19735 research outputs found
Sort by
Правове регулювання ринку ритуальних послуг України
Full text linkСтаття присвячена комплексному аналізу правового регулювання ринку ритуальних послуг в Україні. Розглянуто нормативно-правову базу, що регулює відносини у сфері поховання та похоронної справи, проаналізовано ключові законодавчі акти та підзаконні нормативні документи. На основі аналізу законодавства здійснено дослідження змісту ритуальних послуг, їх класифікації та особливостей надання. Особлива увага приділена проблемам та недолікам чинного законодавства, які гальмують розвиток цієї сфери економіки та ускладнюють діяльність суб’єктів господарювання. Встановлено, що ринок ритуальних послуг в Україні потребує більш чіткого правового регулювання з урахуванням європейських стандартів та міжнародної практики, зокрема досвіду країн Європейського Союзу. З’ясовано роль державних органів влади та органів місцевого самоврядування у здійсненні регулювання та контролю над якістю надання ритуальних послуг, визначено їх повноваження та відповідальність. Виявлено нагальну потребу у створенні єдиного реєстру надавачів ритуальних послуг та запровадженні ефективної системи ліцензування, яка б забезпечила підвищення якості послуг та захист інтересів споживачів. Запропоновано конкретні напрями вдосконалення законодавства щодо захисту прав споживачів ритуальних послуг, встановлення мінімальних стандартів якості обслуговування, розробки дієвого механізму розгляду скарг та компенсації матеріальної і моральної шкоди. Дослідження свідчить про необхідність гармонізації українського законодавства з нормами європейського права та запровадження євроінтеграційних підходів до регулювання цієї важливої соціальної сфери, що є особливо актуальним в контексті європейської інтеграції України. Розглянуто механізми державної опіки над місцями поховань та питання утримання кладовищ, включаючи фінансування та організаційні аспекти їх діяльності. Акцентовано на важливості прозорості у встановленні цін на ритуальні послуги та необхідності запровадження дієвого контролю за дотриманням законодавства у цій сфері, створення механізмів громадського моніторингу. Окремо проаналізовано питання соціального захисту вразливих категорій населення при отриманні ритуальних послуг та забезпечення рівного доступу до якісних послуг незалежно від матеріального становища громадян
Фінансові технології в платіжних системах: проблеми та напрями правового регулювання
Full text linkВ статті зазначено, що розвиток фінансових технологій (фінтеху) є одним із стратегічно важливих напрямів цифровізації економіки в Україні та ключовим чинником модернізації платіжної інфраструктури. Запропоновано робоче визначення поняття «фінансові технології» й обґрунтовано, що фінтех доцільно розглядати як комплексну технологічну трансформацію фінансових послуг і ринкової інфраструктури. Водночас зазначено, що теза про розгляд фінтеху як «окремої галузі» залишається дискусійною і потребує подальших досліджень. Зазначено основні етапи становлення фінтеху через аналіз їх нормативно-правового регулювання в країнах Європейського Союзу і України. Підкреслено, що фінансові технології ефективно розвиваються тоді, коли правила їх функціонування конкретно прописані, узгоджені між собою та послідовно зведені в систему, часто незалежну від конкретних технологій у вигляді директив, регламентів, національних законів держав-членів і наглядових стандартів. Окреслено ключові напрямки та перспективи подальшого впровадження фінансових технологій у сферу платіжних послуг. Враховуючи, що платіжні системи виконують роль базової інфраструктури для надання платіжних послуг, зазначено загальні особливості застосування фінтеху в платіжних системах, а саме: технічну сумісність платіжних платформ і сервісів, безпеку платіжних операцій і довіру користувачів до платіжних систем, дотримання принципів мінімізації, законної мети та контрольованого доступу до інформації при проведенні платіжних операцій
Європеїзація кримінального права України
Full text linkУ матеріалах наукових доповідей і повідомлень, поданих на конференцію і вміщених у збірник, висвітлюються різні аспекти втілення в кримінальному законодавстві України спільних цінностей, правил і сенсів європейської спільноти, наближення його до стандартів, визнаних і підтримуваних у державах Європейського Союзу.
Для учених і здобувачів наукових ступенів, студентів і курсантів закладів вищої освіти, суспільних лідерів і політичних діячів, а також усіх, хто цікавиться окресленою проблематикою
International Humanitarian Law and War Crimes. Terminology dictionary
Full text linkДаний словник є довідковим виданням для органів сектору безпеки та оборони, які займаються розслідуванням воєнних та інших міжнародних злочинів. Він містить ключові терміни та визначення, що використовуються в міжнародному гуманітарному праві та міжнародному кримінальному судочинстві.
Матеріал ґрунтується на нормах Женевських конвенцій 1949 року, Римського статуту Міжнародного кримінального суду та інших міжнародних документів, серед яких рішення Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії, Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди та Міжнародного кримінального суду.
Довідкове видання допоможе фахівцям при складені процесуальних документів в рамках досудового розслідування та судового провадження у справах щодо скоєння воєнних та інших міжнародних злочинів, науковцям, студентам, аспірантам, представникам громадських організацій тощо
Актуальні проблеми права інтелектуальної власності в сучасних умовах
Full text linkДо збірника увійшли тези доповідей і повідомлень учених, практикуючих юристів, представників судових органів, а також аспірантів, здобувачів і студентів.
