National University Ostroh Academy
Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)Not a member yet
8969 research outputs found
Sort by
Потреби секторів економіки України в іноземних інвестиціях у зв’язку зі збитками від війни (The needs of Ukraine’s economic sectors for foreign investments in light of the damages caused by the war)
Get PDFУ статті розглянуто вплив війни в Україні з росією через завдані збитки та потребу у відновленні економіки. Виокремлено сектори економіки, які найбільше постраждали від війни, потребують найбільшої допомоги, але одночасно є інвестиційно-привабливими галузями: житлове будівництво, промисловість, логістика та освіта. Проаналізовано потенційні можливості для інвестування та розвиток різних секторів економіки, потребу в іноземній допомозі та стратегічні напрями державного управління для забезпечення іноземного інвестування.
(The article explores the economic repercussions of the conflict between Ukraine and Russia, focusing on the damage inflicted and the subsequent need for recovery. It identifies the most impacted sectors – residentialconstruction, industry, logistics, and education – as a not only requiring significant aid but also presenting attractive investment opportunities. The analysis extends to potential investment avenues across these sectors, emphasizing the importance of foreign aid and strategic government intervention to secure foreign investment. Infrastructure, particularly housing, is pinpointed as a critical area for investment to support the return of refugees and internally displaced persons in the post-war period. Despite considerable losses, the industrial and trade sectors, including the military-industrial complex, logistics, and education, are highlighted for their investment potential. The energy sector, deemed strategically crucial, faces challenges from mine-infested territories and the European Union’s ambitious renewable energy targets. Yet, it retains its competitiveness and ability to attract investments amidst the conflict. The article calls attention to significant obstacles, such as the dependency on fossil fuels and the need to align with the EU’s renewable energy ambitions.
Свій–інший–чужий у картині світу сучасної української есеїстики (на матеріалі антології “Воєнний стан”) (Own–different–other in the worldview of modern Ukrainian essays (based on the material of antology “Martial law”))
Get PDFСтаття зосереджена на аналізі есеїстичної збірки “Воєннний стан”, у якій відображено імагологічні та ідентифікаційні процеси у самосвідомості українців під впливом російсько-української війни. Теоретичною основою дослідження стали праці авторитетних науковців, що вивчають категорії “свій–інший–чужий” (Юрій Барабаш, Василь Будний; Манфред Беллер, Джоеп Лірсен, Хуго изерінк). Мета статті – проаналізувати в есеїстичних текстах останніх років функціювання категорій “свій–інший–чужий” як показника самосвідомості українського громадянського суспільства та її динаміки на матеріалі збірки “Воєнний стан” (2023). У роботі використано імагологічний метод дослідження, метод структурно-семіотичного аналізу та герменевтичний метод тлумачення й розуміння есеїстичних текстів. У статті наголошено, що нині ми переживаємо стрімкий розвиток есеїстичного жанру, свідком чого є видання збірок есеїв лише за останні роки, наприклад “Війна – 2022” (2022), “ЙБН БЛД РСН” (2022), “Культурна експансія” (2023), “Я не знаю, як про це писати” (2024). На цьому тлі особливо резонансною стала антологія “Воєнний стан”, яка об’єднала сто авторів, серед яких відомі майстри жанру (Тамара Гундорова, Оксана Забужко, Андрій Любка, Тарас Прохасько, Ганна Улюра, Артем Чапай, Артем Чех та інші. У ній мають місце нотатки, рефлексії, аналітика, зумовлена російсько-українською війною. Доведено, що картина світу українців пережила повне перезавантаження. Пережиті трагічні події сприяли утвердженню чіткої української самоідентифікації у розмаїтих соціальних пластах громадянського суспільства. Поняття “свого” стало чітко окресленим, наповнилось нюансами сенсів, емотивними характеристиками. Натомість поняття “іншого” в координатах рідної країни втратила свій потенціал відмежування, лімінальності, і трансформувалась у “своє”, що дало потужний імпульс для гуртування нації. Принципової диференціації зазнало розуміння “чужого”. Представники європейських країн, що надали підтримку українцям, стали ментально ближчими, відтак їх варто відносити до категорії “іншого”. Натомість сусідня держава терорист набула статус ворога, абсолютного зла. Вказана ідентифікаційна дихотомія стала визначальним фокусом у картині світу більшості українців.
(The article aims to analyse the essay collection “Martial Law”, which reflects the imagological and identification processes in the self-consciousness of Ukrainians under the influence of the Russian-Ukrainian war. The theoretical basis of the study draws upon the works of authoritative scholars who examine the categories “own–different–other” (Yurii Barabash, Vasyl Budnyi; Manfred Beller, Joep Leerssen, Hugo Dyzerink). The purpose of the article is to perform analysis of the functioning of the categories “own–different–other” in recent essays as indicators of the self-awareness of Ukrainian civil society and its dynamics based on the material of the essay collection “Martial Law” (2023). The analysis employs the imagological method of research, the method of structural-semiotic analysis, and the hermeneutic method of interpreting and understanding essay texts. The article emphasizes that we are currently experiencing a rapid development of the essay genre, which is evidenced by the recent publication of several essay collections, including “War – 2022” (2022), “YBN BLD RSN” (2022), “Cultural expansion” (2023), “I do not know how to write about it” (2024). Against this background, the anthology Martial Law”, which features contributions from hundreds of authors, including well-known masters of the genre such as Tamara Hundorova, Oksana Zabuzhko, Andrii Liubka, Taras Prokhasko, Hanna Uliura, Artem Chapai, Artem Chekh, and others, has garnered particular resonance. It encompasses notes, reflections, and analyses inspired by the Russian-Ukrainian war. It is evident that the perception of the worldview by Ukrainians has undergone a profound transformation. The tragic events endured have played a significant role in fostering a clear sense of Ukrainia n self-identification across various social strata within civil society. The concept of “own” has become distinctly defined, enriched with nuanced meanings and emotional characteristics. Conversely, the concept of the “different” within the framework of the homeland has seen a shift, losing its potential for demarcation, liminality, and merged into the concept of “own”, thereby fostering a powerful sense of national unity. Meanwhile, perceptions of the “other” have undergone notable differentiation. Countries in Europe that have supported Ukraine have become mentally closer, leading them to be classified as part of the “different”. In contrast, the neighbouring terrorist state has been unequivocally identified as the enemy, embodying absolute evil. This dichotomy of identification has emerged as a central focal point in the worldview of the majority of Ukrainians.
