Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Ефективність застосування групової терапії прийняття та відповідальності у комплексному лікуванні пацієнтів з тривожними розладами та порушеннями сну
Get PDFThe data of modern scientific research testify to the effectiveness of acceptance and commitment therapy (ACT) as the third wave of cognitive-behavioral therapy in the treatment of anxiety and depression. A positive effect on insomnia and sleep quality was found when applying the acceptance and commitment therapy method for working with insomnia (ACT-I).
The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of complex therapy of patients with neurotic anxiety disorders and sleep disorders using acceptance and commitment group therapy based on an integrated approach according to the ACT and ACT-I protocols.
An examination of 91 patients with anxiety disorders of the neurotic origin and sleep disorders was carried out using clinical-psychopathological, clinical-anamnestic and psychodiagnostic methods. The study was conducted using the HADS scale, PSQI, SF-36, AAQ-II questionnairies, one-item sleep quality scale SQS. The respondents were divided into two groups: main group (MG) included 42 people who received acceptance and commitment group psychotherapy in combination with psychopharmacotherapy, and comparison group (CG) included 49 people who received only psychopharmacotherapy according to clinical guidelines. The groups did not have a statistically significant difference in age, sex, and clinical parameters.
The dynamics of patients` psycho-emotional state, quality of sleep and quality of life were studied before and after 8 weeks of therapy. There was a decrease in the level of anxiety according to the HADS scale (p<0,01), a decrease in PSQI indicators such as the general index of sleep quality, «subjective sleep quality» and «daytime dysfunction» (p<0,001), «sleep latency», «sleep disturbance» and «use of sleep medication» (p<0,05), improvement of quality of life indicators on the scales «physical functioning», «bodily pain», «mental health» (p<0,05), «social functioning», «role emotional functioning» and «mental component summary» (p<0,01) in the MG, compared to the CG.
The obtained data demonstrated a significant advantage of the developed complex therapy using an integrated approach of group therapy according to the AСT and AСT-I protocols in the treatment of patients with anxiety disorders of neurotic origin and sleep disorders compared to the standard approach. In the patients of the main group, there was a significant reduction in anxiety and depressive symptoms, improvement in indicators of sleep quality, quality of life and psychological flexibility, which confirms the effectiveness of the proposed treatment and rehabilitation measures.Анотація.
Дані сучасних наукових досліджень свідчать про ефективність терапії прийняття та відповідальності (Acceptance and Commitment Therapy, АСТ) як третьої хвилі когнітивно-поведінкової терапії при лікуванні тривоги та депресії. Позитивний вплив на безсоння та якість сну констатовано при застосуванні методу терапії прийняття та відповідальності для роботи з інсомнією (АСТ-І).
Метою дослідження була оцінка ефективності комплексної терапії пацієнтів з тривожними розладами невротичного рівня та диссомнічними порушеннями із застосуванням групової терапії прийняття та відповідальності, що базувалася на інтегрованому підході за протоколами АСТ та АСТ-І.
Проведено обстеження 91 пацієнта з тривожними розладами невротичного рівня та порушеннями сну з використанням клініко-психопатологічного, клініко-анамнестичного та психодіагностичного методів. Дослідження проводилось за допомогою шкали HADS, опитувальників PSQI, SF-36, AAQ-II, однопунктової шкали якості сну SQS. Респонденти були розподілені на дві групи: в основну групу (ОГ) включено 42 особи, яким проводилася групова психотерапія прийняття та відповідальності в поєднанні з психофармакотерапією, в групу порівняння (ГП) – 49 осіб, які отримували тільки психофармакотерапію згідно з клінічними настановами. Групи не мали статистично значущої відмінності за віком, статтю та клінічними показниками.
Вивчення динаміки психоемоційного стану, якості сну та якості життя пацієнтів проводилось до і після 8 тижнів терапії. В ОГ порівняно з ГП відмічалося зниження рівня тривоги за шкалою HADS (р<0,01), зменшення показників PSQI за такими компонентами як загальний індекс якості сну, «суб’єктивна якість сну» та «добова дисфункція» (p<0,001), «латентність сну», «порушення під час сну» та «використання снодійних» (р<0,05), покращення показників якості життя за шкалами «фізичне функціонування» «інтенсивність болю», «психічне здоров’я» (р<0,05), «соціальне функціонування», «рольове функціонування, обумовлене емоційним станом» та «загальний психічний компонент» (р<0,01).
