Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Особливості комунікаційї з педіатричним пацієнтом.
Get PDFAbstract:
The highly qualified activity of a pediatrician includes both the possession of proper medical knowledge and skills, and the ability to communicate with sick children and their parents as efficiently as possible.
It is communication skills that make it possible to build an effective model of communication between medical staff and patients. Therefore, during the training of medical students at clinical departments, it is necessary to develop the abilities of future doctors to interact, listen, to be able to hear the interlocutor, as well as to simultaneously develop the skills of generalization and analysis of the received information.
Communicative competence of a pediatrician, like a doctor of another profile, is a skill that begins to develop during the training process and continues to be formed throughout life with the awareness that effective communication skills are important in the work of the doctor and the patient to achieve compliance with the patient's therapy.Анотація:
Висококваліфікаційна діяльність лікаря – педіатра включає в себе як володіння власне лікарськими знаннями та навиками, так i вміння ефективно комунікувати з хворими дітьми та їх батьками.
Комунікативні здібності дають можливість вибудувати ефективну модель спілкування між медичним персоналом та пацієнтами. Тому, під час навчання студентів – медиків на клінічних кафедрах необхідно розвивати здібності майбутніх лікарів взаємодіяти, слухати, вміти почути співрозмовника, а також паралельно розвивати навички узагальнення та аналізу отриманої інформації.
Комунікативна компетенція лікаря- педіатра, як і лікаря іншого профілю - це вміння, яке починає розвиватися ще в процесі навчання i продовжує формуватися протягом усього життя з усвідомленням того, що навички спілкування важливі в роботі лікаря і пацієнта для досягнення комплаенса терапії хворого
Оцінка ментальних порушень, способу життя та якості життя у пацієнтів з хронічним болем у попереку
Get PDFBackground. Chronic low back pain is a global problem today, which poses significant challenges to the health care system around the world. There are trends towards an increase in the number of people with chronic low back pain, especially among the working-age population, which leads to a deterioration in their functioning, psycho emotional state and quality of life. The study of this issue among the working-age population of Ukraine is of considerable interest, since the difficult socio-economic conditions associated with a full-scale war have a direct impact on public health and are a significant trigger for the development of chronic diseases.
Objective. To assess mental disorders, lifestyle and quality of life of patients with chronic low back pain to provide relevant interventions for the prevention and treatment of this disease.
Materials and methods. A survey of young people of working age 18-40 years was conducted to assess mental disorders, lifestyle and quality of life. The subjects were divided into two groups: a control group of healthy individuals of the same sex and age without low back pain and a comparison group of subjects with chronic low back pain (low back pain lasting >3 months). The subjects completed a questionnaire that included questions about socio-demographic, anthropometric, lifestyle, physical activity data, according to WHO recommendations, SF-36 questionnaire for quality of life, PSS-10 questionnaire for subjective assessment of stress, assessment of depression and anxiety using the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS).
Results and discussion. In the group of subjects with chronic low back pain, there were significantly fewer people with normal BMI, 16% were underweight, 34% were overweight, and 6% were obese. The majority of people with chronic low back pain had a sedentary job, including 52% who had a total sitting time of more than 6 hours, 34% of subjects did not have an adequate level of exercise capacity, and 30% had a smoking habit. The average stress level of the control group was 13.4±5.9, which corresponds to a low level of stress, and of the comparison group was 17.06±6.08, which corresponds to an average level of stress (p=0.0029). Among the subjects with chronic low back pain, the majority had a clinical 65% and subclinical anxiety level of 22.5%, as well as a clinical 35% and subclinical depression level of 27.5%. The quality of life was significantly reduced in individuals with chronic low back pain compared to healthy individuals on all scales. On the scales of physical functioning, vitality, pain, and general health, the difference between the groups was significant (p < 0.01).
Conclusions. Working-age patients aged 18-40 years with chronic low back pain have a higher level of mental problems, a lower level of quality of life, especially on the scales of the physical component of quality of life, and a higher level of factors that potentiate chronic pain and are related to lifestyle. To improve the results of treatment of patients with chronic low back pain, it is necessary to assess lifestyle, physical activity, mental health and quality of life, and to formulate appropriate recommendations for their correction.
