Law and Safety (E-Journal - Kharkiv National University of Internal Affairs) / Право і безпека (Харківський національний університет внутрішніх справ)
Not a member yet
673 research outputs found
Sort by
Відшкодування моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав поліцейського: проблеми правозастосування
Get PDFThe article is devoted to the study of legislation and legal doctrine on compensation for moral damages for humiliation of honour, dignity and the right to inviolability of business reputation of a police officer who is a representative of law enforcement agencies. It has been determined that the institute of civil liability distinguishes compensation for moral damages as a specific measure of civil liability, which is specified in the Civil Code of Ukraine as a measure of protection. It has been established that the amount of moral damages cannot be calculated by the court when deciding on their compensation, and therefore the court is guided by its own subjective beliefs when calculating them, which is a problem of law enforcement. Case law on police officers\u27 claims for moral damages from persons who have violated their personal non-property rights has been analysed. It has been found that the courts apply the practice of higher courts, which is based on the approaches of the international community, that a police officer is a public figure whose activities are of public interest and therefore must tolerate criticism, and this cannot be a ground for going to court. It has been substantiated that an employee of an internal affairs agency is a representative of the State, and therefore, in case of violation of his/her personal non-property rights, in particular, the right to inviolability of business reputation, failure to award him/her compensation for moral damages affects the reputation of both the agency in which he/she serves and the State. It has been proven that this approach of binding a police officer to the provisions on public figures harms the reputation of the State and eliminates the application of the preventive function of civil liability, which is an important factor for maintaining public order. To support the positions of national scholars, the author proposes to create a separate regulatory act which would provide guarantees for the protection of personal non-property rights of law enforcement officers and establish a balance between the observance of freedom of expression in the media regarding police activities and the observance of the rights of law enforcement officers in the performance of their official duties.The article is devoted to the study of legislation and legal doctrine on compensation for moral damages for humiliation of honour, dignity and the right to inviolability of business reputation of a police officer who is a representative of law enforcement agencies. It has been determined that the institute of civil liability distinguishes compensation for moral damages as a specific measure of civil liability, which is specified in the Civil Code of Ukraine as a measure of protection. It has been established that the amount of moral damages cannot be calculated by the court when deciding on their compensation, and therefore the court is guided by its own subjective beliefs when calculating them, which is a problem of law enforcement. Case law on police officers\u27 claims for moral damages from persons who have violated their personal non-property rights has been analysed. It has been found that the courts apply the practice of higher courts, which is based on the approaches of the international community, that a police officer is a public figure whose activities are of public interest and therefore must tolerate criticism, and this cannot be a ground for going to court. It has been substantiated that an employee of an internal affairs agency is a representative of the State, and therefore, in case of violation of his/her personal non-property rights, in particular, the right to inviolability of business reputation, failure to award him/her compensation for moral damages affects the reputation of both the agency in which he/she serves and the State. It has been proven that this approach of binding a police officer to the provisions on public figures harms the reputation of the State and eliminates the application of the preventive function of civil liability, which is an important factor for maintaining public order. To support the positions of national scholars, the author proposes to create a separate regulatory act which would provide guarantees for the protection of personal non-property rights of law enforcement officers and establish a balance between the observance of freedom of expression in the media regarding police activities and the observance of the rights of law enforcement officers in the performance of their official duties.Статтю присвячено дослідженню законодавства та правової доктрини щодо відшкодування моральної шкоди за приниження честі, гідності і права на недоторканність ділової репутації поліцейського, який є представником правоохоронних органів. Визначено, що інститут цивільно-правової відповідальності виокремлює відшкодування моральної шкоди як специфічний захід, який у Цивільному кодексі України вказаний як спосіб захисту. Встановлено, що розмір немайнових збитків під час вирішення справи про їх відшкодування судом неможливо обчислити, тому суд керується власними суб’єктивними переконаннями при їх розрахунку, що є проблемою правозастосування. Проаналізовано судову практику щодо звернення поліцейськими за стягненням моральної шкоди з осіб, які порушили їхні особисті немайнові права. З’ясовано, що суди застосовують практику вищих судів, яка ґрунтується на підходах міжнародної спільноти, що поліцейський є публічною особою, діяльність якої викликає суспільний інтерес, а тому він повинен терпимо ставитися до критики і це не може бути підставою звернення до суду. Обґрунтовано, що працівник органу внутрішніх справ є представником держави, тому під час порушення його особистих немайнових прав, зокрема права на недоторканність ділової репутації, невідшкодування йому за це моральної шкоди відображається на репутації як органу, в якому він служить, так і держави. Доведено, що зазначений підхід про прив’язку поліцейського до положень про публічних осіб шкодить репутації держави і нівелює застосування превентивної функції цивільно-правової відповідальності, що є важливим фактором для підтримки громадського правопорядку. На підтримку позицій вітчизняних науковців запропоновано створити окремий нормативно-правовий акт, який би забезпечив гарантії захисту особистих немайнових прав працівників правоохоронних органів та встановив баланс між дотриманням свободи вираження поглядів у ЗМІ щодо діяльності поліції та дотриманням прав працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків
Роль медіації у вирішенні міжнародних конфліктів
No full textInternational conflicts are becoming increasingly complex and pose a threat to world stability and security. In this context, mediation acquires key importance as a mechanism to prevent violence and find a peaceful solution. This article explores the important role of mediation in the process of resolving international conflicts. International conflicts are growing in complexity and protractedness, requiring effective resolution mechanisms to prevent violence and mitigate tensions between parties. Mediation is a key tool in resolving such conflicts, providing neutral mediation and creating a fruitful platform for dialog.
The article analyzes various aspects of mediation in international conflicts, including the roles of mediators, the methods and strategies used to resolve differences, and examples of successful and unsuccessful mediation attempts in the history of international relations. The importance of neutrality, trust, and diplomatic skill for effective mediation is highlighted.
Challenges associated with mediation in international conflicts, such as the reluctance of parties to mediate, difficulties in enforcing agreements, and external influences on the mediation process, are discussed. The author suggests ways to overcome these challenges, including strengthening international support for mediators, using innovative mediation techniques and tools, and improving coordination and cooperation among international organizations.
The article emphasizes that mediation is an effective tool for easing tensions between parties to a conflict and ensuring neutral mediation. The author examines the different roles of mediators, their methods and strategies used to facilitate dialog and reach agreement. Examples of successful and unsuccessful mediation cases in the history of international relations are presented, highlighting key factors influencing the success of this process.
Particular attention is paid to the challenges mediators face in resolving international conflicts. These challenges include the difficulty of establishing trust between the parties, the reluctance of the parties to recognize the need for mediation, and the influence of external actors on the course and outcome of mediation efforts. The author suggests strategies to overcome these challenges, including strengthening diplomatic efforts and utilizing innovative approaches.
