1,720,957 research outputs found
Going Beyond Counting First Authors in Author Co-citation Analysis
Get PDFThe present study examines one of the fundamental aspects of author co-citation analysis (ACA) - the way co-citation
counts are defined. Co-citation counting provides the data on which all subsequent statistical analyses and mappings
are based, and we compare ACA results based on two different types of co-citation counting - the traditional type that
only counts the first one among a cited work's authors on the one hand and a non-traditional type that takes into
account the first 5 authors of a cited work on the other hand. Results indicate that the picture produced through this non-traditional author co-citation counting contains more coherent author groups and is therefore considerably clearer. However, this picture represents fewer specialties in the research field being studied than that produced through the traditional first-author co-citation counting when the same number of top-ranked authors is selected and analyzed. Reasons for these effects are discussed
Право на доступ до недержавного врегулювання спорів у загальноєвропейському правопорядку: відправна точка для гармонізації підходів до державного та недержавного врегулювання спорів в Україні
No full textThe Ukrainian legal thought has traditionally regarded the right of access to justice as a right of access to the State court, or to State managed or controlled procedures for dispute settlement. One of the main reasons for that was that the non-state, or uncontrolled by the State dispute settlement was not formally permitted, prohibition being imposed by the Soviet system and even to a certain extent during the period of domination on parts of the territory of the modern Ukraine, of the various externally imposed requirements of various legal systems in force at the material time. Non-state dispute settlement in its traditional forms, mainly based on the custom, was also left outside the attention in the pre-Soviet times and could not find its dignified place between accessible schemes and instruments for dispute settlement. Moreover, the understanding that justice delivery for the parties to the dispute should remain within State monopoly, became commonly accepted as from 1996. The adoption of the Constitution of Ukraine to a certain extent perverted approach to settlement of conflicts, focusing on the main role for the State courts, to these ends. In particular, the courts are having “direct jurisdiction” over any dispute, this led to perception of pre-trial settlements as unnecessary, even as regards those that remained in force, notably, the commissions on labour disputes that were recognized in the case-law of the European Court as equating in legal force to binding and enforceable legal instruments. Thus, the traditional historical approach to seeing judicial examination of disputes as an exceptional step in dispute settlement, in the absence of agreement or settlement by the parties, notably through mediation, arbitration or conciliation, variousforms of third party involvement, steadily disappeared. However, alternative examination of disputes is returning back to its original standing. It is gaining its place in the discussions on the judicial reform and reform of the system for settlement of disputes. This reform is far from being finalised and possibly has not even started in practice. The new approach to settlement of disputes, aimed at breaking the principle of State monopoly on examination of disputes and seeing State dispute settlement by court as an exception, is still not firmly entrenched into the mentality of lawyers, public servants, judges, law enforcement employees and politicians in Ukraine. Thus, the article suggests and points out to importance of taking into account with these changes of a wider European perspective. Such a perspective should relate not only to theoretical and practical advantages of the non-state dispute settlement, but also provides that the privatisation of the dispute settlement procedures and breaking the state monopoly on it, is a part of wider international obligations, also being a part of the supranational legal order of the European Union. This obligation of Ukraine is also seen as part of the requirements stemming from the Council of Europe law. Both the EU law and the Council of Europe provide for extensive soft law recommendations, legal principles, which are formed by the case-law of the European Court of Human Rights. Such an approach provides that alternative means of dispute settlement, including arbitration, do not run contrary to the principles of human rights with regard to fair judicial proceedings. On the contrary, they could be seen as a highly relevant actual means of dispute settlement for any modern European society, built on the principles of respect to rule of law and human rights.В українській правовій думці право доступу до правосуддя традиційно розумілося лише як право доступу до державного суду або ж до державних чи контрольованих державою процедур урегулювання спорів. Однією з причин такого розуміння є те, що недержавне або ж неконтрольоване державою врегулювання спору не дозволялося в радянські часи. Недержавне врегулювання спорів у його традиційних формах також залишалося поза увагою в дорадянські часи і не знаходило свого місця серед доступних схем та інструментів урегулювання спорів. Більше того, розуміння того, що правосуддя для сторін спору має залишатися тільки в державній монополії, набуло поширення з 1996 року. Прийняття Конституції України дещо викривило підхід до врегулювання конфліктів, відводячи головну роль державним судам. Зокрема, суди мають безпосередню юрисдикцію над будь-яким спором, а процедури досудового врегулювання спору стали непотрібними, навіть ті, які залишалися чинними, наприклад, комісії по трудових спорах. Таким чином, традиційний історичний підхід до подання спорів на розгляд судді у винятковому випадку, коли їх неможливо було вирішити за допомогою альтернативних способів, у тому числі засобами медіації, арбітражу чи із залученням третіх осіб, поступово зник. Однак альтернативне вирішення спорів частково повертається нині в межах судової реформи та реформування системи врегулювання спорів. Ця реформа ще далека від завершення, а може, ще навіть і не почалася. Новий підхід до врегулювання спорів, спрямований на відхід від принципу державної монополії на вирішення спорів, поки що не закріпився у свідомості правників, державних службовців, суддів, працівників правоохоронних органів чи політиків в Україні. У статті наголошується на важливості врахування під час змін ширшої європейської перспективи. Така перспектива стосується не лише теоретичних і практичних переваг недержавного врегулювання спорів, але й передбачає, що система недержавного та альтернативного вирішення спорів – це міжнародне зобов’язання в наднаціональному правовому порядку Європейського Союзу. Таке зобов’язання посідає чільне місце і в системі права Ради Європи. Обидві системи мають широкий набір підходів, побудованих на рекомендаційних нормах м’якого права, на принципах права, які формуються судовою практикою Європейського суду з прав людини. Цей підхід передбачає, що альтернативні способи вирішення спорів, зокрема арбітраж, не суперечать принципам прав людини щодо справедливого судочинства. Навіть навпаки, вони стануть кориcним інструментом вирішення конфліктів для будь-якого сучасного європейського суспільства, побудованого на принципах поваги до верховенства права
Variations on the Author
Get PDF“Variations on the Author” discusses two of Eduardo Coutinho’s recent films (Um Dia na Vida, from 2010, and Últimas Conversas, posthumously released in 2015) and their contribution to the general question of documentary authorship. The director’s filmography is characterized by a consistent yet self-effacing form of authorial self-inscription: Coutinho often features as an interviewer that rather than express opinions propels discourses; an interviewer that is good at listening. This mode of self-inscription characterizes him as an author who is not expressive but who is nonetheless markedly present on the screen. In Um Dia na Vida, however, Coutinho is completely absent form the image, while Últimas Conversas, on the contrary, includes a confessional prologue that moves the director from the margins to the center of his films. This article examines the ways in which these works stand out in the filmography of a director who offers new insights into the notion of cinematic authorship
Appropriate Similarity Measures for Author Cocitation Analysis
Get PDFWe provide a number of new insights into the methodological discussion about author cocitation analysis. We first argue that the use of the Pearson correlation for measuring the similarity between authors’ cocitation profiles is not very satisfactory. We then discuss what kind of similarity measures may be used as an alternative to the Pearson correlation. We consider three similarity measures in particular. One is the well-known cosine. The other two similarity measures have not been used before in the bibliometric literature. Finally, we show by means of an example that our findings have a high practical relevance.information science;Pearson correlation;cosine;similarity measure;author cocitation analysis
Application and implementation of the European Convention on Human Rights in Ukraine: recent developments
Get PDFPavlo Pushkar (European Court Registry) analyses a new law introduced in Ukraine in 2006, which imposes specific obligations on state authorities in responding to a Strasbourg decision. He also calls for a more proactive approach by the domestic authorities in disseminating information about the Court’s case-law
Справи Європейського суду з прав людини, значущі для європейської інтеграції України: «Рішення у справах Майдану» стосовно України, 21 січня 2021 року (остаточне 21 квітня 2021 року)
