19735 research outputs found
Sort by
Правові наслідки неможливості надання висновку органом опіки та піклування при розгляді справ, де його участь є обов’язковою
Get PDFMethodological approaches for evaluation and/or determination of the value of a land plot
Get PDFЗемельна ділянка є об'єктивно необхідною основою для створення будь-якого підприємства та його цілісного майнового комплексу. Визначення вартості земельної ділянки залежить від її унікальності, довговічності, незмінності місцеположення, обмеженості позицій на ринку нерухомості та специфічної корисності. Властивості земель можна узагальнити у трьох основних частинах: природно-фізичні, антропогенні та нематеріальні. Перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки суттєво розширює вплив ринкового механізму на всі галузі національної економіки, зокрема на формування ринку земельних ресурсів. У сучасних умовах ефективність функціонування ринку землі в значній мірі залежить від механізму ціноутворення на землю та методів оцінювання земельних ділянок. У зв'язку з цим важливим є дослідження різних методологічних підходів до оцінювання землі як ключового економічного ресурсу та основного засобу виробництва.
Оцінка вартості земельної ділянки є обов'язковою в ряді ситуацій, таких як угоди з об'єктом нерухомості, залучення земель до операцій, приватизація, довірче управління, оренда, вилучення для державних потреб, отримання кредиту, внесення до уставного фонду компаній
Застосування і перспективи розвитку мобільних засобів радіоелектронної розвідки тактичної ланки сил сектору безпеки та оборони України
Get PDFВизначено мету статті – оцінювання можливостей мобільних засобів радіоелектронної розвідки тактичної ланки сил сектору безпеки і оборони України, розроблення рекомендацій щодо перспектив їх розвитку, аналіз застосування систем і засобів радіоелектронної розвідки армії російської федерації під час проведення так званої «спеціальної воєнної операції» проти України. Наведено можливості засобів радіоелектронної розвідки, що перебувають на озброєнні у Збройних Силах України та Національній гвардії України. Проведено порівняльний аналіз тактико- технічних характеристик засобів українського та іноземного виробництва, а також стислий аналіз засобів радіоелектронної боротьби країни-агресорки та результатів їхнього застосування. На основі проведеного аналізу визначено рекомендації щодо перспектив застосування і розвитку засобів радіоелектронної розвідки тактичної ланки сил сектору безпеки і оборони Україн
Algorithmization of Intellectual Data Analysis for Measuring the Country’s Innovation Potential
Get PDFThe article examines the key principles of using applied intelligent systems in the economic analysis of Ukraine’s innovation potential, which significantly improves the processes of management algorithm construction and, as a result, creates a favorable environment for innovative development. It presents an algorithm for measuring the country’s innovation potential, which is based on basic methods applied for the analysis, distribution, and classification of input data space. The advantages of applying the principal component method are identified, along with a procedure for using it to determine key indicators for assessing the country’s innovation potential. An approach to determining innovation potential is formed based on intelligent data processing, allowing for the analysis and visualization of large volumes of data, as well as the identification of trends, key factors, and indicators influencing innovation activity in Ukraine. The research also justifies the feasibility and proposes an approach to using modern intelligent systems for continuous monitoring and control of the level of innovation activity, as well as for identifying and forecasting risks and issues, and determining possible ways to address them
Аналіз закордонного досвіду щодо особливостей використання земель (на прикладі Великої Британії та Канади)
No full textУніфікація права зачіпає земельне законодавство багатьох країн. Відбувається інтеграція найбільш ефективних правових інститутів у сучасні правові системи. У зв’язку з цим земельне національне законодавство багатьох країн удосконалюється з урахуванням позитивного світового досвіду. Не винятком є й Україна, яка пербуває зараз на шляху гармонізації земельного законодавства з передовими практиками правового регулювання земельних відносин.
Завдання статті полягає в тому, щоб дослідити кращі міжнародні практики правового регулювання земельних відносин та визначити на цій основі пріоритетні напрями удосконалення законодавства України у контексті набуття Україною статусу члена ЄС. Вивчення досвіду таких країн як Великої Британії та Канади, сприятиме утворенню повноцінного, відповідного світовим стандартам вітчизняного земельного законодавства.