Keywords: chronic low back pain, physical activity, quality of life, stress level, chronic pain, depression, anxietyАктуальність. Хронічний біль у попереку є глобальною проблемою сьогодення, що робить значні виклики для системи охорони здоров'я у всьому світі. Спостерігаються тенденції до збільшення кількості осіб з хронічним болем у попереку особливо серед працездатного населення, що призводить до погіршення їх функціонування, психоемоційного стану та якості життя. Дослідження даного питання серед працездатного населення України має значний інтерес, оскільки складні соціально-економічні умови, що пов'язані з повномасштабною війною мають безпосередній вплив на здоров'я населення та є вагомим тригером до розвитку хронічних захворювань.
Мета роботи. Оцінити ментальні порушення, спосіб життя та якість життя пацієнтів з хронічним болем у попереку для забезпечення актуальних інтервенцій щодо профілактики та лікування даного захворювання.
Матеріали та методи. Проведено анкетування молодих осіб працездатного віку 18-40 років з метою оцінки ментальних порушень, способу життя та якості життя. Досліджувані були розподілені на дві групи, контрольна група особи, що є здорові відповідно статі та віку, не мають болю у попереку та група порівняння, досліджувані, що мають хронічний біль у попереку (біль у попереку що триває >3 місяці). Досліджувані пройшли анкету, що включало запитання стосовно соціально-демографічних, антропометричних даних, даних способу життя, даних рівня фізичної активності, відповідно до рекомендацій ВООЗ, опитувальник SF-36 оцінка якості життя, опитувальник PSS-10 суб'єктивна оцінка рівню стресу, оцінка депресії та тривоги за шкалою Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS).
Результати та їх обговорення. У групі досліджуваних з хронічним болем у попереку достовірно спостерігалося менше осіб з нормальним показником ІМТ, 16% мали недостатню вагу, 34% мали надмірну вагу, 6% ожиріння І ступеня. Більшість осіб з хронічним болем у попереку мали сидячу роботу, серед них 52% мали загальний час сидіння понад 6 годин, 34% досліджуваних не мали належного рівня ФА, 30% мали шкідливу звичку куріння. Середній показник рівня стресу контрольної групи склав 13,4±5,9, що відповідає низькому рівню стресу, групи порівняння 17,06±6,08, що відповідає середньому рівню стресу (р=0,0029). Серед досліджуваних з хронічним болем у попереку більшість мали клінічний 65% та субклінічний рівень тривоги 22,5%, а також клінічний 35% та субклінічний рівень депресії 27,5%. Якість життя була значно знижена у осіб з хронічним болем у попереку у порівнянні зі здоровими особами за всіма шкалами. За шкалами фізичне функціонування, життєва енергія, біль, загальне здоров'я різниця між групами мала достовірний характер (р <0,01).
Висновки. Пацієнти працездатного віку 18-40 років з хронічним болем у попереку мають вищий рівень ментальних проблем, нижчий рівень якості життя особливо за шкалами фізичного компоненту якості життя та вищий рівень факторів, які потенціюють хронічний біль та пов'язані зі способом життя. Для покращення результатів лікування пацієнтів з хронічним болем у попереку необхідно оцінювати спосіб життя, рівень фізичної активності, ментальне здоров'я та якість життя, формувати відповідні рекомендації щодо їх корекції.
Ключові слова: хронічний біль у попереку, фізична активність, якість життя, рівень стресу, хронічний біль, депресія, тривог
Кореляційний аналіз зв’язків модальностей стресоподолання у здобувачів вищої освіти в умовах війни
Get PDFActuality. During the war in Ukraine, the population, including higher education students, faces stress from constant tension caused by concern for their own safety, their relatives and loved ones, a possible negative development of events, training, etc. By developing resilience skills, students will be able to improve their coping with stress.
Methods. 174 higher education students were examined, including: 144 students of Dnipro State Medical University (main group) and 30 students of Ukrainian State University of Science and Technology (comparison group).
The researchers used a psychodiagnostic method using integrative model of resiliency «BASIC Ph».
The results. In the main group of male higher education students, the modalities «Belief», «Socialization» and «Physical» had a direct correlation of moderate strength with all other modalities of coping with stress. A direct correlation of moderate strength between the «Affect» and «Imagination» modalities was also observed. In the comparison group (male gender) «Physical» modality had a direct correlation of moderate strength with the modalities «Socialization», «Affect» and «Imagination». A direct correlation of moderate strength was observed between the «Affect» and «Imagination» modalities.
