1,519 research outputs found
Barbara Dicker Oration 2018 - The phenomenon of hallucinations
No full textThe 2018 Barbara Dicker Oration was presented by Professor Iris Sommer on 13 September 2018. Professor Sommer is a best-selling author and Professor of Cognitive Aspects of Neurological and Psychiatric Disorder at the Department of Neuroscience at the University Medical Center Groningen, Netherlands. Entitled The phenomenon of hallucinations, Professor Sommer offered a holistic view into the research and experiences of hallucinations. It’s actually more common than you might think but what happens in our brains when we hallucinate? And what does this mean for new treatments and interventions
dicker (v)
No full textdicker v....if you was independent enough you take your own voyage an' carry it into St. John's an' dicker with somebody or another- a Spaniard or somebody, then _ an clear of it that way. (bargain?)YesJ.D.A WIDDOWSON JUL 1973not usedNot usedWithdraw
Obesity is a chronic progressive relapsing disease of particular interest for internal medicine
No full textComment Construire un Roman d’après La Vérité sur l’Affaire Harry Québert de Joël Dicker
No full textتتناول هذه المقالة رواية «الحقيقة حول قضية هاري كيبير» لجويل ديكر. فتطرح بداية كيفية مقاربة خفايا الكتابة والإستراتيجيات المختلفة بغية نشر رواية ناجحة. ففي حين يدور هذا البحث الروائي حول سؤال البنية الروائية، فأن شخصيتيه الرئيسيتين، وهما ههنا الأستاذ والكاتب، تنطلقان في الوقت نفسه في بحث شبه روحاي. فالحبكة الروائية التي تدور حول نشر تحقيق بوليسي يورط هاري كبير المتهم بجرعة قتل تطرح أيضا على لسان الراوي ماركوس غولدمان تسالات تتعلق بالتكوين السردي. فبغية كتابة هذه الرواية، قام جويل ديكر علاقاة الوسائل الإعلامية المختلفة، ومطابقة المراحل الزمنية ووجهات النظر، مزيلا بحذق ما بعده حذق الحدود بين الحقيقة والخداع. ولعل القاريء حين اطلاعه على هذه الرواية يشعر وكأنه يطلع أيضا على شهادة عصر باكمله، لا بل على ملخص موسوعي حقيقي.Cet article se propose d'aborder les arcanes de l'écriture et les différentes stratégies pour publier un roman à succès d'après « La Vérité sur l'affaire Harry Québert » de Joël Dicker. En effet, dans ce récit, tout tourne autour d'une question fondamentale : « Comment construire un roman ? ». D 'ailleurs, les personnages principaux sont un professeur et un écrivain qui se lancent dans cette quête quasi- mystique. De plus, l'intrigue tourne autour de la publication d'une enquête policière qui implique Harry Québert, suspecté de meurtre. Le texte en entier baigne dans les interrogations du narrateur Marcus Goldmann sur la construction narrative. Pour rédiger ce roman, Joël Dicker a croisé divers supports médiatiques, a superposé les périodes et les points de vue, a subtilement flouté la frontière entre la vérité et le mensonge. Le lecteur a ainsi l'impression de lire le témoignage de toute une époque mais aussi un véritable condensé encyclopédique.Cet article se propose d'aborder les arcanes de l'écriture et les différentes stratégies pour publier un roman à succès d'après « La Vérité sur l'affaire Harry Québert » de Joël Dicker. En effet, dans ce récit, tout tourne autour d'une question fondamentale : « Comment construire un roman ? ». D 'ailleurs, les personnages principaux sont un professeur et un écrivain qui se lancent dans cette quête quasi- mystique. De plus, l'intrigue tourne autour de la publication d'une enquête policière qui implique Harry Québert, suspecté de meurtre. Le texte en entier baigne dans les interrogations du narrateur Marcus Goldmann sur la construction narrative. Pour rédiger ce roman, Joël Dicker a croisé divers supports médiatiques, a superposé les périodes et les points de vue, a subtilement flouté la frontière entre la vérité et le mensonge. Le lecteur a ainsi l'impression de lire le témoignage de toute une époque mais aussi un véritable condensé encyclopédique
Internal medicine in the 21st century: Back to the future
No full textHealthcare systems face multiple challenges arising from demographic factors (population aging) and epidemiological factors (rise of chronic diseases and patients with multimorbidity) as well as threats to their financial sustainability when maintaining equitable access to medical and technological advances. Current healthcare models, based on specialized medical care, lead to fragmented care that can be harmful to the patient and is inefficient for the system due to the overuse of redundant, low-value medical acts. Internal medicine is the hospital-centered general medical specialty par excellence, providing a comprehensive and holistic vision that is centered on the patient and not on the disease. Internists should be the leading physicians in the hospital setting for complex patients with or those with an uncertain diagnosis. Internists must play a key role, as hospitalists do, in the continued care of acute patients hospitalized for medical or surgical diseases, establishing shared care models in multidisciplinary teams. Likewise, to guarantee continuity of care for chronic patients, internists must establish mechanisms for collaboration with primary care and nursing, participating in the development of new out-of-hospital care models that use the available technological resources. Internal medicine should play a leading role in graduate and postgraduate medical education to promote a holistic vision among medical students and residents in medical subspecialties
Écrire d’or : la vérité sur l’affaire Harry Quebert de Joël Dicker, et la tentation publicitaire de l’écrivain
No full textJoël Dicker « écrit d’or », pourrait-on dire, en se souvenant du slogan « Cuisinez d’or avec Astra » dont Roland Barthes a jadis extrait des analyses définitives. La Vérité sur l’affaire Harry Quebert est publié à la rentrée littéraire 2012 et ce « roman américain », dont l’action se situe sur la côte Est des États-Unis, devient rapidement un best-seller. Son succès est peut-être emblématique de la « fausse littérature » au regard de la « vraie », de la « fake literature » est-on même tenté d..
