65 research outputs found
Role of vitamin D in modulating gestational diabetes
No full textLow maternal levels of major circulating form of vitamin D could be a perplexing factor that leads to
expression of gestational diabetes mellitus (GDM). Insufficient or deficient levels of vitamin D may allow
diabetic insult during pregnancy leading to gestational diabetes and inducing changes in a variety of key
functional molecules and gene expression. Autocrine metabolism of vitamin D promotes anti-inflammatory
response to maternal decidua and fetal trophoblasts. Immunomodulatory actions of vitamin D are likely to
be compromised under conditions of low vitamin D levels with potential detrimental physiological
consequences. Recent data are now available to implicate autocrine/paracrine impact of maternal vitamin
D status can result in both increased insulin resistance and reduced insulin secretion, linking inflammation
to metabolic disorder in the mother. Insulin and cytokines are the main contributors to the cascade of events
and potential regulators of placental function in GDM. This article aims at exploring the possible
mechanisms underlying GDM that could be regulated by pleotropic effects of vitamin D.
Keywords. vitamin D, gestational diabetes, placenta, insulin, immune response.Низький рівень основної циркулюючої форми вітаміну D у вагітних може бути фактором, що викликає прояв гестаційного
цукрового діабету (ГСД). Недостатній рівень або дефіцит вітаміну D може спричинити діабетичний інсульт під час
вагітності і призвести до ГСД, а також, як наслідок, до змін у
функціонуванні різних ключових молекул та експресії генів.
Аутокринний метаболізм вітаміну D підвищує протизапальну
відповідь на децидуальну оболонку і трофобласт. Імуномодулювальна дія вітаміну D може бути нівельована за умов його
низького рівня і супроводжуватися негативними фізіологічними наслідками. Останні дані демонструють, що ауто- і паракринний вплив вітаміну D у вагітних здатний одночасно підвищувати стійкість до інсуліну і знижувати секрецію останнього, пов’язану із запаленнями та метаболічними розладами у
матері. Інсулін і цитокіни забезпечують основний внесок у каскад подій та виступають потенційними регуляторами плацентарної функції при ГСД. Ця стаття покликана висвітлити
результати вивчення можливих механізмів, що лежать в основі ГСД, які, вірогідно, регулюються плейотропними ефектами вітаміну D.
Ключові слова: вітамін D, гестаційний цукровий діабет,
плацента, інсулін, імунна відповідь.Низкий уровень основной циркулирующей формы витамина D у
беременных может быть фактором, вызывающим проявление гестационного сахарного диабета (ГСД). Недостаточный уровень или дефицит витамина D может стать причиной
диабетического инсульта во время беременности и приводить
к ГСД, а также, как следствие, к изменению функционирования различных ключевых молекул и экспрессии генов. Аутокринный метаболизм витамина D повышает противовоспалительный ответ на децидуальную оболочку и трофобласт. Иммуномодулирующее влияние витамина D может быть нивелировано в условиях его низкого уровня и сопровождаться отрицательными физиологическими последствиями. Последние
данные показывают, что ауто- и паракринное действие витамина D у беременных способно одновременно повышать устойчивость к инсулину и снижать секрецию последнего, связанную с воспалениями и метаболическими расстройствами у
матери. Инсулин и цитокины вносят основной вклад в каскад событий и являются потенциальными регуляторами плацентарной функции при ГСД. В этой статье представлены
результаты изучения возможных механизмов, лежащих в
основе ГСД, которые могут регулироваться плейотропными
эффектами витамина D.