In the main group of female higher education students, a direct weak correlation was observed between «Physical» modality and the modalities «Cognition», «Imagination» and «Affect», as well as between the strategy «Socialization» and «Imagination». A direct correlation of moderate strength was observed between the modalities «Affect», «Imagination» and «Socialization». In the comparison group, a direct correlation of moderate strength was observed between the modality «Belief», «Cognition» and «Physical».
Discussion. In both groups of male higher education students, only direct correlations of moderate strength were observed. Overall, male higher education students in the main group demonstrated a greater number of associations between modality scores than did the comparison group.
In the groups of female higher education students, correlations of varying strength were observed between the indicators of the modalities.
Thus, more correlations were observed in the main group than in the comparison one.
Conclusion. When conducting a rank correlation of resiliency modalities among higher education students, a more multifaceted model of coping with stress was revealed in medical students, compared to students of technical specialties. The revealed multifaceted model indicates a more resource-oriented way of coping with stress in medical students, which is the basis for the development and use of resilience, including war conditions. The results of the study should be taken into account when developing psychoeducational and psychocorrective measures and conducting psychological support for students of higher education in the conditions of war and post-war time.Актуальність. Під час війни в Україні населення, в тому числі здобувачі вищої освіти, стикається із стресом від постійної напруги, обумовленої занепокоєнням власною безпекою, своїх рідних і близьких, можливим негативним розвитком подій, навчанням тощо. Розвиваючи навички резильєнтності, здобувачі освіти зможуть покращити свою стійкість і краще справлятися зі стресом.
Метою дослідження був аналіз кореляційних зв’язків модальностей стресоподолання у здобувачів вищої освіти в умовах війни.
Методи. Було обстежено 174 здобувача вищої освіти, з них: 144 студента Дніпровського державного медичного університету (основна група) та 30 студентів Українського державного університету науки та технологій (група порівняння).
В дослідженні застосовувався психодіагностичний метод з використанням багатовимірної моделі стресоподолання «BASIC Ph».
Результати. В основній групі у здобувачів освіти чоловічої статі модальності «Віра», «Соціальна підтримка» та «Фізична активність» мали прямий кореляційний зв'язок середньої сили з усіма іншими модальностями стресоподолання. Також простежувався прямий кореляційний зв'язок середньої сили між модальностями «Емоції» та «Уява». В групі порівняння (чоловіча стать) модальність «Фізична активність» мала прямий кореляційний зв'язок середньої сили з модальностями «Соціальна підтримка», «Емоції» та «Уява». Простежувався прямий кореляційний зв'язок середньої сили між модальностями «Емоції» та «Уява».
В основній групі у здобувачів освіти жіночої статі між модальністю «Фізична активність» простежувався прямий слабкий кореляційний зв'язок з модальностями «Когнітивна стратегія», «Уява» та «Емоції», також між стратегією «Соціальна підтримка» та «Уява». Прямий кореляційний зв'язок середньої сили спостерігався між модальністю «Емоції» та «Уява» і «Соціальна підтримка». В групі порівняння у осіб жіночої статі прямий кореляційний зв'язок середньої сили спостерігався між модальністю «Віра» та «Когнітивною стратегією» і «Фізична активність».
Обговорення. В обох групах студентів чоловічої статі спостерігалися лише прямі кореляційні зв’язки середньої сили. Загалом, здобувачі освіти чоловічої статі в основній групі продемонстрували більшу кількість зв’язків між показниками модальностей, ніж в групі порівняння.
В групах здобувачів освіти жіночої статі спостерігалися різні за силою кореляційні зв’язки між показниками модальностей. Так, в основній групі спостерігалося більше кореляційних зв’язків, ніж в групі порівняння.
