Law and Safety (E-Journal - Kharkiv National University of Internal Affairs) / Право і безпека (Харківський національний університет внутрішніх справ)
Not a member yet
673 research outputs found
Sort by
Злочинність у міліції в 1947 р. у висвітленні органів державної безпеки УРСР
Get PDFOne of the least researched issues in historical and legal science, such as crime in one of the main law enforcement agencies of police, which operated on the territory of the Ukrainian SSR, has been covered. Instead of counteracting, some police officers organized crimes and participated in them personally. The involvement of police officers in various criminal and official crimes has been revealed: treason during the Soviet-German war, robbery, bribery, extortion, assistance to criminals, official negligence. Materials collected by the employees of the Ministry of State Security regarding some negative aspects of the police officers activities during 1947 testify to significant abuses and violations of the law. It has been established that a certain part of the policemen were traitors during the war, worked with the occupation authorities and took part in repressions against members of the Resistance movement and ordinary people. This problem was acute at that time, because only 2 years had passed since the end of the war, and the state security authorities continued to work on identifying and detaining these persons, who were also among the police officers.
The problem of bribery in the police is the second in number of facts. It was widespread, as in the previous periods, among the employees of passport offices, traffic police, district police officers, who collected “tribute” from traders in the markets, having established a certain system of extortion, prices and appointed “senior” to collect bribes. There were even more odious cases when a whole group of policemen engaged in robbery, taking products and things from local villagers, while trying to disguise themselves as Banderites (copying the work methods of the KGB agents). Drunkenness was also quite common among police officers, which led to abuse, merging with criminal elements, and connivance with lawbreakers.
It has been emphasized that that was not the main aspect of the police activity that time. The majority of police officers faithfully fulfilled their duty to protect the law and combat crime. The stated facts are based on the materials of the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine, which have not been published before. Most of the given materials concern Kyiv, obviously, the capital’s KGB agents worked better than their colleagues from the periphery. Also, the document quite often does not indicate what measures were applied to the specified violators of the law and what was their further fate.Освещен актуальный и наименее исследованный в историко-правовой науке вопрос – о преступности в многочисленном правоохранительном органе – милиции, действовавшей на территории Украинской ССР в один из послевоенных лет (1947 г.). Вместо того, чтобы противодействовать преступлениям, часть милиционеров сама организовывала их и принимала в них участие. Раскрыто участие работников милиции в совершении различных видов преступлений: государственных, скрываемых со времен советско-германской войны, должностных, преступлений против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности, имущественных. Изложенные факты, которые базируются на ранее не публиковавшихся материалах Отраслевого государственного архива Службы безопасности Украины.Висвітлено актуальне та найменш досліджене в історико-правовій науці питання – про злочинність у найчисельнішому правоохоронному органі –міліції, що діяла на території Української РСР в один із післявоєнних років (1947 р.). Замість того, щоб протидіяти злочинам, частина міліціонерів сама організовувала їх та брала в них участь. Розкрито участь працівників міліції у вчиненні різних видів злочинів: державних, приховуваних із часів радянсько-німецької війни, посадових, злочинів проти життя, здоров’я, свободи і гідності особи, майнових. Викладені факти базуються на матеріалах Галузевого державного архіву Служби безпеки України, які раніше не публікувалися
Збройний конфлікт і миротворчість у Колумбії