No full textThe present case commentary is focused on cases concerning the so-called Maidan events of 2013-2014. The commentary suggests that the cases at issue underline existence of the long-standing systemic and structural problems within the domestic legal system of Ukraine, which need to be resolved, notably in order to harmonise the legislative and institutional framework of protection of human rights with the requirements of the European human rights law, which incorporates both the European Convention of Human Rights and the EU Charter of Fundamental Rights. The cases touch upon a number of previously deficient legislative provisions and institutional practices. However, most importantly they underline the need to adopt legislation to regulate and ensure protection of freedom of association. Such demand is clearly ensuing from the case-law of the Court and its findings in specific cases as to the lack of coherent legislative framework for this right. The extensive Council of Europe expertise in the area covered by the judgments is surely of reference to the implementation measures – the CPT standards, Venice Commission recommendations, other elements, as well as the findings of the International Advisory Panel are all of relevance. Change is needed urgently as the problems identified in the judgments of the Court clearly fall within the rule of law and justice cooperation aspects of interaction not only with the Council of Europe, but also with the European Union, under the Association Agreement with Ukraine.Рішення Страсбурзького Суду у справах «щодо Майдану» є суттєвими для європейських інтеграційних перспектив України. По-перше, з точки зору того, як національна правова система реагує на попередні рішення Європейського суду з прав людини та вимоги їх виконання в аспекті заходів загального характеру. По-друге, з точки зору базисного законодавства, що стосується права на мирні зібрання, що так і не врегульоване в законі. По-третє, це очевидна проблема ефективності розслідувань, якості та тривалості заходів щодо розслідування таких справ і надмірної тривалості судових проваджень. Цілком очевидно, що в майбутньому на виконання як цих, так і попередніх рішень Європейського суду з прав людини, потрібно взяти до уваги системно-структурні недоліки правової системи України та системи кримінальної юстиції, що передували визнанню порушень, визначених у рішеннях Європейського Суду. У цьому контексті важливою є реалізація м’яких стандартів Ради Європи і норм-рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням (ЄКЗК) та Венеційської комісії, що безпосередньо стосувалися питань, які розглядалися в аналізованих у цьому коментарі рішеннях Європейського суду з прав людини
Справи Європейського суду з прав людини, значущі для європейської інтеграції України: «Левчук проти України», Рішення від 3 вересня 2020 року (остаточне 3 грудня 2020 року): коментар до справи
No full textThe decision of the Strasbourg Court in the Levchuk case is important from the point of view of Ukraine's European integration prospects: first, from the point of view of the judicial system's response to domestic violence; secondly, from the point of view of the basic legislation concerning the possibilities of the state's response to these manifestations and the available means of protection. Thirdly, this concerns the ratification of the Istanbul Convention (Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence), which entered into force on 1 August 2014, since Ukraine signed the Convention but has not yet done so. party in the absence of ratification of the Convention. It is clear that the future actions proposed by the Ukrainian authorities should be based on the established case law of the European Court of Human Rights, as well as on other international legal instruments, including the Istanbul Convention, which was signed but not ratified by Ukraine. Last but not least is the recognition of the Istanbul Convention as one of the key elements of the EU's foreign, and therefore domestic, policy as a legal mechanism for systematically combating domestic violence.Рішення Страсбурзького Суду у справі Левчук є важливим з погляду євроінтеграційних перспектив України: по-перше, з точки зору реагування судової системи на прояви домашнього насильства; по-друге, з точки зору базисного законодавства, що стосується можливостей реагування держави на ці прояви та наявні засоби захисту. По-третє, це стосується і проблеми ратифікації Стамбульської конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами), яка набула чинності 1 серпня 2014 року, оскільки Україна підписала Конвенцію, але ще не є її стороною за відсутності ратифікації Конвенції. Цілком очевидно, що майбутні дії, що пропонуватимуться українською владою, мають базуватися на усталеній практиці Європейського суду з прав людини, а також на інших міжнародно-правових інструментах, включно з підписаною, але не ратифікованою Україною Стамбульською конвенцією. Не останнім є і визнання Стамбульської конвенції одним із ключових елементів зовнішньої, а отже і внутрішньої, політики ЄС як правового механізму системної протидії домашньому насильству
