Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Правовий механізм впливу органів місцевого самоврядування на реалізацію внутрішньо переміщеними особами права на житло
Get PDFThe relevance of this research topic is determined by the worsening of issues concerning the implementation of the constitutional right to housing for internally displaced persons, in the context of the Russian Federation’s armed aggression, and the necessity to enhance the existing legal framework for implementing of Article 47(2) of the Constitution of Ukraine, at both the domestic legislative level and within local programmes implemented by local self-government bodies.
This article aims to provide a comprehensive analysis of the mechanism for implementing the right to housing for internally displaced persons in Ukraine, based on national regulatory and legal acts, state programmes, and local programmes adopted by individual local self-government bodies. It also seeks to assess their effectiveness and formulate proposals for improvement.
This goal was achieved by employing various scientific research methods. Specifically, the formal legal method was used to study the legal nature and existing problems of realizing the right to housing and analyse current legislation and its application; the comparative legal method was used to study the development of the legal mechanism for realizing the right to housing for internally displaced persons from 2014 to 2025 and to study local community programs aimed at providing social housing; the structural-functional method was used to analyse the role of local self-government bodies in providing social housing, identify shortcomings in the existing legal regulations, and formulate recommendations for improvement.
The current domestic legislation aimed at regulating the right to housing for internally displaced persons, as well as the law enforcement practices involved in its implementation, have been analysed. It was found that, while the established legal mechanism creates formal opportunities to provide housing for this group, its effectiveness is significantly limited due to imperfect procedures and insufficient budgetary funding.
The conclusions contain proposals aimed at improving domestic legislation regarding the right of internally displaced persons to social housing. These proposals seek to increase the effectiveness of local government programs and ensure that internally displaced persons are aware of the content and scope of their constitutional right to housing.Актуальність теми дослідження зумовлена загостренням проблем щодо реалізації конституційного права на забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб в умовах збройної агресії російської федерації та потребою вдосконалення існуючого правового механізму реалізації частини другої статті 47 Конституції України як на рівні вітчизняного законодавства, так й на рівні місцевих програм, котрі впроваджуються органами місцевого самоврядування.
Мета статті полягає у комплексному аналізі механізму реалізації права на забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб в Україні, сформованого як на основі загальнодержавних нормативно-правових актів, так й місцевих програм, прийнятих органами місцевого самоврядування, оцінці їх ефективності, а також формуванні пропозицій щодо їх подальшого удосконалення.
Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пізнання. Зокрема, формально-юридичний метод було використано для всебічного вивчення правової природи та існуючих проблем у сфері реалізації права на забезпечення житлом, для аналізу чинного законодавства та практики його застосування; порівняльно-правовий – для дослідження становлення правового механізму реалізації права внутрішньо переміщених осіб на забезпечення житлом упродовж 2014-2025 років, а також вивчення особливостей місцевих програм окремих громад, спрямованих на забезпечення соціальним житлом; структурно-функціональний метод дав змогу проаналізувати роль органів місцевого самоврядування в системі забезпечення соціальним житлом, виявити недоліки в існуючому правовому регулюванні та сформувати рекомендацій щодо його подальшого удосконалення.
Проаналізовано чинне вітчизняне законодавство, спрямоване на регулювання відносин щодо права на забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, а також матеріали правозастосовної практики його реалізації. Виявлено, що сформований правовий механізм створює формальні можливості для забезпечення житлом зазначеної категорії осіб, проте ефективність його реалізації істотно обмежена через недосконалість існуючих процедур та дефіцит бюджетних коштів.
