Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Хронічна церебральна венозна конгестія у хворих з коморбіною соматичною патологією: актуальні питання
Get PDFThis text is the abstract of the report to the III Scientific and Practical Conference with International Participation "Psychiatry, Narcology, Clinical Psychology and General Medical Practice: Interdisciplinary Issues of the Present", March 22-23, 2024, Kyiv - online.Даний текст є тезами доповіді до ІІІ Науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психіатрія, наркологія, клінічна психологія та загальна медична практика: міждисциплінарні питання сучасності», 22 – 23 березня 2024 р., м. Київ – online
Співставлення порушень емоційного інтелекту і розладів особистості
Get PDFThis text is the abstract of the report to the III Scientific and Practical Conference with International Participation "Psychiatry, Narcology, Clinical Psychology and General Medical Practice: Interdisciplinary Issues of the Present", March 22-23, 2024, Kyiv - online.Даний текст є тезами доповіді до ІІІ Науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психіатрія, наркологія, клінічна психологія та загальна медична практика: міждисциплінарні питання сучасності», 22 – 23 березня 2024 р., м. Київ – online
Сучасні підходи до відновлення осіб з хронічним болем в спині різного генезу
Get PDFThis text is the abstract of the report of the Scientific and Practical Conference "War Trauma. Multimodal Approach in Inpatient Treatment", June 22 - 22, 2024, online and offline - Kyiv, 21 Akademika Zabolotnoho St., Clinical Hospital "Feofania" of the State Medical University.Даний текст є тезами доповіді Науково-практичної конференція "Травми війни. Мультимодальний підхід в стаціонарному лікуванні", 22 – 22 червня 2024 р., онлайн та оффлайн - м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 21, КЛ «Феофанія» ДУС
Особливості посттравматичних розладів із супутніми порушеннями сну серед жінок молодшого віку внаслідок військових подій
Get PDFThe purpose of this study was to assess the specifics of PTSD symptom manifestations with accompanying sleep disturbances by identifying relationships between individual clusters of PTSD symptoms and indicators of sleep quality among the sample of younger women affected by military events.
The study design is cross-sectional observational. Identical in basic parameters and socio-demographic indicators, the study population consisted of women aged from 18 to 45 years (M=23), (n=22). The study data included Ukrainian-language: demographic data, Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9), Generalized Anxiety Disorder Assessment-7 (GAD-7), PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5), Pittsburgh Sleep Quality Questionnaire (PSQQ), Toronto alexithymia scale (TAS-26) and Quality of Life Scale, edited by Prof. Chaban (CQLS). Statistical analysis including descriptive statistics and Pearson correlation was performed using SPSS Statistics 23.0 software.
Significant relationships were identified and evaluated between the following indicators: individual clusters of PTSD symptoms with manifestations of anxiety-depressive symptoms and alexithymia, and the quality of life and sleep in young women with symptoms of post-traumatic disorders with accompanying sleep disorders due to military events. Consequently, significant relationships were established between the manifestations of individual clusters of PTSD symptoms and parameters of sleep quality with symptoms of anxiety, depression, alexithymia, and low quality of life. This may indicate the higher risk of development and degree of manifestation of symptoms of stress-related disorders with accompanying sleep disturbances in the future in individuals with corresponding indicators according to the results of the scales used. Метою даного дослідження була оцінка особливостей проявів симптомів ПТСР із супутніми порушеннями сну шляхом виявлення взаємозв’язків між окремими кластерами симптомів ПТСР та показниками якості сну серед вибірки жінок молодшого віку, постраждалих від військових подій.
Дослідження за дизайном є крос-секційним обсерваційним. Ідентичну за основними параметрами та соціально-демографічними показниками популяцію дослідження склали жінки віком від 18 до 45 років із середнім віком (М=23), (n=22). Дані дослідження включали україномовні: демографічні дані, Анкета здоров’я пацієнта-9 (PHQ-9), Оцінка генералізованого тривожного розладу-7 (GAD-7), Контрольний список симптомів ПТСР для DSM-5 (PCL-5), Піттсбурзького опитувальника якості сну (PSQQ), Торонтської шкали алекситимії (TAS-26) і шкали якості життя за ред. Проф. Чабана (CQLS). Статистичний аналіз включає методи описової статистики та кореляції Пірсона, який було проведено за допомогою програмного забезпечення SPSS Statistics 23.0.
Було виявлено та оцінено значущі взаємозв’язки між показниками: окремих кластерів симптомів ПТСР із проявами тривожно-депресивних симптомів та алекситимії та якістю життя та сну у жінок молодшого віку із симптомами ПТСР із супутніми порушеннями сну, внаслідок військових подій. Отже, було встановлено значущі зв’язки між проявами окремих кластерів симптомів ПТСР та параметрами якості сну із симптомами: тривоги, депресії, алекситимії та низького рівня якості життя. Це може свідчити про більш високий ризик розвитку та ступеню прояву симптомів розладів пов’язаних зі стресом із супутніми порушеннями сну у майбутньому в осіб із відповідними показниками за результатами використаних шкал. 
