Law and Safety (E-Journal - Kharkiv National University of Internal Affairs) / Право і безпека (Харківський національний університет внутрішніх справ)
Not a member yet
673 research outputs found
Sort by
Використання місцевої мудрості у вирішенні питання проблемних кредитів у традиційній сільській кредитній установі на Балі: приклади з практики під час пандемії COVID-19
No full textThis study explores the role of local wisdom in managing non-performing loans (NPLs) within Village Credit Institutions (VCDs) in Bali during the COVID-19 pandemic. Using a case study approach, the research examines the effectiveness of traditional mechanisms such as awig-awig (customary law) and pararem (community agreements) in maintaining social cohesion and addressing financial challenges. Through qualitative methods, including in-depth interviews with key stakeholders and document analysis, the study seeks to understand how these customary practices contribute to resolving NPLs. The findings indicate that local wisdom fosters community engagement and dialogue, offering temporary solutions to financial problems during crises. These traditional mechanisms promote a sense of collective responsibility and help maintain social harmony by facilitating discussions between debtors and VCDs. However, the research also highlights several limitations. While effective in the short term, local wisdom struggles to enforce sanctions and provide long-term resolutions, especially during severe economic downturns like the pandemic. This issue is compounded by external factors such as Bali’s heavy reliance on tourism, which makes the local economy highly vulnerable to global disruptions. The lack of digital infrastructure and the absence of integrated government support further intensify the challenges faced by VCDs in managing NPLs.
The study concludes that while local wisdom remains a valuable tool for crisis management, its effectiveness is constrained in times of prolonged financial instability. For VCDs to achieve long-term sustainability and resilience in future crises, it is essential to integrate traditional practices with modern financial systems. Additionally, stronger government support, including digital infrastructure development and comprehensive financial regulations, is crucial to ensure the sustainability of VCDs. This combination of traditional and modern strategies can help VCDs navigate future economic challenges more effectively and safeguard their role in the local economy.Вивчено роль місцевої мудрості в урегулюванні проблемних кредитів у сільських кредитних установах на Балі під час пандемії COVID-19. За допомогою підходу кейс-стаді проаналізовано ефективність традиційних механізмів, таких як awig-awig (звичаєве право) та pararem (домовленості між громадами), у підтримці соціальної згуртованості та вирішенні фінансових викликів. За допомогою методів якісного аналізу, враховуючи глибинні інтерв’ю з ключовими зацікавленими сторонами та аналіз документів, зроблено спробу зрозуміти, як ці звичаєві практики сприяють вирішенню проблемних кредитів. Результати дослідження свідчать, що місцева мудрість сприяє залученню громади та діалогу, пропонуючи тимчасові рішення фінансових проблем під час кризових ситуацій. Ці традиційні механізми сприяють формуванню почуття колективної відповідальності та допомагають підтримувати соціальну гармонію, сприяючи дискусіям між боржниками та сільськими кредитними установами. Однак існують деякі обмеження. Незважаючи на свою ефективність у короткостроковій перспективі, місцева мудрість намагається забезпечити дотримання санкцій та довгострокове вирішення проблем, особливо під час серйозних економічних спадів, таких як пандемія. Ця проблема ускладнюється зовнішніми факторами, такими як значна залежність Балі від туризму, що робить місцеву економіку дуже вразливою до глобальних потрясінь. Брак цифрової інфраструктури та відсутність комплексної державної підтримки ще більше посилюють виклики, з якими стикаються сільські кредитні установи в управлінні проблемними кредитами.
У ході дослідження було зроблено висновок, що хоча місцева мудрість залишається цінним інструментом антикризового управління, її ефективність обмежується в часи тривалої фінансової нестабільності. Для досягнення довгострокової сталості та стійкості до майбутніх криз необхідно інтегрувати традиційні практики із сучасними фінансовими системами. Крім того, для забезпечення стійкості сільських кредитних установ необхідна сильніша державна підтримка, зокрема розвиток цифрової інфраструктури та всеосяжне фінансове регулювання. Таке поєднання традиційних і сучасних стратегій може допомогти сільським кредитним установам ефективніше долати майбутні економічні виклики та зберегти свою роль у місцевій економіці
Стійкість і сталий розвиток у діяльності закладу вищої освіти
Get PDFThe activities of a higher education institution in the context of achieving the UN Sustainable Development Goals are one of the important factors in ensuring economic, social and environmental security. Being educational and research centres of local communities, universities have an important impact on their residents, and with active educational activities and cooperation, this impact increases significantly. Another extremely important factor in this growth is teaching, research, educational and advisory activities and cooperation at the regional, national and international levels.
The main purpose of this article is to describe the sustainable activities of a higher education institution to achieve the UN Sustainable Development Goals in the context of environmental, economic and social components in accordance with the standards assessed by international rankings of higher education institutions for sustainable development. Attention is focused on the international rankings of Times Higher Education University Impact Rankings. Additionally, the scheme of correlations between the UN Sustainable Development Goals and the basic spheres of global society and the differences between the interrelated concepts of “sustainable development” and “sustainability” are investigated.
Sustainability is a harmonious combination of economic development, high social standards and a clean environment, reflecting the long-term goal of social relations, while according to UNESCO, sustainable development refers to the processes and ways of achieving it. In addition, sustainable development is mostly used as a legal term in the international regulatory framework. With regard to the basic components of sustainability (economy, environment and society), when studying their correlation with the UN Sustainable Development Goals, we can agree with the conclusion of a number of scholars that the economic component still prevails in the structure of the content of the UN Sustainable Development Goals. To a certain extent, this phenomenon is controversial, as the economy has a negative impact on the environment through industrial development. At the same time, in the absence of economic resources, it is impossible to invest in environmental restoration and environmentally sustainable management methods and means.Діяльність закладу вищої освіти в контексті досягнення Цілей сталого розвитку ООН є одним із важливих чинників забезпечення економічної, соціальної та екологічної безпеки. Як освітні та наукові центри місцевих громад університети мають важливий вплив на їхніх мешканців, а за умови активної просвітницької діяльності та співпраці цей вплив значно зростає. Ще одним надзвичайно важливим чинником такого зростання є освітньо-наукова, просвітницька та консультативна діяльність і співпраця на регіональному, державному та міжнародному рівнях.