У висновках сформовано пропозиції, спрямовані на подальше удосконалення вітчизняного законодавства у сфері реалізації права внутрішньо переміщених осіб на забезпечення їх соціальним житлом, підвищення ефективності реалізації місцевих програм органів місцевого самоврядування та забезпечення обізнаності внутрішньо переміщених осіб про зміст й обсяг їх конституційного права на забезпечення житлом
Біометричні системи та технології: поняття, види, функції та основи регулювання у праві ЄС
Get PDFThe issue raised is relevant, firstly, to the growing implementation of biometric systems and technologies across various fields due to the development of artificial intelligence, and secondly, to the corresponding increase in risks and threats associated with their use. The purpose of this article is to explore the theoretical and methodological approaches to studying the use of biometric systems and technologies. It will also address the legal foundations surrounding their regulation, taking into account the provisions of the EU legislation, as well as law enforcement practices. This includes examining decisions made by the European Court of Justice, as well as supervisory authorities of EU member states regarding personal data protection. In this research, the author employed several methods: classification, to explain the existing capabilities of biometrics; comparison, to differentiate between biometric identification (determining identity) and verification (checking identity) as the key functions of biometric systems and technologies; systematization, to compile a list of the most important acts of EU legislation on biometrics, which will serve as guidelines for Ukrainian legislators; and analysis, to examine law enforcement practice. The author describes biometric technologies as a type of technology that processes biometric data for personal identification. A biometric system is defined as an information system that, by converting a person's biological characteristics into a machine-readable format and analyzing them, establishes both a link between biometric data samples, thereby facilitating personal identification, or a belonging of a person to a particular group. In the article, biometric systems and technologies are classified based on the type and number of biological characteristics used, the need for physical contact, and their range of applications. The results of the study reveal contradictions arising from the adoption of biometrics, as confirmed by EU law applications, particularly regarding the justification for the collection, storage, and use of fingerprints and other biometric identifiers without an individual's explicit consent. This underscores the need to improve legal regulation. The article concludes that, alongside provisions on the protection of personal data, an important role in determining the use of biometric systems and technologies is played by both legislation regarding artificial intelligence and legal support for the sectoral implementation of biometric technologies.Актуальність порушеної проблеми обумовлена, по-перше, зростанням внаслідок розвитку штучного інтелекту впровадження біометричних систем та технологій у різних галузях, по-друге, відповідним посиленням ризиків та загроз від використання біометрії. Мета статті полягає у висвітленні теоретико-методологічних підходів до вивчення та правових основ регулювання біометричних систем та технологій з урахуванням положень законодавства ЄС, а також правозастосувальної практики, включаючи рішення Європейського суду справедливості та наглядових органів держав-учасниць із захисту персональних даних. У процесі дослідження автор використав такі методи, як: класифікації для того, щоб пояснити наявні можливості біометрії; порівняння – при співставленні біометричної ідентифікації (визначення особи) та верифікації (перевірки особи) як ключових функцій біометричних систем та технологій; систематизації – для формування переліку найважливіших актів законодавства ЄС щодо біометрії в якості орієнтирів для українського законодавця, а також – аналізу – при вивченні правозастосувальної практики. Автор пояснює поняття біометричних технологій як виду технологій, які обробляють біометричні дані для розпізнавання особи, а біометричною системою вважає інформаційну систему, яка завдяки перетворенню біологічних характеристик у машиночитану форму та їхнього подальшого аналізу, встановлює зв’язок між біометричними даними, тим самим сприяючи розпізнаванню особи, а також – встановлює приналежність особи до певної категорії. У статті біометричні системи та технології класифіковані за видом та кількістю використовуваних біологічних характеристик, необхідністю фізичного контакту та сферою застосування. Результати дослідження свідчать про те, що підтверджені правозастосувальною практикою ЄС суперечності, які виникають через біометрію, зокрема щодо того, наскільки обґрунтованим є збір, зберігання та використання відбитків пальців та інших біометричних ідентифікаторів за відсутності виразної згоди суб’єкта, підкреслюють необхідність удосконалення правового регулювання. Висновки статті показують, що, крім положень про захист персональних даних, важливе значення для впорядкування застосування біометрії у суспільстві відіграє законодавство у сфері штучного інтелекту, а також – правове забезпечення галузевого впровадження біометричних технологій