Спільні підходи до відновлення після інсульту: подолання викликів та реалізація стратегій
Get PDFRationale and purpose: Our study focuses on the importance of timely and effective rehabilitation in the context of the global problem of ischemic stroke and its consequences for health and society. With stroke as a leading cause of disability and mortality worldwide, this study seeks to identify how rehabilitation processes can be improved through coordinated care that encompasses various aspects of treatment and support for patients and their families. This work seeks to identify potential improvements in stroke care that can improve patient quality of life.
The impact of stroke extends beyond the immediate health implications to long-term disability, affecting not only the patients but also their families and communities. As such, the urgency for improving rehabilitation processes cannot be overstated.
Stroke rehabilitation is a complex and multifaceted process that requires a comprehensive approach to effectively restore function and improve the quality of life for survivors. Our research seeks to delve into the intricacies of stroke rehabilitation, exploring how it can be enhanced through coordinated care that integrates various aspects of treatment and support. The aim is to develop a more effective rehabilitation framework that addresses the diverse needs of stroke patients, facilitating their recovery and reintegration into society.
Key to this investigation is the identification of potential improvements in the rehabilitation process. We aim to highlight the significance of a coordinated and integrated approach, which includes medical treatment, physiotherapy, psychological support, and social care. By examining current practices and pinpointing areas for enhancement, we seek to propose strategies that can lead to better patient outcomes and a higher quality of life post-stroke.
One of the primary objectives of our study is to emphasize the importance of initiating rehabilitation promptly after a stroke. Delays in rehabilitation can significantly hinder recovery, leading to prolonged disability and a decrease in the potential for regaining lost functions. Our research will investigate the optimal timing for rehabilitation interventions and how timely care can be ensured within various healthcare settings.
Stroke rehabilitation should not be confined to physical recovery alone. It must encompass a holistic approach that addresses the psychological, cognitive, and social needs of patients. We will explore how multidisciplinary teams, including neurologists, physiotherapists, occupational therapists, psychologists, and social workers, can work together to provide comprehensive care that meets all aspects of a patient’s recovery needs.
The role of family and community support is pivotal in the rehabilitation process. Our study will examine how involving patients’ families and community resources can enhance the effectiveness of rehabilitation. We will assess the impact of family education, community-based rehabilitation programs, and support networks on patient outcomes.
With advancements in medical technology and therapeutic methods, there is a growing potential to improve rehabilitation outcomes through innovative techniques. Our research will explore the latest advancements in stroke rehabilitation, including the use of robotics, virtual reality, tele-rehabilitation, and other cutting-edge technologies. We aim to evaluate their effectiveness and feasibility in different healthcare settings.
Ensuring that patients have access to quality rehabilitation services is a significant challenge, particularly in low-resource settings. Our study will address issues of accessibility, including the availability of rehabilitation facilities, trained professionals, and financial barriers. Additionally, we will explore strategies to raise awareness about the importance of rehabilitation among patients, families, and healthcare providers.
Based on our findings, we aim to provide evidence-based recommendations for policy and practice. These recommendations will be geared towards improving the coordination and delivery of rehabilitation services, ensuring that patients receive timely, comprehensive, and continuous care. We will advocate for policy changes that support the integration of rehabilitation into the broader healthcare system, promoting long-term sustainability and effectiveness.
In conclusion, our study is dedicated to advancing the field of stroke rehabilitation by identifying and addressing key areas for improvement. Through a coordinated and integrated approach, we seek to enhance the recovery process, ultimately improving the quality of life for stroke survivors and reducing the burden of disability on society.
Background: a number of collaborative approaches to stroke recovery are based on an understanding of the complexity of the process and the need for an integrated approach to treatment and rehabilitation. Key aspects include:
Individualization of the approach: each patient has unique needs and characteristics that require personalized treatment and rehabilitation programs.
Multimodal approach: the use of various treatment methods (drug, physiotherapeutic, psychological, etc.) to achieve optimal results in the restoration of functions.
Comprehensive needs assessment: consideration of physical, mental, social and cognitive aspects of recovery to develop an individualized strategy.
Integration of different specialists: involvement of a team of medical, rehabilitation and social workers for a comprehensive approach to the patient.
Education and support of the patient and family: providing information, teaching self-care skills and supporting the psychological state of the patient and his relatives.
Material and Methods: Using a qualitative approach, we conducted semi-structured interviews with professionals involved in stroke care in two hospitals. Participants included rehabilitation therapists, social workers, psychologists, occupational therapists, physiotherapists, nurses, and general practitioners involved in the rehabilitation process. A total of 131 professionals were interviewed and asked for their impressions and experiences on the effectiveness of rehabilitation strategies and cooperation between different medical team members. The data was analyzed using ATLAS.ti software, which allowed us to identify key themes and patterns in the responses.
