Law and Safety (E-Journal - Kharkiv National University of Internal Affairs) / Право і безпека (Харківський національний університет внутрішніх справ)
Not a member yet
673 research outputs found
Sort by
Аналіз адаптації законодавства України з охорони праці до актів Європейського Союзу
Get PDFThe decision of the European Council dated 23 June 2022 to grant Ukraine the status of an EU candidate became a significant incentive for reforms in the country. Reforming labour protection legislation is one of the most urgent tasks for the successful completion of Ukraine’s European integration and for the development of the country’s economy.
The purpose of the article is to study the state of adaptation of Ukrainian legislation in the field of labour protection, in particular, occupational safety and health as well as employees’ health protection, to the legislation of the European Union. To achieve this goal, the general scientific and special scientific methods were used, in particular, dialectical, formal and logical, and comparative legal methods.
The state of implementation of the provisions of the main European directives relating to occupational health and safety in the workplace into Ukrainian legislation is analysed. It has been established that by the beginning of 2023, the provisions of the analysed directives have been implemented only partially, since a significant part of the provisions has not been implemented into Ukrainian labour protection legislation.
On the basis of the study, there have been identified factors that negatively affect the implementation process. Recommendations for improving the efficiency and effectiveness of the implementation of EU acts into Ukrainian legislation have been proposed. The adoption of the necessary regulatory legal acts in the field of labour protection to harmonise Ukrainian legislation with the European one has been substantiated.
The process of Ukrainian legislation adaptation to EU norms requires coordinated cooperation between all branches of government for effective work and successful implementation of their rule-making and law enforcement powers in practice. The main focus of the ongoing process of Ukraine\u27s legislative approximation with the EU should not be on the implementation of individual directives, but on the transfer of the overall architecture of EU legislation on health and safety, starting with the alignment with Framework Directive № 89/391/ЄЕС. In order to create a national state legal system that complies with EU norms, it is necessary to simultaneously adapt existing laws and adopt new legislative acts that comply with the European legal framework.The decision of the European Council dated 23 June 2022 to grant Ukraine the status of an EU candidate became a significant incentive for reforms in the country. Reforming labour protection legislation is one of the most urgent tasks for the successful completion of Ukraine’s European integration and for the development of the country’s economy.
The purpose of the article is to study the state of adaptation of Ukrainian legislation in the field of labour protection, in particular, occupational safety and health as well as employees’ health protection, to the legislation of the European Union. To achieve this goal, the general scientific and special scientific methods were used, in particular, dialectical, formal and logical, and comparative legal methods.
The state of implementation of the provisions of the main European directives relating to occupational health and safety in the workplace into Ukrainian legislation is analysed. It has been established that by the beginning of 2023, the provisions of the analysed directives have been implemented only partially, since a significant part of the provisions has not been implemented into Ukrainian labour protection legislation.
On the basis of the study, there have been identified factors that negatively affect the implementation process. Recommendations for improving the efficiency and effectiveness of the implementation of EU acts into Ukrainian legislation have been proposed. The adoption of the necessary regulatory legal acts in the field of labour protection to harmonise Ukrainian legislation with the European one has been substantiated.
The process of Ukrainian legislation adaptation to EU norms requires coordinated cooperation between all branches of government for effective work and successful implementation of their rule-making and law enforcement powers in practice. The main focus of the ongoing process of Ukraine\u27s legislative approximation with the EU should not be on the implementation of individual directives, but on the transfer of the overall architecture of EU legislation on health and safety, starting with the alignment with Framework Directive № 89/391/ЄЕС. In order to create a national state legal system that complies with EU norms, it is necessary to simultaneously adapt existing laws and adopt new legislative acts that comply with the European legal framework.Рішення Європейської Ради від 23 червня 2022 року щодо надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС стало вагомим стимулом до проведення реформ у країні. Реформування законодавства у сфері охорони праці є одним із найактуальніших завдань для успішного проходження етапу євроінтеграції України та для розвитку економіки держави.
Мета статті полягає у проведенні дослідження стану адаптації українського законодавства у сфері охорони праці, зокрема безпеки та гігієни праці й охорони здоров’я працівників, до законодавства Європейського Союзу. Для досягнення поставленої мети застосовувалися загальнонаукові та спеціально-наукові методи, зокрема діалектичний, формально-логічний, порівняльно-правовий.
Проаналізовано стан імплементації норм основних європейських директив, які стосуються забезпечення охорони праці на робочому місці, до українського законодавства. Встановлено, що на початок 2023 року положення проаналізованих директив виконані лише частково, оскільки значна частина положень не імплементовані до українського законодавства з охорони праці.
На основі дослідження виявлено чинники, що негативно впливають на процес імплементації. Запропоновано рекомендації для підвищення ефективності та дієвості впровадження актів ЄС у законодавство України. Обґрунтовано прийняття необхідних нормативно-правових актів у сфері охорони праці для гармонізації українського законодавства з європейським.