Androctonus hector
No full text8. Androctonus Hector. Koch Arachn. VI. 1. p. 6. Tab. CLXXXI. Fig. 433. Gelb, die Hände und die Endglieder des Schwanzes braun; Vorder- und Hinterleib gerieselt mit den Näthen und Kielen wie bei der vorhergehenden Art. Die Hände merklich dicker, als der Vorderarm, mit kurzen Fingern. Der Schwanz wie bei jener, aber das dritte, vierte und fünfte Glied stufenweise viel dicker. 26 Zähne an jedem Brustkamme. Länge des Vorder - und Hinterleibes zusammen 15 1/4, des Schwanzes 18 Linien. (A. Hector bewohnt nur die südlichen Gegenden der Regentschaft Algier. Ich erhielt einige schöne Stücke durch den Stabsarzt Herrn Guyon, welcher dieselben aus der Gegend von Biskara (unter dem 34° 32" nördl. Breite) erhalten hatte. Ein Araber brachte mir dieselbe Art aus dem Süden von Tekedemt. M. W.)Published as part of D. MORITZ WAGNER, 1841, REISEN IN DER REGENTSCHAFT ALGIER IN DEN JAHREN 1836, 1837 UND 1838, LEIPZIG :VERLAG VON LEOPOLD VOSS, BUCHHAENDLER D. K. ACADEHIE D. WISSENSCHAFTEN ZU ST. PETERSBURG on pages 219-22
Lithobius impressus
No full text3. Lithobius impressus. Rostroth, Kehle, Fresszangen und Beine rostgelb; die Fühler lang mit 43 bis 48 Gliedern, Kopf, Fresszangen und die vordem Rückenschilde weitschichtig eingestochen punktirt, die Rückenschilde runzelig, die Endschilde mit kleinen spitzen Höckerchen bestreut; die vier hintern Zwischenschilde an den Hinterrandwinkeln zahnartig spitzig, die Winkel des vierten Zwischenschildes merklicher verlängert. Das Schenkelglied der Hinterheine beim Weibe an der Spitze kolbig verdickt, beim Manne nicht dicker als die folgenden walzenförmigen Glieder. Länge 13 bis 15 Linien. Die bis jetzt bekannten Lithobien sind lauter Europäer, die gegenwärtige Art also die einzige, welche bis jetzt in einem andern Welttheile entdeckt worden ist. Sie kommt an der ganzen Küste der Regentschaft Algier vor.Published as part of D. MORITZ WAGNER, 1841, REISEN IN DER REGENTSCHAFT ALGIER IN DEN JAHREN 1836, 1837 UND 1838, LEIPZIG :VERLAG VON LEOPOLD VOSS, BUCHHAENDLER D. K. ACADEHIE D. WISSENSCHAFTEN ZU ST. PETERSBURG on page 22
THE AMERICAN CENTRISM OF NARRATIVES IN THE NOVELS OF JOEL DICKER
No full textУ статті розглядається феномен американоцентризму у творчості швейцарського письменника Жоеля Діккера, зокрема в його романах «Правда про справу Гаррі Квеберта» і «Зникнення Стефані Мейлер». Американоцентризм у літературі, а саме у творчості франкомовних авторів, можна розглядати як певну тенденцію до фокусування на американських темах, контекстах або образах у їхніх творах. Це явище можна пояснити кількома чинниками: культурною експансією США; літературними традиціями; біографічною зумовленістю оповіді; транснаціональним контекстом. Американізація сюжету, локалізація героїв на теренах США, використання англомовних запозичень є характерними для сучасних французьких і франкомовних авторів. Ж. Діккер, попри своє європейське походження, часто використовує американські реалії, культурні контексти й локації як центральні елементи творів. Проаналізовано, як автор конструює оповідь, інтегруючи елементи американської культури, і те, як це впливає на сприйняття читачами його текстів. Також розглядається питання, використання Ж. Діккером американських декорацій і ментальності є спробою адаптації до глобалізованого книжкового ринку чи ж це справжнє захоплення Америкою та її культурою. Аналіз базується на текстуальних прикладах та інтерв’ю з автором. Додатково розглядаються характерні риси, що відрізняють оповідь Ж. Діккера від інших авторів, які звертаються до американської тематики. Зокрема, увага приділяється його майстерності в побудові сюжетних ліній, створенні напруження й інтриги, а також використанні детективних елементів. Підкреслюється, як американоцентризм сприяє розвитку персонажів і загальній динаміці оповіді. Особливу увагу приділено аналізу персонажів, їхніх мотивацій і внутрішніх конфліктів, що часто відображають типово американські цінності і стереотипи. Таким чином, стаття пропонує всебічне дослідження впливу американської культури на творчість Жоеля Діккера, а також вивчає, як його романи сприяють діалогу між європейською й американською літературними традиціями.The article examines the phenomenon of American centrism in the work of the Swiss writer Joel Dicker, in particular in his novels “The Truth About Harry Quebert” and “The Disappearance of Stephanie Mailer”. American centrism in literature, namely in the work of French-speaking authors, can be seen as a certain tendency to focus on American themes, contexts or images in their works. This phenomenon can be explained by several factors: the cultural expansion of the USA; literary traditions; biographical conditioning of the story; transnational context. Americanization of the plot, localization of heroes on the territory of the United States, use of English borrowings are characteristic features of