Висновок. При проведені кореляційного аналізу зв’язків модальностей стресоподолання у здобувачів вищої освіти виявлена більш багатогранна модель подолання стресу у студентів-медиків, у порівняння із студентами технічних спеціальностей. Виявлена багатогранність моделі свідчить про більш ресурсоорієнтований шлях стресоподолання у студентів-медиків, що є підґрунтям для розвитку та використання резильєнтності, в тому числі в умовах війни. Результати дослідження слід враховувати при розробці психоосвітніх і психокорекційних заходів й при проведенні психологічного супроводу здобувачів вищої освіти в умовах війни та повоєнного часу
Дослідження стану психологічного здоров’я студентів- медиків в умовах воєнного стану
Get PDFThis text is the abstract of the report to the III Scientific and Practical Conference with International Participation "Psychiatry, Narcology, Clinical Psychology and General Medical Practice: Interdisciplinary Issues of the Present", March 22-23, 2024, Kyiv - online.Даний текст є тезами доповіді до ІІІ Науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психіатрія, наркологія, клінічна психологія та загальна медична практика: міждисциплінарні питання сучасності», 22 – 23 березня 2024 р., м. Київ – online
Психологічна карта ресурсу як інструмент у подоланні стресу у студентів медичного університету
Get PDFThis text is the abstract of the report of the Scientific and Practical Conference "War Trauma. Multimodal Approach in Inpatient Treatment", June 22 - 22, 2024, online and offline - Kyiv, 21 Akademika Zabolotnoho St., Clinical Hospital "Feofania" of the State Medical University.Даний текст є тезами доповіді Науково-практичної конференція "Травми війни. Мультимодальний підхід в стаціонарному лікуванні", 22 – 22 червня 2024 р., онлайн та оффлайн - м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 21, КЛ «Феофанія» ДУС
Програма медико-психологічної реабілітації тривожних та депресивних постковідних порушень в умовах дистанційної взаємодії
Get PDFRelevance. The COVID-19 pandemic and its consequences continue to pose a serious challenge to the healthcare system both in Ukraine and globally. After a SARS-CoV-2 infection, many patients develop post-COVID syndrome, which may include affective disorders, cognitive impairments, and other symptoms. This condition negatively impacts the quality of life and the effectiveness of treatment for anxiety and depressive disorders. The mental health consequences are especially relevant for individuals in conflict zones, where the incidence of anxiety and depressive disorders is increasing.
Remote interaction opens new possibilities for providing medical and psychological rehabilitation, enabling access to care when in-person consultations are limited. A key component of this approach is the proactive model of psychosomatic medicine, which focuses not only on responding to symptoms but also on preventing their development and maintaining the patient's overall health. In the context of remote interaction, such a model allows for continuous monitoring of patients' conditions and actively engaging them in the treatment process, which is particularly important for individuals experiencing the effects of post-COVID syndrome or war.
Objective. To analyze the effectiveness of the medical and psychological rehabilitation program for anxiety and depressive post-COVID disorders in remote interaction conditions through a parallel randomized non-blinded controlled trial with two groups, where the control group received standard treatment.
Methods. The study sample consisted of 240 individuals with anxiety and depressive post-COVID disorders, which complied with ethical and deontological norms according to the principles outlined in the Helsinki Declaration. The tools used in the study included the Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9) and the Generalized Anxiety Disorder-7 (GAD-7) scale.
Results. At the beginning of the study, the mean PHQ-9 scores in the study group and the control group were almost identical (16.590±6.612 and 16.127±6.811, respectively) (p=0.594; t=-0.534). However, by day 63, participants in the study group showed a significant reduction in the mean depression score to 6.942±5.073, while the control group's score remained nearly unchanged at 15.567±6.540 (p<0.001; t=11.437). At the start of the study, the mean anxiety symptoms according to the GAD-7 in the study group (14.926±4.108) and the control group (14.644±4.137) (p=0.597; t=-0.530) were also nearly identical. By day 63, the mean anxiety score in the study group had significantly decreased to 3.991±3.589, while it remained significantly higher in the control group at 12.966±3.980 (p<0.001; t=18.355).
Conclusions. The study results show a significant improvement in the mental health of participants in the study group after 63 days of the medical and psychological rehabilitation program in remote interaction conditions. At the beginning of the study, the levels of depression and anxiety symptoms in the study and control groups were almost identical, indicating homogeneity between the groups in terms of initial mental health status. However, after the intervention, there was a significant reduction in depression and anxiety levels in the study group compared to the control group. These results indicate the effectiveness of the medical and psychological rehabilitation program in remote interaction conditions in reducing symptoms of depression and anxiety in cases of anxiety and depressive post-COVID disorders.
