Yaroslav Mudryi National Law University
Repository of the Yaroslav Mudryi National Law UniversityNot a member yet
19735 research outputs found
Sort by
Ринкові трансформації розвитку земельних відносин (досвід Канади та Шотландії)
No full textРозвиток земельних відносин сьогодні залишається одним із найважливіших завдань України. Пріоритетними напрямами розвитку таких відносин є створення умов для включення землі до господарського обігу та регулювання земельних відносин у поєднанні зі збільшенням доходів бюджетів усіх рівнів від використання землі.
У сучасних умовах земельна політика розвинених країн створює механізми регулювання ринку земель із багатогранним соціально-економічним змістом. Цей складний процес супроводжується реформуванням земельних відносин. Ефективність управління земельними ресурсами забезпечує розвиток ринку земель. Дискусії щодо створення повноцінного земельного ринку в Україні ведуться й донині. Аналіз закордонного досвіду дозволить трансформувати земельні відносини в Україні.
Природні ресурси різноманітні, але земля стає дедалі більш цінним ресурсом для більшості країн. Вони намагаються досягти високих показників економічного зростання, яке, у свою чергу, пов’язане з освоєнням та розробкою земельних ресурсів. Нерідко виявляється, що таке «освоєння» пов’язане із захопленням мільйона гектарів сільськогосподарських земель багатими корпораціями або навіть іноземними державами. Позбавлення прав на землю претендує на статус найвідомішої і водночас мало дослідженої форми позбавлення прав не тільки в сучасній літературі, присвяченій «захопленню земель», а й загалом у класичній теорії. У статті розглянуто чинники, що сприяють «захопленню земель». Проаналізовано глобальні фактори, що зумовлюють аналогічні процеси в Канаді та Шотландії, сучасні наслідки, визначено майбутні ризики. Встановлено, що чинники «захоплення земель» сільськогосподарського призначення мають різну природу. Це і значна цінова диференціація на ринку землі, і зростання інвестиційної привабливості сільськогосподарських земель, наслідки здійснення приватизації та консолідації земель. Показано провідну роль держави у процесі інвестування та наявність стратегії щодо поширення впливу розглянутих країн, яка реалізується паралельно зі скупкою земель
Правовий режим Дія Сіті: деякі питання в контексті оподаткування
Get PDFУ представленій публікації автором зосереджено увагу на регулюванні правового режиму Дія Сіті. Розкрито організаційні вимоги, наявність яких дозволяє резидентам Дія Сіті мати відповідні переваги, зокрема, у сфері оподаткування. Підкреслено, що особливості оподаткування резидента Дія Сіті стосуються податку на прибуток або податку на виведений капітал (податку на прибуток на особливих умовах). Наголошено на тому, що така альтернатива загального підходу до сплати податку на прибуток реально дозволяє зменшити податкове навантаження. Констатовано, що податок на виведений капітал є новим платежем для України й існуючий механізм його реалізації потребує подальшої деталізації й додаткових роз’яснень для платників податків з боку податкових органів
Деякі аспекти співвідношення норм Податкового кодексу України і Закону України «Про адміністративну процедуру»
Get PDFУ роботі розглянуто співвідношення норм Податкового кодексу України і Закону України «Про адміністративну процедуру». Особливу увагу приділено можливості застосування норм останнього в контексті податкових правовідносин. Авторка доходить висновку, що в законодавчих ініціативах не передбачено змін до ПК України, що свідчить про доцільність збереження автономності податкового регулювання
Бюджетні виклики у період воєнного стану в Україні
Get PDFАвторка виділяє окремі ключові особливості бюджетної політики в умовах воєнного стану, серед яких: пріоритетне фінансування оборонної сфери, активне залучення зовнішніх джерел (грантів та позик) для фінансування дефіциту державного бюджету, постійне оновлення орієнтирів бюджетної політики, випуск та розповсюдження військових облігацій, скорочення бюджетних видатків тощо. На підставі аналізу чинного законодавства авторка визначає особливості випуску та розповсюдження військових облігацій
Адміністрування плати за землю в Україні: системні проблеми та шляхи їх вирішення
Get PDFПроаналізовано законодавчі проблеми механізму адміністрування плати за землю, а саме: неефективна координація між органами місцевого самоврядування, контролюючими органами та платниками податків; прогалини у процедурі оновлення нормативної грошової оцінки; питання обміну інформацією між реєстрами. Позначено на потребу інтеграції відомостей Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та податкових органів, законодавче встановлення чітких термінів і відповідальності за оновлення інформації у відповідних реєстрах; автоматизації процесів адміністрування
Information security and counter-intelligence activities of the units of the State border guard service of Ukraine
Get PDFУ статті досліджено теоретико-методологічні, правові та практичні аспекти забезпечення інформаційної безпеки та здійснення контррозвідувальної діяльності підрозділами Державної прикордонної служби України (надалі – ДПСУ) в умовах сучасних гібридних загроз та збройної агресії Російської Федерації. Проаналізовано еволюцію інформаційних загроз національній безпеці України, особливості їх трансформації в контексті геополітичних викликів та воєнно-політичної обстановки на східних кордонах держави.