Видання адресоване науковим співробітникам, аспірантам, викладачам юридичних факультетів закладів вищої освіти, а також працівникам суду, адвокатури, органів юстиції, практикуючим юристам, іншим особам, які вивчають і застосовують цивільне законодавство України
Administrative and legal principles of activity of an authorized economic operator
No full textДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» з галузі знань 08 «Право». – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2025.
На основі обраної мети, об’єкта, предмета дослідження та з використанням методів наукового пізнання у дисертаційній роботі проведено обґрунтування теоретичних основ та практичних заходів щодо оптимізації та вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності авторизованого економічного оператора (далі – АЕО).
Напрацьоване визначення АЕО як підприємства, що відповідає критеріям, встановленим національним законодавством та міжнародними стандартами, яке отримало спеціальний статус (авторизацію), що підтверджує його надійність і надає доступ до певних пільг та спрощень.
Встановлено, що спеціальний правовий статус АЕО, запроваджений задля того аби суб’єкти підприємницької діяльності, використовуючи надані йому спрощення та переваги підвищив ефективність своєї зовнішньоекономічної діяльності в обмін на відкритість та прозорість свого функціонування для митних органів та виконання встановлених державою вимог. Підкреслено, що такі відносини АЕО з Держмитслужбою мають позитивний вплив на оптимізації міжнародної торгівлі, передбачуваності логістичних процедур та зменшенні організаційного навантаження на митні органи.
Для більш глибокого розуміння сутності інституту АЕО досліджено процес його розвитку та становлення в Україні і вплив історичного досвіду на формування сучасного правового підґрунтя. Досліджено структуру законодавства, що регламентує порядок набуття статусу АЕО, пільги та переваги, які з ним пов’язані, особливості діяльності АЕО та його взаємодії з митними органами. Встановлено, які міжнародні нормативно-правові акти здійснювали вплив на формування національного законодавства та напрацьовано авторську концепцію адаптації зарубіжного досвіду (ЄС, США, Канада) до українських реалій, зокрема, через запровадження механізмів, що були успішно реалізовані у зарубіжних практиках адміністрування діяльності АЕО.
Підкреслено, що впровадження досвіду ЄС у царині організації функціонування АЕО, гармонізація національного законодавства з європейськими стандартами зумовлене Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Вони складають основу для формування та удосконалення адміністративно- правових засад діяльності АЕО в Україні. Зокрема, українська нормативна база, що стосується статусу, процедур авторизації та функціонування цих операторів, була сформована шляхом прямого запозичення ключових положень Регламенту (ЄС) № 952/2013 та інших актів acquis communautaire. Це дозволило не лише інтегрувати у національне законодавство спільні для ЄС механізми (наприклад, спрощення митних процедур, диференціація типів АЕО), але й закріпити критерії фінансової стійкості, дотримання безпеки ланцюгів постачання та відповідності стандартам, що визначені як критичні для надання авторизації.
Зазначено, що високий рівень ефективності застосування інституту АЕО у міжнародній торгівлі неможливий виключно за рахунок діяльності Держмитслужби України та обґрунтовано необхідність та ефективність укладення міжнародних договорів про взаємне визнання державами-партнерами суб’єктів, що набули статусу АЕО в різних країнах.
Для надання статусу АЕО митні органи мають бути певними у його відповідності критеріям, визначеним законодавством. Перевірка такої відповідності здійснюється в межах адміністративного провадження з надання авторизації. За своєю природою провадження є заявним і складається з наступних структурних елементів: (а) початок провадження з авторизації; (б) попередній розгляд заяви з авторизації; (в) оцінка відповідності; (г) прийняття остаточного рішення у справі. Це провадження охарактеризоване як складне та тривале і недоліки його будови стоять на заваді більш широкому запровадженню інституту АЕО в Україні Закцентовано увагу на тій обставині, що нині здійснення провадження з авторизації регулюється МКУ, заснованими на ньому підзаконними актами та Законом України «Про адміністративну процедуру». МКУ не приведений у відповідність з положеннями Закону, що породжує низку юридичних колізій. До внесення змін у законодавство застосовуючи норми МКУ митні органи зобов’язані суворо дотримуватись принципів адміністративної процедури, як це передбачено у п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про адміністративну процедуру». Особливої уваги заслуговує принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Виокремлено недоліки в реалізації такого принципу адміністративної процедури, як гарантування ефективних засобів правового захисту. Вони полягають в обмеженні права на адміністративне оскарження негативних адміністративних актів в авторизаційному провадженні. Автором запропоновано заходи спрямовані на усунення згаданих недоліків, шляхом утворення Держмитслужбою комісії з розгляду скарг.
На підставі аналізу системи спрощень та переваг, які надаються АЕО, зазначено, що їх поділ на типи АЕО-Б та АЕО-С є недосконалим. Це зумовлено тим, що авторизацію АЕО-Б отримати значно складніше, а обсяг переваг між двома типами авторизації мало відрізняється. Для оптимізації функціонування авторизованих економічних операторів пропонується застосувати досвід ЄС та встановити третій тип авторизації AEO-F. Це так званий «повний» тип авторизації, який поєднує у собі АЕО-Б та АЕО-С.