No full textThe study analyzes the processes that have contributed to the configuration of Colombia’s internal armed conflict and to the different peace proposals promoted by national governments for the last 40 years. It explores the causes and consequences of the armed conflict and the implications of building a culture of peace for the Colombian people. This is achieved through a review of the theoretical, contextual, and historical primary and secondary sources relevant to these two thematic axes. Finally, proposals to be undertaken under bilateral agreements for the end of the armed conflict and for a fair and lasting peace are outlined.В исследовании проанализированы процессы, которые способствовали конфигурации внутреннего вооруженного конфликта в Колумбии, и мирные предложения, продвигаемые национальным правительством за последние сорок лет. Исследованы причины и последствия вооруженного конфликта, а также последствия развития культуры мира для колумбийского народа. Это было достигнуто путем обзора теоретических, контекстуальных и исторических первичных и вторичных источников, касающихся этих двух тематических осей. В заключении изложены предложения, которые должны быть осуществлены в рамках двусторонних соглашений для завершения вооруженного конфликта и достижения справедливого и длительного мира.У дослідженні проаналізовано процеси та динаміку, які сприяли формуванню конфігурації внутрішнього збройного конфлікту в Колумбії, а також мирні пропозиції, які просувалися національним урядом протягом останніх сорока років, щоб зрозуміти не лише виміри збройного конфлікту з точки зору причин та наслідків, але й наслідки розбудови культури миру для колумбійського народу. Зусилля уряду, спрямовані на припинення внутрішньої війни, виявилися недостатніми для того, щоб закінчити конфлікт, в якому збігаються численні фактори, що породжують насильство. Пошуки тривалого миру ускладнюються появою нових незаконних угруповань, які прагнуть зайняти місця, залишені тими, хто скористався домовленостями. Ці нові дійові особи мотивовані в деяких випадках наркоторгівлею та бажанням легких грошей, що призводить до вбивств громадських лідерів, порушення прав людини цивільного населення та відбирання земельних ділянок. Наведено досягнуто шляхом огляду теоретичних, контекстуальних та історичних первинних і вторинних джерел, що стосуються цих двох тематичних осей. Досліджено запропоновану конфігурацію мирних процесів із середини XX ст. і до сьогодні, коли уряд лівої ідеології прийшов до влади шляхом демократії та запропонував побудову «тотального миру». Національний діалог з усіма суспільними секторами щодо постконфліктного періоду та побудови миру має важливе значення, його не можна відкладати, якщо колумбійське суспільство хоче відірватися від дискурсу та уявлень війни та зосередитися на аналізі можливостей досягнення тривалого миру, культури миру як реальності
Міжнародні стандарти права на достатній життєвий рівень та їх вплив на законодавство України
Get PDFThe provisions of international standards of human right to an adequate standard of living and their impact on national legislation have been investigated. It has been emphasized that since Ukraine gained independence and up to now the issue of ensuring a sufficient standard of living has remained one of the most problematic for our state. European integration processes, which provide for the modernization of Ukraine’s socio-economic policy towards improving the quality of life of each person, also increase the need for scientific research. It has been emphasized on the relevance and importance of studying the issues of regulation of the right to an adequate standard of living in view of the existing social problems, which have become much more acute with the beginning of the full-scale war of Russia against our country and have a huge negative impact on the living standards of Ukrainian citizens.
The purpose and objectives of the study are to analyze the provisions of international standards of the right to an adequate standard of living and to find the best ways to implement international standards of this right in the legislation of Ukraine in modern conditions, to determine further prospects for their development. The scientific novelty of the study is due to the lack of scientific analysis of the armed aggression impact on the right to an adequate standard of living realization and provides proposals for the effective implementation of international standards in the field of protection of the human right to an adequate standard of living in national legislation, taking into account these aspects. Modern methods of scientific research have been used, in particular formal and legal, historical and legal, systemic, logical and semantic, analysis and synthesis, etc. At the same time, the analysis of the right to an adequate standard of living has been based on the dialectical method, the use of which made it possible to understand doctrinal and normative sources in the researched area, to find out the content of the human right to an adequate standard of living both at the international and national levels and its essential characteristics.