Процес адаптації законодавства України до норм ЄС потребує злагодженої співпраці між усіма гілками влади для ефективної роботи та успішної реалізації їх нормотворчих і правозастосовних повноважень на практиці. Головний акцент поточного процесу наближення законодавства України до законодавства ЄС повинен полягати не в реалізації окремих директив, а у перенесенні загальної архітектури законодавства ЄС з питань охорони здоров’я та безпеки, починаючи з узгодження з Рамковою директивою № 89/391/ЄЕС. Для створення національної державної правової системи, що відповідає нормам ЄС, потрібно одночасно адаптувати наявні закони та ухвалювати нові законодавчі акти, які відповідають європейському правовому полю
Поняття й ознаки кадрового забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України та органів пробації
Get PDFThe sphere of criminal penalties in our country has been undergoing reform for many years, and even today, in the context of Ukraine\u27s opposition to the open full-scale military invasion of the russian federation, the work on transforming and improving the national penitentiary system has not stopped. The Ukrainian government, in cooperation with the international community, academics and civil society, has already taken a number of important steps to humanise the system. At the same time, some rather important problematic issues on this path have not yet received proper scientific and theoretical study or legislative regulation, in particular, the problem of staffing the State Criminal Executive Service of Ukraine and authorised probation bodies. The current Strategy for Reforming the Penitentiary System of Ukraine describes the problems of staffing in a rather superficial and fragmentary way, in fact, everything is reduced to its purpose and most important tasks. Obviously, this approach does not contribute to the improvement of the principles and mechanisms of this provision, nor to the efficiency and quality of the reform of the penitentiary system as a whole.
In order to intensify research work in this area, the existing approaches to the definition of the concept of staffing have been considered, its main features and structural elements (components) have been identified, and the content of the most essential properties has been characterised. Attention has been paid to the connection and correlation between staffing and personnel policy, and the definition of the concept of staffing of the State Criminal Executive Service of Ukraine and authorized probation bodies has been formulated. Emphasis has been placed on the expediency of legislative consolidation of the definition of the concept of staffing of bodies and services of the penitentiary system of Ukraine, and on the fact that staffing has a complex internal structure and managerial nature. In this regard, attention has been paid to the role of administrative and legal regulation in organising and streamlining the relations and processes of staffing in the system of the State Criminal Executive Service of Ukraine and authorised probation bodies.The sphere of criminal penalties in our country has been undergoing reform for many years, and even today, in the context of Ukraine\u27s opposition to the open full-scale military invasion of the russian federation, the work on transforming and improving the national penitentiary system has not stopped. The Ukrainian government, in cooperation with the international community, academics and civil society, has already taken a number of important steps to humanise the system. At the same time, some rather important problematic issues on this path have not yet received proper scientific and theoretical study or legislative regulation, in particular, the problem of staffing the State Criminal Executive Service of Ukraine and authorised probation bodies. The current Strategy for Reforming the Penitentiary System of Ukraine describes the problems of staffing in a rather superficial and fragmentary way, in fact, everything is reduced to its purpose and most important tasks. Obviously, this approach does not contribute to the improvement of the principles and mechanisms of this provision, nor to the efficiency and quality of the reform of the penitentiary system as a whole.
In order to intensify research work in this area, the existing approaches to the definition of the concept of staffing have been considered, its main features and structural elements (components) have been identified, and the content of the most essential properties has been characterised. Attention has been paid to the connection and correlation between staffing and personnel policy, and the definition of the concept of staffing of the State Criminal Executive Service of Ukraine and authorized probation bodies has been formulated. Emphasis has been placed on the expediency of legislative consolidation of the definition of the concept of staffing of bodies and services of the penitentiary system of Ukraine, and on the fact that staffing has a complex internal structure and managerial nature. In this regard, attention has been paid to the role of administrative and legal regulation in organising and streamlining the relations and processes of staffing in the system of the State Criminal Executive Service of Ukraine and authorised probation bodies.Сфера виконання кримінальних покарань у нашій державі вже не перший рік перебуває у стані реформування, навіть сьогодні, в умовах протистояння України відкритому повномасштабному військовому вторгненню російської федерації, робота щодо перетворення та вдосконалення вітчизняної пенітенціарної системи не зупинена. Українська влада у співпраці з міжнародною спільнотою, представниками науки та громадськості вже здійснила низку важливих кроків щодо гуманізації зазначеної системи. Водночас деякі доволі важливі проблемні питання на цьому шляху досі не отримали належного ані науково-теоретичного опрацювання, ані законодавчого врегулювання, зокрема це стосується проблематики кадрового забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України та уповноважених органів пробації. У чинній Стратегії реформування пенітенціарної системи України доволі поверхнево та фрагментарно викладені проблеми кадрового забезпечення, фактично все зведено до його мети і найбільш важливих завдань. Очевидно, що такий підхід не сприяє ані вдосконаленню засад і механізмів зазначеного забезпечення, ані ефективності та якості реформування пенітенціарної системи в цілому.
Задля активізації науково-дослідної роботи в цьому напрямі розглянуто наявні підходи до визначення поняття кадрового забезпечення, виокремлено його основні ознаки та структурні елементи (складові), охарактеризовано зміст найбільш суттєвих властивостей. Звернено увагу на зв’язок і співвідношення кадрового забезпечення та кадрової політики, сформульовано визначення поняття кадрового забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України та уповноважених органів пробації. Наголошено на доцільності законодавчого закріплення поняття кадрового забезпечення органів і служб пенітенціарної системи України, а також на тому, що кадрове забезпечення має складну внутрішню структуру й управлінську природу. У зв’язку із цим наголошено на ролі засобів адміністративно-правового регулювання в організації та впорядкуванні відносин і процесів кадрового забезпечення в системі Державної кримінально-виконавчої служби України та уповноважених органів пробації
Трудо-правовий статус авіаційного персоналу в системі Міністерства внутрішніх справ України та його особливості
Get PDFThe relevance and necessity of analyzing and thoroughly researching the issue of legal regulation of aviation personnel’s labor in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine is due to the specific focus of aviation personnel’s labor activity, unlike other mass professions and specialties, the use of sources of the increased danger, the strenuous nature of work, and various external conditions under which the labor function is realized, as well as the availability of proper health conditions defined by standards and requirements, mandatory certification and admission of aviation personnel to activities in the aviation industry, the mandatory certification and admission of aviation personnel to activities in the aviation industry, and the performance by aviation personnel, along with their professional duties, of a law enforcement function aimed at ensuring and maintaining order in the State and society, and increasing the country’s defense capability. Therefore, the solution of problems arising within the framework of labor relations in the field of aviation is one of the important components of the analysis of the labor and legal status of aviation personnel in the aviation component of the Ministry of Internal Affairs system.