Key words: Post-COVID syndrome, anxiety, depression, proactive psychosomatic medicine, telemedicine, telepsychologyАктуальність. Пандемія COVID-19 та її наслідки продовжують бути серйозною проблемою для системи охорони здоров'я як в Україні, так і у світі. Після інфекції SARS-CoV-2 у багатьох пацієнтів розвивається постковідний синдром, який може включати афективні розлади, когнітивні порушення та інші симптоми. Цей стан негативно впливає на якість життя та ефективність лікування тривожних і депресивних розладів. Особливо актуальними є психічні наслідки для осіб у зонах військових конфліктів, де зростає частота тривожних і депресивних розладів.
Дистанційна взаємодія відкриває нові можливості для надання медико-психологічної реабілітації, дозволяючи забезпечити доступ до допомоги в умовах обмеженого доступу до очних консультацій. Важливою складовою цього підходу є проактивна модель психосоматичної медицини, яка спрямована не лише на реагування на симптоми, але й на запобігання їх розвитку та підтримання загального здоров'я пацієнта. В умовах дистанційної взаємодії така модель дозволяє постійно моніторити стан пацієнтів та активно залучати їх до лікувального процесу, що особливо актуально для осіб, які переживають наслідки постковідного синдрому чи війни.
Мета. Проаналізувати ефективність програми медико-психологічної реабілітації тривожних та депресивних постковідних порушень в умовах дистанційної взаємодії в умовах проведення паралельного рандомізованого несліпого контрольованого дослідження з двома групами, у якому контрольна група отримувала звичайне лікування.
Методи. Вибірка дослідження становила 240 осіб з тривожними та депресивними постковідними порушеннями, що що відповідало етичним і деонтологічнимнормам відповідно до принципів, викладених у Гельсінській декларації. Інструментарій,котрий був використаний у дослідженні включає у себе: опитувальник стану здоров’я – 9 (PHQ-9) та опитувальник для визначення генералізованого тривожного розладу (GAD-7).
Результати. На початку дослідження, середні значення за опитувальником PHQ-9 в групі дослідження та контрольній групах були майже однаковому рівні (16.590±6.612 та 16.127±6.811 відповідно) (p=0.594; t=-0.534). Проте, на день 63, учасники групи дослідження продемонстрували суттєве зниження середнього показника симптомів депресії до 6.942±5.073, тоді як у контрольній групі цей показник залишався майже на тому ж рівні, досягнувши 15.567±6.540 (р <0.001; t=11.437). На початку дослідження середні значення тривожних симптомів за опитувальником GAD-7 в групі дослідження (14.926±4.108) та контрольній групі (14.644±4.137) (p=0.597; t=-0.530). На день 63, середній показник симптомів тривоги в групі дослідження значно знизився до 3.991±3.589, тоді як у контрольній групі він залишився значно вищим і становив 12.966±3.980 (р <0.001; t=18.355).
Висновки. Результати дослідження показують суттєве покращення психічного стану здоров'я учасників досліджуваної групи після 63 днів програми медико-психологічної реабілітації в умовах дистанційної взаємодії. На початку дослідження рівень депресивних та тривожних симптомів у досліджуваній і контрольній групах був майже однаковий, що вказує на однорідність груп за початковим рівнем психічного стану. Проте, після інтервенції було зафіксовано значне зниження рівня депресії та тривожності в досліджуваній групі порівняно з контрольною. Ці результати свідчать про ефективність програми медико-психологічної реабілітації в умовах дистанційної взаємодії у зменшенні симптомів депресії та тривожності при тривожних та депресивних постковідних порушеннях.
Ключові слова: постковідний синдром, тривога, депресія, проактивна психосоматична медицина, телемедицина, телепсихологі
Рекомендовані вимоги до валідизації та застосування в роботі шкал та методик в області діагностики та надання медичної та психологічної допомоги
Get PDFRelevance. Modern medical and psychological challenges, such as post-traumatic disorders, depression, anxiety states, and post-COVID syndrome, require an accurate and systematic approach to diagnosing and assessing patients' conditions. The use of validated scales allows professionals to make informed decisions based on data, contributing to effective assistance. Furthermore, scientific progress and constant changes in treatment standards necessitate the updating and improvement of methodologies for their application in various clinical and psychological contexts. The recommendations will help standardize approaches to the assessment of tools, ensuring high-quality diagnostics and treatment, regardless of the location or specific issues faced by the patient.