It has been concluded that even in the conditions of war, the state should take measures aimed at preventing the decline in the living standards of its citizens below a sufficient level. It has been proven that the national legislation is primarily aimed at maintaining the minimum standard of living of a person, which largely diverges from concrete steps in the sphere of ensuring a decent standard of living of the population.Исследованы положения международных стандартов права человека на достаточный уровень жизни и их влияние на законодательство Украины. Определены элементы содержательного наполнения права на достаточный жизненный уровень, акцентировано на проблемных аспектах его реализации в современных условиях. Отмечено, что и в условиях войны государство должно принимать меры, направленные на предотвращение снижения жизненного уровня своих граждан ниже достаточного. Доказано, что национальное законодательство прежде всего направлено на поддержание минимального уровня жизни человека, что в значительной степени не соответствует конкретным мерам в сфере обеспечения достойного уровня жизни населения.Досліджено положення міжнародних стандартів права людини на достатній життєвий рівень та їх вплив на законодавство України. Визначено елементи змістового наповнення права на достатній життєвий рівень, акцентовано на проблемних аспектах його реалізації в сучасних умовах. Наголошено, що і в умовах війни держава повинна вживати заходи, направлені на унеможливлення зниження життєвого рівня своїх громадян нижче достатнього. Доведено, що національне законодавство найперше спрямоване на підтримання мінімального рівня життя людини, що значною мірою розбігається з конкретними кроками у сфері забезпечення достойного рівня життя населення
Поняття, ознаки та види корупції
Get PDFCorruption is a negative dynamic objectively existing social phenomenon, which necessitates its constant research in order to create new, change existing mechanisms for its detection, prevention and counteraction. In the process of working on a scientific article, such general scientific methods as hermeneutic and classification method were used. The hermeneutic method was used during the analysis of the etymological meaning of the term corruption and certain provisions of international legal acts, the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”. The method of classification was used in the process of dividing the concept of “corruption” into types. Among the special scientific methods logical-semantic and logical-legal were used. They allowed us to formulate the main features of corruption as a legal phenomenon.
The main features of corruption: 1) committed by a special subject of law; 2) is performed within the scope of official authority or related opportunities; 4) is committed for the purpose of obtaining illegal benefit for oneself or other persons; 5) is committed in a certain form (the legislator establishes two forms of corruption: a) acceptance of illegal benefit or acceptance of a promise / proposal of illegal benefit; b) a promise / proposal or provision of illegal benefit to a person specified in Part 1 of Art. 3 of the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”); 6) the result is improper performance of duties. The main criteria for the division of corruption into types are the territorial feature, form of commission, duration, sphere of life, type of legal responsibility to which a person is brought for committing corruption. On a territorial basis, a distinction should be made between domestic (national) and transnational corruption, depending on the form of corruption - bribery, fraud, extortion, embezzlement (misappropriation) of public funds, clientelism, lobbying, favoritism, nepotism, state capture. In addition to these types of corruption, based on the definition of this legal phenomenon, which gives the legislator in the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”, depending on the form of corruption, the following types should be distinguished: acceptance of illegal gain; acceptance of a promise / proposal of illegal benefit. According to the time of action, a distinction should be made between one-time (one-time action) and prolonged corruption; depending on the sphere of life there is political, economic, managerial, social, legal corruption; depending on the type of legal liability there is corruption, for which the legislator provides for criminal, administrative, civil, disciplinary liability.Коррупция является негативным динамическим объективно существующим социальным явлением. К основным признакам коррупции относятся такие: 1) совершается специальным субъектом права; 2) совершается в пределах служебных полномочий или связанных с ними возможностей; 4) совершается с целью получения неправомерной выгоды для себя или других лиц (законодатель устанавливает две формы совершения коррупции: а) принятие неправомерной выгоды; б) принятие обещания/предложения неправомерной выгоды); 5) совершается в определенной форме. Основными критериями распределения коррупции на виды являются территориальный признак, форма совершения, время действия, сфера жизни, вид юридической ответственности, к которой привлекается лицо за совершение коррупции.Корупція є негативним, динамічним, об’єктивно існуючим, соціальним явищем. Основні ознаки корупції: 1) вчиняється спеціальним суб’єктом права; 2) вчиняється у межах службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей; 4) вчиняється з метою отримання неправомірної вигоди для себе або інших осіб (законодавець встановлює дві форми вчинення корупції: а) прийняття неправомірної вигоди; б) прийняття обіцянки/пропозиції неправомірної вигоди); 5) вчиняється в певній формі.
Основними критеріями розподілу корупції на види є: територіальна ознака, форма вчинення, час дії, сфера життя, вид юридичної відповідальності, до якої притягається особа за вчинення корупції
Війна та кримінально-правова політика України: виклики та відповіді
Get PDFThe article is devoted to the characteristics of the main challenges of the war for the development of Ukrainian society and the state and responses to them in the field of criminal law policy formation and implementation. The purpose of the article is to provide a systemic characterization of the changes that have taken place in the Criminal Code of Ukraine since February 24, 2022 and are aimed at responding to challenges related to martial law, as well as determining their necessity, sufficiency, and adequacy.
