Law and Safety (E-Journal - Kharkiv National University of Internal Affairs) / Право і безпека (Харківський національний університет внутрішніх справ)
Not a member yet
673 research outputs found
Sort by
Волонтерство в Україні: історико-правовий аспект
Get PDFThe study is devoted to the analysis of modern volunteer activity in Ukraine in terms of the historical development of this social phenomenon and a retrospective of changes in the legislative framework for regulating volunteer activity. The relevance of the study is due to the fact that volunteer activity in modern Ukraine is, firstly, a fairly young phenomenon that emerged only after 1991 and is still insufficiently studied, and secondly, today the scale of involvement in various volunteer activities is more than 80 % among Ukrainian citizens, which also requires appropriate scientific analysis.
The state of academic research on the national volunteering development has been studied; the range of scientific discussions on various aspects of volunteering has been outlined; the terminological basis of the volunteering phenomenon has been clarified; the reasons for the development and implementation of Ukrainian laws on volunteering have been given; changes in legislation on this issue and their reasons have been analysed. The main stages of the volunteering development in Ukraine have been analysed, and significant events that influenced its development have been outlined.
The events of 2014–2023 related to the military aggression of the Russian Federation against independent Ukraine have given rise to the formation of a powerful element of civil society that is volunteerism. The uniqueness and difference of the Ukrainian volunteer movement from global practices is that the development of volunteer activity was far ahead of the process of developing a legislative framework that regulates this phenomenon. The formation of volunteering in Ukraine was driven by the initiative of citizens and required legislative formalisation of existing volunteer practices. The changes in the Ukrainian legislation on volunteering were caused by the ongoing military operations and the involvement of a significant number of Ukrainians in volunteer activities, as well as the expansion of the range of problems addressed by volunteer organisations.The study is devoted to the analysis of modern volunteer activity in Ukraine in terms of the historical development of this social phenomenon and a retrospective of changes in the legislative framework for regulating volunteer activity. The relevance of the study is due to the fact that volunteer activity in modern Ukraine is, firstly, a fairly young phenomenon that emerged only after 1991 and is still insufficiently studied, and secondly, today the scale of involvement in various volunteer activities is more than 80 % among Ukrainian citizens, which also requires appropriate scientific analysis.
The state of academic research on the national volunteering development has been studied; the range of scientific discussions on various aspects of volunteering has been outlined; the terminological basis of the volunteering phenomenon has been clarified; the reasons for the development and implementation of Ukrainian laws on volunteering have been given; changes in legislation on this issue and their reasons have been analysed. The main stages of the volunteering development in Ukraine have been analysed, and significant events that influenced its development have been outlined.
The events of 2014–2023 related to the military aggression of the Russian Federation against independent Ukraine have given rise to the formation of a powerful element of civil society that is volunteerism. The uniqueness and difference of the Ukrainian volunteer movement from global practices is that the development of volunteer activity was far ahead of the process of developing a legislative framework that regulates this phenomenon. The formation of volunteering in Ukraine was driven by the initiative of citizens and required legislative formalisation of existing volunteer practices. The changes in the Ukrainian legislation on volunteering were caused by the ongoing military operations and the involvement of a significant number of Ukrainians in volunteer activities, as well as the expansion of the range of problems addressed by volunteer organisations.Дослідження присвячено аналізу сучасної волонтерської діяльності в Україні з точки зору історичного розвитку цього суспільного явища і ретроспективі змін у законодавчій базі щодо регулювання волонтерської діяльності. Актуальність дослідження обумовлена тим, що волонтерська діяльність у сучасній Україні, по-перше, досить молоде явище, яке виникло тільки після 1991 р. і ще недостатньо вивчене, по-друге, на сьогодні масштаби залучення до різноманітної волонтерської діяльності – це понад 80 % серед громадян України, що теж вимагає відповідного наукового аналізу.
Вивчено стан наукової розробки проблем розвитку вітчизняного волонтерства; окреслено коло наукових дискусій щодо різноманітних аспектів волонтерської діяльності; з’ясовано термінологічну базу феномена волонтерства; наведено причини розробки і впровадження законів України щодо волонтерської діяльності; проаналізовано зміни в законодавстві з означеного питання, їх причини. Охарактеризовано основні етапи формування волонтерства в Україні, окреслено знакові події, які вплинули на його розвиток.
Події 2014–2023 рр., пов’язані з військовою агресію рф проти незалежної України, дали поштовх формуванню потужного елемента громадянського суспільства – волонтерської діяльності. Унікальність і відмінність українського волонтерського руху від світових практик полягає в тому, що становлення волонтерської діяльності значно випереджало процес розробки законодавчої бази, яка регулює це явище. Формування волонтерства в Україні відбувалося завдяки ініціативні громадян і потребувало законодавчого оформлення вже існуючих волонтерських практик. Зміни в законодавстві України щодо волонтерської діяльності були обумовлені перебігом воєнних дій і залученням до волонтерської діяльності значної кількості населення України, розширенням кола проблем, вирішенням яких займалися волонтерські організації
Особливості визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста в умовах дії воєнного стану
Get PDFIt has been proved that today the legislator has created a clear mechanism for the procedure for payment of a one-time financial assistance in the event of death of a serviceman, person liable for military service or a reservist (including a police officer), which indicates that they understand the importance of taking measures to ensure national security and defence in the context of a full-scale invasion of Ukraine by russian federation. It has been stressed that the issue of determining the list of persons who should be considered family members entitled to this social payment remains controversial.
A scientific analysis of the content of the Law of Ukraine “On Amendments to the Law of Ukraine “On Social and Legal Protection of Servicemen and Members of Their Families” regarding the Appointment and Payment of a One-time Financial Allowance” dated 29 July 2022 No. 2489-IX has been carried out. It has been considered the Draft Law on the Institute of Registered Partnerships No. 9103 dated 13 March 2023, aimed at establishing a new concept of “registered partners” in family law, and the current Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On Amendments to Clause 2 of the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 28 February 2022 No. 168” dated 27 September 2022, No. 1066, which introduced new grounds for non-payment of a one-time financial assistance for the deceased, in terms of their compliance with the current legislation, relevance and validity of their adoption in the current conditions. The author\u27s proposals for amendments to the Criminal Code of Ukraine related to high treason, collaboration, and aiding and abetting the aggressor state have been presented.
