Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія
Not a member yet
129 research outputs found
Sort by
Малес Л. Вивчаючи тексти культури: соціокультурний аналіз як пізнавальна стратегія соціології
No full textREVIEWSРЕЦЕНЗІ
Застосування параданих для аналізу невідповідей (на прикладі ESS)
No full textoai:visnyk.soc.univ.kiev.ua:article/1Paradata have potential value to measure and improve the quality of data, as well as to reduce costs in the data collection process, so they are of interest not only for research organizations but for customers, analysts and experts on the methodology of quantitative research. In the paper describes the possibilities to reduce with paradata the non-response level in empirical sociological research case study of ESS, analyzed and classified the reasons for refusal of questioning and ways to avoid them.Парадані мають потенційну цінність для вимірювання та поліпшення якості даних, а також для скорочення витрат у процесі збору даних, саме тому вони представляють інтерес не тільки для дослідницьких організацій, а також для замовників досліджень, аналітиків і експертів з методології кількісних досліджень. У роботі розглядаються можливості використання параданих для зменшення рівня невідповідей у емпіричних соціологічних дослідженнях на прикладі дослідження ESS, аналізуються та класифікуються причини відмови від проходження опитування та шляхи їх уникання.
Cпоживання і реклама у сучасному світі: проблеми інституціоналізації
No full textThis article is devoted to a study of consumption and advertisement as social institutions. Consumption is transformed from the process of mere needs satisfaction into one of the most essential elements of social interaction. Advertisement as an information resource of consumption is a way of supporting social mechanism. Institutional indications of these phenomena are analyzed and their characteristic features in modern society are pointed out.Стаття присвячена розкриттю інституціональних характеристик споживання і реклами. Споживання трансфо- рмується з процесу простого задоволення потреб в один з найважливіших компонентів соціальної взаємодії. Рекла- ма, як інформаційний ресурс споживання, виступає засобом підтримання суспільного механізму. Проаналізовано ін- ституційні ознаки цих феноменів та дана їх характеристика в умовах сучасного суспільства
Суспільство без довіри: інноваційна стратегія наукового дослідження складної соціологічної проблеми
Get PDFReview:Obshhestvo bez dovery`ya / Pod red. E.Golovaxy`, N.Kostenko, S.Makeeva. - Ky`ev, Y`nsty`tut socy`ology` NAN Ukray`nы, 2014. - 338 s.Рецензія: Общество без доверия / Под ред. Е.Головахи, Н.Костенко, С.Макеева. - Киев, Институт социологи НАН Украины, 2014. - 338 с
Релігійний капітал і релігійна участь в країнах нової східної Європи
No full textThe article introduces the application of the concepts of social and religious capitals in investigation of religious commitment and participation. The research is grounded on the theories of social capital by J.Coleman, R.Putnam, and P.Bourdieu. The analyses of influence of religious participation on civil society, its non-religious organizations and associations is proposed. The paper identifies the relationship between religious participation and civil activity in the NEE's and EU's countries. European Values Survey (2008) and World Value Survey (2005, 2008) data are used for analysis. In contrast to the EU's countries, the empirical analyses result indicates the weak correlation between religious participation and affiliation to wider range of non-religious organizations and associations in post-Soviet Ukraine, Russia and Moldova. Religious capital as a symbolic resource of power legitimating and reconstruction of a religious field is analyzed in perspective of formation of religious schisms. This perspective is adapted to investigation of production of the Orthodox religious field under influence of religious schisms in post-socialist Ukraine, Bulgaria and Moldova.У статті представлено евристичність застосування понять соціального і релігійного капіталів у дослідженні релігійної прихильності та участі. Із застосуванням теоретичних інтерпретацій соціального капіталу Дж.Коулмена, Р.Патнема і П.Бурдьє пропонуються результа- ти аналізу релігійного участі у громадянському суспільстві, а також участі в нерелігійних організаціях і об'єднаннях; визначається залежність між релігійною участю і громадянською активністю в країнах Нової Східної Європи та Європейського Союзу. Для аналізу використано дані Європейського дослідження цінностей (2008) і Світового дослідження цінностей (2005, 2008). Результати аналізу вказують, що існує сла- бка кореляція між релігійною участю і приналежністю до більш широкого кола нерелігійних організацій та об'єднань в пострадянській Україні, Росії та Молдові на відміну від країн ЄС. Релігійний капітал як символічний ресурс легітимації влади і реконструкції релігійного простору аналізується в перспективі формування релігійних розколів. Ця перспектива адаптована до дослідження виробництва православного релігійного поля під впливом релігійних розколів в постсоціалістичних Україні, Болгарії і Молдові
Принцип конструктивізму в соціологічному пізнанні: епістемологічні особливості застосування
