9205 research outputs found
Sort by
Роль волонтерства та громадських організацій у системі охорони здоров’я в умовах війни
Get PDFПредставлено аналіз ролі волонтерських ініціатив та громадських організацій у забезпеченні функціонування системи охорони здоров’я України в умовах війни. Показано, що волонтерські структури виконують критично важливі функції, серед яких матеріально-технічна підтримка медичних закладів, забезпечення медикаментами, обладнанням, засобами евакуації, а також надання психологічної та соціальної допомоги пацієнтам і медичному персоналу. Особливу увагу приділено ситуації в Дніпропетровській області як одному з ключових медичних хабів країни. Наведено приклади діяльності благодійних фондів та громадських організацій, їх звітності та внеску у подолання наслідків війни. Акцентовано на важливості партнерської взаємодії між державними структурами, волонтерськими об’єднаннями та громадськістю, що підвищує ефективність реагування на потреби медичної сфери в умовах надзвичайної ситуації. Зроблено висновок про необхідність забезпечення прозорості та належної координації діяльності для збереження довіри та сталості розвитку волонтерського сектору
Anticholinergic syndrome in the perioperative period (review). Part 1
Get PDFAnticholinergic syndrome is a febrile toxidrome characterized by the suppression of cholinergic neu- rotransmission in muscarinic receptors. A prerequisite for its development is that pharmacological agents must be lipophilic and capable of crossing the blood-brain barrier to block muscarinic cholinergic receptors. Triggers of anticholinergic toxidrome include alkaloids from over 2,000 species of plants and fungi, antipsychotics, antidepres- sants, antiparkinsonian drugs, antispasmodics, ocular and antihistamine medications, general and local anesthetics, which are often prescribed in combinations, although these drugs vary significantly in their anticholinergic effects within classes. Overdose of anticholinergic compounds can be accidental or intentional. Contributing factors include old age, central nervous system diseases, vitamin B1 deficiency, genetic predisposition, and polypharmacy. The mechanism of action of anticholinergic compounds is based on the antagonism of the neurotransmitter acetylcholine and its deficiency in the synaptic cleft of muscarinic anticholinergic receptors, which can be due to various factors. Symptoms caused by acetylcholine deficiency can be divided into peripheral and central, depending on whether the triggering substance can cross the blood-brain barrier. In anticholinergic syndrome, rhabdomyolysis is usually not present due to the rare occurrence of severe muscle tone increase or rigidity. The cumulative effect from taking several anticholinergic drugs, known as anticholinergic load, can negatively affect cognitive and physical functions and increase the risk of mortality. Антихолінергічний синдром — це гарячковий токсидром, який характеризується пригніченням холінергічної нейротрансмісії в мускаринових рецепторах. Обов’язковою умовою його виникнення є факт, що фармакологічні засоби мають бути ліпофільними та здатними проходити крізь гематоенцефалічний бар’єр і блокувати мускаринові холінергічні рецептори. До тригерів антихолінергічного токсидрому належать алкалоїди понад 2000 видів рослин та грибів, антипсихотики, антидепресанти, протипаркінсонічні препарати, спазмолітики, очні й антигістамінні препарати, препарати для загальної та локальної анестезії тощо, які часто призначають у комбінаціях, хоча ці лікарські засоби значно відрізняються за антихолінергічною дією в межах класів. Передозування сполуками з антихолінергічною активністю може бути випадковим або навмисним. Сприяючими факторами є похилий вік, захворювання центральної нервової системи, дефіцит вітаміну B1, генетична схильність та поліпрагмазія. Механізм дії антихолінергічних сполук полягає в антагонізації нейромедіатора ацетилхоліну та його дефіциту в синаптичній щілині мускаринових антихолінергічних рецепторів, що може бути обумовлено різними факторами. Симптоми, спричинені дефіцитом ацетилхоліну, можна розділити на периферичні й центральні залежно від того, здатна тригерна речовина подолати гематоенцефалічний бар’єр чи ні. При антихолінергічному синдромі рабдоміоліз зазвичай відсутній через нечасте сильне підвищення м’язового тонусу або ригідність. Кумулятивний ефект від прийому кількох ліків з антихолінергічними властивостями, який називається антихолінергічним навантаженням, може негативно вплинути на когнітивні й фізичні функції та збільшити ризик смертності
Стан плода при гіпертензивних розладах під час вагітності асоційованих з тромбофілією=Fetal state in hypertensive disorders during pregnancy associated with thrombophilia
