Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Blood lead level and cognitive performance in Ukrainian schoolchildren
Get PDFBackground. Modern systematic review and meta-analysis of case-control studies demonstrate the large effect of lead exposure on IQ test scores in children under 12 years. The World Health Organization estimate that lead exposure causes 30% of the global burden of idiopathic intellectual disability. In this regard, in the most developed countries, for example, the United States, there are special government programs, International Lead Poisoning Prevention Weeks, which present an opportunity to initiate long-overdue reforms. In Ukraine, there are no state programs of such a scale as in the United States. Research on the study and limitation of the ecopathological effect of lead on the psychosomatic state of Ukrainian schoolchildren is still rare.
The aim of this study was to evaluate the effect of blood lead levels on cognitive sphere indexes in urban schoolchildren resident in Odesa, Ukraine.
Materials and Methods. 92 children of random sample were examined, aged 7 to 15 years. Determination of lead was carried out in heparinized venous blood by the method of atomic absorption spectrometry with electrothermal atomization. According to blood lead level, the children were divided into 4 groups: 1) up to 49 μg/l, n = 57; 2) from 50 to 99 μg/l, n = 16; 3) from 100 to149 μg/l, n = 14; 4) more than 150 μg/l, n = 5. The groups were homogeneous in terms of such indicators as age, sex of children, diseases they suffered, education and social position of parents, family wealth, peculiarities of pregnancy and childbirth by a given child in the mother. Indicators of the cognitive sphere were determined according to the methods recommended for research in children aged 7 to 15 years. The control was the first group of children.
Results. The deviation rate from the optimal level of figure recognition in children of the second group (1.38±0.27) and the third group (1.43±0.27) was significantly higher than in children of the first group (0.73±0.12 points). The number of correctly reproduced images by children of the third group (7.86± 0.51) and the fourth group (7.00±0.89) was significantly less than that of children of the first group (9.12±0.41). Both indicators reflect the state of short-term memory. The number of words memorized by Luria's method, reproduced after 1 hour, was significantly less in schoolchildren of the second group (7.87±0.37), the third group (6.50±0.57), the fourth group (6.20±1.07) than in schoolchildren of the first group (8.77±0.14). This indicator reflects the state of long-term memory. The concentration of attention on the Bourdon test in children of the third group (85.6±18.4 c.u.) was significantly lower than in children of the first group (126.9±12.8 c.u.). Children of the same group worked longer with the Gorbov table (283.0±22.6 s) compared to children of the first group (221.1±9.2 s). Schoolchildren of the second and third groups showed worse results of attention tests compared to the first group, such as the indicator of switching attention on the Bourdon test (respectively 67.64±4.06% and 71.84±3.17% vs. 83.34±2.14%), the number of errors when working with the Gorbov table (respectively 2.87±0.54 and 3.00±0.64 against 1.16±0.14), the time of switching attention (respectively 131.8±12.3 s and 146.9±17.5 s versus 101.7±6.3 s). In addition, the number of uncorrected errors in the Halperin, Kabylitskaya test was higher in children of the third group (4.92±0.64) and the fourth group (4.80±0.80) than in children of the first group (2.87±0.26).
Conclusion. Increasing the level of lead in the blood of Ukrainian schoolchildren negatively affects their cognitive sphere, impairing short-term and long-term memory, reducing concentration, and slowing down the rate of switching attention.Вступ. Сучасний систематичний огляд і мета-аналіз досліджень типу «випадок-контроль» демонструють значний негативний ефект свинцю на результати тестів IQ у дітей до 12 років. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, вплив свинцю викликає 30% глобального тягаря ідіопатичних інтелектуальних розладів. У зв'язку з цим у найбільш розвинених країнах, наприклад, США, існують спеціальні державні програми, проводяться Міжнародні тижні профілактики отруєнь свинцем, які дають можливість ініціювати давно назрілі реформи. В Україні немає державних програм такого масштабу, як у США. Дослідження з вивчення та обмеження екопатологічного впливу свинцю на психосоматичний стан українських школярів поки що рідкісні.
Метою дослідження була оцінка впливу рівня свинцю в крові на показники когнітивної сфери у школярів, які проживають у місті Одеса.
Матеріали і методи. Обстежено 92 дитини випадкової вибірки, віком від 7 до 15 років. Визначення свинцю проводилося в гепаринованій венозній крові методом атомно-абсорбційної спектрометрії з електротермічною атомізацією. За рівнем свинцю в крові дітей поділяли на 4 групи: 1) до 49 мкг/л, n = 57; 2) від 50 до 99 мкг/л, n = 16; 3) від 100 до 149 мкг/л, n = 14; 4) більше 150 мкг/л, n = 5. Групи були однорідними за такими показниками, як вік, стать дітей, хвороби, якими вони страждали, освіта і соціальне становище батьків, сімейний достаток, особливості вагітності та пологів даною дитиною у матері. Показники когнітивної сфери визначалися за методиками, рекомендованими для дослідження у дітей віком від 7 до 15 років. Контрольною була перша група дітей.