No full textThe article analyzes features of the principle of constructivism in the context of its epistemological technological application. The principle of constructivism may be presented as theoretical methodological generalization of a distinctive dimension of human knowledge – ideal construction of the objects of knowledge. In its development this principle passed two stages. The important methodological role of this principle within poststructuralist paradigm that produces meanings-constructs is highlighted. The role of the principle of constructivism in the cognition of the social reality of the past (reconstruction), future (construction), and semantic reality (deconstruction) is demonstrated. The author emphasizes the necessity of taking into account the requirements of the principle of constructivism in combination with other principles of the sociological knowledge, such as the principles of reflection and understanding.У статті аналізуються особливості принципу конструктивізму в контексті гносеолого-технологічного його застосування у соціологічному пізнанні. У своєму розвитку принцип конструктивізму виступає як теоретико-методологічне узагальнення особливого аспекту людського пізнання – ідеального конструювання пізнавальних об'єктів, образів предметів, певного гіпотетичного світу. Показується, що він, акцентуючи увагу на конструктивістсько-інженерному началі пі-знання, пройшов два етапи свого становлення, а в сучасній соціології відіграє особливу методологічну роль, обслуговуючи структуралістську і постструктуралістську парадигму, в межах якої продукуються різного роду знання-конструкти. Неоціненною є роль принципу конструктивізму у пізнанні соціальної реальності минулого (реконструювання) та майбутньо-го (конструювання), а також смислової реальності (деконструювання). У статті підкреслюється необхідність врахування методологічних вимог принципу конструктивізму у поєднанні з іншими принципами соціологічного пізнання, особливо принципами відображення та розуміння, завдяки чому може забезпечуватися вся повнота та багатоманітність соціологі-чного пізнавального процесу, його результативність, а також започаткування новітніх дослідницьких програм, пов'язаних з конструктивістським підходом
Агентно-культурна модель радикалізації середовищ мусульманських мігрантів
No full textThe project deals with exploration of the heuristic utility of the Agent-Cultural sociological model of radicalization of migrant social milieus in the West (ACSMR). The interpretation of radicalization is based on the research finding by M. Sageman concerning the four phases in critical changing in individual beliefs, feelings and behaviors. The radicalization is conceptualized as a non-linear networked social process of self-organization in large-scale social milieus on the bases of critical transition in beliefs and attitudes, which lead to a formation of radical social networks. The ACSMR was developed by the authors to monitor and predict the development over time of social milieus of the religious-concerned immigrants towards support of political violence. It is a statistical model based on the analysis of correlation-covariation of variables. For a reduction of the complexity of the dynamic structural properties of radicalised groups (including terroristic ones), the authors define compactly factors (which support the radicalization) and the critical conditions for transition of the social milieu to the radical state.Проект спрямований на з'ясування пізнавальної корисності агентно-культурної соціологічної моделі радикалізації соціо-культурних середовищ мігрантів на Заході (ACSMR). Інтерпретація радикалізаціїis основана на дослідницьких здобутках М.Сейджмена стосовно чотирьох фаз критичних змін в індивідуальних віруваннях, почуттях та поведінці. Радикалізація визначена як не-лінійний мережевий соціальний процес самоорганізації у великих соціальних мільо, що відбувається на основі критичного переходу у віруваннях та установках, що в результаті призводить до формування радикальних соціальних мереж. ACSMR-модель розвинута авторами для моніторингу й передбачення розвитку протягом часу релігійно-небайдужих соціальних мільо імігрантів в напрямку підтримки політично-мотивованого насильства. Відповідна статистична модель ґрунтується на аналізі кореляцій-коваріацій змінних. Для обмеження складності упізнавання динамічних структурних властивостей радикалізованих груп (у т.ч. терористичних) автори виділяють компактні фактори (підтримки радикалізації) та критичні умови переходу соціальних мільо до радикального стан
Соціальне включення в оцінці соціальної якості: практики участі населення України в 2000-х роках
Get PDFThe article contends the priority of practices of political, civic and social participation in the measurement of social inclusion as a component of social quality. Comparative analysis of the third (1999-2001) and the fourth (2008-2010) waves of European values study demonstrates contradictory tendencies of different types of participation in Ukraine during the late 1990s - 2000s which allows an assessment of important dimension of social quality of Ukrainian society in the context of other countries in Eastern and Western Europe. The structure of factors of civic and social participation in Ukraine has similarities with democratic countries - Germany, France and Poland, as well as with authoritarian Russia and Belarus. The growth of political activity and disproportionately low levels of civic and social participation in Ukraine point to problems of social inclusion and, respectively, relatively low level of social quality. It is concluded in the article that political reforms without corresponding changes in civic and social participation will not lead to the strengthening of democratic institutions of Ukrainian society and establishing a stable system of consolidated democracy. В статті обґрунтовується пріоритетність практик політичної, громадянської і соціальної участі населення для вимірювання соціального включення як компоненту якості суспільства. На основі порівняльного аналізу даних третьої (1999-2001) і четвертої (2008-2010) хвилі Європейського дослідження цінностей демонструється суперечливість тенденцій різних типів участі в Україні протягом кінця 1990-х – 2000-х років, що дозволяє оцінити важливий вимір соціальної якості українського суспільства в контексті інших країн Східної і Західної Європи. За структурою факторів громадянської і соціальної участі Україна має спільні риси як з демократичними країнами – Німеччиною, Францією і Польщею, так й з авторитарними Росією і Білоруссю. Зростання політичної активності і диспропорційно низький рівень громадянської і соціальної участі в Україні вказують на проблеми соціального включення і, відповідно, відносно низькій рівень соціальної якості. Зроблено висновок, що політичні перетворення без належних зрушень в сфері громадянської і соціальної участі не призведуть до посилення демократичних інститутів українського суспільства і створення стабільної системи консолідованої демократії.