The concluding sections of the article emphasize the importance of further research on mediation and international conflict resolution. The author calls for increased support for mediators from international organizations and states, as well as well as the active implementation of mediation approaches in conflict resolution to ensure peace and stability in the global arena.International conflicts are becoming increasingly complex and pose a threat to world stability and security. In this context, mediation acquires key importance as a mechanism to prevent violence and find a peaceful solution. This article explores the important role of mediation in the process of resolving international conflicts. International conflicts are growing in complexity and protractedness, requiring effective resolution mechanisms to prevent violence and mitigate tensions between parties. Mediation is a key tool in resolving such conflicts, providing neutral mediation and creating a fruitful platform for dialog.
The article analyzes various aspects of mediation in international conflicts, including the roles of mediators, the methods and strategies used to resolve differences, and examples of successful and unsuccessful mediation attempts in the history of international relations. The importance of neutrality, trust, and diplomatic skill for effective mediation is highlighted.
Challenges associated with mediation in international conflicts, such as the reluctance of parties to mediate, difficulties in enforcing agreements, and external influences on the mediation process, are discussed. The author suggests ways to overcome these challenges, including strengthening international support for mediators, using innovative mediation techniques and tools, and improving coordination and cooperation among international organizations.
The article emphasizes that mediation is an effective tool for easing tensions between parties to a conflict and ensuring neutral mediation. The author examines the different roles of mediators, their methods and strategies used to facilitate dialog and reach agreement. Examples of successful and unsuccessful mediation cases in the history of international relations are presented, highlighting key factors influencing the success of this process.
Particular attention is paid to the challenges mediators face in resolving international conflicts. These challenges include the difficulty of establishing trust between the parties, the reluctance of the parties to recognize the need for mediation, and the influence of external actors on the course and outcome of mediation efforts. The author suggests strategies to overcome these challenges, including strengthening diplomatic efforts and utilizing innovative approaches.
The concluding sections of the article emphasize the importance of further research on mediation and international conflict resolution. The author calls for increased support for mediators from international organizations and states, as well as well as the active implementation of mediation approaches in conflict resolution to ensure peace and stability in the global arena.Міжнародні конфлікти стають дедалі складнішими і становлять загрозу світовій стабільності та безпеці. У цьому контексті медіація набуває ключового значення як механізм запобігання насильству та пошуку мирного вирішення. Досліджено важливу роль медіації у процесі врегулювання міжнародних конфліктів. Міжнародні конфлікти стають дедалі масштабнішими та затяжними, що вимагає ефективних механізмів їх вирішення для запобігання насильству і зниження напруженості між сторонами. Медіація є ключовим інструментом у вирішенні таких конфліктів, забезпечуючи нейтральне посередництво та створюючи плідну платформу для діалогу.
Проаналізовано різні аспекти посередництва в міжнародних конфліктах, зокрема роль посередників, методи і стратегії, що використовуються для вирішення розбіжностей, а також приклади успішних і невдалих спроб посередництва в історії міжнародних відносин. Наголошено на важливості нейтралітету, довіри та дипломатичних навичок для ефективної медіації.
Досліджено виклики, пов’язані з посередництвом у міжнародних конфліктах, такі як небажання сторін брати участь у медіації, труднощі в забезпеченні виконання домовленостей та зовнішній вплив на процес медіації. Запропоновано шляхи подолання цих викликів, враховуючи посилення міжнародної підтримки медіаторів, використання інноваційних методів та інструментів медіації, а також покращення координації і співпраці між міжнародними організаціями.
Наголошено, що медіація є ефективним інструментом для зниження напруженості між сторонами конфлікту та забезпечення нейтрального посередництва. Розглянуто різні ролі медіаторів, їхні методи і стратегії, що використовуються для сприяння діалогу та досягнення згоди. Наведено приклади успішних і невдалих кейсів медіації в історії міжнародних відносин, виділено ключові фактори, що впливають на успіх цього процесу.
Особливу увагу приділено викликам, з якими стикаються медіатори при вирішенні міжнародних конфліктів. Серед них складність встановлення довіри між сторонами, небажання сторін визнавати необхідність посередництва, а також вплив зовнішніх акторів на перебіг і результат посередницьких зусиль. Запропоновано стратегії подолання цих викликів, враховуючи посилення дипломатичних зусиль і використання інноваційних підходів.
Акцентовано на важливості подальших досліджень у сфері медіації та врегулювання міжнародних конфліктів. Наголошено на важливості посилення підтримки медіаторів з боку міжнародних організацій та держав, а також активного впровадження медіаційних підходів у врегулюванні конфліктів задля забезпечення миру та стабільності на світовій арені
Визначення компонентів психофізичної готовності поліцейських до застосування табельної вогнепальної зброї в умовах воєнного стану
Get PDFThe scientific work is aimed at finding ways to improve the components of the psychophysical readiness of police officers to use service firearms. In order to solve the research tasks, an analysis of the sources of international and domestic law regulating the use of force, special means, and firearms by the police has been carried out, including the UN Code of Conduct for Law Enforcement Officials, the Declaration on the Police, Basic Principles of the Use of Force and Firearms by Officials on maintaining law and order, the Constitution of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine, the Law of Ukraine “On the National Police”, Regulations on the organization of official training of employees of the National Police of Ukraine, Instructions on safety measures when handling weapons, Regulations on the organization of initial professional training of police officers who are first accepted on police service.
The algorithm for applying coercive police measures proposed by the UN hs been considered, that is communication – persuasion – physical force – special means – firearms. A comparative characterization of the indicators of firearm owners per 100,000 population abroad with a similar indicator in Ukraine has been carried out. The peculiarities of the legal regulation of the use of coercive police measures in Ukraine under martial law conditions have been determined. The legal, social, domestic and psychophysiological factors that affect the decision-making by police officers on the possibility of using a registered firearm have been given.
