1,720,956 research outputs found
Проблемні питання запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які впливають на адміністративно-правовий статус громадян
Get PDFThe article provides a systematic analysis of the provisions of the Law of Ukraine No. 389-VIII "On the Legal Regime of Martial Law" (hereinafter – Law No. 389-VIII), particularly focusing on the measures under the legal regime of martial law that directly impact the administrative and legal status of citizens during the period of martial law and It examines the application of these measures in the context of their compliance with the norms of the Constitution of Ukraine and international legal instruments ratified by Ukraine, which establish fundamental human and civil rights. The aim of the article is to analyze the impact of legal measures under martial law on the administrative and legal status of citizens during the period of martial law, in the context of their compliance with the norms of the Constitution of Ukraine and
international legal instruments. The article explores the factors and conditions that, under the martial law regime, affect citizens; rights and obligations. It is noted that when introducing and implementing martial law measures, it is necessary to take into account not only their presence in the law, but also the ways of their application, and the author concludes that if the introduction and implementation of martial law measures violate or potentially violate fundamental human rights and freedoms, which, according to the Constitution of Ukraine (Article 64, Part 2) and international legal acts, cannot be restricted under any circumstances, then such measures should not be applied. The validity of this conclusion is supported by the fact that most of the measures under the legal regime of martial law, which restrict citizens; rights and may be implemented according to Law No. 389-VIII, have not been applied in Ukraine during the period of martial law. The article emphasizes that Law No. 389-VIII requires substantial amendments, particularly regarding the grounds for its implementation and the introduction of most martial law measures that restrict citizens; rights or impose new obligations on them, which should be excluded from the law, since they cannot be applied without violating the rights and freedoms of a person who, for one reason or another, refuses to comply with them, i.e. they can be implemented only with the consent of the person whose rights are restricted, which is consistent with the provisions of Article 22 of Law No. 389-VIII, according to Part 1 of which "the introduction of martial law cannot serve as a basis for the use of torture, cruel, or degrading treatment or punishment». The study employs both specialized and general scientific methods of inquiry, including the dialectical, historical, formal-logical, systemic analysis, and dogmatic methods.В статті проведено системний аналіз норм закону України № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі -Закон № 389-VIII), зокрема заходів правового режиму воєнного стану, які безпосередньо впливають на адміністративно-правовий статус громадян в період дії воєнного стану, та їх застосування в контексті їх відповідності нормам Конституції України і міжнародним правовим актам, ратифікованими Україною, якими встановлено основоположні права людини і громадянина. Мета статті – аналіз впливу заходів правового режиму воєнного стану на адміністративно-правовий статус громадян у період дії воєнного стану в контексті їх відповідності нормам Конституції, законів України і міжнародних правових актів. Досліджено фактори і умови які в період дії правового режиму воєнного стану впливають на права і обов’язки громадян. Зазначається, що при запровадженні і здійсненні заходів правового режиму воєнного стану необхідно враховувати не тільки наявність їх в законі, а і способи застосування цих заходів і робиться висновок, що якщо при запровадженні і реалізації заходів правового режиму воєнного стану порушуються, або можуть бути порушені основоположні права і свободи людини, які згідно Конституції України (ст.64,ч.2) і міжнародних правових актів не можуть бути обмежені за будь-яких обставин, то ці заходи не повинні застосовуватись. Обґрунтованість такого висновку підтверджується тим фактом, що більшість заходів правового режиму воєнного стану, які обмежують права громадян і які можуть запроваджуватись відповідно до закону №389-VIII, не застосовувались в Україні протягом дії воєнного стану. Резюмується, що Закон №389-VIII потребує суттєвих змін, зокрема щодо підстав його введення та запровадження більшості заходів воєнного стану, які обмежують права громадян або встановлюють для них нові обов’язки, і які повинні бути виключені з закону, тому що їх неможливо застосувати без порушення прав і свобод людини, яка з тих чи інших причин відмовляється їх виконувати, тобто вони можуть здійснюватись тільки за згодою людини, права якої обмежуються, що узгоджується з положеннями статті 22 Закону № 389-VIII., згідно ч.1 якої « введення воєнного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження чи покарання». У ході дослідження використано як спеціальні, так і загальнонаукові методи наукового пізнання, зокрема: діалектичний, історичний, формально-логічний, системного аналізу та догматичний
Актуальні питання застосування норм закону України «Про правовий режим воєнного стану» і їх вплив на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану.