The attention has been drawn to the emergence of new social phenomena which require appropriate regulation by the State, in particular, this concerns the possible emergence of new grounds for family formation in the future. The legal framework that regulates the concepts of “family”, “family members” and defines a specific list of family members is quite extensive and needs to be improved both in terms of its very design and in terms of clarifying the legal definition of the concepts of “family” and “family member” in the law. The necessity of addressing this issue at the level of the Family Code of Ukraine by enshrining the relevant definitions in it has been emphasised.It has been proved that today the legislator has created a clear mechanism for the procedure for payment of a one-time financial assistance in the event of death of a serviceman, person liable for military service or a reservist (including a police officer), which indicates that they understand the importance of taking measures to ensure national security and defence in the context of a full-scale invasion of Ukraine by russian federation. It has been stressed that the issue of determining the list of persons who should be considered family members entitled to this social payment remains controversial.
A scientific analysis of the content of the Law of Ukraine “On Amendments to the Law of Ukraine “On Social and Legal Protection of Servicemen and Members of Their Families” regarding the Appointment and Payment of a One-time Financial Allowance” dated 29 July 2022 No. 2489-IX has been carried out. It has been considered the Draft Law on the Institute of Registered Partnerships No. 9103 dated 13 March 2023, aimed at establishing a new concept of “registered partners” in family law, and the current Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On Amendments to Clause 2 of the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 28 February 2022 No. 168” dated 27 September 2022, No. 1066, which introduced new grounds for non-payment of a one-time financial assistance for the deceased, in terms of their compliance with the current legislation, relevance and validity of their adoption in the current conditions. The author\u27s proposals for amendments to the Criminal Code of Ukraine related to high treason, collaboration, and aiding and abetting the aggressor state have been presented.
The attention has been drawn to the emergence of new social phenomena which require appropriate regulation by the State, in particular, this concerns the possible emergence of new grounds for family formation in the future. The legal framework that regulates the concepts of “family”, “family members” and defines a specific list of family members is quite extensive and needs to be improved both in terms of its very design and in terms of clarifying the legal definition of the concepts of “family” and “family member” in the law. The necessity of addressing this issue at the level of the Family Code of Ukraine by enshrining the relevant definitions in it has been emphasised.Доведено, що сьогодні законодавцем створено чіткий механізм порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі смерті (загибелі) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста (зокрема працівника поліції), що свідчить про розуміння важливості здійснення ними заходів із забезпечення національної безпеки та оборони в умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну. Наголошено, що залишається дискусійним питання щодо визначення переліку осіб, яких слід вважати членами сім’ї, що мають право на цю соціальну виплату.
Здійснено науковий аналіз змісту Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29 липня 2022 р. № 2489-ІХ. Розглянуто Проект Закону про інститут реєстрованих партнерств від 13 березня 2023 р. № 9103, спрямований на встановлення в сімейному законодавстві нового поняття «реєстровані партнери», та чинну постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 27 вересня 2022 р. № 1066, якою запроваджені нові підстави невиплати одноразової грошової допомоги за загиблого стосовно їх відповідності нормам чинного законодавства, актуальності й обґрунтованості ухвалення в умовах сьогодення. Надано авторські пропозиції змін до Кримінального кодексу України, пов’язаних з учиненням державної зради, колабораційної діяльності, пособництва державі-агресору.
Звернено увагу, що з’являються нові суспільні явища, які вимагають відповідного врегулювання з боку держави, зокрема це стосується можливого виникнення в майбутньому нових підстав створення сім’ї. Нормотворча база, яка регламентує поняття «сім’я», «члени сім’ї» та визначає конкретний перелік членів сім’ї, доволі велика і потребує вдосконалення як у частині самої її конструкції, так і щодо уточнення юридичного визначення понять «сім’я» та «член сім’ї» в законі. Наголошено на необхідності вирішення цього питання саме на рівні Сімейного кодексу України шляхом закріплення в ньому відповідних дефініцій
Теоретичні передумови формування криміналістичної характеристики захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника
Get PDFThe widespread aggression of the Russian Federation against Ukraine has led to an increase in the number of people in vulnerable situations, including a significant increase in the cases of disappearances and hostage-taking. In this regard, there is a need to improve the methods of investigating the hostage-taking of government officials or law enforcement officers. When developing and formulating an appropriate investigation methodology, it is first of all necessary to determine the forensic characteristics of the relevant crime.
The purpose of the article is to define the concept, purpose, sources of formation and elements of the forensic characteristic of hostage-taking of a government official or a law enforcement officer. To achieve this goal, the following methods were used: analysis to work with the existing views of scholars on the issues of forensic characteristics; comparison to summarise information on the seizure of people both in the world and in Ukraine; and the scientific functional method to determine the purpose of forensic characteristics.
As a result of the study, it has been established that there are some developments in the formation of various methods for investigating criminal offences, but there is no methodology for investigating the hostage-taking of a government official or a law enforcement officer. Therefore, there is a need, first of all, to formulate a forensic characteristic of the crimes under investigation, which will serve as the first step in the development of the investigation methodology.
The concept of “forensic characteristics of hostage-taking of a government official or a law enforcement officer” has been defined as an important component of the forensic methodology, which is a detailed description of a criminal offence which will serve as a basis for solving practical problems arising during the pre-trial investigation. It has been clarified the theoretical and practical role of forensic characteristics, and two types of sources of information necessary for its formation have been identified: persons who have information about a criminal offence, including law enforcement officers, experts and specialists, and other participants to criminal proceedings; as well as relevant documents. Scientific positions on determining the composition of a forensic characteristic have been analysed and typical elements of the forensic characteristic of a hostage taking of a government official or a law enforcement officer have been identified: the circumstances of the crime, the method of its commission, traces of the crime, tools and means, the identity of the victim and the identity of the perpetrator.The widespread aggression of the Russian Federation against Ukraine has led to an increase in the number of people in vulnerable situations, including a significant increase in the cases of disappearances and hostage-taking. In this regard, there is a need to improve the methods of investigating the hostage-taking of government officials or law enforcement officers. When developing and formulating an appropriate investigation methodology, it is first of all necessary to determine the forensic characteristics of the relevant crime.
The purpose of the article is to define the concept, purpose, sources of formation and elements of the forensic characteristic of hostage-taking of a government official or a law enforcement officer. To achieve this goal, the following methods were used: analysis to work with the existing views of scholars on the issues of forensic characteristics; comparison to summarise information on the seizure of people both in the world and in Ukraine; and the scientific functional method to determine the purpose of forensic characteristics.
As a result of the study, it has been established that there are some developments in the formation of various methods for investigating criminal offences, but there is no methodology for investigating the hostage-taking of a government official or a law enforcement officer. Therefore, there is a need, first of all, to formulate a forensic characteristic of the crimes under investigation, which will serve as the first step in the development of the investigation methodology.