Отримані дані продемонстрували суттєву перевагу розробленої комплексного терапії із застосуванням інтегрованого підходу групової терапії за протоколами АСТ та АСТ-І при лікуванні пацієнтів з тривожними розладами невротичного генезу та порушеннями сну порівняно із стандартним підходом. У пацієнтів основної групи відмічалась значна редукція тривожних і депресивних проявів, покращення показників якості сну, якості життя та психологічної гнучкості, що підтверджує ефективність запропонованих лікувально-реабілітаційних заходів
Особливості психоемоційних розладів у онкологічних пацієнтів в процесі лікування
Get PDFThis text is the abstract of the report of the Scientific and Practical Conference "War Trauma. Multimodal Approach in Inpatient Treatment", June 22 - 22, 2024, online and offline - Kyiv, 21 Akademika Zabolotnoho St., Clinical Hospital "Feofania" of the State Medical University.Даний текст є тезами доповіді Науково-практичної конференція "Травми війни. Мультимодальний підхід в стаціонарному лікуванні", 22 – 22 червня 2024 р., онлайн та оффлайн - м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 21, КЛ «Феофанія» ДУС
Особливості переживання екзистенційної кризи у осіб молодого віку під час війни
Get PDFRelevance. Today, we are all going through difficult times that have changed the life of every Ukrainian. The war brought losses, new meanings and challenges that manifest themselves on personal and societal levels.Since an existential crisis usually occurs after some significant event or change in a person's life, this problem is especially relevant during war, when vitality is directly affected, and will be relevant after the end of hostilities. The consequences of collective trauma will affect the mental health of the Ukrainian population for a long time to come. Conducting research to solve this problem is critical for developing an effective strategy for providing support and assistance to young people in difficult periods of their lives.Goal. Increase the effectiveness of medical and psychological care, based on the assessment of the impact of the existential crisis on the daily lives of young people who have been in Ukraine since the beginning of the Russian military aggression.Methods. The design was a randomized controlled trial with parallel groups. The study enrolled 20 individuals who met the inclusion criteria and underwent a randomization procedure and were accordingly divided into an intervention group and a control group. The toolkit that was used during the research included: Existence scale of A. Lengle (ESK); Quality of Life Rating Scale (CQLS); Spielberger-Hanin Reactive and Personality Anxiety Scale (STAI); Schwartz Value Questionnaire.The results. After completion of the interventions, in the final control study, a significant difference was observed between the control and study groups. Comparison of research data on the 1st and 58th day of the study demonstrate qualitative changes in the three studied indicators, and show the effectiveness of the psychological intervention.Conclusions. The results of this study confirm the effectiveness of methods of psychological intervention, as well as psychological interventions, which were used to overcome the existential crisis among young people during the war in Ukraine.Актуальність. На сьогоднішній день ми всі переживаємо складні часи, які змінили життя кожного українця. Війна принесла втрати, нові сенси та виклики, які проявляються на персональному та суспільному рівнях.
Так як екзистенційна криза, зазвичай, виникає після якоїсь значної події або зміні в житті людини - ця проблема є особливо актуальною під час війни, коли вітальність торкається напряму, та буде актуальною після закінчення бойових дій. Наслідки колективної травми будуть ще довгий час впливати на психічне здоров’я населення України. Проведення досліджень з метою розв'язання цієї проблеми є критично важливим для розробки ефективної стратегії надання підтримки та допомоги молоді в складних періодах їхнього життя.
Мета. Підвищити ефективність медико-психологічної допомоги, базуючись на оцінці впливу екзистенційної кризи на звичне життя осіб молодого віку, які перебувають на території України з початку воєнної агресії рф.
Методи. Дизайн являв собою рандомізоване контрольоване дослідження з паралельними групами. У дослідженні прийняли участь 20 осіб, які відповідали критеріям включення та пройшли процедуру рандомізації і, відповідно, були розділені на групу інтервенцій та контрольну групу. Інструментарій, який був використаний під час дослідження включав в себе: Шкала екзистенції А. Ленгле (ESK); Шкала оцінки рівня якості життя (CQLS); Шкала реактивної та особистістної тривоги Спілбергера-Ханіна (STAI); Ціннісний опитувальник Шварца.
Результати. Після завершення проведення інтервенцій, в кінцевому контрольному дослідженні спостерігається значна різниця між контрольною та досліджуваною групами. Порівняння даних дослідження на 1-й та 58-й день дослідження демонструють якісні зміни в трьох досліджуваних показниках, і показують ефективність проведеного психологічного втручання.
