National University Ostroh Academy
Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)Not a member yet
8969 research outputs found
Sort by
Вплив воєнних конфліктів на формування сучасної кадрової політики в секторі безпеки і оборони (The impact of military conflicts on the formation of modern personnel policy in the security and defense sector)
Get PDFРозглядається вплив воєнних конфліктів на формування сучасної кадрової політики в секторі безпеки і оборони.
(The author examines the impact of military conflicts on the formation of modern personnel policy in the security and defense sector.
Вплив інформаційних чинників на цивільне середовище: основні загрози та методичні підходи для їх подолання (The impact of information factors on the civil environment main threats and methodological approaches to overcoming them)
Get PDFСучасні військові конфлікти характеризуються зростаючим значенням інформаційного впливу, що вимагає системного підходу до оцінювання інформаційного середовища під час планування та проведення операцій.
(Modern military conflicts are characterized by the growing importance of information influence, which requires a systematic approach to assessing the information environment during the planning and conduct of operations.
Правове регулювання прав людини у сфері приватного права: матер. круглого столу (м. Острог, 14 травня 2025 р.)
Get PDFОсновні тематичні напрями круглого столу – цивільно-правові дисципліни (цивільне право, цивільне процесуальне право, сімейне право, медичне право, трудове право, земельне право, аграрне право).
Робоча мова круглого столу: українська
Медіація в цивільних правовідносинах (Mediation in Civil Legal Relations)
Get PDFСистемне перевантаження національних судів, прискорення електронної комерції й зростання транскордонних приватних спорів актуалізують потребу у гнучких механізмах захисту цивільних прав. Закон України «Про медіацію» започаткував нормативне визнання інституту, однак реальна частка примирних процедур у цивільному обігу залишається мінімальною, що пояснюється недостатньою правовою культурою та відсутністю сталої інфраструктури професійних посередників. Наявний розрив між потенціалом медіації та її фактичним застосуванням на тлі європейської інтеграції та імплементації Директиви 2008/52/ЄС визначає високий рівень наукової й практичної значущості досліджуваної теми. У роботі було здійснено комплексний правовий аналіз інституту медіації у сфері цивільних правовідносин з метою обґрунтування його концептуального змісту, історичної еволюції та нормативного статусу, а також вироблення пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства і практики. Для досягнення мети досліджено понятійний апарат і правову природу медіації, охарактеризовано її ключові ознаки, визначено місце в системі альтернативного правосуддя, висвітлено історичні витоки від давніх правових культур до сучасних європейських моделей, проаналізовано чинну і зарубіжну нормативну базу, виявлено колізії та прогалини регулювання й розроблено рекомендації щодо інституційного розбудови медіації в Україні. Дослідження ґрунтується на поєднанні історико-правового й порівняльноправового підходів, що дало змогу простежити трансформацію посередницьких процедур у різних правових системах; системно-структурного методу для виявлення внутрішньої логіки стадій медіації; формально-догматичного аналізу при тлумаченні норм національного та міжнародного законодавства; а також емпіричного аналізу кейсів угод за результатами медіації, який дозволив оцінити ефективність примирення у договірних, сімейних і господарських конфліктах. Така методична синергія забезпечила достовірність висновків і прикладний характер сформульованих пропозицій. Перший розділ присвячений формуванню науково-теоретичного підґрунтя інституту медіації у сфері цивільних правовідносин, з акцентом на визначенні його правової природи, ознак, нормативного статусу та історичної еволюції. Структурно він складається з трьох основних блоків: аналіз поняття та сутності медіації, виокремлення її ключових правових характеристик, а також огляд нормативної бази. Додатково розділ містить ґрунтовний огляд історичних витоків медіації в системах Стародавнього Сходу, античності, Середньовіччя, ісламського права та правових систем Європи Нового часу. У першому підрозділі дисертації досліджується багатовимірна правова