Результати. Коефіцієнт відхилення від оптимального рівня впізнавання фігур у дітей другої групи (1,38±0,27) і третьої групи (1,43±0,27) був значно вищим, ніж у дітей першої групи (0,73±0,12 бала). Кількість правильно відтворених образів дітьми третьої групи (7,86± 0,51) і четвертої групи (7,00±0,89) була значно меншою, ніж у дітей першої групи (9,12±0,41). Обидва показники відображають стан короткочасної пам'яті. Кількість слів, завчених за методом Лурія, відтворених через 1 годину, було значно меншою в школярів другої групи (7,87±0,37), третьої групи (6,50±0,57), четвертої групи (6,20±1,07), ніж у школярів першої групи (8,77±0,14). Цей показник відображає стан довгострокової пам'яті. Концентрація уваги за тестом Бурдона у дітей третьої групи (85,6±18,4 у.о.) була значно нижчою, ніж у дітей першої групи (126,9±12,8 у.о.). Діти цієї ж групи довше працювали з таблицею Горбова (283,0±22,6 с) порівняно з дітьми першої групи (221,1±9,2 с). Школярі другої і третьої груп у порівнянні з першою групою показали гірші результати таких тестів на увагу, як показник переключення уваги за тестом Бурдона (відповідно 67,64±4,06% і 71,84±3,17% проти 83,34±2,14%), кількість помилок при роботі з таблицею Горбова (відповідно 2,87±0,54 і 3,00±0,64 проти 1,16±0,14), час переключення уваги (відповідно 131,8±12,3 с і 146,9±17,5 с проти 101,7±6,3 с). Крім того, кількість невиправлених помилок у тесті Гальперіна, Кабилицької була більшою у дітей третьої групи (4,92±0,64) і четвертої групи (4,80±0,80), ніж у дітей першої групи (2,87±0,26).
Висновок. Підвищення рівня свинцю в крові українських школярів негативно впливає на їх когнітивну сферу, погіршуючи короткочасну і довгострокову пам'ять, знижуючи концентрацію уваги, сповільнюючи швидкість переключення уваги
Досвід використання арипіпразолу у комплексному лікуванні ПТСР внаслідок війни в Україні
Get PDFRelevance. Our country has fully experienced the incomprehensibility and fragility of the modern world with the beginning of the anti-terrorist operation in eastern Ukraine, later going through the COVID-19 pandemic with all its devastating consequences, and finally suffering a treacherous attack from a neighboring state that until recently positioned itself as “fraternal”.It is understandable that all of this has significantly influenced the overall anxiety, fear of the future, and lack of trust of the population as a whole, subjecting large segments of the population to an increased risk of developing post-traumatic stress disorder (PTSD) associated with being in a combat zone, among military personnel and war veterans, among forced migrants, and among those who have experienced violence and torture. Obtaining effective treatment is crucial for reducing disorder symptoms and improving functioning. Modern treatment options for PTSD include both psychological and pharmacological interventions. Since we currently have a large influx of patients with post-traumatic stress disorders, both as a result of combat stress and other mass stressors, it is necessary to review approaches to the treatment of such patients and choose the most effective and accessible ones for the majority of specialists. Of course, the effectiveness of trauma-focused psychotherapeutic methods is difficult to overestimate, and most of our professionals have undergone or are undergoing training in their application. However, one should not forget about the vast arsenal of available and effective medications that can effectively prepare a patient for psychotherapeutic treatment or serve as a complement to psychotherapy.
Objective. The objective of our study was to investigate the effectiveness of the atypical antipsychotic aripiprazole in the comprehensive treatment of PTSD and its mechanisms of influence on different clusters of PTSD, as well as comorbid disorders.
Materials and Methods. A literature analysis was conducted on the effectiveness of various PTSD therapy methods, including chronic complex PTSD and PTSD with comorbid psychiatric disorders and addictions. Our own clinical studies are being carried out on patients with PTSD undergoing inpatient and outpatient treatment at the “Prykarpatskyi Regional Clinical Mental Health Center of the Ivano-Frankivsk Regional Council” and the First Volunteer Surgical Hospital of the “BRASS” clinic. The group primarily consisted of males aged 21 to 45 with PTSD related to military actions and verified according to contemporary diagnostic criteria. Clinical-psychopathological examination and psychodiagnostic methods were used, including the Clinical-Administered PTSD Scale (CAPS) for clinical diagnosis of PTSD, the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), the Dissociative Experiences Scale (DES), Richard Lazarus' Psychological Diagnosis of Coping Behavior Strategy, the Quality of Life Assessment Scale (Chaban O.S., 2008), and others. A follow-up method was also employed to assess the results of the comprehensive treatment program. It should be noted that this article serves as a preliminary report, and the statistically analyzed results of the study will be reported in our future publications.
