1,720,993 research outputs found
Aristotle. Fundamentals of the history of his development. Chapter VII. The origin of metaphysics (Translated from German by Sergii Shevtsov)
У сьомому розділі Вернер Єгер розглядає історію створення Арістотелевої Метафізики. Автор наполягає на тому, що Метафізика не є єдиним твором, який автор творив і останні роки життя і не встиг закінчити. Він проголошує, що Метафізика – це збірка текстів різних років, різних періодів життя Арістотеля, об’єднаних редакторами за змістом. Тобто Метафізика складається з певних шарів, які можливо розподілити за хронологією та висловленою в них філософською позицією. Автор робить ретельний текстовий та змістовний аналіз для доведення свого ствердження. Він припускає, що сам Арістотель міг використовувати свої ранні нотатки в пізній період та включати їх в корпус своїх пізніх лекцій з Метафізики. Разом з тим, корпус сучасної Метафізики містить частини, які аж ніяк не належать самому Арістотелю.In the seventh chapter, Werner Jaeger examines the history of the creation of Aristotle's Metaphysics. The author insists that Metaphysics is not the only work that the author created in the last years of his life and did not have time to finish. He proclaims that Metaphysics is a collection of texts from different years, different periods of Aristotle’s life, united by editors according to content. That is, Metaphysics consists of certain layers that can be distributed according to chronology and the philosophical position expressed in them. The author provides careful textual and content analysis to support his claim. He suggests that Aristotle himself may have used his early notes in the late period and included them in the corpus of his later lectures on Metaphysics. At the same time, the corpus of modern Metaphysics contains parts that do not at all belong to Aristotle himself
Interpreting Plato
У перекладі фрагменту книги Е. Н. Тігерштедта «Інтерпретації
Платона» ставиться проблема щодо розкриття справжньої філософії
Платона поза неоплатонічним, стоїчним або будь-яким іншим
тлумаченням. Автор розглядає як основну дихотомію протистояння між
догматистами та генетистами, прихильниками існування єдиної
філософської доктрини у Платона та тими дослідниками, які вважали,
що Платон змінювався сам та змінював свої погляди.The book by E. N. Tigerstedt Interpreting Plato sums up the development of
Platonic studies and heritage in understanding Plato’s philosophy over the
previous two hundred years. The Finnish researcher builds his review on the
methodological principles not only of individual researchers, but also of
entire areas. A literary critic and editor by profession, E. N. Tigerstedt carried
the love of antiquity through his whole life, and this book of his was both the
result of his research and life
Концепт «реальность» и проблема физической реальности в работах Н. Бора
Открытие квантовой механики в XX веке, привело к пересмотру
целого ряда установок, в том числе и философского характера. Великий
датский физик Нильс Бор занимался не только вопросом разработки
этой новой области: его интересовал ответ на вопрос, как она
согласуется с господствующей научной теорией. Он и его коллеги
создали концепцию, которую впоследствии назовут копенгагенской
интерпретацией квантовой теории. Но в начале научного пути Бор
занимался преимущественно не столь глобальными вопросами, его
внимание было сосредоточено на проблеме природы атома. Именно
тогда он сделал ряд открытий, которые заставили его впоследствии
переосмыслить всю физику
Уельбек і парадигма внутрішнього досвіду
Гетерогенна спадщина Жоржа Батая не вилилась в певну
філософську течію чи школу, та все ж продовжує живити сучасну
філософську думку і красне письменство. Коло питань окреслене
Батаєм на початку минулого століття стало основою філософій багатьох
французьких інтелектуалів (Фуко, Дерріда, Лакан, Нансі), а