Основна мета цієї статті – описати стійку діяльність закладу вищої освіти щодо досягнення Цілей сталого розвитку ООН у контексті екологічної, економічної та соціальної складових відповідно до стандартів, що оцінюються міжнародними рейтингами закладів вищої освіти щодо сталого розвитку. Акцентовано увагу на міжнародних рейтингах Times Higher Education University Impact Rankings. Додатково досліджено схему співвідношень Цілей сталого розвитку ООН і базових сфер глобального суспільства та відмінності між взаємопов’язаними поняттями «сталий розвиток» і «стійкість».
Стійкість являє собою гармонійне поєднання розвитку економіки, високих соціальних стандартів та чистого довкілля, відображає довгострокову мету існування суспільних відносин, у той час як відповідно до визначень ЮНЕСКО сталий розвиток стосується процесів та шляхів її досягнення. Крім того, сталий розвиток здебільшого фігурує як юридичний термін у міжнародній нормативній базі. Щодо базових складових стійкості (економіки, довкілля та соціуму), то, вивчаючи їх співвідношення до Цілей сталого розвитку ООН, можна погодитися з висновком деяких науковців, що кількісно у структурі змісту Цілей сталого розвитку ООН все ж таки переважає економічна складова. Певною мірою таке явище є суперечливим, адже економіка через розвиток промисловості негативно впливає на екологію. Водночас за відсутності економічних ресурсів неможливо інвестувати у відновлення довкілля та екологічно стійкі методи й засоби господарювання
Правоохоронна діяльність Національної гвардії в умовах воєнного стану
Get PDFThe National Guard was established at the beginning of Ukraine’s independence, but began its development only after 2014. Its functioning is due to the threat to public security and order of the state, in particular from the Russian Federation. Instead, the National Guard of Ukraine is a military formation that performs law enforcement functions and demonstrates its potential under martial law. Due to the specifics of the structure of this formation, the concepts of “law enforcement function” and “law enforcement activity” are studied. Law enforcement activities during martial law consist in carrying out actions by specially authorized bodies aimed at protecting the rights, freedoms and interests of citizens, the interests of the State and comply with the form specified in law, taking into account the effect of martial law.
It is noted that the National Guard of Ukraine has a number of features, such as adaptability, preventive activities and inextricable connection with the sphere of communications and communications. The law enforcement activities of the National Guard of Ukraine are multidirectional, which emphasises the unique role of this body as a hybrid structure which effectively combines military and law enforcement functions in the context of complex threats to national security.
Based on the identified features, the individual areas of improvement of the National Guard of Ukraine as a law enforcement entity are formulated. Firstly, to integrate successful foreign experience into the domestic structure of the National Guard of Ukraine, since in many developed countries there are military formations that perform similar functions but have more experience and a different set of powers. Secondly, to continue developing the information space and transparency in it, as this is the way to build trust between the National Guard of Ukraine and the population. Thirdly, to pay special attention to the digitalisation of the National Guard of Ukraine as a law enforcement agency, which should also be linked to the improvement of the competence of the servicemen and women of the National Guard of Ukraine in building an inclusive security environment.Національна гвардія була створена ще на початку незалежності України, однак почала свій розвиток лише після 2014 року. Її функціонування зумовлено загрозою публічній безпеці й порядку держави, зокрема з боку російської федерації. Національна гвардія України є військовим формуванням, яке виконує правоохоронні функції та демонструє свій потенціал в умовах воєнного стану. У зв’язку зі специфічністю структури згаданого формування досліджено поняття «правоохоронна функція» та «правоохоронна діяльність». Правоохоронна діяльність під час воєнного стану полягає у здійсненні дій спеціально уповноваженими органами, які спрямовані на захист прав, свобод та інтересів громадян, інтересів держави та відповідають зазначеній у законі формі, враховуючи дію воєнного стану.
Зазначено, що Національна гвардія України має низку особливостей, серед яких адаптивність, здійснення превентивної діяльності та нерозривний зв’язок зі сферою зв’язку та комунікацій. Правоохоронна діяльність Національної гвардії України є багатовекторною, що підкреслює унікальну роль цього органу як гібридної структури, яка ефективно поєднує військові та правоохоронні функції в умовах комплексних загроз національній безпеці.
На основі виокремлених особливостей сформульовано напрями вдосконалення діяльності Національної гвардії України як суб’єкта правоохоронної діяльності. По-перше, інтегрування успішного закордонного досвід у вітчизняну структуру організації Національної гвардії України, адже у багатьох розвинених країнах існують військові формування, які реалізують схожі функції, проте мають більший досвід та інший набір повноважень. По-друге, розвиток інформаційного простору та прозорості, оскільки саме завдяки цьому можливо збудувати довірчі відносини між Національною гвардією України та населенням. По-третє, приділення особливої уваги цифровізації та диджиталізації діяльності Національної гвардії України як суб’єкта правоохоронної діяльності, що також слід пов’язати з підвищенням компетентності військовослужбовців та працівників Національної гвардії України з питань побудови інклюзивного безпекового середовища
Повноваження органів місцевого самоврядування: до питання змісту та співвідношення із суміжними поняттями
No full textThe article is devoted to the study of the concepts of “competency”, “competence”, “powers”, and their correlation in the formulation of powers of local self-government bodies. The study focuses on the understanding that local self-government and local self-government bodies are a product of civil society and are called upon to regulate, promote and implement the interests of civil society, associations of citizens, in particular, on the territorial principle, as well as individuals. Since local self-government is the right of residents of certain settlements to associate, local governments must provide relevant services to the community and its residents. The provision of relevant services by local self-government bodies, which are public services by their nature, involves the exercise of their powers granted to them as a result of decentralisation of power to fulfil their functions and tasks. The exercise of powers by local self-government bodies is impossible without understanding the essence and content of powers, their correlation with the subjects of exercise – the relevant officials of local self-government bodies. Thus, understanding of the holistic doctrine of powers of local self-government bodies, their functionality and hierarchy is impossible without studying the concepts of “competency” and “competence” of a local self-government official. Based on the results of the study, the author formulates the author’s own definitions of the concepts of “competency”, “competence” and “powers” of local self-government bodies.