Results. Aripiprazole can be considered one of the most promising antipsychotic agents for the treatment of post-traumatic stress disorders in a comprehensive approach alongside psychotherapy, and in certain cases, as monotherapy, considering its broad spectrum of action and minimal side effects.
The key to successful treatment is the establishment of trusting and collaborative relationships with the patient when prescribing medication. Psychological preparation of patients regarding side effects, necessary dosages, treatment duration, and compliance can significantly improve outcomes. It is necessary to consider and discuss side effects, as well as weigh the risks and benefits of continued treatment. It is important to discuss treatment response and coordinate efforts. The doctor should engage in an ongoing dialogue with the patient regarding the effects of the medications and the presence of side effects. It is also crucial for the patient to actively participate in the treatment process rather than feeling like a passive recipient of medication to alleviate symptoms.
Conclusions. Trauma-focused psychotherapy is certainly the main method for treating PTSD, and in cases of recent uncomplicated PTSD, it may be the sole treatment method. However, considering the fact that we are increasingly encountering complex PTSD with psychotic dissociative symptoms, significant disruptions in the affective domain, and anticipating an increase in such cases in the future, we understand that psychotherapy may be ineffective or entirely unattainable in such situations. Currently, pharmacotherapy for post-traumatic stress disorders primarily focuses on SSRI/H antidepressants, adrenergic blockers, and short courses of benzodiazepines. Previous attempts at antipsychotic pharmacotherapy for post-traumatic stress disorders were mainly focused on the “dones” and “pines” groups, whose side effects (sedation, cardiometabolic effects, dyskinesia) hindered successful treatment. The new generation antipsychotic, “doublepipe-rip” aripiprazole, demonstrates effectiveness in influencing all clusters of PTSD: intrusive, avoidance, hyperarousal, and additionally shows efficacy in treating complex PTSD and comorbid disorders with PTSD, supported by numerous studies and practical experience. It makes sense to take a closer look at the role of antipsychotic medications in the treatment of PTSD, considering the specific characteristics of aripiprazole and possibly other newer antipsychotics, and consider them as effective agents for augmentation, and sometimes even monotherapy, in the treatment of PTSD and complex PTSD.Актуальність. Наша країна повною мірою відчула всю незбагненність і крихкість сучасного світу з початком антитерористичної операції на сході України, згодом разом з усім світом переживаючи пандемію COVID-19 з усіма її згубними наслідками, і врешті зазнавши віроломного нападу сусідньої держави, яка донедавна позиціонувала себе як «братня». Зрозуміло, що все це суттєво вплинуло на загальну тривожність, страх перед майбутнім, відсутність довіри населення країни в цілому, піддавши великі верстви населення підвищеному ризику розвитку посттравматичного стресового розладу, пов’язаного з перебування в зоні бойових дій, серед військовослужбовців та ветеранів війни. серед вимушених переселенців, серед тих, хто зазнав насильства та тортур. Отримання ефективного лікування має вирішальне значення для зменшення симптомів розладу та покращення функціонування. Сучасні варіанти лікування ПТСР включають як психологічні, так і фармакологічні втручання. Оскільки зараз ми маємо великий наплив пацієнтів із посттравматичними стресовими розладами, як внаслідок бойового стресу, так і інших масових стресових впливів, необхідно переглянути підходи до лікування таких пацієнтів та обрати найбільш ефективні та доступні. більшості спеціалістів. Звичайно, ефективність травма-фокусованих психотерапевтичних методів важко переоцінити, і більшість наших фахівців пройшли або проходять навчання їх застосуванню. Але не слід забувати про великий арсенал доступних і ефективних лікарських засобів, які можуть ефективно підготувати пацієнта до психотерапевтичного лікування або служити доповненням до психотерапії.
Мета. Метою нашої роботи було вивчення ефективності атипового антипсихотика арипіпразолу в комплексній терапії ПТСР та механізмів його впливу на різні кластери ПТСР, а також коморбідні розлади.
Матеріали та методи. Зроблено аналіз літератури з питання ефективності різних методів терапії ПТСР, включаючи хронічний комплексний ПТСР та ПТСР з коморбідними психічними розладами і аддикціями. Проводяться власні клінічні дослідження пацієнтів з ПТСР, що проходять стаціонарне і амбулаторне лікування в КПП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров’я Івано-Франківської обласної ради» та першому добровольчому хірургічному шпиталі клініки «БРАСС». Групу складали переважно чоловіки у віці від 21 до 45 років з ПТСР, пов’язаним із військовими діями та верифікованим за сучасними діагностичними критеріями. Обстеження здійснювалось клініко-психопатологічним методом та за допомогою психодіагностичних методик: шкала для клінічної діагностики ПТСР (Clinical-administered PTSD Scale - CAPS); госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS); шкала дисоціативного досвіду DES; методика «Психологічна діагностика стратегії долаючої поведінки» Р. Лазаруса; шкала оцінки якості життя (Чабан О.С., 2008) та ін. Для оцінки результатів проведеної комплексної програми лікування застосовувався також катамнестичний метод. Зауважимо, що дана стаття є попереднім повідомленням, статистично оброблені результати дослідження будуть повідомлені у наступних наших публікаціях.