Aims. To provide scientifically substantiated standards for the validation and effective use of diagnostic scales and methods in medical and psychological assistance, contributing to the enhancement of diagnostic quality and optimization of treatment approaches to improve patient outcomes.Актуальність. Сучасні медичні й психологічні виклики, такі як посттравматичні розлади, депресія, тривожні стани та пост-COVID синдром, вимагають точного та систематизованого підходу до діагностики та оцінки стану пацієнтів. Використання валідованих шкал дозволяє фахівцям ухвалювати обґрунтовані рішення на основі даних, що сприяє ефективному наданню допомоги.
Окрім цього, науковий прогрес і постійні зміни в стандартах лікування вимагають оновлення та вдосконалення методик для їх застосування в різних клінічних і психологічних контекстах. Рекомендації допоможуть уніфікувати підходи до оцінки інструментів, що дозволить забезпечити високу якість діагностики та лікування, незалежно від місця або специфіки проблем пацієнта.
Мета. Забезпечити науково обґрунтовані стандарти для валідизації та ефективного використання діагностичних шкал і методик у медичній та психологічній допомозі, що сприятиме підвищенню якості діагностики та оптимізації лікувальних підходів для покращення стану пацієнтів
Когнітивні порушення на тлі депресивних проявів ПТСР у цивільних, які постраждали від агресії РФ
Get PDFCognitive disorders and depression, joined with post-traumatic stress disorders, substantially deteriorate patient condition and social adaptation.
This study involved 129 civilians (117 women and 12 men) aged 18-60, frontline area residents of Chernihiv, Kharkiv, Dnipro and Sumy oblast. A total of 119 (92.2% patients) had depression signs, and in 64 (49.6%) cognitive impairment was detected.
The cognitive impairment was significantly dependent on the depression scale in patients with moderate PTSD (OD 5.06 and RD 30.32). In this group, in patients with the maximum depression severity (20-27 score in PHQ-9), OD and RD of cognitive impairment were 63.33. Importantly, in the case of mild and severe PTSD, depression severity and its impact on cognitive impairment were not that expressed, with OD of 3.0 and RD of 25.0, OD of 1.14, and RD of 5.0, respectively.
Thus, patients with mild and moderate PTSD and depression are a priority group for medication and psychotherapy to prevent the progression of cognitive impairment. Приєднання депресивних проявів до клінічного перебігу посттравматичного стресового розладу (ПТСР) значно ускладнює стан пацієнтів та призводить до когнітивних порушень.
Було проведено дослідження із залученням 129 осіб (117 жінок та 12 чоловіків) у віці 18-60 років – мешканців прифронтових територій Чернігівської, Харківської, Дніпропетровської та Сумської області. У 119 (92,2% обстежених) пацієнтів спостерігали прояви депресії, а у 64 (49,6%) була виявлена когнітивна дисфункція.
Найбільша залежність когнітивних порушень від ступеню вираженості депресії спостерігалася на тлі середнього рівня порушення адаптації (ВШ 5,06 та РР 30,32). У цій групі за максимальної тяжкості депресивних проявів (20-27 балів за PHQ-9) показник ВШ становив 20,00, а різниця ризику – 63,33. Важливо, що як при зниженому, так і при підвищеному рівнях, вираженість депресивних проявів та їхній вплив на когнітивні порушення не були надто суттєвими (ВШ -3,00 та РР 25,00; ВШ 1,14 та РР 5,00 відповідно).
