19735 research outputs found
Sort by
Криптобіржі як об'єкт правового регулювання: види, механізми трейдингу та сучасні виклики
Full text linkУ статті досліджено правовий статус криптовалютних бірж як ключових інституцій цифрової фінансової інфраструктури. Розглянуто типологію бірж за організаційною моделлю (централізовані, децентралізовані, гібридні) та визначено іх особливості. Охарактеризовано основні механізми трейдингу. Проаналізовано підходи до правового регулювання діяльності криптобірж в різних юрисдикціях, зокрема ЄС, США, Японії, Сінгапуру та України. Визначено основні проблеми правозастосування, серед яких: відсутність єдиних стандартів, транскордонність біржової діяльності, анонімність учасників та складність контролю за децентралізованими платформами. Обґрунтовано перспективи гармонізації правового регулювання на основі міжнародних ініціатив (FATF, MiCA) та розвитку механізмів саморегулювання
Grounds for annulment of international commercial arbitration awards
No full textУ дисертаційній роботі розглянуто підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу та особливості застосування норм процесуального права. Її теоретичною основою став аналіз загальної характеристики та теоретичних аспектів процедури оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Узагальнено підходи до цього визначення з урахуванням висвітлення складових терміна «іноземний елемент» і матеріальних правовідносин, що розглядаються арбітражем. Поряд з цим розкрито особливості даного органу цивільної юрисдикції, аналізуючи при цьому міжнародне та національне законодавство, а також наукові публікації, оприлюднені в цій галузі. Підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу досліджуються з урахуванням характеристики рішень третейського суду, які можуть бути об’єктами оспорювання в порядку цивільного судочинства. При цьому звертається увага на дискусійність питання про можливість розгляду даної категорії справ у порядку господарського, а не цивільного судочинства. Враховуючи місце міжнародного комерційного арбітражу серед інших органів цивільної юрисдикції, звернено увагу на його властивості як ефективного правового захисту в контексті реалізації права на справедливий суд. Одним із них є проголошена відкритість (гласність) судового розгляду, в тому числі й справ про перегляд рішення міжнародного комерційного арбітражу. Обмеженість реалізації принципу гласності (відкритості) пропонується реалізовувати й при розгляді судами заяв про скасування 3 арбітражних рішень, обґрунтовуючи даний підхід тим, що конфіденційність розгляду справи арбітражем не кореспондується з відсутністю законодавчого встановлення обмеженої відкритості при перегляді рішення такого третейського суду. Відсутність законодавчого закріплення видів та ознак сторін як основних суб’єктів розгляду спору міжнародним комерційним арбітражем визначається як особливість перегляду арбітражних рішень у порядку цивільного судочинства. Це ускладнює з’ясування кола учасників справи третейського розгляду, які мають матеріально-правову та процесуальну заінтересованість у результатах вирішення справи арбітражем. Водночас у дисертаційній роботі аналізуються процедури звернення до суду із процесуальним документом про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та розгляд апеляційним судом такої заяви (клопотання) по суті, а також легітимацію певних процедур у зв’язку з цим. Відкриття провадження у справі про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу є позитивним наслідком дотримання з боку суб’єкта звернення процесуальних вимог, що висуваються національним законодавством до заяви про оскарження рішення зазначеного арбітражу. Підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу поділяються на публічно-правову та приватно-правову групи. Перша характеризується можливістю виходу суду за межі заявлених вимог особи, яка звернулась до суду, незалежно від доводів відповідної заяви. Разом із суперечливістю публічному порядку, до них процесуальне законодавство відносить і виявлення неналежної передачі спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу з огляду на його предмет і законодавчі положення. Наголошується, що реалізація публічно-правових підстав скасування