Competence is considered as an integral system that includes subsystems of knowledge, skills and abilities necessary to perform a certain function and implement a relevant task, which by its purpose meets the requirements for holding a position in local self-government bodies, as well as the rights and obligations resulting from the implementation of the functions and tasks of local self-government. Competency is the ability of a person to exercise the rights and duties of a local self-government official, taking into account the availability of relevant knowledge, skills and abilities, the ability of the official to independently form the specified necessary set of rights and duties for the exercise of the powers of the local self-government body, taking into account the available administrative discretion.
At the same time, it is substantiated that the powers of local self-government bodies are a system of rights and obligations of local self-government officials enshrined in legal documents which ensures the realisation of the interests of the territorial community by providing relevant services within the framework of certain functions for these bodies and is based on the competence and competence of officials, employees of local self-government bodies and institutions and organisations established by them aimed at achieving the tasks set by these bodies.The article is devoted to the study of the concepts of “competency”, “competence”, “powers”, and their correlation in the formulation of powers of local self-government bodies. The study focuses on the understanding that local self-government and local self-government bodies are a product of civil society and are called upon to regulate, promote and implement the interests of civil society, associations of citizens, in particular, on the territorial principle, as well as individuals. Since local self-government is the right of residents of certain settlements to associate, local governments must provide relevant services to the community and its residents. The provision of relevant services by local self-government bodies, which are public services by their nature, involves the exercise of their powers granted to them as a result of decentralisation of power to fulfil their functions and tasks. The exercise of powers by local self-government bodies is impossible without understanding the essence and content of powers, their correlation with the subjects of exercise – the relevant officials of local self-government bodies. Thus, understanding of the holistic doctrine of powers of local self-government bodies, their functionality and hierarchy is impossible without studying the concepts of “competency” and “competence” of a local self-government official. Based on the results of the study, the author formulates the author’s own definitions of the concepts of “competency”, “competence” and “powers” of local self-government bodies.
Competence is considered as an integral system that includes subsystems of knowledge, skills and abilities necessary to perform a certain function and implement a relevant task, which by its purpose meets the requirements for holding a position in local self-government bodies, as well as the rights and obligations resulting from the implementation of the functions and tasks of local self-government. Competency is the ability of a person to exercise the rights and duties of a local self-government official, taking into account the availability of relevant knowledge, skills and abilities, the ability of the official to independently form the specified necessary set of rights and duties for the exercise of the powers of the local self-government body, taking into account the available administrative discretion.
At the same time, it is substantiated that the powers of local self-government bodies are a system of rights and obligations of local self-government officials enshrined in legal documents which ensures the realisation of the interests of the territorial community by providing relevant services within the framework of certain functions for these bodies and is based on the competence and competence of officials, employees of local self-government bodies and institutions and organisations established by them aimed at achieving the tasks set by these bodies.Статтю присвячено дослідженню понять «компетентність», «компетенція», «повноваження», їх співвідношенню під час формулювання повноважень органів місцевого самоврядування. Дослідження зосереджено на розумінні того, що місцеве самоврядування та органи місцевого самоврядування є продуктом громадянського суспільства та покликані впорядковувати, сприяти та реалізовувати інтереси громадянського суспільства, об’єднань громадян, зокрема за територіальним принципом, а також окремих осіб. Оскільки місцеве самоврядування є правом мешканців певних населених пунктів на об’єднання, органи місцевого самоврядування повинні надавати відповідні сервісні послуги громаді та її членам. Надання відповідних послуг органами місцевого самоврядування, які є публічними послугами за їхньою природою, передбачає реалізацію ними їхніх повноважень, які надані внаслідок децентралізації влади таким органам для реалізації ними функцій та завдань, що стоять перед ними. Реалізація повноважень органами місцевого самоврядування неможлива без розуміння сутності та змісту повноважень, їх співвідношення із суб’єктами їх реалізації – відповідними посадовими особами органів місцевого самоврядування. Таким чином, розуміння цілісної доктрини повноважень органів місцевого самоврядування, їх функціональності, ієрархічності неможливо без дослідження понять «компетентність посадової особи органу місцевого самоврядування» та «компетенції посадової особи органу місцевого самоврядування». На підставі отриманих результатів дослідження сформульовано авторські поняття «компетентність», «компетенція» та «повноваження» органів місцевого самоврядування.
Компетенцію розглянуто як цілісну систему, що включає підсистеми знань, умінь та навичок, необхідних для виконання певної функції та реалізації відповідного завдання, що за своїм призначенням відповідає вимогам до обіймання особою відповідної посади в органах місцевого самоврядування, а також прав і обов’язків, зумовлених реалізацією функцій та завдань місцевого самоврядування. Компетентність – це здатність особи реалізовувати права й обов’язки посадової особи органів місцевого самоврядування з огляду на наявність відповідних знань, умінь та навичок, здатності посадової особи самостійно з урахуванням наявного адміністративного розсуду формувати зазначений необхідний набір прав і обов’язків для реалізації повноважень органу місцевого самоврядування.