Get PDFРобота присвячена визначенню стану плода при гіпертензивниї розладах на фоні тромбофілії. Встановлено що існування патогенних генетичних поліморфізмів (мутацій в генах протромбіну та MTHFR), більша кількість мультигених та комбінованих тромбофілій призводить до більш частого розвитку ускладнень з боку плода таких як дистрес та затримка розвитку, у вагітних з прееклампсією тяжкого ступеня в порівнянні з контрольною та групою з помірною прееклампсією. The work is devoted to determining the condition of the fetus in hypertensive disorders on the background of thrombophilia. It was established that the existence of pathogenic genetic polymorphisms (mutations in the prothrombin and MTHFR genes), a greater number of multigenic and combined thrombophilias leads to a more frequent development of fetal complications such as distress and fetal growth retardation in pregnant women with severe preeclampsia compared to the control and moderate preeclampsia groups
Психологічні аспекти спілкування в лікувально-діагностичній практиці
Get PDFВ усі часи буття залишається актуальним питання комунікації між людьми. Психологія спілкування вивчає особливості взаємозв’язків людини з різними суб’єктами соціального середовища, допомагає їм глибше пізнати світі водночас себе, своє оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Ефективній комунікації варто навчатися всім людям, а особливо тим, які мають професію типу «людина-людина» психолог, лікар, педагог, медична сестра, керівник та ін.[1, 3].Соціально-психологічна компетентність лікаря є складовою встановлення оптимальної терапевтичної взаємодії з пацієнтом, корелює з психологічним ефектом лікування. Знання психології спілкування дозволяє лікарю вирішувати безліч питань, краще розрізняти, оцінювати та використовувати вербальні та невербальні знаки пацієнта; більш ефективно оцінювати симптоми, їх причини, що можуть мати психологічну чи соціальну природу; ефективно надавати пацієнтам необхідну медичну інформацію щодо здорового способу життя, первинної та вторинної профілактики хвороб, акцентувати необхідність мотивації зміцнення свого здоров’я;В усі часи буття залишається актуальним питання комунікації між людьми. Психологія спілкування вивчає особливості взаємозв’язків людини з різними суб’єктами соціального середовища, допомагає їм глибше пізнати світі водночас себе, своє оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Ефективній комунікації варто навчатися всім людям, а особливо тим, які мають професію типу «людина-людина» психолог, лікар, педагог, медична сестра, керівник та ін.[1, 3].Соціально-психологічна компетентність лікаря є складовою встановлення оптимальної терапевтичної взаємодії з пацієнтом, корелює з психологічним ефектом лікування. Знання психології спілкування дозволяє лікарю вирішувати безліч питань, краще розрізняти, оцінювати та використовувати вербальні та невербальні знаки пацієнта; більш ефективно оцінювати симптоми, їх причини, що можуть мати психологічну чи соціальну природу; ефективно надавати пацієнтам необхідну медичну інформацію щодо здорового способу життя, первинної та вторинної профілактики хвороб, акцентувати необхідність мотивації зміцнення свого здоров’я;В усі часи буття залишається актуальним питання комунікації між людьми. Психологія спілкування вивчає особливості взаємозв’язків людини з різними суб’єктами соціального середовища, допомагає їм глибше пізнати світі водночас себе, своє оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Ефективній комунікації варто навчатися всім людям, а особливо тим, які мають професію типу «людина-людина» психолог, лікар, педагог, медична сестра, керівник та ін.[1, 3].Соціально-психологічна компетентність лікаря є складовою встановлення оптимальної терапевтичної взаємодії з пацієнтом, корелює з психологічним ефектом лікування. Знання психології спілкування дозволяє лікарю вирішувати безліч питань, краще розрізняти, оцінювати та використовувати вербальні та невербальні знаки пацієнта; більш ефективно оцінювати симптоми, їх причини, що можуть мати психологічну чи соціальну природу; ефективно надавати пацієнтам необхідну медичну інформацію щодо здорового способу життя, первинної та вторинної профілактики хвороб, акцентувати необхідність мотивації зміцнення свого здоров’я;отримувати згоду пацієнта на лікування; впливати на різні форми відображення хвороби (емоційну, інтелектуальну, мотиваційну) та активізувати компенсаторні механізми, підвищуючи психосоматичний потенціал особистості пацієнта, допомогти йому відновити зв'язок із світом, порушити стереотипи, спричинені хворобою, і створити зразки здорового реагування. Також це дозволить ефективніше діяти в найбільш «чуттєвих» аспектах взаємовідносин лікар-пацієнт – психологічно амортизувати повідомлення неприємних новин (про важкі й невиліковні діагнози, смерть) для пацієнта та його родичів [1, 2, 5].Через війну в сьогоденні змінились умови роботи медичних працівників, отже вони працюють в умовах, коли допомога потрібна великій кількості пацієнтів, що сприяє перевантаженості фахівців, а ще додає напруги велика плинність пацієнтів та колег. Феномен плинності ускладнює саму комунікацію, тому що на побудову стосунків та довіри звичними способами в складних умовах часто бракує часу [4]. Таким чином, ефективна та розвинена комунікативн