Проблематика судової економічної експертизи криптовалют і нових фінансових інструментів
Get PDFThe article highlights the relevance and problematic issues of initiating judicial economic expertise of cryptocurrencies, its procedures and regulations. The novelty of the research is related to the rapid spread of modern financial products that can be used for various purposes (in particular, criminal or illegal). In general terms, the content of the main technological concepts in this field of knowledge (blockchain and cryptocurrency) is outlined, without understanding which it is impossible to formulate the basic concepts on which forensic economic expertise is based. The purpose of the study is to justify the need to establish a new subtype — forensic economic expertise of cryptocurrencies and new financial instruments, outline their main tasks and tools, and identify the obstacles that prevent the separation and formation of this type of expert research. To achieve the research objective, the main theoretical methods commonly used in this field of research were employed (formal-logical, normative, philosophical-legal, comparative-legal methods). It is emphasized that clarification and legislative regulation at the national and international levels require the determination of the legal status of cryptocurrencies and other modern financial instruments. The urgent need to develop a conceptual framework for a new field of knowledge, to define the main methodological approaches to conducting this type of research, as well as the content and features of the implementation of training programs for specialists in this field, is emphasized. The conclusions indicate that in the process of digital transformation of the economy, forensic economic examination of cryptocurrencies will become increasingly important for ensuring justice and protecting the economic interests of both the state and individual citizens.У статті висвітлено актуальність і проблемні питання започаткування судової економічної експертизи криптовалют, її процедур і регламентів. Новизна дослідження пов’язана зі стрімким поширенням сучасних фінансових продуктів, які можуть бути використані з різною метою (зокрема, зі злочинною або протиправною). У загальному вигляді окреслено зміст основних технологічних понять у цій галузі знань (блокчейн і криптовалюта), без розуміння яких неможливо сформулювати вихідні поняття, на яких ґрунтуються судові економічні експертизи. Метою дослідження є обґрунтування необхідності започаткування нового підвиду — судових економічних експертиз криптовалют і нових фінансових інструментів, окреслити їх головні завдання та інструменти, а також визначити перепони, що стають на заваді виокремлення і формування цього виду експертних досліджень. Для досягнення мети дослідження було використано основні теоретичні методи, використовувані зазвичай для цієї галузі досліджень (формально-логічний, нормативний, філософсько-правовий, порівняльно-правовий методи). Підкреслено, що уточнення і законодавчого врегулювання на національному та міжнародному рівнях потребують визначення правового статусу криптовалют та інших сучасних фінансових інструментів. Наголошено на нагальній потребі розроблення понятійного апарату нової галузі знань, визначення основних методологічних підходів до проведення такого виду досліджень, а також змісту й особливостей впровадження програм підготовки фахівців у зазначеній галузі. У висновках зазначено, що у процесі цифрової трансформації економіки судово-економічна експертиза криптовалют набуватиме дедалі більшого значення для забезпечення справедливості та охорони економічних інтересів як держави, так і окремих громадян
Забезпечення балансу між принципом добросовісності та зловживанням правом у судовій практиці України
Get PDFThe article reveals the peculiarities of the functioning of the principle of good faith in substantive and procedural law of Ukraine and defines the tools used in judicial practice to counteract bad faith of participants in legal relations. Good faith is revealed as one of the fundamental principles of law, which, being largely an evaluative category, has not been clearly defined in either substantive or procedural legislation. At the same time, this in no way diminishes its importance, since the principle of good faith serves as a kind of criterion for evaluating the actions of participants in legal relations (including procedural ones) and, if necessary, fills gaps in legal regulation. It is emphasized that in practice, good faith acquires legal significance through the identification of cases of abuse of rights. The author has carried out a theoretical and legal analysis of such phenomena as estoppel, the doctrine of «prohibition of contradictory behavior», and the doctrine of «inadmissibility of exercising a right to cause harm». These tools (1) allow courts to refuse to apply formal rules in cases where this breaks the causal link between the unfair conduct of one party and the negative consequences for the other; (2) serve as an effective means of ensuring good faith conduct by the parties to the proceedings, making it possible to counteract manipulation by the parties, prevent delays in proceedings, and facilitate the adoption of decisions based on an objective assessment of the evidence and the facts of the case. In the author's opinion, the application of this tool requires particular caution given the specific nature of the legal relationship in question, since qualifying a person's conduct as «abuse of rights» and applying the relevant legal instruments may upset the balance between «good faith» and «abuse», allowing for disproportionate restrictions or violations of the rights and legitimate interests of third parties.