Results: Coordinated rehabilitation using an interprofessional approach is critical for maximizing function recovery after stroke. Effective communication and interaction between team members, psychological support, and active family involvement in rehabilitation were emphasized. However, challenges were identified, including limited access to rehabilitation services and insufficient awareness of available resources and rehabilitation programs among patients and their families.
Conclusions: Effective coordinated rehabilitation, including interprofessional collaboration, is key to the successful recovery of patients after ischemic stroke. An important aspect is the involvement and support of the patient's family and increasing accessibility and awareness of rehabilitation services. To ensure more effective and patient-centered care, integrated care models should be developed to improve the exchange of information between patients, their families, and medical professionals and strengthen the role of the family in the rehabilitation process.Обгрунтування і мета: Наше дослідження підкреслює важливість своєчасної та ефективної реабілітації у вирішенні глобальної проблеми ішемічного інсульту та його серйозних наслідків для здоров'я та суспільства. Оскільки інсульт є основною причиною інвалідності та смертності в усьому світі, це дослідження має на меті визначити, як можна покращити процеси реабілітації за допомогою координованої допомоги, що охоплює різні аспекти лікування та підтримки пацієнтів та їхніх родин. Вплив інсульту виходить за межі негайних медичних наслідків, спричиняючи довготривалу інвалідність, яка впливає не лише на пацієнтів, але й на їхні сім'ї та громади. Таким чином, необхідність удосконалення процесів реабілітації не можна недооцінювати.
Реабілітація після інсульту є складним і багатогранним процесом, який вимагає комплексного підходу для ефективного відновлення функцій та покращення якості життя пацієнтів. Наше дослідження прагне зануритися у складнощі реабілітації після інсульту, досліджуючи, як її можна вдосконалити через координований догляд, що інтегрує різні аспекти лікування та підтримки. Мета - розробити більш ефективну реабілітаційну структуру, яка задовольнятиме різноманітні потреби пацієнтів після інсульту, сприяючи їх відновленню та реінтеграції в суспільство.
Основним аспектом цього дослідження є виявлення потенційних покращень у процесі реабілітації. Ми прагнемо підкреслити значення координованого та інтегрованого підходу, який включає медичне лікування, фізіотерапію, психологічну підтримку та соціальну допомогу. Досліджуючи сучасні практики та визначаючи сфери для вдосконалення, ми прагнемо запропонувати стратегії, які можуть призвести до кращих результатів для пацієнтів та підвищення якості життя після інсульту.
Однією з основних цілей нашого дослідження є підкреслення важливості своєчасного початку реабілітації після інсульту. Затримки у реабілітації можуть значно перешкоджати відновленню, призводячи до тривалої інвалідності та зниження потенціалу для відновлення втрачених функцій. Наше дослідження дослідить оптимальний час для реабілітаційних втручань і як забезпечити своєчасну допомогу в різних медичних установах.
Реабілітація після інсульту не повинна обмежуватися лише фізичним відновленням. Вона має охоплювати цілісний підхід, який враховує психологічні, когнітивні та соціальні потреби пацієнтів. Ми дослідимо, як мультидисциплінарні команди, включаючи неврологів, фізіотерапевтів, ерготерапевтів, психологів та соціальних працівників, можуть працювати разом для надання комплексної допомоги, яка відповідає всім аспектам відновлення пацієнта.
Роль підтримки сім'ї та громади є вирішальною у процесі реабілітації. Наше дослідження вивчатиме, як залучення сімей пацієнтів та ресурсів громади може підвищити ефективність реабілітації. Ми оцінюватимемо вплив освіти сімей, програм реабілітації на базі громади та підтримувальних мереж на результати для пацієнтів.
Завдяки прогресу в медичних технологіях та терапевтичних методах зростає потенціал для покращення результатів реабілітації за допомогою інноваційних методик. Наше дослідження досліджуватиме останні досягнення у сфері реабілітації після інсульту, включаючи використання робототехніки, віртуальної реальності, телереабілітації та інших передових технологій. Ми прагнемо оцінити їх ефективність та доцільність у різних медичних установах.
Забезпечення доступу пацієнтів до якісних реабілітаційних послуг є значною проблемою, особливо у ресурсно обмежених умовах. Наше дослідження розглядатиме питання доступності, включаючи наявність реабілітаційних закладів, підготовлених фахівців та фінансові бар'єри. Крім того, ми досліджуватимемо стратегії підвищення обізнаності про важливість реабілітації серед пацієнтів, їхніх сімей та медичних працівників.
На основі наших висновків ми прагнемо надати обґрунтовані рекомендації щодо політики та практики. Ці рекомендації будуть спрямовані на покращення координації та надання реабілітаційних послуг, забезпечення своєчасної, комплексної та безперервної допомоги пацієнтам. Ми будемо виступати за зміни в політиці, які підтримують інтеграцію реабілітації в ширшу систему охорони здоров'я, сприяючи довгостроковій стійкості та ефективності.