арбітражного акта надає судові повноваження на скасування вказаного рішення незалежно від доводів особи, яка звертається до суду із заявою про оскарження такого рішення. Поряд із цим публічно-правова група підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу обумовлена необхідністю досягнення публічного інтересу при оцінці діяльності такого третейського суду з боку компетентного суду держави, котрий здійснює перегляд вказаного акта. Підстави приватно-правової групи застосовуються за умови заявлення про них юридично-заінтересованими суб’єктами в процесуальному документі, що подається до суду. При розгляді суперечливості публічному порядку України як підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу зазначається про невизначеність у національному законодавстві її змісту. На основі аналізу наукових джерел робиться висновок, що можливий вихід суду за межі доводів і заперечень учасників справи дозволяє стверджувати про прагнення законодавця реалізувати втручання держави в особі компетентного суду у правовідносини приватно-правового характеру без урахування позиції зазначених суб’єктів. Суперечливість рішення міжнародного комерційного арбітражу публічному порядку України передбачає можливість його тлумачення в розширеному значенні. Послідовність характеристики публічно-правових підстав для скасування рішення вказаного третейського суду призвело до необхідності приділити увагу невідповідності предмета спору вирішенню міжнародному комерційному арбітражу з урахуванням, як і в дисертаційній роботі в цілому, основних засад методології наукового пізнання. У ній обґрунтовується необхідність дотримання правил законодавчої техніки при застосуванні підстави для скасування арбітражного рішення, передбаченого п.п. «а» п. 2 ст. 459 ЦПК України. У зв’язку з цим вказується на необхідність уніфікації національних нормативних актів до єдиного визначення як критерію відповідності спору саме предмета, а не об’єкта останнього. Визначення змісту підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу пов’язується з аналізом матеріальних аспектів правовідносин сторін угоди, спір щодо якої є предметом арбітражного розгляду. Це виступає передумовою можливості аргументації відсутності компетентності арбітражу відносно розгляду ним того чи іншого спору
Технологічний прорив у криміналістиці і судовій експертизі : нові горизонти
Full text linkСтаттю присвячено висвітленню напрямів використання новітніх технологій в криміналістиці і судовій експертизі в Україні та інших країнах. Визначено новітні криміналістичні методи дослідження доказів, опис яких міститься у відкритих джерелах і які є перспективними для використання в Україні, а саме: дослідження наркотичних матеріалів, вибухових, хімічних і біологічних речовин на рівні атомів і молекул (нанотехнології); ідентифікація осіб та встановлення її віку за повним набором білків, які виробляє організм людини; визначення часу смерті потерпілого за низкою маркерів (рН крові, холестерин, натрій, калій та ін.); визначення характеристик особи (вік, колір шкіри, очей і волосся, вік) за ДНК та ін
Mobbing and bossing in the military unit: causes and ways to overcome
No full textСтаття присвячена дослідженню проблеми мобінгу та босингу у військових колективах, їхньому впливу на морально-психологічний стан військовослужбовців і ефективність виконання службових обов’язків. Розглянуто законодавче регулювання цього явища в Україні, його особливості у військовому середовищі, а також основні причини виникнення та наслідки. Запропоновано шляхи вдосконалення правових механізмів запобігання та протидії мобінгу у військових формуваннях, зокрема і створення внутрішніх комісій, посилення контролю за дотриманням прав військовослужбовців і вжиття превентивних заходів
Технологізація криміналістики і судової експертизи : сутність і роль у судочинстві
Full text linkДосліджено різні підходи науковців до визначення термінів «технологізація», «технологія», «криміналістична технологія», «технологізація криміналістики», «технологічний підхід» та їх взаємозв'язки. Доведено, що основу технологізації процесів розслідування злочинів становлять принципи формалізації та типізації, алгоритмізації, ситуаційності, етапності та планомірності.
