Yaroslav Mudryi National Law University
Repository of the Yaroslav Mudryi National Law UniversityNot a member yet
19735 research outputs found
Sort by
Продовольча безпека: правові проблеми та шляхи їх вирішення
No full textСвітова продовольча безпека є однією з проблем, яка потребує швидкого вирішення, оскільки впливає на життя мільярдів людей по всьому світу. У статті розглядається ключові теоретичні аспекти світової продовольчої безпеки, зокрема причини її порушень, а також заходи, що вживаються для її подолання. Автори акцентують увагу на дискусійність поняття «продовольча безпека», яке полягає у різному його розумінні на національному та міжнародному рівнях.
У статті розкривається механізм міжнародного правового регулювання та цілі, які намагаються досягти міжнародна спільнота, з метою усунення бідності та голоду серед найбільш уразливих груп населення, проте авторами наголошується, що це не є довгостроковим вирішенням проблеми, а тому має бути дотриманий принцип самозабезпечення та справедливий доступ до стабільних поставок продовольства та розвитку сільського господарства в цих країнах. Тому саме за умов розвитку національної продовольчої безпеки кожної з країн підвищується світова безпека загалом.
Зосереджено увагу на проблемі конкуренції між світової продовольчої безпеки та продовольчою політикою окремих країн, а також розмежування цих концепцій. Автори приходять до висновку, що національна політика продовольчої безпеки не повинна перешкоджати досягненню цілям, які перед собою ставить світ, з метою забезпечення права кожної людини на доступ до продовольства.
Зазначається, що одним зі шляхів вирішення цієї глобальної проблеми є удосконалення міжнародного нормативно-правового регулювання через укладення міжнародної угоди про світову продовольчу безпеку, за яким держави-учасниці наділятимуться відповідними обов’язками щодо підтримання світової продовольчої безпеки та відповідальності у разі грубого порушення цієї угоди
Особливості викладання дисципліни “Методика роботи з особовим складом” для громадян України, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу в ВВНЗ та ВНП ЗВО: дискурс проблеми
No full textДуховно-ціннісний потенціал державницької ідеології: філософсько-правовий аналіз
Get PDFДосліджено сутнісні характеристики концепту «державницька ідеологія» у духовно-ціннісному вимірі. Доведено, що державницька ідеологія не є виключно політичним явищем, а являє собою феномен духовного розвитку Українського народу. Зазначається, що державницька ідеологія має уособлювати національну ідею та національні інтереси на сучасному етапі вітчизняного державотворення
The Constitution as an act of constituent power
No full textАктуальність теми пов’язана із необхідністю дослідження і розв’язання ряду доктринальних і практичних проблем, оскільки ідея подальшого конституційного реформування та навіть повного конституційного оновлення, без перебільшення, залишається, однією з ключових в сучасному правовому дискурсі. Саме тому ефективна її реалізація можлива тільки при ґрунтовному осмисленні природи конституції і доктрини установчої влади, що її породжує. Сьогодні особливим викликом є російська збройна агресія, що посягає на незмінюваний конституційний принцип, що був сформульований установчою владою у 1996 році, – принцип територіальної цілісності. Маємо також заборону на внесення змін до Конституції України в умовах воєнного стану, що введений з 24 лютого 2022 року. Ці виклики обумовлюють нашу особливу увагу до згаданих проблем і, на жаль, стримують поступальний конституційний розвиток України на шляху до євроінтеграції, курс на яку був конституціоналізований у 2019 році і який зараз активно впроваджується.
Дисертація присвячена розробці сучасної доктрини конституції як акта установчої влади, встановленню меж здійснення установчої влади, з’ясуванню специфіки реалізації доктрини конституції як акта установчої влади в Україні, а також наданню науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення процедури внесення змін до Конституції України і процедури прийняття нової Конституції України.
Дисертація є першим у науці конституційного права України комплексним науково-правовим дослідженням конституції як акта установчої влади, в якому: з’ясовано історичні аспекти формування конституцій; визначено дуалізм формального і матеріального значення конституції; окреслено характеристику конституції у формальному значенні; сформульовано сутність нормативності конституції і її реальності (онтологічну класифікацію конституцій); визначено способи легітимації конституції; з’ясовано сутність установчої влади та здійснено її класифікацію; визначчено сутність суверенної теорії установчої влади та ризики зловживання нею; надано характеристику постсуверенної парадигми установчої влади; виокремлено підходи до розмежування збереження конституційного континуїтету і конституційної революції; з’ясовано вплив багаторівневого конституціоналізму на трансформації установчої влади (на прикладі ЄС); встановлено загальну характеристику обмежень установчої влади; з’ясовано сутність незмінюваних положень консти-туції; здійснено компаративний аналіз судового контролю за внесенням змін до конституції; надано характеристику судовому тлумаченню як неформальних змін конституції; з’ясовано історичну генезу доктрини установчої влади в Україні; визначено роль установчої влади у процедурі внесення змін до чинної Конституції; встановлено сутність незмінюваних положень Конституції України; надано характеристику судовому контролю за законами про внесення змін до Конституції України; з’ясовано перспективи прийняття нової Конституції України в аспекті доктрини установчої влади.