Потрібно констатувати, що у Великій Британії та Канаді земельні відносини характеризуються стабільністю, розробленістю ринкових інститутів, відсутністю активних перетворень. Використання досвіду цих країн щодо особливостей використання земель допоможе підвищити ефективність використання земель в Україні. Нашій країні потрібно перейняти досвід земельної політики Великої Британій, яка спрямована на підтримку найкращої екологічної ситуації, збереження якості землі, проведення заходів щодо покращення стану земель, підтримки земельного ландшафту, а також забезпечення захисту прав фермерів. А також ті заходи земельної політики, які не дають можливості втрачати сільськогосподарські землі. А це можливо за допомогою ринкового механізму, податкових систем та різноманітних сільськогосподарських кредитів та субсидій для забезпечення стійкості аграрного виробництва та розвитку сільськогосподарського виробництва на неродючих землях.
З метою запобігання формуванню небажаних моделей землеволодіння та землекористування Канада: (а) проводить заходи, які включають накладення зобов’язань в обробці земельних угідь; (б) встановлює жорсткі заходи за неналежне використання земель; (в) визначає високий коефіцієнт податкової ставки використання землі лише з комерційних целях; (г) проводить пільгове оподаткування сільськогосподарських земель відповідно до їх зонування; (ґ) здійснює покриття витрат, понесених на розробку та впровадження технологій збереження ґрунтів, реалізацію протиерозійних, меліоративних та інших заходів; (д) використовує землевпорядну діяльність як одну з умов участі в державних програмах з охорони земель та сталого розвитку територій; (е) при вилученні земельних ділянок для цілей, не пов’язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції та виведення земель з агровиробництва здійснює компенсацію втрат. Запровадження вищезазначених заходів земельної політики Канади може допомогти підвищити ефективність використання земель в Україні
Підстави припинення трудового контракту в системі підстав припинення трудового договору: значення, місце та специфіка
Get PDF
Prevention of atmospheric air pollution in Ukraine
No full textДисертація є науковою працею, в якій комплексно досліджено правову сутність кримінальних правопорушень проти довкілля, зокрема, кримінально караного забруднення атмосферного повітря (під яким розуміємо склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 241 Кримінального кодексу України «Забруднення атмосферного повітря»), надано його кримінально-правову характеристику та проведено кримінологічний аналіз, що дозволило розробити наукові рекомендації для вдосконалення існуючих і впровадження нових заходів запобігання кримінальним правопорушенням у цій сфері. Дисертанткою надані рекомендації з удосконалення чинного законодавства та практики запобігання кримінальним правопорушенням в цій сфері з урахуванням міжнародного й зарубіжного досвіду.
У першому розділі досліджено поняття і сутність кримінальних правопорушень проти довкілля, розглянуто генезис становлення екологічної кримінології. Надано комплексну кримінально-правову характеристику кримінально караного забруднення атмосферного повітря, зокрема, наголошено на потребі внесення змін до кримінального закону з метою закріплення згаданого діяння як кримінального правопорушення з формальним складом. Рекомендовано передбачити застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у разі вчинення уповноваженою особою в інтересах юридичної особи кримінально караного забруднення атмосферного повітря. Констатовано необхідність посилення санкцій за вчинення таких діянь. Досліджено кримінологічну структуру кримінальних правопорушень поти довкілля, в результаті чого виявлено тенденцію до зростання рівня екологічної злочинності на тлі загального зниження рівня злочинності в Україні. Вивчено детермінаційний комплекс таких діянь та встановлено, що він характеризується поширенням в економічній, політичній, управлінській й соціальній сферах, характеризується підвищеною корупціогенністю тощо.
Другий розділ дисертації присвячено кримінологічному аналізу кримінально караного забруднення атмосферного повітря. Базуючись на офіційних статистичних даних, розглянуто показники вимірювання цього виду кримінальних правопорушень (зокрема, рівень, структуру, динаміку, географію, топографію). З метою визначення рівня латентності здійснено емпіричне дослідження – опитування (шляхом проведення анкетування за спеціально розробленою анкетою) населення України і працівників правоохоронних органів. У результаті наукового аналізу опитування встановлено, що кримінально караному забрудненню атмосферного повітря притаманний дуже високий рівень латентності (понад 70%), у тому числі штучної. Завдяки аналізу вироків, винесених судами України за ст. 241 КК України «Забруднення атмосферного повітря», що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, і з урахуванням специфіки цього кримінально караного діяння (вивчено і проаналізовано 4 вироки, винесених в період 2013–2023 рр.) виокремлено кримінологічно значущі ознаки особи злочинця, яка його вчиняє. З’ясовано особливості віктимності при їх вчиненні. Надано визначення поняття «латентна жертва кримінальних правопорушень проти довкілля».