Авторкою обгрунтовано, що термін «технологізація» щодо криміналістики і судової експертизи можна розглядати на двох рівнях: на теоретичному та практичному. Технологізацією криміналістики на теоретичному рівні є розроблення теоретичних, нормативно-правових і організаційних засад використання системи типових криміналістичних (в т.ч. – експертних) технологій, які грунтуються на загальних положеннях криміналістичної техніки, криміналістичної тактики, криміналістичної методики та експертології. Технологізація криміналістики на практичному рівні заснована на діяльнісному підході і є застосуванням науково обгрунтованої системи послідовних дій, спрямованих на оптимізацію процесів вирішення тактичних і стратегічних завдань розслідування правопорушень (судового розгляду), підвищення ефективності проведення тактичних операцій та слідчих (судових) дій, а також – поліпшення якості і об'єктивності висновків судових експертів
Legal support for social and legal protection of military personnel and their families
Full text linkУ статті розглядається актуальна проблема правового забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей в Україні. Автор аналізує чинне законодавство, що регулює дане питання, висвітлює основні права та гарантії, передбачені для цієї категорії громадян. Особлива увага приділяється проблемним аспектам реалізації правових норм на практиці та шляхам їх вирішення.У роботі підкреслюється важливість ефективного функціонування системи соціального захисту військовослужбовців, яка включає в себе забезпечення належних умов проходження служби, надання пільг та компенсацій, медичне обслуговування, пенсійне забезпечення тощо. Автор зазначає, що держава повинна гарантувати військовослужбовцям та членам їх сімей гідний рівень життя, адекватний їхньому внеску у захист Вітчизни. Стаття містить аналіз міжнародного досвіду у сфері соціального захисту військовослужбовців та можливості його імплементації в українських реаліях. Наголошується на необхідності вдосконалення нормативно-правової бази, посилення контролю за дотриманням прав та гарантій військовослужбовців, а також підвищення рівня правової культури та обізнаності серед самих військових та членів їх родин.У висновках автор підсумовує, що ефективне правове забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей є запорукою підтримки високого морально-психологічного стану армії, зміцнення обороноздатності держави та забезпечення національної безпеки України. Подальші дослідження в цій сфері сприятимуть пошуку оптимальних шляхів вирішення існуючих проблем та вдосконаленню системи соціального захисту військових. Зокрема, перспективними напрямками можуть стати вивчення та адаптація передового міжнародного досвіду в цій галузі, розробка інноваційних підходів до надання соціальних послуг військовослужбовцям та членам їх сімей, а також поглиблений аналіз ефективності існуючих механізмів правового захисту. Важливим завданням також є посилення співпраці між науковцями, державними органами, громадськими організаціями та самими військовослужбовцями з метою вироблення консолідованої позиції щодо напрямків реформування системи соціального і правового захисту військових
Application of the Constitution of Ukraine by courts in the ad-ministration of justice
No full textАктуальність теми дослідження пов’язана із тим, що зробивши норми Конституції реально діючим правом та нормами прямої дії, конституцієдавець у 1996 році сприяв істотному поштовху як для наукових досліджень, так і для розвитку безпосередньої правозастосовної практики. Вагомим кроком стало ухвалення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Водночас до нині відповідна еволюція у цьому відношенні продовжує свій рух, виявляючи як позитивні та негативні риси існуючих підходів, а також формуючи нові виклики для доктрини і практики. Центральним питанням є адекватність і відповідність української моделі прямої дії норм Конституції тим підходах, які існують в зарубіжних країнах, головним чином, європейських. Адже саме європейська інтеграція є тим стимулом, щоб вивчати, запозичувати і використовувати досвід країн-членів ЄС. Ми маємо розуміти як суди застосовують конституцію, чи дійсно всі норми конституції все ж повинні мати пряму дію і чи справді нинішнє формулювання ч. 3 ст. 8 Конституції України підлягає коригуванню або можливо якомусь звужувальному тлумаченню.
Крім того, реформа процесуального законодавства, яка надала у 2017 році право судам не застосовувати положення законів і інших актів, а застосовувати норми Конституції як норми прямої дії, і по нині залишається досить неоднозначною. Ми маємо певний прогрес у застосуванні Конституції, про що свідчать численні рішен-ня, в яких відбувалося таке застосування Конституції. Водночас існує серйозна теоретична і доктринальна проблема, що полягає у взаємодії між Конституційним Судом України (далі – КСУ) як органом конституційної юрисдикції і судами. Така взаємодія видається явно недостатньою, адже існує лише можливість обґрунтувати суперечність Конституції і положення іншого нормативно-правового акта, про існування якої зробив висновок суд, застосувавши норми Конституції як норми прямої дії, і звернутися із таким обґрунтуванням до Верховного Суду, який потенційно мо-же звернутися із конституційним поданням до КСУ.
Робота є комплексним дослідженням конституційно-правового спрямування, що присвячена застосуванню Конституції України при здійсненні правосуддя, в якому: з’ясовано сутність вищої юридичної сили (юридичного верховенства) як юридичної властивості конституції та роль судової влади у її забезпеченні; здійсне-но компаративний аналіз застосування норм конституції судами як прояву верхо-венства конституції; сформульовано перелік основних концепцій і форм застосуван-ня судами Конституції України; з’ясовано особливості відсутності законодавчого регулювання як однієї з форм застосування судами Конституції України; надано характеристику незастосування закону з мотивів його суперечності Конституції України; з’ясовано специфіку конформного тлумачення законодавства судами в узго-дженому з Конституцією України значенні.