природа медіації як явища, що перебуває на перетині юридичної регламентації та соціально-комунікативної практики. Було проаналізовано її роль не лише як альтернативи судовому розгляду, а як окремого правового інституту, що має внутрішню нормативну логіку, власні принципи функціонування та усталену структуру процедури. Досліджено, що медіація виконує не допоміжну, а автономну функцію в системі вирішення спорів, забезпечуючи врегулювання конфліктів без втручання державного авторитету й без застосування імперативної сили. У межах дослідження класифіковано і критично переосмислено основні концептуальні підходи до визначення медіації, що сформувалися у зарубіжній та вітчизняній правовій науці. Узагальнення наявних дефініцій дозволило сформулювати власне розуміння медіації як регульованого законодавством процесу примирення сторін, організованого за участю неупередженого посередника, який не ухвалює рішення, але створює умови для досягнення взаємно прийнятного консенсусу. Окрема увага приділяється аналізу ключових принципів, які лежать в основі функціонування інституту медіації у цивільних правовідносинах. Досліджено принцип добровільності як прояв автономності сторін у виборі
засобу захисту своїх прав. Принцип конфіденційності розглядається як гарант правової безпеки під час обговорення обставин спору. Принцип нейтральності посередника встановлює обов’язок медіатора зберігати баланс інтересів і не впливати на зміст домовленостей. Принцип неформальності визначає структурну гнучкість процедури і адаптивність до конкретних потреб сторін, тоді як індивідуалізованість переговорного процесу забезпечує урахування соціальних, психологічних і правових особливостей конфлікту. Підкреслено, що медіація не є хаотичним чи інтуїтивним процесом, а натомість складається з послідовних етапів, що регулюються правовими приписами та професійними стандартами. Висвітлено значення кожної з ознак для функціонування інституту медіації в цивільному обігу, особливо в аспектах правової визначеності, справедливості процедури та збереження правовідносин. Частина розділу присвячена нормативним засадам регулювання медіації. Проаналізовано зміст Закону України "Про медіацію", положення процесуального законодавства, міжнародні джерела права та етичні кодекси. Розкрито вплив Директиви 2008/52/ЄС на становлення європейських стандартів у сфері медіації, а також описано взаємозв’язок між національними законами та міжнародними рекомендаціями. У роботі зазначено, що формування нормативного поля для медіації в Україні є процесом поступовим і потребує подальшої інституціоналізації з урахуванням міжнародного досвіду. Показано, що ще в правопорядках Стародавньої Месопотамії і Єгипту роль третіх осіб у розв’язанні конфліктів ґрунтувалася на авторитеті, консенсусі та моральному впливі, а не на формальній юрисдикції. У грецькій традиції, зокрема в полісних громадах, медіація постає як структурований інструмент попередження судового спору, що застосовувався для збереження суспільної злагоди. У правовій культурі Риму простежується поєднання приватного арбітрування та інституціонального впливу, що поступово оформило ідею автономного вирішення спору за участю neutralis interpres. У китайській юридичній філософії медіація була не лише інструментом практики, а й частиною загальної соціальної доктрини конфуціанства, де гармонія суспільства цінувалася вище за формальну справедливість. У роботі аргументовано, що саме в традиціях Сходу медіація вперше постала як первинний, а не альтернативний спосіб врегулювання суперечок. Ісламське право з його концептом Sulh створювало обов’язкову передумову примирення сторін перед судовим розглядом, чим інституційно закріплювало роль медіації у структурі правосуддя. Модель Sulh була як нормативною, так і моральною, ґрунтуючись на релігійних засадах прощення, співчуття та балансу інтересів. Особливу увагу в дисертації приділено європейському вектору розвитку. Французький Ордонанс 1667 року встановив обов’язковість спроби примирення сторін до звернення до суду, що заклало підвалини для державного визнання та юридичної кодифікації інституту досудового врегулювання. У британському контексті показово значення Арбітражного акту 1889 року, який надав юридичного статусу добровільному вирішенню спорів та сприяв закріпленню довіри до позасудових механізмів серед підприємницького середовища. В американській практиці поворотним моментом став Федеральний закон про арбітраж 1925 року, який закріпив принцип обов’язковості дотримання угоди про альтернативне вирішення спору, фактично прирівнявши її до судового рішення. Медіація як інститут ніколи не була маргінальним явищем, а, навпаки, має тривалу традицію соціальної легітимації та правового застосування. Її сталість як правового механізму підтверджується її збереженням і трансформацією впродовж тисячоліть, від локальних моральних приписів до загальнообов’язкових юридичних конструкцій у сучасних правових системах.