Практика Європейського суду з прав людини та право Європейського Союзу: перехрестя значущого взаємного впливу та діалогу з метою посилення захисту прав людини в Європі
Get PDFAn overlap in the activities of the Council of Europe and the EU as regards the protection of human rights leads to cross-fertilisation of both systems. Commitment to human rights and the Convention is notably manifested in the on-going dialogue on accession of the EU to the European Convention on Human Rights. Ideally, interaction between the Council of Europe and the European Union should lead to construction of a uniform human rights constitutional legal space, built on the same principles of compliance with the rule of law and human rights, a destination that still remains on the horizon. The process of execution of judgments of the Strasbourg Court, which is a forward looking technical and non-political process, with potential political consequences, results in the transformation of the legal systems of the Council of Europe member states and thus assists them in bringing their legal systems closer to being compatible with the EU accession process. Thus, the strategic aim of the European integration and EU accession should be aligned with the Strasbourg judgment’s implementation process, success in execution of judgments equalling to success in attainment of the Copenhagen accession criteria.Manuscript received 03.03.2020Діяльність Ради Європи та Європейського Союзу щодо захисту прав людини взаємно доповнює та збагачує ці дві міжнародно-правові системи. Співпраця між двома загальноєвропейськими міжнародними організаціями в галузі прав людини додатково підтверджується підтримкою, яку ЄС надає програмам технічної співпраці Ради Європи, з метою реформування правових систем держав-членів як ЄС, так і Ради Європи. Політична сталість визнання та стратегічна важливість для Європейського Союзу захисту прав людини, Європейської конвенції з прав людини, прецедентної практики Європейського суду з прав людини знайшли вираження і в положеннях Хартії фундаментальних прав ЄС. Зобов’язання дотримуватися прав людини проявляється і в діалозі, що триває й нині, щодо приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини, ця можливість залишається відкритою для ЄС на підставі Протоколу No 14 до Конвенції. В ідеалі в результаті взаємодії між Радою Європи та Європейським Союзом має утворитися єдиний конституційний правовий простір у галузі прав людини, побудований на принципах дотримання верховенства права та прав людини. Виконання рішень Європейського суду з прав людини є складним правовим, технічним та аполітичним процесом, що може мати незворотні потенційні політичні наслідки, зокрема трансформацію правових систем країн-членів Ради Європи. До того ж країни Східної Європи мають пройти цей етап трансформації в надзвичайно стислі строки. Отже, процес виконання рішень дає додатковий поштовх до зближення правових систем країн-членів Ради Європи, забезпечує інкорпорацію чинних принципів захисту прав людини в правові системи Європи, конвергенцію недієвих правових інститутів та їх заміну на дієві інституційні засоби захисту прав людини. Цілком логічним є твердження про те, що стратегічна мета європейської інтеграції та вступу до ЄС має бути синхронізована та узгоджена з процесом виконання рішень Страсбурзького Суду. Прогрес у виконанні рішень Європейського суду з прав людини, що стосуються системно-структурних проблем, у частині заходів загального характеру, буде значним успіхом у досягненні відповідності стану правової системи України Копенгагенським критеріям приєднання до ЄС.Матеріал надійшов 03.03.202
Dispelling the Myths Behind First-author Citation Counts
Get PDFWe conducted a full-scale evaluative citation analysis study of scholars in the XML research field to explore just how different from each other author rankings resulting from different citation counting methods actually are, and to demonstrate the capability of emerging data and tools on the Web in supporting more realistic citation counting methods. Our results contest some common arguments for the continued
use of first-author citation counts in the evaluation of scholars, such as high correlations between author rankings by first-author citation counts and other citation
counting methods, and high costs of using more realistic citation counting methods that are not well-supported by the ISI databases. It is argued that increasingly available digital full text research papers make it possible for citation analysis studies to go beyond what the ISI databases have directly supported and to employ more
sophisticated methods
- …