У статті розкрито особливості функціонування принципу добросовісності у матеріальному та процесуальному праві України та визначено інструментарій, що використовується у судовій практиці з метою протидії недобросовісності учасників правовідносин. Добросовісність розкривається як один із основоположних принципів права, який, будучи значною мірою оціночною категорією, не отримав чіткого змістового закріплення ані в матеріальному, ані в процесуальному законодавстві. Водночас це жодним чином не зменшує його значення, адже принцип добросовісності слугує своєрідним критерієм оцінки дій учасників правовідносин (у тому числі процесуальних) і, за потреби, виконує функцію заповнення прогалин у правовому регулюванні. Наголошено, що на практиці добросовісність набуває юридичної значущості через ідентифікацію випадків зловживання правом. Автором здійснено теоретико-правовий аналіз таких явищ, як естопель, доктрина «заборони суперечливої поведінки» та доктрина «неприпустимості використання права на шкоду». Зазначений інструментарій (1) дозволяє судам відмовляти у застосуванні формальних правил у випадках, коли це розриває причинний зв’язок між недобросовісною поведінкою однієї сторони та негативними наслідками для іншої; (2) виступає ефективним засобом забезпечення добросовісної поведінки учасників процесу, що дає змогу протидіяти маніпуляціям сторін, запобігати затягуванню розгляду та сприяє ухваленню рішень, заснованих на об’єктивній оцінці доказів і фактичних обставин справи. На думку автора, застосування вказаного інструментарію потребує особливої виваженості з огляду на специфіку конкретних правовідносин, адже кваліфікація поведінки особи як «зловживання правом» та застосування відповідних правових інструментів може порушити баланс конструкції «добросовісність - зловживання», що допускає непропорційне обмеження чи порушення прав та законних інтересів третіх осіб
Ефективність моніторингу дотримання верховенства права Європейською Комісією
Get PDFThe relevance of this article lies in demonstration of the problematic aspects of the rule of law monitoring in the European Union by means of analysis and critics of the European Commission’s activities concerning monitoring the adherence to the rule of law value by the member states of the EU. The goal of the article is the demonstration of the results of the research thesis concerning peculiarities of the rule of law value oversight within the internal politics of the EU and acquaintance of the scientific community with the problematic aspects of practical realization of the rule of law value and some possible ways of their resolution. During the research formal legal method has been used during the analysis of the content of the report materials provided by the European Commission and Council of the European Union, as well as Court of Justice of the European Union decisions, with the help of which the genuine results of the EU institutions’ monitoring of the legal activities of the governing bodies of the member states of the EU have been established. Methods of structural and logical analysis and synthesis have been used to distinguish the contradiction between the structural elements of the EU institutions’ reports and the conclusions, provided as a result of state of the rule of law monitoring in some of the EU member states. Legal comparative method has made it possible to reveal the inconsistency in the European Commission’s approach towards the value of rule of law implementation oversight in EU member states’ legal orders by means of direct comparison of the rule of law reports contents. As a result of the research, a conclusion about the incompetence and inconsistency of the European Commission in a row of situations concerning the oversight of the value of rule of law has been drawn, and a new conceptual approach, which implies the revision of the existing approaches towards member states values adherence evaluation has been suggested. The problematic aspects and suggested approaches, that have been distinguished, are at the basis of formation of the new vision of the European Commission’s role in the EU values implementation, which can become a subject for future research.