Історичний аналіз надає цілісного бачення природи медіації та підтверджує її природну відповідність потребам цивільного обігу, що підсилює загальну концептуальну рамку дослідження. Другий розділ відкривається аналізом факультативного етапу премедіації та підготовки до процедури. У роботі показано, що саме ця попередня стадія формує практичні та психологічні умови для майбутнього діалогу, адже тут визначаються правова доцільність звернення до медіації, ступінь готовності сторін до компромісу та ймовірність досягнення стійкої домовленості. Досліджено прийоми первинного контакту медіатора з кожним учасником, що підкреслює значення індивідуального виявлення інтересів і попередньої оцінки емоційного фону спору; обґрунтовується, що зниження недовіри, роз’яснення принципів конфіденційності та добровільності створюють базову атмосферу безпеки, необхідну для подальших переговорів. Премедіація трактується як логічно невід’ємний елемент процесу, який не лише усуває комунікативні бар’єри, а й коригує завищені очікування, перетворюючи позиційне протистояння на обґрунтований пошук взаємних інтересів. Було досліджено динаміку взаємодії сторін у межах спільних і роздільних сесій та встановлено, що послідовне комбінування відкритого діалогу з конфіденційними зустрічами із медіатором знижує рівень конфронтації та дає змогу коригувати інформаційний дисбаланс між учасниками. Доведено, що ефективність цієї стадії безпосередньо залежить від здатності медіатора підтримувати процесуальний паритет і запобігати тактичному тиску однієї сторони на іншу, а тому визначено критерії нейтральності посередника та алгоритм втручання у випадку виникнення асиметрії ресурсів. Було обґрунтовано, що правова легітимність напрацьованих домовленостей підсилюється, коли медіатор на етапі обговорення активно відслідковує кореляцію між запропонованим змістом угоди за результатами медіації і диспозитивними нормами приватного права, запобігаючи появі положень, які можуть бути визнані нікчемними або такими, що порушують права третіх осіб. У роботі виокремлено типові патерни аргументації, що виникають під час переговорів, та запропоновано методики їх конструктивної трансформації у спільні інтереси, зокрема використання перефразування, проєктивних запитань і технік візуалізації альтернатив. Зроблено висновок, що системна модерація комунікації медіатором сприяє переходу від позиційного протистояння до кумулятивного генерування варіантів вирішення, що, своєю чергою, забезпечує стійкість майбутньої угоди за результатами медіації й скорочує кількість її невиконань у постпроцедурний період. Завершальна частина другого розділу присвячена укладенню угоди за результатом медіації та визначенню її юридичного статусу в порівняльному контексті. Було досліджено порядок фіксації домовленостей і встановлено, що ключовим фактором їхньої правової сили є дотримання формальних вимог,
передбачених як Законом України «Про медіацію», так і положеннями процесуальних кодексів, які допускають подання угоди до суду для затвердження або її нотаріальне посвідчення. На підставі аналізу практики держав – членів ЄС доведено, що моделі медіацї та спрощеного виконання через виконавчий напис нотаріуса суттєво підвищують рівень імплементації медіаційних рішень та скорочують кількість наступних спорів щодо їх виконання. Було з’ясовано, що в українському праві існують дискусійні аспекти стосовно можливості примусового виконання окремих зобов’язань немайнового характеру, тому обґрунтовано потребу у внесенні змін до Закону України «Про виконавче провадження» з метою прямих посилань на угоду за результатами медіації як самостійний виконавчий документ. Досліджено роль Сінгапурської конвенції 2019 року, підкреслено її значення для транскордонного визнання угод, а також зроблено висновок, що ратифікація цього інструмента дала б українським суб’єктам приватного права додаткові гарантії у сфері зовнішньоекономічних відносин. На основі узагальнення судових рішень українських та іноземних юрисдикцій запропоновано критерії перевірки угод за результатами медіації на предмет дотримання принципу добросовісності й недопущення порушення публічного порядку, що має запобігти їх оспорюванню. Було доведено, що належне нормативне оформлення стадії укладення та виконання угоди завершує цикл медіації, трансформуючи досягнутий консенсус у повноцінний інструмент цивільного обігу й забезпечуючи комплексний захист суб’єктивних прав сторін. Третій розділ відкривається аналізом застосування медіації у договірних правовідносинах із особливим акцентом на споживацьку сферу. Досліджено, що у контексті зростання електронної комерції та розвитку сервісної економіки характер спорів між підприємцями й споживачами набуває масового і переважно транскордонного виміру, що робить традиційний судовий захист занадто повільним та витратним. У роботі обґрунтовано, що медіація забезпечує гнучкий механізм швидкого врегулювання таких конфліктів, мінімізує репутаційні ризики бізнесу та одночасно захищає економічний інтерес споживача. Здійснено порівняльний аналіз моделей споживацької медіації в державах ЄС і доведено, що запровадження обов’язку підприємця інформувати про доступ до медіаційних платформ суттєво підвищує показник добровільного виконання домовленостей. Досліджено, що в умовах конкуренції інтересів батьків і необхідності захисту найкращих інтересів дитини судовий розгляд часто перетворюється на конфронтаційну процедуру, яка