Розкрито концептуальні засади інформаційної безпеки прикордонного відомства, визначено її місце та роль у загальній системі забезпечення національної безпеки України. Детально досліджено специфіку інформаційно-психологічного впливу противника, механізми деструктивних інформаційних кампаній, способи здійснення кібернетичних атак та розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб іноземних держав у прикордонному просторі
Causation in Tort Law
No full textДисертацію присвячено проблемі причинного зв’язку в деліктному праві.
Мета роботи – розробка концепції причинного зв’язку, заснованої на методологічному фундаменті правового реалізму (прагматизму) з урахуванням постмодерної епістемології та обмеженості пізнання в рамках судового процесу.
У роботі продемонстровано, що вимога причинно-наслідкового зв’язку зумовлена цілями деліктного права. З одного боку, вона викликана тим, що деліктне право є інтитуціоналізацією корективної справедливості, мета якої – відновити status quo, порушений протиправною взаємодією між двома сторонами.
На цьому рівні вимога причинного зв’язку є ланкою, що сполучає винне діяння і шкоду в єдиний деліктний інцидент і обґрунтовує адресність заходів деліктної відповідальності. З іншого боку, вимога причинного зв’язку продиктована метою мінімізації втрат суспільного добробуту через досягнення оптимального балансу між вартістю шкоди і витратами на запобігання шкоді.
Доведено, що конфігурація формули делікту має залежати від підстави атрибуції шкоди. Якщо підставою атрибуції (відповідальності) є вина, то формула включає: винне діяння, шкоду і причинний зв'язок між першим та другим. Якщо підставою атрибуції є особливо небезпечний характер діяльності, то формула має включати: небезпечну діяльність, шкоду і причинний зв'язок між першим та другим. Якщо підставою атрибуції є субститутивна відповідальність (відповідальність за чужі дії у вузькому смислі), то формула має включати: (а) особливий характер правовідносин між відповідачем і особою, за яку він відповідає, (б) винне діяння особи, за яку відповідач несе відповідальність, (в) шкоду і (г) причинний зв'язок між (а) і (б) та між (б) і (в).
Запропоновано бачення, згідно з яким дослідження судом юридично значимого причинного зв’язку для цілей вирішення деліктного позову включає два аспекти: фактологічний і нормативний. Фактологічний аспект передбачає висловлення описового (дескриптивного) судження про те, чи належить діяння відповідача до об’єктивно відстежуваної причинно-наслідкової послідовності, що завершилася завданням шкоди потерпілому. Нормативний аспект передбачає нормативну оцінку зв’язку між поведінкою відповідача і шкодою на предмет того, чи є такий зв'язок достатньо міцним, щоб виправдати покладання відповідальності за завдану шкоду на відповідача.
Обґрунтовано, що в рамках фактологічного аспекту відправною точкою є тест «якби не», відомий в континентальній традиції як conditio sine qua non. Цей тест дає валідні результати у переважній більшості справ. Однак оскільки тест постулює причинність через поняття необхідної умови, він дає хибно заперечний результат у випадках надлишкової причинності і дублювання шкоди. У цих випадках застосуванню підлягає тест NESS (необхідний елемент достатнього набору), згідно з яким певний чинник визнається причиною шкоди, якщо цей чинник є необхідним елементом множини чинників, у сукупності своїй достатньої для настання шкоди. Тест «якби не» є окремим проявом тесту NESS.