Актуальність статті полягає у демонстрації проблематичних аспектів моніторингу верховенства права в Європейському Союзі шляхом аналізу та критики діяльності Європейської Комісії щодо моніторингу дотримання цієї цінності державами-членами ЄС. Метою статті є демонстрація специфіки нагляду за верховенством права у внутрішніх політиках ЄС та ознайомлення наукового співтовариства із проблемними аспектами практичної реалізації цінності верховенства права та потенційними шляхами їх вирішення. Для аналізу змісту звітних матеріалів Європейської Комісії та Ради ЄС, а також рішень Суду справедливості ЄС було використано формально-юридичний метод, за допомогою якого вдалося встановити результати моніторингу діяльності органів державної влади держав-членів ЄС інституціями ЄС. Методи структурного та логічного аналізу та синтезу було використано для відзначення суперечності між структурними елементами звітів інституцій ЄС та їх змістом із висновків щодо моніторингу стану верховенства права в деяких державах-членах ЄС. Порівняльно-правовий метод дозволив виявити непослідовність підходу Європейської Комісії до нагляду за імплементацією верховенства права в правопорядках держав-членів шляхом прямого порівняння положень звітів з питань верховенства права. В результаті дослідження зроблено висновок про некомпетентність та непослідовність Європейської Комісії в ряді ситуацій, що стосуються нагляду за дотриманням верховенства права та запропоновано новий концептуальний підхід, що передбачає перегляд існуючих підходів до оцінювання дотримання державами-членами ЄС цієї цінності. Виокремлені проблемні аспекти та запропоновані підходи є основою для формування нового бачення ролі Європейської Комісії у процесі впровадження цінностей ЄС, що може стати предметом подальших досліджень
Теоретико-методологічне обґрунтування співвідношення суверенітету та міжнародно-правової відповідальності держави
Get PDFThis scientific publication explores the theoretical and methodological foundations underlying the relationship between the interconnected concepts of state sovereignty and international responsibility. The relevance of this research stems from the need for effective regulation of states’ international legal responsibility. The article aims to identify the doctrinal basis for the relationship between holding states accountable under international law for violations of the established legal order and the protective function of sovereignty, which can sometimes shield violators of international norms from legal consequences. To achieve this, the article employs a range of general scientific and specialized methods, including comparison, reductionism, dialectical analysis and synthesis, the comparative legal method, as well as formal and logical legal methods. The article explores the role of state responsibility within the framework of international law. It highlights that, at present, international legal scholarship maintains notably conservative approaches to regulating relations between states. As a result, the application of international legal responsibility for states encounters several challenges, especially regarding the unique interpretations of state sovereignty. Applying the principle of reductionism, sovereignty is viewed as the embodiment of the key qualities of legal personality. Thus, a sovereign entity’s (state’s) capacity to assume responsibility for breaches of international law is considered an expression of its sovereignty, which includes both rights and obligations. The doctrine of state sovereignty is shown to be dynamic, leading to its continual transformation within legal reality. This dynamism challenges the concept of "limited" sovereignty, as its proponents often disregard earlier iterations and deny the doctrine's evolution. Recognizing this opens new avenues for research, particularly in relation to how states are held accountable under international law.Представлена наукова публікація присвячена дослідженню теоретико-методологічного обґрунтування співвідношення взаємопов’язаних концепцій суверенітету та міжнародної відповідальності держави. Актуальність теми дослідження обумовлена потребою в ефективному регулюванні міжнародно-правової відповідальності держави. Метою статті є виявлення доктринального підґрунтя взаємозв’язку між притягненням держави до міжнародно-правової відповідальності за вчинення порушень усталеного правового порядку та захисною функцією її суверенітету, за якою, ніби під парасолькою, ховаються від зливи міжнародно-правових заходів відповідальності порушники загальновизнаних норм міжнародного права. Досягнення вказаної мети є можливим завдяки застосуванню низки загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: порівняння, редукціонізму, діалектичного аналізу та синтезу, порівняльно-правового методу, формально-юридичного та логіко-юридичного методу. У статті розглянуто місце відповідальності держав у системі міжнародного права. Наголошено, що нині в міжнародно-правовій науці існують досить сильні консервативні позиції щодо регулювання взаємовідносин між державами. З огляду на це, реалізація правовідносин щодо міжнародно-правової відповідальності держав стикається з низкою труднощів, зокрема і з особливостями тлумачення концепції державного суверенітету. У ході застосування принципу редукціонізму зроблено припущення, що суверенітет є уособленням якісних ознак правової особистості. Із цього вбачається, що персональна здатність суверенної особи (держави) нести відповідальність за порушення міжнародного права є проявом реалізації її суверенітету, який охоплює не лише права, але й обов’язки. Виявлено, що доктрина державного суверенітету є динамічною, що зумовлює її постійну трансформацію в межах правової реальності. З огляду на це, встановлено, що динамічність державного суверенітету є запереченням концепції «обмеженого» суверенітету, представники якої непослідовно нехтують її попередніми «версіями», заперечуючи еволюцію доктрини державного суверенітету. Вказане припущення окреслює перспективу подальших досліджень, пов’язаних із безпосередньою реалізацією відносин щодо міжнародно-правової відповідальності держави