Обґрунтовано, що повноваження органів місцевого самоврядування – це зафіксована в нормативно-правових документах система прав та обов’язків посадових осіб органу місцевого самоврядування, що забезпечує реалізацію інтересів територіальної громади шляхом надання відповідних послуг у межах визначених функцій для цих органів і ґрунтується на компетенції та компетентності посадових, службових осіб органів місцевого самоврядування й створених ними підприємств установ та організацій, спрямованих на досягнення завдань, що стоять перед вказаними органами
Призначення судових експертиз під час розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із рейдерством
Get PDFEstablishment and development of the economic security of the state requires taking effective measures to counteract and minimise the negative impact of criminal offences that encroach on public relations in the areas of economic activity, legal activities of business entities, professional activities of public administration entities, etc. Among such criminal offences, much attention is paid to those with signs of raiding, i.e. those related to the unlawful takeover and seizure of property, assets of enterprises, institutions, organisations, corporate rights to them and other resources, encroachment on the rights of owners or authorised persons of business entities of various forms of ownership, etc. An important role in proving and clarifying the circumstances to be proved in these criminal offences is played by expert opinions. Given the insufficient elaboration of the issues related to the appointment of forensic examinations in the course of investigation of criminal offences related to raiding, the purpose of the article is to define the range of forensic examinations which are appointed during the pre-trial investigation of the latter, and to clarify the specifics of their appointment. To achieve this goal, the article uses a range of general scientific methods, as well as some philosophical and special research methods, in particular, analysis, synthesis, systemic and structural method, forecasting method and dialectical method.
Based on the results of the analysis of the investigative and judicial practice of investigating criminal offences related to raiding, it has been found that the typical expert examinations which are appointed during their investigation are forensic technical examination of a document, forensic economic examination, and forensic handwriting examination. It has been generalised that they are appointed in every second criminal proceeding of the type under study.
The author identifies the factors which should be taken into account when deciding on the necessity and expediency of appointing a forensic examination during a pre-trial investigation. The article also identifies the mistakes made by the prosecution when appointing the specified types of qualified specialised investigations. Given the nature of raiders’ actions, the processes taking place in society and in the professional activities of individual participants in social relations, the author outlines the prospects for further scientific research.Establishment and development of the economic security of the state requires taking effective measures to counteract and minimise the negative impact of criminal offences that encroach on public relations in the areas of economic activity, legal activities of business entities, professional activities of public administration entities, etc. Among such criminal offences, much attention is paid to those with signs of raiding, i.e. those related to the unlawful takeover and seizure of property, assets of enterprises, institutions, organisations, corporate rights to them and other resources, encroachment on the rights of owners or authorised persons of business entities of various forms of ownership, etc. An important role in proving and clarifying the circumstances to be proved in these criminal offences is played by expert opinions. Given the insufficient elaboration of the issues related to the appointment of forensic examinations in the course of investigation of criminal offences related to raiding, the purpose of the article is to define the range of forensic examinations which are appointed during the pre-trial investigation of the latter, and to clarify the specifics of their appointment. To achieve this goal, the article uses a range of general scientific methods, as well as some philosophical and special research methods, in particular, analysis, synthesis, systemic and structural method, forecasting method and dialectical method.
Based on the results of the analysis of the investigative and judicial practice of investigating criminal offences related to raiding, it has been found that the typical expert examinations which are appointed during their investigation are forensic technical examination of a document, forensic economic examination, and forensic handwriting examination. It has been generalised that they are appointed in every second criminal proceeding of the type under study.
The author identifies the factors which should be taken into account when deciding on the necessity and expediency of appointing a forensic examination during a pre-trial investigation. The article also identifies the mistakes made by the prosecution when appointing the specified types of qualified specialised investigations. Given the nature of raiders’ actions, the processes taking place in society and in the professional activities of individual participants in social relations, the author outlines the prospects for further scientific research.Становлення й розвиток економічної безпеки держави вимагає вжиття дієвих заходів щодо протидії та мінімізації негативного впливу кримінальних правопорушень, які посягають на суспільні відносини в господарській діяльності, законній діяльності суб’єктів господарювання, професійній діяльності суб’єктів сфери публічного адміністрування тощо. Серед таких кримінальних правопорушень значна увага приділяється тим, у яких вбачаються ознаки рейдерства, тобто дії, пов’язані з протиправним поглинанням і захопленням майна, активів підприємств, установ, організацій, корпоративних прав на них та інших ресурсів, посяганням на права власників або уповноважених осіб суб’єктів господарювання різної форми власності тощо. Вагому роль у доведенні та з’ясуванні обставин, що підлягають доказуванню в цих кримінальних правопорушеннях, відіграють висновки експертів. Ураховуючи недостатню розробленість проблематики призначення судових експертиз під час розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із рейдерством, мету статті сформульовано як визначення комплексу судових експертиз, що призначаються під час досудового розслідування таких правопорушень, з’ясування особливостей їх призначення. Задля досягнення означеної мети використовувався комплекс загальнонаукових методів, а також деякі філософські та спеціальні методи дослідження, зокрема: аналіз, синтез, системно-структурний метод, метод прогнозування та діалектичний метод.
За результатами проведеного аналізу слідчо-судової практики розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із рейдерством, з’ясовано, що типовими експертними дослідженнями є: технічна експертиза документа, економічна експертиза, почеркознавча експертиза. Якщо узагальнювати, то можна підсумувати, що вони призначаються в кожному другому кримінальному провадженні досліджуваного виду.
Визначено чинники, які слід брати до уваги при вирішенні питання про необхідність і доцільність призначення судової експертизи під час досудового розслідування. З’ясовано, яких помилок припускається сторона обвинувачення під час призначення окреслених видів кваліфікованих спеціальних досліджень, що позначаються на їх якості. Зважаючи на характер дії рейдерів, процеси, що відбуваються в суспільстві та професійній діяльності окремих учасників суспільних відносин, окреслено перспективи подальших наукових досліджень
Відстеження протиправних дій за допомогою систем відеоспостереження: огляд сучасного стану досліджень
Get PDFThe current state of research on the use of the neural networks under martial law to identify offenders committing illegal acts, prevent acts of terrorism, combat sabotage groups in cities, track weapons and control traffic is considered. The methods of detecting illegal actions, weapons, face recognition and traffic violations using video surveillance cameras are analysed. It is proposed to introduce the studied methods into the work of “smart” video surveillance systems in Ukrainian settlements.