Principles of Organization of Sanogenic Educational Space Through the Prism of Resilience Approach: Ukrainian-Slovak Experience
Get PDFThe problem of preserving and maintaining mental health in
the educational space is quite actively studied in connection with the concept of sanogenesis, in particular, in the measurement of the sanogenic potential of an individual. Translated from Greek, «sanogenic» (sanos – healing; genos – carrier) means «carrier of
health». The doctrine of Sanogenesis (Latin Sanus – healthy, Greek Genesis – origin, development) is the basis of preventive medicine and correlates with the tasks of the concept of a school sensitive to mental health (Horbunova, Paliy, Rozyayev, Klymchuk, 2022). This
phenomenon is designed to offer Ukrainian schools a possibility of a school space favorable both for the mental health of students and staff, as well as to provide a road map for the implementation of a holistic system of measures to support mental health in schools
(Horbunova, Paliy, Rozyayev, Klimchuk, 2022, p.16). In this regard, an open question remains in the search for the principles of organizing the process of teacher training in the direction of developing their own resilience, which plays a significant role in maintaining mental health, and the formation of competencies in implementing the tasks of the concept of a school sensitive to mental health
Управлінська культура керівників органів місцевого самоврядування та її вплив на розвиток територіальних громад (Administrative culture of the heads of local government bodies and its impact on the development of territorial communities)
Get PDFУ статті уточнено сутність понять управлінська і корпоративна культура й управлінська діяльність керівників органів місцевого самоврядування. Визначено вплив управлінської культури керівників органів місцевого амоврядування на розвиток територіальних громад України. Авторами здійснено огляд нормативно-правової бази функціонування і розвитку територіальних громад. Розроблено моделі формування успішної управлінської діяльності керівників органів місцевого самоврядування та корпоративної культури територіальних громад. Виявлено взаємозв’язок між рівнем розвитку територіальних громад та якістю управлінської культури керівників органів місцевого самоврядування з урахуванням обмежуючих ендогенних та екзогенних факторів. Виокремлено ТОП-10 областей України за часткою активних підприємств територіальних громад у їхній загальній кількості, ТОП-10 територіальних громад України за доходами та видатками у грн за наростаючим підумком за 1 квартал 2024 р. Здійснено оцінку діяльності керівників органів місцевого самоврядування мешканцями територіальних громад України за емоційним сприйняттям та виявлено вплив управлінської культури керівників органів місцевого самоврядування на формування корпоративної культури ТОП-10 територіальних громад України за квітень-травень 2023 р. та 2024 р. Встановлено, що постійний саморозвиток керівників вдосконалює їхню управлінську культуру, а остання, в свою чергу, формує і розвиває корпоративну культуру територіальних громад.
(The article clarifies the essence of the concepts of managerial and corporate culture and management activities of local self-government officials. It is substantiated that the managerial culture of local self-government leaders should be considered as a systemic, dynamic phenomenon formed on the basis of their personal, cognitive, spiritual, value, cultural qualities, behavioral patterns and management styles, which constantly interact with each other, forming structural components and performing specific functions necessary for the implementation of management activities and successful development of territorial communities. The influence of the managerial culture of the heads of local self-government bodies on the development of territorial communities of Ukraine is determined. The authors review the legal framework for the functioning and development of territorial communities. The models of formation of successful management activities of heads of local self-government bodies and corporate culture of territorial communities are developed. The correlation between the level of development of territorial communities and the quality of the managerial culture of local self-government leaders, taking into account the limiting endogenous and exogenous factors, is revealed. The TOP-10 regions of Ukraine by the share of active enterprises of territorial communities in their total number, the TOP10 territorial communities of Ukraine by revenues and expenditures in UAH on a cumulative basis for the 1st quarter of 2024 are identified. The article assesses the performance of local government leaders by the residents of territorial communities of Ukraine in terms of emotional perception and reveals the influence of the managerial culture of local government leaders on the formation of the corporate culture of the TOP-10 territorial communities of Ukraine in April-May 2023 and 2024. The article shows that the corporate culture of local government leaders has a decisive influence on the development of territorial communities. The personal culture of managers, their spiritual values and guidelines, their adherence to ethical and moral standards, a constant process of self-improvement, metacognitive self-knowledge and self-motivation affect the level of development of their managerial culture, and managers can (and should) constantly improve its level. It is established that the continuous self-development of managers improves their managerial culture, and the latter, in turn, forms and develops the corporate culture of territorial communities.
