Yaroslav Mudryi National Law University
Repository of the Yaroslav Mudryi National Law UniversityNot a member yet
19735 research outputs found
Sort by
СБУ в умовах війни в Україні: сучасні реалії та інноваційні стратегії забезпечення національної безпеки
Get PDFУ збірнику представлено матеріали міжнародної науково-практичної конференції 4-5 липня 2024 року, присвяченої обговоренню та вирішенню низки проблемних питань, пов’язаних з сучасними реаліями та інноваційними стратегіями забезпечення національної безпеки України в умовах триваючої війни. Зокрема тези виступів стосуються імплемента-
ції норм міжнародного гуманітарного права як контексту ефективного розслідування особливо небезпечних злочинів; сучасної парадигми контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності; посилення спроможностей СБУ з розслідування злочинів, пов’язаних з розповсюдженням та застосуванням радіаційної, хімічної, біологічної та ядерної зброї;
особливостям суспільно небезпечних посягань на інформаційну безпеку держави, зокрема сучасних умов розслідування та протидії; стану, викликів та майбутнього аналітичної розвідувальної діяльності.
Видання адресоване співробітникам практичних підрозділів СБУ, працівникам прокуратури, суду, науковим працівникам, аспірантам, викладачам закладів вищої юридичної освіти (факультетів ЗВО), а також іншим особам, до предмету зацікавленості яких відносяться порушені теми
Щодо поняття військового майна як предмета військових кримінальних правопорушень
Get PDFУ тезах розкрито загальні і спеціальні ознаки та надано авторське визначення поняття військового майна як предмета військових кримінальних правопорушень
Legal aspects of gender equality in the security sector achievements and challenges for the future
Get PDFGender equality is a critical component of the security sector and a top social justice priority. Significant progress has been made in recent years in implementing legal norms to ensure equal opportunities for men and women in this important area. The introduction of a gender-sensitive approach in security sector curricula and training strategies is one of the most important achievements. This includes addressing gender aspects of military operations, women's participation in peacekeeping missions and their representation in governance.
However, there are challenges for the future that require our attention and action. First, it is important to continue to support and expand legal mechanisms that guarantee equal conditions for career development and promotion for women in the security sector.
To address issues of gender-based violence and harassment in the military, clear procedures must be established for responding to such cases, and support for victims and accountability for perpetrators must be ensured.
Creating an enabling environment where everyone, regardless of gender, has equal opportunities and can freely realize their professional potential it is also necessary.
Ukraine will overcome the challenges on its path to stability and security. Gender equality in the security sector is not only a matter of justice but also a strategically important aspect, that will significantly improve the sector's capacity and effectiveness
Теоретико-прикладні проблеми діяльності військових адміністрацій в Україні
Get PDFДосліджується історичні передумови виникнення збройного (воєнного) конфлікту між російською федерацією та Україною у 2014 році, який розпочався з окупації Автономної Республіки Крим та частково території Донецької та Луганської областей і продовжується на даний час з 24 лютого 2022 року у формі повномасштабної збройної агресії, що становить загрозу національній безпеці України. Автор аналізує національне законодавство України у сфері правового регулювання діяльності тимчасових державних органів – військових адміністрацій, яке було чинним до 2014 року, та вказує, що у вказаний період не було унормовано порядку створення та організації діяльності і визначення їх повноважень. Зазначається, що існуюча в Україні до 2014 року структура та організація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування виявилися неефективними для запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян під час воєнного стану. Звертається увага на існуючі відмінності між військовими адміністраціями різних рівнів (обласних, районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів) і виокремлюються критерії цих відмінностей. Вказується, що розуміння зазначених відмінностей сприятиме відновленню і забезпеченню діяльності та стійкості органів системи публічного адміністрування в умовах реального збройного конфлікту та правового режиму воєнного часу. Наголошується на окремих проблемних питаннях у сфері нормативно-правового регулювання діяльності військових адміністрацій, зокрема, вказується на наявність у відповідному законодавстві неактуальних норм, що не відповідають сучасним реаліям, та необхідність їх визнання такими, що втратили чинність, на потребу у внесенні змін до законодавства щодо комплектування військових адміністрацій у прикордонних регіонах та у регіонах, де ведуться бойові дії, виключно військовослужбовцями, а також термінової розробки і затвердження необхідних підзаконних нормативно-правових актів для реалізації вимог відповідних законодавчих актів у цій сфері. Робиться висновок, що забезпечення належної організації і діяльності військових адміністрацій під час правового режиму воєнного стану є необхідною умовою стабільності здійснення публічного управління у відповідних регіонах, на території яких ведуться (або потенційно можуть вестися) бойові дії
Світоглядний сенс сучасної війни: соціогуманітарні аспекти
Get PDFМонографію присвячено комплексному міждисциплінарному дослідженню феномену сучасної війни в онтологічному, культурно-історичному, структурно-функціональному, аксіологічному вимірах. На системній основі поєднані різнорівневі методологічні підходи до дослідження основних аспектів збройного протиборства, функціонування суспільства в умовах війни. У фокусі особливої уваги ‒ вивчення й узагальнення досвіду російсько-української війни. Сутність ключових категорій безпекової сфери досліджується крізь призму як класичних, так і некласичних філософських парадигм.