The most effective means of reducing the number of offences is the inevitability of legal liability for offences, so many efforts in law enforcement are aimed at preventing offences. Along with public order policing by patrol police, video surveillance is an effective way to prevent illegal activities in society. Increasing the coverage area of cameras and their number helps to ensure public safety in the area where they are used. However, an increase in the number of cameras creates another problem which is the large amount of video data that needs to be processed. To solve the problem of video data processing, various methods are used, the most modern of which is the use of artificial intelligence to filter a large amount of data from video cameras and the application of various video processing algorithms. The ability to simultaneously process video data from many CCTV cameras without human intervention not only contributes to public safety, but also improves the work of patrol police. The introduction of smart video surveillance systems allows monitoring the situation in public places around the clock, even if there is no police presence in the area.
In the reviewed studies of video surveillance systems, neural networks, in particular MobileNet V2, YOLO, mYOLOv4-tiny, are used to track illegal actions, criminals and weapons, which are trained on large amounts of video and photo data. It has been found that although neural networks used to require a lot of computing power, they can now be used in IoT systems and smartphones, and this contributes to the fact that more video surveillance devices can be used to monitor the situation.The current state of research on the use of the neural networks under martial law to identify offenders committing illegal acts, prevent acts of terrorism, combat sabotage groups in cities, track weapons and control traffic is considered. The methods of detecting illegal actions, weapons, face recognition and traffic violations using video surveillance cameras are analysed. It is proposed to introduce the studied methods into the work of “smart” video surveillance systems in Ukrainian settlements.
The most effective means of reducing the number of offences is the inevitability of legal liability for offences, so many efforts in law enforcement are aimed at preventing offences. Along with public order policing by patrol police, video surveillance is an effective way to prevent illegal activities in society. Increasing the coverage area of cameras and their number helps to ensure public safety in the area where they are used. However, an increase in the number of cameras creates another problem which is the large amount of video data that needs to be processed. To solve the problem of video data processing, various methods are used, the most modern of which is the use of artificial intelligence to filter a large amount of data from video cameras and the application of various video processing algorithms. The ability to simultaneously process video data from many CCTV cameras without human intervention not only contributes to public safety, but also improves the work of patrol police. The introduction of smart video surveillance systems allows monitoring the situation in public places around the clock, even if there is no police presence in the area.
In the reviewed studies of video surveillance systems, neural networks, in particular MobileNet V2, YOLO, mYOLOv4-tiny, are used to track illegal actions, criminals and weapons, which are trained on large amounts of video and photo data. It has been found that although neural networks used to require a lot of computing power, they can now be used in IoT systems and smartphones, and this contributes to the fact that more video surveillance devices can be used to monitor the situation.Розглянуто сучасний стан досліджень використання нейронних мереж в умовах воєнного стану для ідентифікації вчинення правопорушниками протиправних дій, попередження актів тероризму, боротьби з диверсійними групами в містах, відстеження зброї та контролю за дорожнім рухом. Проаналізовано методи розпізнавання протиправних дій, зброї, облич та порушень правил дорожнього руху за допомогою камер відеоспостереження. Запропоновано впровадження досліджених методів у роботу «розумних» систем відеоспостереження в населених пунктах України.
Найбільш дієвим засобом для зменшення кількості правопорушень є невідворотність юридичної відповідальності, тому багато зусиль у правоохоронній сфері спрямовано на їх попередження. Поряд із забезпеченням публічного порядку патрульною поліцією відеоспостереження є дієвим способом запобігання протиправній діяльності в суспільстві. Збільшення зони покриття камер та їх кількості сприяє забезпеченню публічної безпеки там, де ці камери використовують. Але збільшення кількості камер створює іншу проблему – великі обсяги відеоданих, які потрібно обробляти. Для вирішення проблеми обробки відеоданих використовують різні методи, найбільш сучасним з яких є використання штучного інтелекту задля фільтрації великого обсягу даних із відеокамер, застосування різноманітних алгоритмів їх обробки. Можливість одночасно обробляти відеодані з багатьох камер відеоспостереження без участі людини не лише сприяє забезпеченню публічної безпеки, а й покращує роботу патрульної поліції. Впровадження «розумних» систем відеоспостереження дозволяє проводити моніторинг ситуації у громадських місцях цілодобово, навіть якщо в цьому районі відсутній наряд поліції.
У розглянутих дослідженнях систем відеоспостережень для відстеження протиправних дій, злочинців та зброї використовують нейронні мережі, зокрема MobileNet V2, YOLO, mYOLOv4-tiny, навчання яких проводиться на великих обсягах відео- та фотоданих. З’ясовано, що раніше нейронні мережі потребували великої обчислювальної потужності, а зараз вони можуть застосовуватися в системах Інтернету речей та смартфонах, і це сприяє тому, що для моніторингу ситуації можна залучати більше пристроїв відеоспостереження
Особливості отримання та використання електронних доказів у кримінальному провадженні
No full textThe relevance and importance of this research is due to the fact that scientific and technological progress and rapid development of information technology in all spheres of public life have significantly influenced the emergence of new types of criminal offences. Criminals are using computer systems and other portable devices to commit unlawful acts with increasing frequency. Today, many criminal offences are being committed with the help of information technology around the world, ranging from simple online fraud to the threat of a territorial act. Therefore, one of the ways to record (document) such illegal activities effectively is to obtain (collect) electronic evidence by law enforcement agencies in criminal proceedings. In this regard, the key role is played by evidence, which helps to form an evidence base that makes it possible to notify a person of suspicion, send an indictment to the court and make a final court decision on the guilt (innocence) of a person in committing a particular criminal offence. Achievement of this objective undoubtedly necessitates a specific legal procedure for seizure of electronic evidence in criminal proceedings, which is not yet clearly defined in terms of its collection, leading to numerous cases of courts declaring such evidence inadmissible.