На закінчення, наше дослідження присвячене просуванню сфери реабілітації після інсульту шляхом визначення та вирішення ключових областей для вдосконалення. Через координований та інтегрований підхід ми прагнемо покращити процес відновлення, в кінцевому рахунку підвищуючи якість життя пацієнтів, що перенесли інсульт, та зменшуючи тягар інвалідності на суспільство.
Передумови: низка спільних підходів до відновлення після інсульту полягають у розумінні комплексності цього процесу та потреби в інтегрованому підході до лікування та реабілітації. Основні аспекти включають:
Індивідуалізація підходу: кожен пацієнт має унікальні потреби та характеристики, що вимагають персоналізованого лікування і реабілітаційних програм.
Мультимодальний підхід: використання різних методів лікування (медикаментозний, фізіотерапевтичний, психологічний тощо) для досягнення оптимальних результатів у відновленні функцій.
Комплексна оцінка потреб: врахування фізичних, психічних, соціальних і когнітивних аспектів відновлення для розробки індивідуалізованої стратегії.
Інтеграція різних спеціалістів: залучення команди медичних, реабілітаційних та соціальних працівників для комплексного підходу до пацієнта.
Навчання та підтримка пацієнта та сім'ї: надання інформації, навчання навичкам самообслуговування та підтримка психологічного стану пацієнта та його близьких.
Матеріал і методи: Використовуючи якісний підхід, були проведені напівструктуровані інтерв'ю зі спеціалістами, які брали участь у догляді за пацієнтами після інсульту в двох лікарнях. Учасниками були лікарі-реабілітологи, соціальні працівники, психологи, ерготерапевти, фізіотерапевти, медсестри та лікарі загальної практики, залучені до процесу реабілітації. Загалом було опитано 131 спеціаліста, які надали свої враження та досвід щодо ефективності реабілітаційних стратегій і співпраці між різними членами медичної команди. Для аналізу даних було використано програмне забезпечення ATLAS.ti, що дозволило виділити ключові теми та коди в отриманих відповідях.
Результати: Виявлено, що координована реабілітація з використанням міжпрофесійного підходу є критично важливою для максимізації відновлення функцій пацієнтів після інсульту. Наголошено на значенні ефективної комунікації та взаємодії між членами команди, а також на важливості психологічної підтримки та активної участі сім'ї в процесі реабілітації. Однак було ідентифіковано виклики, зокрема обмежений доступ до реабілітаційних служб та недостатньо високий рівень обізнаності пацієнтів та їх родин про доступні ресурси та програми реабілітації.
Висновки: Ефективна координована реабілітація, що включає міжпрофесійну співпрацю, є ключовою для успішного відновлення пацієнтів після інсульту. Висновки нашого дослідження підкреслюють декілька критично важливих аспектів, які можуть значно покращити результати реабілітації та підвищити якість життя пацієнтів. Міжпрофесійна співпраця між різними спеціалістами, включаючи лікарів, фізіотерапевтів, ерготерапевтів, психологів, соціальних працівників та медсестер, є основою ефективного реабілітаційного процесу. Кожен член команди приносить унікальний досвід та знання, що дозволяє забезпечити всебічний підхід до лікування пацієнта. Важливо, щоб комунікація між членами команди була безперебійною, що сприяє обміну інформацією та координуванню дій. Залучення та підтримка сім'ї пацієнта відіграє ключову роль у процесі відновлення. Підтримка сім'ї допомагає пацієнтам краще адаптуватися до нових умов та забезпечує додаткову мотивацію. Навчання членів сім'ї навичкам догляду та надання психологічної підтримки є важливими компонентами реабілітаційного процесу. Залучення родини до реабілітації сприяє створенню більш сприятливого та підтримуючого середовища для пацієнта. Підвищення доступності та обізнаності про реабілітаційні послуги є важливим аспектом. Недостатня доступність реабілітаційних послуг залишається значною перешкодою для багатьох пацієнтів. Важливо забезпечити рівний доступ до якісних реабілітаційних програм незалежно від географічного розташування чи соціально-економічного статусу пацієнта. Інформаційні кампанії та освітні програми для пацієнтів та їх сімей можуть підвищити обізнаність про наявні ресурси та важливість своєчасної реабілітації. Розробка інтегрованих моделей догляду, що поєднують різні аспекти медичної та соціальної допомоги, може значно покращити результати реабілітації. Такі моделі сприяють більш скоординованому підходу до лікування, що включає планування після виписки з лікарні та подальшу підтримку на дому. Це забезпечує безперервність догляду та допомагає уникнути прогалин у наданні послуг. Покращення обміну інформацією між пацієнтами, їх родинами та медичними спеціалістами є важливим для успішного відновлення. Використання сучасних технологій, таких як електронні медичні записи та телемедицина, може сприяти покращенню комунікації та забезпеченню доступу до необхідної інформації в режимі реального часу. Зміцнення ролі родини в реабілітаційному процесі є важливим аспектом. Родина повинна бути активним учасником реабілітаційного процесу, а не просто спостерігачем. Це включає участь у плануванні лікування, відвідуванні реабілітаційних сесій та наданні підтримки у виконанні домашніх завдань. Такий підхід сприяє більшій залученості пацієнта до процесу відновлення та покращенню результатів лікування. На закінчення, для забезпечення більш ефективного та орієнтованого на пацієнта догляду необхідно впроваджувати інтегровані моделі реабілітації, що включають міжпрофесійну співпрацю, активне залучення родини та покращення доступності та обізнаності про реабілітаційні послуги. Тільки завдяки комплексному підходу можна досягти значних покращень у процесі відновлення пацієнтів після інсульту та підвищити якість їхнього життя.
Ключові слова: інсульт, координована реабілітація, міжпрофесійна взаємодія, відновлення, залучення родини, мультидисциплінарні команди
Особливості преморбідних поведінкових патернів переїдання у пацієнтів з розладом нападоподібного переїдання як мішені персоналізованого втручання
Get PDFRelevance. Overeating is a key feature of eating behavior disorders such as bulimia nervosa, anorexia nervosa, and binge eating disorder (BED). Binge eating disorder was first included as a research diagnosis in DSM-IV and later recognized as an official diagnosis in DSM-5. It is also included in the ICD-11. Overeating is associated with significant mental and physical health problems, including depression, anxiety, substance abuse, and chronic somatic diseases.
Objective. The aim of the study was to assess the premorbid psychosocial patterns of overeating in patients with binge eating disorder (BED) in order to identify potential targets for personalized medical-psychological intervention.
Methods and Materials. An open cohort study was conducted among 163 patients with BED. After obtaining informed consent from the participants, body mass index (BMI) and the Symptom Index of the Eating Disorder Inventory were used to verify the overeating pattern. The patients were grouped according to the type of overeating: emotional, compulsive, and situational. Emotional overeating is associated with negative emotions, compulsive overeating with uncontrollable urges to eat, and situational overeating with external circumstances. For the diagnosis of overeating disorder, the regularity of overeating episodes is important, which should occur at least once a week.
Results. The average age of the patients was 34.6 ± 11.7 years, with the majority being women (60.12%). The BMI exceeded healthy levels in nearly 80% of participants. The most common type of overeating was emotional (73.01%), followed by situational overeating (46.63%). The severity of overeating ranged from mild (23.93%) to very severe (4.29%). Men had a statistically higher incidence of compulsive overeating (p < 0.026) and a greater number of coexisting overeating types. The study showed that premorbid overeating patterns persisted even during periods of remission in BED. In patients with mild and moderate severity of overeating, the emotional type predominated, which in more severe cases was combined with situational overeating. Men typically had more severe forms of BED, with compulsive overeating being more characteristic of men (p < 0.026). It was also found that patients with very severe BED more frequently exhibited combinations of emotional and situational overeating.
Conclusions. The results of this study provide insights into premorbid overeating patterns as an important component of medical-psychological intervention in the treatment of BED. This allows for the development of more effective and personalized therapeutic strategies for patients with different types and severities of the disorder.Актуальність. Переїдання є основною ознакою розладів харчової поведінки, таких як нервова булімія, нервова анорексія та розлад нападоподібного переїдання. Вперше розлад переїдання було включено як дослідницький діагноз до DSM-4, а потім визнано офіційним діагнозом у DSM-5. Розлад переїдання також включено до МКХ-11. Переїдання пов'язане з серйозними проблемами психічного та фізичного здоров'я, такими як депресія, тривога, зловживання психоактивними речовинами, хронічні соматичні захворювання.
Метою дослідження була оцінка преморбідних психосоціальних патернів переїдання у пацієнтів з розладом нападоподібного переїдання (РНП), що дозволяє визначити потенційні мішені для персоналізованого медико-психологічного втручання.
Методи і матеріали. Було проведено відкрите когортне дослідження серед 163 пацієнтів із РНП. Після отримання інформованої згоди пацієнтів для верифікації патерну переїдання були використані індекс маси тіла (ІМТ) та індекс розладів харчування (Symptom Index of the Eating Disorder Inventory). Пацієнтів розподілили на групи за типом переїдання: емоційне, компульсивне та ситуативне. Емоційне переїдання пов'язане з негативними емоціями, компульсивне - з неконтрольованим бажанням їсти, а ситуативне - з зовнішніми обставинами. Для діагностики розладу переїдання важлива регулярність епізодів переїдання, які повинні відбуватися не рідше одного разу на тиждень3.
Результати. Середній вік пацієнтів становив 34,6 ± 11,7 роки, більшість із яких були жінками (60,12%). ІМТ перевищував здорові показники у майже 80% учасників. Найпоширенішим типом переїдання було емоційне (73,01%), за ним слідувало ситуативне (46,63%). Ступінь тяжкості переїдання варіював від легкого (23,93%) до дуже тяжкого (4,29%). Чоловіки статистично частіше мали компульсивний тип переїдання (р < 0,026) та більше одночасно присутніх типів переїдання. Дослідження показало, що преморбідні патерни переїдання зберігалися навіть у періоди ремісії РНП. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості переїдання переважав емоційний тип, який у тяжчому перебігу поєднувався з ситуативним. Чоловіки здебільшого мали тяжчі форми РНП, зокрема компульсивний тип переїдання був більш характерний для чоловіків (р < 0,026). Виявлено, що в пацієнтів з дуже тяжким РНП частіше спостерігалися комбінації емоційного та ситуативного типів переїдання.
Висновки. Результати цього дослідження дають уявлення про преморбідні патерни переїдання як важливу складову медико-психологічного втручання у лікуванні РНП. Це дозволяє розробити більш ефективні та персоналізовані стратегії терапії для пацієнтів з різними типами та ступенями тяжкості розладу
Психосоціальна реабілітація осіб із посттравматичним стресовим розладом
Get PDFThis text is the abstract of the report to the III Scientific and Practical Conference with International Participation "Psychiatry, Narcology, Clinical Psychology and General Medical Practice: Interdisciplinary Issues of the Present", March 22-23, 2024, Kyiv - online.Даний текст є тезами доповіді до ІІІ Науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психіатрія, наркологія, клінічна психологія та загальна медична практика: міждисциплінарні питання сучасності», 22 – 23 березня 2024 р., м. Київ – online
Вплив війни та вимушеного переселення на психічне здоров’я дітей і підлітків (огляд літератури)
Get PDFThe aim of the research Based on the analysis of scientific sources, to select diagnostic methods for screening predictors of mental disorders in adolescent students under conditions of military stress.
Methods Reference databases were searched to select diagnostic methods for screening predictors of mental disorders in adolescent students under military stress.
Results The review of the literature proved that military actions are a significant factor of mental traumatization for the entire population of the country. Children and adolescents are the most vulnerable part of the population due to the immaturity of their processes of analytical understanding, emotional regulation, behavioral and motivational patterns, and value and outlook characteristics. A research design was developed to screen predictors of psychological traumatization of adolescents under conditions of military stress.
Conclusions Screening of prerequisites for the formation of clinical mental disorders among young people is a predictor of maintaining the nation's mental health. The study of behavioral patterns, especially aggressiveness, is informative for the prevention of secondary social psychological traumatization among adolescents.Мета дослідження На основі аналізу наукових джерел підібрати діагностичні методики для скринінгу предикторів психічних розладів у підлітків-студентів в умовах військогого стресу.
Методи Проведено пошук у реферативних базах даних для підбору діагностичних методик для скринінгу предикторів психічних розладів у підлітків-студентів в умовах військогого стресу.
Результати Огляд літератури, засвідчив, що військові дії є суттєвим фактором психічної травматизації для всього населення країни. Діти та підлітки - найбільш вразлива частина населення з огляду на незрілість у них процесів аналітичного осмислення, емоційної регуляції, поведінково-мотиваційних патернів та ціннісно-світоглядних характеристик. Розроблено дизайн дослідження для скринінгу предикторів психічної травматизації підлітків в умовах військового стресу.
Висновки Скринінг передумов для формування клінічних психічних порушень серед молоді є предиктором збереження ментального здоров’я нації. Дослідження поведінкових патернів, особливо агресивності, є інформативним для попередження вторинної соціальної психічної травматизації серед підлітків
Поширеність невротичних та стрес-асоційованих розладів серед волонтерів у часі війни: предиктори розвитку та формування
Get PDFRelevance. russia's full-scale invasion of Ukraine poses significant challenges to the mental health of Ukrainians. Special attention must be given to first responders, who are directly involved in providing assistance in conflict zones or working with individuals exposed to severe stressors. This category also includes volunteers who are actively engaged in delivering psychosocial and humanitarian aid. Volunteering during the war in Ukraine is associated with high levels of distress, constant changes in work environments, emotional burnout, and direct exposure to both individual and collective trauma. These factors place volunteers at increased risk for developing neurotic and stress-related disorders.
Thanks to volunteer initiatives, Ukraine was able to mitigate many socio-economic challenges during the early stages of the war. However, as the scope of volunteer tasks expands, so do stress levels and exhaustion, which negatively impact productivity and efficiency. This highlights the need for research into the factors contributing to the onset and spread of mental health disorders among volunteers.
Aims. To investigate the causes and prevalence of neurotic and stress-related disorders among individuals engaged in volunteer work during the war.