The concept of “forensic characteristics of hostage-taking of a government official or a law enforcement officer” has been defined as an important component of the forensic methodology, which is a detailed description of a criminal offence which will serve as a basis for solving practical problems arising during the pre-trial investigation. It has been clarified the theoretical and practical role of forensic characteristics, and two types of sources of information necessary for its formation have been identified: persons who have information about a criminal offence, including law enforcement officers, experts and specialists, and other participants to criminal proceedings; as well as relevant documents. Scientific positions on determining the composition of a forensic characteristic have been analysed and typical elements of the forensic characteristic of a hostage taking of a government official or a law enforcement officer have been identified: the circumstances of the crime, the method of its commission, traces of the crime, tools and means, the identity of the victim and the identity of the perpetrator.Широкомасштабна агресія російської федерації проти України спричинила зростання кількості людей, які перебувають в уразливому стані, зокрема прослідковується значне зростання кількості випадків зникнення людей і утримання їх як заручників. У зв’язку із цим актуалізується необхідність удосконалення методів розслідування захоплення представників влади або працівників правоохоронних органів як заручників. Під час розроблення та формування відповідної методики розслідування насамперед необхідно визначитися з криміналістичною характеристикою відповідного злочину.
Метою статті є формулювання поняття, з’ясування призначення, джерел формування та елементів криміналістичної характеристики захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: аналізу – для роботи з уже наявними поглядами науковців з питань криміналістичної характеристики; порівняння – для узагальнення інформації про захоплення людей як заручників як у світі, так і в Україні; науковий функціональний – під час визначення призначення криміналістичної характеристики.
У результаті проведеного дослідження встановлено існування напрацювань із формування різних методик розслідування кримінальних правопорушень, але методика розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника відсутня. Тому виникає необхідність насамперед у формуванні криміналістичної характеристики досліджуваних злочинів, що слугуватиме першою ланкою для створення методики розслідування.
Визначено поняття «криміналістична характеристика захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника». Це важлива складова криміналістичної методики, що являє собою детальний опис кримінального правопорушення, який слугуватиме основою для вирішення практичних завдань, що виникають під час проведення досудового розслідування. З’ясовано теоретичну та практичну роль криміналістичної характеристики, визначено два види джерел інформації, необхідної для її формування: про осіб, які володіють інформацією про вчинене кримінальне правопорушення, серед яких працівники правоохоронних органів, експерти та спеціалісти, інші учасники кримінального провадження; відповідні документи. Проаналізовано наукові позиції щодо визначення складу криміналістичної характеристики та виокремлено типові елементи криміналістичної характеристики захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника: обстановку вчинення злочину, спосіб його вчинення, сліди злочину, знаряддя та засоби, особу потерпілого та особу злочинця
Підходи до визначення юрисдикції злочинів, скоєних під час комерційних космічних польотів
No full textThe author examines the jurisdictional dilemma of determining the appropriate approach to be applied to a crime that could potentially be committed during a space flight with tourists on board by assessing the place of commission of the crime. In addition, the study is based on comparisons under such sources of international law as the Outer Space Treaty (OST) and the Antarctic Treaty (AT). Based on the analysis of certain articles of these documents, the authors propose to regulate commercial space flights by the example of distinguishing the “tourist element”. This approach is based on the fact that Article 8 of the Antarctic Treaty specifically refers to the tourist as a subject of liability and that a person with tourist purposes is protected by national law. Therefore, for the proper international regulation of space tourism and improvement of the Outer Space Treaty, it is recommended to legitimise tourist purposes and to distinguish the status of non-astronaut tourists in order to establish liability for certain criminal acts.
To support these initiatives, two cases are cited as examples: that of astronaut Ann McClain and Dr. Rodney David Marks. Thus, the first case emphasises the restricted applicability of criminal jurisdiction on the international space station, which is usually decided by the law of the country of a person’s nationality. The second case demonstrates that although the Antarctic Treaty can serve as an example for regulating space tourism, the jurisdictional battles between states on the territory of the site of an incident with a criminal element have undermined its effectiveness. Consequently, the authors conclude that it is necessary to introduce specific international rules to regulate commercial space flights, where the aspect of jurisdiction in the investigation of a crime committed by a non-astronaut tourist should be of paramount importance.
It is specified that each partner of a space flight, both the state (in the case of public interests) and/or certain flight authorities operating under the auspices of a particular country, and a space company and/or a provider of relevant services (in the case of private interests), must register a commercial space flight and its structural objects as flight elements.
In this case, each of these partners retains jurisdiction and control over the registered components.The author examines the jurisdictional dilemma of determining the appropriate approach to be applied to a crime that could potentially be committed during a space flight with tourists on board by assessing the place of commission of the crime. In addition, the study is based on comparisons under such sources of international law as the Outer Space Treaty (OST) and the Antarctic Treaty (AT). Based on the analysis of certain articles of these documents, the authors propose to regulate commercial space flights by the example of distinguishing the “tourist element”. This approach is based on the fact that Article 8 of the Antarctic Treaty specifically refers to the tourist as a subject of liability and that a person with tourist purposes is protected by national law. Therefore, for the proper international regulation of space tourism and improvement of the Outer Space Treaty, it is recommended to legitimise tourist purposes and to distinguish the status of non-astronaut tourists in order to establish liability for certain criminal acts.
To support these initiatives, two cases are cited as examples: that of astronaut Ann McClain and Dr. Rodney David Marks. Thus, the first case emphasises the restricted applicability of criminal jurisdiction on the international space station, which is usually decided by the law of the country of a person’s nationality. The second case demonstrates that although the Antarctic Treaty can serve as an example for regulating space tourism, the jurisdictional battles between states on the territory of the site of an incident with a criminal element have undermined its effectiveness. Consequently, the authors conclude that it is necessary to introduce specific international rules to regulate commercial space flights, where the aspect of jurisdiction in the investigation of a crime committed by a non-astronaut tourist should be of paramount importance.
It is specified that each partner of a space flight, both the state (in the case of public interests) and/or certain flight authorities operating under the auspices of a particular country, and a space company and/or a provider of relevant services (in the case of private interests), must register a commercial space flight and its structural objects as flight elements.