поглиблює особистісний конфлікт і затримує остаточне вирішення питання щодо місця проживання, спілкування чи участі в утриманні. У роботі доведено, що медіація забезпечує більш гнучкий формат переговорів, здатний врахувати емоційний компонент спору й мінімізувати подальшу травматизацію неповнолітніх. Було проаналізовано нормативні положення Сімейного кодексу щодо компетенції органів опіки та піклування і обґрунтовано, що їхня залученість до примирних процедур має перетворитися з формального дорадчого елементу на активну партнерську участь. У дисертації запропоновано запровадити механізм спільних медіаційних сесій за участю спеціалізованого дитячого психолога та представника органу опіки з правом консультативного голосу; підкреслено, що така модель потребує коригування процесуальних строків у цивільному судочинстві, аби не перешкоджати забезпеченню оперативності. Було встановлено, що основними бар’єрами для широкого впровадження сімейної медіації залишаються
фрагментарність підготовки медіаторів до роботи з уразливими категоріями та відсутність спеціальної системи оплати їхніх послуг у справах із низьким майновим інтересом. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність створення державної програми підвищення кваліфікації медіаторів на базі центрів пробації й психологічної служби та розроблення компенсаторного фінансування, що забезпечить доступність процедури для соціально чутливих груп. Отримані результати демонструють, що інтеграція органів опіки та піклування в медіаційний процес не тільки сприяє своєчасному вирішенню спорів, а й підсилює превентивний потенціал сімейного права, формуючи культуру відповідального батьківства та довіри до примирних механізмів. Медіація у сфері охорони здоров’я окреслена як ефективний інструмент врегулювання спорів між пацієнтами й медиками, що дозволяє зберігати довіру та уникати затяжних судових проваджень завдяки конфіденційним переговорним процедурам за участю нейтрального посередника. На підставі порівняльного аналізу показано, що в низці держав ЄС медіація інтегрується до галузевих механізмів захисту прав пацієнтів (зокрема через внутрішні політики лікарень) або застосовується у межах загальних законів про медіацію, а на рівні медичних систем рекомендується як елемент стандартної процедури розгляду скарг. Виявлено ключовий бар’єр, низьку обізнаність учасників, і обґрунтовано потребу спеціальної підготовки «медичних» медіаторів та форматів ко-медіації з залученням медичного експерта. Для України запропоновано інституційні кроки: створення постійної служби медіації при органах управління галуззю, вбудування пропозиції примирення у типову процедуру розгляду скарг, організація підготовки медіаторів на базі університетів і великих лікарень, а також фінансові стимули через бюджетне покриття для вразливих пацієнтів і включення витрат на медіацію до страхових продуктів. Наголошено на необхідності процесуальних гарантій конфіденційності висловлювань сторін, узгодженні медіації з кримінальними провадженнями у
медичних справах і запровадженні типових протоколів взаємодії закладів охорони здоров’я, страховиків і медіаторів; доцільним визначено запуск пілотних програм, навчання управлінських команд комунікації та регулярне оприлюднення анонімізованих успішних кейсів. Сформована багаторівнева модель раннього врегулювання покликана зменшити судове навантаження та підвищити якість медичної допомоги
(The systemic overload of national courts, the acceleration of electronic commerce, and the growth of cross-border private disputes highlight the need for flexible mechanisms of civil rights protection. The Law of Ukraine “On Mediation” initiated the normative recognition of the institution; however, the actual share of conciliation procedures in civil circulation remains minimal, which is explained by the nsufficient legal culture and the absence of a stable infrastructure of professional mediators. The existing gap between the potential of mediation and its practical application, against the background of European integration and the implementation of Directive 2008/52/EC, determines the high level of scientific and practical relevance of the researched topic. The research presents a comprehensive legal analysis of the institution of mediation in the field of civil legal relations with the aim of substantiating its conceptual content, historical evolution, and normative status, as well as formulating proposals for improving national legislation and practice. To achieve this objective, the study examines the conceptual framework and legal nature of mediation, outlines its key characteristics, defines its place within the system of alternative justice, highlights its historical origins from ancient legal cultures to modern European models, analyzes the current and foreign regulatory frameworks, identifies conflicts and gaps in regulation, and develops recommendations for the institutional development of mediation in Ukraine. The study is based on a combination of historical-legal and comparative-legal approaches, which made it possible to trace the transformation of mediation procedures in different legal systems; a systemic-structural method to reveal the internal logic of mediation stages; formal-dogmatic analysis in the interpretation of national and international legal norms; as well as empirical analysis of mediated settlement cases, which allowed assessing the effectiveness