Філософсько-правовий аналіз чинників розвитку правової культури України
Get PDFResearch is dedicated to the philosophical-legal analysis of Ukraine's legal culture through the prism of historical development, which allows revealing the multidimensionality of this phenomenon in the context of forming national identity and legal consciousness. The relevance of the topic is determined by the necessity for deeper understanding of the value-based, moral, and legal foundations that determined the trajectory of Ukrainian society's development at various stages of its historical formation. The aim of the work is to clarify the key factors that influenced the evolution of legal culture, as well as to determine the peculiarities of its current state and development prospects under conditions of globalization and integration processes. The methodological foundation of the research consists of the historical-legal method, which enabled reproducing the sequence of stages in legal culture formation; the comparative method, which allowed comparing Ukrainian experience with legal traditions of other European states, as well as the axiological method, aimed at identifying the system of values that underlie legal norms and institutions. As a result, it was established that Ukraine's legal culture was formed under the influence of a combination of several key factors: national traditions and customary law, European legal standards borrowed during periods of active integration into Western civilization, and transformational processes related to changes in political regimes. State-building transformations played a special role, which were accompanied by reconceptualizing the role of law in society and changing its value orientations. Contemporary legal culture of Ukraine is distinguished by the combination of democratic and national values, enshrined in the Constitution and international obligations of the state, with residual elements of legal nihilism and paternalistic attitudes that are a legacy of previous historical epochs. Prospects for further research are seen in studying mechanisms for raising the level of legal culture through the education system and legal education, development of civil society institutions, as well as in the democratic evolution of the legal environment.Дослідження присвячене філософсько-правовому аналізу правової культури України крізь призму історичного розвитку, що дозволяє розкрити багатовимірність цього феномена в контексті формування національної ідентичності та правової свідомості. Актуальність теми зумовлена необхідністю глибшого осмислення ціннісних, моральних і правових засад, які визначали траєкторію розвитку українського суспільства на різних етапах його історичного становлення. Метою роботи є з’ясування ключових чинників, що впливали на еволюцію правової культури, а також визначення особливостей її сучасного стану та перспектив розвитку в умовах глобалізації та інтеграційних процесів. Методологічну основу дослідження становлять історико-правовий метод, який дав змогу відтворити послідовність етапів становлення правової культури; порівняльний метод, що дозволив співставити український досвід із правовими традиціями інших європейських держав, а також аксіологічний метод, спрямований на виявлення системи цінностей, які лежать в основі правових норм та інститутів. У результаті встановлено, що правова культура України формувалася під впливом поєднання кількох ключових чинників: національних традицій і звичаєвого права, європейських правових стандартів, запозичених у періоди активної інтеграції до західної цивілізації, та трансформаційних процесів, пов’язаних зі зміною політичних режимів. Особливу роль відіграли державотворчі трансформації, які супроводжувалися переосмисленням ролі права в суспільстві та зміною його ціннісних орієнтирів. Сучасна правова культура України вирізняється поєднанням демократичних і національних цінностей, закріплених у Конституції та міжнародних зобов’язаннях держави, із залишковими елементами правового нігілізму та патерналістських установок, що є спадком попередніх історичних епох. Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні механізмів підвищення рівня правової культури через систему освіти та правопросвітництва, розвиток інститутів громадянського суспільства, а також у демократичній еволюції правового середовища
Кримінально-правова ймовірність
Get PDFThis article undertakes a revision of the established doctrinal understanding of the structure of a criminal offence and its relationship to social dangerousness. Unlike civil liability, which is triggered by the fact of harm, criminal liability arises from the possibility of harm. Social dangerousness is therefore not reducible to actual damage but encompasses potentiality, risk, and probability. Criminal law thus operates as a system of risk management, where its application is an assessment of probability rather than a mere statement of fact.