Get PDF The relevance of the conducted study is determined by the lack of comprehensive scientific research regarding the protection of citizens' rights during the enforcement of martial law. The purpose of the article is to analyze the provisions of the Law of Ukraine "On the Legal Regime of Martial Law" in terms of their impact on the administrative and legal status of citizens under martial law. General scientific and special methods of scientific inquiry were employed, including formal-logical, dialectical, systemic analysis, and dogmatic methods. The author conducted a systematic analysis of the provisions of the Law `On the Legal Regime of Martial Law`, addressing issues of potential violations of human and civil rights and freedoms due to the application of certain provisions of this law and their compliance with the norms of the Constitution of Ukraine. Factors and conditions for the introduction of martial law, as specified in the definition of `martial law` (Article 1), were analyzed, leading to the conclusion that the definition provided in the law does not fully correspond to the essence of the legal regime of martial law. It permits the imposition of martial law under conditions that do not pose a threat to the life and health of citizens or to the independence of the state, resulting in unjustified restrictions on citizens rights and freedoms. Based on the study, a revised definition of `martial law` was proposed, incorporating substantial changes compared to the existing law. This revised definition excludes the possibility of unwarranted imposition of martial law and stipulates restrictions only on specific rights and freedoms during its enforcement. To ensure the protection of citizens rights and freedoms, it is proposed to introduce two distinct emergency legal regimes in Ukraine related to external threats (aggression): a `state of threat (attack) regime` and a more stringent `martial law regime`. For each regime, the powers of state authorities, appropriate legal measures, and provisions for transitioning from one regime to another in the event of armed aggression must be defined. It is concluded that the implementation of the norms of the Law `On the Legal Regime of Martial Law`particularly the measures under the martial law regime, must not violate fundamental human and civil rights and freedoms that cannot be restricted even under martial law conditions. If the application of these norms leads to violations of citizens`rights, such norms must be amended or excluded from the law`s text.Тема проведеного дослідження є актуальною з огляду на відсутність грунтовних наукових досліджень щодо забезпечення прав громадян під час дії воєнного стану. Мета статті - аналіз положень закону України «Про правовий режим воєнного стану» в аспекті їх впливу на адміністративно-правовий статус громадян в умовах дії воєнного стану. Під час дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: формально-логічний, діалектичний, системного аналізу і догматичний. Автором здійснено системний аналіз норм закону «Про правовий режим воєнного стану, зокрема розглянуто питання порушення (можливого порушення) прав та свобод людини і громадянина у разі застосування певних норм цього закону та їх відповідності нормам Конституції України. Проаналізовано фактори і умови введення режиму воєнного стану, і зроблено висновок, що визначення «воєнного стану» наведене в законі не відповідає в повній мірі суті правового режиму воєнного стану, дозволяє вводити режим воєнного стану за умов, які не створюють небезпеку життю і здоров’ю громадян, небезпеку незалежності держави, що матиме наслідком необгрунтоване обмеження прав і свобод громадян. За результатами дослідження запропоновано визначення «воєнного стану», яке містить суттєві зміни, порівняно з наведеним в законі «Про правовий режим воєнного стану», і яке виключає можливість безпідставного введення режиму воєнного стану та передбачає обмеження під час воєнного стану тільки визначених прав і свобод громадян. Пропонується, з метою забезпечення прав і свобод громадян, запровадити в Україні два окремих надзвичайних правових режими, які можуть вводитись в зв’язку з зовнішньою небезпекою (агресією): «режим стану загрози (нападу)» і, безпосередньо, «режим воєнного стану» (більш жорсткий), для кожного з яких необхідно визначити повноваження органів державної влади, відповідні заходи правового режиму і передбачити у разі початку збройної агресії заміну одного правового режиму іншим. Резюмується, що при застосуванні норм закону «Про правовий режим воєнного стану», зокрема і заходів правового режиму воєнного стану, не повинні порушуватись основоположні права та свободи людини і громадянина, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного стану, а якщо їх застосування призводить до порушення прав громадян, то ці норми мають бути змінені або виключені з тексту закону
Комендантська година, як захід правового режиму воєнного стану, який впливає на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану
Get PDFThe relevance of the present study is conditioned by the fact that since the onset of the full-scale invasion of the Russian Federation’s armed forces into Ukraine, a curfew has been continuously in force for more than three and a half years, yet to date, there has been no comprehensive scholarly inquiry into this particular measure of the legal regime of martial law. In particular, its genesis, the grounds for its introduction under contemporary conditions—when the nature of war is fundamentally different from that of the Second World War, considering modern technological advancements—remain insufficiently explored. The article undertakes an analysis of the provisions of the Law of Ukraine No. 389-VIIIOn the Legal Regime of Martial Law (Law No. 389-VIII), which regulate measures under martial law, specifically the curfew, and which significantly affect the administrative and legal status of citizens during its enforcement. The purpose of the article is to investigate the expediency and justification of the introduction and implementation of a curfew across the entire territory of Ukraine, as well as in its individual regions, under conditions of martial