Студентські наукові записки. Серія «Країнознавство і міжнародний туризм»
Get PDFЗбірник студентських наукових праць містить результати досліджень з країнознавства та міжнародного туризму, що розкривають проблеми європейської інтеграції, безпеки Європейського Союзу, відносин його членів з Україною, глобалізаційних процесів сучасного світу
Березневі читання пам’яті професора Василя Попелюшка: матеріали круглого столу (29-30 березня 2024 року, м. Острог)
Get PDFУ збірнику публікуються матеріали круглого столу «Березневі читання пам’яті професора Василя Попелюшка» 29-30 березня 2024 року зі спогадами про професора Василя Олександровича Попелюшка, дослідженням його наукового спадку, та інші тези на актуальну кримінально-правову та кримінально-процесуальну і державницьку проблематику
Імагопоетика творчості Василя Махна (Imagopoetics of Vasyl Makhno’s Literary Works)
Get PDFУ дисертації здійснено комплексний аналіз особливостей імагологічного мислення сучасного українського письменника Василя Махна та специфікиімагопоетики його текстів, написаних у різних жанрах (лірика, художня проза, есеїстика). Творчість письменника, що відзначається поєднанням локальної та глобальної оптики, засвідчує наявність у його художньому просторі дихотомії світобачення. У роботі запропоновано трактування авторської концепції національної ідентичності, зокрема в інокультурному середовищі, схарактеризовано особливості моделювання полікультурних фронтирних зон у діахронному і синхронному аспектах, увиразнено опозиційну парадигму імагології своє–чуже з врахуванням низки імагопозицій, представлених у текстах автора. Ракурс студіювання творчості Василя Махна спричинив обрання провідним методом дисертації імагологічний аналіз, ефективність якого продемонстровано під час інтепретації індивідуально-авторської картини світу. Залучено також культурно-історичний, порівняльно-типологічний, геопоетичний, контекстуальний, інтертекстуальний, філософсько-антропологічний, міфокритичний та інші підходи задля системного аналізу образів свого й чужого в текстах Василя Махна, характеристики специфіки їхнього функціювання й засобів авторського імаготворення, дослідження питань ідентичності й безґрунтянства. Наукова новизна дисертації полягає насамперед в тому, що вперше у вітчизняному літературознавстві об’єктом вивчення став значний за обсягом різножанровий доробок одного з лідерів новаторських шукань в сучасній українській літературі Василя Махна. Також у роботі вперше висвітлено творчість письменника як цілісну імагологічну парадигму. Основний акцент зроблено на окресленні ідентичнісних вимірів екзистенційних питань, що постають перед сучасником-емігрантом, авторській візії зони погранич, класифікації багатства авто- і гетерообразів у текстах письменника, розвінчанні стереотипів. Концепція роботи передбачає осмислення специфіки відтворення етнообразів у межах поезії, прози та есеїстики. Жанрова палітра письменника зумовила структуру роботи. Перший розділ дисертації сфокусовано на явищі імагопоетики як пріоритетному об’єкті досліджень сучасного літературознавства. У розділі окреслено становлення, розвиток, функцію й значення літературної імагології, теоретичні засади імагопоетики. Зосереджено увагу на актуальності імагологічних студій у сучасному глобалізованому світі, схарактеризовано специфіку власне літературної імагології, ключовими елементами якої є імагопоетика, імагопозиція, імагоперцепція, імагемосемантика. У цьому ж розділі визначено сутність основних понять імагологічного дискурсу, як-от: імагема (найменша семантична одиниця національного образу), декораційне імаго (авторське обрамлення етнообразу), геокультурне імаго (набір фактичних характеристик національних іміджів). Наголошено, що система образів у імагопоетиці виходить за межі дихотомічної структури своє–чуже, позаяк доповнена травел-дискурсом, спектр модусів якого формують імагопозиції туриста, фланера, волоцюги, гравця, мігранта тощо. У межах першого розділу також з’ясовано зв’язок питань етноідентичності й імагопоетики в контексті сучасного літературознавства. Засвідчено вагому роль національної приналежності в диференціації іміджів свого й чужого та рецепції етнообразів, оскільки від неї залежатимуть варіації перцепції гетеро- й автоіміджів. Здійснено огляд науково-критичних праць останніх десятиліть, присвячених аналізу творчості Василя Махна у світлі імагопоетики, доведено зростання уваги до самобутнього світу його текстів. У другому розділі досліджено поетику іміджів свого й чужого в поетичних текстах Василя Махна. До аналізу залучено збірки «Cornelia Street Cafe: Нові та вибрані вірші» (2007), «Ровер: вибрані вірші та есеї 2011–2014» (2015), «Єрусалимські вірші / Jerusalem Poems» (2016), «Паперовий міст» (2017), «Поет, океан і риба: вибрані вірші (1993–2018)» (2018), «Одновітрильний дім» (2021), окремі поезії з інших поетичних збірок Василя Махна. Обґрунтовано дослідницьку позицію щодо дискусійного питання про етноідентичність автора, яка викликає суперечки поміж співвітчизників через переїзд письменника з України до США 2000 року. У розділі наведено аргументи на користь української ідентичності автора, зважаючи на самопрезентацію самого письменника, мову, якою він створює свої тексти, невідривність від українського культурного й соціального життя тощо. Відповідно українські національні образи визначено як автоімідж (самообраз), а текстове відтворення представників усіх інших націй – як гетероімідж. Структуровано систему гетерообразів у поезіях Василя Махна відповідно до його життєвого шляху й мандрівного досвіду, що охоплює різні континенти (Європа, Азія, Південна й Північна Америки). Доведено, що творення й перцепція іміджів свого й чужого набуває різних відтінків і характеристик залежно від авторських імагопозицій, основними з яких є мігрантська й туристична, або ж мандрівна. Мігрантська модель сприйняття національних образів, що є наслідком переїзду Василя Махна до Америки, найбільшу роль відіграє в створенні автоіміджу й гетерообразу американців. Туристична імагопозиція пов’язана насамперед із європейською топографією й просторами екзотичного Сходу. Наголошено, що окремим елементом імаготворення постають інтертекстуальні мотиви. На прикладі поетичних текстів Василя Махна виявлено, що їхньою прикметною рисою є трансформація геокультурного імаго в декораційне під час конструювання етнообразів. У цьому ж розділі виокремлено рецепцію й творення образу ворога (росіян) в поезії автора, написаній за часів Євромайдану, російської окупації Криму, АТО, повномасштабного вторгнення країни-агресорки на територію України. Підтверджено, що декораційне імаго ворожого закономірно базоване на почуттях гніву й зневаги, викликаними знаковими історичними подіями ХХІ сторіччя. Третій розділ дисертації присвячено специфіці функціювання авто- й гетероіміджів, виокремленні імагопоетичних модусів та інтерпретації проблеми безґрунтянства як буттєвої основи в художній прозі Василя Махна, до якої належать збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» (2015) і роман «Вічний календар» (2019). На прикладі малої прози письменника проаналізовано мотиви екзистенційного бездомів’я, особливості відтворення іміджів свого й чужого під впливом комплексу безґрунтянства. Визначено, що причинами екзистенційної загубленості персонажів оповідань стають чинники географічні (зміна місця проживання, вимушена міграція), соціально-побутові (втрата зв’язку з рідними) й культурно-історичні (перерозподіл територій внаслідок воєн тощо). У цьому ж розділі схарактеризовано виняткове значення етнокультурних погранич у художньому світі