The study argues that social dangerousness is formed outside the legal construction of the offence, does not consist of its elements, and may not coincide with them in time. Consequences and causation should be treated not as elements of the offence but as general or special indicators of social dangerousness. This reconceptualization highlights the temporal gap between conduct and its legal assessment: a completed act may remain legally indifferent until consequences occur, while criminal-law evaluation often takes place post factum as a reconstruction of events. In such reconstruction, the decisive issue is the role of contingencies and whether the “event tree” of possibilities included lawful alternatives.
Particular attention is given to the problem of intervention in probabilistic processes. Preventing criminal offences requires proactive state action, yet the presumption of innocence creates a structural dilemma for predictive law enforcement. The article proposes the methodological development of forensic forecasting as a documentary form of substantiating the probability of socially dangerous consequences. This would legitimize preventive measures without substituting criminal proceedings and would extend crime prevention beyond the accusatory-personal logic of traditional criminal law.
The article concludes that the structure of a criminal offence should be understood as the minimal legal model of conduct, while social dangerousness is its external characteristic, constructed over time. Criminal law, in its essence, emerges as a system of risk management, where probabilistic evaluation is an inherent part of both criminal-law qualification and preventive activity.У статті здійснено спробу перегляду окремих уявлень про склад кримінального правопорушення та його співвідношення із суспільною небезпечністю. Вихідною тезою є те, що на відміну від цивільно-правової відповідальності, яка ґрунтується на факті заподіяння шкоди, кримінальна відповідальність виникає вже з можливості її заподіяння. Суспільна небезпечність розглядається як характеристика діяння, що не зводиться до фактичної шкоди, а охоплює її потенціал, ризик, імовірність. Такий підхід дозволяє пояснити, чому кримінальне право функціонує як система управління ризиками, а його застосування є оцінкою імовірності, а не лише констатацією факту.
У роботі показано, що суспільна небезпечність формується поза складом кримінального правопорушення, не складається з його елементів і може не збігатися з ними у часових межах. Наслідки та причинно-наслідковий зв’язок пропонується тлумачити не як ознаки складу, а як загальні чи спеціальні індикатори суспільної небезпечності. Це дозволяє по-новому осмислити темпоральний розрив між діянням і його кримінально-правовою оцінкою: завершене діяння може бути юридично байдужим до моменту настання наслідків, а кримінально-правова оцінка часто здійснюється постфактум як реконструкція розвитку подій. У такій реконструкції ключовим стає питання про роль випадковостей і про наявність у «дереві можливостей» альтернатив правомірного розвитку.
Особливу увагу приділено проблемі втручання у розвиток імовірнісних процесів. Запобігання кримінальним правопорушенням вимагає від держави проактивних дій, але презумпція невинуватості створює колізію для превентивної діяльності. У статті обґрунтовується потреба у методологічному розвитку криміналістичного прогнозування (forensic forecast) як документальної форми обґрунтування вірогідності суспільно небезпечних наслідків. Такий підхід дозволяє легітимізувати превентивні заходи без підміни кримінального провадження і вивести запобігання за межі суто обвинувально-процесуальної логіки.