Based on the analysis of scientific views of scholars, it has been examined theoretical approaches to the definition of the concepts of “status”, “social status”, “legal status”, “labor legal personality”, and elements of the employee’s labor and legal status; based on the analysis of regulations, the author has examined the requirements for aviation personnel. It has been determined the peculiarities of the labor and legal status of aviation personnel in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine: aviation orientation of the labor function; compliance with the qualification requirements on a professional basis, which involves mastering knowledge in the aviation industry, practical preparedness and training of flight personnel, special requirements regarding age, health status of a person, and proper knowledge of a foreign language; mandatory certification and admission of aviation personnel to aviation activities in accordance with the aviation rules of Ukraine, availability of a duly issued certificate; regulation of the labor status of aviation personnel by both general and special rules; performance of law enforcement functions by aviation personnel in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine aimed at realization of the interests of the state extremely important for the protection of law and order and security in the state and society; special regulation of working hours, rest periods, responsibilities, and guarantees that contribute to the stability of labor relations. Considering the established features, it has beendefined the labor and legal status of aviation personnel in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine.Рассмотрено понятие «трудо-правовой статус авиационного персонала в системе Министерства внутренних дел Украины», определены и охарактеризованы его особенности. На основе анализа научных мыслей ученых исследованы теоретические подходы к определению понятий «статус», «социальный статус», «правовой статус», «трудовая правосубъектность», элементов трудо-правого статуса работника. На основе исследования нормативных актов проанализированы требования к субъектам авиационного персонала, особенностям профессиональной подготовки и выполнения трудовых функций авиационного персонала. Обосновано, что авиационный персонал системы Министерства внутренних дел выполняет среди прочего правоохранительную функцию, наделен особым трудо-правовым статусом, который регламентируется не только общим законодательством, но и специальным.
Розглянуто поняття «трудо-правовий статус авіаційного персоналу в системі Міністерства внутрішніх справ України», визначено й охарактеризувано його особливості. На основі аналізу наукових поглядів учених досліджено теоретичні підходи до визначення понять «статус», «соціальний статус», «правовий статус», «трудова правосуб’єктність», елементів трудо-правого статусу працівника. На основі дослідження нормативних актів проаналізовано вимоги, що висуваються до суб’єктів авіаційного персоналу, особливостей професійної підготовки та виконання трудових функцій авіаційного персоналу. Обґрунтовано, що авіаційний персонал системи Міністерства внутрішніх справ виконує серед іншого правоохоронну функцію, наділений особливим трудо-правовим статусом, який регламентується не тільки загальним законодавством, а й спеціальним.
 
Умови відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові
No full textAs cases of violation of employees’ rights are becoming more and more frequent today, the issue of bringing the employer or its authorised body to justice is becoming increasingly relevant. One of the most effective ways to counteract this phenomenon is to compensate for moral damages. That is why the purpose of the article is to determine the conditions and grounds for bringing an employer to liability in the form of compensation for damage to an employee, since this issue is the most pressing one. The following scientific methods were used in the course of the study: monographic, formal and logical, legal and dogmatic, systemic and structural, and the method of summarization.
It is established that compensation for non-pecuniary damage to an employee is possible subject to certain statutory conditions which are common to liability in all cases of non-pecuniary damage. Each of these conditions is examined in detail, namely: the fact of causing (presence of) non-pecuniary damage; unlawfulness of the employer’s actions; existence of a causal link between the employer’s unlawful act and the non-pecuniary damage caused to the employee; and the employer\u27s guilt. The author proves that non-pecuniary damage occurs if the following grounds exist: the person and the perpetrator of the damage are in an employment relationship; it arose as a result of a violation of labour rights by the employer; the employee suffers moral losses in the form of emotional distress, and these negative changes have led to the loss of normal life ties and require additional efforts from the employee to organise his or her life.
It is proved that the most appropriate theory for resolving the issue of the presence or absence of causation in the legal relations under consideration is the theory of direct and indirect causation.
It is argued that since moral suffering always “accompanies” a violation of an employee’s legal labour rights, the presumption of moral damages should be enshrined in law. Based on the study of relevant sources and regulations, the author provides her own definition of the concept of “employer’s guilt”.As cases of violation of employees’ rights are becoming more and more frequent today, the issue of bringing the employer or its authorised body to justice is becoming increasingly relevant. One of the most effective ways to counteract this phenomenon is to compensate for moral damages. That is why the purpose of the article is to determine the conditions and grounds for bringing an employer to liability in the form of compensation for damage to an employee, since this issue is the most pressing one. The following scientific methods were used in the course of the study: monographic, formal and logical, legal and dogmatic, systemic and structural, and the method of summarization.