Дослідження складається з 4-х розділів, присвячених сучасній теорії конституції, доктрині установчої влади, межам установчої влади і Конституції України як акту установчої влади.
Виокремлено класифікацію підходів до конституції: 1) формальний – конституція – це єдиний писаний акт або сукупність актів (несистематизова-на конституція або у формі «конституційного блоку»), що має найвищу юридичну силу і особливий порядок зміни; 2) матеріальний – сукупність норм, що містяться в одному або різних джерелах (наприклад, Велика Британія), які регулюють устрій держави без формально вищої юридичної сили і ускладненого порядку внесення змін. В рамках матеріального підходу виокремлюєть-ся два підходи: 1) релятивістський – допустимим є будь-який устрій і його принципи (цей підхід ми не підтримуємо); 2) обмежувальний – устрій має обов’язково ґрунтуватися на нормах, що гарантують права людини, поділ і обмеження державної влади.
Сформульовано пропозицію переглянути формулювання ч. 3 і ч. 4 ст. 5 Конституції України в частині заборони узурпації права визначати і змінювати конституційний лад, а також узурпації державної влади на користь заборони узурпації саме народного суверенітету.
Обґрунтовано критичний підхід до юридичних позицій КСУ, висловле-них в рішеннях від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 і від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 року щодо можливості прийняття нової Конституції на рефере-ндумі за народною ініціативою .
Наведені аргументи щодо здійснення КСУ наступного конституційного контролю за законами про внесення змін до Конституції України на підставі визнання таких законів актами інституційної установчої влади, зміст і процедура здійснення якої є обмеженою оригінарною установчою владою.
Аргументовано недоцільність використання конструкції «викладення Конституції України в новій редакції», «нова редакція Конституції України» (рішення КСУ від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008, Закон «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 р. № 5475-VI, законопроект Президента України "Про внесення змін до Конституції України" від 31 березня 2009 року за № 4290) і пропозиція щодо відмови від використання таких конструкцій в контексті України в майбутньому.
Удосконалено підходи до розуміння легітимності конституції, яка може ґрунтуватися 1) на принципі ефективності - конституцією є діючий акт (підстави і обставини, які сприяли появі конституції, знаходяться поза правом і питаннями нормативності), 2) на непозитивних способах легітимації, зокрема, за допомогою використання класичної доктрини установчої влади). Можливий також компромісний підхід між принципом ефективності і непозитивним підходом до легітимації, що намагається їх в тій чи іншій формі поєднати між собою постсуверенна теорія установчої влади, створюючи інтегративний підхід до легітимності конституції і використовуючи всі існуючі способи легітимації (застосування тимчасових конституцій, легітимацію через зміст, договірні елементи, постійно відтворювана легітимність за допомогою поєд-нання неформальних змін конституції і класичних процедур здійснення установчої влади як такої).
Набули подальшого розвитку положення щодо підходів до багатотекстовості, несистематизованості конституційного тексту, а також доктрини конституційного блоку, перспективи для України визнання доктрини конституційного блоку щодо Акта проголошення незалежності України 1991 року, але відсутності таких перспектив для Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Обґрунтовується ідея надконституційності, ко-ли деякі елементи конституційного блоку не є класичними актами установчої влади (наприклад, ті, що проголошують незалежність), і самі накладають на класичну установчу владу ряд обмежень.
Аргументовано підхід, за яким глобальний конституціоналізм у вузько-му значенні як перспективний рівень багаторівневого конституціоналізму сьогодні відсутній, оскільки відсутній світовий уряд і всесвітня конституція. Так само наводяться аргументи щодо недоцільності повноцінного використання доктрини установчої влади в рамках ЄС до того моменту, поки останній не набуде статусу федеративної держави.