In this case, each of these partners retains jurisdiction and control over the registered components.Досліджено юрисдикційну дилему щодо визначення прийнятного підходу для застосування до злочину, що потенційно може бути вчинений під час космічного польоту з туристами на борту, шляхом оцінки місця його вчинення. Крім того, дослідження спирається на співставлення за такими джерелами міжнародного права, як Договір про Космос (OST) і Договір про Антарктику (AT). На основі аналізу окремих статей цих документів запропоновано регулювання комерційних космічних польотів за прикладом виокремлення «туристичного елемента». Такий підхід базується на тому, що стаття 8 Договору про Антарктику конкретно вказує на туриста як суб’єкта відповідальності і те, що особа з туристичними цілями підпадає під захист національного права. Тому для належного міжнародного врегулювання космічного туризму та вдосконалення Договору про Космос рекомендовано легітимізувати туристичні цілі, а також виокремити статус туриста-неастронавта з метою встановлення відповідальності за ті чи інші діяння злочинного характеру.
Для доведення зазначених ініціатив як приклад наведено дві справи: про астронавтку Енн МакКлейн та доктора Родні Девіда Маркса. Так, у першій справі наголошено на обмеженому застосуванні кримінальної юрисдикції на міжнародній космічній станції, яка, як правило, вирішується за правом країни громадянства особи. Друга справа демонструє, що Договір про Антарктику хоча і може слугувати прикладом для врегулювання космічного туризму, однак битви за юрисдикцію між державами на території об’єкта місця інциденту із криміногенним елементом підірвали його ефективність. На основі цього зроблено висновок про необхідність запровадження конкретних міжнародних правил для регулювання комерційних космічних польотів, де аспект юрисдикції при розслідуванні злочину, скоєного туристом-неастронавтом, має бути першочерговим.
Зазначено, що кожен партнер космічного польоту, як держава (у випадку публічних інтересів) та/або ті чи інші організації польоту, що діють під егідою конкретної країни, так і космічна компанія та/або надавач відповідних послуг (у випадку приватних інтересів), повинен зареєструвати комерційний космічний політ і його структурні об’єкти як елементи польоту. У такому разі кожен із зазначених партнерів зберігає юрисдикцію та контроль над зареєстрованими складовими
Квінтесенція протекції честі та гідності працівника Національної поліції
Get PDFThe article examines a topical issue related to the protection of the police officers’ honor and dignity. It has been comprehensively analyzed the objects of legal protection, namely the concepts of “honor” and “dignity”, in order to determine what exactly is being infringed upon. In addition, the article examines the legal act that previously regulated the issue of liability for violation of the honor and dignity of police officers, but today the relevant provision, which was previously contained in the Criminal Code of Ukraine, has been excluded.
In order to confirm the absence of legislative consolidation of liability for violation of the right to honor and dignity of a police officer, the author has studied two legal acts, namely the Criminal Code of Ukraine and the Code of Ukraine on Administrative Offenses. As a result of the analysis, neither elements of a crime nor elements of an administrative offense have been identified that would establish liability for violation of the right to honor and dignity of a police officer. However, it has been stated that such an act is an offense and cannot be avoided. This is a significant gap in the law. The latest confirmation of the absence of liability is a court decision. The court highlighted that police officers have appropriate guarantees of their activities from the state and support, so such actions, which are manifested in violation of the right to respect for the honor and dignity of a police officer, do not violate their rights, but are aimed at the interests of the state. It has also been established that there was a legislative initiative to recognize the violation of the right to honor and dignity of a police officer as an offense and to make appropriate amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses, but it did not come into force. Therefore, it has been proposed to develop a separate mechanism for judicial protection of the right to respect for the honor and dignity of a police officer or to recognize such an act as socially dangerous or socially harmful with appropriate amendments to legislative acts.Исследована правовая квинтэссенция протекции личных неимущественных прав работников Национальной полиции Украины, а именно категории прав, регламентирующих уважение к чести и достоинству работника полиции как представителя органа власти. Протекция чести и достоинства полицейских как ключевые термины и объекты правовой охраны является основной целью исследования. Проанализировано действующее законодательство Украины в сфере защиты личных неимущественных прав и судовая практика. Констатировано отсутствие конкретной правовой защиты чести и достоинства работников полиции и порядка протекции личных неимущественных прав работников из-за их особого правового статуса.Досліджено правову квінтесенцію протекції особистих немайнових прав працівників Національної поліції України, а саме категорії прав, що регламентують повагу до честі та гідності працівника поліції як представника органу влади. Протекція честі та гідності поліцейських як ключові терміни і об’єкти правової охорони є основною метою дослідження. Проаналізовано чинне законодавство України у сфері захисту особистих немайнових прав і судову практику. Констатовано відсутність конкретного правового захисту честі та гідності працівників поліції та порядку протекції особистих немайнових прав працівників через їхній особливий правовий статус
Техніко-криміналістичні та організаційні аспекти роботи з криптовалютою Monero
Get PDFThe forensic, organisational and technical features of law enforcement agencies\u27 work with the Monero cryptocurrency in the context of pre-trial investigation and operational search activities are analysed. The development of the Monero system is described. The reasons and trends of Monero use by offenders are identified, and the scheme of operation of this payment system, which ensures its increased confidentiality, is shown. Examples of criminal offences in which Monero is used are presented. The functionality of OpenAlias to facilitate the work with Monero addresses is disclosed. The possibility of identifying participants in Monero transactions is studied. It is stated that there are currently no effective ways of such identification without knowledge of the public address and the corresponding keys, especially if users use additional security mechanisms such as connection to the TOR network.
The features of forensic investigation of computer equipment used to work with Monero are revealed. It is established that the most effective is the study of traces of work with Monero, which are removed from the relevant computer equipment of the person of interest. Useful information can be stored in RAM, on a disc, and partially in network traffic. The article identifies artefacts that should be taken into account during inspection and search. Atomic Swaps of XMR are modelled to determine the trace pattern and identify artefacts of increased attention during forensic procedures. The fact that an atomic swap was carried out to obfuscate traces may be evidenced by the presence of specific software files on the disc used for this purpose.
The algorithm for XMR withdrawal using multisig addresses has been proposed, from which funds can be withdrawn only when digital signatures of several persons are superimposed. The work of this algorithm in the test network Stagenet is modelled. It has been concluded that law enforcement agencies should focus on classical investigative measures to identify Monero users of interest. At the same time, there are effective mechanisms for documenting traces of work with the Monero payment system and proven methods for extracting passphrases to crypto-wallets and other sensitive information on the movement of funds in the Monero system from computer equipment.The forensic, organisational and technical features of law enforcement agencies\u27 work with the Monero cryptocurrency in the context of pre-trial investigation and operational search activities are analysed. The development of the Monero system is described. The reasons and trends of Monero use by offenders are identified, and the scheme of operation of this payment system, which ensures its increased confidentiality, is shown. Examples of criminal offences in which Monero is used are presented. The functionality of OpenAlias to facilitate the work with Monero addresses is disclosed. The possibility of identifying participants in Monero transactions is studied. It is stated that there are currently no effective ways of such identification without knowledge of the public address and the corresponding keys, especially if users use additional security mechanisms such as connection to the TOR network.