of conciliation in contractual, family, and commercial conflicts. This methodological synergy ensured the reliability of the conclusions and the applied nature of the formulated proposals. The first chapter is devoted to the formation of the scientific and theoretical foundation of the institution of mediation in the field of civil legal relations, with an emphasis on defining its legal nature, features, normative status, and historical evolution. Structurally, it consists of three main blocks: an analysis of the concept and essence of mediation, the identification of its key legal characteristics, and a review of the regulatory framework. Additionally, the chapter provides a thorough overview of the historical origins of mediation in the systems of the Ancient East, antiquity, the Middle Ages, Islamic law, and the legal systems of modern Europe. The first subsection of the dissertation explores the multidimensional legal nature of mediation as a phenomenon situated at the intersection of legal regulation and sociocommunicative practice. Its role was analyzed not only as an alternative to judicial proceedings but also as an independent legal institution with its own internal normative logic, principles of functioning, and established procedural structure. It was established that mediation performs not an auxiliary but an autonomous function within the system of dispute resolution, ensuring the settlement of conflicts without the involvement of state authority and without the application of imperative force. Within the framework of the study, the main conceptual approaches to defining mediation, developed in foreign and domestic legal scholarship, were classified and critically reconsidered. The generalization of existing definitions made it possible to formulate an original understanding of mediation as a legislatively regulated process of conciliation between the parties, organized with the participation of an impartial intermediary who does not render a decision but creates the conditions for reaching a mutually acceptable consensus. Special attention is devoted to the analysis of the key principles underlying the functioning of the institution of mediation in civil legal relations. The principle of voluntariness is examined as an expression of the parties’ autonomy in choosing the means of protecting their rights. The principle of confidentiality is considered as a safeguard of legal security during the discussion of the circumstances of the dispute. The principle of neutrality of the intermediary establishes the mediator’s duty to maintain a balance of interests and refrain from influencing the substance of agreements. The principle of informality defines the structural flexibility of the procedure and its adaptability to the specific needs of the parties, while the individualization of the negotiation process ensures consideration of the social, psychological, and legal particularities of the conflict. It is emphasized that mediation is not a chaotic or intuitive process but rather consists of consecutive stages regulated by legal provisions and professional standards. The significance of each feature for the functioning of the institution of mediation in civil circulation is highlighted, particularly in terms of legal certainty, procedural fairness, and the preservation of legal relations. Part of the chapter is devoted to the normative foundations of mediation
regulation. The content of the Law of Ukra
Методичні рекомендації для самостійної роботи із системами автоматизації перекладу в межах курсу «Комп’ютерні системи автоматизованого перекладу» (CATінструментарій)
Get PDFМетодичні рекомендації розроблено з метою полегшення самостійного опанування навичок роботи із сучасними перекладацькими інструментами, зокрема системами автоматизації перекладу, робота з якими лежить в основі
курсу «Комп’ютерні системи автоматизованого перекладу (CATінструментарій)». Структура методичних рекомендацій узгоджується з програмою навчальної дисципліни та містить докладний опис основних етапів роботи з перекладацькими платформами, вимог до створення й управління
проєктами, використання перекладацької пам’яті, термінологічних баз та інших інструментів для оптимізації процесу перекладу.
Затверджено на засіданні кафедри англійської філології 15 квітня 2025 року протокол № 9
Громадянське суспільство у процесі вирішення конфліктів: досвід ЄС для України : програма Міжнародної наукової конференції (Civil society in conflict resolution process: the EU experience for Ukraine)
Get PDFОсобливості функціонування польськомовних початкових шкіл на території Волинського воєводства в міжвоєнний період (Peculiarities of the functioning of polish-language primary schools in the territory of the Volyn voivodeship in the interwar period)
Get PDFУ статті розглянуто особливості організації польськомовних початкових шкіл у Волинському воєводстві в міжвоєнний період. На основі аналізу освітнього законодавства Другої Речі Посполитої та архівних документів здійснено спробу охарактеризувати стан державних «повшехних» шкіл. На прикладі окремих закладів початкової освіти висвітлено основні проблеми, з якими зіткнулися польські правлячі кола під час реалізації своєї політики у Волинському шкільному окрузі. Звернено увагу на той факт, що запровадження утраквістичних шкіл було спрямоване на посилення асиміляційного тиску на національні меншини.