Аргументується, що нормативний аспект дослідження причинності має розпочинатися із критерію деліктизуючого ризику: відповідальність особи за наслідки своєї протиправної поведінки має бути обмежена лише тією шкодою, ризик завдання якої зробив цю поведінку протиправною. Відтак аргументується, що нормативний аспект дослідження причинності є аналітичним локусом, у рамках якого відбувається фінальна оцінка економічних ефектів деліктної відповідальності, пошук того, хто міг запобігти шкоді з найменшими витратами, а також вирішення колізій між двома суб’єктивними правами. В особливо складних справах мають враховуватися також і інші міркування правової політики. Вони спираються на уявлення про те, яких глобальних соціально-економічних результатів має досягати право, і яким чином вирішення конкретної деліктної справи сприятиме або перешкоджатиме досягненню таких результатів. При цьому значення віддаленості причинного зв’язку (шукане значення x, при якому особа відповідає за шкідливий наслідок Bn, якщо n ≤ x) є функцією вини: що тяжче скоєне зло, то ширше коло наслідків охоплюється діапазоном дії деліктного обов’язку відшкодування.
Доведено, що сам по собі той факт, що проміжною ланкою у причинному ланцюзі між діянням відповідача і шкодою потерпілого є вольове діяння людини (самого потерпілого чи третьої особи), ще не означає, що причинний ланцюг обривається і відповідач перестає бути відповідальним за шкоду. Питання про обривання ланцюга через нове діяння, що втрутилося, підлягає оцінці в кожному окремому випадку на основі усіх значимих обставин справи. Зокрема, надаючи оцінку віддаленості причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) оператора онлайн платформи і шкодою, яку заподіяв користувач цієї платформи, належить ураховувати насамперед ступінь контролю в руках оператора платформи. Для трансакційних платформ такий контроль виражається у впливі на істотні умови трансакцій, що укладаються за допомогою платформи; для медіа-платформ – у можливостях доступної, з огляду на розвиток технологій, контент-модерації. Обґрунтовано, що відповідальність оператора онлайн-платформи має наставати за невжиття проактивних дій в рамках контент-модерації, якщо виявлення незаконного контенту було технічно можливим і його можна було розумно очікувати від розсудливого оператора платформи, що діяв за аналогічних обстави
Legal regulation of tax benefits
No full textУ дисертації здійснено комплексне дослідження проблематики, що стосується правового регулювання такої податково-правової конструкції як податкові пільги. Розпочато вивчення центральної категорії цієї роботи з виокремлення загальних положень про податкові пільги, у рамках чого послідовно розглянуто правову природу податкових пільг, принципи їх встановлення, а також запропоновано класифікаційні критерії для поділу аналізованих феноменів на види. Після цього наукову увагу приділено аналізу нормативного порядку передбачення податкових пільг у законодавстві, зокрема, деталізовано процедуру встановлення податкових пільг на двох рівнях: державному та місцевому. Насамкінець дослідницький інтерес спрямовано на провадження співвідношення прав й обов’язків при застосуванні платниками податкових пільг.
Перш ніж перейти до окреслення правової природи податкових пільг, автором наведено визначення поняття «правова природа юридичного явища», згідно з чим запропоновано такий алгоритм наукового пошуку: спершу виділено загальні ознаки правових пільг, надалі зазначено особливості безпосередньо податкових пільг, згодом здійснено співвідношення останніх із подібними категоріями, серед яких: державна підтримка, державна допомога, податкові стимули, податкові преференції.
У результаті опрацювання позицій вчених сформовано перелік загальних ознак правових пільг, якими є: їх належність до допоміжних способів правового регулювання; їх установлення на рівні нормативно-правових актів, а не індивідуальних актів; неперсоніфікований характер, який проявляється у закріпленні умов для застосування пільг, яким має відповідати суб’єкт або характер його діяльності для того, щоб ними скористатись; механізм їх прояву, який полягає у встановленні додаткових, виняткових прав для суб’єктів, або повному чи частковому звільненні від виконання обов’язків; мета їх передбачення, що проявляється у: а) наявності суб’єктивних та/або об’єктивних чинників, які обтяжують правове становище суб’єктів або ускладнюють можливість ведення ними певної діяльності, б) усвідомлення необхідності введення покращених правових умов щодо окремих груп осіб або стосовно проваджуваної такими особами діяльності для досягнення поставлених цілей, що обумовлюють запровадження пільг.