Висновки. Результати даного дослідження підтверджують ефективність методів психологічного втручання, а також психологічних інтервенцій, які були використані з метою подолання екзистенційної кризи в молоді під час війни в Україні
Психологічна підтримка осіб з ознаками соціально тривожного розладу, який асоціюється з травматичним досвідом
Get PDFBackground. Considering the high prevalence of social anxiety disorder and its impact on quality of life and occupational functioning, research aimed at effective and accessible interventions can help reduce the burden of this disorder and improve patient well-being. Understanding traumatic experiences' influence on social anxiety development is critical for developing effective interventions. Studies exploring the link between traumatic experiences and the severity of anxiety disorders can shed light on this mechanism and provide more effective support to those who have experienced trauma.
One of the challenges in treating social anxiety disorder is the low readiness of individuals to seek professional help. Low-intensity interventions may become more accessible and acceptable to patients, increasing their awareness of mental health issues and motivation for self-help or seeking specialized assistance. Previous research has shown the effectiveness of specific intervention methods for social phobias, but further studies are needed to test the stability of these results over time. Considering the above, research can help improve the understanding and psychological support for individuals with social anxiety disorder and develop more accessible and effective preventive measures for patients with a history of traumatic experiences.
Objective. To study the effectiveness of a low-intensity cognitive-behavioral therapy psychosocial support program for individuals with social anxiety disorder associated with a history of traumatic experiences.
Materials and Methods. The study group consisted of 179 individuals who reported significant emotional and psychological discomfort due to avoiding social situations and exhibited symptoms typical of social anxiety disorder for over six months in the past. At the initial stage, 109 individuals without signs of social phobia but with limitations in social interaction, including issues with adaptation and traumatic experiences in the past, were included as a control group. The mental state was assessed using The MINI: International Neuropsychiatric Interview. Psychopathological symptoms were analyzed using self-report questionnaires and the IAPT complex scales, while the quality of life was assessed using the self-report Q-LES-Q-SF questionnaire. In the second stage of the program evaluation, data analysis was conducted solely within the leading group, excluding the control groups, based on their classification according to associated traumatic experiences.
Results. In the study, for the subgroup of individuals who participated in combat, experienced immediate life-threatening situations, or witnessed such events, it was found that traumatic experiences and distress related to social avoidance accounted for 56% of the variance in overall and work-related functioning after the program and throughout one month. Depressive symptoms ceased to be statistically significant predictors after participating in the program. The reduction in the impact of traumatic experiences and anxiety-related avoidance accounted for 27% of the variance in social interaction limitations and overall distress. In the subgroup of individuals who experienced loss and were influenced by social events they considered traumatic, no initial reduction in distress related to social avoidance was observed after the interventions. However, further reduction in distress in daily life and work was associated with reduced social phobia symptoms and increased awareness and acceptance of their emotional experiences. Depressive symptoms and the impact of traumatic experiences ceased to be predictive factors for overall distress.
The research confirms the importance of understanding the influence of traumatic experiences and social avoidance on the development and manifestation of comorbid conditions in social phobia during the planning and implementation of psychosocial support. Furthermore, it is considered essential to consider that the role of traumatic experiences may be mediated by the circumstances of the study's time frame. Additional research will help better understand the relationships between traumatic experiences and vulnerability to comorbid psychopathology during adaptation to emergency circumstances and develop more effective psychosocial interventions for individuals with social phobia.Актуальність. Зважаючи на високу поширеність соціального тривожного розладу і його вплив на якість життя та робочу діяльність, дослідження, спрямовані на виявлення ефективних та доступних інтервенцій, можуть допомогти зменшити тягар цього розладу і покращити добробут пацієнтів. Врахування впливу травматичного досвіду на розвиток соціальної тривоги є критичним для розробки ефективних інтервенцій. Дослідження, що аналізують зв'язок між травматичним досвідом і тяжкістю проявів тривожних розладів, можуть допомогти зрозуміти цей механізм і забезпечити більш ефективну підтримку тим, хто стикався з травмою.
Одним з викликів у лікуванні соціального тривожного розладу є низька готовність людей звертатися за професійною допомогою. Інтервенції низької інтенсивності можуть стати більш доступними та прийнятними для пацієнтів, сприяючи їхньому усвідомленню психічних проблем та збільшенню мотивації до самодопомоги або звернення за спеціалізованою допомогою. Попередні дослідження засвідчують ефективність деяких методів інтервенцій при соціальних фобіях, але важливо здійснити подальші дослідження з метою перевірки стійкості результатів у часі. Враховуючи вищезазначене дослідження може допомогти покращити розуміння та психологічний супровід осіб з соціальним тривожним розладом, а також розробити більш доступні та ефективні методи превентивних заходів для пацієнтів, що мають досвід травматичних подій.
