19735 research outputs found
Sort by
Інвестиційна привабливість земель сільськогосподарського призначення: стан та правові проблеми
No full textІнвестори прагнуть отримати доступ до землі, щоб задовольнити попит на продовольство та енергетичні ресурси, звільнитися від залежності на світових ринках і максимізувати прибуток. Остання хвиля іноземних інвестицій в землю відрізняється від минулих періодів насамперед розміром придбання землі (понад 300 000 га) і ступенем, до якого продовольча та енергетична безпека є рушійною силою інвестицій. «Захоплення землі» викликало дискусії між тими, хто виступає за інвестиції в землю, і тими, хто проти цього. Одні розглядають інвестиції в землю як можливість залучити необхідні інвестиції для покращення сільськогосподарського сектора та передачі технологій з подальшим впливом на створення робочих місць. У той час як інші бачать інвестиції в землю як загрозу для дрібних фермерських господарств, продовольчої безпеки, навколишнього природного середовища та соціально-економічної стабільності в країнах, що розвиваються. Незважаючи на те, що ці дебати тривають, доступні дані та дослідження вказують на більше ризиків, ніж переваг, пов’язаних із цим явищем.
Різні зацікавлені сторони стурбовані придбанням земель в Україні серйозними геополітичними гравцями, які потерпають від нестачі продовольства. На сьогодні не всі питання функціонування pинкy зeмлi в Укpaïнi є зaкoнoдaвчo нeвpeгyльoвaними. Існує зaгpoза нeкoнтpoльoвaного «захоплення землі», спричинення шкоди українським фермерам. Законодавство більшості розвинених країн допускає продаж сільськогосподарських земель. Це пов’язано з тим, що ринок землі є потужним засобом стимулювання зростання сільськогосподарської продукції. Однак, для обігу землі до користувачів, багато країн, розробляючи законодавчі норми, контролюють земельні відносини, накладають обмеження на придбання землі у власність. Деякі країни вже вжили заходів, щоб хоча б тимчасово контролювати ситуацію. Так, деякі запровадили мораторій на купівлю землі іноземцями, зокрема Камбоджа та Лаос. Інші країни розробили проекти законодавства щодо обмеження купівлі землі іноземцями, зокрема Мозамбік, Аргентина, Бразилія та Танзанія. Уряди деяких розвинених країн звертають увагу на занепокоєння громадськості щодо продажу ферм іноземцям, вимагаючи переваг для місцевих громад і створення робочих місць від угод з іноземними інвесторами
Університети на шляху до впровадження відкритої науки: теоретико-практичний контекст
Get PDFУ статті розглянуто нові ролі і впливи відкритої науки (open science), відкритих даних (open data), відкритого доступу (open access) на модернізацію сфери науково-дослідної діяльності в умовах глобальних викликів та циф-рової трансформації університетів. Доведено, що визначальною ознакою змін, які відбуваються під впливом модифікації засобів і систем впровадження принципів відкритої науки, є обов’язкове онлайн-представлення отриманих пошуковцями даних, фактів зафіксованих у їх матеріалах досліджень, оскільки це допомагає не тіль-ки набути, а й ліквідувати існуючий у знаннях зацікавлених осіб розрив, забезпечує прозорість наукових напрацювань. Досвід і новації університетів мають стати ілюстрацією того, як відкрита наука заохочує вчених документувати та публікувати свої здобутки у відкритому доступі для підвищення ефективності дослідницького процесу й дієвості співпраці, що зайвий раз підтвердить суттєвий соціальний вплив практики відкритої науки. У наукових колах ведеться дискусія про те, що у складних умовах воєнного стану, дистанційної роботи посилю-ється значення впровадження системного підходу при обчисленні основних показників наукової та науково-технічної діяльності в університетах, наголошується на необхідності оновлення Нормативної рамки відкритої науки та метрик оцінювання наукових досліджень з урахуванням принципів відкритої науки. Доведена необхідність стратегії, як для осучаснення системи пріоритетних напрямів у сферах наукової, інноваційної діяльності, управління дослідницькими даними, так і для запровадження певних видозмін процесів розробки й використання ресурсів, програмних інструментів, застосування сервісних заходів, нових механізмів і е-архівів зі збереження і обміну матеріалами фундаментальних наукових досліджень, забезпечення їх доступності для повторного використання на благо суспільного прогресу. Аргументовано, що дослідницька новизна, винаходи,новації і ноу-хау відчутно впливають на розвиток світової науки, освіти, економіки, обороноздатності й суспільства в цілому. Провідна роль і