Based on the conducted research, the study of special literature, and the analysis of the activities of practical police officers who have at least 5 years of service, it has been established that the components of psychophysical readiness for the use of service firearms are physical, psychological, fire (shooting) and tactical-special training. Ways of a complex combination of the specified areas of psychophysical readiness for the use of service firearms have been proposed.Научная работа направлена на поиск путей совершенствования компонентов психофизической готовности полицейских к применению табельного огнестрельного оружия. С целью решения задач исследования проведен анализ источников международного и отечественного права, регламентирующих применение полицейской силы, специальных средств и огнестрельного оружия. Выделены особенности правового регулирования применения принудительных полицейских мер в Украине в условиях военного положения. Указаны факторы, которые влияют на принятие полицейскими решения о возможности применения табельного огнестрельного оружия. Проведена сравнительная характеристика показателей владельцев огнестрельного оружия на 100 тыс. населения за границей с аналогичным показателем в Украине. Предложены пути комплексного сочетания указанных направлений психофизической готовности к применению табельного огнестрельного оружия.Наукову статтю спрямовано на пошук шляхів удосконалення компонентів психофізичної готовності поліцейських до застосування табельної вогнепальної зброї. З метою вирішення завдань дослідження проведено аналіз джерел міжнародного та вітчизняного права, що регламентують застосування поліцейськими сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Виокремлено особливості правового регулювання застосування примусових поліцейських заходів в Україні в умовах воєнного стану. Наведено чинники, які впливають на прийняття поліцейськими рішення про можливість застосування табельної вогнепальної зброї. Здійснено порівняльну характеристику показників власників вогнепальної зброї на 100 тис. населення закордоном з аналогічним показником в Україні. Запропоновано шляхи комплексного поєднання зазначених напрямів психофізичної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї
Захист персональних даних в умовах воєнного стану в Україні
Get PDFThe article is devoted to the issue of personal data protection under martial law in Ukraine. A detailed study of this issue has been carried out, aspects of the regulatory environment and levels of personal data protection in such difficult conditions have been considered.
In the context of martial law, the violation of the personal data confidentiality may pose serious threats. It has been highlighted that the disclosure of such data can lead to a risk to the personal safety of people, including those involved in the conflict. This can become the basis for blackmail and manipulation, which negatively affects the situation of individuals and the overall situation.
The recommendations aimed at preventing such threats and improving the level of personal data protection during martial law have been provided. Particular attention has been paid to the need to develop and implement specialised legal acts that would regulate the protection of personal data in such emergency situations. The possibilities of using modern technologies, in particular data encryption and multi-level authentication, to enhance the security and confidentiality of personal data have also been considered.
Implementation of effective personal data protection measures during martial law is an important task to ensure the security and privacy of people. Compliance with regulatory requirements, development of data protection technologies and raising awareness of this issue among the population can help reduce risks and maintain the confidentiality of personal data even in the context of a military conflict.
The conclusions presented in this article can be a valuable source of information for legislators and information security professionals dealing with personal data protection under martial law. The results of the study may contribute to the development and implementation of effective data protection strategies aimed at ensuring the security and privacy of participants to the conflict and citizens in general. Significant aspects of the problem of personal data protection under martial law have been considered and recommendations for improving the situation in this area have been provided.The article is devoted to the issue of personal data protection under martial law in Ukraine. A detailed study of this issue has been carried out, aspects of the regulatory environment and levels of personal data protection in such difficult conditions have been considered.
In the context of martial law, the violation of the personal data confidentiality may pose serious threats. It has been highlighted that the disclosure of such data can lead to a risk to the personal safety of people, including those involved in the conflict. This can become the basis for blackmail and manipulation, which negatively affects the situation of individuals and the overall situation.
The recommendations aimed at preventing such threats and improving the level of personal data protection during martial law have been provided. Particular attention has been paid to the need to develop and implement specialised legal acts that would regulate the protection of personal data in such emergency situations. The possibilities of using modern technologies, in particular data encryption and multi-level authentication, to enhance the security and confidentiality of personal data have also been considered.
Implementation of effective personal data protection measures during martial law is an important task to ensure the security and privacy of people. Compliance with regulatory requirements, development of data protection technologies and raising awareness of this issue among the population can help reduce risks and maintain the confidentiality of personal data even in the context of a military conflict.
The conclusions presented in this article can be a valuable source of information for legislators and information security professionals dealing with personal data protection under martial law. The results of the study may contribute to the development and implementation of effective data protection strategies aimed at ensuring the security and privacy of participants to the conflict and citizens in general. Significant aspects of the problem of personal data protection under martial law have been considered and recommendations for improving the situation in this area have been provided.Статтю присвячено проблемі захисту персональних даних в умовах воєнного стану в Україні. Проведено детальне дослідження цього питання, розглянуто аспекти нормативно-правового середовища та рівнів захисту персональних даних у таких складних умовах.
У контексті воєнного стану порушення конфіденційності персональних даних може створити серйозні загрози. Акцентовано увагу на тому, що розголошення таких даних може призвести до ризику для особистої безпеки людей, зокрема для учасників конфлікту. Це може стати основою для шантажу та маніпуляцій, що негативно впливає на становище окремих осіб і загальну ситуацію.
Надано рекомендації, спрямовані на запобігання таким загрозам та покращення рівня захисту персональних даних під час воєнного стану. Особливу увагу приділено необхідності розроблення та впровадження спеціалізованих нормативно-правових актів, які б регулювали захист персональних даних у таких надзвичайних ситуаціях. Також розглянуто можливості використання сучасних технологій, зокрема шифрування даних і багаторівневої аутентифікації, для підвищення безпеки та конфіденційності персональних даних.
Застосування ефективних заходів захисту персональних даних під час воєнного стану є важливим завданням для забезпечення безпеки та приватності людей. Додержання нормативно-правових вимог, розвиток технологій захисту даних і збільшення усвідомленості щодо цієї проблеми серед населення можуть сприяти зменшенню ризиків та збереженню конфіденційності персональних даних навіть в умовах воєнного конфлікту.
Висновки, представлені у статті, можуть стати цінним джерелом інформації для законодавців та фахівців з інформаційної безпеки, які займаються питаннями захисту персональних даних в умовах воєнного стану. Результати дослідження можуть сприяти розробленню та впровадженню ефективних стратегій захисту даних, спрямованих на забезпечення безпеки та приватності учасників конфлікту і громадян у цілому. Розглянуто важливі аспекти проблеми захисту персональних даних в умовах воєнного стану та надано рекомендації щодо покращення ситуації в цій галузі
Організаційно-правові та фінансові засади наукової діяльності в закладах вищої освіти МВС України: проблеми і шляхи вирішення з використанням математико-статистичної методології
Get PDFThe work is devoted to the problem of improving the current legislation of Ukraine, in particular, in the area of organisation of contractual scientific research, financing of scientific activities, and testing the results of these activities for further implementation in the work of enterprises, institutions and organisations subordinated to the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. The current legal framework on this issue has been analysed. Attention has been paid to the main practical problems and the main ways of solving them have been proposed, taking into account the use of mathematical calculations to establish criteria based on the proposed parameters. The statistics of trends in the development of publication activity of the institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in the Scopus database have been considered.
Despite a significant number of domestic publications on the main directions of development and prospects of science in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, the relevance of funding scientific activities, improving material and technical support, and social protection of researchers of higher education institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine has at most been merely mentioned among the problems of modern Ukrainian science. Regarding the research of foreign scholars in the field of mechanisms of organisation and financing of scientific activities, it can be noted that the most common type of funding is grants, and therefore most studies are devoted to grant applications and their impact, as well as the problems of filling the funding budget, innovations in equitable funding, etc. Thus, the central issue of this article has not been studied.
The solutions to several problematic issues in this area have been proposed, including: introduction of a new funding mechanism, in particular, under the conditions of contractual research; organisation of special research competitions for institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; creation of the Unified State Register of Scientific Research in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; development of the online platform “Science in the MIA System” to allow customers to submit applications for research and development work, monitor data by potential contractors and hold a transparent competition; introduce a new mechanism for testing and obtaining acts of implementation in scientific activities.
The ideas and proposals for the introduction of new organisational and legal frameworks for scientific research in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine are an attempt to introduce a practical mechanism for the rational and most productive use of the scientific potential of departmental institutions and establishments to ensure the security of the State, protection of human rights and freedoms, combating crime, maintaining public safety and order, applying positive foreign experience in these areas, as well as the creation of innovative methods and technologies that can compete with similar achievements in the international scientific space.The work is devoted to the problem of improving the current legislation of Ukraine, in particular, in the area of organisation of contractual scientific research, financing of scientific activities, and testing the results of these activities for further implementation in the work of enterprises, institutions and organisations subordinated to the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. The current legal framework on this issue has been analysed. Attention has been paid to the main practical problems and the main ways of solving them have been proposed, taking into account the use of mathematical calculations to establish criteria based on the proposed parameters. The statistics of trends in the development of publication activity of the institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in the Scopus database have been considered.
Despite a significant number of domestic publications on the main directions of development and prospects of science in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, the relevance of funding scientific activities, improving material and technical support, and social protection of researchers of higher education institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine has at most been merely mentioned among the problems of modern Ukrainian science. Regarding the research of foreign scholars in the field of mechanisms of organisation and financing of scientific activities, it can be noted that the most common type of funding is grants, and therefore most studies are devoted to grant applications and their impact, as well as the problems of filling the funding budget, innovations in equitable funding, etc. Thus, the central issue of this article has not been studied.
The solutions to several problematic issues in this area have been proposed, including: introduction of a new funding mechanism, in particular, under the conditions of contractual research; organisation of special research competitions for institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; creation of the Unified State Register of Scientific Research in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; development of the online platform “Science in the MIA System” to allow customers to submit applications for research and development work, monitor data by potential contractors and hold a transparent competition; introduce a new mechanism for testing and obtaining acts of implementation in scientific activities.
The ideas and proposals for the introduction of new organisational and legal frameworks for scientific research in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine are an attempt to introduce a practical mechanism for the rational and most productive use of the scientific potential of departmental institutions and establishments to ensure the security of the State, protection of human rights and freedoms, combating crime, maintaining public safety and order, applying positive foreign experience in these areas, as well as the creation of innovative methods and technologies that can compete with similar achievements in the international scientific space.Роботу присвячено проблемі вдосконалення чинного законодавства України, зокрема в галузі організації договірних наукових досліджень, фінансування наукової діяльності, а також апробації результатів цієї діяльності для подальшого впровадження в роботу підприємств, установ та організацій, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України. Проаналізовано чинну нормативно-правову базу із цієї проблематики. Приділено увагу основним практичним проблемам і запропоновано основні шляхи їх вирішення, враховуючи використання математичних розрахунків для встановлення критеріїв на основі запропонованих параметрів. Розглянуто статистику тенденцій розвитку публікаційної активності установ Міністерства внутрішніх справ України в базі даних Scopus.
Попри значну кількість вітчизняних публікацій, присвячених основним напрямам розвитку і перспективам науки в системі Міністерства внутрішніх справ України, про актуальність фінансування наукової діяльності, вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, соціального захисту науковців закладів вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України щонайбільше просто згадувалося серед проблем сучасної української науки. Що ж стосується наукових досліджень зарубіжних учених у галузі механізмів організації та фінансування наукової діяльності, то тут можна зауважити, що найбільш поширеним видом фінансування є надання грантів, а отже, більшість досліджень присвячена грантовим заявкам та їх впливам, а також проблематиці наповнення бюджету фінансування, інноваціям у справедливому фінансуванні тощо. Тобто центральна проблематика цієї статті є недослідженою.
Запропоновано вирішення декількох проблемних питань у вказаній сфері, серед яких: запровадження нового механізму фінансування, зокрема й за умов договірного виконання наукових досліджень; організація спеціальних конкурсів наукових досліджень для установ системи Міністерства внутрішніх справ України; створення Єдиного державного реєстру наукових досліджень у системі Міністерства внутрішніх справ України; розробка онлайн-платформи «Наука в системі МВС» для подання заявок замовниками на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, моніторингу даних потенційними виконавцями та проведення прозорого конкурсу; запровадження нового механізму апробації та отримання актів упровадження в наукову діяльність.
Викладені ідеї та пропозиції щодо запровадження нових організаційно-правових засад здійснення наукових досліджень у системі Міністерства внутрішніх справ України являють собою спробу запровадити практичний механізм щодо раціонального і продуктивного використання наукового потенціалу відомчих закладів та установ для гарантування безпеки держави, охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку, застосування позитивного зарубіжного досвіду у цих сферах, а також створення інноваційних методів і технологій, здатних конкурувати з аналогічними досягненнями в міжнародному науковому просторі
Предмет злочину порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини
Get PDFThe article is devoted to highlighting the topical issues related to the subject matter of the crime violation of the procedure for transplantation of human anatomical materials established by law. Based on the analysis of Ukrainian legislation and scientific works of Ukrainian scientists, the author offers own vision of the issue related to the subject matter of the analysed crime, namely: the author considers the maximum permissible terms of transportation and optimal storage periods for such organs as heart, kidneys, liver, left and right lobes of the liver, lung, and homograft. In addition, the author considers the definition of “anatomical materials”, expresses an opinion on the concept of transplantation of human anatomical material and offers own vision on the subject matter of the analysed crime. The author proposes to: 1) to introduce to Part 1 of Article 143 of the Criminal Code of Ukraine a qualifying feature i.e., the prohibition to use human anatomical materials which are not healthy or unsuitable for transplantation with violation of the term of their use; 2) to restate paragraph 1 of Part 1 of Article 299 of the Criminal Code of Ukraine as follows: “Cruel treatment of animals belonging to vertebrates, including homeless animals, violation of animals transportation rules, if such actions resulted in bodily injury, mutilation or death of an animal, illegal removal of organs or tissues from live animals, that belong to the vertebrates, setting animals against each other, committed for hooligan or mercenary motives, as well as propaganda, public calls for actions that have signs of cruelty to animals, distribution of materials calling for such actions – …”. It is also advisable to include DNA and DNA fragments in the list of human anatomical material, and to approve a separate list of human cells allowed for extraction, namely DNA and DNA fragments, in the relevant order of the Ministry of Health of Ukraine. To include DNA and DNA fragments in the list of human anatomical material in the Law of Ukraine “On the Application of Transplantation of Human Anatomical Materials” dated 17 May 2018 No. 2427-VIII and to amend the subject matter of the crime in respect of DNA and DNA fragments.The article is devoted to highlighting the topical issues related to the subject matter of the crime violation of the procedure for transplantation of human anatomical materials established by law. Based on the analysis of Ukrainian legislation and scientific works of Ukrainian scientists, the author offers own vision of the issue related to the subject matter of the analysed crime, namely: the author considers the maximum permissible terms of transportation and optimal storage periods for such organs as heart, kidneys, liver, left and right lobes of the liver, lung, and homograft. In addition, the author considers the definition of “anatomical materials”, expresses an opinion on the concept of transplantation of human anatomical material and offers own vision on the subject matter of the analysed crime. The author proposes to: 1) to introduce to Part 1 of Article 143 of the Criminal Code of Ukraine a qualifying feature i.e., the prohibition to use human anatomical materials which are not healthy or unsuitable for transplantation with violation of the term of their use; 2) to restate paragraph 1 of Part 1 of Article 299 of the Criminal Code of Ukraine as follows: “Cruel treatment of animals belonging to vertebrates, including homeless animals, violation of animals transportation rules, if such actions resulted in bodily injury, mutilation or death of an animal, illegal removal of organs or tissues from live animals, that belong to the vertebrates, setting animals against each other, committed for hooligan or mercenary motives, as well as propaganda, public calls for actions that have signs of cruelty to animals, distribution of materials calling for such actions – …”. It is also advisable to include DNA and DNA fragments in the list of human anatomical material, and to approve a separate list of human cells allowed for extraction, namely DNA and DNA fragments, in the relevant order of the Ministry of Health of Ukraine. To include DNA and DNA fragments in the list of human anatomical material in the Law of Ukraine “On the Application of Transplantation of Human Anatomical Materials” dated 17 May 2018 No. 2427-VIII and to amend the subject matter of the crime in respect of DNA and DNA fragments.Статтю присвячено висвітленню актуальних проблемних питань, пов’язаних із предметом злочину порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини. На підставі аналізу законодавства України та наукових праць українських учених запропоновано власне бачення проблеми, пов’язаної з предметом аналізованого злочину, а саме: розглянуто гранично допустимі строки транспортування та оптимальні строки зберігання таких органів, як серце, нирки, печінка, ліва та права долі печінки, легені, гомотрансплантата. Крім цього, розглянуто дефініцію «анатомічні матеріали», висловлено думку щодо поняття трансплантації анатомічного матеріалу людини та запропоновано власне бачення предмета аналізованого злочину. Запропоновано: 1) внести до ч. 1 ст. 143 Кримінального кодексу України таку кваліфікуючу ознаку, як заборона використання анатомічних матеріалів людини, які не є здоровими або є не придатними для трансплантації з порушенням терміна їх використання; 2) абзац 1 ч. 1 ст. 299 Кримінального кодексу України викласти в такій редакції: «Жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, порушення правил транспортування тварин, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, незаконне вилучення органів чи тканин у живих тварин, які належать до хребетних, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, а також пропаганда, публічні заклики до вчинення дій, що мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій – …». Також доцільно включити ДНК і фрагменти ДНК до переліку анатомічного матеріалу людини, а у відповідному наказі Міністерства охорони здоров’я України затвердити окремий перелік клітин людини, дозволених для вилучення, а саме ДНК і фрагментів ДНК. У Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 17 травня 2018 р. № 2427-VIII включити ДНК і фрагменти ДНК до переліку анатомічного матеріалу людини та внести зміни до предмета розглядуваного злочину щодо ДНК і фрагментів ДНК
Правові підстави здійснення фізичною особою, потерпілою від кримінального правопорушення, права на компенсацію шкоди за рахунок держави (цивільно-правовий аспект)
Get PDFThe article identifies the legal grounds for exercising by an individual the right to claim compensation for damage caused by a criminal offence at the expense of the State (the State Budget of Ukraine), and analyses and identifies the specific features of such legal grounds. It has been noted that for compensation of damage caused to a victim as a result of a criminal offence at the expense of the State Budget of Ukraine, the mere commission of a criminal offence as the basis for civil liability is not sufficient. Therefore, additional grounds are such legal facts as failure to identify the person who committed the criminal offence or if such a person is insolvent.
In addition, it has been noted that the right to compensation for damage to an individual who has suffered from a criminal offence arises from the moment when circumstances which make it impossible to compensate (reimburse) the damage by the person who caused it occur, and not from the moment when such damage is inflicted. The article clarifies the peculiarities of an individual\u27s exercise of the right to compensation for damage caused by a criminal offence at the expense of the State Budget of Ukraine. Therefore, when determining the persons obliged to compensate for the damage caused by a criminal offence, it is important to distinguish between the person who actually caused the damage and the person who should compensate (reimburse) the damage (the State at the expense of the State Budget).
It has been stressed that the State is not liable for the damage caused by a criminal offence. This refers to the State’s obligation to compensate for the damage caused by a criminal offence, subject to certain legal facts. The conditions for imposing the obligation on the state (the State Budget of Ukraine) are as follows: the damage (property, physical (bodily), moral (non-property)) must be caused by a criminal offence to an individual, his/her family members or close relatives; the damage is a consequence of a criminal offence; the person who committed the criminal offence has not been identified (or the person has been identified but cannot be found); the person who caused the damage must be insolvent.
Ways to improve the mechanism of legal regulation of relations for compensation for damage caused by a criminal offence at the expense of the State Budget of Ukraine are proposed. The legal mechanism for compensation for damage caused by a criminal offence, with a view to ensuring the functions of civil liability, should be in the area of civil law regulation of relations for compensation for damage.The article identifies the legal grounds for exercising by an individual the right to claim compensation for damage caused by a criminal offence at the expense of the State (the State Budget of Ukraine), and analyses and identifies the specific features of such legal grounds. It has been noted that for compensation of damage caused to a victim as a result of a criminal offence at the expense of the State Budget of Ukraine, the mere commission of a criminal offence as the basis for civil liability is not sufficient. Therefore, additional grounds are such legal facts as failure to identify the person who committed the criminal offence or if such a person is insolvent.