Зроблено висновок, що склад кримінального правопорушення слід розуміти як мінімальну юридичну модель діяння, тоді як суспільна небезпечність – як його зовнішню характеристику, що добудовується у часі. Кримінальне право у своїй суті постає як система управління ризиками, де імовірнісна оцінка є невід’ємною частиною як кримінально-правової кваліфікації, так і превентивної діяльності
Правові та криміналістичні аспекти роботи з електронними документами, згенерованими штучним інтелектом
Get PDFThe relevance of the research is due to the rapid development of artificial intelligence (AI) technologies and their integration into the process of creating electronic documents, which creates significant problems in the legal and forensic fields, particularly regarding the admissibility of such documents as evidence. The purpose of the article is to highlight the legal and forensic challenges associated with the attribution, probative value, and establishment of liability for electronic documents generated by AI. Methods of analysis included systemic, comparative-legal, formal-legal, and forensic methods for the study of electronic evidence. The results obtained indicate the need to develop new approaches to assessing the reliability and relevance of electronic documents created by AI, as well as the implementation of specialized forensic techniques to establish their origin and possible intervention. Particular attention is paid to attribution issues, as there is no direct liability for the actions of AI. The prospects for further research are related to the development of unified international standards for working with AI-generated evidence and the improvement of national procedural legislation.Актуальність дослідження обумовлена стрімким розвитком технологій штучного інтелекту (ШІ) та їх інтеграцією у процеси створення електронних документів, що спричиняє появу суттєвих проблем у правовій та криміналістичній сферах, зокрема щодо визнання таких документів доказами. Мета статті полягає у висвітленні правових та криміналістичних викликів, пов’язаних з атрибуцією, доказовою силою та встановленням відповідальності за електронні документи, згенеровані ШІ. Методи аналізу включали системний, порівняльно-правовий, формально-юридичний і криміналістичний методи дослідження електронних доказів. Отримані результати свідчать про необхідність розробки нових підходів до оцінки достовірності та належності електронних документів, створених ШІ, а також впровадження спеціалізованих криміналістичних методик для встановлення їхнього походження та можливого втручання. Особлива увага приділена питанням атрибуції, оскільки пряма відповідальність за діями ШІ відсутня. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою уніфікованих міжнародних стандартів для роботи з доказами ШІ-генерації та вдосконаленням національного процесуального законодавства.
Кримінальна відповідальність нотаріусів та державних реєстраторів за неправомірні дії у сфері державної реєстрації
Get PDFThe article is devoted to the problems of criminal-law qualification of unauthorized actions involving information in state registers, liability for which is provided in Article 362 of the Criminal Code, examined through the lens of judicial practice reflected in the decisions of the Unified State Register of Court Decisions. The conducted analysis reveals inconsistencies in the interpretation of the subject, object, subjective and objective elements of the offense, caused by the excessive universality of the provision, which combines combating cybercrime with the regulation of official misconduct. The study, while maintaining a purely academic character, is not aimed at criticizing the legality of court decisions or the competence of judges, but focuses on the doctrinal analysis of the norm in the context of its practical application. In our view, this makes it possible to assess the effectiveness of judicial oversight, reveal the shortcomings of current regulation, and substantiate proposals for its improvement – in particular, separating offenses against automated systems from abuse of authority, strengthening disciplinary liability, and introducing technical mechanisms of prevention. The issues considered emphasize the importance of further analyzing the effectiveness of Article 362 of the Criminal Code in its current version, its role in maintaining the rule of law, and ensuring the protection of the rights of professional actors from unjustified criminal prosecution.Стаття присвячена проблемам кримінально правової кваліфікації несанкціонованих дій з інформацією в державних реєстрах, відповідальність за які передбачена ст. 362 КК, через призму судової практики, відображеної у рішеннях Єдиного державного реєстру судових рішень. Проведений аналіз виявив колізії у тлумаченні суб’єкта, об’єкта, суб’єктивної та об’єктивної сторони правопорушення, зумовлені надмірною універсальністю норми, яка поєднує протидію кіберзлочинам із регулюванням службових зловживань. Дослідження, зберігаючи суто науковий характер, не спрямоване на критику законності судових рішень чи компетентності суддів, а зосереджується на доктринальному розборі норми в контексті правозастосовної практики. На нашу думку, це дозволяє оцінити ефективність судового контролю, розкрити вади чинного регулювання та обґрунтувати пропозиції щодо його вдосконалення — зокрема, відокремлення посягань на автоматизовані системи від перевищення повноважень, посилення дисциплінарної відповідальності та впровадження технічних механізмів превенції. Розглянуті питання підкреслюють важливість подальшого аналізу ефективності ст. 362 КК в чинній редакції, її ролі у підтримці правопорядку та забезпеченні захисту прав суб’єктів професійної діяльності від необґрунтованого кримінального переслідування