Law and Safety (E-Journal - Kharkiv National University of Internal Affairs) / Право і безпека (Харківський національний університет внутрішніх справ)
Not a member yet
673 research outputs found
Sort by
Депутатський запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю в Україні: нагальне питання сьогодення
Get PDFThe article is devoted to the study of the peculiarities of a People’s Deputy of Ukraine’s request to banking institutions with the purpose of obtaining information containing bank secrecy.
It is emphasized that today information is an important resource for socio-economic, technological and cultural development. In addition, information is defined as the most important civilisational value and has a dominant status. Considering this, the institute of bank secrecy is a mandatory attribute of the legal system of the State, the content of which is determined by the peculiarities of economic and legal doctrine and the formation of the regulatory framework. The author analyses the system of legal acts which regulate the proper functioning of the legal regime of banking secrecy. The main ways in which banks are obliged to ensure the preservation of bank secrecy are identified. Attention is focused on the regulatory framework that establishes an comprehensive list of grounds for obtaining information containing bank secrecy and the bodies entitled to receive such information.
The two main positions on the need to provide the People’s Deputies with the right to obtain information constituting bank secrecy are outlined. Representatives of the first position focus on the fact that People’s Deputies should not have access to bank secrecy; the representatives of the second one, on the contrary, justify their position by the necessity and competence of People’s Deputies to receive such information. Each of the parties relies on the current legislation of Ukraine to argue its views. The final point on the resolution of this issue was established only by the decision of the Constitutional Court of Ukraine.
It has been established that the possibility of a request by a People’s Deputy of Ukraine to a banking institution to obtain confidential information is provided for in the current legislation, but only within clearly defined limits, namely: the information is necessary for the legislative work; the issues under consideration and related to obtaining such information should be within the powers of the Verkhovna Rada of Ukraine.
It is noted that a request to banking institutions to obtain information with restricted access under a certain procedure may be submitted either individually or through the activities of the Verkhovna Rada of Ukraine committees.The article is devoted to the study of the peculiarities of a People’s Deputy of Ukraine’s request to banking institutions with the purpose of obtaining information containing bank secrecy.
It is emphasized that today information is an important resource for socio-economic, technological and cultural development. In addition, information is defined as the most important civilisational value and has a dominant status. Considering this, the institute of bank secrecy is a mandatory attribute of the legal system of the State, the content of which is determined by the peculiarities of economic and legal doctrine and the formation of the regulatory framework. The author analyses the system of legal acts which regulate the proper functioning of the legal regime of banking secrecy. The main ways in which banks are obliged to ensure the preservation of bank secrecy are identified. Attention is focused on the regulatory framework that establishes an comprehensive list of grounds for obtaining information containing bank secrecy and the bodies entitled to receive such information.
The two main positions on the need to provide the People’s Deputies with the right to obtain information constituting bank secrecy are outlined. Representatives of the first position focus on the fact that People’s Deputies should not have access to bank secrecy; the representatives of the second one, on the contrary, justify their position by the necessity and competence of People’s Deputies to receive such information. Each of the parties relies on the current legislation of Ukraine to argue its views. The final point on the resolution of this issue was established only by the decision of the Constitutional Court of Ukraine.
It has been established that the possibility of a request by a People’s Deputy of Ukraine to a banking institution to obtain confidential information is provided for in the current legislation, but only within clearly defined limits, namely: the information is necessary for the legislative work; the issues under consideration and related to obtaining such information should be within the powers of the Verkhovna Rada of Ukraine.
It is noted that a request to banking institutions to obtain information with restricted access under a certain procedure may be submitted either individually or through the activities of the Verkhovna Rada of Ukraine committees.Статтю присвячено дослідженню особливостей запиту народного депутата України до банківських установ з метою отримання інформації, яка становить банківську таємницю.
Наголошено, що сьогодні інформація є важливим ресурсом для соціально-економічного, технологічного та культурного розвитку. Крім того, інформація визначається як найважливіша цивілізаційна цінність і має домінуючий статус. З огляду на це інститут банківської таємниці є обов’язковим атрибутом правової системи держави, зміст якої зумовлюється особливостями економіко-правової доктрини і формуванням нормативної бази. Проаналізовано систему нормативно-правових актів, якими регулюється належне функціонування правового режиму банківської таємниці. Визначено основні шляхи, за допомогою яких банки зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці. Акцентовано увагу на нормативних засадах, які встановлюють вичерпний перелік підстав для отримання інформації, що містить банківську таємницю, та органів, які мають право на отримання такої інформації.
Окреслено основні позиції щодо необхідності надання народним депутатам права на отримання інформації, що становить банківську таємницю. Представники першої акцентують свою увагу на тому, що народні депутати не повинні отримувати доступ до банківської таємниці; виразники другої навпаки обґрунтовують свою позицію необхідністю і правомочністю отримання народними депутатами такої інформації. Аргументуючи свої погляди, кожна зі сторін спирається на чинне законодавство України. Крапка у вирішенні цього питання була поставлена лише за допомогою рішення Конституційного Суду України.
Встановлено, що можливість запиту з боку народного депутата України до банківської установи щодо отримання конфіденційної інформації передбачена в чинному законодавстві, однак лише в чітко визначених межах, а саме: інформація необхідна для проведення законопроєктної роботи; питання, що розглядаються і пов’язані з отриманням такої інформації мають бути віднесені до повноважень Верховної Ради України.
Зауважено, що запит до банківських установ з метою отримання інформації з обмеженим доступом за певною процедурою може вчинятися одноосібно або через діяльність комітетів Верховної Ради України
Зміни у правовому регулюванні розслідування кримінальних проваджень під час воєнного стану
Get PDFRussia’s full-scale war against Ukraine has caused changes in the everyday life of Ukrainians, as well as in the functioning of state bodies and institutions. This has led to relevant amendments and additions to a number of legal acts, including criminal procedure legislation. The rules governing pre-trial investigation and court proceedings under martial law have also been amended. However, the analysis of the Criminal Procedure Code of Ukraine shows that some of the innovations are generally positive, but certain aspects of legal regulation may raise doubts and concerns, and are quite controversial and controversial.