Особливостями податкових пільг названо: 1) їх встановлення в межах конкретної системи законодавства; 2) їх передбачення на рівні податкового законодавства України; 3) проявляються у виконанні платником свого податкового обов’язку з урахуванням особливостей, зумовлених застосуванням пільг; 4) механізм їх дії полягає у звільненні платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку чи збору, або в установленні правообов’язку платника сплачувати податок чи збір у меншому розмірі; 5) надаються у формах, визначених законодавством; 6) є неперсоніфікованими й застосовуються за наявності передбачених законодавством підстав; 7) можуть установлюватися як по податкам, так і по зборам; 8) можуть передбачатись на постійній або на тимчасовій основі; 9) є факультативним елементом правового механізму податку.
На підставі здійснення співвідношення між податковими пільгами й іншими правовими категоріями визначено, що податкові пільги, маючи певні спільні риси з державною підтримкою, державною допомогою, податковими стимулами і податковими преференціями, є самостійним феноменом, що має особливості, за посередництвом яких і відбувається їх відокремлення. Водночас податкові пільги у межах указаних правових понять займають чільне місце, бо виступають: 1) формою державної допомоги, яка охоплює фінансовий (економічний) та організаційний складник державної підтримки; 2) позитивним податковим стимулом, що активізує правомірну поведінку платників; 3) одним із засобів реалізації податкових преференцій.
Перед розглядом конкретних принципів установлення податкових пільг, автором наведено визначення цього поняття. Так, згаданими принципами є змістовні й процедурні вимоги установчого характеру, спрямовані на впорядкування діяльності суб’єктів, уповноважених зазначені податкові преференції вводити, змінювати або ж скасовувати, систему яких складають відповідні загальні принципи права, що розкривають свій вплив через їх галузево орієнтований контекст, а також окремі принципи податкового права.
Зазначено, що систему принципів установлення податкових пільг складають: законність, юридична визначеність (її змістовний і процедурний аспекти), розумність, пропорційність, фіскальна достатність, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, економічність оподаткування, нейтральність оподаткування, стабільність (як процедурний аспект вияву принципу юридичної визначеності).
Запропоновано у новій редакції викласти пункт 25 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, який передбачає податкові пільги з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку для тих самозайнятих осіб, що були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Констатовано, що необхідність внесення відповідних змін випливає з наявності в означеному положенні Податкового кодексу України проявів порушення декількох принципів установлення податкових пільг, а саме юридичної визначеності, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, розумності.
Здійснено класифікацію податкових пільг за такими критеріями: 1) за формами надання; 2) за суб’єктами встановлення; 3) за підставами для надання; 4) за колом платників, які мають право на застосування пільги; 5) за напрямом використання коштів, вивільнених внаслідок надання податкових пільг; 6) за строком дії.
У ході здійснення аналізу положень Податкового кодексу України встановлено, що застосовувана в ньому конструкція «не є об’єктом оподаткування» не є податковою пільгою, оскільки у таких випадках деякі види доходів, майна, товарів, операцій тощо, чітко визначені цим Кодексом, знаходяться поза межами обов’язкового елементу податку – його об’єкта.
У контексті розгляду процедури встановлення податкових пільг на загальнодержавному рівні визначено, що ця процедура: є правовою (юридичною) процедурою, яка являється складовою частиною правового (юридичного) процесу; не виражає винятково податкову природу; є видом нормотворчості (законотворчістю) як процедури більш ширшого процесу правоутворення; передбачена нормами права, зокрема положеннями Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», а також здійснюється за наперед встановленим порядком дій; є владною діяльністю єдиного законодавчого органу – Верховної Ради України; виражається документально, тобто її результатом є прийняття закону України про внесення змін до Податкового кодексу України у частині введення, трансформації або скасування податкових пільг; у контексті строків введення в дію актів про встановлення податкових пільг має реалізовуватись з обов’язковим дотриманням принципу стабільності встановлення податкових пільг.
Обґрунтовано позицію, згідно з якою рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків, зборів, податкових пільг мають прийматись без дотримання спеціальної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». На підтримку цього наведено такі аргументи: 1) досліджувані рішення не є регуляторними актами; 2) Податковий кодекс України не містить посилання на Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у тому контексті, що з урахуванням останнього органи місцевого самоврядування мають приймати рішення з розглядуваних питань. Запропоновано доповнити п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України новим підпунктом такого змісту: «12.3.9. Сільські, селищні, міські ради приймають рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»».
Констатовано, що процедура встановлення податкових пільг на місцевому рівні складається зі стадій, серед яких виокремлено: 1) обов’язкові: а) підготовка проєкту рішення та включення відповідного питання до порядку денного сесії місцевої ради; б) обговорення питань порядку денного на пленарному засіданні місцевої ради; в) прийняття рішення місцевої ради шляхом голосування; г) підготовка та оприлюднення рішення місцевої ради; ґ) інформування про встановлені рішенням місцевої ради податкові пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів; 2) додаткова: а) звітування контролюючого органу перед органами місцевого самоврядування.