The empirical basis of the study is made up of the materials of 225 court verdicts for the commission of criminal offenses provided for by Articles 111, 111-1, 111-2, 114-2, 436-2, 438 of the Criminal Code of Ukraine, as well as the results of expert assessments and surveys of 92 employees of pre-trial investigation bodies of the National of the police, 35 employees of the prosecutor’s office, 30 investigators of the Security Service of Ukraine in Kharkiv, Odesa and Zaporizhzhia regions. The analysis of these sources made it possible to identify and describe the existing problems of criminal law regulation of social relations in a number of spheres, which have been exposed to the greatest negative influence since the beginning of the full-scale war of the Russian Federation against Ukraine.
A description and explanation of the main and indirect threats associated with the full-scale armed aggression of the Russian Federation against Ukraine is provided. The changes in the law on criminal liability, which occurred as a reaction to the specified threats in the form of criminalization of socially dangerous acts, as well as in the practice of applying criminal law norms on collaborationism, aiding the aggressor state, justification, denial of armed aggression against Ukraine, war crimes, etc., are analyzed. Their shortcomings and defects are identified, proposals are formulated for their elimination through improvement both at the law-making and law-enforcement levels. The need for Ukraine to ratify the Rome Statute of the International Criminal Court and the Kampala annexes to it is emphasized. Equally significant is the improvement of domestic legislation and the practice of its application in relation to countering collaborationism, aiding the aggressor state, as well as war crimes, crimes of aggression, and crimes against humanity.
The inadequacy of the application of norms on war crimes in those cases in which terrorism takes place has been established at the level of a separate scientific and law-enforcement problem. The possibility of the coexistence of the phenomena of terrorism and aggressive war, the presence of signs of war crimes and terrorist acts in the actions of combatants has been proven. The key factor in distinguishing these phenomena should not be the international legal status of the guilty person as a combatant, but the content of the subjective side of the composition of the criminal offense with a significant coincidence of the signs of the objective side of war crimes and terrorist acts.Статья посвящена характеристике основных вызовов войны для развития украинского общества и государства, а также ответов на них в сфере формирования и реализации уголовно-правовой политики. Дано описание и объяснение основным и опосредованным угрозам, связанным с полномасштабной вооруженной агрессией РФ против Украины. Проанализированы изменения в законе об уголовной ответственности, которые произошли как реакция на указанные угрозы в форме криминализации общественно опасных деяний, а также в практике применения уголовно-правовых норм о коллаборационизме, пособничестве государству-агрессору, оправдывании, отрицании вооруженной агрессии против Украины, о военных преступлениях и т.д. Выявлены их недостатки, изъяны, сформулированы предложения по их устранению через усовершенствование как на правотворческом, так и на правоприменительном уровнях.Статтю присвячено характеристиці основних викликів війни для розвитку української суспільства і держави та відповідей на них у сфері формування і реалізації кримінально-правової політики. Надано опис і пояснення основним та опосередкованим загрозам, пов’язаним із повномасштабною збройною агресією РФ проти України. Проаналізовано зміни в законі про кримінальну відповідальність, що відбулися як реакція на вказані загрози у формі криміналізації суспільно небезпечних діянь, а також зміни у практиці застосування кримінально-правових норм про колабораціонізм, пособництво державі-агресору, виправдовування, заперечення збройної агресії проти України, воєнні злочини тощо. Виявлено недоліки цих змін, вади, сформульовано пропозиції щодо їх усунення через удосконалення як на правотворчому, так і правозастосовному рівнях.
 
Потенційні міжнародні злочини в Україні: чи потрібно кваліфікувати звірства в Бучі як геноцид, військові злочини або злочини проти людства?
