суттєвий психоемоційний дистрес через уникнення соціальної взаємодії й симптоми характерні для соціального тривожного розладу з тривалістю понад 6 місяців у анамнезі. Середній вік склав 31,45 ± 3,84 років, 77,09 % (138) мали жіночу стать, 76,5 % (137) досліджуваних мали вищу освіту і 26,81 % (48) проживали на самоті. У межах скринінгу психічного стану при зверненні проводилося діагностичне інтерв’ювання The MINI: International Neuropsychiatric Interview, для дослідження патопсихологічної симптоматики використовувались самоопитувальники та шкали комплексу IAPT і проводилась оцінювання якості життя за самоопитувальником Q-LES-Q-SF.
Результати. За результатами дослідження встановлено, що особам, які вказували на суттєвий дистрес через уникнення соціальної взаємодії частіше було діагностовано діагноз соціальної фобії та панічного розладу (з та без агорафобії). Для них більш характерні вищі рівні вираженості психопатологічної симптоматики, порушення психосоціального функціонування та нижчий рівень суб’єктивної задоволеності якістю життя в порівнянні з контрольною групою. Дистрес через соціальне уникнення в осіб із соціальною фобією, які мали досвід безпосередньої загрози життю, більшою мірою пояснюється коморбідними проявами посттравматичних симптомів та впливом травматичного досвіду. Водночас особи із соціально фобією, хто зазнали впливу соціальних подій, який визначають як травматичний, демонстрували поєднання тривожно-депресивної симптоматики, що зумовило дистрес пов’язаний з уникненням соціальної взаємодії. На нашу думку, когнітивні та поведінкові стратегії, характерні клінічній картині соціальної фобії впливають на труднощі адаптації, загострюючи дистрес у повсякденній діяльності і знижуючи задоволеність якістю життя. Окрім того, для осіб із досвідом безпосередньої загрози життю, травматичний досвід вартує розглядати як самостійний чинник, у той час, як для осіб із досвідом соціальної травми як модифікуючий фактор вразливості. Отримані результати можуть зумовлювати різні підходи до психокорекційної роботи та потребують подальших досліджень