law. Particular attention is paid to its application in circumstances of relative stabilization in combat zones and during the transformation of the full-scale armed aggression of the Russian Federation into a protracted war. The study examines the grounds and conditions under which a curfew is imposed during the enforcement of martial law, as well as the consequences of its application for the exercise of citizens’ rights and freedoms. A reasoned position is articulated regarding the inadmissibility of subjecting individuals to administrative liability for violating curfew regulations (as proposed by members of the Verkhovna Rada through draft legislation), given that the inalienable right to life, according to Article 27 of the Constitution of Ukraine, belongs exclusively to the individual. Therefore, even when an individual neglects their own safety, such conduct cannot constitute grounds for administrative liability. It is emphasized that the imposition of a curfew must pursue a legitimate aim, be both substantiated and temporary, and that once the situation in combat zones stabilizes, this measure of the martial law regime cannot be applied indiscriminately throughout the entire territory of the state. Otherwise, it results in unjustified restrictions on the rights and freedoms of all citizens. It is argued that curfews should be enforced only in cities and settlements located within combat zones, specifically within a fifty-kilometer radius of the line of military confrontation and along the border with the Russian Federation. The article concludes that Law No. 389-VIII and subordinate normative legal acts require substantial amendments, particularly with respect to the grounds for declaring martial law, as well as the introduction, implementation, and cancellation of its measures, including curfews. Актуальність тематики дослідження обумовлена тим, що з початку повномасштабного вторгнення військ рф в Україну в країні вже більше трьох з половиною років діє комендантська година але до цього часу відсутні ґрунтовні наукові дослідження цього заходу правового режиму воєнного стану, його ґенези, підстав для його запровадження і здійснення в умовах сьогодення, коли триває зовсім інша війна, враховуючи сучасний розвиток техніки і технологій, ніж Друга світова. Проведено аналіз норм закону України № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (Закон № 389-VIII), які стосуються заходів режиму воєнного стану, зокрема комендантської години, і які суттєво впливають на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану. Мета статті – дослідження питання доцільності і обґрунтованості запровадження і здійснення комендантської години на всій території країни та в окремих її регіонах в умовах введення в країні воєнного стану, і її застосування в умовах стабілізації ситуації в зоні бойових дій і переходу повномасштабної збройної агресії рф у фазу затяжної війни.
Досліджено підстави і умови за яких запроваджується комендантська година під час дії правового режиму воєнного стану і наслідки її застосування для реалізації громадянами прав і свобод, висловлюється обґрунтована позиція щодо неможливості притягнення людини до адміністративної відповідальності за порушення комендантської години (чого прагнуть депутати ВР, подаючи відповідні законопроекти) в зв’язку з тим, що невід’ємне право людини на життя, згідно ст. 27 Конституції України належить тільки самій людині, а тому навіть нехтування нею безпекою свого життя не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності. Зазначається, що запровадження комендантської години повинно мати легітимну мету, бути обґрунтованим та тимчасовим і після стабілізації ситуації в зоні бойових дій цей захід правового режиму воєнного стану не може застосовуватись на всій території країни, тому що призводить до необґрунтованого обмеження прав і свобод всіх громадян, що комендантська година має застосовуватись у містах і селищах, які знаходяться в зоні бойових дій, зокрема в п’ятидесятикілометровій зоні від лінії зіткнення військ, а також від кордону з рф. Резюмується, що Закон №389-VIII, підзаконні нормативно-правові акти потребують суттєвих змін, зокрема щодо підстав введення воєнного стану, запровадження, здійснення і скасування заходів воєнного стану, зокрема комендантської години
Обов'язок захищати Вітчизну і проходити військову службу як визначальні складові адміністративно-правового статусу громадян в умовах дії правового режиму воєнного стану
Get PDFThe relevance of this study stems from the fact that Ukraine has been engaged in an armed conflict with the Russian Federation for over eleven years. Despite this, insufficient scholarly attention has been given to the essence and genesis of military duty and military service, the various academic approaches to defining military service, and the impact of the duty to defend the Homeland and perform military service on the administrative and legal status of individuals, particularly under the legal regime of martial law. The purpose of the article is to analyze the provisions of the Law of Ukraine “On Military Duty and Military Service” in terms of their compliance with the Constitution of Ukraine and international legal instruments that establish fundamental human rights and
freedoms. The article also examines how these provisions affect the obligations of
citizens during martial law, highlights current issues within Ukrainian legislation
regulating legal relations during martial law, and proposes possible solutions to
address these challenges. The research applies general scientific and specialized methods of legal analysis, including the dialectical, historical, formal-logical, dogmatic methods, and systems analysis. As a result of the study, a new definition of “military service” is proposed, which significantly differs from the definition provided in the Law of Ukraine “On Military Duty and Military Service” and from those offered by other scholars. The proposed definition emphasizes that military service is special form of public service aimed at the defense of Ukraine, involving the use of all types of weapons and military equipment, thereby posing inherent risks to the life and health of military personnel.