It is established that compensation for non-pecuniary damage to an employee is possible subject to certain statutory conditions which are common to liability in all cases of non-pecuniary damage. Each of these conditions is examined in detail, namely: the fact of causing (presence of) non-pecuniary damage; unlawfulness of the employer’s actions; existence of a causal link between the employer’s unlawful act and the non-pecuniary damage caused to the employee; and the employer\u27s guilt. The author proves that non-pecuniary damage occurs if the following grounds exist: the person and the perpetrator of the damage are in an employment relationship; it arose as a result of a violation of labour rights by the employer; the employee suffers moral losses in the form of emotional distress, and these negative changes have led to the loss of normal life ties and require additional efforts from the employee to organise his or her life.
It is proved that the most appropriate theory for resolving the issue of the presence or absence of causation in the legal relations under consideration is the theory of direct and indirect causation.
It is argued that since moral suffering always “accompanies” a violation of an employee’s legal labour rights, the presumption of moral damages should be enshrined in law. Based on the study of relevant sources and regulations, the author provides her own definition of the concept of “employer’s guilt”.Оскільки сьогодні дедалі частіше трапляються випадки порушення прав працівників, питання притягнення роботодавця або уповноваженого ним органу до відповідальності стає все більш актуальним. Одним із дієвих шляхів протидії цьому явищу є відшкодування моральної шкоди. Саме тому метою статті є визначення умов і підстав притягнення роботодавця до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди працівникові, оскільки ця проблема є найбільш нагальною. У ході дослідження використано такі наукові методи: монографічний, діалектичний, догматично-правовий, системно-структурний, метод узагальнення.
Встановлено, що відшкодування моральної шкоди працівникові можливе за наявності певних передбачених законодавством умов, які є загальними для настання відповідальності в усіх випадках заподіяння моральної шкоди. Детально розглянуто кожну із цих умов, а саме: факт заподіяння (наявність) моральної шкоди; протиправність дій роботодавця; наявність причинного зв’язку між протиправним діянням роботодавця і заподіяною працівнику моральною шкодою; вина роботодавця. Доведено, що моральна шкода має місце за наявності таких підстав: особа і заподіювач шкоди перебувають у трудових правовідносинах; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв’язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Обґрунтовано, що найбільш прийнятною для вирішення питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку у правовідносинах, що розглядаються, є теорія прямого і непрямого причинного зв’язку. Аргументовано, що, оскільки моральні страждання завжди «супроводжують» порушення законних трудових прав працівника, презумпцію завдання моральної шкоди останньому слід закріпити на законодавчому рівні. На основі вивчення відповідних джерел та нормативно-правових актів сформульовано авторське визначення поняття «вина роботодавця»
Проблеми правового регулювання гендерного насильства в Україні та зарубіжних країнах
Get PDFThe purpose of the article is to analyse gender-based violence and to study the legal mechanisms for overcoming it in Ukraine. On the basis of scientific findings and proposals, it has been suggested that a new perspective on this issue be taken. The basic concepts of gender-based violence, its forms, and European standards that are effective in preventing and combating violence have been studied. The expediency of forming a scientifically based system of prevention, regulation and overcoming of domestic violence has been emphasised. The legislation of different countries has been analysed, the peculiarities of gender-based violence and the factors that influence its occurrence in the family have been identified. The author’s own definition for the term “gender-based violence” has been presented.
Both general scientific and special methods of cognition were used in the course of the study. The logical method was used to formulate legal concepts and classify types of violence. The historical method was used to study the historical aspects and chronology of the emergence and development of gender-based violence. The use of the dialectical method has made it possible to determine the legal nature and essence of gender-based violence. The synergistic method has allowed to characterise the legal nature of gender-based violence. The axiological method was used to determine the role of the principle of gender equality in the development of Ukrainian legislation and its implementation into European legislation. The dogmatic method was used to interpret legal acts in terms of their compliance with modern European standards.
Based on the analysis of regulatory acts and legal literature, the author proposes a definition of gender-based violence as an activity or behaviour aimed at maintaining the advantage of one party over another, depending on gender status. It can be physical violence, mental violence, sexual violence, economic violence, stereotypical behaviour.The purpose of the article is to analyse gender-based violence and to study the legal mechanisms for overcoming it in Ukraine. On the basis of scientific findings and proposals, it has been suggested that a new perspective on this issue be taken. The basic concepts of gender-based violence, its forms, and European standards that are effective in preventing and combating violence have been studied. The expediency of forming a scientifically based system of prevention, regulation and overcoming of domestic violence has been emphasised. The legislation of different countries has been analysed, the peculiarities of gender-based violence and the factors that influence its occurrence in the family have been identified. The author’s own definition for the term “gender-based violence” has been presented.
Both general scientific and special methods of cognition were used in the course of the study. The logical method was used to formulate legal concepts and classify types of violence. The historical method was used to study the historical aspects and chronology of the emergence and development of gender-based violence. The use of the dialectical method has made it possible to determine the legal nature and essence of gender-based violence. The synergistic method has allowed to characterise the legal nature of gender-based violence. The axiological method was used to determine the role of the principle of gender equality in the development of Ukrainian legislation and its implementation into European legislation. The dogmatic method was used to interpret legal acts in terms of their compliance with modern European standards.