Результати. Арипіпразол можна вважати одним із найперспективніших антипсихотичних засобів для лікування посттравматичних стресових розладів у комплексному підході поряд із психотерапією, а в окремих випадках – і як монотерапія, враховуючи його широкий спектр дії та мінімум побічних ефектів.
Запорукою успішного лікування є створення довірчих партнерських відносин з пацієнтом при призначенні медикаментозного лікування. Психологічна підготовка пацієнтів щодо побічних ефектів, необхідних доз, тривалості лікування та комплаєнсу може значно покращити результати. Необхідно враховувати та обговорювати побічні ефекти, а також зважувати ризики та переваги подальшого лікування. Важливо обговорити відповідь на лікування та скоординувати зусилля. Лікарю важливо вести постійний діалог з пацієнтом про дію ліків і наявність побічних ефектів. Також важливо, щоб пацієнт брав активну участь у лікуванні, а не відчував себе пасивним одержувачем ліків для полегшення симптомів.
Висновки. Звичайно, травма-фокусована психотерапія є основним методом терапії ПТСР, а у випадках свіжого неускладненого ПТСР може бути єдиним методом лікування. Враховуючи той факт, що вже зараз ми все частіше стикаємося зі складним ПТСР із психотичними диссоціативними симптомами, масивними розладами афективної сфери та очікуючи збільшення саме таких випадків у майбутньому, ми розуміємо, що в таких випадках психотерапія може бути неефективною чи ні. ефективний взагалі недосяжний. На даний момент психофармакотерапія посттравматичних стресових розладів зосереджена в основному на антидепресантах SSRI/H, адреноблокаторах і коротких курсах бензодіазепінів. Попередні спроби антипсихотичної психофармакотерапії посттравматичних стресових розладів були зосереджені переважно на групах «донів» і «пінів», чиї побічні ефекти (седативний, кардіометаболічний, дискінетичний) ставали перешкодою для успішного лікування. Антипсихотик нової групи «doublepipe-rip» – арипіпразол демонструє ефективність впливу на всі кластери ПТСР: інтрузивний, уникаючий, гіперактиваційний, крім того, демонструє ефективність у лікуванні ХПТСР та коморбідних із ПТСР розладів, які підтверджено багатьма дослідженнями та практичним досвідом. Є сенс уважніше придивитися до місця антипсихотичних препаратів в лікуванні ПТСР, враховуючи особливості арипіпразолу та можливо інших новітніх антипсиотиків, і розглядати іх як ефективний засіб для аугментації, а іноді й монотерапії в лікуванні ПТСР і КПТСР
Післядипломна підготовка за спеціальністю «Клінічна психологія» як складова реалізації Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки
Get PDFПорушення соціального функціонування у хворих з депресивними розладами в умовах стресу війни
Get PDFThe psychotraumatic factors that occurred during the war of 2022-2023 significantly affect the exacerbation / onset and manifestations of depressive syndrome (DS) in schizophrenia spectrum disorders (SSD) and neurotic depressive disorders (NDD), as well as worsen the level of social functioning (SF) of patients.
Objective. To study the SF impairment in patients with DS in patients with SSD and NDD, and the relationship between the stress factors and the exacerbation of psychopathological symptoms and their severity in these patients.
Methods and materials. There was conducted psychopathological examination of 92 patients with SSD (schizophrenia, Sch and schizoaffective disorder, SchAD) and neurotic DR (recurrent depression, RD and depressive reaction as adjustment disorders, AD) who experienced severe stress during the war.
Results. In the research the largest number of patients were women (60.9% of cases). Among patients aged 18 - 25 years, majority of cases was the patients with AD (46.2%), in the group of 26 - 35 years - with SSD (50,0% with Sch and with SchAD). The vast majority of RD cases were presented among patients aged 36-50 years. Depressive syndrome significantly prevailed in patients with RD, and depressive-phobic syndrome in patients with AD. Whereas, depressive-delusional syndrome was most often diagnosed in patients with SSD.
Among all examined patient’s reactive exacerbation of the main disease (in case of SSD and RD), as well as the development of RA occurred as a result of a significant impact of stress factors of different content, but related to the war in all cases.The most frequent of these were the feeling of "war fatigue", uncertainty and/or hopelessness about the future (in general 82% of patients with RD and RA); difficulties during evacuation, caused a strong increase in family conflicts, especially in patients with SSD (57.9% of cases in general) and RA; significant reduction of money for life.