У третьому розділі роботи досліджено теорію та практику запобігання забрудненню атмосферного повітря. Завдяки ретельному аналізу зарубіжного законодавства встановлено, що забруднення атмосферного повітря є кримінально караним діянням у багатьох країнах світу. На основі вивчення позитивного міжнародного й зарубіжного досвіду запобігання діянню, що розглядається, зроблено висновок про необхідність його імплементації у вітчизняну практику.
Наголошено, що ефективність заходів загальносоціального запобігання може бути забезпечена шляхом проведенням цілеспрямованої державної політики. Обґрунтовано, що існує нагальна необхідність розробити комплексну стратегію запобігання кримінальним правопорушенням проти довкілля. Підкреслено, що важливе значення для запобігання екологічній злочинності на цьому рівні має підвищення еколого-правової культури й свідомості.
Констатовано, що спеціально-кримінологічне запобігання забрудненню атмосферного повітря складається з трьох напрямків: кримінологічна профілактика, відвернення та припинення кримінальних правопорушень. Розроблено низку заходів по усіх вказаних напрямах запобіжної діяльності. Враховуючи специфіку даного кримінально караного діяння, встановлено, що ключовим напрямом спеціально-кримінологічного запобігання виступає саме кримінологічна профілактика. Водночас наголошено, що з метою ефективного запобігання кримінальним правопорушенням в цій сфері необхідний комплексний підхід, тобто діяльність по усіх трьох напрямах.
Досліджено суб’єктів запобігання діянню, що розглядається, і класифіковано їх на 3 групи: 1) органи й організації, які керують цією діяльністю, організовують її, створюють систему управління нею; 2) органи й організації, стосовно яких запобігання злочинності й злочинним проявам віднесено або має бути віднесено до основних завдань і функцій; 3) органи, установи, організації, функції й повноваження яких не мають цільового спрямування на запобігання злочинності й злочинним проявам, але їх діяльність посередньо впливає на запобіжні процеси. Доведено, що підвищення ефективності запобіжних заходів, що вживаються різними суб’єктами, можна досягти шляхом оновлення нормативно-правових актів різних рівнів; модернізації діяльності суб’єктів запобігання з урахуванням сучасного стану такої злочинності; посилення взаємодії різних суб’єктів запобігання; оновлення системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Таким чином, у дисертації вирішено наукове завдання – дослідження існуючих і розробка комплексу нових перспективних заходів запобігання такому кримінально караному діянню, як забруднення атмосферного повітря на загальносоціальному і на спеціально-кримінологічному рівнях, а також всебічно розкрито сутність цього кримінально караного діяння, сформульовано низку наукових положень
Freedom of religion or belief and law: a general theoretical study
No full textУ дисертації здійснено комплексне загальнотеоретичне дослідження свободи релігії або переконань як фундаментального права людини з урахуванням необхідності пошуку належного балансу з іншими основоположними свободами і правами людини та загальними суспільними благами в умовах таких сучасних викликів, як війни, політизація свободи релігії або переконань, збільшення впливу приватних акторів на права людини та посилення конфліктів між свободою релігії або переконань та іншими правами людини.
Авторка досліджує розвиток ідей щодо захисту свободи релігії або переконань як невід’ємного права людини, сучасні стандарти із захисту релігійної свободи та проблеми щодо їх тлумачення. Праця шляхом розгляду конкретних проблем праворегулювання, які виникають у захисті право на свободу релігії або переконань в Україні й у світі тенденції та закономірності захисту цього права в умовах сучасних викликів.
Дослідження визначає відмінності в інтерпретації визначення права на свободу релігії або переконань, доводить неприпустимість використання мови релігійної свободи для непропорційного втручання в реалізацію інших прав людини, взаємодоповнюваність та несуперечливість права на свободу релігії або переконань з іншими правами людини, такими, зокрема, як гендерна рівність та свобода від дискримінації.
У дослідженні авторка наголошує, що посилання на право на свободу релігії або переконань не повинно призводити до закріплення нормативних положень, спрямованих на захист релігії, що сповідується більшістю населення країни, які матимуть дискримінаційний характер для інших груп. В роботі підкреслюється, що право на свободу релігії або переконань спрямована на захист не релігії як певної системи віри та поклоніння, а права індивіда набувати, змінювати або відмовлятися від певної релігії. В зв’язку з цим держава не може спрямовувати правовий захист певних релігійних положень, у тому числі шляхом ухвалення законів, які забороняють будь-яку критику релігії, або відмовлятися від закріплення певних правових норм через релігійні погляди окремих осіб чи груп осіб. Зокрема, в дослідженні обґрунтовано недопустимість використання мови свободи релігії або переконань з метою обґрунтування відмови від впровадження норм про одностатеві партнерства або боротьбу з гендерно-обумовленим та домашнім насильством.