Мета. Дослідити результативність програми психосоціальної підтримки базованої на когнітивно-поведінковій терапії низької інтенсивності для осіб з ознаками соціально тривожного розладу, який асоціюється з травматичним досвідом у анамнезі.
Матеріали та методи. Досліджувана група складалася з 179 осіб, які відзначали суттєвий емоційний та психологічний дискомфорт через уникнення соціальних ситуацій та проявляли симптоми, що характерні для соціального тривожного розладу протягом понад 6 місяців у минулому. На першому етапі 109 осіб без ознак соціальної фобії, але з обмеженями у соціальній взаємодії, включаючи проблеми адаптації та через травматичний досвід у минулому були включені як контрольна група. При початковому відборі вивчався психічний стан за допомогою діагностичного інтерв'ю The MINI: International Neuropsychiatric Interview. Для аналізу патопсихологічної симптоматики використовувались самозаповнювальні опитувальники та шкали комплексу IAPT, а також проводилась оцінка якості життя за допомогою самозаповнювальника Q-LES-Q-SF. На другому етапі оцінки результативності програми, аналіз даних проводився лише в межах основної групи без контрольних груп з огляду на поділ на підгрупи в залежності від асоційованого травматичного досвіду.
Результати. В дослідженні для підгрупи осіб, які брали участь у бойових діях, пережили безпосередню загрозу смерті або були свідками таких ситуацій було встановлено, що досвід травматичних подій і дистрес через уникнення соціальної взаємодії пояснюють 56% змін в загальній та робочій активності після проходження програми та протягом 1 місяця. Депресивна симптоматика перестала бути статистично значущим предиктором після участі у програмі. Зменшення показників впливу травматичних подій та уникнення через тривогу пояснюють 27% змін у обмеженні соціальної взаємодії та загального дистресу. У підгрупі осіб, які проживали досвід втрати та були під впливом соціальних подій, які вони вважали травматичними, після впровадження інтервенцій, спочатку не спостерігалося зниження рівня дистресу, пов'язаного з уникненням соціальної взаємодії. Проте подальше зниження дистресу в повсякденній та робочій діяльності було пов'язане з редукцією ознак соціальної фобії та збільшенням усвідомленості та прийняття власних емоційних переживань. Депресивна симптоматика та вплив травматичного досвіду перестали бути прогностичними факторами загального дистресу.
Дослідження підтверджує важливість розуміння впливу травматичного досвіду та соціального уникнення на розвиток та прояви коморбідних станів при соціальної фобії під час планування та впровадження психосоціальної підтримки. У подальшому, вважаємо за доцільне враховувати, що роль травматичного досвіду може бути опосередкована обставинами часу в яких проводилося дослідження. Додаткові дослідження допоможуть краще зрозуміти залежності травматичним досвідом та вразливістю до коморбідно психопатології у періоди адаптації до надзвичайних обставин і розробити більш ефективні психосоціальні інтервенції для осіб з соціальною фобією
Доказова верифікація можливостей етіо-патогенетичної діагностики психосоматичної патології за допомогою трансового методу "кореневої причини" #Reavisia
Get PDFThe short report presents cases showing the possibilities of diagnosing the causes of the development of psychosomatic conditions and psychiatric pathology using the Reavisia "root cause" method - the author's approach of regressive trance.У доповіді представлені випадки, що демонструють можливості діагностики причин розвитку психосоматичних станів і психіатричної патології за допомогою методу Reavisia «root reason» - авторського підходу регресивного трансу
Навчання лікарів неспеціалізованих закладів охорони здоров’я надавати допомогу людям з психічними розладами на основі розробленого тренінгу ВООЗ із клінічного ведення психічних розладів за програмою mhGAP
Get PDFThis text is the abstract for the qualifying graduation thesis on the topic "Training of doctors of non-specialized health care institutions to provide assistance to people with mental disorders based on the training developed by WHO on the clinical management of mental disorders according to the mhGAP program." The following is devoted to the importance of training family physicians in the skills of working with the mentally ill.Даний текст є тезами до кваліфікаційної випускної роботи на тему “Навчання лікарів неспеціалізованих закладів охорони здоров’я надавати допомогу людям з психічними розладами на основі розробленого тренінгу ВООЗ із клінічного ведення психічних розладів за програмою mhGAP”. Описане нижче присвячено важливості навчання сімейних лікарів навичкам роботи з психічно хворими
Предиктори, дескриптори та складові емоційного вигорання у лікарів-психіатрів під час війни: взаємозв’язки, комплексна і математична моделі розвитку та прогнозу
Get PDFThe aim of the work was to identify predictors, descriptors and components of emotional burnout (EB) in psychiatrists during the war, to understand the interrelationships between them as a basis for building therapeutic approaches to the prevention and elimination of EB manifestations in this contingent.