Based on the analysis of regulatory acts and legal literature, the author proposes a definition of gender-based violence as an activity or behaviour aimed at maintaining the advantage of one party over another, depending on gender status. It can be physical violence, mental violence, sexual violence, economic violence, stereotypical behaviour.Метою статті є аналіз гендерного насильства, дослідження правових механізмів його подолання в Україні. На основі наукових висновків і пропозиції запропоновано новий погляд на цю проблему. Досліджено основні поняття гендерного насильства, його форми, європейські стандарти, які є дієвими у профілактиці та протидії насильству. Наголошено на доцільності формування науково обґрунтованої системи профілактики, регулювання та подолання насильства в сім’ї. Проаналізовано законодавство різних країн, виявлено особливості виникнення гендерного насильства та фактори, які впливають на виникнення його в сім’ї. Надано авторське визначення терміна «гендерне насильство».
У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. За допомогою логічного методу сформульовано правові поняття, класифікацію видів насильства. Завдяки застосуванню історичного методу досліджено історичні аспекти та хронологію виникнення та розвитку гендерного насильства.
Використання діалектичного методу дало можливість визначити правову природу і сутність гендерного насильства. Синергічний метод дав можливість охарактеризувати правову природу гендерного насильства. Аксіологічний метод застосовано з метою визначення ролі принципу гендерної рівності для розвитку українського законодавства та його імплементації в європейське законодавство. Догматичний метод використано для тлумачення нормативно-правових актів щодо відповідності їх сучасним європейським стандартам.
На основі проведеного аналізу нормативних актів та юридичної літератури запропоновано визначення гендерного насильства – це діяльність чи поведінка, направлена на підтримання переваги однієї сторони над іншою залежно від гендерного статусу. Це може бути фізичне насильство, психічне насильство, сексуальне насильство, економічне насильство, стереотипна поведінка
Адвокат дитини в Україні
Get PDFIt has been analyzed the opinions of scholars and lawyers on the definition of the concept of “a child’s lawyer”. The author’s definition on the concept of “child’s lawyer” has been formulated, which should be understood as a person who carries out legal activities on the grounds and in accordance with the procedure provided for by law, and which consists in the independent professional activity of a lawyer in the field of defense, representation and provision of other types of legal assistance to a person under 18 years of age (majority). Taking into account the levels of specialization in the bar, it has been established that the specialization “child’s lawyer” can be both at the corporate level (creation of a structural unit in the system of bar self-government bodies responsible for the protection of children’s rights) and at the professional level (the law provides for the practice of the legal profession individually, through a law firm and a law association, which are also engaged in the protection of children\u27s rights). It has been proved that the branch differentiation of law, based on the theory of differentiation of legal relations, is generally accepted for the specialization of Ukrainian lawyers. It has been proposed to distinguish a child as an individual to whom a child’s lawyer provides legal aid, i.e., as a type of a lawyer’s client. It has been noted that Ukrainian legislation operates with special concepts such as “ensuring the best interests of the child”, “child abuse”, “child in difficult life circumstances”, “child in need of additional protection”, “contact with the child”, which are inherent only in cases involving a child.
It has been analyzed the opportunities provided by the Higher School of Advocacy of the National Bar Association of Ukraine for obtaining the specialization of a child lawyer. In order to develop the idea and unite the relevant lawyer community “child lawyer”, lawyers are being certified, a register of child lawyers is being maintained, and specialists are constantly deepening their thematic specialization and providing information and support.
It has been analyzed the experience of other countries regarding the use in practice of the concepts of “child’s lawyer” in family courts, “child protection advocacy” and established the requirements for a child’s lawyer.Исследованы позиции ученых, адвокатов по определению понятия «адвокат ребенка». Несмотря на то, что в Украине уже почти три года осуществляется сертификация адвокатов ребенка, ведется соответствующий реестр, на сегодняшний день украинское законодательство не регламентирует понятие «адвокат ребенка», не содержит требования к такой специализации. Проанализированы возможности, которые предоставляет Высшая школа адвокатуры Национальной ассоциации адвокатов Украины для получения специализации «адвокат ребенка». Рассмотрен опыт других стран по использованию на практике понятий «адвокат ребенка в семейных судах», «адвокация детей» и установлены требования к адвокату ребенка.Досліджено позиції науковців, адвокатів щодо визначення поняття «адвокат дитини». Незважаючи на те, що в Україні вже майже три роки здійснюється сертифікація адвокатів дитини, ведеться відповідний реєстр, сьогодні українське законодавство не регламентує поняття «адвокат дитини», не закріплює вимоги до такої спеціалізації. Проаналізовано можливості, які надає Вища школа адвокатури Національної асоціації адвокатів України для отримання спеціалізації «адвокат дитини». Розглянуто досвід інших країн щодо використання на практиці понять «адвокат дитини у сімейних судах», «адвокація дітей» та встановлено вимоги до адвоката дитини
Теоретико-правові засади проведення судово-психіатричної експертизи у кримінальному провадженні
Get PDFThe category of forensic examinations includes examinations conducted in civil or criminal proceedings by court order. Forensic examinations are carried out in specialised forensic institutions or outside these institutions in accordance with the procedure established by law. A significant number of forensic examinations are conducted in forensic departments of state psychiatric institutions. According to Ukrainian legislation, state forensic institutions are those institutions that are specifically designated to conduct forensic examinations and are subordinate to the Healthcare Department. A forensic psychiatric or comprehensive forensic psychological and psychiatric examination must be conducted by experts in accordance with the procedure set out in the Civil Procedure and Criminal Procedure Codes of Ukraine. Depending on the nature of the expert research, forensic psychiatric examination departments are divided into outpatient and inpatient.