роману Василя Махна. У різних часових проміжках, на тлі яких розгортається сюжет твору, досліджено взаємодію й співіснування національних образів у фронтирних зонах, до яких належать насамперед топоси Бучач, Митниця, Чортків, Язловець. Розглянуто структуру гетеропростору Єрусалима, котрий став осередком паломництва й мультикультурності. Автор не ідеалізує взаємини різних етносів (вірменського, єврейського, польського, турецького, українського) у межах погранич, наголошуючи на конфліктах на тлі релігії, загарбницьких амбіціях тощо. Однак його роман містить численні ілюстрації міжетнічного порозуміння, добросусідства, стирання гострих протиріч між своїм і чужим. Виокремлено основні мандрівні імагопозиції персонажів роману «Вічний календар», у світлі яких відбувається рецепція чужого: лжемесіанську, комерційну, когнітивно-емоційну, мігрантську, паломницьку; осмислено відмінності та своєрідність кожної з них, роль у змалюванні розмаїтих характерів героїв із подорожніми інтенціями. У четвертому розділі розкрито основні вектори імагологічної концепції есеїстики Василя Махна, простежено візії авто- й гетерообразів у індивідуальноавторській картині світу есеїста, досліджено специфіку його трактування міжкультурної комунікації, рефлексій над проблематикою ідентичності. Доведено, що в есеїстиці автор розгортає сувій безпосередніх особистісних вражень, отриманих під час знайомства з культурами чужого й нескінченного пізнання культури свого, вдається до конкретизації у поясненні своїх думок та емоцій, шукає влучне маркування, не цурається переосмислень. У текстах Василя Махна-есеїста окреслено іміджі грузинів, євреїв, індійців, колумбійців, монголів, сербів, нікараґуанців, румунів, естонців. Письменник концептуалізує гетеро- й автоіміджі, доповнюючи геокультурне імаго власними рефлексіями. Міжкультурна комунікація в текстах автора постає містком між своїм і пізнанням дійсності чужого. В есеїстиці Василя Махна вагоме місце належить мистецькоінтерпретаційній тематиці, міркуванням про національну ідентичність, унікальність характерів етнонаціональних спільнот. Комплексно розглядаючи проблему етнічної приналежності, есеїст виокремлює визначальні фактори формування ідентичності, а саме: мову, дім дитинства, метафізичне відчуття домівки, пам’ять, історичне минуле, родинну історію, соціальні зв’язки, культурне середовище, національне коріння й самоідентичність. У дисертації простежено функції просторових чинників у творенні іміджів свого–чужого, їхнє значення для самоідентифікаційних процесів у контексті міграційно-мандрівного дискурсу, синергії культур як феномену етнокультурних погранич. Саме фронтирні зони, утворені внаслідок різних культурно-історичних і суспільно-політичних процесів, у літературному доробку Василя Махна постають школою співжиття різних національних громад, практикумом осягання спільного й відмінного, поглиблення умінь чітко відмежовувати своє від чужого. Доведено, що в прозі й есеїстиці, частково в поезії, просторові імагеми підсилюють як геокультурне, так і декораційне імаго. Простір не лише віддзеркалює внутрішній стан героїв, але й стосується проблем самоідентифікації, відображених у текстах, написаних в результаті розширення досвіду подорожей та адаптації в інокультурному локусі. Зміна місця проживання, мандрівний спосіб життя сприяли розширенню горизонтів творчості Василя Махна, його системи гетерообразів. Однак імідж глобального письменника не вплинув на його ментальний зв’язок з Україною, він залишається засадничим для індивідуально-авторської картини світу. Матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки й розробки навчальних курсів, що стосуються імагології й тенденцій сучасної української літератури, написання курсових та кваліфікаційних робіт, наукових праць, дотичних до питань імагопоетики. Її результати сприятимуть розширенню уявлень про творчий портрет Василя Махна
(The dissertation comprehensively analyzes the imagolocal thinking of the contemporary Ukrainian writer Vasyl Makhno, as well as the specific characteristics ofimagopoetics found within the writer’s texts across various genres, including poetry, artistic prose, and essays. Makhno’s texts, characterized by a combination of local and global optics, testify to the presence of a worldview dichotomy in his artistic space. The research offers an interpretation of the author’s concept of national identity, in particular in a foreign cultural environment, characterize the peculiarities of shaping multicultural frontier zones in diachronic and synchronic aspects, emphasizes the oppositional imagological paradigm of own–other, taking into account a number of imagopositions presented in the author’s texts. The focus on studying Vasyl Makhno’s works led to the adoption of imagological analysis as the primary method for this dissertation. The effectiveness of this approach was demonstrated through the interpretation of Makhno’s unique worldview. Additionally, cultural-historical, comparative-typological, geopoetic, contextual, intertextual, philosophical-anthropological, mythocritical, and other approaches have been employed for a systematic analysis of the images of own and other in Vasyl Makhno’s texts. This includes characterizing the specifics of their functioning and the means of the author’s image creation, as well as exploring issues of identity and groundlessness. For the first time in Ukrainian literary studies, Vasyl Makhno’s significant multigenre work is being examined as a holistic imagological paradigm. The main emphasis is on the delineation of the identity dimensions of the existential issues faced by a contemporary emigrant, the author’s vision of the borderland, the classification of the variety of auto- and heteroimages in the writer’s texts, as well as the deconstruction of stereotypes. The central concept of the dissertation revolves around comprehending the nuances of ethnic image recreating in poetry, prose, and essays. The writer’s genre palette determined the structure of the dissertation. The first chapter is focused on the phenomenon of imagopoetics as a priority research object in contemporary literary studies. The chapter outlines the formation, development, function, and significance of literary imagology, as well as the theoretical principles of imagopoetics. Considerable attention is dedicated to the relevance of imagological studies in the modern globalized world, the specifics of the literary imagology, and its key elements: imagopoetics, imagoposition, imagoperception, and imagosemantics. The same chapter elucidates the essence of the main concepts of the imagological discourse, such as imagema (the smallest semantic unit of the national image), decorative imago (the author’s framing of the ethnic image), geocultural imago (a set of actual characteristics of national images). It is emphasized that the system of images in imagopoetics goes beyond the dichotomous structure of own–other, since it is supplemented by the travel discourse, the spectrum of modes of which is formed by the imagopositions of a tourist, flaneur (stoller), vagabond, player, migrant, etc. The connection between the issues of ethnic identity and imagopoetics in the context of contemporary literary studies is also clarified within the framework of the first chapter. It is proved that national affiliation has the significant role in the differentiation of images of own and other and the reception of ethnic images, since variations in the perception of hetero- and autoimages will depend on it. A review of scientific and critical works of