новаторський модус опису внутрішнього досвіду, котрий не вписується
в чіткі формальні чи змістовні координати, позначив письмо ряду
літераторів (Бланшо, Турньє, Клоссовські, Сюрья, Уельбек)
Ισονομια: засадничий принцип появи діалогу як загальносуспільного явища в атенах доби реформ Клістена
Ніколи до них і понад століття опісля реформ Клістена ми не
подибаємо послугування терміном διάλογος, принаймні, якщо міркувати
з огляду на збережені до нашого часу письмові джерела. Вперше він
використовується в IV столітті до н.е. в жанрово однойменних працях
Платона [див: 5]. З іншого боку, пізніша поява терміну зовсім не означає
відсутність самого явища, яке він узагальнює. Тому тепер анітрохи не
дивно почути, що до Платона діалоги писав Епіхарм, або, до прикладу,
Алексімен, чи що спосіб філософствування Сократа був діалогічним. В
кожному разі, літорость діалогу як загальносуспільного та
літературного явища проростає задовго до появи самого терміну
A fragment of irony: non-ironic disputes over Socrates’ irony
Стаття розглядає теорії сократичної іронії, представлені за останні роки. Більшість цих теорій з'явилися як відповідь на теорію іронії, яку запропонував американський дослідник античної філософії Грегорі Властос у своїй останній роботі про філософію Сократа у 1991 році. Теорія Властоса викликала багато критичних зауважень і великий інтерес до цієї проблеми. Хоча більшість дослідників не поділяють його погляд, саме його рішення залишається в центрі дискусії. Увага автора статті зосереджена на теоріях природи та функцій іронії. Аналіз цих теорій демонструє, що іронія є складним явищем, котре існує в декількох вимірах. Автор статті виділяє наступні аспекти, на яких ґрунтується розуміння сократівської іронії: семантичний (лінгвістичний), дискурсивний, міжособистісний, метанаративний. Крім того, вважає автор, іронія передбачає певний рівень розуміння як аудиторії, так саме й читача. Цей рівень погано піддається виміру. Усе це робить феномен іронії у сократівських діалогах недоступним формалізації сьогодні.The article examines theories of Socratic irony that have been published in recent years. Most of these theories appeared as a response to the theory of irony, which was proposed by the American scholar of ancient philosophy Gregory Vlastos in his last work on the philosophy of Socrates in 1991. Vlastos' theory has generated much criticism and great interest in the issue. Although most researchers do not share his view, it is his solution that remains at the center of the ongoing debate. The author of the article focuses on theories of the nature and functions of irony. Analysis of these theories shows that irony is a complex phenomenon that exists in several dimensions. The author of the article highlights the following aspects on which the understanding of Socratic irony is based: semantic (linguistic), discursive, interpersonal, metanarrative one. In addition, the author believes, irony presupposes a certain level of understanding for both the audience and the reader. This level is difficult to measure. All this makes the phenomenon of irony in Socratic dialogues inaccessible to formalization at the moment
Онтологічне дрейфування причин
Russia’s military aggression in Ukraine has given rise to much speculation
about its causes and aims. The accessibility of the modern media allows to
freely hear the voices of both sides which creates a unique situation in many
ways. Among the many theories and hypotheses about the causes and goals of
this war, there is no consensus for any of the warring parties. The options and
hypotheses expressed differ noticeably from each other even within each of
the countries. This article attempts to classify the expressed points of view on
the causes and goals of the war for the Russian and Ukrainian sides. It is
noted that Russia, having started the war, has a lot more versions than Ukraine.