The knowledge that a psychiatric expert must have is specific, taking into account knowledge of the patterns and characteristics of mental activity of the individual. This specialised knowledge is acquired during special professional psychological and psychiatric training, and is subsequently implemented in the practice of forensic psychiatric examination, and therefore has legal significance. The knowledge used in the pre-trial investigation of criminal offences and in court proceedings is used to establish the mental state of the person who committed the criminal offence.
The theoretical and legal aspects of the appointment and conduct of forensic psychiatric examination have been determined on the basis of the analysis of the provisions of legal acts in this area. The issues related to the professional component of training of experts conducting forensic psychiatric examination have been highlighted, and it has been found that, as a rule, they have their own individual style of professional activity and constantly improve their level of competence.
It has been found out that the subject of psychiatrist\u27s research is mental diseases and disorders, brain diseases manifested by disorders of mental activity of a person. The issues of ethical standards in the activities of an expert in conducting a forensic psychiatric examination have been considered.The category of forensic examinations includes examinations conducted in civil or criminal proceedings by court order. Forensic examinations are carried out in specialised forensic institutions or outside these institutions in accordance with the procedure established by law. A significant number of forensic examinations are conducted in forensic departments of state psychiatric institutions. According to Ukrainian legislation, state forensic institutions are those institutions that are specifically designated to conduct forensic examinations and are subordinate to the Healthcare Department. A forensic psychiatric or comprehensive forensic psychological and psychiatric examination must be conducted by experts in accordance with the procedure set out in the Civil Procedure and Criminal Procedure Codes of Ukraine. Depending on the nature of the expert research, forensic psychiatric examination departments are divided into outpatient and inpatient.
The knowledge that a psychiatric expert must have is specific, taking into account knowledge of the patterns and characteristics of mental activity of the individual. This specialised knowledge is acquired during special professional psychological and psychiatric training, and is subsequently implemented in the practice of forensic psychiatric examination, and therefore has legal significance. The knowledge used in the pre-trial investigation of criminal offences and in court proceedings is used to establish the mental state of the person who committed the criminal offence.
The theoretical and legal aspects of the appointment and conduct of forensic psychiatric examination have been determined on the basis of the analysis of the provisions of legal acts in this area. The issues related to the professional component of training of experts conducting forensic psychiatric examination have been highlighted, and it has been found that, as a rule, they have their own individual style of professional activity and constantly improve their level of competence.
It has been found out that the subject of psychiatrist\u27s research is mental diseases and disorders, brain diseases manifested by disorders of mental activity of a person. The issues of ethical standards in the activities of an expert in conducting a forensic psychiatric examination have been considered.До категорії судових експертиз належать експертизи, які проводяться під час цивільних або кримінальних проваджень за призначенням суду у спеціалізованих судово-експертних установах або поза межами цих установ у встановленому законодавством порядку. Значна кількість судових експертиз проводиться в судово-експертних відділеннях державних психіатричних установ. Відповідно до законодавства України державними установами судової експертизи є ті установи, які спеціально визначені для провадження судових експертиз і підпорядковуються Управлінню охорони здоров’я. Судово-психіатрична та комплексна судова психолого-психіатрична експертиза повинна проводитися експертами в порядку, який визначений у Цивільному процесуальному та Кримінальному процесуальному кодексах України. Залежно від характеру експертних досліджень відділення судово-психіатричної експертизи поділяються на амбулаторні та стаціонарні.
Знання про закономірності й особливості психічної діяльності особистості, якими повинен володіти експерт-психіатр, мають певну специфіку, а їх засвоєння відбувається під час спеціальної професійної психолого-психіатричної підготовки, у подальшому вони втілюються у практику судово-психіатричної експертизи, а отже, мають юридичне значення. Знання, що використовуються під час досудового розслідування кримінальних правопорушень та під час судового провадження, застосовуються для встановлення психічного стану особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
У статті визначено теоретико-правові аспекти призначення та проведення судово-психіатричної експертизи на підставі аналізу положень нормативно-правових актів у цій сфері. Висвітлено питання щодо професійної складової підготовки експертів, які проводять судово-психіатричну експертизу, з’ясовано, що зазвичай вони мають свій індивідуальний стиль професійної діяльності, постійно підвищують і вдосконалюють рівень власної компетентності.
З’ясовано, що предметом дослідження психіатра є психічні захворювання та розлади, захворювання головного мозку, які проявляються розладами психічної діяльності особистості. Розглянуто питання етичних стандартів у діяльності експерта при проведенні судово-психіатричної експертизи
Кримінологічна типологія злочинців-радикалів серед засуджених до позбавлення волі
Get PDFThe article is devoted to the study of radical criminals among those sentenced to imprisonment. The purpose of the article is to provide a criminological typological characteristic of criminal radicals among those sentenced to imprisonment. The following tasks have been solved to achieve this goal: 1) to define the typological criteria for the division of criminal radicals among those sentenced to imprisonment; 2) to identify the relevant criminological types according to the criteria; 3) to identify and describe the signs of criminological types of criminal radicals among those sentenced to imprisonment.
It has been proposed that 7 typological personal criteria should be used in scientific use and practical criminal prevention activities: by nature, by the direction of criminal and radical actions, by the contextual element of personal radicalisation, by the source of radical attitude, by the peculiarities of the radical’s predicate state, by the existential content of criminal and radical behaviour, and by the dominant social and role feature. According to them, 22 criminological types (including subtypes) of criminal radicals among convicts were identified. The author describes the key criminologically significant features of each type. The integrated typological characteristics of radical criminals among convicts give grounds to note that most of them can be correlated with an initiative, aggressive, rational-conformist, collectivist radical of an inclusive type.
Both the initial diagnostic work of the relevant units and officials of the quarantine, diagnostic and distribution sectors of correctional colonies, as well as the further work of social and psychological work inspectors, should be aimed at identifying and recording these features. It has been argued that this information should also be taken into account when organising and carrying out operational work among prisoners in order to block the development of motivations for radical actions in a timely manner and to stop the tendencies of radicalisation among prisoners.
It has been noted that the proposed typology of criminal radicals in penitentiary institutions is not closed, exhaustive, and can be supplemented with other criteria and types depending on the researcher\u27s target setting and a specific applied request in the field of prevention of criminal radical manifestations in penitentiary institutions.Статья посвящена исследованию лиц преступников-радикалов среди осужденных к лишению свободы с использованием метода типологии. Предложено семь авторских типологических критериев: по характеру, направленности криминально-радикальных действий, контекстуальному элементу личностной радикализации, источнику радикальной установки, особенностям предикатного состояния радикала, экзистенциальному содержанию криминально-радикального поведения, доминирующему социально-ролевому признаку. На их основании выделены и охарактеризованы 22 криминологических типа (включая подтипы) криминальных радикалов среди осужденных. Определены возможности использования этой информации в работе служебных лиц секторов карантина, диагностики и распределения исправительных колоний, инспекторов отделов социально-психологической работы, оперативных работников.Статтю присвячено дослідженню особи злочинців-радикалів серед засуджених до позбавлення волі з використанням методу типології. Запропоновано сім авторських типологічних критеріїв: за характером, спрямованістю кримінально-радикальних дій, контекстуальним елементом особистісної радикалізації, джерелом радикальної установки, особливостями предикатного стану радикала, екзистенційним змістом кримінально-радикальної поведінки, домінуючою соціально-рольовою ознакою. На їх підставі виділено й охарактеризовано 22 кримінологічні типи (враховуючи підтипи) кримінальних радикалів серед засуджених. Визначено можливості використання цієї інформації у сфері роботи службових осіб секторів карантину, діагностики та розподілу виправних колоній, інспекторів відділів соціально-психологічної роботи, оперативних працівників
Правопросвітницька програма роботи з громадою як невід’ємна складова клінічної юридичної освіти: соціально-правове дослідження
No full textThis study explores the integration of community outreach programmes in clinical legal education from a socio-legal perspective. Using Doctrinal research methods, the study examines the impact of community outreach programmes on students’ legal education, and the benefits to the communities served. Results indicate that the programmes enhance students’ legal skills, promote social justice, and foster community engagement. Additionally, the programmes provide communities with much-needed legal services and promote access to justice. The study concludes that community outreach programmes should be an integral part of clinical legal education to promote socially responsible legal education and advance social justice.Это исследование рассматривает интеграцию просветительской программы работы с общинами в клиническое юридическое образование с социально-правовой точки зрения. С использованием методов доктринальных исследований в работе проанализированы влияние информационно-просветительских программ для сообществ на правовое образование студентов, а также преимущества для общин, в которых они реализуются. Результаты показывают, что программы улучшают правовые навыки студентов, способствуют социальной справедливости и активизируют участие общественности. Кроме того, программы предоставляют общинам крайне необходимые юридические услуги и способствуют доступу к правосудию. Сделан вывод, что правопросветительские программы работы с общинами должны быть неотъемлемой частью клинического юридического образования, чтобы содействовать социально ответственному образованию и развитию социальной ответственности.Вивчення права перетворилося на високоспеціалізовану професію, яка відіграє важливу й ефективну роль для контролю за ірраціональною поведінкою в суспільстві. Щоб іти в ногу з мінливими знаннями про соціально-правову філософію та структуру правових установ, вона зазнавала постійних змін.
Метою будь-якої інформаційно-просвітницької програми для громади є добробут суспільства. Вона допомагає людям стати незалежними та покращує їхнє життя завдяки підвищенню рівня обізнаності. Для розуміння концепції клінічної правничої освіти необхідно зазирнути глибше в обставини, що призвели до її зародження та розвитку.
За останні кілька років діяльність правопросвітницьких служб зросла, вони все більше зосереджуються на роботі з людьми та допомозі в реалізації їх прав. Ці програми також використовуються для інформування людей про можливість отримання безоплатної правової допомоги. Правопросвітницькі програми дають організаціям, що надають правову допомогу, можливість оцінити незадоволені правові потреби населення, зрозуміти, з якими правовими проблемами стикаються люди в різних районах області, а потім адаптувати свої послуги з надання правової допомоги до цих потреб. Було б цікаво дізнатися, наскільки важливу роль відіграє правопросвітницька робота в громаді в рамках клінічної правової освіти
Тактика проведення процесуальних дій під час розслідування пошкодження майна працівника правоохоронного органу
Get PDFOne of the structural components of the forensic methodology for investigating intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer is the specific tactics of certain investigative (detective) actions. The complexity of their conduct, as well as their significant effectiveness in collecting evidence of a person\u27s guilt and in clarifying the circumstances of the said criminal offence, necessitate a thorough study on this issue. Considering this, the purpose of the study is to determine the tactical and organisational features of investigative (detective) actions during the investigation of intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer.
It has been established that scene examinations during the investigation of intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer are challenging, time-consuming, require the use of various types of special knowledge and skills, and also involve the use of a large number of technical and forensic tools, so the investigator is obliged to treat their planning, preparation and conduct responsibly and ensure their implementation in accordance with the principles of legality, science, comprehensiveness, completeness, thoroughness, etc. It has been determined the main tactical tasks to be solved during the inspection of the place of destruction or damage to the property of a law enforcement officer.
It has been substantiated that the interrogation tactics and techniques used by the prosecution must comply with the provisions of the current criminal procedure legislation. Given that in the category of crimes under study, the victim is a law enforcement officer or his/her close relative, this should not influence the prosecution representative and lead to a biased attitude towards the suspect or witness who is trying to avoid giving full and objective testimony.
Based on the analysis, it has been established that the most correct approach is to interrogate the victim first, even in an investigative situation when a person involved in a criminal offence is detained at the scene of the crime. It has been provided a list of circumstances that should be clarified during the interrogation of a victim, witness or suspect.
It has been found that the tactical techniques which should be used during investigative experiments in the investigation of intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer are: repeated conduct of experiments and control over their implementation; creation of an environment which will facilitate the provision of as much detailed information as possible about the circumstances of criminal offences; asking questions to a participant of an investigative experiment with a view to detailing his/her explanations and evaluating the answers; the use of models, application of scientific and technical means and involvement of specialists with special knowledge in the relevant field of science; application of technical means of recording, in particular, continuous video recording.One of the structural components of the forensic methodology for investigating intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer is the specific tactics of certain investigative (detective) actions. The complexity of their conduct, as well as their significant effectiveness in collecting evidence of a person\u27s guilt and in clarifying the circumstances of the said criminal offence, necessitate a thorough study on this issue. Considering this, the purpose of the study is to determine the tactical and organisational features of investigative (detective) actions during the investigation of intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer.
It has been established that scene examinations during the investigation of intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer are challenging, time-consuming, require the use of various types of special knowledge and skills, and also involve the use of a large number of technical and forensic tools, so the investigator is obliged to treat their planning, preparation and conduct responsibly and ensure their implementation in accordance with the principles of legality, science, comprehensiveness, completeness, thoroughness, etc. It has been determined the main tactical tasks to be solved during the inspection of the place of destruction or damage to the property of a law enforcement officer.
It has been substantiated that the interrogation tactics and techniques used by the prosecution must comply with the provisions of the current criminal procedure legislation. Given that in the category of crimes under study, the victim is a law enforcement officer or his/her close relative, this should not influence the prosecution representative and lead to a biased attitude towards the suspect or witness who is trying to avoid giving full and objective testimony.
Based on the analysis, it has been established that the most correct approach is to interrogate the victim first, even in an investigative situation when a person involved in a criminal offence is detained at the scene of the crime. It has been provided a list of circumstances that should be clarified during the interrogation of a victim, witness or suspect.
It has been found that the tactical techniques which should be used during investigative experiments in the investigation of intentional destruction or damage to property of a law enforcement officer are: repeated conduct of experiments and control over their implementation; creation of an environment which will facilitate the provision of as much detailed information as possible about the circumstances of criminal offences; asking questions to a participant of an investigative experiment with a view to detailing his/her explanations and evaluating the answers; the use of models, application of scientific and technical means and involvement of specialists with special knowledge in the relevant field of science; application of technical means of recording, in particular, continuous video recording.Одним зі структурних компонентів криміналістичної методики розслідування умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу є особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Складність їх провадження, а також вагома результативність у збиранні доказів вини особи й у з’ясуванні обставин учинення згаданого кримінального правопорушення, обумовлюють необхідність ґрунтовного дослідження цієї проблематики. Зважаючи на це, метою дослідження стало визначення тактичних та організаційних особливостей проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу.
Установлено, що огляди місця події під час розслідування умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу є складними, тривалими, вимагають використання різного виду спеціальних знань і навичок, а також пов’язані із застосуванням великої кількості техніко-криміналістичних засобів, тому слідчий зобов’язаний ставитися до їх планування, підготовки та проведення відповідально та забезпечувати їх реалізацію відповідно до засад законності, науковості, всебічності, повноти, ретельності тощо. Визначено основні тактичні завдання, вирішення яких здійснюється під час огляду місця вчинення знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу.
Обґрунтовано, що тактика здійснення допитів і прийомів, що застосовуються стороною обвинувачення, має відповідати положенням чинного кримінального процесуального законодавства. Зважаючи на те, що у досліджуваній нами категорії злочинів потерпілим є працівник правоохоронного органу чи його близький родич, це не повинно впливати на представника сторони обвинувачення та призводити до формування у нього упередженого ставлення до підозрюваного або свідка, який намагається уникнути надання повних та об’єктивних показань.
На підставі здійсненого аналізу визначено, що найбільш правильним є першочергове проведення допиту потерпілого, причому навіть у слідчій ситуації, коли особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення, затримано на місці вчинення злочину. Встановлено перелік обставин, які слід з’ясувати під час допиту потерпілого, свідка, підозрюваного.
З’ясовано, що тактичними прийомами, які слід застосовувати під час проведення слідчих експериментів у розслідуванні умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, є: неодноразове проведення дослідів і контролю за їх виконанням; створення обстановки, що сприятиме наданню якомога детальніших відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень; постановка запитань учаснику слідчого експерименту з метою деталізації його пояснень та оцінювання відповідей; використання макетів, застосування науково-технічних засобів і залучення спеціалістів, наділених спеціальними знаннями у відповідній галузі науки; застосування технічних засобів фіксації, зокрема безперервного відеозапису