місце університетів полягає в імплементації принципів, кращих практик відкритої науки на основі результатів прогнозно-аналітичних (форсайтних) досліджень, що мають цінність для професійної спільноти та широкого загалу. Успішна реалізація практик і принципів відкритої науки, управління дослідницькими даними в університетах потребує: а) прийняття стратегічних планів, як своєрідної Agenda покрокових дій; б) обов’язкового формування і використання усього комплексу мережних ресурсів і платформ, бібліометричних сервісів, міжнародних і національних напрацювань; в) побудови сучасної екосистеми науково-дослідної діяльності; д) підтримки національної наукової інфраструктури; е) забезпечення доступності українських досліджень з їх подальшою інтеграцією до світової науки
Causation in Tort Law
No full textДисертацію присвячено проблемі причинного зв’язку в деліктному праві. Мета роботи – розробка концепції причинного зв’язку, заснованої на методологічному фундаменті правового реалізму (прагматизму) з урахуванням постмодерної епістемології та обмеженості пізнання в рамках судового процесу. У роботі продемонстровано, що вимога причинно-наслідкового зв’язку зумовлена цілями деліктного права. З одного боку, вона викликана тим, що деліктне право є інтитуціоналізацією корективної справедливості, мета якої – відновити status quo, порушений протиправною взаємодією між двома сторонами. На цьому рівні вимога причинного зв’язку є ланкою, що сполучає винне діяння і шкоду в єдиний деліктний інцидент і обґрунтовує адресність заходів деліктної відповідальності. З іншого боку, вимога причинного зв’язку продиктована метою мінімізації втрат суспільного добробуту через досягнення оптимального балансу між вартістю шкоди і витратами на запобігання шкоді. Доведено, що конфігурація формули делікту має залежати від підстави атрибуції шкоди. Якщо підставою атрибуції (відповідальності) є вина, то формула включає: винне діяння, шкоду і причинний зв'язок між першим та другим. Якщо підставою атрибуції є особливо небезпечний характер діяльності, то формула має включати: небезпечну діяльність, шкоду і причинний зв'язок між першим та другим. Якщо підставою атрибуції є субститутивна відповідальність (відповідальність за чужі дії у вузькому смислі), то формула має включати: (а) особливий характер правовідносин між відповідачем і особою, за яку він відповідає, (б) винне діяння особи, за яку відповідач несе відповідальність, (в) шкоду і (г) причинний зв'язок між (а) і (б) та між (б) і (в). Запропоновано бачення, згідно з яким дослідження судом юридично значимого причинного зв’язку для цілей вирішення деліктного позову включає два аспекти: фактологічний і нормативний. Фактологічний аспект передбачає висловлення описового (дескриптивного) судження про те, чи належить діяння відповідача до об’єктивно відстежуваної причинно-наслідкової послідовності, що завершилася завданням шкоди потерпілому. Нормативний аспект передбачає нормативну оцінку зв’язку між поведінкою відповідача і шкодою на предмет того, чи є такий зв'язок достатньо міцним, щоб виправдати покладання відповідальності за завдану шкоду на відповідача. Обґрунтовано, що в рамках фактологічного аспекту відправною точкою є тест «якби не», відомий в континентальній традиції як conditio sine qua non. Цей тест дає валідні результати у переважній більшості справ. Однак оскільки тест постулює причинність через поняття необхідної умови, він дає хибно заперечний результат у випадках надлишкової причинності і дублювання шкоди. У цих випадках застосуванню підлягає тест NESS (необхідний елемент достатнього набору), згідно з яким певний чинник визнається причиною шкоди, якщо цей чинник є необхідним елементом множини чинників, у сукупності своїй достатньої для настання шкоди. Тест «якби не» є окремим проявом тесту NESS. Аргументується, що нормативний аспект дослідження причинності має розпочинатися із критерію деліктизуючого ризику: відповідальність особи за наслідки своєї протиправної поведінки має бути обмежена лише тією шкодою, ризик завдання якої зробив цю поведінку протиправною. Відтак аргументується, що нормативний аспект дослідження причинності є аналітичним локусом, у рамках якого відбувається фінальна оцінка економічних ефектів деліктної відповідальності, пошук того, хто міг запобігти шкоді з найменшими витратами, а також вирішення колізій між двома суб’єктивними правами. В особливо складних справах мають враховуватися також і інші міркування правової політики. Вони спираються на уявлення про те, яких глобальних соціально-економічних результатів має досягати