No full textThe dilemma between the root of the word Genocide and its legal meaning is affecting the international criminal justice system. The proof is that Presidents Volodymyr Zelenskyy of Ukraine and Joe Biden of the USA called the atrocity crimes observed in Ukraine “Genocide”. The purpose of this study is to examine whether the atrocities that recently occurred in Bucha could be qualified as a crime of genocide. This article substantially analyzed the meaning of the terms composing the word genocide in the context of the nature of those atrocity crimes. In this regard, it was found that there is etymologically a gap between the legal meaning of genocide and the nature of the crime in question which shields its alleged perpetrators from impunity. Thus, this paper attempted to demonstrate that the alleged atrocity crimes observed in Bucha could not be classified as genocide and then, exposed the potential international crimes committed in Ukraine.Дилемма между корнем слова «геноцид» и его юридическим значением влияет на систему международного уголовного правосудия. Доказательством может быть то, что президент Украины Владимир Зеленский и президент США Джо Байден назвали жестокие преступления, которые наблюдаются в Украине, геноцидом. Целью этого исследования является выяснить, можно ли квалифицировать недавно произошедшие в Буче зверства как преступление геноцида. Проанализированы значения терминов, входящих в понятие «геноцид», в контексте сущности этих жестоких преступлений. Выявлено, что этимологически существует разрыв между правовым значением геноцида и природой преступления, о котором идет речь, что защищает виновных от безнаказанности. Таким образом, сделана попытка продемонстрировать, что вероятные жестокие преступления, которые наблюдались в Буче, нельзя было квалифицировать как геноцид, а затем разоблачать потенциальные международные преступления, совершенные в Украине.Дилема між коренем слова «геноцид» і його юридичним значенням впливає на систему міжнародного кримінального правосуддя. Доказом є те, що президент України Володимир Зеленський і президент США Джо Байден назвали жорстокі злочини, які спостерігаються в Україні, геноцидом. Метою цього дослідження є з’ясувати, чи можна кваліфікувати звірства, які нещодавно сталися в Бучі, як злочин геноциду. Визначено суттєві прогалини в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього шляхом порівняльного аналізу звірств Росії в Україні та значення геноциду. Головна мета – повідомити міжнародне співтовариство про те, що рішення притягнути до відповідальності винних під ярликом «геноциду» було б монументальною помилкою, яка може поставити під загрозу права жертв і міжнародну систему кримінального правосуддя.
Проаналізовано значення термінів, що входять до поняття «геноцид», у контексті сутності цих жорстоких злочинів. Таким чином, аналіз здійснено відповідно до положень Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, Римського статуту Міжнародного кримінального суду та доктринального підходу, який має тенденцію суттєво підтримувати об’єктивні погляди. Виявлено, що етимологічно існує розрив між правовим значенням геноциду та природою злочину, про який ідеться, що захищає винних від безкарності. Таким чином, зроблено спробу продемонструвати, що звірячі злочини, які спостерігалися в Бучі, не можна кваліфікувати як геноцид. Винні можуть бути притягнуті до відповідальності за ймовірні воєнні злочини та, можливо, злочини проти людства
Феномен лежачої спадщини у спадковому праві
Get PDFThe article is devoted to clarifying the essence of the phenomenon of dormant inheritance in inheritance law. It has been concluded that the right of ownership of the inherited property is acquired by the heir retrospectively from the time the inheritance was opened, regardless of the legal regime of the inherited property. However, until the moment of state registration of the right of ownership, the heir is limited in his/her ability to dispose of the inherited real estate, in particular by alienating it. However, this limitation does not at all indicate that the heir has not acquired the right of ownership of the inherited property. The heir can transfer the inherited property to management, enter into an agreement on changing the size of shares in the inheritance.
It is emphasized that a necessary condition for the emergence of the right of ownership of the inheritance is its acceptance by the heir in the manner and terms determined by civil legislation.
The theory of splitting the ownership of inherited property is analyzed, according to which the emergence of the right of ownership of hereditary movable property is associated with the time of the opening of the inheritance, and for immovable property – with the date of state registration of rights to it. The contentiousness of the theory of splitting the ownership of inherited property is substantiated due to its inconsistency with the construction of universal legal succession.