the recent decades dedicated to the analysis of Vasyl Makhno’s creativity through the lens of imagopoetics has shown a growing interest in the unique world of his texts. The second chapter is aimed at examining the poetics of own and other images in the poetic texts of Vasyl Makhno. The analysis includes the following collections: «Cornelia Street Cafe: New and Selected Poems» (2007), «Rover: Selected Poems and Essays 2011–2014» (2015), «Jerusalem Poems» (2016), «Paper Bridge» (2017), «Poet, Ocean, and Fish: Selected Poems (1993–2018)» (2018), «Single-sail House» (2021), selected poems from other Vasyl Makhno’s books. The dissertation justifies researcher’s stance on the controversial issue of the author’s ethnic identity, which has sparked debates among compatriots following the writer’s relocation from Ukraine to the USA in 2000. The chapter presents arguments supporting the author’s Ukrainian identity, considering the writer’s self-presentation, the language of his texts, his inseparability from Ukrainian cultural and social life, etc. Accordingly, Ukrainian national images are defined as an autoimage (self-image), and the textual reproduction of representatives of all other nations is defined as a heteroimage. The system of heteroimages in Vasyl Makhno’s poetry is structured in accordance with his life path and travelling experience covering different continents (Europe, Asia, South and North America). It has been proven that the creation and perception of own and other images acquires different shades and characteristics depending on the author’s imagopositions, the main ones of which are migrant, tourist or travelling. The migrant model of perception of national images, which is a consequence of Vasyl Makhno’s relocation to America, plays the biggest role in creating the autoimage and heteroimage of Americans. The tourist imagoposition is primarily connected with the European topography and the spaces of the exotic East. It is emphasized that intertextual motifs are a separate element of image creation. Using Vasyl Makhno’s poetic texts as an example, it was found that their distinctive feature is the transformation of the geocultural imago into a decorative one during the generation of ethnic images. The same chapter highlights the reception and creation of the image of the enemy (russians) in the author’s poetry, written during the Euromaidan, the russian occupation of Crimea, Anti-Terrorist Operation, and the full-scale invasion of the aggressor country on the territory of Ukraine. It has been confirmed that the decorative image of the enemy is naturally based on the feelings of fury and contempt caused by significant historical events of the 21st century. The third chapter of the dissertation is devoted to the specifics of the functioning of auto- and heteroimages, the identification of imagopoetic modes, and the interpretation of the problem of groundlessness as an essential basis in the artistic prose of Vasyl Makhno, which includes the collection of short stories «House in Baiting Hollow» (2015) and the novel «Eternal Calendar» (2019). The thesis analyzes the peculiarities of reproducing the own and other images under the influence of the groundlessness complex using the example of the writer’s short prose, the motifs of existential homelessness. It has been determined that the reasons for the existential loss of the characters in the stories are geographical (change of residence, forced migration), social and domestic factors (loss of contact with relatives), and cultural and historical factors (redistribution of territories as a result of wars, etc.). The same chapter characterizes the exceptional importance of ethnocultural borderlands in the artistic world of Vasyl Makhno’s novel. Research investigates the interaction and coexistence of national images in the frontier zones, which primarily include the topos of Buchach, Mytnytsia, Chortkiv, and Yazlovets in different time intervals against which the plot of the work unfolds. It considers the structure of the heterospace of Jerusalem, which has become a center of pilgrimage and multiculturalism. The author does not idealize the relations of different ethnic groups (Armenian, Jewish, Polish, Turkish, Ukrainian) within the borderlands, emphasizing conflicts against the background of religion, aggressive ambitions, etc. However, his novel contains numerous illustrations of interethnic understanding, good neighborliness, erasing sharp contradictions between the own and other. The primary travelling imagopositions of the characters in the novel «Eternal Calendar» are identified, shedding light on the perception of other: false messianic, commercial, cognitive-emotional, migrant, pilgrim; the distinctions and originality of each hero, as well as the role in portraying characters with travel intentions, are discerned. The fourth chapter delves into the core vectors of the imagological concept of Vasyl Makhno’s essay writing, traces the visions of auto- and heteroimages in the individual author’s worldview, and examines the specifics of his interpretation of intercultural communication and reflections on the problems of identity. It is proven that in the essay writing, the author unfolds a series of immediate personal impressions gained during encounters with other cultures, and in the endless exploration of the culture of own, employs specificity in explaining his thoughts and emotions, seeks apt labeling, and does not hesitate to engage interpretations. In Vasyl Makhno’s texts as an essayist, images of Georgians, Jews, Indians, Colombians, Mongolians, Serbs, Nicaraguans, Romanians, and Estonians are identified. The writer conceptualizes hetero- and autoimages, complementing the geocultural imago with his own reflections. Intercultural communication in the author’s texts serves as a bridge between the own and cognition of the reality of other. A significant place is devoted to the artistic-interpretative themes, reflections on national identity, and the uniqueness of the characters of ethnonational communities in Vasyl Makhno’s essay writing. With comprehensive approach to the issue of ethnic belonging, the essayist identifies the defining factors of identity formation, namely: language, childhood home, metaphysical sense of home, memory, historical past, family history, social ties, cultural environment, national roots, and self-identity. The dissertation traces the functions of spatial factors in the creation of own and other images, their importance for self-identification process in the context of the migration and travel discourse, the synergy of cultures as a phenomenon of ethnocultural borderlands. In Vasyl Makhno’s literary oeuvre, these frontier zones emerge as a consequence of diverse cultural-historical and socio-political processes. They serve as a crucible for the coexistence of diverse national communities, fostering an environment where commonalities and differences are understood, and the ability to clearly discern between own and other is deepened. It is proven that in the prose and essay writing, partly in poetry, spatial images strengthen both geocultural and decorative imago. The space not only reflects the inner state of the characters, but also relates to the problems of self-identification reflected in the texts written as a result of expanding the travelling experience and adaptation in a foreign cultural locus. A change of residence, a travelling lifestyle contributed to the expansion of the horizons of Vasyl Makhno’s literary works, his system of heteroimages. However, the image of a