The article concludes that the Law of Ukraine “On Military Duty and Military Service”, adopted in the post-Soviet period (1992), has not been sufficiently revised following the adoption of the Constitution of Ukraine. As a result, it does not fully align with constitutional provisions or reflect current realities. The law requires substantial amendments, particularly with regard to the definition of “military service”, the procedures and components of military service, the system of staffing the Armed Forces of Ukraine, conscription procedures, fixed-term (alternative or basic) military service, and pre-service training. These reforms are expected to positively influence the administrative and legal status of citizens, especially during martial law.
Keywords: duty to defend the Homeland, military duty, military service,
fixed-term military service, basic military service, alternative service, conscripts,
military personnel.Тема дослідження є актуальною у зв’язку з тим, що в Україні вже одинадцять років триває війна з рф, та обумовлена тим, що науковцями не було приділено достатньо уваги питанню сутності військового обов'язку та військової служби, їх генези, різними підходами науковців до визначення військової служби та впливу обов’язку захищати Вітчизну і проходити військову службу на адміністративно-правовий статус особи в умовах дії правового режиму воєнного стану. Мета статті полягає в здійсненні аналізу норм закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на предмет їх відповідності Конституції України та міжнародним правовим актам, якими встановлено основоположні права і свободи людини і громадянина і їх вплив на обов’язки громадян під час дії воєнного стану, висвітлення актуальних питань, які існують у законах України, які регулюють правовідносини під час воєнного стану та пропозиції щодо їх вирішення. При проведенні дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні, методи наукового пізнання, зокрема: діалектичний, історичний, формально-логічний, догматичний, системного аналізу. За результатами проведеного дослідження запропоновано визначення «військової служби», яке суттєво відрізняється від визначення наведеного в законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» та від дефініцій науковців, наведених в статтях дослідників цієї проблематики, і яке ґрунтується на тому, що військова служба - це особлива державна служба, для реалізації завдань якої застосовується всі види зброї і військової техніки, що робить її небезпечною для життя і здоров’я військовослужбовця. Підсумовується, що закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» був прийнятий в пострадянський період (1992р.) і з прийняттям Конституції України в нього, як і у інші закони, які регулюють правовідносини у сфері оборони, не було внесено зміни з метою узгодження його норм з положеннями Конституції, не відповідає умовам сьогодення, потребує суттєвих змін, зокрема щодо визначення військової служби, щодо військового обов’язку і його складових, системи комплектування Збройних сил України (ЗСУ), призову на військову службу, строкової військової (альтернативної) служби (базової військової служби), підготовки до військової служби, які мають позитивно вплинути на адміністративно-правовий статус громадян, зокрема під час дії правового режиму воєнного стану
Конституція як фундаментальна основа адміністративно-правового статусу громадян в умовах дії правового режиму воєнного стану
Get PDFThe research topic is highly relevant given that Ukraine has been enduring a full-scale war unleashed by the Russian Federation for nearly four years, during which the issue of safeguarding citizens’ rights and freedoms under the legal regime of martial law has acquired particular significance. Despite the fact that the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law” was adopted as early as 2000 (in its first version), and that martial law was introduced in the country on 24 February 2022, there is currently a lack of comprehensive scholarly research on the impact of the Constitution of Ukraine - whose provisions determine the procedure for introducing martial law and the conditions under which citizens’ rights may be restricted—on the rights and obligations of citizens, as well as on the justification of these constitutional norms. The purpose of this article is to analyse the provisions of the Constitution of Ukraine in terms of their impact on the administrative and legal status of citizens during the period of martial law. The study employs general scientific and special research methods, including the formal-logical method, the dialectical method, systems analysis, and the dogmatic method. The article provides a definition of the “administrative and legal status of citizens” and carries out a systemic analysis of the provisions of the Constitution of Ukraine. In particular, it examines the conditions for the introduction of the martial law regime and the related provisions of the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law” concerning restrictions on citizens’ rights during martial law. Special attention is paid to the justification of these norms in