The features of forensic investigation of computer equipment used to work with Monero are revealed. It is established that the most effective is the study of traces of work with Monero, which are removed from the relevant computer equipment of the person of interest. Useful information can be stored in RAM, on a disc, and partially in network traffic. The article identifies artefacts that should be taken into account during inspection and search. Atomic Swaps of XMR are modelled to determine the trace pattern and identify artefacts of increased attention during forensic procedures. The fact that an atomic swap was carried out to obfuscate traces may be evidenced by the presence of specific software files on the disc used for this purpose.
The algorithm for XMR withdrawal using multisig addresses has been proposed, from which funds can be withdrawn only when digital signatures of several persons are superimposed. The work of this algorithm in the test network Stagenet is modelled. It has been concluded that law enforcement agencies should focus on classical investigative measures to identify Monero users of interest. At the same time, there are effective mechanisms for documenting traces of work with the Monero payment system and proven methods for extracting passphrases to crypto-wallets and other sensitive information on the movement of funds in the Monero system from computer equipment.Проаналізовано криміналістичні, організаційні і технічні особливості роботи правоохоронних органів із криптовалютою Monero в контексті проведення досудового слідства й оперативно-розшукової діяльності. Описано розвиток системи Monero. Окреслено причини і тенденції використання Monero правопорушниками, а також показано схему роботи цієї платіжної системи, яка забезпечує її підвищену конфіденційність. Наведено приклади кримінальних правопорушень, під час яких здійснюється використання Monero. Розкрито функціонал OpenAlias для полегшення роботи з адресами Monero. Вивчено можливість ідентифікації учасників трансакцій Monero. Констатовано відсутність на сьогодні дієвих способів такої ідентифікації без знання публічної адреси та відповідних ключів, особливо якщо користувачі використовують додаткові захисні механізми типу підключення до TOR-мережі.
Розкрито особливості криміналістичного дослідження засобів комп’ютерної техніки, які використовувалися для роботи з Monero. Встановлено, що найбільш результативним є вивчення слідів роботи з Monero, що вилучаються з відповідних засобів комп’ютерної техніки особи, яка становить інтерес. Корисна інформація може зберігатися в оперативній пам’яті, на диску, частково у мережному трафіку. Визначено артефакти, на які слід звертати увагу під час проведення огляду та обшуку. Змодельовано атомарний обмін (Atomic Swaps) XMR для визначення слідової картини та визначення артефактів підвищеної уваги під час здійснення криміналістичних процедур. Про факт здійснення атомарного обміну для заплутування слідів може свідчити наявність на диску специфічних файлів програмного забезпечення, яке використовувалося із цією метою.
Запропоновано алгоритм вилучення XMR за допомогою multisig-адрес, з яких виводити кошти можливо тільки при накладанні цифрових підписів декількох осіб. Змодельовано роботу цього алгоритму в тестовій мережі Stagenet. Зроблено висновок, що правоохоронним органам для ідентифікації користувачів Monero, які становлять інтерес, слід зосередитися на класичних слідчо-оперативних заходах розслідування. Водночас існують дієві механізми документування слідів роботи із платіжної системою Monero та підтверджені методики вилучення із засобів комп’ютерної техніки парольних фраз до криптогаманців та іншої чутливої інформації щодо руху коштів у системі Monero
Хуліганство як проблема охорони громадського порядку в УРСР на початку 1950-х рр.
Get PDFThe article examines the topical and insufficiently studied in historical and legal science issue of the factors that caused hooliganism in the early 1950s, the level of this type of crime in the main regions of Ukraine at that time and some steps taken by the Ministry of Internal Affairs of the Ukrainian SSR to reduce hooliganism. Hooliganism occupied one of the main positions in the list of offences committed by young people. The factors of hooliganism had their roots in the years of war and post-war devastation, which were the childhood and adolescence of the majority of those who committed crimes under the relevant article “Hooliganism” of the Criminal Code of the Ukrainian SSR.
The complex events of this time certainly affected the psyche and psychology of these people: they saw violence in all its forms, often being brought up in the absence of their father, who was at the front. The famine of 1946–1947, malnutrition during the war, lack of proper living conditions, and often housing, also affected their psyche. Their educational and cultural levels were also insufficient. The age of these hooliganism perpetrators was 18-25 years old, which also influenced their behaviour and actions. The incompletely formed character and marginality inherent in young people generally played a negative role in their development as positive individuals. Homelessness and neglect of children and adolescents played a detrimental role in the escalation of hooliganism in the 1950s. The war and post-war devastation deformed the normal process of initial socialisation of children and adolescents, which had a detrimental effect on the set of social roles and cultural norms they learned and served as one of the reasons for the rise in hooliganism in peacetime. The amnesty of March 1953 did not improve the political situation in the country and only worsened the crime situation. Hooliganism became widespread among urban working-class youth, especially among the social group that lived in dormitories and worked on construction sites of industrial enterprises, i.e., was mostly unskilled labour.
The memorandum by the Minister of Internal Affairs of the Ukrainian SSR T. Strokach to the first secretary of the CPSU Central Committee O. Kyrychenko dated 30 September 1953 contains numerous facts of hooliganism in Donetsk, Kharkiv, Kryvyi Rih, Dniprodzerzhynsk, Sievierodonetsk and other cities of the republic. These facts show that hooliganism was often senseless and cruel, led to more serious crimes (murder, rape), and was usually committed while under the influence of alcohol. According to the criminal law doctrine of that time, it was believed that there were no socio-economic reasons for hooliganism, and that its manifestations arose as a result of shortcomings in law enforcement and youth education. But this was an erroneous point of view, an attempt to hide from the real problems.The article examines the topical and insufficiently studied in historical and legal science issue of the factors that caused hooliganism in the early 1950s, the level of this type of crime in the main regions of Ukraine at that time and some steps taken by the Ministry of Internal Affairs of the Ukrainian SSR to reduce hooliganism. Hooliganism occupied one of the main positions in the list of offences committed by young people. The factors of hooliganism had their roots in the years of war and post-war devastation, which were the childhood and adolescence of the majority of those who committed crimes under the relevant article “Hooliganism” of the Criminal Code of the Ukrainian SSR.