Авторка доводить необхідність переосмислення характеристики свободи релігії або переконань крізь призму сучасних дискурсів сталого розвитку, спроможностей, деколоніалізму, фемінізму. Сучасні дискурси про права людини не вичерпуються вищевказаними концепціями, проте вони обрані для аналізу, оскільки мають важливе значення для переосмислення свободи релігії або переконань в умовах сучасних викликів та є малодослідженими в українській науці. Вказані дискурси подають нове і навіть критичне бачення щодо усталених норм міжнародного права та є взаємопов’язаними між собою.
Цілі сталого розвитку вказують на необхідність подолання структурних нерівностей у суспільстві, яких часто зазнають релігійні меншини, або, наприклад, релігійні жінки, з одного боку, та на переосмислення ролі релігійних діячів в досягненні сталого розвитку і переміщення уваги з суб’єктів, які посилюють структурні нерівності в суспільстві, на суб’єктів, які беруть участь у формуванні більш інклюзивного суспільства – з іншого боку. Підхід спроможностей, тісно пов’язаний з концепцією сталого розвитку, вказує не лише на необхідність формального захисту права на свободу релігії або переконань, але й на врахування специфічних умов життєдіяльності особи чи групи осіб, які впливають на подальшу можливість вільно реалізувати право на свободу релігії або переконань.
Фемінізм тісно переплетений з деколоніалізмом. Обидва дискурси застосовують деконструкцію складових права на свободу релігії або переконань, що полягає у виявленні в цьому праві сутнісних складових та рудиментів колоніального періоду та створення нових складових, які є чутливими та інклюзивними до нетипових факторів сповідання релігії в деколонізованих суспільствах або суспільствах, де значного втручання у права зазнавали окремі вразливі групи, такі, як жінки, релігійні меншини та корінні народи.
Застосування вказаних концепцій до розкриття змісту права на свободу релігії або переконань дозволило, зокрема, обґрунтувати необхідність використання погляду самих носіїв права щодо окремих аспектів його використання, оскільки це гарантує більш об’єктивне розуміння та інтерпретацію права на свободу релігії або переконань. Як приклад використано розгляд питання про носіння релігійного одягу на робочому місці.
У дослідженні здійснено огляд зобов’язань держави щодо поваги, захисту та забезпечення права на свободу релігії або переконань, а саме негативних зобов’язань не втручатися у право на свободу релігії або переконань та позитивних зобов’язань створювати належні умови для захисту та реалізації права на свободу релігії або переконань. Вказано, що позитивні зобов’язання держави поширюються як на дії офіційних представників, так і на дії приватних осіб для того, щоб створити належні гарантії від втручання таких осіб у право на свободу релігії або переконань.
Встановлено, що взаємодоповнюваність і нерозривність позитивних і негативних зобов’язань держави у сфері прав людини проявляє себе також при реалізації права на свободу релігії або переконань. В роботі цей прояв проілюстровано, з-поміж іншого, на прикладах обов’язку держави поважати право батьків виховувати дітей відповідно до власних переконань, де така держава має не лише негативні, але й позитивні зобов’язання щодо створення належних умов для реалізації вказаного права батьків; або принципу невстановлення (“nonestablishment”) в правовій системі Сполучених Штатів Америки, який не лише забороняє уряду участь в практиці, що схвалює, надає перевагу, сприяє або призводить до зникнення релігії, а також накладає позитивні зобов’язання на уряд діяти таким чином, щоб посилити положення Першої поправки до Конституції США.
У роботі розкрито роль приватних акторів у забезпеченні поваги до права на свободу релігії або переконань на прикладі його реалізації на робочому місці. Визначено, що різні підходи до тлумачення права на свободу релігії або переконань у наднаціональних юрисдикціях ускладнюють створення корпоративних політик щодо поваги до свободи релігії або переконань. Зокрема, при застосуванні приватними акторами політик нейтральності або заборони будь- яких релігійних символів на робочому місці порушується право на зовнішній прояв релігії. У дослідженні наведено аналіз рішень Суду справедливості Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини, що формалізують такі корпоративні політики і практики