Монографія розрахована на науковців, викладачів, здобувачів вищої освіти, військовослужбовців і державних службовців, усіх, хто цікавиться проблемами еволюції форм і методів сучасного збройного протиборства у соціогуманітарному контексті
Законодавчі ініціативи щодо уточнення обставин, що виключають кримінальну протиправність (ст. 43 КК України)
No full textOrganisational and legal bases of the free legal aid provision system management
No full textДисертацію присвячено вивченню проблематики організаційно-правових засад управління системою надання безоплатної правничої допомоги (далі – БПД).
Зазначено, що теоретичним підґрунтям роботи стали наукові праці таких науковців як В. Авер’янов, О. Бандурка, А. Бежевець, Є. Бова, І. Бойко, Ю. Битяк, Т. Вільчик, В. Гаращук, В. Гончаренко, Т. Коломоєць, О. Мартовицька, Л. Москвич, В. Нагаєв. Досліджували проблематику правового регулювання організаційно-правових засад управління системою надання безоплатної правничої допомоги Є. Дуліба, О. Зима, А. Іванцова, Д. Сакун, В. Сахнюк, О. Соловйова, М. Стаматіна, Ю. Шрамко, І. Яковюк та інші.
Встановлено, що управління системою надання БПД в Україні представляє собою складну, комплексну систему, в якій суб’єкти тісно взаємодіють між собою і спрямовують свої зусилля та ресурси на отримання населенням якісної безоплатної правничої допомоги.
Виокремлено властивості системи надання БПД як об’єкта управлінського впливу: багатоманітний суб’єктний склад; інституційний механізм має внутрішню структуру; реагування на запити суспільства та гнучкість до нових викликів; мобільність і дистанційність; суб’єкти управління виконують різні функції; працівники мають високий рівень професіоналізму.
Визначено, що правове регулювання управління системою надання БПД здійснюється низкою нормативних актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, органів місцевого самоврядування тощо. Конституцією України закладено основні засади такого регулювання через закріплення права кожного на професійну правничу допомогу і надання її безоплатно у випадках, передбачених законом. Серед міжнародних актів у системі законодавства системи БПД важлива роль відведена Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Білій книзі Європейського врядування, Загальній декларації прав людини 1948 року та Міжнародному пакту про громадянські і політичні права 1966 року. Важливий регулюючий вплив на систему БПД здійснюють Закони України «Про безоплатну правничу допомогу», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про медіацію», а також підзаконні акти – укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства юстиції України, Координаційного центру з надання правничої допомоги, за допомогою яких встановлюють механізми реалізації положень щодо управління системою БПД.
Окреслено перелік принципів управління системою надання БПД, зокрема, верховенство права, законність, забезпечення доступності та якості БПД, гарантованого державного фінансування, взаємодії суб’єктів надання БПД. Спеціальними в управлінні системою БПД визначено принципи належного урядування та належного (доброго) адміністрування, серед яких вагоме значення має підзвітність, відкритість та прозорість (транспарентність), незалежність.
Встановлено, що цілями управління системою надання БПД є забезпечення надання оперативної, доступної, якісної БПД; створення належних умов для ефективної реалізації громадянами права на БПД; забезпечення ефективної та незалежної інституційної системи надання БПД; залучення громадян до відкритого обговорення проблемних питань, врахування їхньої думки та пропозицій тощо. Завданнями управління системою надання БПД визначено вдосконалення стандартів надання БПД, системи моніторингу та контролю за наданням БПД; створення ефективної системи доступу до БПД; покращення та посилення взаємодії між інституціями в системі надання БПД; модернізацію та цифровізацію системи надання БПД.
Поділено функції управління системою БПД на загальні (планування, організація, прогнозування, контроль), спеціальні (звітування, фінансування та аналітика цільового використання бюджетних коштів, забезпечення кадровим потенціалом), допоміжні (матеріально-технічне обслуговування управлінської діяльності, інформаційно-аналітичний супровід, економіко-правове забезпечення органів управління, діловодство тощо).
Визначено інституційну основу управління системою БПД: 1) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України); 2) спеціальний орган – Координаційний центр з надання правничої допомоги як окрема одиниця управлінської ієрархії системи надання БПД; 3) міжрегіональні центри з надання БПД як територіальні відділення Координаційного центру; 4) органи нагляду, моніторингу та контролю за якістю надання БПД; 5) органи місцевого самоврядування.