The phenomenon of dormant inheritance characterizes the actual state of the objects of inheritance from the time of the opening of the inheritance to the moment of its acceptance by the heir. Legally, such an interval of the state of statelessness of property does not exist, taking into account the rule of retroactive acceptance of inheritance established in the law. Thus, according to part 5 of article 1268 of the Civil Code of Ukraine, regardless of the time of acceptance of the inheritance, it belongs to the heir from the time of opening the inheritance, that is, from the moment of the death of the testator or his/her declaration as deceased. It is emphasized that the provision on retroactive acceptance of inheritance is a legal fiction.Выяснена сущность феномена лежачего наследства в наследственном праве. Сделан вывод, что право собственности на наследственное имущество приобретается наследником ретроспективно с момента открытия наследства независимо от правового режима наследуемого имущества, а также момента государственной регистрации права собственности на наследство. Отмечено, что необходимым условием возникновения права собственности на наследство является его принятие наследником способом и сроками, определенными гражданским законодательством. Доказана спорность теории расщепления права собственности на наследственное имущество из-за несоответствия конструкции универсального наследственного правопреемства. Феномен лежащего наследия характеризует фактическое состояние объектов наследственного правопреемства с момента открытия наследства до момента его принятия наследником. Юридически такого промежутка состояния безсубъектности имущества не существует, учитывая закрепленное в законе правило об обратной силе принятия наследства.З’ясовано сутність феномена лежачої спадщини у спадковому праві. Зроблено висновок, що право власності на спадкове майно набувається спадкоємцем ретроспективно з часу відкриття спадщини незалежно від правового режиму успадкованого майна, а також моменту державної реєстрації права власності на спадщину. Наголошено, що необхідною умовою виникнення права власності на спадщину є її прийняття спадкоємцем у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством. Доведена спірність теорії розщеплення права власності на спадкове майно через її невідповідність конструкції універсального спадкового правонаступництва. Феномен лежачої спадщини характеризує фактичний стан об’єктів спадкового правонаступництва з часу відкриття спадщини до моменту її прийняття спадкоємцем. Юридично такого проміжку стану безсуб’єктності майна не існує, зважаючи на закріплене в законі правило про зворотну силу прийняття спадщини
Медіація у кримінальному провадженні: новели законодавства та перспективи його вдосконалення
Get PDFThe article highlights the problematic issues of the use of mediation in criminal proceedings in Ukraine, as well as formulates proposals for their solution.The leading trend in the development of modern legal systems is the use of alternative means of resolving criminal disputes, including mediation. Ukraine is guided in this direction by the international legal standards and the positive experience of many foreign countries. In the general sense, mediation contributes to the humanization of criminal policy against the offender, creates conditions for ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of the victim and real compensation for the damage caused to them, accelerates the criminal process. The concept of mediation in criminal proceedings is given.It is stated that the long path of Ukraine to the standardization of mediation was successful on November 16, 2021 in connection with the adoption of the Law of Ukraine “On Mediation” № 1875-IX. Instead, introducing the possibility of mediation in criminal proceedings, the legislator generally avoided amending the CPC of Ukraine, in particular to determine the status of mediator, establishing the boundaries of mediation of criminal conflicts, formulating the peculiarities of its conduct in criminal proceedings. As a reaction to the shortcomings of the legal regulations, it is proposed: first, to amend paragraph 25 of Part 1 of Art. 3 of the CPC of Ukraine, where a mediator should be identified among the participants in the criminal proceedings; secondly, to define in a separate article of the CPC of Ukraine the concept of mediator, their rights and obligations, in connection with which the author’s position on this issue is expressed.The limits of mediation of criminal disputes at the legislative level are not set. It has been proved that the legal basis for mediation in criminal proceedings may be the provisions of the CPC of Ukraine on criminal proceedings under agreements, as well as the provisions of the Criminal Code of Ukraine on release from criminal liability in connection with reconciling the perpetrator with the victim.In Ukraine, a pilot project on the use of restorative procedures in criminal proceedings against minors has been implemented since 2019. Positive examples of this project have shown that the mediation procedure has clear advantages over punitive justice.Освещены проблемные вопросы проведения медиации в уголовном производстве в Украине, а также сформулированы предложения по их решению. Указано, что длительный путь Украины к нормированию медиации увенчался успехом 16 ноября 2021 принятием Закона Украины «О медиации» № 1875-ІХ. В то же время вводя возможность проведения медиации в уголовных производствах, законодатель вообще обошел вниманием вопрос о внесении изменений в УПК Украины, в частности по определению статуса медиатора, установлению границ медиации уголовно-правовых конфликтов, формулированию особенностей порядка ее проведения в ходе уголовного производства. Обозначены пути усовершенствования уголовного процессуального законодательства относительно определения порядка медиации, особое внимание уделено определению статуса медиатора как участника уголовного производства.Висвітлено проблемні питання запровадження медіації у кримінальному провадженні в Україні, а також сформульовано пропозиції щодо їх вирішення. Вказано, що тривалий шлях України до унормування медіації увінчався успіхом 16 листопада 2021 р. ухваленням Закону України «Про медіацію» № 1875-ІХ. Натомість, запроваджуючи можливість проведення медіації у кримінальних провадженнях, законодавець взагалі оминув увагою питання про внесення змін до КПК України, зокрема щодо визначення статусу медіатора, встановлення меж медіації кримінально-правових конфліктів, формулювання особливостей порядку її проведення під час кримінального провадження. Окреслено шляхи вдосконалення кримінального процесуального законодавства щодо унормування медіації, особливу увагу приділено визначенню статусу медіатора як учасника кримінального провадження
Об’єкт порушення вимог фінансового контролю
Get PDFThe article is devoted to the study of the essence of the concept and types of objects of administrative offenses related to the violations of financial control. Scientific approaches to determining the constituent elements of the object of this administrative offense were presented. It was found that for the proper qualification of an administrative offense related to violation of financial control, and hence the definition of the scope of administrative liability as a measure of administrative coercion, it is important to take into account the specifics of public relations (as an object of encroachment) and the scope in which they arise. It was clarified the role of the object of administrative offense related to the violation of the financial control requirements in the qualification and systematization of the domestic administrative tort law.The scientific views on the definition of the object of the specified administrative offense was analyzed, the author offered his own definition of the general, generic, specific and direct objects.The general object of violation of the requirements of financial control should be understood as the whole set of public relations in the field of preventing and combating corruption, which is protected by administrative and tort regulations.The generic object of the violation of the requirements of financial control is public relations, which provide the established procedure for preventing and combating corruption.Given that the provisions of Article 172 of the Code of Administrative Offenses of Ukraine contain various forms of acts for which liability is provided, the composition of violations of financial control contains a specific object, which is proposed to admit a group of homogeneous social relations, allocated within the framework of a generic object related to the procedure for submitting a declaration of a person authorized to perform the functions of the state or local government, opening a foreign currency account in a non-resident bank institution and notification of significant changes in property status, as well as submitting knowingly false information in the declaration of a person authorized to to perform the functions of the state or local self-government.The direct object of violation of the requirements of financial control is requirements, prohibitions and restrictions which protected by administrative-tort sanction established by the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption” and other regulations, and arising in connection with the declaration of a person authorized to perform state functions or local government.Статья посвящена исследованию сущности понятия и видов объектов административного правонарушения, связанного с нарушением требований финансового контроля. Изложены научные подходы к определению составных элементов объекта указанного административного правонарушения. Выяснено, что для надлежащей квалификации административного правонарушения, связанного с нарушением требований финансового контроля, а значит и определения объема административной ответственности как меры административного принуждения, важно учитывать специфику общественных отношений (как объекта посягательства) и сферу, в которой они возникают. Раскрыта роль объекта административного правонарушения, связанного с нарушением требований финансового контроля, в квалификации и систематизации отечественного административно-деликтного законодательства. Проанализированы научные взгляды на определение объекта указанного административного правонарушения, предложено авторское определение его общего, родового, видового и непосредственного объектов.Статтю присвячено дослідженню сутності поняття та видів об’єктів адміністративного правопорушення, пов’язаного з порушенням вимог фінансового контролю. Викладено наукові підходи до визначення складових елементів об’єкта вказаного адміністративного правопорушення. З’ясовано, що для належної кваліфікації адміністративного правопорушення, пов’язаного з порушенням вимог фінансового контролю, а отже, визначення обсягу адміністративної відповідальності як заходу адміністративного примусу, важливо враховувати специфіку суспільних відносин (як об’єкта посягання) та сферу, в якій вони виникають. Розкрито роль об’єкта адміністративного правопорушення, пов’язаного з порушенням вимог фінансового контролю, у кваліфікації та систематизації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства. Проаналізовано наукові погляди щодо визначення об’єкта вказаного адміністративного правопорушення, запропоновано авторське визначення його загального, родового, видового та безпосереднього об’єктів
Правосвідомість особи як передумова її правомірної поведінки: ретроспективний погляд, сучасна інтерпретація
Get PDFThe basics for legal consciousness as a prerequisite for lawful behavior of a person have been investigated. It has been noted that in today’s conditions the term “legal consciousness” is understood broadly, it covers, which is paradoxical or insufficiently correct from a critical point of view, both conscious and unconscious in the legal sphere of the inner world of man, that is, there is a need to distinguish between the concepts of “legal consciousness” and “legal subconsciousness”.