Materials and methods. The study consisted of two phases and included both quantitative and qualitative data analysis. The first phase involved identifying predictors of the development and vulnerability to neurotic and stress-related disorders among volunteers providing aid during the war. This was done using a standardized evaluation questionnaire that included psychodiagnostic tools, a socio-demographic data survey, and mental health status complaints. The second phase involved diagnostic verification of mental disorders among volunteers who received positive screening results based on the psychodiagnostic methods.
The study sample comprised 288 volunteers engaged in humanitarian aid during the Russo-Ukrainian war. The sample included individuals aged 18 to 60 with varying levels of volunteer experience.
Results. Statistical analysis of the personalized questionnaire for volunteers during the war revealed that the main factors contributing to the development of neurotic and stress-related disorders are: feelings of hopelessness (39.2% of respondents); inability to adapt to new environments (58.3%); difficulty in assimilating new norms and rules (55.8%); separation or divorce from a loved one (43.3%); worsening of living conditions (65%); forced career change (23.3%); negative influence of the media (42.3%); interpersonal conflicts within the volunteer group (34.3%); and feelings of isolation from others (21.1%). Out of the total of 288 volunteer respondents, 114 participants from the first phase of the study were selected for clinical-psychopathological interviews, representing 39.58% of the total sample.
Following the interviews, it was determined that 82 out of 114 participants met the diagnostic criteria for neurotic or stress-related disorders according to ICD-10, specifically from the F40-F48 section on “Neurotic, stress-related, and somatoform disorders.” The remaining 32 volunteers did not meet the criteria for mental disorders.
Conclusions. The study revealed that volunteer activities in wartime conditions are associated with an increased risk of developing neurotic and stress-related disorders. To reduce this risk, it is essential to implement psychological support systems for volunteers and raise their awareness of their own mental health. Additionally, it is recommended to develop personalized psychological correction programs, especially for those who have been involved in humanitarian activities for extended periods.Актуальність. Повномасштабне вторгнення росії в Україну створює значні виклики для психічного здоров’я українців. Особливої уваги потребують особи першої лінії реагування, оскільки вони безпосередньо залучені до надання допомоги в зонах обстрілів або працюють із людьми, які зазнали впливу потужних стресогенних факторів. До цієї категорії належать також волонтери, які активно беруть участь у наданні психосоціальної та гуманітарної допомоги. Волонтерська діяльність в умовах війни в Україні пов’язана з високим рівнем дистресу, постійними змінами місця надання допомоги, емоційним вигоранням та прямим впливом індивідуальної чи колективної травматизації. Вплив цих чинників виділяє групу волонтерів до категорії, що має підвищений ризик розвитку невротичних та стрес-асоційованих розладів.
Завдяки волонтерським ініціативам Україні вдалося уникнути багатьох соціально-економічних труднощів на початкових етапах війни. Проте зі збільшенням обсягу завдань, які покладаються на волонтерів, зростають рівні стресу та виснаження, що негативно впливає на їхню продуктивність та ефективність. Це зумовлює необхідність дослідження чинників, які сприяють виникненню психічних розладів серед волонтерів, а також поширення цих станів.
Мета. Дослідити причини формування та поширення невротичних та стрес-асоційованих розладів серед осіб, що займаються волонтерською діяльністю під час війни.
Матеріали та методи дослідження. Дослідження складалося з двох етапів та включало кількісний і якісний аналіз даних. Перший етап передбачав первинне виявлення предикторів формування та вразливості до виникнення невротичних і стрес-асоційованих розладів серед волонтерів, які надають допомогу в умовах війни. Це здійснювалося за допомогою уніфікованої анкети оцінювання, яка включала психодіагностичні методики, анкету щодо соціально-демографічних даних і скарг на стан психічного здоров'я. Другий етап включав діагностику для верифікації наявності психічного розладу серед волонтерів, які отримали діагностично позитивні результати відповідно до тестових методик.
У дослідженні взяли участь 288 волонтерів, залучених до гуманітарної допомоги під час російсько-української війни. Вибірка включала осіб віком від 18 до 60 років із різним рівнем досвіду волонтерської діяльності.
Результати. У результаті статистичної обробки персоніфікованої анкети для осіб, які займаються волонтерською діяльністю під час війни, можна зробити висновок, що основними факторами виникнення невротичних і стрес-асоційованих розладів є: відчуття відсутності перспективи (39,2% — респондентів); нездатність пристосуватися до нового середовища (58,3% — респондентів); труднощі в засвоєнні нових норм і правил (55,8% — респондентів); розлучення або розставання з близькою людиною (43,3% — респондентів); погіршення матеріально-побутових умов (65% — респондентів); вимушена зміна професії (23,3% — респондентів); негативний вплив засобів масової інформації (42,3% — респондентів); міжособистісні конфлікти в колективі (34,3% — респондентів); відчуття ізоляції серед оточуючих (21,1% — респондентів). Загальна кількість волонтерів-респондентів становила 288, з них 114 учасникам першого етапу дослідження було запропоновано інтерв’ю для клініко-психопатологічного дослідження, що становить 39,58% від загальної вибірки.