Доводиться теза про те що експліцитний попередній контроль за внесенням змін до конституції з боку конституційних судів – тренд пострадянський (Україна, Молдова, Таджикистан, Киргизстан, Азербайджан, Вірменія) і постсоціалістичний (Косово, Румунія), а його успіх, позитивні і негативні сторони цілком індивідуальні і залежать від його моделі в конкретній країні і її контексту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені в дослідженні висновки, пропозиції й рекомендації можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для дослідження питань теорії конституції, конституціоналізму, установчої влади, внесення змін до конституції, континуїтету і конституційної революції, здійснення конституційного правосуддя і вивчення проблемних питань інституту конституційного контролю;
– у правотворчості – при підготовці законопроєктів щодо внесення змін до Конституції України, змін до Законів України «Про Конституційний Суд України», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про правотворчу дія-льність», законопроєкту «Про конституційне провадження»;
– у практичній діяльності – при розгляді конституційних подань, конституційних звернень Конституційним Судом України, розгляді справ Верховним Судом, іншими суб’єктами правозастосування;
– у навчальному процесі – при підготовці підручників і посібників, а також інших навчальних, навчально-методичних матеріалів із дисциплін «Конституційне право», «Конституційне право України», «Публічне право:сучасні доктрини в судовій та правозастосовній практиці», «Теорія та практика конституційного судочинства», «Конституція як акт установчої влади», а також при здійсненні викладання вказаних дисциплін у закладах вищої освіти, де відбувається підготовка фахівців в рамках правничих спеці-альностей
Узагальнення судової практики призначення покарання за інформаційне колаборантство (ч. 1 ст. 111-1 КК)
No full textЗабезпечення ефективності використання публічних коштів на період повномасштабної російської агресії на території України
Get PDFНаукова робота присвячена дослідженню напрямків правового регулювання використання публічних коштів України. Наголос зроблено на необхідності забезпечення ефективності використання публічних коштів
Трансформація завдань криміналістики в умовах воєнного стану та євроінтеграційних процесів
Get PDFВидання містить матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті заслуженого професора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, академіка Національної академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Віолетти Омелянівни Коновалової. Викладено матеріали обговорень таких наукових і практичних проблем: інноваційні технології та штучний інтелект у криміналістиці; європейський вектор розвитку криміналістики та судової експертизи в сучасних умовах; криміналістична тактика та методика розслідування кримінальних правопорушень в умовах війни: нові виклики та перспективи; сучасні способи та методи виявлення, вилучення, аналізу та дослідження доказів у сучасних реаліях війни; використання спеціальних знань у юридичній діяльності; судово-медична експертиза в умовах війни та євроінтеграційних процесів; міжнародний досвід у застосуванні криміналістичних знань: інтеграція провідних практик та їх значення для України.
Для працівників органів правопорядку, науковців, викладачів, аспірантів і студентів юридичних закладів освіти й широкого кола осіб, яких цікавлять сучасні проблеми криміналістики та судової експертизи
Бокаріус Микола Миколайович – видатний судовий медик і криміналіст
No full textБібліографічний покажчик підготовлено до 125-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Бокаріуса (1899–1966 рр.) – видатного судового медика і криміналіста, кандидата медичних наук, професора, першого завідувача кафедри судової медицини та криміналістики Харківського юридичного інституту, завідувача кафедри судової медицини Харківського медичного інституту, директора Харківського інституту науково-судової експертизи, засновника і першого голови Харківського наукового товариства судових медиків і криміналістів.
Видання містить матеріали про життєвий шлях, наукову, викладацьку, судово-експертну діяльність М. М. Бокаріуса. Пропоновані матеріали дають можливість найбільш повно осягнути наукову й педагогічну спадщину судового медика і вченого-криміналіста знаного не лише на території України, а й за її межами. Усі виявлені публікації систематизовано у хронологічному порядку.
Рекомендовано науковцям, студентам, аспірантам, викладачам, практичним працівникам і всім, хто цікавиться доробком відомого судового медика і вченого-криміналіста
Філософія науки
Get PDFПідручник містить значний обсяг різноманітної інформації, що дозволяє зрозуміти сенс основних проблем філософії науки як в історичній ретроспективі, так і на сучасному рівні розвитку суспільства. У підручнику висвітлені теоретичні засади філософії науки, етапи, напрями розвитку науки у соціокультурному та світоглядно-філософському вимірах, ключові концепції розуміння її сутності. Показана сутність науково-пізнавального процесу, місце і роль творчості у ньому, розглянуто процесуальні аспекти науково-дослідницької діяльності. Окрема увага приділена методологічним проблемам з акцентом на філософський рівень методології та міждисциплінарність як основну рису постнекласичної науки. Видання розраховано на науковців, здобувачів наукового ступеня, магістрів, викладачів, експертів, студентів і всіх, хто цікавиться проблемами науки