Ключевые слова: витамин D, гестационный сахарный диабет, плацента, инсулин, иммунный ответ
Факторы риска развития сердечно-сосудистых заболеваний у женщин
No full textCardiovascular disease (CVD) in women is the most common cause of death and in 2009 accounted for one third of all deaths. The purpose of this paper is to present what conditions during pregnancy and during the pre-menopause period lead to a greater risk of CVD. The early recognition and the application of interventions may decrease this risk. To emphasize this point we have taken a «Life course-events perspective». Current data suggests that genetic predisposition to disease in conjunction with behavior and environmental factors during fetal life is related to permanent changes in fetalplacental-maternal physiology and function, resulting in fetal programming characterizing the phenotype of the child which may persist into adulthood. Longitudinal studies have identified biological, behavioral and environmental factors related to childhood diseases such as hypertension, insulin resistance and mental health disorders. Gender differences have been identified and animal studies have suggested that estrogens in women are protective and when the risk of CVD in men is considered, the risk in women is delayed by 10 years. Thus, a normal pregnancy may be protective and reduce the risk of CVD in women. However, hypertension developing in women before or during pregnancy is a significant risk factor for women and diabetes further increases this risk of CVD, as does smoking. It is very clear that an «intervention action plan» must be developed. It is the current opinion of the authors that this action plan must be implemented early in life to decrease the risk for the development of CVS in women.Серцево-судинні захворювання (ССЗ) у жінок є найпоширенішою причиною смертності, які у 2009 році становили третину всіх випадків смерті. Мета роботи полягає у визначенні причин, які призводять до підвищеного ризику появи ССЗ під час вагітності та у період менопаузи. Рання діагностика і профілактика можуть знизити ризик виникнення ССЗ. Щоб підкреслити важливість цього моменту, ми наводимо рекомендований «Спосіб життя». Ці дані демонструють, що генетична схильність до хвороб разом з поведінкою і дією чинників довкілля негативно впливають на плід, фізіологію плаценти і материнську функцію. Це може призвести до зміни фенотипу у дитини, який зберігається у дорослому віці. Дослідження виявили зв’язок біологічних, поведінкових та екологічних факторів з дитячими захворюваннями, такими як гіпертонія, інсулінорезистентність і психічні розлади. Встановлено також статеві відмінності, дослідами на тваринах показано, що естрогени захищають жінок від ССЗ і ризик появи останніх відтерміновуються на 10 років. Таким чином, нормальна вагітність здатна захистити та знизити ризик виникнення CCЗ у жінок. Однак гіпертонія, яка розвивається до або під час вагітності, є значним негативним чинником, що поглиблюється діабетом і палінням. Цілком очевидно, що потрібно розробити «стратегічний план дій». На думку авторів, такий план дій необхідно реалізувати на початку життя, щоб знизити ризик розвитку ССЗ у жінок.Сердечно-сосудистые заболевания (ССЗ) у женщин являются наиболее распространенной причиной смерти, в 2009 году они составили треть всех случаев смерти. Цель работы охарактеризовать причины, приводяшие к повышенному риску возникновения ССЗ во время беременности и и в период менопаузы. Ранняя диагностика и профилактика могут снизить риск появления ССЗ. Чтобы подчеркнуть важность этого момента, мы приводим рекомендуемый «Способ жизни». Эти данные показывают, что генетическая предрасположенность к болезням совместно с поведением и действием факторов окружающей среды негативно влияют на плод, физиологию плаценты и материнскую функцию. Что может приводить к изменениям фенотипа у ребенка, которые сохраняются во взрослом возрасте. Исследования выявили связь биологических, поведенческих и экологических факторов с такими заболеваниями у детей, как гипертония, инсулинорезистентность и психические расстройства. Установлены также половые различия, анализ исследований на животных позволил предположить, что эстрогены защищают женщин от ССЗ и риск появления последних у женщин откладывается на 10 лет. Таким образом, нормальная беременность может защитить и снизить риск возникновения CCЗ у женщин. Однако гипертония, развивающаяся до или во время беременности, является существенным негативным фактором,который усугубляется диабетом и курением. Совершенно очевидно, что должен быть разработан «стратегический план действий». По мнению авторов, такой план действий должен быть реализован в начале жизни, чтобы снизить риск развития ССЗ у женщин
Витамин D – новая роль при беременности
No full textVitamin D regulates placental development and function. It is a potent regulator of the immune system- stimulating antimicrobial responses while suppressing inflammation. Its deficiency has been linked to increased risk of serious chronic and inflammatory diseases. Vitamin D deficiency during pregnancy increases susceptibility to infection and inflammation, leading, in turn, to outcome like preterm birth or preeclampsia. Pregnant women with darker skin pigmentation are more likely to be vitamin D deficient, particularly when living in regions with low exposure to sunlight. It is possible that during pregnancy, a primary non-infectious inflammatory process is activated by vitamin D deficiency. Combined assessment of vitamin D deficiency and inflammatory markers in early pregnancy or during different stages of pregnancy may facilitate the recognition of the risk of complications.Вітамін D регулює розвиток і функцію плаценти. Він є потужним регулятором імунної системи, що стимулює антибактерійну відповідь та пригнічує запалення. Його дефіцит при- зводить до зростання ризику серйозних хронічних і запальних захворювань. Протягом вагітності дефіцит вітаміну D підвищує сприйнятливість жінок до інфекцій і запалення, спричиняє передчасні пологи та прееклампсію. Вагітні жінки з темнішою пігментацією шкіри, які живуть у місцях з низьким рівнем сонячного світла, частіше страждають від дефіциту вітаміну D. При вагітності можлива активація первинного неінфекційного запального процесу внаслідок нестачі вітаміну D. Виявлення дефіциту вітаміну D і запальних маркерів на різних стадіях вагітності може полегшити розпізнавання ризику будь-яких ускладнень.Витамин D регулирует развитие и функцию плаценты. Он является мощным регулятором иммунной системы, стимулируя антибактериальный ответ и подавляя воспаление. Его дефицит приводит к увеличению риска серьезных хронических и воспалительных заболеваний. Во время беременности дефицит витамина D увеличивает восприимчивость женщин к инфекциям и воспалению, вызывает преждевременные роды и преэклампсию. Беременные женщины с более темной пигментацией кожи, живущие в областях с низким уровнем солнечного света, чаще подвержены дефициту витамина D. При беременности возможна активация первичного неинфекционного воспалительного процесса вследствие недостатка витамина D. Выявление дефицита витамина D и воспалительных маркеров на различных стадиях беременности может облегчить распознавание риска всевозможных осложнений
Corticotrophin‐releasing Hormone and CRH‐binding Protein: Differences between Patients at Risk for Preterm Birth and Hypertension
No full textA randomized, open-label and prospective study to compare the efficacy and safety of synbiotics and rosuvastatin along with concomitant ursodeoxycholic acid in non-alcoholic fatty liver disease in North India
No full textBackground: Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) is a chronic liver disorder without significant alcohol consumption with a global prevalence of 32%. It is strongly associated with dyslipidemia, obesity, insulin resistance and gut dysbiosis with no current USFDA approved pharmacotherapy. Thus, this study aims to compare the efficacy and safety of Synbiotics and Rosuvastatin along with concomitant Ursodeoxycholic Acid (UDCA), in treatment of NAFLD.