Тенденції і протиріччя інституціоналізації діяльності суб'єктів трудових відносин у сучасній Україні
No full textThe article aims to answer the question of why institutionalization of labor relations is not meeting popular expectations in Ukraine akin to other post-Soviet countries. It uses social dialogue as a telling example. In the 1990s Ukrainian society underwent a multidimensional process of formation of labor relations. On the one hand, the process was characteristic of early stages of capitalism, and thus could have been hardly expected to lead to the emergence of a social market economy, while on the other hand it featured the worst traditions of socialist labor relations, the only change being the substitution of patron-client relationship for state paternalism. Establishment of institutional market infrastructure was supported by social partners' organizations and legitimized by legislation. A system of market relations has been created, but proved incapable of performing functions that were essential for sustaining standards and values of economic democracy. 'Social partnership' as an ideology of labor relations was replaced with a new form – 'social dialogue'. Social dialogue has degenerated to a simulation of contemporary labor relations. Formalization of social dialogue has become a way for proto-oligarchic organizations of social partners to gradually monopolize the market. The process was accompanied by passive acceptance from dependent, poorly organized and unprotected employees.У статті зроблена спроба дати відповідь на запитання про те, чому в Україні, як і в ряді країн пострадянського простору, інституціоналізація трудових відносин не виправдовує суспільних очікувань. Протягом 1990-х років тривав новий для українського суспільства багатомірний процес формування трудових відносин, з одного боку, характерний для ранніх стадій капіталізму й тому неадекватний соціальній ринковій економіці, а з іншого, за своїм контекстом, продовжує найгірші традиції соціалістичних трудових відносин (державний патерналізм, замінений патронно-клієнтелізмом роботодавця). Впровадження ринкової інфраструктури було підтримано організаціями соціальних партнерів і легітимізоване законодавчо. Виявилось, що створена "система ринкових відносин", не здатна здійснювати функції, необхідні для підкріплення декларативно прийнятих норм і цінностей економічної демократії. "Соціальне партнерство" як ідеологія трудових відносин була замінена новою її формою "соціальним діалогом". Формалізація соціального діалогу стала засобом поступової монополізації ринку проолігархічними організаціями соціальних партнерів, при пасивному спогляданні залежних, слабко організованих і незахищених як найманих робітників, так і підприємців. Соціальний діалог в Україні став засобом легітимації результатів первинної фази нагромадження капіталу й, відповідно, "перетвореною" формою, "симулякром" як соціальних ринкових, так і трудових відносин
Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання
No full textThis article provides conceptual reconstruction of J. S. Coleman's approach in research of genesis of social norms and micro-macro foundations of the genesis. The author analyses J. S. Coleman's statements in connection with critical re-reading of these statements in theorists which are based on alternative conceptions to theory of rational choice (J. Elster, C. Tilly). The article also is focuses on critical statement on psychological reductionism as a key feature of J. S. Coleman's conception. Genesis of norms on a microsocial level is based on structural but not psychological foundations. The author argues that J. Coleman's structural individualism has no psychological reductionism as a methodological consequence.Стаття пропонує реконструкцію концептуальних положень підходу Д. С. Колмена в дослідженні ґенези соціальних норм та мікро-макро підстави цієї ґенези. Автор аналізує Колменові твердження у зв'язку з їх критичним прочитанням у теоре- тиків, які спираються на теоретичні засновки відмінні від теорії раціонального вибору (Й. Ельстера, Ч. Тіллі). Особлива увага приділяється закиду критиків у психологічному редукціонізмі Колменової концепції норм. Ґенеза норм на мікросоціа- льному рівні обмовлена структурними, а не психологічними підставами. Автор стверджує, що структурний індивідуалізм Д. Колмена не має методологічним наслідком психологічного редукціонізму