Після проведення інтерв'ювання серед 114 учасників другого етапу дослідження було встановлено, що 82 учасники відповідають критеріям наявності невротичного або стрес-асоційованого розладу згідно з МКХ-10, а саме розладів рубрики F40-F48 «Невротичні, пов'язані зі стресом, та соматоформні розлади». Інші 32 волонтери-респонденти з 114-ти не відповідали критеріям наявності психічного розладу.
Висновки. Дослідження показало, що волонтерська діяльність у військових умовах пов'язана з підвищеним ризиком розвитку невротичних та стрес-асоційованих розладів. Для зниження цього ризику необхідно впроваджувати системи психологічної підтримки волонтерів та підвищувати їхню обізнаність щодо власного психічного здоров’я. Також рекомендовано розробити персоніфіковану програму психологічної корекції, особливо для тих, хто тривалий час залучений до гуманітарної діяльності
Психоемоційна вразливість і харчові сценарії: до питання персоналізованого підходу в корекції нападоподібного переїдання
Get PDFRelevance. Within the structure of eating disorders, binge eating disorder (BED) stands out as a clinically significant form, demonstrating a close association with emotional dysregulation, high levels of alexithymia, and deficits in emotional intelligence. Of particular interest is its association with chronic somatic pain, which not only co-occurs with BED but is also shaped by shared mechanisms of psycho-emotional dysregulation. At the same time, unified models of the psychosocial pathogenesis of BED remain fragmented, complicating the development of effective personalized intervention programs..
Objective. To identify the emotional and social factors associated with the severity of binge eating manifestations depending on the premorbid type of eating behavior, with the aim of developing targeted medical and psychological correction strategies.
Methods and Materials. The study included 163 patients with BED. BES, HADS, TAS-20, and Hall’s Emotional Intelligence Test were used. Premorbid eating behavior was categorized as emotional, compulsive, or situational. Correlation and regression analyses were performed to determine associations between psychosocial factors and BED severity.
Results. Significant relationships were found between emotional state, alexithymia, emotional intelligence, and BED severity. Gender-specific emotional responses and eating behavior types modified these correlations. Patients with compulsive eating showed the lowest levels of emotional intelligence and the highest anxiety and depression scores. Quality of life significantly deteriorated under conditions of high BMI, alexithymia, and emotional maladjustment.
Conclusions. Premorbid psychosocial patterns of eating behavior are relevant targets for personalized psychotherapeutic interventions in BED. Accounting for individual affective functioning and social context allows more effective modification of behavioral patterns and improved quality of life in patients.Актуальність. У структурі розладів харчової поведінки нападоподібне переїдання (РНП) вирізняється як клінічно значуща форма, що демонструє тісний взаємозв’язок із порушеннями емоційної регуляції, високим рівнем алекситимії та дефіцитами емоційного інтелекту. Особливу увагу привертає його асоціація з хронічним соматичним болем, який не лише супроводжує РНП, але й формується на тлі спільних механізмів психоемоційної дезрегуляції. При цьому уніфіковані моделі психосоціального патогенезу РНП досі залишаються фрагментарними, що ускладнює створення ефективних програм персоналізованого втручання.
Мета. Визначити психоемоційні та соціальні чинники, асоційовані з тяжкістю проявів нападоподібного переїдання залежно від преморбідного типу харчової поведінки, для подальшої розробки цільових стратегій медико-психологічної корекції.
Методи та матеріали. У дослідженні взяли участь 163 пацієнти з РНП. Застосовувалися шкали BES, HADS, TAS та тест емоційного інтелекту Гола. Преморбідна харчова поведінка класифікувалася як емоційна, компульсивна або ситуативна. Проводився кореляційний та регресійний аналіз для виявлення зв’язків між психосоціальними чинниками та виразністю переїдання.
Результати. Виявлено достовірні зв’язки між емоційним станом, алекситимією, емоційним інтелектом та тяжкістю РНП. Гендерні особливості емоційного реагування та тип харчової поведінки модифікували ці зв’язки. Зокрема, пацієнти з компульсивним переїданням мали найнижчий рівень емоційного інтелекту, а також найвищі показники тривоги й депресії. Якість життя достовірно погіршувалась за умов високого ІМТ, алекситимії, психоемоційної дезадаптації.
Висновки. Преморбідні психосоціальні патерни харчової поведінки є значущими мішенями персоналізованих психотерапевтичних втручань при РНП. Урахування індивідуальних особливостей афективного функціонування та соціального контексту дозволяє ефективніше модифікувати поведінкові шаблони та покращувати якість життя пацієнтів