In the course of the scientific research, the author of the article analyses the views of scholars on the interpretation of the concept of electronic evidence; provides the legislative interpretation of this term (unlike the CPC of Ukraine, other procedural codes enshrine the concept of electronic evidence); studies the case law on the issue of electronic evidence being admissible/inadmissible; and identifies the main features of electronic evidence, etc.
Given the fact that the Russian Federation commits war crimes on the territory of Ukraine on a daily basis, the author states the need to collect and record evidence of such crimes from open sources, which will further ensure the prosecution of the perpetrators.
In the course of studying the specific features of obtaining and using electronic evidence in criminal proceedings, the author applied general scientific and special scientific methods, in particular, dialectical, formal and logical, and comparative legal methods. The interrelated use of these methods allowed for a comprehensive study, where each of these methods was used at a certain stage of the examination of the specific features of obtaining and using electronic evidence in criminal proceedings.The relevance and importance of this research is due to the fact that scientific and technological progress and rapid development of information technology in all spheres of public life have significantly influenced the emergence of new types of criminal offences. Criminals are using computer systems and other portable devices to commit unlawful acts with increasing frequency. Today, many criminal offences are being committed with the help of information technology around the world, ranging from simple online fraud to the threat of a territorial act. Therefore, one of the ways to record (document) such illegal activities effectively is to obtain (collect) electronic evidence by law enforcement agencies in criminal proceedings. In this regard, the key role is played by evidence, which helps to form an evidence base that makes it possible to notify a person of suspicion, send an indictment to the court and make a final court decision on the guilt (innocence) of a person in committing a particular criminal offence. Achievement of this objective undoubtedly necessitates a specific legal procedure for seizure of electronic evidence in criminal proceedings, which is not yet clearly defined in terms of its collection, leading to numerous cases of courts declaring such evidence inadmissible.
In the course of the scientific research, the author of the article analyses the views of scholars on the interpretation of the concept of electronic evidence; provides the legislative interpretation of this term (unlike the CPC of Ukraine, other procedural codes enshrine the concept of electronic evidence); studies the case law on the issue of electronic evidence being admissible/inadmissible; and identifies the main features of electronic evidence, etc.
Given the fact that the Russian Federation commits war crimes on the territory of Ukraine on a daily basis, the author states the need to collect and record evidence of such crimes from open sources, which will further ensure the prosecution of the perpetrators.
In the course of studying the specific features of obtaining and using electronic evidence in criminal proceedings, the author applied general scientific and special scientific methods, in particular, dialectical, formal and logical, and comparative legal methods. The interrelated use of these methods allowed for a comprehensive study, where each of these methods was used at a certain stage of the examination of the specific features of obtaining and using electronic evidence in criminal proceedings.Актуальність і важливість проведеного дослідження обумовлені тим, що науково-технічний прогрес і стрімкий розвиток інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя суттєво вплинули на появу нових видів кримінальних правопорушень. Злочинці все частіше використовують комп’ютерні системи й інші портативні пристрої з метою вчинення протиправних дій. На сьогодні у всьому світі за допомогою інформаційних технологій вчиняється безліч кримінальних правопорушень – від звичайного шахрайства в мережі Інтернет до загрози терористичного акту. Саме тому одним зі способів ефективної фіксації (документування) вчинення такої протиправної діяльності є отримання (збирання) правоохоронними органами електронних доказів у кримінальному провадженні. У цьому питанні ключову роль відіграють докази, завдяки яким формується доказова база, що дає можливість повідомити особі про підозру, направити до суду обвинувальний акт і прийняти остаточне судове рішення про винуватість (невинуватість) особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення. Досягнення означеного завдання, безумовно, обумовлює необхідність здійснення специфічної процесуальної процедури вилучення електронних доказів у кримінальному провадженні, які наразі не знайшли свого чіткого закріплення в частині їх збирання, що призводить до непоодиноких випадків визнання судами таких доказів недопустимими.
Проаналізовано точки зору науковців щодо тлумачення поняття електронних доказів; наведено законодавче трактування цього терміна (на відміну від Кримінального процесуального кодексу України в інших процесуальних кодексах закріплено поняття електронних доказів); досліджено судову практику з питань визнання електронних доказів допустимими/недопустимими; виділено основні ознаки електронних доказів.
Зважаючи на щоденне вчинення російською федерацією на території України воєнних злочинів, констатовано необхідність збирання та фіксації доказової інформації щодо таких злочинів із відкритих джерел, що в подальшому забезпечить притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Під час вивчення особливостей отримання та використання електронних доказів у кримінальному провадженні застосовано загальнонаукові та спеціально-наукові методи, зокрема діалектичний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Кожен з указаних методів був використаний на певному етапі вивчення особливостей отримання та використання електронних доказів у кримінальному провадженні
Криміналістична характеристика особи злочинця, що вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 206-2 Кримінального кодексу України
Get PDFAn effective investigation of any criminal offence is not possible without forming a forensic profile, which includes information about the criminal’s identity.
The article examines the scientific developments on the issues related to the forensic characteristics of the offender who committed the unlawful seizure of property of an enterprise, institution or organisation.
It is determined that information that characterises the identity of the offender may be obtained during the inspection of the scene or as a result of a pre-trial investigation. At the scene of an incident, information about the identity of the offender may be contained in material and ideal traces. During the pre-trial investigation, information is obtained as a result of investigative (detective) actions, covert investigative (detective) actions and other procedural measures.
Based on the results of the comprehensive analysis, two main groups of features characterising the identity of the offender who committed the criminal offence under Article 206-2 of the Criminal Code of Ukraine were formed. The first group includes general features that indicate social, demographic, and biological characteristics; the second group includes special features that characterise the personality of the offender from the perspective of the criminal offence committed and describe his or her relationship with the victim, the position held, the state of sanity at the time of the illegal act, the role and place in the criminal group, etc.
Based on the study, the classification of raiders available in science is identified, namely: the white, grey, black raiders and greenmailers. Depending on the attitude to the criminal event, the persons are classified as organisers, aware and unaware of the criminal acts.