The impairment of SF in patients with various mental disorders and DS as a result of war-related stressors was mainly manifested in significant difficulty in daily professional and household duties (91.3% of all patients); the feeling of social support lacks and loneliness; frequent and/or prolonged interpersonal conflicts; as well as a strong financial problem.
Other psychopathological features associated with DS that develop under the war stress influence and worsened the level of patients' SF were sleep disturbances (97.8% of cases) with a significant direct correlation with a significant difficulty in daily activities; self-disbelief and hopelessness, as well as the emergence or strong increasing of suicidal thoughts were noted by more than 80% of the examined patients (36.0% of patients with NDDs had suicide attempts or self-injurirs - most often in AD); constant fatigue (80.0% of patients with NDDs).
Conclusion. Understanding the impact of war-related stressors on the manifestations of DS, and the features and level of SF impairment need the use of treatment and rehabilitation complex for patients with DS (with SSD and NDD) who have experienced a severe psychotraumatic situation. It will allow timely and effective treatment of reactive states (relapses of psychotic episodes), take to account into the severity and characteristics of DS, and the content and severity of stressful effects in order to achieve remission, restore social adaptation of patients, and reduce the risk of self-destructive or aggressive behavior of them.Актуальність. Психотравмуючі фактори, котрі мають місце під час війни 2022-2023 рр., значно впливають на загострення / виникнення і прояви депресивного симптомокомплексу (ДС) при розладах спектру шизофренії (РСШ) та невротичних депресивних розладах (ДР), а також погіршують рівень соціального функціонування (СФ) хворих.
Мета. Вивчити характер порушень соціального функціонування СФ у хворих з ДС при РСШ та невротичних ДР, враховуючи взаємозв'язок впливу стресових факторів із динамікою загострення психопатологічної симптоматики та її вираженості у цих пацієнтів.
Методи та матеріали. Було проведено психопатологічне обстеження 92 пацієнтів з РСШ (з шизофренію, Шф та шизоафективним розладом, ШаР) та невротичними ДР (з рекурентної депресії, РД та депресивною реакцію при розладах адаптації, РА), котрі зазнали важкого стресового впливу підчас війни.
Результати. В ході обстеження найбільшу кількість склали жінки (60,9% випадків). Серед пацієнтів віком 18 – 25 років найбільша кількість хворих була з РА (46,2%), в групі 26 - 35 років - з РСШ (по 50,0% з Шф, та з ШаР). Переважна більшість випадків РД була представлена серед пацієнтів у віці 36 - 50 років. У хворих з РД достовірно переважав депресивний синдром, а у пацієнтів з РА - депресивно-фобічний синдром. Тоді як у хворих на РСШ найчастіше діагностувалася депресивно-маячна симптоматика. Реактивне загострення основного захворювання (при РСШ та РД), а також розвиток РА серед всіх обстежених хворих відбувася внаслідок впливу стрес-факторів, різних за змістом, але пов’язаних з війною. Найчастішим з них були відчуття «втоми від війни», невизначеності та/або безнадійності щодо майбутнього (сукупно 82 % хворих з РД та РА); труднощі під час вимушеною евакуації, котрі викликали різке зростання конфліктів в родині, особливо у хворих з РСШ (57,9% випадків в цілому) та РА; значне зниження матеріального забезпеченняПорушення СФ у пацієнтів з ДС при різних видах психічних розладів наслідок стресу війни в основному проявлялося у значному утрудненні виконання повсякденних професійних та побутових обов’язків (91,3% випадків зі всіх пацієнтів); у відчутті відсутності соціальної підтримки та одинокості, частими та/або тривалими міжособистісні конфлікти з найближчим оточенням, а також з різким погіршенням матеріального становища.Іншими психопатологічними чинниками щодо ДС, котрі виникали під впливом стресу війни погіршувало рівень СФ пацієнтів, були порушення сну (97,8% випадків) з достовірною прямою кореляцією із значним утрудненням виконання повсякденних обов’язків; прояви зневіри в себе і безнадійності, а також поява чи значне посилення суїцидальних думок відмічали понад 80% обстежених пацієнтів (у 36,0% пацієнтів з невротичними ДР були зафіксовані спроби самогубства та несуїцидальніих самоушкодження – найчастіше при РА; відчуття постійної втоми (80,0% хворих з невротичними ДР).