Contingent and research methods. The study sample, which was formed in compliance with the principles of biomedical ethics and based on informed consent, consisted of 120 psychiatrists who worked in the city of Kyiv in the period from February 24, 2022, during 2022. The criterion for stratification of the examined into groups was the presence and severity manifestations of professional maladjustment (PM) in psychiatrists, which reflected the level of their EB. According to the obtained results, the examinees were divided into three groups: the first group, OG1 – 30.8% (37 people) – doctors without signs of PM, and a low level of EB; the second group, OG2 – 47.5% (57 people) – persons with signs of PM, and a moderate level of EB; the third group, OG3 – 21.7% (26 people) – respondents with clinically defined and pronounced PM, and a high level of EB. Clinical-psychopathological, psychometric and psychodiagnostic research methods were used to assess the state of the parameters that make up the components of EB. Statistical analysis of the obtained results was performed using the non-parametric Mann-Whitney test (determination of differences) and the method of Spearman's rank correlations (estimation of correlations).
The results. In the genesis of the development and progression of EB in psychiatrists during the war, the personal, psychopathological, psychosocial, professional and emotional-interpersonal indicators of their life activities are involved.
The defining deficit of both the general level of emotional intelligence (EI) and its individual components is the basis for the formation of EB, with the progression of which the indicators of EI decrease even more, giving a start to the development of PM and starting a vicious circle of pathological interactions. The progression of EB leads to a significant imbalance in the structure of EI, namely, a significant decrease in empathy against the background of high values of the ability to recognize the emotions of other people as a professional skill, which, on the one hand, contributes to the strengthening of symptomatic in all clusters of EB, and, on the other hand, becomes a pathogenetic factor in its development and progression.
PM is considered by us as a basic descriptor of EB, because it is from it that the first negative manifestations of the imbalance of the processes of performing professional duties and internal resources begin, which will ensure their optimal implementation. That is why determining the state of PM and its prognosis makes it possible to improve the quality of detection of its manifestations and to prevent the development or progression of EB in psychiatrists, as well as to prevent the development of other adverse changes from the side of psychopathological, psychosocial, etc. components of EB. Based on the possibility of identifying 4 risk groups for the development of PM, as a basic descriptor of EB, which is provided using a mathematical model of its development, 4 therapeutic strategies of diagnosis, therapy and prevention are proposed as part of the provision of specialized medical assistance to psychiatrists during the war.
Conclusion. The identified regularities should be considered when developing treatment and rehabilitation measures for psychiatrists with manifestations of PM and EB.Метою роботи була ідентифікація предикторів, дескрипторів й складових емоційного вигорання (ЕВ) у лікарів-психіатрів під час війни, для розуміння взаємозв’язків між ними як основи побудови терапевтичних підходів до профілактики і елімінації проявів ЕВ у даного контингенту.
Контингент та методи дослідження. Вибірку дослідження, яка була сформована з дотриманням принципів біомедичної етики та на підставі інформованої згоди, склали 120 лікарів-психіатрів, які працювали у м. Києві у період з 24.02.2022 р. протягом 2022 р. Критерієм стратифікації обстежених на групи була наявність і вираженість проявів професійної дезадаптації (ДА) у лікарів-психіатрів, що віддзеркалювало рівень їх ЕВ. За отриманими результатами, обстежені були розподілені на три групи: перша група, ОГ1 – 30,8% (37 осіб) – лікарі без ознак професійної ДА, та низьким рівнем ЕВ; друга група, ОГ2 – 47,5% (57 осіб) – особи з ознаками професійної ДА, та помірним рівнем ЕВ; третя група, ОГ3 – 21,7% (26 осіб) – респонденти з клінічно окресленою й вираженою професійною ДА, та високим рівнем ЕВ. Для оцінки стану параметрів, що становлять складові ЕВ, використовували клініко-психопатологічний, психометричний і психодіагностичний методи дослідження. Статистичний аналіз отриманих результатів виконаний за допомогою непараметричного тесту Манна-Уїтні (визначення розбіжностей), та методу рангових кореляцій Спірмена (оцінка кореляційних зв’язків).