Under the new rules of pre-trial investigation, investigators and prosecutors can reduce the role of defence counsel, and are allowed not to involve them in all stages of the process or to do so via audio and video conferencing. However, this practice may limit the ability of defence counsel to perform their duties, as they will not be able to be at the scene and will not be able to effectively defend their client at all stages of the investigation. Under the proposed amendments, the prosecutor will receive powers that previously belonged only to the investigating judge, if circumstances make it impossible for the latter to perform his or her duties. However, the law does not provide a clear list of such situations, so the prosecutor will decide whether the investigating judge can perform his or her functions. This leads to a lack of judicial control over the observance of human and civil rights and freedoms and puts the defence at a disadvantageIn addition, such amendments directly violate Article 124 of the Constitution of Ukraine, which prohibits the delegation of court functions and their appropriation by other bodies or officials.
The investigator and prosecutor may obtain evidence of a person\u27s guilt, which may contradict his or her rights and freedoms. Nevertheless, the court has no right to disregard such evidence, which may lead to possible abuse by the investigator and prosecutor, which may result in human rights violations and unfair sentences.
The heads of the prosecutor\u27s office and pre-trial investigation bodies are entitled to seize the property of suspects or accused persons without a trial. However, if the criminal proceedings are subsequently closed or the person is found not guilty, the law does not require the return of such property or compensation for its value. This can lead to mass deprivation of property without the possibility of return.
In this context, there is a need to eliminate legislative conflicts for effective and unambiguous practical implementation of legislative provisions for the purpose of investigating criminal proceedings under martial law.Russia’s full-scale war against Ukraine has caused changes in the everyday life of Ukrainians, as well as in the functioning of state bodies and institutions. This has led to relevant amendments and additions to a number of legal acts, including criminal procedure legislation. The rules governing pre-trial investigation and court proceedings under martial law have also been amended. However, the analysis of the Criminal Procedure Code of Ukraine shows that some of the innovations are generally positive, but certain aspects of legal regulation may raise doubts and concerns, and are quite controversial and controversial.
Under the new rules of pre-trial investigation, investigators and prosecutors can reduce the role of defence counsel, and are allowed not to involve them in all stages of the process or to do so via audio and video conferencing. However, this practice may limit the ability of defence counsel to perform their duties, as they will not be able to be at the scene and will not be able to effectively defend their client at all stages of the investigation. Under the proposed amendments, the prosecutor will receive powers that previously belonged only to the investigating judge, if circumstances make it impossible for the latter to perform his or her duties. However, the law does not provide a clear list of such situations, so the prosecutor will decide whether the investigating judge can perform his or her functions. This leads to a lack of judicial control over the observance of human and civil rights and freedoms and puts the defence at a disadvantageIn addition, such amendments directly violate Article 124 of the Constitution of Ukraine, which prohibits the delegation of court functions and their appropriation by other bodies or officials.
The investigator and prosecutor may obtain evidence of a person\u27s guilt, which may contradict his or her rights and freedoms. Nevertheless, the court has no right to disregard such evidence, which may lead to possible abuse by the investigator and prosecutor, which may result in human rights violations and unfair sentences.
The heads of the prosecutor\u27s office and pre-trial investigation bodies are entitled to seize the property of suspects or accused persons without a trial. However, if the criminal proceedings are subsequently closed or the person is found not guilty, the law does not require the return of such property or compensation for its value. This can lead to mass deprivation of property without the possibility of return.
In this context, there is a need to eliminate legislative conflicts for effective and unambiguous practical implementation of legislative provisions for the purpose of investigating criminal proceedings under martial law.Повномасштабна війна росії проти України зумовила зміни в повсякденному житті українців, а також у функціонуванні державних органів та установ. Це спричинило внесення відповідних змін і доповнень до низки нормативно-правових актів, зокрема до кримінального процесуального законодавства. Норми, що регулюють порядок проведення досудового розслідування та судового провадження в умовах воєнного стану, також зазнали змін. Проте проведений аналіз Кримінального процесуального кодексу України свідчить про те, що деякі нововведення в цілому є позитивними, однак певні аспекти правового регулювання можуть викликати сумніви і застереження та є доволі дискусійними й суперечливими.
За новими правилами досудового розслідування слідчі та прокурори можуть зменшити роль захисника, їм дозволено не залучати його до всіх етапів цього процесу або робити це за допомогою аудіо- та відеоконференцій. Однак така практика може обмежити можливості захисника у виконанні своїх обов’язків, оскільки він не зможе бути на місці події та не матиме можливості ефективно захищати свого клієнта на всіх етапах розслідування. Згідно з пропонованими змінами прокурор отримує повноваження, що раніше належали лише слідчому судді, якщо обставини унеможливлюють останньому виконання своїх обов’язків. Однак закон не надає чіткого переліку таких ситуацій, тому прокурор сам буде вирішувати, чи може слідчий суддя здійснювати свої функції. Це призводить до відсутності судового контролю за дотриманням прав і свобод людини та громадянина і ставить сторону захисту в невигідне становище. До того ж такі зміни прямо порушують вимоги ст. 124 Конституції України, яка забороняє делегування функцій судів, а також привласнення їх іншими органами або посадовими особами.
Слідчий та прокурор можуть отримувати докази винуватості особи, що може суперечити її правам та свободам. Незважаючи на це, суд не має права не враховувати такі докази, що може призвести до можливих зловживань із боку слідчого та прокурора і до порушень прав людини та несправедливих вироків.
Керівникам прокуратури та органів досудового слідства надано право на примусове вилучення майна підозрюваних або обвинувачених без проведення суду. Проте якщо кримінальне провадження буде закрите в подальшому або особу визнають невинною, то закон не вимагає повернення такого майна або компенсації його вартості. Це може спричинити масове позбавлення осіб майна без можливості повернення.