Висновок: Розуміння впливу стрес-факторів, пов’язаних з війною на прояви ДС та характер і рівень порушень СФ потребує застосування комплексу лікувально-реабілітаційних заходів для хворих з ДС, котрі перенесли важку психотравмуючу ситуацію, який дозволить своєчасне та ефективне лікувати реактивні стани (рецидиви психотичного епізоду) з урахуванням вираженості та особливостей ДС, змісту та важкості стресорного впливу на стан пацієнтів задля виходу у стан ремісії, відновленню соціальної адаптації пацієнтів, зменшення ризику розвитку саморуйнівної чи агресивної поведінки
Адаптивні копінг-стратегії українців під час війни
Get PDFAbstract of the report "Adaptive coping strategies of Ukrainians during the war"Тези доповіді "Адаптивні копінг-стратегії українців під час війни
Емоційна дисрегуляція при постковідному синдромі: тривожні та депресивні порушення та фактор війни
Get PDFRelevance. Many patients after COVID-19 continue to suffer from emotional instability, including anxiety and depression, with a negative impact on physical and mental health. Increased stress and difficulties in restoring emotional balance are exacerbated by the war in Ukraine. Both military and civilian individuals affected by the conflict face a double burden of COVID-19 consequences and war stress, making adaptation difficult and reducing self-regulation abilities.
Objective. To analyze the current state of emotional dysregulation problems in patients with anxiety and depressive post-COVID disorders, the impact of the large-scale invasion as an additional stress factor, and to understand the possibilities of conducting medical-psychological rehabilitation in the context of remote interaction.
Materials and method.: A qualitative and quantitative content analysis and concept analysis was conducted using meta-analyses and systematic reviews of Ukrainian and English-language scientific literature published from January 2019 to September 2023.
Conclusions. Post-COVID syndrome symptoms are caused not only by direct contact with the virus but also by other mechanisms such as stress, social isolation, and economic issues caused by the pandemic. The numerous symptoms and development mechanisms of the syndrome complicate its diagnosis and treatment and require a multidisciplinary approach for providing comprehensive medical-psychological assistance and rehabilitation. In the context of post-COVID syndrome, telemedicine and psychological support have become crucial, providing patients with convenient and accessible means of psychological intervention.
The war significantly increases the levels of anxiety, depression, and post-traumatic stress disorder among civilians and military personnel. The psychological impact of the war adds new challenges to the already complex situation after COVID-19, emphasizing the need for an integrated approach to providing medical and psychological support where the use of remote technologies for mental health support appears critical, as it can provide psychological support to individuals in dangerous or restricted conditions related to the conflict.Актуальність. Багато пацієнтів після COVID-19 продовжують страждати від емоційної нестабільності, включаючи тривогу та депресію, що супроводжується негативним впливом на фізичне та психічне здоров’я. Підвищений стрес і труднощі у відновленні емоційної рівноваги спричинені війною в Україні. Військові, як і цивільні особи, які постраждали від конфлікту, стикаються з подвійним тягарем наслідків COVID-19 та стресу війни, що значно ускладнює адаптацію та зменшує можливості для саморегуляції.
Мета. Визначення сучасного стану аналізу проблеми емоційної дисрегуляції у пацієнтів з тривожними та депресивними постковідними порушеннями, впливу широкомаштабного вторгнення як додаткового стресового фактору, а також розуміння можливостей проведення медико-психологічної реаблітіації в умовах дистанційної взаємодії.
Матеріали та методи дослідження. Було проведено якісний та кількісний контент-аналіз та концепт-аналіз з використанням мета-аналізів та систематичних оглядів наукової україномовної та англомовної літератури, опублікованої за період з січня 2019 року по вересень 2023 року.
Висновки. Симптоми постковідного синдрому викликані не лише прямим контактом з вірусом, а й іншими механізмами, такими як стрес, соціальна ізоляція та економічні проблеми, спричинені пандемією. Численні симптоми та механізми розвитку синдрому ускладнюють його діагностику та лікування та вимагають мультидисциплінарного підходу для надання комплексної медико-психологічної допомоги та реабілітації. У контексті постковідного синдрому телемедицина та психологічна допомога набули вирішального значення, надаючи пацієнтам зручні та доступні засоби психологічного втручання.