Відмічено, що визначальними складниками права на використання податкових пільг є: а) підстава, яка має бути характерна для платника або його діяльності, б) порядок застосування конкретної пільгової податкової преференції.
Запропоновано за формою нормативного передбачення ставки податку та збору в Податковому кодексі України, яка дає підстави ствердити, що податок або збір містить такий обов’язковий елемент як ставка, виділяти ставки: базову (основну) і граничну. Тобто Податковий кодекс України щодо конкретного податку або збору закріплює в обов’язковому порядку або базову (основну), або граничну ставку. Коли така ставка є передбаченою по конкретному податку та збору, разом із іншими обов’язковими елементами податку та збору, то вважається, що цей загальнообов’язковий платіж є встановленим.
Удосконалено підхід щодо класифікації ставок податку та збору за критерієм рівня податкового тиску на платника податків, у межах якого виділено ставки: а) базову (основну), б) знижену, в) підвищену. Саме ці три види ставок віддзеркалюють податковий тиск на платника, який може бути: загальним, послабленим, посиленим. Навіть якщо Податковий кодекс України щодо конкретного податку закріплює лише граничну ставку, тобто не визначає його базової (основної), зниженої або підвищеної ставки, безпосереднє визначення останніх відбувається у межах іншого нормативно-правового акта, яким є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про встановлення на території певної адміністративно-територіальної одиниці податку чи збору.
Практичне значення отриманих результатів проявляється в можливості їх використання у: нормотворенні – при оновленні податкового законодавства в частині правового регулювання податкових пільг; правозастосуванні – шляхом використання запропонованих підходів у адміністративній та судовій практиці вирішення питань, пов’язаних із оподаткуванням, зокрема, щодо встановлення й застосування податкових пільг; науково-дослідній сфері – для подальшого вивчення й удосконалення пільгового податкового впорядкування, яке має безпосередній вплив і на платників податків, і на суб’єктів, на користь яких стягуються податки та збори; освітньому процесі – з метою розробки навчально-методичних матеріалів, проведення лекційних і практичних занять, підвищення навчального інтересу здобувачів певного рівня освіти щодо податково-правової проблематики
Determination of the capabilities of the troops(forces) of the security and defense sector of Ukraine
Get PDFУ статті автор наголошує на важливості сектору безпеки і оборони в забезпеченні цлісності та недоторканості кордонів України, збереженні незалежності, в забезпечені права на існування української державності в цілому. Досліджує проблемні питання наукового і законодавчо-закріплених визначень таких понять як «спроможність», «спроможності складових сил безпеки і оборони», «планування на основі спроможностей». Задля повного та об’єктивного аналізу автор у статті досліджує праці вітчизняних науковців, національні законодавчі та нормативні акти, словники, а також іноземні праці закордонних колег. Вказує, що зважаючи на Євроатлантичний вектор, який обрала для себе Україна, імплементацію великої кількості стандартів Організації Північноатлантичного договору, вагому роль задля злагодженої співпраці з країнами-членами НАТО відіграє створення єдиного категоріально-понятійного катологу(словника) Україна– НАТО поняття та визначення у сфері безпеки та оборони. Аналізуючи такі нормативні акти, як: Закон України «Про національну безпеку України», Закон України «Про оборону України», Стратегічний оборонний бюлетень введений в дію Указом Президента України, постанову Кабінету Міністрів України «Порядок проведення оборонного огляду Міністерством оборони», наказ Міністерства оборони України «Порядок організації та здійснення оборонного планування в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та інших складових сил оборони» робить висновок, про відсутність єдиного законодавчо-закріпленого підходу до визначення та тлумачення досліджуваних понять. Автор вносить свої пропозиції щодо реформування, внесення змін та доповнень до вищезазначених нормативних актів, та пропонує своє бачення щодо визначення таких термінів як: «спроможності», «спромосжності складових сил безпеки та оборони», «планування на основі спроможностей». У висноках автор підсумовує результати свого дослідження та зосереджує увагу на необхідності подальшого наукового вивчення та розв’язання описаної у статті проблематики. Ключові слова: національна безпека, оборона України, сили безпеки і оборони, спроможності військ (сил), планування на основі спроможностей