the context of their compliance with international legal instruments and to the expediency of their application, taking into account the conclusions set out in the decisions of the Constitutional Court of Ukraine. The article concludes that the majority of restrictions enshrined in the measures of the martial law regime are unjustified and that, during wartime, citizens’ rights may be restricted only to a minimal extent and solely within active combat zones or in border areas adjacent to the Russian Federation. It is noted that the Constitution of Ukraine allows for the introduction of a martial law regime not only during wartime but also under conditions that do not pose a threat to the life and health of citizens, which may result in unjustified restrictions of citizens’ rights. Based on the findings of the study, it is proposed to introduce amendments to the Constitution of Ukraine that would eliminate the possibility of unjustified imposition of martial law and the introduction of restrictions on citizens’ rights in the absence of armed aggression against Ukraine, and that would permit restrictions only on those rights and freedoms explicitly specified in the text of the Constitution (rather than on those that are not subject to restriction).Тематика дослідження є актуальною з огляду на те, що в Україні вже майже чотири роки триває повномасштабна війна розв’язана рф і питання забезпечення прав і свобод громадян під час дії в країні воєнного стану набуває особливого значення. Незважаючи на те, що закон України «Про правовий режим воєнного стану» було прийнято ще в 2000 році (в першій редакції), що воєнний стан в країні було введено 24.02.2022р., на цей час відсутні ґрунтовні наукові дослідження щодо впливу Конституції України, норми якої визначають порядок введення воєнного стану і умови за яких обмежуються права громадян, на права і обов’язки громадян та обґрунтованості цих норм. Метою статті є аналіз положень Конституції України в аспекті їх впливу на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану. Під час дослідження використовувались загальнонаукові і спеціальні методи наукових досліджень: формально-логічний, діалектичиний, системного аналізу і догматичний. В статті дається визначення «адміністративно-правового статусу громадян», здійснено системний аналіз норм Конституції України, зокрема проаналізовано умови введення режиму воєнного стану, та пов’язаних з ними норм закону «Про правовий режим воєнного стану» щодо обмеження прав громадян під час дії воєнного стану, зокрема розглянуто питання щодо обґрунтованості цих норм в контексті їх відповідності міжнародним правовим актам та доцільності їх застосування з урахуванням висновків, викладених в рішеннях Конституційного Суду України. Зроблено висновок, що більшість обмежень, які зафіксовані в заходах режиму воєнного стану є необґрунтованими і що під час війни права громадян можуть мінімально обмежуватись і тільки в зоні бойових дій або в прикордонних з рф районах. Зазначається, що Конституція України дозволяє вводити режим воєнного стану не тільки під час війни, але і за умов, які не створюють небезпеку життю і здоров’ю громадян, що може призвести до безпідставного обмеження прав громадян. За результатами дослідження запропоновано внести зміни до Конституції України, які виключають можливість безпідставного введення режиму воєнного стану та запровадження обмежень прав громадян у разі відсутності збройної агресії проти України і допускають обмеження тільки визначених в тексті Конституції прав і свобод громадян (а не тих які не можуть обмежуватись)
Актуальні питання грормадянства, як визначального фактору, що впливає на адміністративно-правовий статус громадян в умовах
Get PDFThe relevance of the study is determined by the insufficient exploration of the essence of citizenship, its genesis, and the diverse perspectives of scholars regarding its definition. Additionally, the legal institution of citizenship significantly impacts the administrative and legal status of individuals in the state under the conditions of martial law, particularly in terms of the fulfillment of citizens; obligations during this period. The aim of this article is to analyze the provisions of the Law of Ukraine ”On Citizenship”in the context of their compliance with the Constitution of Ukraine and international legal acts, as well as their impact on the rights and obligations of citizens during martial law. Furthermore, the article highlights existing issues within national citizenship legislation and proposes solutions to address them. The study employs both special and general scientific methods of legal research, including historical, dialectical, systemic analysis, formal-logical, and dogmatic methods. A systematic analysis of the norms of the Law of Ukraine “On Citizenship” is conducted, particularly regarding their impact on the exercise of rights and the fulfillment of obligations by citizens under the legal regime of martial law. These norms are also examined in the context of their compliance with the provisions of the Constitution of Ukraine and international legal acts that establish fundamental human and civil rights. As a result of the study, a new definition of “citizenship” is proposed, which significantly differs from the definition provided in the Law of Ukraine “On Citizenship”. It is concluded that the Law of Ukraine “On Citizenship” requires substantial amendments, particularly in terms of defining “citizenship”, the principles of citizenship legislation, and the procedures for acquiring and terminating citizenship. These changes are expected to have a positive impact on the administrative and legal status of citizens, especially during martial law.