The typical portrait of a criminal is characterised based on the analysis of theoretical developments and empirical material, namely, criminal proceedings under Article 206-2 of the Criminal Code of Ukraine and court decisions thereunder.
It has been noted that the purpose of the criminal offences under study is the unlawful seizure of property of an enterprise, institution or organisation through transactions for mercenary, economic, consumer motives, as well as for the purpose of eliminating competitors.An effective investigation of any criminal offence is not possible without forming a forensic profile, which includes information about the criminal’s identity.
The article examines the scientific developments on the issues related to the forensic characteristics of the offender who committed the unlawful seizure of property of an enterprise, institution or organisation.
It is determined that information that characterises the identity of the offender may be obtained during the inspection of the scene or as a result of a pre-trial investigation. At the scene of an incident, information about the identity of the offender may be contained in material and ideal traces. During the pre-trial investigation, information is obtained as a result of investigative (detective) actions, covert investigative (detective) actions and other procedural measures.
Based on the results of the comprehensive analysis, two main groups of features characterising the identity of the offender who committed the criminal offence under Article 206-2 of the Criminal Code of Ukraine were formed. The first group includes general features that indicate social, demographic, and biological characteristics; the second group includes special features that characterise the personality of the offender from the perspective of the criminal offence committed and describe his or her relationship with the victim, the position held, the state of sanity at the time of the illegal act, the role and place in the criminal group, etc.
Based on the study, the classification of raiders available in science is identified, namely: the white, grey, black raiders and greenmailers. Depending on the attitude to the criminal event, the persons are classified as organisers, aware and unaware of the criminal acts.
The typical portrait of a criminal is characterised based on the analysis of theoretical developments and empirical material, namely, criminal proceedings under Article 206-2 of the Criminal Code of Ukraine and court decisions thereunder.
It has been noted that the purpose of the criminal offences under study is the unlawful seizure of property of an enterprise, institution or organisation through transactions for mercenary, economic, consumer motives, as well as for the purpose of eliminating competitors.Ефективне розслідування будь-якого кримінального правопорушення не можливе без формування криміналістичної характеристики, до складу якої входить інформація про особу злочинця.
Досліджено наукові напрацювання з питань, пов’язаних із криміналістичною характеристикою особи злочинця, та формування криміналістичної характеристики особи злочинця, яка вчинила протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації.
Визначено, що інформація, яка характеризує особу злочинця, може бути отримана під час огляду місця події або в результаті проведення досудового розслідування. На місці події інформація про особу злочинця може містися в матеріальних та ідеальних слідах. Під час досудового розслідування інформацію отримують у результаті проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів.
За результатами комплексного аналізу сформовано дві основні групи ознак, що характеризують особу злочинця, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 206-2 Кримінального кодексу України. Перша група – це загальні ознаки, що вказують на соціальні, демографічні, біологічні характеристики; друга – спеціальні, які характеризують особу злочинця з позиції вчиненого кримінального правопорушення та описують її зв’язки з потерпілим, посаду, яку вона обіймає, стан осудності в момент вчинення незаконних дій, роль та місце в злочинній групі тощо.
У результаті проведеного дослідження визначено наявну в науці класифікацію рейдерів, а саме: білі, сірі, чорні рейдери та грінмейли. Залежно від ставлення до злочинної події осіб класифіковано як організаторів, обізнаних і необізнаних про злочинні дії.
Охарактеризовано типовий портрет особи злочинця на основі аналізу теоретичних напрацювань та емпіричного матеріалу, а саме кримінальних проваджень за ст. 206-2 Кримінального кодексу України та судових рішень за ними.
Зауважено, що метою досліджених кримінальних правопорушень є протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації шляхом учинення правочинів з корисливих, господарських, споживацьких мотивів, а також задля усунення конкурентів
Законність як принцип діяльності суду з дотримання прав, свобод та інтересів неповнолітніх у справах про адміністративні правопорушення
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the interpretation and peculiarities of implementation of the principle of legality in the court’s activity during the consideration of cases on administrative offences. The study focuses on the empirical aspect of the application by courts of the Constitution and laws of Ukraine regarding the observance of human rights and freedoms in proceedings on administrative offences involving certain categories of citizens who need additional protection – minors. Administrative law enforcement practice demonstrates that the courts of first instance and appellate courts, using their own legal consciousness, apply administrative penalties to minors which are not provided for by law, thereby neglecting the principle of legality in the activities of public authorities. The issue of the right to defence of minors and representation of minors in cases of administrative offences is investigated. It appears that the courts point out that the right to defence of minors is not an obligation of public authorities, but is only a right of a minor. At the same time, it should be noted that the representation of a minor\u27s interests is caused by the fact that he or she does not have full legal capacity and the capacity to act, and therefore is not able to independently use and exercise his or her rights and freedoms.
The fiduciary nature of decisions resonates with the parties to the case and the social environment, contributing to the establishment of the authority of the government through trust in its institutions and entities authorised to resolve disputes and eliminate conflict in relevant social relations.
Ignoring the principle of legality in specific court cases leads to the formation of precedent-setting practice for first instance courts to apply positive law in the context of the principle of legality. As a result, the effectiveness of administrative tort law as the ability of its provisions to regulate social relations arising from administrative offences in accordance with the interests of society is reduced. It is the interests of society that serve as the basis for the adoption of such rules and determine their goals and objectives in compliance with the principles of the rule of law, human rights and freedoms and legality. The effectiveness of administrative tort law should primarily be based on the fact that law is a universal regulator of social relations. Consequently, its effectiveness should be realised in the application of rules in actual social relations, i.e. in accordance with the rules of public interest.