Дослідження складається з 2-х розділів, що присвячені теорії верховенства конституції, зарубіжному досвіду регулювання застосування конституції судами, характеристиці основних форм застосування судами Конституції (відсутність законодавчого регулювання, суперечність нормативно-правового акта Конституції України, конформне (узгоджене з Конституцією) тлумачення законодавства.
Виокремлено перелік найбільш типових форм (випадків), в яких відбувається застосування Конституції України судами при здійснені правосуддя, до яких належить: 1) застосування Конституції у випадку відсутності законодавчого регулювання; 2) застосування Конституції у випадку суперечності закону чи іншого акта Кон-ституції; 3) конформне тлумачення судами законодавства при його застосуванні в узгодженому з Конституцією України значенні. Окремою (факультативною) формою, яка не знайшла свого належного вираження на практиці, є визнання неконституційним судами актів органів державної влади (центральних і місцевих) і актів органів місцевого самоврядування.
Запропоновано не розглядати використання практики КСУ саме в контексті за-стосування Конституції України судами як самостійну форму такого застосування, оскільки: 1) таке застосування здійснюється шляхом опосередкування застосування Конституції через позиції КСУ, тобто суди не формують власного підходу, а лише можуть застосувати позиції КСУ до конкретних умов; 2) таке застосування відбувається власне в рамках інших названим вище форм.
Комплексно розроблено перелік концепцій, у зв’язку із якими здійснюється за-стосування Конституції судами, а саме: пряма дія норм Конституції, горизонтальний ефект норм Конституції, теорія вичерпних або прихованих повноважень вищих органів влади, теорія конституційних принципів.
Обґрунтована ідея щодо відходу від розуміння прямої дії рішень КСУ, а також від їх самовиконуваності на користь розвитку ідеї обов’язковості рішень КСУ (і відповідно саме орієнтації на них судів шляхом прямих посилань, проте не власне виконання як такого). Натомість виконання слід пов’язувати лише з тими випадками, коли сам КСУ встановив відповідний порядок, оскільки саме це передбачено сьогодні в законі.
Удосконалено пропозицію з метою врахування зарубіжного досвіду в майбут-ньому звузити текстуальну формулу ч. 3 ст. 8 Конституції України щодо прямої дії норм до такої прямої дії щодо власне конституційних прав людини (або принаймні відкоригувати існуючу практику тлумачення ч. 3 ст. 8 Конституції в бік звужуваль-ного підходу), а також ідею щодо закріплення спеціального застереження в розділі про права людини (ІІ розділ Конституції України), де вказати, що на соціальні права не поширюється принцип прямої дії і вони можуть діяти лише в рамках ухвалених законів, а також розгляд соціальних прав саме як соціальних цілей (принципів).
Удосконалено підхід, за яким тимчасово (до запровадження у перспективі по-переднього запиту до КСУ) слід забезпечити можливість незастосування закону чи іншого акта (його окремого положення) на практиці у випадку доходження судом висновку про його суперечність Конституції, у тому числі шляхом уніфікації всіх процесуальних законів і у зв’язку із цим внести відповідні зміни до КПК (і КУпАП) і виправити цей недолік. Чинні формулювання КПК (і КУпАП) відрізняються від КАС (ч. 4 ст. 7), ЦПК (ч. 6 ст. 10) і ГПК (ч. 6 ст. 11), але загальна ідея і підхід щодо можливості застосування норм Конституції має бути один для всіх процесуальних галузей.