Сучасні аспекти етіопатогенеза, діагностики та лікування синдрома резистентних яєчників. Огляд
Get PDFСиндром резистентних яєчників (СРЯ) - є ендокринною патологією, що характеризується наявністю гіпергонадотропного гіпогонадизму, первинної або вторинної аменореї, що становить серйозний ризик для репродуктивного здоров'я жінки. Останніми роками значний інтерес науковців приділяється пошуку ключових ланок етіопатогенезу, методам діагностики, лікування, відновленням фертильності у жінок з СРЯ. Метою статті було провестиузагальнення сучасних наукових даних, включаючи клінічні настанови, рандомізовані дослідження та рекомендації, для визначення потенційної етіології, патогенезу, клінічних проявів, вдосконалення методів діагностики та лікування жінок із СРЯ.Для досягнення мети було проведено аналіз наукових досліджень відповідного напрямку, результати яких були видані протягом останніх 10 років у журналах, зареєстрованих в наукометричних базах Scopus, MEDLINE, PubMed, Web of Science. Було відібрано та проаналізовано понад 100 джерел, безпосередньо в огляді використано 57 публікацій. Аналітичний огляд літературних джерел показав, що останні роки відзначається зростанням досліджень, які присвячені сигнальним шляхам активації PI3K/AKT/mTOR примордіальних фолікулів, впливу регуляторних інтраоваріальних факторів росту. Визначена роль інактиваційних мутацій в гені фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), а також роль імунних захворювань у виникненні СРЯ. У зв'язку з багатофакторним і складним патогенезом і обмеженими методами лікування, пошук ефективного лікування і відновлення фертильності набуває як практичного так і наукового інтересу. Сучасні дослідження показали, що приблизно 13% пацієнтів з СРЯ можуть досягти природного зачаття після низьких доз замісної гормональної терапії, проте більшість пацієнток все ще потребують допоміжних репродуктивних технологій. Це створює перспективи для персоналізованої медицини, що сприятиме ефективності лікування та покращеннюшансівнауспішнувагітність.
Resistant ovary syndrome (ROS)is a endocrine pathology characterized by the presence of hypergonadotropic hypogonadism, primary or secondary amenorrhea, which poses a serious risk to a woman's reproductive health. In recent years, considerable interest among scientists has been devoted to the search for key links in the etiopathogenesis methods of diagnosis andtreatment, and recovery of fertility in women with ROS. The aim of the article was to summarize modern scientific data, including clinical guidelines, randomized trials, and recommendations, to determine the potential etiology, pathogenesis, clinical manifestations, and improve diagnostic and treatment methods for women with ROS. To achieve this goal, an analysis of scientific research in the relevant field was conducted, the results of which were published over the past 10 years in journals registered in the scientometric databases Scopus, MEDLINE, PubMed, EMBASE, and Web of Science. More than 100 sources were selected and analyzed, and 59 publications were used directly in the review.Analytical review of literature sources showed that recent years have been marked by an increase in research devoted to the signaling pathways of activation of PI3K/AKT/mTOR of primordial follicles, the influence of regulatory intraovarian growth factors. The role of inactivating mutations in the follicle-stimulating hormone(FSH) gene has been determined, as well as the role of immune diseases in the occurrence of ROS. Due to the multifactorial and complex pathogenesis and limited treatment methods, the search for effective treatment and restoration of fertility is gaining both practical and scientific interest. Treatment of patients with ROS is primarily aimed at eliminating the symptoms and long-term complications of estrogen deficiency. Modern studies have shown that approximately 13% of patients with ROS can achieve natural conception after low doses of hormone replacement therapy, but most patients still need assisted reproductive technologies. This creates prospects for personalized medicine, which will contribute to the effectiveness of treatment and improve the chancesof a successful pregnancy
Сонографічні прогностичні маркери спонтанних передчасних пологів
Get PDFМета – оцінити прогностичний потенціал ультразвукових параметрів: матково-цервікального кута (МЦК) і довжини шийки матки (ДШМ), виміряних у ІІ триместрі, як предикторів спонтанних передчасних пологів (СПП) при одноплідній вагітності. Матеріали і методи. До основної групи залучено 22 жінки, у яких вагітність завершилася СПП на 24–36-му тижні гестації. Контрольну групу становили 24 пацієнтки, які мали термінові пологи. Досліджено акушерсько-гінекологічний і соматичний анамнез пацієнток, зокрема, перебіг вагітності, а також показники трансвагінального ультразвукового дослідження (УЗД) для цервікометрії і визначення МЦК у терміни 18–22 тижні вагітності. Застосовано методи описової та аналітичної статистики (критерії Стьюдента, Манна-Вітні, χ2 Пірсона, кореляційний і ROC аналізи).
Результати. Встановлено вірогідні відмінності за частотою передчасних пологів, які були в минулому у 18,2% жінок основної групи і в жодної пацієнтки контрольної групи. Аналіз перебігу гестаційного періоду показав вищу частоту ускладненої вагітності в жінок основної групи порівняно з контрольною групою – 63,6% проти 33,3% випадків, відповідно. У жінок основної групи показники МЦК на 15,1% перевищували відповідні показники в пацієнток контрольної групи. Показники співвідношення МЦК/ДШМ в основній групі на 20,7% перевищували середні показники в контрольній групі.
Висновки. Серед основних чинників ризику СПП виявлені наявність передчасних пологів в анамнезі, 4 і більше вагітностей, супутньої гінекологічної патології, а також ускладнений перебіг вагітності з випадками загрозливого невиношування в І-ІІ триместрах та анемії в ІІ триместрі. Ризик СПП прямо асоціювався з вкороченням ДШМ, збільшенням МЦК і показника співвідношення МЦК/ДШМ за даними
трансвагінального УЗД у терміні 18–22 тижні вагітності. Це дає змогу розглядати зазначені показники як можливі маркери предикції СПП. Дослідження проведено згідно з принципами Гельсінської декларації. Протокол дослідження схвалено місцевим комітетом з етики. На проведення дослідження отримано інформовану згоду пацієнток. Aim – to evaluate the prognostic potential of ultrasound parameters (uterine-cervical angle (UCA) and cervical length (CL)) measured in the second trimester as predictors of spontaneous preterm birth (SPB) in singleton pregnancies. Materials and methods. The main study group included 22 women whose pregnancies ended in SPB at 24–36 weeks of gestation. The control
group consisted of 24 patients who had full-term deliveries. The obstetric, gynecological and somatic history of the patients was studied, in particular the course of pregnancy and transvaginal ultrasound parameters for cervicometry and determination of the UCA at 18–22 weeks of pregnancy.
Descriptive and analytical statistical methods were used (Student’s t-test, Mann-Whitney U test, Pearson’s χ2 test, correlation and ROC analyses). Results. Significant differences were found in the frequency of preterm births, which occurred in 18.2% of women the main study group and none of the patients in the control group. Analysis of the course of the gestational period showed a higher frequency of complicated pregnancies in women of main group compared to the control group – 63.6% versus 33.3% of cases, respectively. In women of the main group, UCA indicators were 15.1% higher than the corresponding indicators in patients of the control group. UCA/CL ratios in women of main group were 20.7% higher than the average indicators in the control group. Conclusions. The main risk factors for SPB include a history of preterm birth, 4 or more pregnancies, concomitant gynecological pathology, as well
as complicated pregnancy with cases of threatened miscarriage in the first and second trimesters and anemia in the second trimester. The risk of SPB was directly associated with shortening of the cervix, an increase in the UCA and the UCA/CL ratio according to transvaginal ultrasound data at 18–22 weeks of pregnancy. This allows these indicators to be considered as possible markers for predicting preterm birth. The study was conducted in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the local ethics committee. Informed consent was obtained from the patients for the study
The brain–heart axis
Get PDFThis work is the result of the analysis of the results of studies onthe interaction of the central nervous system and the heart, which often causes theoccurrence or exacerbation of cardiovascular pathological conditions over the past 10years. The revealed patterns can be useful in developing treatment standards andmonitoring patients of the cardiological and neurological categories
Медикаментозна лихоманка в клінічній практиці
Get PDFМедикаментозна лихоманка (МЛ) – це клінічний синдром, який визначається часовим зв'язком між початком лихоманки та введенням препарату. МЛ визначається як гарячковий стан, яка тимчасово збігається з введенням тригерного препарату та зменшується після припинення його вживання за виключення будь-яких інших причин. Це потенційно важлива, хоча й недостатньо діагностована та зареєстрована побічна реакція на ліки, яка слугує причиною непотрібних діагностичних процедур, невідповідних призначень антибіотиків, госпіталізацій, подовження термінів лікування тощо. Медикаментозна лихоманка є поширеним станом, який часто неправильно діагностують. Це гарячкова реакція, яка тимчасово збігається з введенням препарату та зникає після припинення дії тригерного агенту