The complex events of this time certainly affected the psyche and psychology of these people: they saw violence in all its forms, often being brought up in the absence of their father, who was at the front. The famine of 1946–1947, malnutrition during the war, lack of proper living conditions, and often housing, also affected their psyche. Their educational and cultural levels were also insufficient. The age of these hooliganism perpetrators was 18-25 years old, which also influenced their behaviour and actions. The incompletely formed character and marginality inherent in young people generally played a negative role in their development as positive individuals. Homelessness and neglect of children and adolescents played a detrimental role in the escalation of hooliganism in the 1950s. The war and post-war devastation deformed the normal process of initial socialisation of children and adolescents, which had a detrimental effect on the set of social roles and cultural norms they learned and served as one of the reasons for the rise in hooliganism in peacetime. The amnesty of March 1953 did not improve the political situation in the country and only worsened the crime situation. Hooliganism became widespread among urban working-class youth, especially among the social group that lived in dormitories and worked on construction sites of industrial enterprises, i.e., was mostly unskilled labour.
The memorandum by the Minister of Internal Affairs of the Ukrainian SSR T. Strokach to the first secretary of the CPSU Central Committee O. Kyrychenko dated 30 September 1953 contains numerous facts of hooliganism in Donetsk, Kharkiv, Kryvyi Rih, Dniprodzerzhynsk, Sievierodonetsk and other cities of the republic. These facts show that hooliganism was often senseless and cruel, led to more serious crimes (murder, rape), and was usually committed while under the influence of alcohol. According to the criminal law doctrine of that time, it was believed that there were no socio-economic reasons for hooliganism, and that its manifestations arose as a result of shortcomings in law enforcement and youth education. But this was an erroneous point of view, an attempt to hide from the real problems.Досліджено актуальне та недостатньо вивчене в історико-правовій науці питання про фактори, які спричинили хуліганські прояви на початку 1950-х рр., рівень цього виду злочинності в основних регіонах тогочасної України та деякі кроки Міністерства внутрішніх справ УРСР щодо зменшення хуліганства. Хуліганство посідало одне з чільних місць у списку правопорушень, які вчинялися молоддю. Фактори хуліганства мали своє коріння ще в роки війни та повоєнної розрухи, на які припало дитинство та підлітковий вік більшості тих, хто скоював злочини за статтею «Хуліганство» Кримінального кодексу УРСР.
Складні події того часу, безумовно, вплинули на психіку та психологію вказаних людей: вони бачили насильство у всіх його проявах, часто виховувалися за відсутності батька, який був на фронті. Голод 1946–1947 рр., недоїдання в період війни, відсутність належних умов життя, а часто й житла теж вплинули на їхню психіку. Недостатніми були їхній освітній і культурний рівні. Вік осіб, які вчиняли хуліганські дії (18–25 років), теж впливав на їхню поведінку та вчинки. Не до кінця сформований характер та властива молоді маргінальність взагалі відігравали негативну роль у їхньому становленні як позитивних особистостей. Свою згубну роль в ескалації хуліганства 1950-х рр. відіграли безпритульність і бездоглядність дітей та підлітків. Війна й післявоєнна розруха деформували нормальний процес початкової соціалізації дітей і підлітків, що не могло не позначитися найзгубнішим чином на комплексі засвоєних ними соціальних ролей та культурних норм і стало однією з причин зростання хуліганства в мирний час. Амністія березня 1953 р. не сприяла покращенню політичної ситуації в державі і лише погіршила криміногенну. Хуліганство значно поширилося серед міської робітничої молоді, особливо тієї її соціальної групи, яка проживала в гуртожитках і працювала на будівництвах промислових підприємств, тобто була здебільшого некваліфікованою робочою силою.
Доповідна записка Міністра внутрішніх справ УРСР Т. А. Строкача першому секретареві ЦК КПРС О. І. Кириченку від 30 вересня 1953 р. містить численні факти вчинення хуліганства в Донецьку, Харкові, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Cєверодонецьку та інших містах республіки. Ці факти показують, що хуліганство часто мало безглуздий і жорстокий характер, призводило до вчинення більш тяжких злочинів (убивств, зґвалтувань), зазвичай здійснювалося у стані алкогольного сп’яніння. Відповідно до тогочасної кримінально-правової доктрини вважалося, що соціально-економічних причин для вчинення хуліганства немає, його прояви виникають у результаті недопрацювань органів охорони правопорядку та виховної роботи з молоддю. Але це була помилкова точка зору, спроба сховатися від реальних проблем
Діяльність інститутів та інституцій громадянського суспільства України в умовах особливих правових режимів
Get PDFThe activity of state institutions and civil society under special legal regimes differs from the general procedure for exercising their powers to some extent. This is due to both the conditions in which they operate and the regulatory and legal changes that are mainly aimed at regulating social relations in accordance with the realities of public life. Given the above, the purpose of the study was to determine the peculiarities of the activities of institutions and organisations of civil society in Ukraine under emergency legal regimes, in particular during martial law and the state of emergency.
It has been found that the main part of the legal framework for the establishment and development of civil society, which is the basis for the operation of its institutions and organisations under special legal regimes, is made up of constitutional provisions, but some of them may be limited for a certain period of time. Therefore, the doctrinal component of the development and functioning of civil society remains unchanged, but the substantive components of the fundamental, human rights, functional and institutional components are modified.
It has been determined that for the period of introduction of special legal regimes, some laws expand the scope of competence of public authorities in terms of their interaction with civil society institutions, as well as in terms of regulation of the latter\u27s activities.
The main measures taken to ensure national security in 2022-2023 under the legal regime of martial law and aimed at regulating the activities of civil society institutions and organisations include: regulating the grounds and procedure for terminating the activities of public associations, religious organisations, trade unions, and their associations; enshrining at the legislative level the areas of volunteer activity, simplifying the procedure for registering volunteers for the anti-terrorist operation and/or measures to ensure national security and defence, repulse and deter the armed aggression of the russian federation; the procedure for the activities of these institutions; adopting the Law of Ukraine "On media" to stimulate a competitive environment, equality and independence of the media and to protect the national interests of Ukraine and the rights of users of media services, etc. At the same time, some of the provisions formulated and adopted are not exemplary, as some of them contradict each other, which requires further research to eliminate legal conflicts and ultimately improve the activities of civil society institutions and institutions under special legal regimes.The activity of state institutions and civil society under special legal regimes differs from the general procedure for exercising their powers to some extent. This is due to both the conditions in which they operate and the regulatory and legal changes that are mainly aimed at regulating social relations in accordance with the realities of public life. Given the above, the purpose of the study was to determine the peculiarities of the activities of institutions and organisations of civil society in Ukraine under emergency legal regimes, in particular during martial law and the state of emergency.