In addition, it has been noted that the right to compensation for damage to an individual who has suffered from a criminal offence arises from the moment when circumstances which make it impossible to compensate (reimburse) the damage by the person who caused it occur, and not from the moment when such damage is inflicted. The article clarifies the peculiarities of an individual\u27s exercise of the right to compensation for damage caused by a criminal offence at the expense of the State Budget of Ukraine. Therefore, when determining the persons obliged to compensate for the damage caused by a criminal offence, it is important to distinguish between the person who actually caused the damage and the person who should compensate (reimburse) the damage (the State at the expense of the State Budget).
It has been stressed that the State is not liable for the damage caused by a criminal offence. This refers to the State’s obligation to compensate for the damage caused by a criminal offence, subject to certain legal facts. The conditions for imposing the obligation on the state (the State Budget of Ukraine) are as follows: the damage (property, physical (bodily), moral (non-property)) must be caused by a criminal offence to an individual, his/her family members or close relatives; the damage is a consequence of a criminal offence; the person who committed the criminal offence has not been identified (or the person has been identified but cannot be found); the person who caused the damage must be insolvent.
Ways to improve the mechanism of legal regulation of relations for compensation for damage caused by a criminal offence at the expense of the State Budget of Ukraine are proposed. The legal mechanism for compensation for damage caused by a criminal offence, with a view to ensuring the functions of civil liability, should be in the area of civil law regulation of relations for compensation for damage.Визначено правові підстави здійснення фізичною особою права на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок держави (Державного бюджету України), проаналізовано та встановлено особливості таких правових підстав. Зазначено, що для компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України одного лише вчинення кримінального правопорушення як підстави виникнення цивільно-правової відповідальності недостатньо. Тому додатковими підставами є такі юридичні факти, як невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо така особа є неплатоспроможною.
Окремо зауважено, що право на відшкодування шкоди фізичній особі, що потерпіла від кримінального правопорушення, виникає з моменту настання обставин, що унеможливлюють її відшкодування (компенсацію) особою, яка її заподіяла, а не з моменту завдання такої шкоди. З’ясовано особливості здійснення фізичною особою права на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок Державного бюджету України. Тому при визначенні осіб, зобов’язаних відшкодовувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, важливим є відмежування особи, яка фактично завдала шкоду, та особи, котра має відшкодувати (компенсувати) шкоду (держава, за рахунок Державного бюджету).
Наголошено, що держава не несе відповідальність за шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням. Йдеться про виникнення обов’язку в держави за наявності певних юридичних фактів відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду. Умовами покладення обов’язку на державу (Державний бюджет України) є: шкода (майнова, фізична (тілесна), моральна (немайнова)) має бути завдана кримінальним правопорушенням саме фізичній особі, членам її сім’ї чи її близьким родичам; шкода є наслідком кримінального правопорушення; не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення (або особа встановлена, але не можливо її знайти); особа, що заподіяла шкоду, має бути неплатоспроможною.
Запропоновано шляхи вдосконалення механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок Державного бюджету України. Правовий механізм відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, з метою забезпечення функцій цивільно-правової відповідальності повинен перебувати у площині цивільно-правового регулювання відносин із відшкодування шкоди
Соціальний статус жінки у Стародавній Спарті
No full textThe factors that determined the peculiarities of the social status of women in Ancient Sparta have been identified and analysed. It has been demonstrated that the establishment of community control over private life, namely: strict regulation of marriage and family relations, the compulsory nature of specific general education, which started for girls at the age of eight and lasted until marriage, determined that the national interests of women became a priority and dominated family values. It has been found that in Sparta, as in other polities of ancient Greece, childbearing was considered the most important function of women, as the offspring were to continue family traditions and take care of their elderly parents, conduct religious rites, etc. Only male children were seen as future citizens and defenders of the polis. In Lacedaemon, motherhood acquired a more accentuated meaning and was understood as service to the state. It became the basis of marriage and family relations, where polyandry was perceived as the norm. The Spartan woman was socially active. She was a direct participant in religious festivals and rituals, sports competitions. She publicly ridiculed the bachelors and cowards. If her own son turned out to be a coward, she could kill him herself. A mother did not bear any legal responsibility for the murder of a cowardly son. The economic rights of Spartans, which other women in ancient Greece did not have, have been investigated. Due to her husband’s military service, a Lacedaemonian woman managed not only his oikos, but also his cleris. Polyandry allowed a woman to unite two or more “houses” under her control and thus increase her influence in society. It has been noted that a strong economic foundation allowed wealthy women to have more freedom in society and even influence those in power in making responsible political decisions. With the loss of Messenia, women lose their economic freedom. The social status of women also changes, as they become more subordinate to men. It has been argued that in Sparta, the state minimised the private life of spouses. Under such conditions, a woman was socially active, knew the inner life of the polis well, and understood the foreign policy priorities of the state. She acted as a motivator and guide of Spartan ideology for the men of her family. And in this way, the Lacedaemonian woman was significantly different from other women in ancient Greece.The factors that determined the peculiarities of the social status of women in Ancient Sparta have been identified and analysed. It has been demonstrated that the establishment of community control over private life, namely: strict regulation of marriage and family relations, the compulsory nature of specific general education, which started for girls at the age of eight and lasted until marriage, determined that the national interests of women became a priority and dominated family values. It has been found that in Sparta, as in other polities of ancient Greece, childbearing was considered the most important function of women, as the offspring were to continue family traditions and take care of their elderly parents, conduct religious rites, etc. Only male children were seen as future citizens and defenders of the polis. In Lacedaemon, motherhood acquired a more accentuated meaning and was understood as service to the state. It became the basis of marriage and family relations, where polyandry was perceived as the norm. The Spartan woman was socially active. She was a direct participant in religious festivals and rituals, sports competitions. She publicly ridiculed the bachelors and cowards. If her own son turned out to be a coward, she could kill him herself. A mother did not bear any legal responsibility for the murder of a cowardly son. The economic rights of Spartans, which other women in ancient Greece did not have, have been investigated. Due to her husband’s military service, a Lacedaemonian woman managed not only his oikos, but also his cleris. Polyandry allowed a woman to unite two or more “houses” under her control and thus increase her influence in society. It has been noted that a strong economic foundation allowed wealthy women to have more freedom in society and even influence those in power in making responsible political decisions. With the loss of Messenia, women lose their economic freedom. The social status of women also changes, as they become more subordinate to men. It has been argued that in Sparta, the state minimised the private life of spouses. Under such conditions, a woman was socially active, knew the inner life of the polis well, and understood the foreign policy priorities of the state. She acted as a motivator and guide of Spartan ideology for the men of her family. And in this way, the Lacedaemonian woman was significantly different from other women in ancient Greece.Визначено та проаналізовано фактори, які визначали особливості соціального статусу жінки у Стародавній Спарті. Показано, що встановлення контролю общини над приватним життям, а саме: жорстка регламентація шлюбно-сімейних відносин, обов’язковість специфічного загального виховання, що для дівчат розпочиналося з восьми років і тривало фактично до заміжжя, визначало те, що загальнодержавні інтереси для жінки ставали пріоритетними і домінували над сімейними цінностями. З’ясовано, що у Спарті, як і в інших полісах Стародавньої Греції, дітонародження вважалось найголовнішою функцією жінки, оскільки потомство мало продовжувати родові традиції та піклуватися про старих батьків, проводити релігійні обряди тощо. Тільки дітей чоловічої статі розглядали як майбутніх громадян і захисників поліса. У Лакедемоні материнство набуло більш акцентованого значення і розумілося як служіння державі. Воно стало основою шлюбно-сімейних відносин, де поліандрія сприймалась як норма. Спартанська жінка була суспільно активною. Вона була безпосередньою учасницею релігійних свят та ритуалів, спортивних змагань. Публічно висміювала холостяків та боягузів. Якщо ж власний син виявився легкодухом, то могла власноруч його вбити. Мати за вбивство сина-боягуза ніякої юридичної відповідальності не несла. Досліджено економічні права спартанок, яких не мали інші жінки Стародавньої Греції. Через зайнятість чоловіка на військовій службі лакедемонянка управляла не лише його ойкосом, а і клером. Поліандрія давала можливість жінці об’єднувати під своїм управлінням два «доми» або більше і таким чином посилювати свій вплив у суспільстві. Зауважено, що міцне економічне підґрунтя дозволяло заможним жінкам мати більшу свободу в суспільстві і навіть впливати на можновладців у прийнятті відповідальних політичних рішень. З втратою Мессенії жінка позбувається економічної свободи. Змінюється й соціальний статус жінки, яка стає більш підвладною чоловікові. Зауважено, що у Спарті держава мінімізувала приватне життя подружжя. За таких умов жінка була соціально активною, добре знала внутрішнє життя полісу, розумілася на зовнішньополітичних пріоритетах держави. Вона виступала для чоловіків своєї родини мотиватором і провідником спартанської ідеології. І цим лакедемонянка суттєво відрізнялася від інших жінок Стародавньої Греції
Роль і напрями діяльності громадськості в реалізації антикорупційних реформ
Get PDFThe article is devoted to an important and topical issue of legal description of the role and activities of the public in the implementation of anti-corruption reforms.
Countering corruption has always been an important task for Ukraine. It has been proven that the public is the most interested stakeholder in the fight against corruption. It is the members of civil society who want to live in a state governed by the rule of law, where the principles of equality, publicity and transparency are truly in place. And the success of anti-corruption changes depends on the willingness and participation of every member of civil society.
It is noted that civil society involves active participation of citizens in political processes, civil dialogue and various public initiatives. Its main goal is to protect the rights and interests of citizens, as well as to oversee the activities of government agencies and prevent possible abuses.
The legal and numerous doctrinal definitions of the concept of “public” and its components in the context of anti-corruption reforms are analysed.
It is substantiated that the experience of involving the public in the implementation of anti-corruption reforms can be successful only if representatives of public authorities and business are open and transparent.
It is emphasised that citizens and civil society organisations play an important role in combating corruption, as they serve as advocates for the public interest, provide independent oversight, mobilise communities, protect whistleblowers, advocate for policy reforms and promote transparency, accountability and good governance. In particular, citizens are empowered to demand responsibility, act as whistleblowers, influence policy and elections, raise public awareness and promote ethical values. Their participation is essential for the development of transparent, accountable and corruption-free societies. Civil society organisations are also important actors in the anti-corruption fight in Ukraine. Their independent oversight, advocacy, support for whistleblowers, policy analysis and engagement with citizens contribute significantly to the promotion of transparency, accountability and good governance in the country.The article is devoted to an important and topical issue of legal description of the role and activities of the public in the implementation of anti-corruption reforms.
Countering corruption has always been an important task for Ukraine. It has been proven that the public is the most interested stakeholder in the fight against corruption. It is the members of civil society who want to live in a state governed by the rule of law, where the principles of equality, publicity and transparency are truly in place. And the success of anti-corruption changes depends on the willingness and participation of every member of civil society.
It is noted that civil society involves active participation of citizens in political processes, civil dialogue and various public initiatives. Its main goal is to protect the rights and interests of citizens, as well as to oversee the activities of government agencies and prevent possible abuses.
The legal and numerous doctrinal definitions of the concept of “public” and its components in the context of anti-corruption reforms are analysed.
It is substantiated that the experience of involving the public in the implementation of anti-corruption reforms can be successful only if representatives of public authorities and business are open and transparent.
It is emphasised that citizens and civil society organisations play an important role in combating corruption, as they serve as advocates for the public interest, provide independent oversight, mobilise communities, protect whistleblowers, advocate for policy reforms and promote transparency, accountability and good governance. In particular, citizens are empowered to demand responsibility, act as whistleblowers, influence policy and elections, raise public awareness and promote ethical values. Their participation is essential for the development of transparent, accountable and corruption-free societies. Civil society organisations are also important actors in the anti-corruption fight in Ukraine. Their independent oversight, advocacy, support for whistleblowers, policy analysis and engagement with citizens contribute significantly to the promotion of transparency, accountability and good governance in the country.Статтю присвячено важливій та актуальній темі – правовій характеристиці ролі й напрямів діяльності громадськості в реалізації антикорупційних реформ.
Протидія корупції завжди була важливим завданням для України. Доведено, що найбільш зацікавленим суб’єктом у сфері протидії корупції є громадськість. Саме члени громадянського суспільства прагнуть жити у правовій державі, де дійсно діє принцип верховенства права, де реалізуються принципи рівності, публічності та гласності. І саме від бажання та участі кожного члена громадянського суспільства залежить успішність антикорупційних змін.
Зазначено, що громадянське суспільство передбачає активну участь громадян у політичних процесах, цивільному діалозі та різноманітних громадських ініціативах. Його основна мета полягає в захисті прав та інтересів громадян, а також у нагляді за діяльністю владних структур і запобіганні можливим зловживанням.
Проаналізовано легальне та численні доктринальні визначення поняття «громадськість» і його складові в контексті антикорупційних реформ.
Обґрунтовано, що досвід залучення громадськості до реалізації антикорупційних реформ може бути успішним лише за умови, що представники публічної влади, бізнесу будуть відкритими та здійснюватимуть свою діяльність прозоро.
Наголошено на тому, що громадяни та громадські організації відіграють важливу роль у протидії корупції, оскільки вони служать захисниками суспільних інтересів, забезпечують незалежний нагляд, мобілізують громади, захищають викривачів, виступають за реформи політики та сприяють прозорості, підзвітності і належному управлінню. Зокрема, громадяни мають повноваження вимагати відповідальності, діяти як інформатори, впливати на політику та вибори, підвищувати обізнаність громадськості і пропагувати етичні цінності. Їхня участь є важливою для розвитку прозорих, підзвітних і вільних від корупції суспільств. Громадські організації також є важливими суб’єктами протидії корупції в Україні. Їх незалежний нагляд, адвокація, підтримка викривачів, аналіз політики та взаємодія з громадянами значною мірою сприяють просуванню прозорості, підзвітності та належного управління в країні
Особливості використання спеціальних знань при розслідуванні захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника
Get PDFAn effective investigation of any criminal offence is not possible without the use of specialised knowledge. Taking a government official or law enforcement officer as a hostage is no exception; on the contrary, from the moment information about the seizure is received, there is a need to engage specialists from various fields of knowledge, including a forensic expert, dog handler, explosives expert, etc.
The purpose of the study is to investigate the scientific findings on the definition of the concept of “special knowledge” and to clarify its role in the investigation of criminal proceedings under Article 349 “Taking a government official or law enforcement officer as a hostage” of the Criminal Code of Ukraine. To achieve this goal, the study used the following methods: analysis, synthesis, comparison, critical thinking, and systemic and structural methods, with the aim of conducting a thorough study of theoretical developments, results of investigative and judicial practice, systematising the results and formulating conclusions.
It has been argued that one of the ways to improve the efficiency of detection and investigation of crimes is to use specialised knowledge in the activities of law enforcement agencies. In particular, when investigating the taking of a government official or a law enforcement officer as a hostage, special knowledge should be considered as skills and abilities in a particular area which are used in criminal proceedings and contribute to establishing the truth in the case, which contributes to the effective completion of the investigation.
As a result of the study, the special knowledge has been classified, namely: by the procedural position of the person who uses it, by the form of expression, by the need to use special knowledge at a certain stage of investigation, by the form of the final result, by the field of knowledge, by the degree of secrecy, by the purpose of use, by the significance of the results obtained.
According to the results of a comprehensive analysis, three forms of special knowledge application are proposed in the course of investigation of taking a government official or law enforcement officer as a hostage: specialist involvement in investigative (detective) actions, appointment of forensic examinations and consulting.
The role of specialists when involved in conducting typical investigative (detective) actions, such as: inspection of the scene, interrogation and investigative experiment, has been described. An indicative list of specialists who can assist an investigator has been proposed, and the tasks which can be solved through such interaction have been outlined. An indicative list of tasks facilitated by the appointment of forensic examinations has been provided.An effective investigation of any criminal offence is not possible without the use of specialised knowledge. Taking a government official or law enforcement officer as a hostage is no exception; on the contrary, from the moment information about the seizure is received, there is a need to engage specialists from various fields of knowledge, including a forensic expert, dog handler, explosives expert, etc.
The purpose of the study is to investigate the scientific findings on the definition of the concept of “special knowledge” and to clarify its role in the investigation of criminal proceedings under Article 349 “Taking a government official or law enforcement officer as a hostage” of the Criminal Code of Ukraine. To achieve this goal, the study used the following methods: analysis, synthesis, comparison, critical thinking, and systemic and structural methods, with the aim of conducting a thorough study of theoretical developments, results of investigative and judicial practice, systematising the results and formulating conclusions.
It has been argued that one of the ways to improve the efficiency of detection and investigation of crimes is to use specialised knowledge in the activities of law enforcement agencies. In particular, when investigating the taking of a government official or a law enforcement officer as a hostage, special knowledge should be considered as skills and abilities in a particular area which are used in criminal proceedings and contribute to establishing the truth in the case, which contributes to the effective completion of the investigation.
As a result of the study, the special knowledge has been classified, namely: by the procedural position of the person who uses it, by the form of expression, by the need to use special knowledge at a certain stage of investigation, by the form of the final result, by the field of knowledge, by the degree of secrecy, by the purpose of use, by the significance of the results obtained.
According to the results of a comprehensive analysis, three forms of special knowledge application are proposed in the course of investigation of taking a government official or law enforcement officer as a hostage: specialist involvement in investigative (detective) actions, appointment of forensic examinations and consulting.
The role of specialists when involved in conducting typical investigative (detective) actions, such as: inspection of the scene, interrogation and investigative experiment, has been described. An indicative list of specialists who can assist an investigator has been proposed, and the tasks which can be solved through such interaction have been outlined. An indicative list of tasks facilitated by the appointment of forensic examinations has been provided.Ефективне розслідування будь-якого кримінального правопорушення не можливе без використання спеціальних знань. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника не є винятком, навпаки, з моменту отримання інформації про здійснення захоплення виникає потреба в залученні спеціалістів із різних галузей знань, зокрема інспектора-криміналіста, кінолога, вибухотехніка та ін.
Метою роботи є дослідження наукових напрацювань із питань визначення поняття «спеціальні знання» та з’ясування їхньої ролі під час розслідування кримінальних проваджень за ст. 349 «Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника» Кримінального кодексу України. Для досягнення поставленої мети в дослідженні було використано такі методи, як-от: аналіз, синтез, порівняння, критичне мислення, а також системно-структурний, з метою проведення ґрунтовного дослідження теоретичних напрацювань, результатів слідчої та судової практики, систематизації результатів і формулювання висновків.
Аргументовано, що одним із напрямів підвищення ефективності виявлення та розслідування злочинів є використання спеціальних знань у діяльності правоохоронних органів. Зокрема, під час розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника спеціальними знаннями слід вважати навички та вміння в певній галузі, які використовуються у кримінальному провадженні та сприяють встановленню істини у справі, що сприяє ефективному закінченню розслідування.
У результаті проведеного дослідження здійснено класифікацію спеціальних знань, а саме: за процесуальним положенням особи, яка їх застосовує, за формою вираження, за виникненням необхідності використання спеціальних знань на певному етапі розслідування, за формою кінцевого результату, за галуззю знань, за ступенем конспірації, за метою використання, за значенням отриманих результатів.
За результатами комплексного аналізу запропоновано три форми використання спеціальних знань під час здійснення розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника: залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій, призначення судових експертиз та консультування.
Охарактеризовано роль спеціалістів під час залучення до проведення таких типових слідчих (розшукових) дій, як огляд місця події, допит і слідчий експеримент. Запропоновано орієнтовний перелік спеціалістів, які можуть надати допомогу слідчому, та окреслено завдання, котрі можливо вирішити завдяки такій взаємодії. Подано орієнтовний перелік завдань, вирішенню яких сприяє призначення судових експертиз