У контексті зазначеного існує необхідність усунення законодавчих колізій для ефективної та однозначної практичної реалізації законодавчих норм із метою розслідування кримінального провадження під час воєнного стану
Фінансова безпека як чинник воєнної безпеки
Get PDFConsidering that ensuring the stability, reliability and efficiency of the financial system is a prerequisite for the country\u27s defence capability, it has been noted that these positions are the basis for the interdependence of military and financial security. The essence, place and importance of financial security as a condition for ensuring military security have been investigated. The components of the military security system and the impact of the financial system on their functioning have been analysed. The author\u27s own definition of the “financial security” concept and elements of the State’s financial security system have been proposed. The challenges and threats to the financial system of the State under martial law and the tasks of ensuring its stability, invincibility and effective functioning are considered. Based on the analysis of the Economic Security Strategy of Ukraine, it has been found that the state of the country’s financial security is assessed as unsatisfactory. It has been noted that the constant deficit of the state budget and the associated significant debt burden, insufficient development of long-term investment lending to the economy and the stock market, the growth of economic crime, and low financial culture in society are negative factors affecting the state of the financial system. It has been noted that different academic opinions on the constituent elements of financial security depend on the object of consideration. It has been noted that scientific analysis of financial security as a categorical institution has a significant impact not only on ensuring the country’s defence capability, but also on substantiating the current tasks of its organisational and legal support at the State level. General scientific theoretical methods have been used: system analysis aimed at identifying the object and subject of research, in particular, public finance; abstract and logical method – to provide scientifically sound generalisations and conclusions on the problems of legal regulation of financial security as a factor influencing military security and to define financial security measures as means of protecting the interests of a person and the State. The institutional, instrumental and functional components of financial security have been clarified. Attention has been drawn to the need to reform the system of state financial control bodies and improve the legal framework for monitoring public financial resources. It has been proved that there is a need for legislative regulation of relations on the circulation of public financial resources, and the directions of their orientation towards the actual tasks of ensuring military security have been substantiated.Исследованы сущность, место и значение финансовой безопасности как условия обеспечения военной безопасности. Проанализированы составляющие системы военной безопасности и влияние финансовой системы на их функционирование. Предложено авторское определение термина «финансовая безопасность» и элементов системы финансовой безопасности государства. Рассмотрены вызовы и угрозы состоянию финансовой системы государства в условиях военного положения и задачи обеспечения его устойчивости, несокрушимости и эффективного функционирования. Установлены институциональные, инструментальные и функциональные составляющие финансовой безопасности. Указано на необходимость реформирования системы органов государственного финансового контроля и усовершенствования правовых основ проведения мониторинга публичных финансовых ресурсов. Доказана необходимость законодательного урегулирования отношений по обращению публичных финансовых ресурсов и обоснованы пути их направления на актуальные задачи обеспечения военной безопасности.Досліджено сутність, місце та значення фінансової безпеки як умови забезпечення воєнної безпеки. Проаналізовано складові системи воєнної безпеки та вплив фінансової системи на їхнє функціонування. Запропоновано авторську дефініцію поняття «фінансова безпека» й елементи системи фінансової безпеки держави. Розглянуто виклики та загрози фінансовій системі держави в умовах воєнного стану та завдання щодо забезпечення її стійкості, незламності й ефективного функціонування. З’ясовано інституціональні, інструментальні та функціональні складові фінансової безпеки. Звернено увагу на потребу реформування системи органів державного фінансового контролю та вдосконалення правових засад проведення моніторингу публічних фінансових ресурсів. Наголошено на потребі законодавчого врегулювання відносин з обігу публічних фінансових ресурсів та обґрунтовано шляхи їх спрямування на актуальні завдання щодо забезпечення воєнної безпеки
Вплив децентралізації на швидкість надання адміністративних послуг в умовах війни
Get PDFThe article focuses on the disclosure of the content of administrative services under the impact of decentralisation and the activities of relevant bodies aimed at ensuring human and civil rights and freedoms, interests of legal entities in wartime, and identifying factors affecting the speed of their provision. It has been noted that, in order to improve the quality and speed of administrative service provision in the context of war under the influence of decentralisation, the issue of decentralisation of powers to provide administrative services at the level of local self-government bodies is becoming particularly relevant, in particular through the instruments of delegation, transfer of powers and budget revenues from state bodies to local self-government bodies.
It has been noted that the legal institution of administrative services is a system of relatively separate and interrelated legal provisions which regulate relations arising in the course of exercising subjective rights of an individual or a legal entity (at their request) in the course of public authority activities of an administrative body. Administrative services as part of public are provided by executive authorities and local self-government bodies. Their provision is related to the exercise of power.
On the basis of the analysis of scholars’ scientific positions, the terms “public service”, “administrative and legal instrument”, “administrative service” have been studied. The factors affecting the speed of providing quality basic administrative services under the influence of decentralisation in the context of war have been identified, and the general prospects for the development of the administrative service delivery system have been determined, in particular: regulation of payment for administrative services, deregulation and administrative simplification to reduce the number of administrative services and simplify the procedures for providing specific services. The importance of information exchange between electronic registers, the possibility of using electronic services throughout the country, and optimising the distribution of powers between different levels of public administration has been emphasised.Сосредоточено внимание на раскрытии содержания предоставления административных услуг под влиянием децентрализации и деятельности соответствующих органов, направленной на обеспечение прав и свобод человека и гражданина, интересов юридических лиц в условиях войны, и определение факторов, влияющих на скорость их предоставления. На основании анализа научных позиций ученых исследованы термины «публичная услуга», «административно-правовой инструмент», «административная услуга». Установлено факторы, влияющие на скорость предоставления качественных базовых административных услуг под влиянием децентрализации в условиях войны.Зосереджено увагу на розкритті змісту надання адміністративних послуг під впливом децентралізації та діяльності відповідних органів, спрямованої на забезпечення прав і свобод людини та громадянина, інтересів юридичних осіб в умовах війни, та визначенні чинників, що впливають на швидкість їх надання. На підставі аналізу наукових позицій учених досліджено терміни «публічна послуга», «адміністративно-правовий інструмент», «адміністративна послуга». Визначено чинники, що впливають на швидкість надання якісних базових адміністративних послуг під впливом децентралізації в умовах війни
Якість судового рішення у справах про булінг у закладах професійної освіти
No full textThe positions of scholars on the concept of “judicial decision quality” have been examined. Criteria for a high-quality judicial decision include justice, timeliness, justification, clarity, clear language, and an accessible style. The researchers also distinguish between objective (legal training, legal experience, qualification requirements for judicial candidates, opportunities for practicing judges to improve their skills, mechanisms for monitoring the work of judges, unrestricted public access to judicial decisions, the role of legal science in analysing judicial decisions) and subjective (the judge’s personality, salary, social guarantees, working conditions and ability to organise their work) factors that affect the quality of a judicial decision. The summaries of judicial practice and analytical work on the application of the Supreme Court’s legislation focus on the following requirements for the quality of drafting and execution of court decisions in cases on administrative offences: execution of a judicial decision with strict compliance by the court with the requirements established by law to its form and content, compliance with the legislation on the language of legal proceedings.