Methods: An interventional, randomized, open-label, prospective and parallel study of 12 weeks with patients randomly divided into two groups- A and B of thirty each. Group A was prescribed Synbiotics (Velgut) 5 billion CFUs BD and Group B was prescribed Rosuvastatin 20 mg OD along with UDCA 300mg BD in both the groups. Patients were followed up every 15 days and mainly assessed on hepatic profile, ultrasound grading, FibroScan, fibrosis indices and lipid profile along with safety profile and compliance.
Results: On comparison, Group A showed significant improvement in hepatic parameters (p<0.001) whereas Group B showed better improvement in lipid profile (p<0.001). In case of ultrasonography for hepatic steatosis and assessment of liver stiffness by FibroScan, both Group A and B showed comparable improvement over 90 days (p=0.143 and p=0.722, respectively) with no worsening of any grades. Both groups performed similarly in terms of safety (p>0.05) and patients showed good compliance (p>0.05).
Conclusion: Combination of Synbiotics and UDCA (Group A) seems to be more efficacious than Rosuvastatin and UDCA (Group B) in North-Indian NAFLD patients over a period of 3 months. Further extensive research with more sample size and studies with longer duration are needed to validate the role of these combination therapies in NAFLD
The cross-contamination potential of mobile telephones
No full textThe use of mobile devices for professional, business, educational, personal and social purposes has accelerated exponentially over the last decade. Staff working in healthcare organisations, and patients and visitors using healthcare settings, understandably want to use mobile technology. Concerns have been raised about safety in terms of interference with equipment, and threats to privacy and dignity, yet less policy attention has been paid to infection risks.
Healthcare professional students were supplied with smartphones as part of a larger educational project. Devices collected from a sub-sample of students working in operating theatre contexts were sampled to estimate the cross-contamination potential of the technology. A longitudinal multiple measures design was used. Under laboratory conditions, samples were taken from surfaces using swabbing techniques followed by contact plating. The devices were subsequently cleaned with 70% isopropyl alcohol and returned to the students.
All devices demonstrated microbial contamination and over three quarters (86%) polymicrobial contamination. The technique and sites used to sample for microbial contamination influenced the levels of contamination identified. Swabbing alone was less likely to isolate polymicrobial contamination than contact plating, and some microorganisms were isolated only by contact plates and not by swabbing of the same area.