It has been found that the main part of the legal framework for the establishment and development of civil society, which is the basis for the operation of its institutions and organisations under special legal regimes, is made up of constitutional provisions, but some of them may be limited for a certain period of time. Therefore, the doctrinal component of the development and functioning of civil society remains unchanged, but the substantive components of the fundamental, human rights, functional and institutional components are modified.
It has been determined that for the period of introduction of special legal regimes, some laws expand the scope of competence of public authorities in terms of their interaction with civil society institutions, as well as in terms of regulation of the latter\u27s activities.
The main measures taken to ensure national security in 2022-2023 under the legal regime of martial law and aimed at regulating the activities of civil society institutions and organisations include: regulating the grounds and procedure for terminating the activities of public associations, religious organisations, trade unions, and their associations; enshrining at the legislative level the areas of volunteer activity, simplifying the procedure for registering volunteers for the anti-terrorist operation and/or measures to ensure national security and defence, repulse and deter the armed aggression of the russian federation; the procedure for the activities of these institutions; adopting the Law of Ukraine "On media" to stimulate a competitive environment, equality and independence of the media and to protect the national interests of Ukraine and the rights of users of media services, etc. At the same time, some of the provisions formulated and adopted are not exemplary, as some of them contradict each other, which requires further research to eliminate legal conflicts and ultimately improve the activities of civil society institutions and institutions under special legal regimes.Діяльність інститутів держави та громадянського суспільства в умовах особливих правових режимів певною мірою відрізняється від загального порядку реалізації їхніх повноважень. Це зумовлено як умовами, в яких вони функціонують, так і нормативно-правовими змінами, що здебільшого спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до тих реалій, які мають місце в суспільному житті. З урахуванням викладеного метою дослідження стало визначення особливостей діяльності інститутів та інституцій громадянського суспільства України в умовах надзвичайних правових режимів, зокрема під час дії воєнного та надзвичайного станів. Задля досягнення цієї мети використано методи аналізу та синтезу, порівняльно-правовий метод, системно-структурний, методи системного аналізу та прогнозування.
З’ясовано, що магістральну частину в сукупності правових засад побудови та розвитку громадянського суспільства, які є підґрунтям для забезпечення діяльності його інститутів та інституцій в умовах особливих правових режимів, становлять конституційні положення, проте деякі з них можуть обмежуватися на певний строк. Тобто незмінним залишається доктринальний компонент розвитку та функціонування громадянського суспільства, однак видозмінюються змістовні складові засадничого, правозахисного, функціонального й інституційного компонентів.
Визначено, що на період уведення особливих правових режимів деякими законами розширюються межі компетенції органів державної влади щодо їхньої взаємодії з інститутами громадянського суспільства, а також щодо врегулювання діяльності останніх.
До основних заходів, ужитих задля забезпечення національної безпеки протягом 2022–2023 рр. в умовах дії правового режиму воєнного стану та спрямованих на врегулювання діяльності інститутів та інституцій громадянського суспільства, належать: унормування підстав та порядку припинення діяльності громадських об’єднань, релігійних організацій, профспілок, їх об’єднань; закріплення на законодавчому рівні напрямів волонтерської діяльності, спрощення порядку реєстрації волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації; порядок діяльності означених інституцій; ухвалення Закону України «Про медіа» з метою стимулювання конкурентного середовища, рівноправності й незалежності медіа та задля захисту національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів тощо. Водночас деякі зі сформульованих і прийнятих положень не є взірцевими, адже певні з них суперечать одне одному, що потребує проведення подальших досліджень з метою усунення юридичних колізій і врешті-решт удосконалення діяльності інститутів та інституцій громадянського суспільства в умовах дії особливих правових режимів
Покращення публікаційної активності українських учених: проблематика, шляхи вирішення, використання математико-статистичних методів
Get PDFMany Ukrainian and foreign scholars have been studying the problems of financing scientific activities for a long time. Moreover, such issues are even raised in the works of scholars from developed Western countries. The range of such studies is extremely wide: from analysing problems and violations of the above-mentioned principles of law to modelling innovative grant support systems, including those that model an equal and fair system. Foreign scientists mostly focus on the specifics of grant provision and its impact, improvement and innovation of the financial resource allocation system in the field of science, etc. In Ukraine, the vast majority of research is concerned with the comparative characteristics of the share of the gross domestic product allocated to science funding, general problems of international cooperation with foreign grant providers, improvement of the system of financial resources allocation in the field of science, etc. Unfortunately, no attention has been paid to specific mechanisms of rewarding publications in leading foreign scientific journals. This issue is no less important, since individual support for publication activity is a powerful “lever of encouragement” for researchers and academic staff, which directly affects the results of a particular institution in the chain of international and national rankings. In addition, such support contributes to the development of science, scientific and technological progress, and raises the country’s rating in the international arena.
The article is devoted to the formulation of possible ways of solving the problem of proper State support and funding for publications of Ukrainian scholars in leading foreign professional journals in accordance with the following criteria: equal rights and opportunities to receive funding for publications in foreign professional journals from the State, regardless of age, gender, race, nationality, religious beliefs, social and property status, place of work, research topic, etc. funding for foreign professional publications is provided only to the scientist personally without the mediation of the institution where he/she works or third parties in order to increase his/her scientific efficiency and quality, to popularize Ukrainian science and to attract competitive international professionals to science; the funding of foreign professional publications should be set transparently.
The mechanism for calculating the relevant funding has been formed. The definitions of the concepts “mechanism of state support and financing of publications of Ukrainian scientists in foreign professional journals included in leading international databases”, “leading international databases” and “foreign professional journal” have been proposed. The article analyses the publication activity (1996–2022) of Ukrainian scientists in scientific journals indexed in the international scientometric database Scopus.Many Ukrainian and foreign scholars have been studying the problems of financing scientific activities for a long time. Moreover, such issues are even raised in the works of scholars from developed Western countries. The range of such studies is extremely wide: from analysing problems and violations of the above-mentioned principles of law to modelling innovative grant support systems, including those that model an equal and fair system. Foreign scientists mostly focus on the specifics of grant provision and its impact, improvement and innovation of the financial resource allocation system in the field of science, etc. In Ukraine, the vast majority of research is concerned with the comparative characteristics of the share of the gross domestic product allocated to science funding, general problems of international cooperation with foreign grant providers, improvement of the system of financial resources allocation in the field of science, etc. Unfortunately, no attention has been paid to specific mechanisms of rewarding publications in leading foreign scientific journals. This issue is no less important, since individual support for publication activity is a powerful “lever of encouragement” for researchers and academic staff, which directly affects the results of a particular institution in the chain of international and national rankings. In addition, such support contributes to the development of science, scientific and technological progress, and raises the country’s rating in the international arena.