Сучасна концепція післяопераційної аналгезії у пацієнтів при ургентній лапароскопічній холецистектомії
Get PDFУ пацієнтів після ургентної лапароскопічної холецистектомії гострий післяопераційний біль суттєво впли- ває на перебіг раннього відновлення, якість сну і рівень тривожності. Перспективним підходом є включення площинних реґіонарних блоків до мультимодальної аналгезії як компонента, що підвищує якість знеболення під час активізації, знижує частоту небажаних ефектів фармакотерапії та узгоджується з сучасними принципами приско- реного відновлення після операції. Мета дослідження – порівняти ефективність післяопераційної аналгезії та раннього відновлення при поєднанні стандартної мультимодальної аналгезії з субкостальним TAP-блоком чи ESP-блоком у пацієнтів із гострим холецис титом, оперованих лапароскопічно в ургентному порядку. Матеріали та методи. У дослідження включено 60 пацієнтів із гострим холециститом. Залежно від методики післяопераційного знеболення сформовано дві групи (по 30 осіб): група TAP-блоку – мультимодальна аналгезія, доповнена субкостальним TAP-блоком; група ESP-блоку – мультимодальна аналгезія, доповнена ESP-блоком. Оцінювали інтенсивність болю (ВАШ), показники гемодинаміки, рівень глікемії, частоту нудоти/блювання, час від- новлення перистальтики кишківника, час першого підйому з ліжка, суб’єктивну якість сну, рівень денної сонливості (шкала Епворта), рівень тривоги (шкала тривоги Бека) та тривоги/депресії (шкала HADS). Результати. Обидві методики забезпечили адекватне знеболення без потреби в опіоїдах і без зареєстрованих ускладнень. Порівняно із субкостальним TAP-блоком, ESP-блок забезпечував нижчі показники болю під час руху у проміжку 2–12 годин; у спокої перевага фіксувалась переважно на 4–6 годинах, до 24 годин різниця між групами в рівнях болю зменшувалася. Частота нудоти і блювання достовірно не відрізнялася між групами. На тлі застосування ESP-блоку швидше відновлювалась перистальтика кишківника (11,2±1,8 год проти 15,4±2,1 год у групі ТАР-блоку; p<0,001) і раніше відбувалася перша активізація (6,4±1,0 год в групі ESP-блоку проти 7,9±1,1 год в групі ТАР-блоку; p=0,01). У першу добу у групі ESP-блоку було зафіксовано нижчий рівень денної сонливості (показники шкали Епворта: 5,5±0,8 бала в групі ESP-блоку проти 7,6±0,6 балів в групі ТАР-блоку; p<0,001), нижчі показники тривожності (шкала HADS-тривога: 6,8±0,7 балів проти 8,1±0,8 балів відповідно; p<0,01) і вищу оцінку суб’єктивної якості сну. Висновки. Додавання ESP-блоку до мультимодальної аналгезії при ургентній лапароскопічній холецистектомії покращує контроль болю під час активізації у перші години після операції, прискорює відновлення кишкової моторики та мобілізацію пацієнта, а також асоціюється з кращими показниками якості сну і тривожності порівняно із субкостальним TAP-блоком, без відмінностей у частоті виникнення нудоти й блювання. Background. In patients undergoing emergency laparoscopic cholecystectomy (LC), acute postoperative pain materially affects early recovery,
sleep quality, and anxiety levels. A promising strategy is to incorporate fascial plane regional blocks into multimodal analgesia to improve pain control during mobilization, reduce adverse drug effects, and align with contemporary enhanced-recovery principles. Objective. To compare postoperative analgesia and early recovery when standard multimodal analgesia is combined with either a subcostal
transversus abdominis plane (TAP) block or an erector spinae plane (ESP) block in patients with acute cholecystitis undergoing emergency LC. Materials and Methods. Sixty patients with acute cholecystitis were enrolled and randomized into two groups (n=30 each): the TAP group
(multimodal analgesia plus subcostal TAP block) and the ESP group (multimodal analgesia plus ESP block). Outcomes included pain intensity (visual analog scale, VAS), hemodynamic parameters, blood glucose levels, incidence of postoperative nausea and vomiting (PONV), time to return
of bowel sounds, time to first ambulation, subjective sleep quality, daytime sleepiness (Epworth Sleepiness Scale), anxiety (Beck Anxiety Inventory), and anxiety/depression (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS).