It has been noted that in the context of the logic of formation of the mechanism of internal determination of lawful behavior in the structure of legal consciousness of a person, static and dynamic parts can be conditionally distinguished. The statics of legal consciousness is embodied by legal awareness (“knowledge of law”) as a psychological basis for the conscious implementation of legal norms. The dynamic element is understood as a certain generalized internal driving force (conscious, unconscious) that leads to the objectification of lawful behavior. The dynamics of legal consciousness is embodied by the motivation of lawful behavior (“lawful motivation”). The motivation of a person’s lawful behavior should be distinguished from the psychological mechanism of the law, the mechanism of making a lawful decision by a person, the mechanism of conscious-willful lawful behavior of a person, while the motivation is not reduced to motives as a certain set (set) of them. Distinguishing between the motivation of conscious lawful behavior and the motivation of objectively lawful behavior of a person indicates the existence of such phenomena as quasi-legal consciousness, quasi-legal motivation.
It has been emphasized that a variant of debatable terminology that reflects the psychological mechanism of law is the phrase “negative motives” and “positive motives”. It has been noted that lawful behavior as a fact can be motivated and unmotivated, but unmotivation does not mean the absence of a motive, but its unconsciousness. Accordingly, it is necessary to distinguish between conscious in lawful behavior and unconscious in lawful behavior (legal attitudes, habits, skills, legal intuition). The so-called fixed attitudes as an internal prerequisite for lawful behavior are unconscious, while social attitudes can be conscious. Legal attitudes are the basis for legal value orientations. It has been noted that the concept of “sense of law” as an element of motivation of lawful behavior is actually identical to the concept of “legal intuition”, which as a result of legal socialization of a person is at the same time their moral intuition. It also has a connection with the legal mentality of a person.Исследованы основы правосознания как предпосылки правомерного поведения личности. Отмечено, что в условиях современности понятие «правосознание» понимается широко, им охватывается и осознаваемое, и неосознаваемое в правовой сфере внутреннего мира человека. Обращено внимание, что в контексте логики формирования механизма внутренней детерминации правомерного поведения в структуре правосознания личности условно можно различать статическую часть (знание права) и динамическую часть, то есть мотивацию правомерного поведения личности, которую следует отличать от психологического механизма действия права, механизма принятия личностью правозначимого решения, механизма сознательно-волевого правозначимого поведения личности. Указано, что различие мотивации сознательного правомерного поведения и мотивации объективно-правомерного поведения личности указывает на существование таких явлений, как квазиправосознание, квазиюридическая мотивация.Досліджено основи правосвідомості як передумови правомірної поведінки особи. Зазначено, що поняття «правосвідомість» розуміється широко, ним охоплюється і усвідомлюване, і неусвідомлюване у правовій сфері внутрішнього світу людини. Звернено увагу, що в контексті логіки формування механізму внутрішньої детермінації правомірної поведінки у структурі правосвідомості особи умовно може виокремлюватися статична частина (знання права) і динамічна частина, тобто мотивація правомірної поведінки особи, яку слід відрізняти від психологічного механізму дії права, механізму прийняття особою правозначущого рішення, механізму свідомо-вольової правозначущої поведінки особи. Зазначено, що розрізнення мотивації свідомої правомірної поведінки і мотивації об’єктивно правомірної поведінки особи вказує на існування таких явищ, як квазіправосвідомість, квазіюридична мотивація