Доведено, що правопросвітництво є важливим напрямком діяльності суб’єктів управління системою надання БПД, який охоплює значний спектр роботи з населенням, здійснюється суб’єктами управління системи надання безоплатної правничої допомоги на всіх рівнях управлінського впливу; функцію правопросвітництва покладено на центри з надання БПД, бюро правничої допомоги, Координаційний центр з надання правничої допомоги.
Окреслено форми управління в системі безоплатної правничої допомоги. Правовими формами визначено: видання нормативних актів (Кабінет Міністрів України видає постанови, Міністерство юстиції України і Координаційний центр – накази); прийняття індивідуальних актів. Акцентовано, що особливою правовою формою управління є укладення Міністерством юстиції України та Координаційним центром з надання правничої допомоги меморандумів про співпрацю та угод. До неправових форм управління системою БПД віднесено проведення організаційних заходів та здійснення матеріально-технічних операцій.
Виокремлені моделі надання безоплатної правничої допомоги: «pro bono», кoнтрaктнa модель (judicare), надання безоплатної правничої допомоги публічним (громадським) захисником, модель «еx оfficio». Доведено, що в українській системі управління БПД доцільно застосовувати змішану модель надання БПД, оскільки така модель поєднує в собі як модель «judicare», так і модель «громадського захисника», що забезпечує наявність певної «здорової» конкуренції між практикуючими адвокатами та громадськими захисниками (юристами), які надають правничу допомогу на безоплатній основі в державних установах.
Доведено необхідність створення Єдиного реєстру надання безоплатної правничої допомоги, аналог якого функціонує в Естонській Республіці та Республіці Болгарія, з віднесенням компетенції з його адміністрування до Координаційного центру з надання правничої допомоги, що значно спростить ведення суб’єктами, уповноваженими на надання правничої допомоги, документування, звітності, аналітики, а також зменшить час на уточнення організаційних питань, які виникають під час прийняття рішення про надання БПД.
Встановлено, що до основних завдань параюристів належать: надання громадянам необхідної інформації у простий і зрозумілий спосіб, підвищення правової обізнаності населення, співпраця з центрами з надання БПД і проведення правоосвітніх заходів, співпраця з громадськими організаціями у сфері посилення правової спроможності громад.
Запропоновано розроблення в розділі «Послуги» застосунку «Дія» можливості подачі звернення для отримання послуги з надання БПД, що підвищить оперативність, доступність, мобільність і гнучкість системи адміністрування та звітності за результатами опитування щодо якості отриманих послуг, спростить процедуру моніторингу якості наданих послуг, позитивно вплине на оптимізацію використання бюджетних коштів на матеріально-технічні ресурси обробки інформації.
Обґрунтовано доцільність запровадження для осіб, якими було використано всі національні засоби правового захисту у справі, для звернення до міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, можливості надання такої допомоги на безоплатній основі через доступ до БПД.
Доведено необхідність поширення дії Закону України «Про адміністративну процедуру» на відносини щодо доступу до БПД. Констатовано, що рішення про надання та про відмову в наданні безоплатної правничої допомоги слід вважати адміністративними актами, оскільки їм властиві всі його ознаки – юридична природа, односторонність прийняття, зовнішня дія, спрямованість на реалізацію прав особи, дотичність до сфери публічного адміністрування.
Надані пропозиції щодо вдосконалення законодавства про безоплатну правничу допомогу щодо внесення законодавчих змін до Закону Україну «Про безоплатну правничу допомогу» та доповнення його окремим розділом «Здійснення медіації», а також ст. 6 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» частиною другою такого змісту: «Прийняття, набуття чинності, оскарження адміністративних актів у сфері надання безоплатної правничої допомоги здійснюється на підставі Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом»; щодо реформування системи безоплатної правничої допомоги та розроблення Єдиного реєстру надання БПД; щодо розроблення в розділі «Послуги» застосунку «Дія» можливості подачі звернення для отримання послуги з надання БПД
Інформаційно-цифровий континуум як соціокультурний феномен: до проблеми концептуалізації
Get PDFПоказано, що цифрове середовище значною мірою зумовлює зміни в соціальній комунікації, поширенні інформації та знання, формуванні аксіологічних структур соціальних груп, самоідентифікації особистості тощо. Обґрунтовується, що широта поширення цифрового інформаційного простору та глибина його проникнення у повсякденність визначили необхідність уточнення категоріального апарату для його позначення й дослідження. Запропоновано категорію “інформаційно-цифровий континуум” для позначення усієї множини наявних цифрових пристроїв і феноменів цифрової культури, об’єднаних єдиною основою