Результати. В генезі розвитку й прогресування ЕВ у лікарів-психіатрів під час війни задіяні персонологічні, психопатологічні, психосоціальні, професійні та емоційно-інтерперсональні показники їх життєдіяльності.
Визначальний дефіцит як загального рівню ЕІ, так і його окремих складових, є основою формування ЕВ, з прогресуванням якого показники ЕІ ще більше знижуються, даючи старт розвиткові професійної ДА та запускаючи порочне коло патологічних взаємовпливів. Прогресування ЕВ призводить до значного дисбалансу в структурі ЕІ, а саме, значного зниження емпатії на тлі досить високих значень здатності розпізнавання емоцій інших людей, як професійної навички, що, з одного боку, сприяє потяжченню симптоматики в усіх кластерах ЕВ, а, з іншого – стає патогенетичним чинником її розвитку й прогресування.
Професійна ДА розглядається нами як базовий дескриптор ЕВ, бо саме з неї починаються перші негативні прояви розбалансування процесів виконання професійних обов’язків та внутрішніх ресурсів, що забезпечуватиме їх оптимальну реалізацію. Саме тому визначення стану професійної ДА та її прогнозу дає змогу покращити якість виявлення її проявів та попередити розвиток або прогресування ЕВ у лікарів-психіатрів, а також запобігти розвитку інших несприятливих змін з боку психопатологічних, психосоціальних та ін. складових ЕВ. Виходячи з можливості визначити 4 групи ризику розвитку професійної ДА, як базового дескриптора ЕВ, які надає використання математичної моделі її розвитку, запропоновані 4 терапевтичні стратегії діагностики, терапії і профілактики в рамках надання спеціалізованої медичної допомоги лікарям-психіатрам під час війни.
Висновок. Виявлені закономірності слід враховувати при розробці лікувально-реабілітаційних заходів для лікарів-психіатрів з проявами професійної ДА та ЕВ
Ефективність корекції порушень харчової поведінки при тривожно-депресивних розладах
Get PDFIn most economically developed countries of the world, there is a clear tendency to increase the number of patients with anxiety-depressive disorders comorbid with eating disorders (ED), which lead to psychosocial maladjustment and a decrease in the quality of life.
Depression is found in almost everyone and anxiety symptoms in every second patient among ED patients. Two-thirds of people suffering from anorexia had symptoms of anxiety-depressive disorders several years before the onset of ED.
The purpose of the study was a comparative assessment of the effectiveness of treatment of eating disorders in patients with anxiety-depressive disorders, depending on the therapeutic and corrective measures.
As a result of the study, it was established that there was no statistically significant difference between the main and the comparison group according to age and BMI. Statistically significant differences between the two groups were found for all other indicators.
According to the results of the examination of the patients of the main group, a statistically significant difference was established between all indicators after 6 months. Among the patients of the comparison group, statistically significant positive dynamics were observed only in the indicators of the level of depression, personal and situational anxiety, and quality of life.
According to the results of the correlation analysis of the main group, the indicator of the body image questionnaire had the largest number of direct correlations. After the intervention, some of the connections were lost and their strength generally decreased. Indicators of situational and personal anxiety, PHQ-9, indicators of restrained and emotional eating behavior had the largest number of direct connections.
According to the obtained results, it is possible to ascertain the significant impact of the combined approach in the correction of ED in anxiety-depressive disorders. The obtained data indicate the effectiveness of the combined approach in view of the better results of therapy in all indicators in the main group. Correlation analysis showed a decrease in the strength of ties in the main group and their number after the intervention. In the treatment of anxiety-depressive disorders, the expediency of using a complex approach and the importance of paying special attention to the correction of symptoms of eating disorders have been proven.У більшості економічно розвинених країнах світу простежується чітка тенденція до збільшення числа хворих на тривожно-депресивні розлади коморбідні розладам харчової поведінки (РХП), які викликають стійку психосоціальну дезадаптацію та погіршують якість життя.
Серед пацієнтів з РХП депресію виявляють майже у кожного, а симптоми тривоги – у кожного другого пацієнта. Дві третини людей, що страждають на анорексію мали ознаки тривожно-депресивних розладів за кілька років до початку порушення харчової поведінки.
Метою дослідження була порівняльна оцінка ефективності лікування порушень харчової поведінки у пацієнтів із тривожно-депресивними розладами в залежності від лікувально-корекційних заходів.
В результаті дослідження було встановлено відсутність статистично значимої різниці між основною та групою порівняння за показниками віку та ІМТ. За всіма іншими показниками була встановлена статистично значима різниця показників між двома групами.