modern French and Francophone authors. J. Dicker, despite his European origin, often uses American realities, cultural contexts and locations as the central elements of his works. It is analysed how the author constructs the story, integrating elements of American culture, and how this affects the readers' perception of his texts. The question is also considered whether J. Dicker's use of American scenery and mentality is an attempt to adapt to the globalized book market, or whether it is a real admiration for America and its culture. The analysis is based on textual examples and an interview with the author. In addition, the article considers the characteristic features that distinguish J. Dicker's story from other authors who address American themes. In particular, attention is paid to his mastery in constructing storylines, creating tension and intrigue, as well as using detective elements. It is emphasized how American centrism contributes to the development of characters and the overall dynamics of the narrative. Special attention is paid to the analysis of the characters, their motivations and internal conflicts, which often reflect typically American values and stereotypes. Thus, the article offers a comprehensive study of the influence of American culture on the work of Joel Dicker, and also examines how his novels contribute to the dialogue between European and American literary traditions
Emancipation through Art: the Role Friedl Dicker-Brandeis Played at the Theresienstadt Ghetto
No full textArt education commonly takes place in venues such as schools, art studios, cultural centers and art museums. Contexts have a direct bearing on what kind of program is proposed. The actors involved in art teaching also significantly determine objectives and strategies within institutional backdrops housing the artmaking. Of particular interest here are unusual contexts, when artwork is produced in confinement, i.e. psychiatric institutions, special education facilities, prisons, refugee and concentration camps. Several questions ensue: Who are the teachers/artists involved in engaging others in art within highly restricted environments? How does artmaking happen behind-the-scenes? What about materials? What do images say about individual subjectivities, and how do they help process the extreme conditions that imprisonment imposes? How does artmaking contribute to emancipation? This paper is part of a larger study focusing on artwork produced by political prisoners in paulista political prisons (in São Paulo, Brazil) (1969-1979) by bringing to the foreground information on the experience of artmaking at Terezín (Theresienstadt Ghetto) supervised by artist/art teacher Freidl Dicker-Brandeis. Studies of artwork produced in psychiatric facilities in the 1940s and 1950s (Author, year-a; Author, year-b) contribute to the present discussion, along with a current project under my supervision about the collection from the paulista political prisons during the military dictatorship (1964-1985). About the context: Theresienstadt was not a typical concentration camp–rather, it was established in 1941 as a ghetto/transit camp from which prisoners were deported to Auschwitz for extermination (Arendt, 2000; Kasperová, 2013). It was used to showcase to the Red Cross what Nazis purported to be ‘humane’ treatment. Though formal schooling was prohibited, several adult prisoners assumed the task of preparing children for living in freedom at a future time. They taught traditional Jewish values, using modern educational approaches that respected the diversity of backgrounds at the ghetto. Despite the bleak conditions of life at Terezín, children and youth were also involved in cultural activities (music, theater and visual arts), allowing “inmates to forget the horrors of the surrounding world” (Kasperová, 2013, p. 52), while maintaining a semblance of normal life and learning. Dicker-Brandeis, born in Viena in 1898, was an art teacher sent to Terezín in December 1942, with her husband Pavel (Hurwitz, 1988). Before deportation and extermination at Auschwitz in 1944, she managed to hide two suitcases stuffed full of drawings, paintings and collages by boy and girl prisoners. Articles by Leshnoff (2006), Wix (2010), Pariser (2008), Hurwitz (1988) were instrumental in presenting biographical information on Dicker-Brandeis’ life and accomplishments. Other texts focus on the artworks themselves (Golomb, 1992) and on cultural and educational initiatives that took place at Terezín (Peschel, 2012; Leschnoff, 2006). Along with reproductions of the children’s artwork, the literature produced about experiences of artmaking at Terezín enables us to establish connections relating the ghetto experience to artmaking in other contexts of confinement, so as to understand how art teaching can contribute to emancipation of the imagination.
- …