Normative legal acts aimed at developing a unified approach to understanding the quality of judicial decisions have been analysed. Requirements for determining the quality of a judicial decisiont are considered in the Conclusion of the Advisory Council of European Judges No. 11 (2008) on the quality of judicial decisions, including external environment – legislation and economic and social context (legislation, resources, actors in the judicial system and legal education), internal environment - professionalism, procedural rules, case consideration and decision-making (professionalism of the judge, procedural rules and case management, case consideration in court, elements inextricably linked to decision-making).
Judicial decisions in cases of bullying in vocational education institutions adopted in accordance with the provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offences are considered with regard to the presence or absence of requirements for the quality of judicial decisions. It has been established that a certain number of judgements do not have the components of judicial quality.
Shortcomings of the current legislation on administrative offences have been highlighted. In particular, the outdated provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offences; the absence of an article that would provide for the adoption of rulings by courts in the name of Ukraine in cases of administrative offences, etc.
The article analyses the judicial decisions made by courts in the period from 2019 to 2021 in cases on administrative offences involving bullying of participants in the educational process in vocational education institutions in terms of their clarity (comprehensibility) and validity. It has been highlighted that most judicial decisions contain an exhaustive list of evidence in the case; the courts comply with the requirement to find out whether an administrative offence has been committed, whether the person is guilty of committing it, whether he or she is subject to administrative liability, etc..The positions of scholars on the concept of “judicial decision quality” have been examined. Criteria for a high-quality judicial decision include justice, timeliness, justification, clarity, clear language, and an accessible style. The researchers also distinguish between objective (legal training, legal experience, qualification requirements for judicial candidates, opportunities for practicing judges to improve their skills, mechanisms for monitoring the work of judges, unrestricted public access to judicial decisions, the role of legal science in analysing judicial decisions) and subjective (the judge’s personality, salary, social guarantees, working conditions and ability to organise their work) factors that affect the quality of a judicial decision. The summaries of judicial practice and analytical work on the application of the Supreme Court’s legislation focus on the following requirements for the quality of drafting and execution of court decisions in cases on administrative offences: execution of a judicial decision with strict compliance by the court with the requirements established by law to its form and content, compliance with the legislation on the language of legal proceedings.
Normative legal acts aimed at developing a unified approach to understanding the quality of judicial decisions have been analysed. Requirements for determining the quality of a judicial decisiont are considered in the Conclusion of the Advisory Council of European Judges No. 11 (2008) on the quality of judicial decisions, including external environment – legislation and economic and social context (legislation, resources, actors in the judicial system and legal education), internal environment - professionalism, procedural rules, case consideration and decision-making (professionalism of the judge, procedural rules and case management, case consideration in court, elements inextricably linked to decision-making).
Judicial decisions in cases of bullying in vocational education institutions adopted in accordance with the provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offences are considered with regard to the presence or absence of requirements for the quality of judicial decisions. It has been established that a certain number of judgements do not have the components of judicial quality.
Shortcomings of the current legislation on administrative offences have been highlighted. In particular, the outdated provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offences; the absence of an article that would provide for the adoption of rulings by courts in the name of Ukraine in cases of administrative offences, etc.
The article analyses the judicial decisions made by courts in the period from 2019 to 2021 in cases on administrative offences involving bullying of participants in the educational process in vocational education institutions in terms of their clarity (comprehensibility) and validity. It has been highlighted that most judicial decisions contain an exhaustive list of evidence in the case; the courts comply with the requirement to find out whether an administrative offence has been committed, whether the person is guilty of committing it, whether he or she is subject to administrative liability, etc..Досліджено позиції науковців щодо розуміння поняття «якість судового рішення». Так, критеріями якісного судового рішення є правосудність, своєчасність, вмотивованість, чіткість, чиста мова та доступний стиль. Дослідники також розрізняють об’єктивні (юридична підготовка, юридичний досвід, кваліфікаційні вимоги до кандидатів у судді, можливості для практикуючих суддів підвищувати свою кваліфікацію, механізми контролю за роботою суддів, необмежений доступ громадськості до судових рішень, роль юридичної науки в аналізі судових рішень) та суб’єктивні (особистість судді, розмір заробітної плати, соціальні гарантії, умови праці та вміння організувати свою роботу) фактори, які впливають на якість судового рішення. В узагальненнях судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду акцентується увага на таких вимогах до якості складання й оформлення судових рішень у справах про адміністративні правопорушення: оформлення судового рішення з неухильним дотриманням судом встановлених законом вимог до його форми й змісту, дотримання законодавства про мову судочинства.
Проаналізовано нормативно-правові акти щодо вироблення єдиного підходу до розуміння якості судових рішень. Розглянуто вимоги, що висувають до судового рішення для з’ясування його якості, у Висновку Консультативної ради європейських суддів № 11 (2008) щодо якості судових рішень, серед яких: зовнішнє середовище – законодавство та економічний і соціальний контекст (законодавство, ресурси, дійові особи в судовій системі та юридична освіта), внутрішнє середовище – професійність, процесуальні правила, розгляд справи та ухвалення рішення (професійність судді, процесуальні правила та управління справами, розгляд справи в судовому засіданні, елементи, нерозривно пов’язані з ухваленням рішення).
Розглянуто судові рішення у справах про булінг у закладах професійної освіти, ухвалені відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо наявності або відсутності вимог якості судових рішень. Встановлено, що певна кількість судових рішень не мають складових якості судових рішень.
Наголошено на недоліках чинного законодавства про адміністративні правопорушення, зокрема застарілості норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутності статті, в якій було б передбачено ухвалення судами іменем України постанов у справах про адміністративні правопорушення, тощо.
Проведено аналіз судових рішень, ухвалених судами в період з 2019 по 2021 рр. у справах про адміністративні правопорушення, предметом розгляду яких є булінг учасників освітнього процесу в закладах професійної освіти, щодо їх чіткості (зрозумілості) та обґрунтованості. Акцентовано увагу на тому, що більшість судових рішень містять вичерпний перелік доказів у справі, суди дотримуються вимоги щодо зобов’язання з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо
Особливості діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції в умовах воєнного стану
Get PDFIn the article, the authors identified and analyzed the main features of the activities of the National Agency for the Prevention of Corruption under martial law.
The authors proved that after the full-scale invasion of Russia, the National Agency for the Prevention of Corruption, as well as most state bodies, has adapted to the changes in the state and society. The authors note that a wide range of powers and rights of the National Agency for the Prevention of Corruption are fixed at the legislative level. In the scientific article, the authors have conditionally divide the entire set of rights and powers of the National Agency for the Prevention of Corruption into types “depending on the scope of their implementation or depending on the function within they are carried out”. It has been emphasized that in the conditions of martial law, the National Agency for the Prevention of Corruption continued to fulfill its powers, using the rights enshrined in Article 12 of the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”. However, taking into account the military and political situation that has led to the emergence of new social relations or the change of existing ones (crossing the border by men of military age under martial law, the activities of charitable and humanitarian funds, etc.), the content of the powers of the National Agency for the Prevention of Corruption has been transformed to a certain extent. In the conditions of martial law, despite the partial temporary suspension of certain functions, the National Agency for the Prevention of Corruption not only continues to fulfill its mandate, but also redistributes resources for wartime needs. It has been proven that the essence of the activity of the National Agency for the Prevention of Corruption in the conditions of martial law has remained unchanged, ensuring the formation and implementation of the state anti-corruption policy, the formation of rules for the prevention of corruption and the improvement of the transparency of the public sector.В условиях военного положения, несмотря на частичное временное приостановление отдельных функций, Национальное агентство по вопросам предотвращения коррупции не только продолжает выполнять свои полномочия, но и перераспределяет ресурсы для нужд военного времени. Учитывая военно-политическую ситуацию, обусловившую появление новых общественных отношений или изменение уже существующих (пересечение границы мужчинами призывного возраста в условиях военного положения, деятельность благотворительных и гуманитарных фондов и т.п.), содержание полномочий Национального агентства по вопросам предотвращения коррупции в определенной степени трансформировалось. Сущность же его деятельности в условиях военного положения осталась неизменной – обеспечение формирования и реализации государственной антикоррупционной политики, формирование правил предупреждения коррупции и повышения прозрачности публичного сектора.В умовах воєнного стану, незважаючи на часткове тимчасове призупинення окремих функцій, Національне агентство з питань запобігання корупції не лише продовжує виконувати свої повноваження, а й перерозподіляє ресурси для потреб воєнного часу. Враховуючи військово-політичну ситуацію, яка обумовила появу нових суспільних відносин або зміну вже існуючих (перетин кордону чоловіками призовного віку в умовах воєнного стану, діяльність благодійних і гуманітарних фондів тощо), зміст повноважень агентства певною мірою трансформувався, однак сутність діяльності залишилася незмінною – забезпечення формування та реалізації державної антикорупційної політики, формування правил попередження корупції та підвищення прозорості публічного сектора
Збалансування процесу глобалізації через Порядок денний розвитку: стала глобальна справедливість
No full textThe prevailing assumption was that the phenomenon of globalisation would yield equitable benefits for all nations. Nevertheless, it has become evident that the benefits of globalisation norms are predominantly enjoyed by affluent nations. Although the concept of globalisation was initially intended to enhance the agency of developing nations, it has instead resulted in the erosion of their autonomy to independently determine their course of action. The democratic process has been impacted by the loss of decision-making power experienced by emerging countries as a consequence of globalisation. The rules governing globalisation were inequitably formulated to provide preferential treatment to developed nations. Contrary to prevailing popular opinion, the impact of globalisation on both developing and affluent nations has exhibited disparities. The questioning of norms governing globalisation has emerged as a consequence of the phenomenon of globalisation. This process further exacerbated the existing division between the global north and global south, leading to a heightened level of separation between these two regions. International financial institutions based in Washington disregarded the objections raised by developing nations and formulated a strategy aimed at mitigating the disparity in wealth. The ideology of privatisation and the free market is commonly referred to as the Washington consensus. The concept of state non-intervention proved to be disappointing as it primarily served the interests of the international organisations involved, thereby failing to benefit other stakeholders. Hence, it is imperative to formulate a development strategy that encompasses principles of equity, justice, and long-term sustainability. The existing understanding of sustainable development and the approach to attaining justice through sustainability necessitate a reevaluation in order to accomplish similar objectives. The authors of this research endeavor to investigate the extent to which the current development agenda is sufficiently comprehensive to address the shortcomings of past attempts to reconcile globalisation with development. This study aims to examine the response of the global community to the phenomenon of globalisation through the implementation of the Development Agenda. This paper examines the influence of globalisation on the policy-making processes of developing nations. Finally, the authors proceed to analyse the concepts of justice, growth, and sustainability.The prevailing assumption was that the phenomenon of globalisation would yield equitable benefits for all nations. Nevertheless, it has become evident that the benefits of globalisation norms are predominantly enjoyed by affluent nations. Although the concept of globalisation was initially intended to enhance the agency of developing nations, it has instead resulted in the erosion of their autonomy to independently determine their course of action. The democratic process has been impacted by the loss of decision-making power experienced by emerging countries as a consequence of globalisation. The rules governing globalisation were inequitably formulated to provide preferential treatment to developed nations. Contrary to prevailing popular opinion, the impact of globalisation on both developing and affluent nations has exhibited disparities. The questioning of norms governing globalisation has emerged as a consequence of the phenomenon of globalisation. This process further exacerbated the existing division between the global north and global south, leading to a heightened level of separation between these two regions. International financial institutions based in Washington disregarded the objections raised by developing nations and formulated a strategy aimed at mitigating the disparity in wealth. The ideology of privatisation and the free market is commonly referred to as the Washington consensus. The concept of state non-intervention proved to be disappointing as it primarily served the interests of the international organisations involved, thereby failing to benefit other stakeholders. Hence, it is imperative to formulate a development strategy that encompasses principles of equity, justice, and long-term sustainability. The existing understanding of sustainable development and the approach to attaining justice through sustainability necessitate a reevaluation in order to accomplish similar objectives. The authors of this research endeavor to investigate the extent to which the current development agenda is sufficiently comprehensive to address the shortcomings of past attempts to reconcile globalisation with development. This study aims to examine the response of the global community to the phenomenon of globalisation through the implementation of the Development Agenda. This paper examines the influence of globalisation on the policy-making processes of developing nations. Finally, the authors proceed to analyse the concepts of justice, growth, and sustainability.Вважалося, що феномен глобалізації надасть рівні переваги для всіх народів. Проте стало очевидно, що перевагами глобалізаційних норм користуються переважно заможні країни. Хоча концепція глобалізації спочатку мала на меті посилити спроможність країн, що розвиваються, натомість вона призвела до послаблення їхньої автономії у визначенні власного курсу дій. Втрата країнами, що розвиваються, права приймати рішення внаслідок глобалізації вплинула на демократичний процес. Правила, що регулюють глобалізацію, були несправедливо сформульовані таким чином, щоб надати преференції розвиненим країнам. Усупереч поширеній думці, вплив глобалізації як на країни, що розвиваються, так і на заможні країни виявився нерівномірним. Наслідком самого явища глобалізації стало піддавання сумніву норм, що регулюють глобалізаційні процеси. Цей процес ще більше поглибив існуючий поділ між глобальною Північчю та глобальним Півднем, що призвело до зростання рівня відокремленості між цими двома регіонами. Міжнародні фінансові установи, розташовані у Вашингтоні, проігнорували заперечення країн, що розвиваються, і сформулювали стратегію, спрямовану на пом’якшення нерівності в багатстві. Ідеологію приватизації та вільного ринку зазвичай називають Вашингтонським консенсусом. Концепція державного невтручання виявилася неспроможною, оскільки вона слугувала насамперед інтересам міжнародних організацій, що брали в ній участь, і таким чином не приносила користі іншим зацікавленим сторонам. Отже, необхідно сформулювати стратегію розвитку, яка б охоплювала принципи рівності, справедливості та довгострокової сталості. Існуюче розуміння сталого розвитку та підхід до досягнення справедливості через сталий розвиток потребують переоцінки для досягнення подібних цілей. У статті зроблена спроба з’ясувати, наскільки сучасний порядок денний розвитку є достатньо всеохоплюючим, щоб усунути недоліки минулих спроб поєднати глобалізацію з розвитком. Метою дослідження є вивчення реакції світової спільноти на феномен глобалізації через реалізацію Порядку денного розвитку. Досліджено вплив глобалізації на процеси формування політики країн, що розвиваються. Крім того, проаналізовано концепції справедливості, зростання та сталого розвитку
Кримінально-правові санкції за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
Get PDFThe concept of criminal law sanctions has been analysed, the classification of criminal law sanctions for misappropriation, embezzlement or seizure of property through abuse of office has been studied, and the peculiarities of building criminal law sanctions for crimes under Article 191 of the Criminal Code of Ukraine have been revealed. It has been concluded that a sanction is a mandatory component of an article (or part of an article) of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine which contains a model of the type and scope of punishment which is adequate to the social danger of a criminal act. The sanction reveals the legal aspect of criminal punishment, indicating its type and scope, while acting as a model of criminal punishment provided for the crime.
One of the most important and necessary prerequisites for the court to determine the lawful and, therefore, appropriate punishment is strict compliance with the requirements of Article 65 of the Criminal Code of Ukraine on imposing punishment within the limits established in the sanction of the article of the Special Part providing for liability for the crime. Taking this requirement into account implies that in each particular case the court should be guided by the types and amounts of punishment provided for by the relevant sanction of the criminal law, as well as by the provisions of the General Part. This means that the sanction must be mandatory.
The law should, of course, give judges a choice so that the sentence can be appropriate to the gravity of the offence and the person involved. However, this should not go beyond the limits of social justification and undermine the general deterrent function of criminal sanctions. Therefore, a judge must clearly know the rules by which he or she can assess the significance of a particular circumstance in order to determine the amount of punishment. This is the approach used in the draft CC of Ukraine.The concept of criminal law sanctions has been analysed, the classification of criminal law sanctions for misappropriation, embezzlement or seizure of property through abuse of office has been studied, and the peculiarities of building criminal law sanctions for crimes under Article 191 of the Criminal Code of Ukraine have been revealed. It has been concluded that a sanction is a mandatory component of an article (or part of an article) of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine which contains a model of the type and scope of punishment which is adequate to the social danger of a criminal act. The sanction reveals the legal aspect of criminal punishment, indicating its type and scope, while acting as a model of criminal punishment provided for the crime.
One of the most important and necessary prerequisites for the court to determine the lawful and, therefore, appropriate punishment is strict compliance with the requirements of Article 65 of the Criminal Code of Ukraine on imposing punishment within the limits established in the sanction of the article of the Special Part providing for liability for the crime. Taking this requirement into account implies that in each particular case the court should be guided by the types and amounts of punishment provided for by the relevant sanction of the criminal law, as well as by the provisions of the General Part. This means that the sanction must be mandatory.