(The article examines the peculiarities of the organization of Polish-language primary schools in the Volyn Voivodeship in the interwar period. Based on the educational legislation of the Second Polish Republic and archival documents, an attempt is made to analyze the state of public schools. The main problems faced by the Polish ruling circles in implementing their policy in the Volyn school district are highlighted on the example individual primary education institutions. Attention is drawn to the fact that the introduction of bilingual schools was aimed at increasing assimilation pressure on national minorities.
Сонячна дезінфекція питної води.
Get PDFКнига присвячена актуальній проблемі епідемічної
безпечності питної води. Представлено характеристику
сучасного стану та перспектив впровадження сонячної
дезінфекції води (SODIS), світові тенденції досліджень
цього методу; теоретичні аспекти, зокрема моделювання
інактивації мікроорганізмів; практичні питання, наприклад
щодо впровадження SODIS у помірному кліматі, а також
деякі методи підвищення ефективності сонячної
дезінфекції.
Книга розрахована на технологів та інженерів в галузі очищення води, гігієністів, санітарних лікарів,
хіміків, мікробіологів, викладачів і здобувачів вищої освіти
ВНЗ
Острозькі культурологічні читання. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 4 квітня 2025 р., м. Острогсеукраїнської наукової конференції (м. Острог, 4 квітня 2025 р.).
Get PDFЗбірник містить матеріали Всеукраїнської наукової
конференції «Острозькі культурологічні читання». Автори тез доповідей презентують результати досліджень
проблематики з теорії та історії культури, філософії,
інших сфер гуманітаристики. Матеріли збірника можуть
бути використані для подальших досліджень культури
Микола Ковальський і Острозька академія (Mykola Kovalskyi and Ostroh academy)
Get PDFМета статті – показати значення діяльності відомого українського історика й освітянина Миколи Ковальського (1929 – 2006) для утвердження ідеї Острозького університетського осередку та в її практичній реалізації. Методологія дослідження базована на методах інтелектуальної історії, історіографічного аналізу й синтезу. Вперше системно висвітлено питання про роль М. Ковальського у творенні провідного сучасного українського вищого закладу освіти – Національного університету «Острозька академія». Обґрунтовано, що адміністративно-організаційна діяльність, наукова творчість і освітні практики професора мали вагоме значення для утвердження ідеї Острозького університетського осередку та в її практичній реалізації. М. Ковальський був і залишається найбільшим науковцем, які працювали/працюють в Острозькій академії. Без нього острозька університетська ідея не мала б настільки розвиненого складника поваги до справжньої науки, який їй нині притаманний. Вагомим був внесок професора в реалізацію практичних речей, без яких не могло бути мови про його швидке зростання – усталення викладацького складу, започаткування інтенсивної і якісної наукової роботи, визначення форм і методів вишівської освіти, загалом формування інтелектуального і методичного потенціалу для майбутнього поступу.
(The purpose of the study is to show the importance of the activities of the famous Ukrainian historian and educator Mykola Kovalskyi (1929-2006) in establishing the idea of the Ostroh University Center and in its practical implementation. The research methodology is based on the methods of intellectual history, historiographical analysis and synthesis. For the first time, the issue of the role of M. Kovalskyi in the creation of the leading modern Ukrainian higher education institution – the National University of Ostroh Academy is systematically covered. It is substantiated that the administrative and organizational activity, scientific creativity and educational practices of the professor were of great importance for the establishment of the idea of the Ostroh University Center and in its practical implementation. M. Kovalskyi was and remains the greatest scientist who worked/works at the Ostroh Academy. Without him, the Ostroh university idea would not have such a developed component of respect for true science, which is characteristic of it today. The professor's contribution to the implementation of practical things, without which there could be no question of its rapid growth, was significant – the establishment of a teaching staff, the initiation of intensive and high-quality scientific work, the definition of forms and methods of higher education, in general, the formation of intellectual and methodical potential for future progress.