За результатами обстеження пацієнтів основної групи було встановлена статистично значима різниця між всіма показниками через 6 місяців. Серед пацієнтів групи порівняння, спостерігалася статистично значима позитивна динаміка лише за показниками рівня депресії, особистісної та ситуаційної тривоги та якістю життя.
За результатами кореляційного аналізу основної групи, найбільшу кількість прямих кореляційних зв’язків мав показник за опитувальником образа тіла. Після втручання частина зв’язків була втрачена та загалом зменшилася їх сила. Найбільшу кількість прямих зв’язків мали показники ситуаційної та особистісної тривоги, PHQ-9, показники обмежувальної та емоціогенної харчової поведінки.
За отриманими результатами можна констатувати суттєвий вплив комплексного підходу в корекції порушень харчової поведінки при тривожно-депресивних розладах. Отримані данні свідчать про ефективність комплексного підходу з огляду на кращі результати терапії за всіма показниками в основній групі. Кореляційний аналіз продемонстрував зменшення сили зв’язків в основній групі та їх кількості після втручання. При лікуванні тривожно-депресивних розладів була доведена доцільність застосування комплексного підходу та важливість приділяти особливу увагу корекції симптомів порушення харчової поведінки
Психологічні наслідки перенесеної ампутації кінцівок: огляд літератури
Get PDFThis work contains a literary review, which systematizes the knowledge about psychological consequences of limb amputation, the pathopsychological characteristics of people who had limb amputations and comorbid symptoms of mental disorders.
We conducted a literary analysis on the topic under study, which includes sources published in the last 5 years. PubMed, Google Scholar and Cochrane Library databases were analyzed. From 96 analyzed sources we included 28 that reached our inclusion criteria.
Overall, psychological distress experienced by people after limb amputation is a very relevant and underestimated problem in the medical community. Significant criterion in the context of the research topic is also the clinical and psychological characteristics of individuals, which has a significant impact on the specifics of the psychological consequences of amputation. Thus, the emergence of negative psychological consequences and mental disorders after amputation is due to the characteristics of the premorbid personality, such as certain psychological personality traits, coping strategies, comorbid mental and somatic diseases. The age of the amputees, the availability of social support, as well as the reasons, type and level of amputation were also mentioned as important factors.
Distorted perception of the body scheme, social stigma and negative emotional reactions are also the direct psychological consequences of amputation in the studied category of persons. The most common mental disorders include PTSD, anxiety, depression, and substance use disorder. Among the somatic symptoms of amputation, attention should be paid to the consequences of functional limitations, sexual dysfunctions and phantom pain.Ампутація – це процес видалення кінцівки або її частини шляхом перерізування однієї чи декількох кісток [1].
У всьому світі щорічно виконується 200-500 мільйонів ампутацій, з них приблизно 70 000 у Сполучених Штатах [2].
Згідно статистичних даних Інституту показників і оцінки здоров’я [3], що є незалежним глобальним дослідницьким центром охорони здоров’я при Вашингтонському університеті, станом на 2017 рік 57,7 мільйонів людей у всьому світі жили після перенесення ампутації через травматичні обставини. Актуальність роботи зумовлена тим фактом, що після ампутації багато людей стикаються з проблемами психологічної адаптації до втрати кінцівки та пов’язаних з нею функціональних обмежень.
На сьогоднішній день в Україні, внаслідок російсько-української війни, у реабілітаційних центрах проходять лікування багато військовослужбовців, які втратили кінцівки через бойові дії. Завдяки деталізованій класифікації та номенклатурі бойових уражень за класом І "Механічні ушкодження" Класифікації та номенклатури бойових уражень, небойових травм за етіопатогенетичним та анатомічним принципом [4] було розраховано [5], що за весь період 2017-2021 рр. середня частка осіб з бойовими механічними ушкодженнями, які потребували розширеного обсягу реабілітаційної допомоги, становила 16,69 %. Бойова травма, головним чином спричинена вибухом, наслідком якої є ампутація, може спричинити складні проблеми зі здоров’ям, включаючи ПТСР та фантомний біль [6]. Військовослужбовці з травматичною ампутацією переживають різку зміну способу життя, що впливає на всі аспекти їх повсякденності, включаючи мобільність, схему тіла та психосоціальну адаптацію. Хоча дані статистичних досліджень Міністерства охорони здоров’я [7] демонструють, що середня поширеність ПТСР у населення, що опинилося в межах військового конфлікту становить 20-30%, однак, на вибірці осіб, що перенесли ампутацію внаслідок бойових дій, подібні дослідження не проводилися. Отже, можна лише припустити, що серед осіб, які внаслідок бойових дій отримали інвалідність, цей відсоток є вищим.