Війна значно підвищує рівень тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу серед цивільних осіб і військовослужбовців. Психологічний вплив війни додає нові виклики і без того складній ситуації після COVID-19, підкреслюючи необхідність інтегрованого підходу до надання медичної та психологічної допомоги, де використання дистанційних технологій для підтримки психічного здоров’я також видається вирішальним, оскільки це може надати психологічну підтримку людям у небезпечних або обмежених умовах, пов’язаних із конфліктом
Травматична спадщина поколінь
Get PDF This text is the abstract of the report by Dr. Danielle's “Multigenerational Legacies of Trauma”, which she did on December 23, 2022 as part of the ECNP Traumatic Stress Network Hot Topics Webinar. The content of the report is devoted to the problems and long-term consequences of cumulative, cultural and transgenerational trauma.Даний текст є тезами доповіді Др. Данієлі «Травматична спадщина поколінь», яку вона зробила 23 грудня 2022 року в рамках вебінару мережі травматичного стресу ЕCNP «Гарячі теми». Зміст доповіді присвячений проблемам та довгостроковим наслідкам кумулятивної, культурної та трансгенераційної травм
Психотерапевтичні інструменти в роботі з негативними психоемоційними станами на прикладі онлайн-ігор
Get PDFThis text is the thesis of the poster presentation of the conference «Psychosomatic Medicine: science and practice» which took place on November 2-3, 2023 on the Mediamed portal. The following is devoted psychotherapeutic tools in dealing with negative psychoemotional states by example of online games.Цей текст є тезами стендової доповіді конференції "Психосоматична медицина: наука і практика", яка відбулася 2-3 листопада 2023 року на порталі Mediamed. Далі йдеться про психотерапевтичні інструменти в роботі з негативними психоемоційними станами на прикладі онлайн-ігор
Розлад надмірного харчування: сучасні знання та психологічні аспекти
No full textРозлад надмірного харчування обговорювався як розлад харчової поведінки з 1950-х років, але він не був офіційно визнаний власним діагнозом, поки в 2013 році не було опубліковано 5-е видання (DSM-5) у посібнику з діагностики та статистики психічних розладів (DSM-5).
Переїдання є одним з найпоширеніших розладів харчової поведінки серед дорослих, хоча, як правило, у ЗМІ менше висвітлення та досліджень цього розладу в порівнянні з нервовою анорексією та нервовою булімією. Розлад надмірного харчування зазвичай вважалися характерним для західних країн. Проте поширеність розладу зростає в інших незахідних країнах. У США розлад надмірного харчування присутній у 0,8% дорослих чоловіків і 1,6% дорослих жінок [1]. У дослідженні, яке включало Фінляндію, Швецію, Норвегію та Ісландію, поширеність нижча в скандинавських країнах порівняно з Європою. Точкова поширеність коливалася від 0,4 до 1,5 відсотка, а поширеність протягом життя коливалася від 0,7 до 5,8 відсотка для надмірного харчування у жінок. У дослідженні, яке включало Аргентину, Бразилію, Чилі, Колумбію, Мексику та Венесуелу, показник поширеності становив 3,53 відсотка. [3]. Поширеність в Європі коливається від 1 до 4 відсотків. [2].
Причини розладу переїдання недостатньо вивчені, але, ймовірно, пов'язані з рядом факторів: генетики (підвищена чутливість до дофаміну) [7],статевої приналежності, розміром тіла[8], зображенням тіла,емоційними травмами, змінами в структурі мозку.
Розлади харчової поведінки становлять серйозну проблему для медичних послуг через психосоціальні та медичні проблеми. З переїданням пов’язано багато емоційних і фізичних наслідків. Відразу після переїдання часто виникає почуття сорому, ненависті до себе, тривоги та депресії. Фізичний дискомфорт і шлунково-кишкові розлади часто виникають через велику кількість споживаної їжі [12].
Людина може відчувати млявість і втому. Продовження такої поведінки місяцями або роками посилює почуття депресії, гніву, смутку та самотності. Виникає соціальна ізоляція, надзвичайний сором, що оточує цей розлад.
У той час як деякі підтримують нормальну вагу, більшість людей, які регулярно переїдають, мають надмірну вагою або страждають на ожиріння, що часто призводить до медичних ускладнень. До них відносяться серцево-судинні захворювання; високий артеріальний тиск, цукровий діабет, подагра.
В Україні низький рівень діагностики розладу надмірного харчування, потрібно підвищувати обізнаність данного розладу, адже довгострокові дослідження результатів розладу переїдання демонструють, що прогноз розладу переїдання кращий, ніж інші розлади харчової поведінки з більш сприятливою швидкістю ремісії.
Нейропсихологічні, психометричні та вегетативні кореляції у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки.
Get PDFThe aim is to study neuropsychological, psychometric and autonomic correlations in patients with duodenal ulcer.Materials and methods. We conducted a comprehensive clinical and neurological examination of 84 patients with duodenal ulcer in the acute stage, and 84 of them again in the remission stage of the disease. The patients' age ranged from 25 to 60 years, the average age was (39.90 ± 1.29) years. There were 61 men (72.6%) and 23 women (27.4%). All subjects were divided into two groups based on the presence of exacerbation or remission of peptic ulcer disease. All patients underwent a detailed interview using a specially designed questionnaire, which analyzed the main psychosomatic complaints. To study the neuropsychological characteristics, patients underwent neuropsychological testing, which included determining the levels of constitutional and reactive anxiety according to the Spielberger-Hanin scale, the level of depression according to the Beck scale, assessment of cognitive impairment using the MMSE scale, assessment of the speed of attention switching and the dynamics of performance using Schulte tables. The study of vegetative status was carried out using the O.M. Wayne questionnaire.