Отже, було виявлено, що для пацієнтів зі зниженим та середнім рівнем адаптації до ПТСР та симптомами депресії є пріоритетними медикаментозні та психотерапевтичні втручання для запобігання посиленню когнітивної дисфункції
Проактивний психолого-психіатричний підхід в оптимізації діагностичного алгоритму для пацієнтів з хронічним болем
Get PDFBackground. Chronic pain is one of the most common problems in modern medicine. War, stressful psychological and social factors, and physical inactivity contribute to the rapid growth of specific conditions for the onset and spread of pain. Accordingly, in the acute phase of the pathological process of inflammation or injury, biological factors released due to tissue damage play a leading role in pain mediation, but over time, the pathological process can resolve or continue and move into a chronic phase, which is certainly influenced by negative social and psychological factors. A proactive, personalized psychological and psychiatric approach to the diagnosis and treatment of chronic pain contributes to an earlier and more accurate determination of the etiopathogenetic nature of pain (primary, secondary, mixed; nociceptive, neuropathic, neuroplastic). In addition, it is important to note that the diagnosis of chronic pain is often complicated due to the mixed nature of pain, when several mechanisms of pain sensations are simultaneously present.Materials and methods. In order to optimize the diagnostic algorithm for patients with chronic pain and based on our own clinical experience with this category of patients, we conducted a content analysis of scientific sources in Ukrainian and English-language over the past 10 years. The search was made using Pubmed, CrossRef, Scopus databases.Results. Based on a review of current scientific research and our own two-year clinical experience in the management of patients with chronic pain, we proposed a diagnostic algorithm that includes a sequence of stages, somatic, mental and social verification, and is based on a psychological and psychiatric approach, takes into account the new ICD-11 diagnostic criteria and helps to establish a diagnosis in the paradigm of the biopsychosocial model of pain by identifying biological (physical), psychological (mental) and social factors that affect the etiology of pain disorder.Conclusions. Proposed optimized diagnostic algorithm is based on a psychological and psychiatric approach and makes it possible to take into account biological, psychological and social factors for the further effective management of patients with chronic pain. Key words: Chronic pain, pain diagnostics, innovative management technologies, diagnostic algorithms, psychological and psychiatric approach, biopsychosocial model of pain, artificial intelligence.Матеріали та методи. З метою оптимізації діагностичного алгоритму для пацієнтів з хронічним болем та на підставі власного дворічного опрацьованого клінічного досвіду роботи з даною категорією пацієнтів був проведений контент-аналіз наукових джерел та опрацювання використанням україномовних та англомовних публікацій за останні 10 років. Пошук проводився за базами даних Pubmed, CrossRef, Scopus.Результати. На підставі проведеного огляду сучасних наукових досліджень та власного клінічного досвіду курації пацієнтів з хронічним болем був запропонований діагностичний алгоритм, який включає в себе послідовність етапів, соматичної, психічної та соціальної верифікації, та базується на основі психолого-психіатричного підходу, враховує нові діагностичні критерії МКХ-11 та допомагає встановити діагноз в парадигмі біопсихосоціальної моделі болю за допомогою виявлення біологічних (фізичних), психологічних (психічних) та соціальних факторів які впливають на етіологію виникнення больового розладу.Висновки. Запропонований нами оптимізований діагностичний алгоритм створений на основі психолого-психіатричного підходу та дає можливість врахувати біологічні, психологічні та соціальні фактори для подальшої ефективної курації пацієнтів з хронічним болем. Ключові слова: Хронічний біль, діагностика болю, інноваційні технології менеджменту, діагностичні алгоритми, психолого-психіатричний підхід, біопсихосоціальна модель болю, штучний інтелект
Всеукраїнська Асоціація Психосоматичної Медицини: від історії створення до сьогодення через пандемію та війну
Get PDFThe Ukrainian Association of Psychosomatic Medicine (UPMA) is a professional scientific organization in the field of health care that unites specialists with different profiles who work in the field of psychosomatic medicine throughout Ukraine. UPMA was created in 2016 and currently has more than 120 members.
The goal of VAPSM is to implement a multidisciplinary approach in medicine, to carry out educational work for the population and educational work for medical professionals.
This article provides information on the activities of UPMA from the moment of its creation to the present, as well as the impact of the pandemic and the war in Ukraine on the activity and mission of the association.Всеукраїнська Асоціація психосоматичної медицини (ВАПСМ) є професійною науковою організацією в сфері охорони здоров'я, що об’єднує фахівців з різним профілем, які працюють у сфері психосоматичної медицини по всій Україні. ВАПСМ була створена у 2016 році та зараз налічує більше 120 членів. Метою ВАПСМ є впровадження мультидисциплінарного підходу в медицині, проведення просвітницької роботи для населення та освітньої роботи для медичних працівників.
У даній статті наведено інформацію щодо діяльності ВАПСМ з моменту створення до сьогодення, а також вплив пандемії та війни в Україні на активність та місію асоціації