Вмотивованість судових рішень як елемент права на справедливий судовий розгляд у кримінальному процесі (Motivation of court decisions as an element of the right to a fair trial in criminal proceedings)
Get PDFУ дисертації комплексно досліджено питання вмотивованості судових рішень у кримінальному процесі як елемента права на справедливий судовий розгляд через загальнотеоретичний аналіз, порівняльно-правовий контекст та проблемо-орієнтований підхід. У першому розділі розкрито поняття та зміст вмотивованості судового рішення. Поняття вмотивованості досліджено через призму психологічної та логічного-доктринальної парадигм. У психологічному контексті визначальними характеристиками поняття вмотивованості є суб'єктний склад - суддя (суд), а також зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на нього під час прийняття ним рішення, у тому числі попередній досвід, політичні погляди, інтелектуальні та темпераментні риси, загальна та юридична освіта, особисті зв'язки, соціальний статус тощо. У логічно-доктринальному контексті поняття вмотивованості визначено на основі понятійно-категоріального апарату логіки як зовнішнє відображення внутрішніх мисленнєвих операцій співвіднесення фактичних обставин та правових норм для прийняття остаточного рішення у справі. Встановлено, що у спільноті науковців та практиків немає єдиного підходу до визначення поняття вмотивованості, тому запропоновано детермінувати вмотивованість як одночасно вимогу до акта судової влади та продукт мисленнєвих операцій, створений на основі переконання та цінностей судді у кримінальному процесі. Значення вмотивованості судового рішення визначено через основну ціннісно-орієнтовану категорію для учасників кримінального провадження - гарантію дотримання їхніх законних прав та інтересів. Дослідження історичного дискурсу вимоги вмотивованості судового рішення дозволило не лише встановити нормативно-правові вимоги, які існували в той чи інший період до судових рішень, але і простежити особливості тогочасних систем правосуддя. У період Античності та Середньовіччя жоден нормативний акт не передбачав обов'язку суду вмотивовувати своє рішення та пояснювати причини його прийняття. Прототипи мотивувальної частини судових рішень з'явилися у перших збірниках (реєстрах) судових рішень, де окрім резолютивної частини, описувалися мотиви прийняття такого рішення. Починаючи з XVI століття, до рішень в особливих категоріях справ ставилася вимога вмотивованості, а на законодавчому рівні вимога вмотивованості була закріплена вперше у XIX столітті стосовно прийняття рішення про арешт особи. Під час формування сучасного кримінального процесуального законодавства вимоги до судових рішень, у тому числі до мотивувальної частини постійного удосконалювалися, враховуючи існуючий правовий порядок. Теоретико-правову характеристику судового рішення у кримінальному процесі здійснено, виходячи з поняття і правової природи процесуального акта та його ознак. Важливе місце відведено аналізу презумпції res judicata pro veritate habetur, яка передбачає, що судове рішення після набрання ним законної сили стає юридичним фактом, який констатує певні правові відносини між сторонами провадження. Другий розділ дисертаційного дослідження присвячений порівняльно-правовому аспекту вимоги вмотивованості як характеристики судового рішення. Проаналізовано вмотивованість судового рішення серед елементів права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Вимога вмотивованого судового рішення хоча напряму у ній не передбачена, проте чітко відображена у практиці Європейського Суду з прав людини та є важливою гарантією для осіб у реалізації їхнього права на справедливий судовий розгляд особливо у кримінальному процесі. Охарактеризовано особливості вмотивованості рішень міжнародних судових інстанцій на прикладі Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй та Суду Європейського Союзу. Для міжнародних судових інстанцій ключове значення мають адресати судового рішення, оскільки це широка громадськість, яка походить з різних культурних, політичних та соціальних контекстів. Не менш важливим є питання тлумачення конкретних норм міжнародного права, звичаїв та принципів. Для Суду Європейського Союзу при постановленні та мотивуванні рішень важливим є збереження балансу у захисті прав та законних інтересів держав-членів, інституцій Європейського Союзу, а також конкретних громадян держав-членів Європейського Союзу. Аналіз практики Суду Європейського Союзу продемонстрував, що базовою одиницею мотивування рішень є власне норми конкретних договорів Європейського Союзу, від застосування та тлумачення яких залежить і хід міркування, а отже і його відображення у мотивувальній частині. Встановлено, що під час розгляду справи у конституційному суді ключовим елементом завжди є аналіз норм конституції конкретної держави, яка незалежно від обраного способу тлумачення чи доктринального підходу є першопочатковою умовою, від якої залежить розгляд справи та прийняття рішення. Особливості вмотивованості рішень судів конституційної юрисдикції залежать від розуміння правової природи рішень органів конституційного контролю. На відміну від рішень органів конституційної юрисдикції, міжнародних судових інституцій, рішення судів загальної юрисдикції відповідають принципам та підходам, які сформувалися у національних правових системах. Так, було досліджено нормативні вимоги до судових рішень у кримінальному процесі Литовської Республіки, Латвійської Республіки, Естонської Республіки, Республіки Болгарія, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина. Країни Балтії та Республіка Болгарія разом із Україною мають чимало спільних рис у кримінальному процесуальному законодавстві, в тому числі і стосовно вимог до процесуальних рішень. Натомість Республіка Франція та Федеративна Республіка Німеччина, враховуючи їхні підходи до розуміння кримінального процесу, сформували ряд передових підходів, які можна імплементувати в українське кримінальне процесуальне законодавство, у тому числі щодо судового рішення як заключного акту правосуддя. Третій розділ дисертаційного дослідження містить акцент на окремих проблемах вмотивованості судових рішень у кримінальному процесі у контексті судової практики. По-перше, здійснено аналіз проблематики визначення рівнів вмотивованості судових рішень у кримінальному процесі та проведено класифікацію судових рішень в залежності від рівня вмотивованості. У кримінальному процесуальному кодексі України, єдиному з-поміж інших процесуальних кодексів, встановлена пряма вказівка на те, що судове рішення має бути вмотивоване, але у практиці та науковій доктрині відсутні підходи щодо індикаторів та показників, якими можна перевірити дотримання цієї вимоги. Вперше запропоновано та науково обґрунтовано класифікацію судових рішень у кримінальному процесі за рівнем їх вмотивованості. За основу визначення категорій судових рішень залежно від рівня вмотивованості взято норми чинного законодавства щодо вимоги вмотивованості судового рішення, аналіз засад кримінального провадження та практику здійснення судами правосуддя у кримінальному судочинстві на основі судової статистики за 2019-2023 роки. По-друге, розглянуто проблему визначення обсягу та критеріїв мотивувальної частини судових рішень у кримінальному провадженні. Встановлено, що предмет доказування впливає на обсяг та якість вмотивованості судового рішення. А для визначення критеріїв вмотивованості судового рішення за основу запропоновано взяти нормативні вимоги, які ставляться законодавцем до різних видів