The law should, of course, give judges a choice so that the sentence can be appropriate to the gravity of the offence and the person involved. However, this should not go beyond the limits of social justification and undermine the general deterrent function of criminal sanctions. Therefore, a judge must clearly know the rules by which he or she can assess the significance of a particular circumstance in order to determine the amount of punishment. This is the approach used in the draft CC of Ukraine.Проаналізовано поняття кримінально-правових санкцій, досліджено класифікацію кримінально-правових санкцій за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, розкрито особливості побудови кримінально-правових санкцій за злочини, передбачені ст. 191 КК України. Зроблено висновок, що санкція – це обов’язкова складова статті (або частини статті) Особливої частини КК України, яка містить у собі модель виду й обсягу покарання, адекватного суспільній небезпечності злочинного діяння. Санкція розкриває правовий аспект кримінального покарання, вказуючи на його вид та обсяг, виконуючи при цьому роль моделі кримінального покарання, передбаченого за вчинений злочин.
Однією з найбільш важливих і необхідних передумов визначення судом законних, а отже, доцільних мір покарання є суворе дотримання вимог ст. 65 КК України про призначення покарання в межах, встановлених у санкції статті Особливої частини, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Врахування цієї вимоги припускає, що в кожному конкретному випадку суд повинен орієнтуватися на ті види та розміри покарання, які передбачені відповідною санкцією кримінального закону, а також враховуючи положення Загальної частини. Тобто санкція повинна бути загальнообов’язковою.
Звичайно, закон повинен надавати суддям можливість вибору для того, щоб обвинувальний вирок міг відповідати ступеню тяжкості злочину та особі винного. Однак подібне не повинно виходити за межі соціальної обґрунтованості і підривати загальнозапобіжну функцію кримінально-правових санкцій. Отже, суддя повинен чітко знати правила, за допомогою яких він міг би правильно оцінювати значення тієї чи іншої обставини справи для визначення обсягу покарання. Саме такий підхід використовується у проєкті КК України
Жінка у Стародавньому Єгипті: визначення правового статусу та особливості шлюбно-сімейних відносин
Get PDFThe main factors that influenced the formation of the worldview of the ancient Egyptian woman have been investigated. The influence of religion on her understanding of the family, her place and purpose in society has been shown. The main criteria of social differentiation of women have been identified. The primary sources, in particular legal monuments, on the basis of which the legal status of women in Ancient Egypt is shown, have been analysed. The features of marriage and family relations have been characterised. The research is based on the principle of historicism. Historical and comparative as well as historical and genetic methods were used to study the peculiarities of marriage and family relations, normative and comparative and hermeneutical methods were used when working with primary sources. The gender approach has led to a comprehensive study of religious, political, legal norms and social institutions, such as the family, family, culture, and more.
Generalisations and conclusions have been made, stating that it was in the religion of Ancient Egypt that the united cults of the divine couple with a son-infant appeared, which became a model for the Egyptians in creating their own family. They were the first among the ancient civilisations to consider the family as the basis of society, which gives us grounds to assert that the family in our modern sense emerged in Ancient Egypt. The social status of women was different. The highest were the ruler’s wives and priestesses, and the lowest were maids and slaves. They had no legal rights and were considered property. However, slaves had the right to personal belongings and to have a family. They faced punishment for ill-treatment. Under certain conditions, slaves could become free and receive the rights of an Egyptian woman. It has been noted that free ancient Egyptian women had almost equal legal rights with men, which distinguishes them from women of other ancient civilisations.
It has been emphasized that the study of the status of women and the peculiarities of marriage and family relations in Ancient Egypt allows us to see the historical origins of gender inequality, to understand such basic human values as love, mutual respect, responsibility, tolerance, devotion, etc. which should become the basis for addressing modern gender issues.The main factors that influenced the formation of the worldview of the ancient Egyptian woman have been investigated. The influence of religion on her understanding of the family, her place and purpose in society has been shown. The main criteria of social differentiation of women have been identified. The primary sources, in particular legal monuments, on the basis of which the legal status of women in Ancient Egypt is shown, have been analysed. The features of marriage and family relations have been characterised. The research is based on the principle of historicism. Historical and comparative as well as historical and genetic methods were used to study the peculiarities of marriage and family relations, normative and comparative and hermeneutical methods were used when working with primary sources. The gender approach has led to a comprehensive study of religious, political, legal norms and social institutions, such as the family, family, culture, and more.
Generalisations and conclusions have been made, stating that it was in the religion of Ancient Egypt that the united cults of the divine couple with a son-infant appeared, which became a model for the Egyptians in creating their own family. They were the first among the ancient civilisations to consider the family as the basis of society, which gives us grounds to assert that the family in our modern sense emerged in Ancient Egypt. The social status of women was different. The highest were the ruler’s wives and priestesses, and the lowest were maids and slaves. They had no legal rights and were considered property. However, slaves had the right to personal belongings and to have a family. They faced punishment for ill-treatment. Under certain conditions, slaves could become free and receive the rights of an Egyptian woman. It has been noted that free ancient Egyptian women had almost equal legal rights with men, which distinguishes them from women of other ancient civilisations.
It has been emphasized that the study of the status of women and the peculiarities of marriage and family relations in Ancient Egypt allows us to see the historical origins of gender inequality, to understand such basic human values as love, mutual respect, responsibility, tolerance, devotion, etc. which should become the basis for addressing modern gender issues.Досліджено основні фактори, які впливали на формування світогляду давньоєгипетської жінки. Показано вплив релігії на її розуміння сім’ї, свого місця та призначення в суспільстві. Визначено основні критерії соціальної диференціації жінок. Проаналізовано першоджерела, зокрема пам’ятки права, на підставі яких показано правовий статус жінки у Стародавньому Єгипті. Охарактеризовано особливості шлюбно-сімейних відносин. В основу дослідження покладено принцип історизму. Історико-порівняльний та історико-генетичний методи застосовано при вивченні особливостей шлюбно-сімейних відносин, нормативно-порівняльний та герменевтичний – під час роботи над першоджерелами. Гендерний підхід зумовив комплексне вивчення релігійних, політичних, правових норм та соціальних інститутів – родина, сім’я, культура тощо.