право, і яким чином вирішення конкретної деліктної справи сприятиме або перешкоджатиме досягненню таких результатів. При цьому значення віддаленості причинного зв’язку (шукане значення x, при якому особа відповідає за шкідливий наслідок Bn, якщо n ≤ x) є функцією вини: що тяжче скоєне зло, то ширше коло наслідків охоплюється діапазоном дії деліктного обов’язку відшкодування. Доведено, що сам по собі той факт, що проміжною ланкою у причинному ланцюзі між діянням відповідача і шкодою потерпілого є вольове діяння людини (самого потерпілого чи третьої особи), ще не означає, що причинний ланцюг обривається і відповідач перестає бути відповідальним за шкоду. Питання про обривання ланцюга через нове діяння, що втрутилося, підлягає оцінці в кожному окремому випадку на основі усіх значимих обставин справи. Зокрема, надаючи оцінку віддаленості причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) оператора онлайн платформи і шкодою, яку заподіяв користувач цієї платформи, належить ураховувати насамперед ступінь контролю в руках оператора платформи. Для трансакційних платформ такий контроль виражається у впливі на істотні умови трансакцій, що укладаються за допомогою платформи; для медіа-платформ – у можливостях доступної, з огляду на розвиток технологій, контент-модерації. Обґрунтовано, що відповідальність оператора онлайн-платформи має наставати за невжиття проактивних дій в рамках контент-модерації, якщо виявлення незаконного контенту було технічно можливим і його можна було розумно очікувати від розсудливого оператора платформи, що діяв за аналогічних обстави
Медіація як альтернативний спосіб вирішення земельних спорів за участі юридичних осіб
No full textСтаття присвячена розгляду медіації як альтернативного способу вирішення земельних спорів, з метою підвищення рівня захисту прав на землю юридичних осіб. Дослідження показало, що медіація для врегулювання земельних спорів юридичними особами на сьогодні в Україні використовуються рідко. Як правило, вони звертаються до суду за захистом своїх прав на землю через те, що кожна зі сторін впевнена у своїй позиції та не готова до пошуку компромісних рішень. Наголошується на необхідності розвитку альтернативних способів вирішення спорів, зокрема медіації. Ухвалення Закону України «Про медіацію» хоча і є значним кроком уперед на цьому шляху, але потребує вдосконалення. Зокрема, для досягнення головної мети – зменшення навантаження на суди загальної юрисдикції та скорочення витрат на правосуддя – необхідно запровадити обов’язкове медіаційне застереження у договорах купівлі-продажу та оренди земельних ділянок. Крім того, пропонується закріпити на законодавчому рівні положення про те, що у разі використання медіації при вирішенні земельних спорів для медіаторів необхідна наявність юридичної освіти із земельного профілю. Наголошується на необхідності імплементації в національне законодавство Директиви 2008/52/ЄС, зокрема, щодо можливості примусового виконання угод, укладених у процесі медіації. В статті робиться висновок, що застосування медіації не лише допоможе зменшити навантаження на суди, але й сприятиме більшій справедливості та швидкості у вирішенні земельних конфліктів щодо прав на землю юридичних осіб. Окремо приділено увагу конкретним ситуаціям, в яких медіація може бути ефективним інструментом для юридичних осіб під час вирішення конфліктів, пов’язаних з землею: 1) щодо оренди землі; 2) щодо меж земельних ділянок; 3) корпоративні спори щодо земельних активів; 4) щодо екологічних наслідків використання земель; 5) щодо спільного використання земель
«Land grabs»: нові виклики та загрози для аграрного сектору
Get PDFВисвітлюються основні проблеми, пов’язані з «захопленням землі» в усьому світі, аналізуються закономірності щодо відносин власності на землю. Акцентовано увагу на тому, що різні зацікавлені сторони стурбовані придбанням земель в Україні серйозними геополітичними гравцями, які потерпають від нестачі продовольства. Регулювання цих процесів є важливим завданням України, вирішення якого дозволить забезпечити екологічний захист землі, підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, зберегти найбільш цінну частину земельних ресурсів держави − землі сільськогосподарського призначенн
Аналіз застосування засобів радіоелектронної боротьби збройними силами російської федерації у ході збройної агресії проти України
Get PDFПроводиться аналіз застосування збройними силами Російської Федерації засобів радіоелектронної боротьби під час збройної агресії проти України, розглядається призначення та надані зображення основних сучасних систем та комплексів РЕБ РФ, які були виявленні на території України