In this regard, it is extremely sensitive for each individual to understand violations of the principle of legality in the application of legal liability, including administrative liability. In this context, legality in the application of administrative liability to minors is an extremely important component. Along with ensuring the strict implementation of laws by public authorities, this principle has a significant impact on the legal knowledge and legal culture of young people and the new generation of the country\u27s population. It shapes their attitude towards the state in general and its institutions, in particular the courts, and strengthens their trust in the state as an institution.Статтю присвячено аналізу розуміння та особливостей реалізації принципу законності в діяльності суду під час розгляду справ про адміністративні правопорушення. Дослідження зосереджено на емпіричному аспекті застосування судами Конституції та законів України стосовно дотримання прав і свобод людини під час проваджень у справах про адміністративні правопорушення щодо окремих категорій громадян, які потребують додаткового захисту, – неповнолітніх. Адміністративно-правозастосовна практика демонструє, що суди першої та апеляційної інстанцій, користуючись власною правосвідомістю, застосовують до неповнолітніх адміністративні стягнення, не передбачені законом, тим самим нехтуючи принципом законності в діяльності органів державної влади. Досліджено питання права на захист неповнолітніх та представництва неповнолітніх у справах про адміністративні правопорушення. Як вбачається, суди вказують, що право на захист неповнолітніх не є обов’язком державних органів, а є лише правом неповнолітнього. Водночас слід зауважити, що представництво інтересів неповнолітньої особи викликане тим, що вона не наділена повною правоздатністю та дієздатністю, а отже, не здатна самостійно використовувати та здійснювати свої права і свободи.
Фідуціарний характер рішень знаходить відгук серед сторін справи та в соціальному середовищі, сприяючи утвердженню авторитету влади через довіру до її інститутів і суб’єктів, уповноважених вирішувати спори та усувати конфліктність у відповідних суспільних відносинах.
Ігнорування принципу законності в конкретних судових справах призводить до формування прецедентної практики для судів першої інстанції щодо застосування норм позитивного права у контексті принципу законності. Як наслідок, знижується ефективність адміністративно-деліктного права як здатності його норм урегульовувати суспільні відносини, що виникають через учинення адміністративних правопорушень, відповідно до інтересів суспільства. Саме інтереси суспільства виступають основою для прийняття таких норм і визначають їхні цілі та завдання з дотриманням принципів верховенства права, прав і свобод людини та законності. Ефективність адміністративно-деліктного права має передусім спиратися на те, що право виступає універсальним регулятором суспільних відносин. Отже, його ефективність повинна реалізуватися в застосуванні норм у фактичних суспільних відносинах, тобто відповідно до норм інтересів суспільства.
У зв’язку із цим надзвичайно чутливим для кожного індивідуума є розуміння порушень принципу законності під час застосування заходів юридичної відповідальності, зокрема адміністративної. У згаданому контексті законність у застосуванні адміністративної відповідальності до неповнолітніх є надзвичайно важливою складовою. Поряд із забезпеченням неухильного виконання законів органами державної влади цей принцип суттєво впливає на правові знання, правову культуру молоді та нового покоління населення країни. Він формує їхнє ставлення до держави загалом та до її інститутів, зокрема суду, а також зміцнює довіру до держави як інституції
Правовий захист членів громади в межах програми комплексної системи реєстрації земельних ділянок
No full textThis research discusses the issue of legal protection for the community in the Complete Systematic Land Registration Program, which is motivated by the issuance of the Joint Decree of the Minister of Agrarian and Spatial Planning/Head of the National Land Agency, Minister of Home Affairs, and Minister of Villages, Development of Disadvantaged Regions, and Transmigration Number 25/SKB/V/2017, Number 590-3167A Year 2017, Number 34 Year 2017. This decision opens up opportunities for local governments to adopt additional regulations related to the financing of PTSL, which is often a loophole for illegal extortion. This study raises the question of how legal protection of the community in the process of implementing PTSL. The research method used is a regulatory and legal one with the use of the statutory and conceptual approaches. The results of the analysis show that the Ratio Legis of the Joint Decree is philosophically a form of application of Pancasila and the 1945 Constitution, especially Article 33 paragraph (3) and Article 28D paragraph (1), which emphasize protection and legal certainty for the community. Sociologically, the program is designed to accelerate land legalization by considering the geographical conditions and social diversity of Indonesian society. However, legal protection in PTSL is mostly repressive, while preventive protection is inadequate. Regulatory adjustments are needed, including the determination of fair fees based on geographical difficulties and land contours, as well as continuous evaluation and supervision to prevent corrupt acts and illegal levies in this program. This is important to ensure transparency, accountability and a focus on social justice for all segments of society.У цьому дослідженні досліджено питання правового захисту громади в межах програми комплексної системи реєстрації земельних ділянок, що зумовлено виданням спільного наказу міністра аграрного і територіального планування та голови Національного земельного агентства, міністра внутрішніх справ і міністра сіл, розвитку неблагополучних регіонів та міграції № 25/SKB/V/2017, № 590-3167A рік 2017, № 34 рік 2017. Це рішення відкриває можливості для органів місцевого самоврядування приймати додаткові нормативні акти, пов’язані з фінансуванням комплексної системи реєстрації земельних ділянок, що часто є лазівкою для незаконного здирництва. Порушено питання щодо правового захисту громади в процесі реалізації програми комплексної системи реєстрації земельних ділянок. Використано нормативно-правовий метод дослідження із застосуванням нормативного та концептуального підходів. Результати аналізу показують, що з філософської точки зору Закон про співвідношення Спільного Декрету є формою застосування Панкасіли та Конституції 1945 року, особливо пункту (3) статті 33 та пункту (1) статті 28D, які наголошують на захисті та правовій визначеності для громади. Соціологічно програма покликана прискорити легалізацію землі, враховуючи географічні умови та соціальне розмаїття індонезійського суспільства. Однак правовий захист у програмі комплексної системи реєстрації земельних ділянок здебільшого є репресивним, тоді як превентивний захист є недостатнім. Необхідні регуляторні зміни, включаючи визначення справедливої плати з урахуванням географічних труднощів і контурів земельних ділянок, а також постійна оцінка і нагляд для запобігання корупційним діям і незаконним зборам у цій програмі. Це важливо для забезпечення прозорості, підзвітності та соціальної справедливості для всіх верств населення