Проаналізовано систему методів публічного адміністрування, які застосовуються митними органами щодо АЕО, та зазначено, що ключове місце серед них займають регулювання, контроль та примус. Заходи адміністративного примусу об’єднані у дворівневу систему, до якої входять заходи адміністративного запобігання (зупинення адміністративного акту, яким АЕО було надано авторизацію) та заходи адміністративного припинення (скасування адміністративного акту, яким АЕО було надано авторизацію та анулювання адміністративного акту, яким АЕО було надано авторизацію). Назви заходів адміністративного припинення не відповідають як Делегованому регламенту (ЄС) 2015/2446, так і закону «Про адміністративну процедуру». Для усунення протирічь розроблено проект змін до глави 3 МКУ.
Встановлено, що системами адміністративного примусу, які застосовуються до АЕО в Україні та ЄС, мають істотні відмінності. Українська модель включає заходи адміністративного запобігання та адміністративного припинення, а європейська – ще й адміністративні стягнення. Розроблено пропозиції щодо приведення вітчизняної моделі у відповідність європейським стандартам шляхом встановлення адміністративної відповідальності за порушення порядку здійснення фахової діяльності АЕО.
Відзначено, що митне оформлення для АЕО зводить до мінімуму фізичних перевірок, документуючи спрощений порядок контролю та відповідність суб’єкта митним вимогам. Це оформлення також відображає використання привілеїв АЕО, наприклад, прискореної обробки декларацій, що підтверджується електронним записом або позначками в митній документації. Також взаємодія митних органів з АЕО, на сьогоднішній день, відображає еволюцію від традиційного митного контролю до партнерської моделі, де довіра до суб’єкта поєднується з потенційно постійним наглядом. Ефективність такої системи залежить від багатьох складників, перед усім від синтезу правових норм, технологічних інновацій і міжнародного співробітництва, що формує передумови для інтеграції України в єдиний економічний і правовий простір ЄС.
Досліджено характеристику концепції цифровізації митних процесів, її місце в системі публічного адміністрування у митній сфері та роль у підвищенні ефективності взаємодії АЕО з митними органами, зокрема через інтеграцію платформ електронного документообігу.
Надано пропозиції щодо оптимізації адміністративно-правових засад діяльності АЕО в Україні, зосереджені на правовій гармонізації з європейськими стандартами. Доведено, що ключовою перешкодою для ефективності моделі АЕО є фрагментарність національного законодавства, яке недостатньо інтегрує механізми ризик-орієнтованого контролю та преференційних режимів, передбачених МК ЄС. На противагу цьому, європейська концепція Trust and Check трансформує роль держави з контролера на правового партнера, спираючись на делегування окремих контрольних функцій авторизованим операторам у межах чітко визначених правових рамок. Для України критично важливим є адаптація подібного підходу через реформування адміністративно- правових інструментів
Захист персональних даних при здійсненні публічних закупівель: виклики та правові орієнтири
No full textВ статті проведено аналіз стану захисту персональних даних Україні з урахуванням прогресуючого розвитку інформаційних технологій та поглибленою роботою з великим обсягом даних, необхідність посилення захисту персональних даних громадян України у зв’язку із кібер атаками та процесами євроінтеграції в Україні. Авторами досліджено особливостей використання персональних даних учасників закупівель та визначення можливих шляхів вирішення проблем при захисті таких даних в процесі публічних закупівель за для досягнення балансу між захистом персональних даних щодо учасників закупівель та дотриманням принципу відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. В статті звертається увага на окремі необґрунтовані вимоги щодо подання у складі тендерної пропозиції документів, які містять персональні дані не тільки учасників закупівель, а і третіх осіб (як то працівників учасників). Авторами пропонуються шляхи можливих варіантів усунення таких ситуацій за для зменшення ризиків зловживань з боку замовників при складанні тендерної документації
Forensic Examination and Criminalistics in Investigating War Crimes: European and Ukrainian Experiences
Full text linkThe rising prevalence of war crimes, particularly in Ukraine, highlights the urgent need for robust forensic investigations to uphold justice and accountability in conflict zones. This study addresses the challenges in investigating war crimes, focusing on integrating effective forensic and criminalistics practices into Ukraine’s framework. The research aims to summarize best practices in forensic science by drawing on the experiences of European countries and their application in Ukraine. A structural-functional approach was employed, utilizing qualitative data from case studies, legal documents, and forensic reports. Comparative analysis of methods used in Ukraine and Europe highlights current investigative practices' successes and challenges. Key findings include the effectiveness of DNA analysis for victim identification, digital technologies for documenting crimes, and forensic methodologies in evidence collection and analysis. The study concludes that forensic science and criminalistics are indispensable in war crime investigations, emphasizing the adoption of innovative techniques to improve justice delivery. Integrating advanced forensic practices into Ukraine’s investigative processes can enhance accountability and contribute to international standards in war crime investigations