Змішана форма вини у наукових працях учених кримінального права
No full textУ тезах проаналізовано поняття змішаної форми вини. Досліджено різні погляди, концепції та визначення учених кримінального права, зокрема Бабанін С. В., Хавронюк М. І., Пінаєв А. О., Пушкарь О. А., Шевченка Є. В. та Зінченко І. О. Актуалізується увага на важливості визначення змішаної форми вини у контексті розробки проєкту нового Кримінального Кодексу України
Military vocabulary as a composite component of the English language for law enforcement
Get PDFEach language has its own national identity, which is expressed both in the specific features of vocabulary units, that is, words, and especially in the stratification of the entire vocabulary into separate lexical types and groups of words. In the English language, slang is of great importance, which determines the development of the entire language as a whole, its uniqueness and distinguishes it from other languages of the world. The study of the English language shows that a special part of the emotionally colored layer of military vocabulary is military slang, which, along with professional slang, is one of the components of English-speaking socioprofessional colloquialism. It is noted that military slang can be called the most vivid example of military vocabulary with linguistic and regional studies color, because to understand it, it is necessary to have certain background knowledge related to the conditions of service, traditions of servicemen, and the sphere of their interests. Slang makes language shorter, concrete, emotionally expressive, and also serves as a kind of sign of belonging to a certain social environment. In the scientific article, it is determined that the slang of USA and Great Britain military personnel is a powerful linguistic barrier for translators, to understand which knowledge is required not only in the military sphere, but also in other spheres of life that are closely related to military activities. We are convinced that military slang can be called the most vivid example of military vocabulary with linguistic and regional studies color, because in order to understand it, it is necessary to have certain background knowledge related to the conditions of service and traditions. At the same time, the new program is based on the requirements of the Council of Europe Recommendations, which are oriented towards the formation of sociocultural competence and the need to teach intercultural communication, which, within the sociocultural approach to learning foreign languages, is defined as a functionally determined communicative interaction of people who serve as carriers of various cultural communities through awareness of them or other people of their belonging to different geopolitical, religious, national, as well as social subcultures. In order for this dialogue of cultures to succeed, its participants must have a completely diverse socio-cultural information about each other, thus, socio-cultural competence is the basis necessary for the dialogue of culture
Legal regulation of the movement of goods by natural persons across the customs border of Ukraine
No full textУ дисертації здійснено правовий аналіз і вирішення наукового та практичного завдання, що виявляється у визначенні особливостей переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України в межах його правового регулювання, а також запропоновано надання науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення досліджуваної проблематики у галузі державної митної справи.
Наведено характеристику теоретико-методологічних засад дослідження інституту переміщення товарів фізичними особами через митний кордон та з’ясовано, що зміст його методології слід розуміти як комплекс підходів, принципів і методів наукового пізнання, що охоплюють можливість всебічного вивчення особливостей переміщення товарів фізичними особами через митний кордон як комплексного інституту митного права. Визначено, що система методології дослідження інституту переміщення товарів фізичними особами через митний кордон складається з трьох основних груп методів: загальнонаукові, приватно-наукові, спеціальні. Акцентовано, що при методології дослідження інституту переміщення товарів фізичними особами через митний кордон потрібно враховувати специфіку методологій окремих галузей права таких як адміністративне, фінансове, кримінальне, податкове, цивільне, господарське та міжнародне.