The findings from this study demonstrate further research is urgently needed to inform evidence-based infection control policy on the use of personal equipment such as mobile devices in the healthcare settings where contamination may have adverse effects on patients, staff and visitors
Secondary peritonitis caused by Streptomyces viridis
No full textStreptomyces organisms are soil inhabitants rarely causing nonmycetomic infections. We describe a case of secondary peritonitis caused by Streptomyces viridis in a chronic alcoholic patient who presented with fever, abdominal distension, and pain in the abdomen. The most likely source of infection was by inoculation through multiple paracenteses, done for treatment of ascites, before the patient came to our health care center. This is the second case report of Streptomyces peritonitis and the first case caused by Streptomyces viridis, which is usually found in the soil in our geographic region. Copyrigh
Secondary Peritonitis Caused by Streptomyces viridis
No full textStreptomyces organisms are soil inhabitants rarely causing nonmycetomic infections. We describe a case of secondary peritonitis caused by Streptomyces viridis in a chronic alcoholic patient who presented with fever, abdominal distension, and pain in the abdomen. The most likely source of infection was by inoculation through multiple paracenteses, done for treatment of ascites, before the patient came to our health care center. This is the second case report of Streptomyces peritonitis and the first case caused by Streptomyces viridis, which is usually found in the soil in our geographic region
Percutaneous transatrial mitral commissurotomy: Immediate and intermediate results
No full textAbstractObjectives. The purpose of this study was to evaluate the immediate and follow-up results of percutaneous transatrial mitral commissurotomy in 600 patients with rheumatic mitral stenosis.Background. Percutaneous transatrial mitral commissurotomy has emerged as an effective nonsurgical technique for patients with symptomatic mitral stenosis. Several studies have shown that the Immediate results are comparable to closed and open mitral valvotomy.Methods. Percutaneous transatrial mitral commissurotomy was performed in 600 patients with rheumatic mitral stenosis by the double-balloon (290 patients [48.3%]) and Row-guided inoue balloon (310 patients [51.7%]) techniques. There were 154 male (25.6%) and 446 female (77.4%) patients with a mean [±SD] age of 27 ± 8 years (range 8 to 60). Atrial fibrillation was present in 26 patients (4.3%), mitral regurgitation ≤ grade 2 in 62 (10.3%) and densely calcific valve in 12 (2%). All patients had clinical and echocardiographic (two-dimensional, continuous wave Doppler, color flow imaging) follow-up at 3-month intervals.Results. Percutaneous transatrial mitral commissurotomy was successful in 589 patients (9S.1%), and optimal commissurotomy was achieved in 562 (93.6%), with an increase in mitral valve area from (mean ± SD) 0.75 ± 0.18 to 2.2 ± 0.38 cm2(p < 0.001) and a decrease in transmitral end-diasiolic gradient front 27.3 ± 6.1 to 3.8 ± 4.2 mm Hg (p < 0.001). Mitral regurgitation developed or increased in 208 patients (34.6%). Six patients (1%) with mitral régurgitation required mitral valve replacement. Cardiac tarnponade occurred in 8 patients (1.3%). Six patients (1%) died. Restenosis developed in 10 patients (1.7%) during a mean follow-up period of 37 ± 8 months (range 6 to 66).Conclusions. Percutaneous transatrial mitral commissurotomy is an effective, safe procedure with gratifying intermediate results. It should be considered the treatment of choice for rheumatic mitral stenosis
Effect of lowering HBV DNA levels by initial antiviral therapy before adding immunomodulator on treatment of chronic hepatitis B
No full textBackground: Lower hepatitis B virus DNA (HBV DNA) levels are associated with better responses in chronic hepatitis B (CHB). It is unclear whether an initial phase of antiviral treatment to lower HBV DNA levels before adding immunomodulator therapy is more effective than the strategy of using immunomodulators from the beginning. Aim: The aim of the study was to compare the efficacy of lamivudine followed by pegylated-interferon (peg-IFN) therapy with placebo followed by peg-IFN therapy in HBeAg-positive CHB patients. Patients and Methods: Sixty-three treatment-naive HBeAg-positive patients with histologically proven CHB and alanine aminotransferase (ALT) > 1.2 × upper limit of normal (ULN) received placebo for 4 wk followed by peg-IFN 1.0 mug/kg/wk for next 24 wk (group A, N = 27; age 32 ± 11 yr; M:F = 25:2) or lamivudine 100 mg per day for 4 wk followed by peg-IFN 1.0 mug/kg/wk for next 24 wk (group B, N = 36; age 32.5 ± 10.5 yr; M:F = 31:5). Patients were followed for next 24 wk after completion of treatment. Biochemical and virologic responses were assessed at weeks 4, 28, and 52 and analysis was done on intention-to-treat basis. RESULTS: At wk 4, mean ± SD of log change in DNA from baseline was 0.2594 ± 1.7873 in group A and 1.2186 ± 1.6347 in group B, respectively (P = 0.032). At week 28, undetectable HBV DNA was seen in eight (29.6%) and 16 (44.4%) patients in groups A and B, respectively (P= 0.298). At week 28, HBeAg loss occurred in eight (29.6%) in group A and 15 (41.7%) in group B (P = 0.43). Six months posttherapy, at week 52, undetectable HBV DNA was seen in four (14.8%) and 18 (50%) in groups A and B, respectively (P = 0.028) and HBeAg loss was maintained in four (14.8%) and 14 (38.9%) (P = 0.05) patients. Normal ALT was seen in five (18.5%) and 10 (27.8%) at week 28 (P = 0.552) and five (18.5%) and 13 (36.1%) at week 52 (P = 0.159) in groups A and B, respectively. There was a significant correlation among achievement of HBeAg loss, anti-HBe appearance, and undetectable HBV DNA levels at week 28 (P = 0.008) and 52 (P < 0.001) and HBV DNA levels at week 4. Conclusions: The strategy of using an antiviral initially to decrease HBV DNA levels before adding an immunomodulatory agent leads to improved sustained virological response as compared with using immunomodulator from the start
- …