рішень у різних інстанціях та врахувати це як один із критеріїв, а до інших віднести відображення процесу роботи суду з усіма доказами, взаємозв'язок між усіма елементами мотивувальної частини та висновками резолютивної частини, застосування релевантного законодавства, національної та міжнародної судової практики, зрозумілий чіткий виклад тексту рішення. По-третє, розглянуто проблему залежності вмотивованості судового рішення від оцінки суддею досліджених доказів. Встановлено, що процес оцінки доказів безпосередньо впливає на вмотивованість судового рішення, оскільки у процесі оцінки суддя за внутрішнім переконанням оцінює кожен доказ на предмет належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, і як наслідок, опис цього мисленнєвого процесу знаходить своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Запропоновано розглянути впровадження штучного інтелекту в систему кримінального правосуддя, однак такий варіант передбачає ряд ризиків, які наразі не переважають над корисними властивостями, які могли би бути застосовані. Висновки дослідження можуть бути корисними в нормотворчій діяльності, правничій освіті, в повсякденній практичній діяльності професіоналів у галузі права, а також суддів під час винесення рішень у кримінальному провадженні (In the dissertation, the issue of the motivation of judicial decisions in criminal proceedings is comprehensively studied through general theoretical analysis, comparative legal context, and problem-oriented approach. The first chapter reveals the concept and content of the motivation of a judicial decision. The concept of motivation is explored through the prism of psychological and logical-doctrinal paradigms. In the psychological context, the defining characteristics of the concept of motivation include the subject composition - the judge (court), as well as external and internal factors that influence him during the decision-making process, including previous experience, political views, intellectual and temperamental traits, general and legal education, personal connections, social status, and more. In the logical-doctrinal context, the concept of motivation is defined based on the conceptual-categorical apparatus of logic as an external reflection of internal mental operations correlating factual circumstances and legal norms to make a final decision in the case. It has been established that there is no unified approach to defining the concept of motivation among scholars and practitioners, so it is proposed to determine motivation as both a requirement for a judicial act and a product of mental operations created based on the judge's convictions and values in the criminal process. The significance of the motivation of a judicial decision is defined through the main value-oriented category for participants in criminal proceedings - a guarantee of respecting their legal rights and interests. The study of the historical discourse of the requirement of judicial decision motivation allowed not only to establish the normative-legal requirements that existed at different periods for judicial decisions but also to trace the features of the judicial systems of those times. During Antiquity and the Middle Ages, no normative act required the court to motivate its decision and explain the reasons for its adoption. Prototypes of the motivational part of judicial decisions appeared in the first collections (registers) of judicial decisions, where, in addition to the operative part, the motives for such a decision were described. Starting from the 16th century, the requirement of motivation was applied to decisions in special categories of cases, and at the legislative level, the requirement of motivation was first established in the 19th century regarding the decision to arrest a person. During the formation of modern criminal procedural legislation, the requirements for judicial decisions, including the motivational part, were constantly improved, taking into account the existing legal order. The theoretical and legal characterization of a judicial decision in criminal proceedings is carried out based on the concept and legal nature of a procedural act and its features. An important place is given to the analysis of the presumption res judicata pro veritate habetur, which provides that a judicial decision, after gaining legal force, becomes a legal fact that establishes certain legal relations between the parties to the proceedings. The second chapter of the research is dedicated to the comparative legal aspect of the requirement of motivation as a characteristic of a judicial decision. The motivation of a judicial decision is analyzed among the elements of the right to a fair trial in the context of Article 6 of the European Convention on Human Rights. The requirement for a motivated judicial decision, although not directly provided for in it, is clearly reflected in the practice of the European Court of Human Rights and is an important guarantee for individuals in exercising their right to a fair trial, especially in criminal proceedings. The features of the motivation of decisions of international judicial institutions are characterized using the example of the International Court of Justice of the United Nations and the Court of Justice of the European Union. For international judicial institutions, the key significance lies in the addressees of the judicial decision, as they come from different cultural, political, and social contexts. The issue of interpreting specific norms of international law, customs, and principles is equally important. For the Court of Justice of the European Union, when issuing and motivating decisions, it is crucial to maintain a balance in protecting the rights and legitimate interests of the member states, institutions of the European Union, and specific citizens of the member states of the European Union. An analysis of the practice of the Court of Justice of the European Union demonstrated that the basic unit of motivation for decisions is the norms of specific European Union treaties, from the application and interpretation of which the course of reasoning depends, and hence its reflection in the motivational part. It has been found that during the consideration of a case in the constitutional court, the key element is always the analysis of the norms of the constitution of a particular state, which, regardless of the chosen method of interpretation or doctrinal approach, is the primary condition on which the consideration of the case and the adoption of a decision depend. The features of the motivation of decisions of constitutional jurisdiction courts depend on the understanding of the legal nature of the decisions of constitutional control bodies. Unlike the decisions of constitutional jurisdiction bodies and international judicial institutions, the decisions of courts of general jurisdiction correspond to the principles and approaches formed in national legal systems. Thus, the normative requirements for judicial decisions in the criminal process of the Republic of Lithuania, the Republic of Latvia, the Republic of Estonia, the Republic of Bulgaria, the French Republic, and the Federal Republic of Germany were studied. The Baltic countries and the Republic of Bulgaria, together with Ukraine, have many common features in criminal procedural legislation, including requirements for procedural decisions. In contrast, the French Republic and the Federal Republic of Germany, considering their approaches to understanding the criminal process, have