The article is devoted to the formulation of possible ways of solving the problem of proper State support and funding for publications of Ukrainian scholars in leading foreign professional journals in accordance with the following criteria: equal rights and opportunities to receive funding for publications in foreign professional journals from the State, regardless of age, gender, race, nationality, religious beliefs, social and property status, place of work, research topic, etc. funding for foreign professional publications is provided only to the scientist personally without the mediation of the institution where he/she works or third parties in order to increase his/her scientific efficiency and quality, to popularize Ukrainian science and to attract competitive international professionals to science; the funding of foreign professional publications should be set transparently.
The mechanism for calculating the relevant funding has been formed. The definitions of the concepts “mechanism of state support and financing of publications of Ukrainian scientists in foreign professional journals included in leading international databases”, “leading international databases” and “foreign professional journal” have been proposed. The article analyses the publication activity (1996–2022) of Ukrainian scientists in scientific journals indexed in the international scientometric database Scopus.Вивченням проблематики фінансування наукової діяльності протягом тривалого часу займаються чимало як українських, так і зарубіжних учених. Причому така проблематика постає навіть у роботах науковців із розвинених західних держав. Спектр таких досліджень надзвичайно широкий: від аналізу проблем і порушень згаданих вище принципів права до моделювання інноваційних систем грантової підтримки, враховуючи такі, що моделюють рівноправну справедливу систему. Зарубіжні вчені здебільшого приділяють увагу дослідженням особливостей надання грантів та їх впливу, вдосконаленню та інноваціям системи розподілу фінансових ресурсів у сфері науки тощо. В Україні переважна більшість наукових досліджень стосується порівняльної характеристики частки внутрішнього валового продукту, яка виділяється на фінансування науки, загальних проблем міжнародної співпраці з іноземними надавачами грантової підтримки, вдосконалення системи розподілу фінансових ресурсів у сфері науки тощо. На жаль, конкретним механізмам винагороди за публікації у провідних іноземних наукових виданнях належної уваги не приділялось. Це питання є не менш важливим, оскільки індивідуальна підтримка публікаційної активності являє собою потужний «важіль заохочення» наукових та науково-педагогічних працівників, прямим наслідком якого є вплив на результати тієї чи іншої установи в ланцюгу міжнародних та всеукраїнських рейтингів. Крім того, така підтримка сприяє розвитку науки, науково-технічному прогресу і підвищенню рейтингу держави на міжнародній арені.
Статтю присвячено формулюванню можливих шляхів вирішення проблеми належної державної підтримки та фінансування публікацій українських учених у провідних закордонних фахових виданнях відповідно до таких критеріїв: рівні права та можливості на отримання фінансування публікацій у закордонних фахових виданнях з боку держави, незважаючи на вік, стать, расу, національність, релігійні переконання, соціальний, майновий стан, місце роботи, тематику досліджень тощо; фінансування за наявність закордонних фахових публікацій надається лише особисто вченому без посередництва установи, де він працює, чи третіх осіб задля підвищення його наукової ефективності та якості, популяризації української науки та залучення до науки конкурентоспроможних професіоналів міжнародного рівня; суми фінансування закордонних фахових публікацій встановлюються прозоро.
Сформовано механізм обчислення відповідного фінансування. Запропоновано визначення понять «механізм державної підтримки та фінансування публікацій українських учених у зарубіжних фахових виданнях, включених до провідних міжнародних баз даних», «провідні міжнародні бази даних» та «закордонне фахове видання». Проаналізовано публікаційну активність (1996–2022) українських учених у наукових виданнях, що індексуються в міжнародній наукометричній базі даних Scopus
Концепції розуміння сутності категорії «зловживання правом»
Get PDFThe research is devoted to defining the essence of the abuse of rights and highlighting the main concepts for understanding this category. It has been emphasized that in the legal literature the issue of the abuse of rights is considered ambiguously, and the publication authors have different opinions on this subject. There is a view that the very term “abuse of rights” is controversial. Approaches to understanding the essence of the category of “abuse of rights” are divided into two broad groups depending on the theory of right origin that is used to study this manifestation. Thus, supporters of the natural law theory consider the abuse of rights as a certain ethical minimum of a subject\u27s behaviour, which allows him or her to commit certain actions for which he or she will not be held legally liable. Supporters of the positivist theory generally deny the existence of the category of “abuse of rights” because there is no clear definition of this concept at the regulatory level.
It has been identified the main signs of abuse of rights. Therefore, it has been noted that abuse of rights balances on a fine line with an offense. It is enough to take a minor step, and in some cases the reflection of the act committed by the subject can be found in the relevant article of the Criminal Code, which turns legally neutral behaviour into an offense.
Exploring the issues of approaches put forward by researchers to understanding the essence of the category “abuse of rights”, it is possible to distinguish the following concepts: abuse of rights does not exist; abuse of rights is socially harmful behavior which, however, does not violate the law; moral principle, performance of lawful behaviour; exercise of rights contrary to their purpose; types of abuse: those that are not characterized by obvious unlawfulness, which is expressed in the socially harmful behaviour of an authorized person who relies on a subjective right belonging to him/her; a type of legal nihilism; a special type of offense; a form of exercising a right contrary to its purpose, goal, social function or interests of other subjects.Определены основные подходы к пониманию понятия «злоупотребление правом» в отечественной науке. Отмечено, что неоднозначное восприятие рассматриваемого правового явления обуславливает потребность в четком определении его правовой природы и сущности. Приведены основные характеристики, благодаря которым понятие «злоупотребление правом» отличается от понятий «противоправное действие» и «правомерное поведение». Выделены юридическая и субъективная предпосылки злоупотребления правом. Перечислены обстоятельства, наличие которых способствует возможности злоупотребления правом, выделены его ключевые признаки. На основе систематизации различных научных взглядов на проблему злоупотребления правом выделены основные концепции, на основе которых рассматривается его юридическая природа.Визначено основні підходи до розуміння поняття «зловживання правом» у вітчизняній науковій думці. Наголошено, що неоднозначне сприйняття цього правового явища зумовлює потребу в чіткому визначенні його правової природи та сутності. Наведено основні характеристики, завдяки яким поняття «зловживання правом» відрізняється від понять «протиправна дія» та «правомірна поведінка». Виокремлено юридичну та суб’єктивну передумови зловживання правом. Перелічено обставини, наявність яких сприяє можливості зловживання правом, окреслено його ключові ознаки. На основі систематизації різних наукових поглядів щодо проблеми зловживання правом виокремлено основні концепції, на основі яких розглядається його юридична природа