Таким чином, втрата кінцівки має глибокі економічні, соціальні та психологічні наслідки для людини та її родини. Ампутація кінцівки впливає майже на всі аспекти життя [8], тому досліджувана тема є актуальною
Оцінка ефективності програми психокорекції для пацієнток із впершеніагностованою онкологічною патологією
Get PDFAbstract
Еhe article presents the author's vision of the problem of providing psychological assistance to cancer patients in the process of consultative interaction and complex psychocorrective influence. There are outlined relationships between coping strategies and psychological well-being of cancer patients. There was compared the impact of standard psychological interviews to complex psychocorrective measures developed on the basis of data obtained during the first stage of the study. There were found changes in the psycho-emotional state, the level of adaptation to the disease and the quality of life of the patients, based on quantitative and qualitative psychodiagnostic methods. There has been established the specific elements of the psychocorrection program, which are the most effective for improving the psychological state and adaptation of patients, have been identified, as the interaction of these elements with the individual characteristics of each research participant. There were demonstrated significant improvements in quality of life indicators and a decrease in the feeling of helplessness among the participants of the research group. As a result of the obtained results, it was established that psychological correction is an important component in a comprehensive approach to the treatment and rehabilitation of patients with oncological diseases. There was emphasized the need for further implementation and development of psychocorrective programs to improve the quality of life of cancer patients and ensure their effective psychoemotional support. There has been proven the importance of integrating psychological support into the general plan of treatment and rehabilitation of cancer patients.
Conclusions
Based on the results of the data analysis, important conclusions can be drawn regarding the positive impact of psychological correction on the quality of life and reducing the feeling of helplessness among the study participants. It was found that the participants of the research group, who underwent complex psychocorrective interventions, demonstrated a significant improvement in "Quality of life" indicators and a decrease in the feeling of "Helplessness" compared to the control group. This indicates the importance of psychological support in the complex treatment and rehabilitation of cancer patients.
It is worth noting that the conduct of such studies has certain methodological limitations, in particular, in relation to the selection of participants and the assessment of the long-term effects of psychocorrective interventions. Therefore, in order to deepen the understanding of the studied phenomena, further studies with a larger number of participants and longer observation of their condition are needed.Анотація.
У статті презентовано авторське бачення проблеми надання психологічної допомоги онкологічним хворим у процесі консультативної взаємодії та комплексного психокорекційного впливу. Окреслено зв'язок між копінг-стратегіями та психологічним благополуччям онкологічних пацієнтів. Здійснено порівняння впливу стандартних психологічних бесід з комплексними психокорекційними заходами, розробленими на основі даних, отриманих під час першого етапу дослідження. Проаналізовано зміни у психоемоційному стані, рівні адаптації до хвороби та якості життя пацієнтів, заснованому на кількісних та якісних методах психодіагностики. Визначено специфічні елементи програми психокорекції, що є найбільш ефективними для покращення психологічного стану та адаптації пацієнток, оскільки встановлено взаємодію цих елементів з індивідуальними особливостями кожної учасниці дослідження. Продемонстровано значні покращення у показниках якості життя та зменшення рівня відчуття безпомічності серед учасниць дослідної групи. В результаті отриманих результатів встановлено, що психологічна корекція є важливим компонентом в комплексному підході до лікування та реабілітації пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Наголошено на необхідності подальшого впровадження та розвитку психокорекційних програм для покращення якості життя онкологічних пацієнтів та забезпечення їх ефективної психоемоційної підтримки. Доведено важливість інтеграції психологічної підтримки в загальний план лікування та реабілітації онкологічних пацієнтів.
Висновки
За результатами аналізу даних, можна зробити важливі висновки щодо позитивного впливу психологічної корекції на якість життя та зниження відчуття безпомічності серед учасниць дослідження. Виявлено, що учасниці дослідної групи, які проходили комплексні психокорекційні втручання, демонстрували значне покращення у показниках "Якість життя" та зниження відчуття "Безпомічності" порівняно з контрольною групою. Це свідчить про важливість психологічної підтримки в комплексному лікуванні та реабілітації онкологічних пацієнтів.
Варто зазначити, що проведення подібних досліджень має певні методологічні обмеження, зокрема, стосовно вибірки учасників та оцінки довгострокових ефектів психокорекційних втручань. Отже, для поглиблення розуміння вивчених феноменів необхідні подальші дослідження з більшою кількістю учасників та тривалішим спостереженням за їх станом