Results. Both groups achieved adequate analgesia without opioid use and with no recorded complications. Compared with the TAP group, the ESP group showed lower movement-evoked pain scores between 2–12 hours postoperatively; at rest, differences favored ESP mainly at 4–6 hours, with convergence by 24 hours. PONV rates did not differ significantly between groups. The ESP group demonstrated faster return of bowel function (11.2±1.8 vs 15.4±2.1 hours; p<0.001) and earlier first ambulation (6.4±1.0 vs 7.9±1.1 hours; p=0.01). On postoperative day 1, the ESP group had lower daytime sleepiness (Epworth 5.5±0.8 vs 7.6±0.6; p<0.001), lower anxiety (HADS-A 6.8±0.7 vs 8.1±0.8; p<0.01), and higher subjective sleep quality. Conclusions. Adding an ESP block to multimodal analgesia for emergency LC improves control of movement-evoked pain in the first postoperative
hours, accelerates return of bowel motility and mobilization, and is associated with better early sleep- and anxiety-related outcomes compared with a subcostal TAP block, without differences in PONV incidence. Research ethics. All procedures performed were in accordance with the institution's ethical standards for clinical practice, the Helsinki Declaration of 1964, as amended, and the Universal Declaration of Bioethics and Human Rights (UNESCO). The work was approved by the commission on biomedical ethics of the Dnipro State Medical University
Деякі міркування щодо дисбалансу мікробіоти статевих шляхів (клінічна лекція)
Get PDFМета: описати сучасні підходи до проблеми дисбалансу мікробіоценезу статевих шляхів як причини запальних та онкологічних захворювань. Фізіологічна роль бактерій у піхві, яєчниках, ембріональних структурах, молочних
залозах поки що залишається недостатньо визначеною, однак, дещо, окрім добре відомої підтримки колонізаційної резистентності, все ж відомо. Деякі представники ендогенної мікрофлори здатні продукувати різноманітні
есенціальні речовини, необхідні для росту, розвитку та роботи систем організму: вітаміни групи В, амінокислоти,
жирні кислоти. Молочнокислі бактерії мають здатність до детоксифікації токсичних речовин; бактерії, які дитина отримує з грудним молоком, колонізують кишківник та сприяють дозріванню імунної системи, тому сучасна наука XXI століття потребує обговорення проблеми дисбалансу мікробіоти, зокрема статевих шляхів. Висновки. Відновлення мікробіоти - одна з найчастіших задач при лікуванні захворювань, які супроводжуються патологічними виділеннями з піхви, важливе завдання при цьому - запобігання рецидиву. Purpose: to describe modern approaches to the problem of imbalance of the microbiocenosis of the genital tract as a cause of inflammatory and oncological diseases. The physiological role of bacteria in the vagina, ovaries, embryonic structures, and mammary glands remains insufficiently defined, however, something, in addition to the well-known
support of colonization resistance, is still known. Some
representatives of the endogenous microflora are able
to produce various essential substances necessary
for the growth, development, and functioning of
body systems: B vitamins, amino acids, fatty acids.
Lactic acid bacteria have the ability to detoxify toxic
substances; bacteria that a child receives with breast
milk colonize the intestine and contribute to the
maturation of the immune system, therefore modern
science of the 21st century requires a discussion of the
problem of microbiota imbalance, in particular the
genital tract. Conclusions. Restoration of microbiota
is one of the most common tasks in the treatment
of diseases accompanied by pathological vaginal
discharge, an important task in this regard is the
prevention of relaps