Актуальність теми дослідження обумовлена недостатнім вивченням питання сутності громадянства, його генези, різними поглядами науковців щодо визначення (дефініції) громадянства та впливу цього правового інституту на адміністративно-правовий статус особи в державі в умовах дії правового режиму воєнного стану, зокрема його вплив на виконання обов'язків громадянами під час війни. Метою статті є аналіз норм закону України «Про громадянство» в контексті їх відповідності Конституції України, міжнародним правовим актам і їх вплив на права і обов’язки громадян під час дії воєнного стану, висвітлення проблемних питань, які існують у вітчизняному законодавстві з питань громадянства і шляхи їх вирішення. В ході дослідження було використано як спеціальні, так і загальнонаукові методи наукового пізнання, зокрема: історичний, діалектичний, системного аналізу, формально-логічний, догматичний. У статті здійснено системний аналіз положень Закону України «Про громадянство», зокрема їх вплив на здійснення прав і виконання громадянами обов'язків під час дії правового режиму воєнного стану та їх застосування в контексті їх відповідності нормам Конституції України і міжнародним правовим актам, якими встановлено основоположні права людини і громадянина. За результатами дослідження запропоновано визначення «громадянства», яке суттєво відрізняється від визначення наведеного в законі України «Про громадянство».
Резюмується, що закон України «Про громадянство» потребує суттєвих змін, зокрема щодо визначення «громадянства», принципів законодавства про громадянство, набуття і припинення громадянства, які мають позитивно вплинути на адміністративно-правовий статус громадян, зокрема і під час дії воєнного стану
Going Beyond Counting First Authors in Author Co-citation Analysis
Get PDFThe present study examines one of the fundamental aspects of author co-citation analysis (ACA) - the way co-citation
counts are defined. Co-citation counting provides the data on which all subsequent statistical analyses and mappings
are based, and we compare ACA results based on two different types of co-citation counting - the traditional type that
only counts the first one among a cited work's authors on the one hand and a non-traditional type that takes into
account the first 5 authors of a cited work on the other hand. Results indicate that the picture produced through this non-traditional author co-citation counting contains more coherent author groups and is therefore considerably clearer. However, this picture represents fewer specialties in the research field being studied than that produced through the traditional first-author co-citation counting when the same number of top-ranked authors is selected and analyzed. Reasons for these effects are discussed
Variations on the Author
Get PDF“Variations on the Author” discusses two of Eduardo Coutinho’s recent films (Um Dia na Vida, from 2010, and Últimas Conversas, posthumously released in 2015) and their contribution to the general question of documentary authorship. The director’s filmography is characterized by a consistent yet self-effacing form of authorial self-inscription: Coutinho often features as an interviewer that rather than express opinions propels discourses; an interviewer that is good at listening. This mode of self-inscription characterizes him as an author who is not expressive but who is nonetheless markedly present on the screen. In Um Dia na Vida, however, Coutinho is completely absent form the image, while Últimas Conversas, on the contrary, includes a confessional prologue that moves the director from the margins to the center of his films. This article examines the ways in which these works stand out in the filmography of a director who offers new insights into the notion of cinematic authorship
Appropriate Similarity Measures for Author Cocitation Analysis
Get PDFWe provide a number of new insights into the methodological discussion about author cocitation analysis. We first argue that the use of the Pearson correlation for measuring the similarity between authors’ cocitation profiles is not very satisfactory. We then discuss what kind of similarity measures may be used as an alternative to the Pearson correlation. We consider three similarity measures in particular. One is the well-known cosine. The other two similarity measures have not been used before in the bibliometric literature. Finally, we show by means of an example that our findings have a high practical relevance.information science;Pearson correlation;cosine;similarity measure;author cocitation analysis
- …