For the Ukrainian side, the war is predominantly perceived through the
formula ‘we have been attacked and we defend ourselves, our land, and our
way of life’. Meanwhile, the question of why Russia carried out the attack is
much more difficult. In this article, the author identifies six levels of social
existence, into which the suggested versions can be distributed. These six
levels are: individual, group, political, ideological, geopolitical, and
civilizational. The article suggests that the cause cannot be limited to one
level, it is important for the aggressor to justify its actions on all six levels. It
is noteworthy that for Russia the economic level is not significant, in fact,
most of the Russian war opponents are at this level, while for Ukraine the
economic level matters a lot. According to the author of the article, only
religion can unite six such different levels. Therefore, he suggests, for Russia,
this war is of religious nature although it is not connected with religion and
does not have a religious form. The author finds this situation paradoxical
and ugly.Військова агресія Росії в Україні породила безліч припущень щодо її
причин та цілей. Наявність сучасних засобів дозволяє вільно чути голоси
обох сторін, що багато в чому створює унікальну ситуацію. Серед безлічі
теорій і гіпотез про причини і цілі цієї війни немає єдиної думки у жодної
із протиборчих сторін. Висловлені варіанти та гіпотези помітно
відрізняються одна від одної навіть усередині кожної з країн. У цій
статті зроблено спробу класифікувати висловлені погляди на причини
та цілі війни для російської та української сторін. Зазначається, що Росія,
яка розв’язала війну, пропонує набагато більше версій, ніж Україна. Для
української сторони війна переважно сприймається через формулу «на
нас напали, і ми захищаємося». Тим часом, питання про те, чому Росія
здійснила атаку, набагато складніше. У статті автор виділяє шість
рівнів соціального буття, куди можна розподілити запропоновані версії.
Ці шість рівнів: індивідуальний, груповий, політичний, ідеологічний,
геополітичний та цивілізаційний. У статті робиться висновок про те,
що причина не може обмежуватись одним рівнем, агресорові важливо
обґрунтовувати свої дії на всіх шести рівнях. Примітно, що для Росії
економічний рівень не має значення, насправді на цьому рівні є більшість
противників війни Росії, тоді як для України економічний рівень має велике
значення. На думку автора статті, лише релігія може поєднати шість
таких різних рівнів. Тому, припускає він, для Росії ця війна має релігійний
характер, хоча вона не пов’язана з релігією і не має релігійної форми.
Автор знаходить цю ситуацію парадоксальною та потворною
Going Beyond Counting First Authors in Author Co-citation Analysis
The present study examines one of the fundamental aspects of author co-citation analysis (ACA) - the way co-citation
counts are defined. Co-citation counting provides the data on which all subsequent statistical analyses and mappings
are based, and we compare ACA results based on two different types of co-citation counting - the traditional type that
only counts the first one among a cited work's authors on the one hand and a non-traditional type that takes into
account the first 5 authors of a cited work on the other hand. Results indicate that the picture produced through this non-traditional author co-citation counting contains more coherent author groups and is therefore considerably clearer. However, this picture represents fewer specialties in the research field being studied than that produced through the traditional first-author co-citation counting when the same number of top-ranked authors is selected and analyzed. Reasons for these effects are discussed
Preface to the translation of Chapter VII Werner Jaeger’s book Aristotle. Fundamentals of the history of his development
Книга Вернера Єгера Арістотель. Основи історії його розвитку стала значною подією у історії дослідження Арістотеля. Ця книга визначила загальний хід розвитку та напрямок пошуку дослідників Арістотеля та стародавньої грецької філософії на сто років. Дана публікація представляє переклад сьомого розділу цієї книги, присвяченій історії створення Арістотелем свого найбільш вагомої роботи – Метафізики. Автор показує, що Арістотель, спочатку вважав себе платоніком та послідовником Платона і перший варіант Метафізики був присвячений уточненню низки положень платонізму. Пізній варіант носив інший характер, в ньому Арістотель вже свідомо протиставляв власний погляд як філософії Платона, так і його спадкоємцям по Академії.Werner Jaeger’s book Aristotle. Fundamentals of the History of his Development was a significant event in the history of research of Aristotle. This book determined the general course of development and direction of search for researchers of Aristotle and ancient Greek philosophy for a hundred years. This publication represents a translation of the Seventh Chapter of this book, dedicated to the history of creation of the most significant work by Aristotle – famous Metaphysics. The author shows that Aristotle, who initially considered himself as a Platonist and a follower of Plato, the first version of Metaphysics devoted to clarifying a number of provisions of Platonism. The later version had a different character, there Aristotle consciously contrasted his views with both the philosophy of Plato and his heirs in the Academy
- …