Проведено аналіз сучасного стану наукових підходів з питань переміщення товарів фізичними особами через митний кордон. Зазначається, що комплексних та системних досліджень такої категорії товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, які переміщуються фізичними особами через митний кордон, не проводилось. Вказано, що вивчення специфіки переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України є окремим предметом правового регулювання, оскільки виконувані при цьому митні процедури відрізняються від проходження таких процедур юридичними особами (господарюючими суб’єктами) згідно з вимогами ст. 364 МК України. Здійснено аналіз наукових категорій «переміщення товарів через митний кордон» у митному праві й запропоновано авторське визначення «переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України» як сукупність дій фізичними особами з однієї сторони та заходів митними органами, їх посадовими особами, а також іншими особами з другої сторони щодо ввезення на митну територію, вивезення з митної території України або транзиту через митну територію України товарів фізичними особами, які здійснюються визначеними в законодавстві засобами та способами і спрямовані на дотримання передбачених законодавством підстав, умов й процедур такого переміщення.
У дослідженні проведено вивчення генезису порядку переміщення товарів фізичними особами через митний кордон. Виділено у досліджуваній категорії переміщення два історичні періоди розвитку законодавства: перший – радянський період (1917 р. – 1990 р.) та другий – сучасний (який поділено на три етапи: перший (із 1991 р. – 2003 р.); другий (із 2004 р. – до 12 березня 2012 р.); третій (із 13 березня 2012 р. по теперішній час), враховуючи норми прийняття Митних кодексів України. Останній етап генезису порядку переміщення товарів фізичними особами через митний кордон пов’язаний з прийняттям чинного МК України й приведенням митного законодавства в досліджуваній сфері у відповідність до норм, принципів й стандартів ЄС. Здійснено характеристику сучасного стану нормативно-правового забезпечення переміщення товарів фізичними особами через митний кордон за критеріями розподілу як на загальні, так і спеціальні, а також на митні та комплексні, як на законодавчому, так і підзаконному рівнях. Особливу увагу приділено міжнародним документам у досліджуваній сфері. Охарактеризовано принципи переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України, визначено їх зміст та перелік.
У роботі проаналізовано підстави, умови та способи переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України, а також зазначені засоби переміщення товарів. Розглянуто особливості умов та порядку переміщення окремих товарів фізичними особами через митний кордон, їх зміст, зокрема, особистих речей, валютних цінностей, транспортних засобів особистого користування, культурних цінностей та ін. Розкрито ознаки товару з позиції митного права у досліджуваному переміщенні й виокремлено термін «підстави переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України». Під цією категорією слід розуміти законодавчо визначені умови, які надають фізичним особам право на переміщення (пересилання) через митний кордон України товарів, а саме на їх ввезення, вивезення та транзит. У дослідженні запропоновано здійснити класифікацію товару при переміщенні його фізичною особою через митний кордон України, як категорії митного права, за такими основними критеріями, а саме: за митним статусом, за засобами переміщення, за способами переміщення, за призначенням, а також за таким критерієм як «свобода переміщення».
Охарактеризовано повноваження суб’єктів митних правовідносин, які беруть участь при переміщенні товарів фізичними особами через митний кордон України. Встановлено, що серед суб’єктів з державно-владними повноваженнями, які беруть участь у правовідносинах з приводу переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України, митні органи є постійними учасниками таких відносин. Розкрито повноваження Державної митної служби України та Міністерства фінансів України під час переміщення товарів фізичними особами через митний кордон України. Визначено, що фізичні особи (громадяни, іноземці та особи без громадянства) з 16 років можуть бути учасниками митних відносин та мати конкретні юридичні права та обов’язки. З’ясовано, що фізичні особи можуть мати представників при переміщенні ними окремих товарів через митний кордон за умови належного оформлення їх повноважень