Results. In patients with UC in the acute stage, a correlation of medium strength between the level of personal anxiety and the detection of cognitive impairment by the MMSE scale was established (r=0.53). There was also a correlation between the level of depression and the detection of cognitive impairment by the MMSE scale in patients with UC PDA in the acute stage (r=0.49). It was found that cognitive performance in patients with UC is related to the level of anxiety and severity of depressive disorders, and with a decrease in their symptoms, there is an improvement in cognitive function. A direct correlation between the number of points obtained on the objective scale of the Wayne's questionnaire and the level of personality (r=0.61), reactive anxiety (r=0.59) and depression (r=0.53) was found in patients with UC in the acute stage. A direct correlation was found in patients with UC UC in the acute stage between the number of points obtained on the objective scale of the Wayne's questionnaire and the detection of cognitive impairment on the MMSE scale (r=0.46). A direct correlation (r=0.42) was also established between the performance indicators determined by the Schulte tables and cognitive changes detected by the MMSE scale in patients with UC in the acute stage. It was found that the degree of inclusion in work according to the Schulte tables slows down in the presence of cognitive impairment, determined by the MMSE scale. The degree of inclusion in work had a relationship (r=0.40) with cognitive impairment detected by the MMSE scale. In patients with UC UC in the acute stage with predominance of sympathicotonia, a decrease in the ability to concentrate attention was most often detected.
Conclusions. The results of the correlation analysis indicate the interdependence between anxiety-depressive, autonomic disorders and indicators of cognitive status in patients with UC PSC.Мета – дослідження нейропсихологічних, психометричних та вегетативних кореляцій у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки.
Матеріали і методи. Нами було проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження 84 пацієнтів з виразковою хворобою ДПК в стадії загострення, та з них повторно 84 в стадії ремісії захворювання. Вік пацієнтів становив від 25 до 60 років, середній вік — (39,90 ± 1,29) року. Чоловіків — 61 (72,6%), жінок — 23 (27,4%). Усі обстежені були поділені на дві групи за ознакою наявності загострення чи ремісії виразкової хвороби. Всім пацієнтам було проведено детальне опитування з використанням спеціально розробленого опитувальника за результатами якого було проаналізовано основні психосоматичні скарги. Для дослідження нейропсихологічних характеристик пацієнтам проведені нейропсихологічне тестування, яке передбачало визначення рівнів конституційної та реактивної тривожності за шкалою Спілбергера — Ханіна, рівня депресії за шкалою Бека, оцінку когнітивних порушень за допомогою шкали MMSE, оцінку швидкості переключення уваги та динаміки працездатності за допомогою таблиць Шульте. Дослідження вегетативного статусу проводили за допомогою опитувальника О.М. Вейна.
Результати. У пацієнтів з ВХ ДПК в стадії загострення встановлений кореляційний зв’язок середньої сили між рівнем особистісної тривожності та виявленням когнітивних порушень за шкалою MMSE (r=0,53). Також мала місце кореляція між рівнем депресії та виявленням когнітивних порушень за шкалою MMSE у пацієнтів з ВХ ДПК в стадії загострення (r=0,49). Виявлено, що когнітивні показники у пацієнтів з ВХ ДПК пов'язані з рівнем тривожності та вираженістю депресивних розладів і при зменшенні їх симптомів спостерігається поліпшення когнітивних функцій. Виявлено прямий кореляційний зв'язок у пацієнтів з ВХ ДПК в стадії загострення між кількістю балів, що отримані за об'єктивною шкалою опитувальника Вейна та рівнем особистісної (r=0,61), реактивної тривожності (r=0,59) та рівнем депресії (r=0,53). Виявлено прямий кореляційний зв'язок у пацієнтів з ВХ ДПК в стадії загострення між кількістю балів, що отримані за об'єктивною шкалою опитувальника Вейна та виявленням когнітивних порушень за шкалою MMSE (r=0,46). Також установлено прямий зв’язок (r=0,42) між показниками ефективності роботи, визначеними за допомогою таблиць Шульте, та когнітивними змінами, виявленими за допомогою шкали MMSE у пацієнтів з ВХ ДПК в стадії загострення. Виявлено, що ступінь включення в роботу за таблицями Шульте уповільнюється за наявності когнітивних порушень, визначених за шкалою MMSE. Ступінь включення в роботу мав зв’язок (r=0,40) із когнітивними порушеннями, виявленими за допомогою шкали MMSE. У пацієнтів із ВХ ДПК у стадії загострення з переважанням симпатикотонії найчастіше виявляли зменшення здатності до концентрації уваги.
Висновки. Результати кореляційного аналізу свідчать про взаємозалежність між тривожно-депресивними, вегетативними порушеннями та показниками когнітивного статусу в пацієнтів з ВХ ДПК