formed several advanced approaches that can be implemented in Ukrainian criminal procedural legislation, including regarding the judicial decision as the final act of justice. The third section of the dissertation focuses on certain issues of motivation of court decisions in criminal proceedings in the context of case law. Firstly, the author analyzes the issues of determining the levels of motivation of court decisions in criminal proceedings and classifies court decisions depending on the level of motivation. The Criminal Procedure Code of Ukraine, which is the only one among other procedural codes, contains a direct indication that a court decision must be motivated, but in practice and scientific doctrine there are no approaches to indicators and metrics which can be used to verify compliance with this requirement. For the first time, the author proposes and scientifically substantiates the classification of court decisions in criminal proceedings by the level of their motivation. The basis for determining the categories of court decisions depending on the level of reasoning is the provisions of current legislation on the requirement of reasoning in court decisions, analysis of the principles of criminal proceedings and the practice of courts in criminal proceedings based on court statistics for 2019-2023. Secondly, the author examines the issue of determining the scope and criteria for the reasoning part of court decisions in criminal proceedings. It has been established that the subject matter of proof affects the scope and quality of the reasoning of a court decision. And to determine the criteria for the reasoning of a court decision, the author proposes to take as a basis the regulatory requirements set by the legislator for different types of decisions in different instances and to take this into account as one of the criteria, and to include the reflection of the court's process of working with all the evidence, the relationship between all elements of the reasoning part and the conclusions of the operative part, the application of relevant legislation, national and international case law, and a clear and precise statement of the text of the decision. Thirdly, the author examines the issue of dependence of the reasoning of a court decision on the judge's assessment of the evidence examined. The author establishes that the process of evidence evaluation directly affects the reasoning of a court decision, since in the course of evaluation the judge, based on his/her inner conviction, evaluates each piece of evidence for relevance, admissibility, reliability, and in the aggregate -sufficiency for making an appropriate procedural decision, and as a result, the description of this thought process is reflected in the reasoning part of the court decision. It has been proposed to consider the implementation of artificial intelligence into the criminal justice system, but this option involves a number of risks which currently do not outweigh the useful properties which could be applied. The conclusions of the study can be useful in legislative activity, legal education, everyday practical activities of legal professionals, as well as judges when making decisions in criminal proceedings
Актуальні водні проблеми. Інноваційні водні технології. Курс лекцій
Get PDFКнига присвячена актуальній проблемі якості та безпечності
питної води. Представлено конспективні дані щодо основних водних проблем та шляхів їх вирішення: поточного стану впровадження прямого та непрямого повторного використання питної води; екологічної якості поверхневих вод; стану досліджень забруднення водних об’єктів мікропластиками; впливу водопропровідних мереж на якість питної води; міждисциплінарної проблеми водопостачання осіб з
ослабленим імунітетом; гідроінформатики; основних тенденції в приладобудуванні, контролі та автоматизації для водного господарства; періодичності водопостачання; мембранним технологіям; знезараження води, зокрема сонячної дезинфекції; оцінки та контролю мікрозабруднювачів води; інноваційних технологій видалення азоту та фосфору; проектування, експлуатації та обслуговування очисних споруд
питної води; повторного використання води тощо.
Книга розрахована на працівників водопровідно - каналізаційних підприємств, гігієністів, санітарних лікарів,
викладачів і здобувачів вищої освіти ВНЗ
Лінгвопрагматичні аспекти стратегій перекладу англомовних текстів (Linguistic and pragmatic aspects of translation strategies for English texts)
Get PDFВ статті розглянуто лінгвопрагматичні аспекти стратегій перекладу англомовних текстів. Дане дослідження ґрунтується на аналізі типології стратегій перекладу англомовних текстів, розроблених і запропонованих українськими та закордонними дослідниками. Описовий метод і метод аналізу виявлених класифікацій стратегій перекладу сприяв розумінню використання існуючих у перекладознавстві стратегій перекладу англомовних текстів. Контент аналіз промов американських політиків в оригіналі та перекладі сприяв виявленню відповідностей та аналізу використаних стратегій перекладу на практиці з точки зору лінгвопрагматичного підходу.Переклад англомовних текстів, на матеріалі промов американських президентів свідчить про прагматичну спрямованість діяльності перекладача, зокрема у виборі стратегій в ході здійснення перекладу оригінального тексту. Переклад англомовних текстів передбачає використання низки перекладацьких стратегій, таких як форенізація та доместикація. Не менш важливими є цілі автора та перекладача, тип аудиторії. Якісний переклад передбачає еквівалентність текстів. Найбільш поширеними перекладацькими стратегіями, які використовують при перекладі англомовних текстів є стратегії конкретизації та генералізації. Перекладачі використовують низку стратегій у ході перекладу англомовних текстів на українську. Вибір тієї чи іншої стратегії залежить від цілі перекладача, аудиторії, задуму автора тощо.
(The article deals with the linguistic and pragmatic aspects of translation strategies for English texts. This study is based on the analysis of the typology of translation strategies for English-language texts developed and proposed by Ukrainian and foreign researchers. The descriptive method and the method of analysis of the identified classifications of translation strategies contributed to the understanding of the use of existing translation strategies for English-language texts in translation studies. The content analysis of the speeches of American politicians in the original and in translated versions helped to identify correspondences and analyze the translation strategies used in practice from the point of view of the linguistic and pragmatic approach. The translation of English-language texts based on the speeches of American presidents demonstrates the pragmatic orientation of the translator's activity, in particular in the choice of strategies in the process of translating the original text. The translation of Englishlanguage texts involves the use of number of translation strategies, such as foreignization and domestication. The goals of the author and translator and the type of audience are equally important. Quality translation implies equivalence of texts. The most common translation strategies used in the translation of English-language texts are the strategies of specification and generalization. Translators use a number of strategies while translating English texts into Ukrainian. The choice of a particular strategy depends on the translator's goal, the audience, the author's intention, etc