Зроблено узагальнення та висновки, де зазначено, що саме в релігії Стародавнього Єгипту з’явились об’єднанні культи божественного подружжя із сином-немовлям, які стали взірцем для єгиптян у створенні власної сім’ї. Вони першими серед давніх цивілізацій розглядали сім’ю як основу суспільства, що дає нам підстави стверджувати, що у Стародавньому Єгипті виникла сім’я у нашому сучасному розумінні. Соціальний статус жінок був різний. Найвищій мали дружини правителя та жриці, найнижчий – служниці та рабині. Вони не мали юридичних прав і вважались майном. Проте рабині мали право на особисті речі та заводити сім’ю. За жорстоке поводження з ними загрожувало покарання. За певних умов рабині могли стати вільними і отримати права єгиптянки. Зауважено, що вільні давньоєгипетські жінки мали майже рівні юридичні права з чоловіками, що вигідно вирізняє їх від жінок інших давніх цивілізацій.
Зазначено, що вивчення статусу жінки та особливостей шлюбно-сімейних відносин у Стародавньому Єгипті дозволяє побачити історичні витоки проблем гендерної нерівності, усвідомити такі базові людські цінності, як любов, взаємоповага, відповідальність, толерантність, відданість тощо, які мають стати основою у вирішенні сучасних гендерних питань
Перевищення повноважень як підстава відповідальності органів та осіб, які здійснюють функції органів підприємницьких товариств
Get PDFThe current state of legal doctrine and court practice on the issues of authority abuse as a ground for liability of bodies and persons performing the functions of business entities has been analysed. Since a business entity forms its own will and implements it through its bodies and persons performing the functions of its agencies, the relevant persons must adhere to the powers defined by law and the charter. If they act beyond their own powers, the will of such a legal entity is distorted and their own will, the will of individuals, takes place.
The practice of bringing to justice members of bodies and persons performing the functions of business entities has now been established where such a legal entity is held administratively liable for an administrative offence committed by its authorised person. An example of this is cases involving liability for violations of the requirements of the legislation on the provision and disclosure of information in financial services markets.
In general, it should be taken into account that the performance of a specific individual on behalf of a business entity in civil turnover does not change the independent nature of the will, behaviour and responsibility of such a legal entity for its actions in civil relations. It has been argued that, based on the general tenets of civil law, abuse of authority as a ground for liability of bodies and persons performing the functions of business entities has its own specifics of application. This is due not only to the actions (inaction) of such persons, but also to the counterparty’s (third party’s) awareness of the fact that the representatives of such a company act within the scope of their powers.
It has been proved that the fact that a body and/or a person performing the functions of a business entity’s body committed unlawful, unfair actions or abused its authority is not the only and sufficient ground for invalidating transactions (agreements) concluded by this body on behalf of a legal entity with third parties. There is a need to prove that the counterparty knew (should have known) that the authority to represent the rights and interests of the business entity was limited by its body or a person performing the functions of such a body.The current state of legal doctrine and court practice on the issues of authority abuse as a ground for liability of bodies and persons performing the functions of business entities has been analysed. Since a business entity forms its own will and implements it through its bodies and persons performing the functions of its agencies, the relevant persons must adhere to the powers defined by law and the charter. If they act beyond their own powers, the will of such a legal entity is distorted and their own will, the will of individuals, takes place.
The practice of bringing to justice members of bodies and persons performing the functions of business entities has now been established where such a legal entity is held administratively liable for an administrative offence committed by its authorised person. An example of this is cases involving liability for violations of the requirements of the legislation on the provision and disclosure of information in financial services markets.
In general, it should be taken into account that the performance of a specific individual on behalf of a business entity in civil turnover does not change the independent nature of the will, behaviour and responsibility of such a legal entity for its actions in civil relations. It has been argued that, based on the general tenets of civil law, abuse of authority as a ground for liability of bodies and persons performing the functions of business entities has its own specifics of application. This is due not only to the actions (inaction) of such persons, but also to the counterparty’s (third party’s) awareness of the fact that the representatives of such a company act within the scope of their powers.
It has been proved that the fact that a body and/or a person performing the functions of a business entity’s body committed unlawful, unfair actions or abused its authority is not the only and sufficient ground for invalidating transactions (agreements) concluded by this body on behalf of a legal entity with third parties. There is a need to prove that the counterparty knew (should have known) that the authority to represent the rights and interests of the business entity was limited by its body or a person performing the functions of such a body.Проаналізовано сучасний стан правової доктрини та судової практики щодо питань перевищення повноважень як підстави відповідальності органів та осіб, які здійснюють функції органів підприємницьких товариств. Оскільки підприємницьке товариство формує власну волю та реалізує її через свої органи та осіб, які здійснюють функції його органів, відповідні особи мають дотримуватися повноважень, визначених законом і статутом. Якщо вони здійснюють діяльність за межами власних повноважень, відбувається викривлення волі такої юридичної особи та має місце їх власна воля – воля фізичних осіб.
На сьогодні сформувалася практика притягнення до відповідальності членів органів та осіб, які здійснюють функції органів підприємницьких товариств, коли на таку юридичну особу покладається адміністративна відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення з вини її уповноваженої особи. Прикладом є справи про притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства про надання та розкриття інформації на ринках фінансових послуг.
Загалом слід зважати на той факт, що виступ конкретної фізичної особи від імені підприємницького товариства в цивільному обороті не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності такої юридичної особи за свої дії в цивільних відносинах. Аргументовано, що, виходячи із загальних постулатів цивільного законодавства, перевищення повноважень як підстава відповідальності органів та осіб, які здійснюють функції органів підприємницьких товариств, має власні особливості застосування. Це зумовлено не лише діями (бездіяльністю) таких осіб, а й усвідомленням контрагентом (третьою особою) того факту, що представники такого товариства діють у межах належних їм повноважень.
Доведено, що факт учинення органом та/або особою, яка здійснює функції органу підприємницького товариства, протиправних, недобросовісних дій, перевищення нею своїх повноважень не є єдиною та достатньою підставою для визнання недійсними правочинів (договорів), укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами. Існує потреба в доведенні того, що контрагент знав (мав знати) про обмеження повноважень щодо представництва прав та інтересів підприємницького товариства його органом або особою, що виконує функції такого органу