Набули подальшого розвитку положення щодо необхідності запровадження в Україні моделі доступу судів до Конституційного Суду із попереднім запитом щодо оцінки конституційності законів і інших актів, на які поширюється юрисдикція КСУ, шляхом внесення змін до Конституції України і розширення кола суб’єктів звернення до КСУ.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки, про-позиції, рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – при дослідженні складних теоретичних доктрина-льних питань прямої дії норм Конституції України, горизонтального ефекту Конституції, інших концепцій застосування Конституції судами;
– у правотворчості – при розробці і вдосконаленні законопроєктів про внесен-ня змін до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу Укра-їни, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адмініс-тративні правопорушення, Закону України «Про Конституційний Суд України», проєктів інших законів (наприклад, «Про конституційну процедуру»), які зачіпають питання застосування Конституції України судами, проєктів інших законів («Про місцеві референдуми», «Про мирні зібрання» тощо);
– у практичній діяльності – при здійсненні безпосередньо судочинства судами, в рамках підвищення кваліфікації суддів, адвокатів, прокурорів, державних службо-вців, проведенні консультацій, тренінгів, семінарів щодо застосування Конституції України;
– у навчальному процесі – при розробці підручників, посібників, навчально-методичних праць із дисциплін «Конституційне право», «Конституційне право України», «Публічне право:сучасні доктрини в судовій та правозастосовній практиці», «Права і свободи людини і громадянина», «Теорія і практика конституційного судочинства», а також безпосередньо при здійсненні освітнього процесу у ЗВО, що готують правників, тобто власне при викладанні згаданих дисциплін студентам і курсантам таких закладів вищої освіти
Legal regulation of mobilization training and mobilization
Full text linkУ статті розглядається правове регулювання мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, наголошується на її значенні у забезпеченні національної безпеки та обороноздатності. Досліджено конституційну базу та основні законодавчі і нормативно-правові акти, що регулюють і регламентують процес мобілізації. Зокрема, розкрито зміст закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", аналізуються положення Конституції України щодо захисту Вітчизни як конституційного обов'язу громадян, а також взаємозв'язок національного законодавства з міжнародними нормами у сфері безпеки. Крім того, в статті детально висвітлено етапи мобілізаційної підготовки, включаючи заходи з удосконалення кадрового резерву, організацію навчань, підготовку військовослужбовців, а також механізми залучення громадянського суспільства до забезпечення оборонних потреб держави. У статті підкреслюється, що лише завдяки цілісній та адаптивній мобілізаційній політиці держава зможе ефективно реагувати на загрози й виклики, що постають у сучасному геополітичному контексті. Наголошується на важливості постійної адаптації українського законодавства до нових умов ведення воєнних дій, гібридних загроз та технологічного розвитку. Висвітлено необхідність посилення міжнародної співпраці у сфері оборонного планування та обміну досвідом для підвищення стійкості держави до зовнішніх загроз. Пропонується створення національної концепції мобілізаційної готовності, яка б відповідала стандартам НАТО, із чітко визначеними механізмами моніторингу, оцінки ефективності заходів мобілізації, а також взаємодії з партнерами по безпеці на міжнародному рівні. Отримані результати свідчать про те, що ефективна мобілізаційна підготовка потребує комплесних заходів, адекватного фінансування та широкого залучення громадськості до процесів формування оборонної політики. Таким чином, представлений матеріал дає глибоке розуміння сучасного стану, проблем та перспектив мобілізаційного законодавства України
Сучасний стан і перспективи технологізації криміналістики та судової експертизи
Full text linkДосліджено досвід криміналістів і судових експертів США, Нідерландів, Німеччини, Великої Британії, Словакії, Японії, Об'єднаних Арабських Еміратів та ін. країн у розробці і ефективному використанні новітніх цифрових технологій дослідження холодної і вогнепальної зброї, ліків та біопрепаратів, хімічних речовин, слідів рук та різних виділень тіла людини, крові та ін. доказів. Визначено закордонні відкриті інформаційні ресурси, які є перспективними для використання в криміналістичній діяльності в Україні. Задля інтеграції української науки у світові системи пошуку науково-технічної інформації надано рекомендації щодо необхідності уніфікації метаданих файлів, упорядкування протоколу їх передавання, погодження питань відкритої ліцензії на результати наукових досліджень, удосконалення системи захисту авторського права в умовах відкритої науки та ін
Право у добу цифрових фінансів
Full text linkУ збірнику представлено тези доповідей науковців, викладачів, юристів-практиків, молодих учених, аспірантів і студентів, що взяли участь у науково-практичній конференції. Відображено широкий спектр тематики наукових досліджень, які проводяться в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого та Закладі вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая