19735 research outputs found
Sort by
Legal and anti-corruption work of law enforcement agencies of the security and defense forces regarding interaction with military administrations under martial law
Get PDFАктуальність дослідження правової та антикорупційної роботи правоохоронних органів сил безпеки та оборони України в умовах воєнного стану визначається складністю та важливістю завдань, що стоять перед державою під час збройного конфлікту. Воєнний стан вимагає від органів державної влади, зокрема правоохоронних органів, сил безпеки та оборони, оперативної та скоординованої взаємодії з військовими адміністраціями для забезпечення правопорядку, захисту національної безпеки та ефективного функціонування суспільства. В умовах воєнного стану зростає ризик виникнення корупційних проявів, що може підривати довіру громадян до державних інституцій та ускладнювати реалізацію необхідних заходів безпеки. Це зумовлює необхідність посилення антикорупційних заходів та вдосконалення правового забезпечення роботи відповідних органів. Метою даної праці є аналіз правової основи діяльності правоохоронних органів у взаємодії з військовими адміністраціями, виявлення викликів, з якими стикаються ці органи в умовах воєнного стану, а також розробка рекомендацій щодо покращення антикорупційної роботи та підвищення ефективності взаємодії між відповідними інституціями. Для досягнення мети дослідження будуть розглянуті наступні питання: – правові засади функціонування правоохоронних органів та військових адміністрацій у період воєнного стану; – специфіка координації та взаємодії між правоохоронними органами, силовими структурами та військовими адміністраціями; – аналіз основних ризиків та викликів, пов’язаних з корупційними проявами під час воєнного стану; – розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності правової та антикорупційної роботи. Це дослідження має на меті сприяти вдосконаленню існуючої правової бази, підвищенню рівня прозорості та ефективності діяльності державних інституцій в умовах підвищеної небезпеки, а також забезпечити більш надійний захист прав і свобод громадян Україн
Economic and legal support of banking activities in extraordinary periods in Ukraine
No full textДисертація присвячена дослідженню особливостей господарсько-правового забезпечення банківської діяльності в екстраординарні періоди в Україні. В ній розглянуто історичні аспекти розвитку інституту екстраординарного правового режиму, надано визначення феномену екстраординарного правового режиму, проаналізовані спеціальні правові режими реалізації банківської діяльності за законодавством України та здійснено порівняльний аналіз відповідними режимами в зарубіжних країнах, обґрунтована суспільна необхідність інституалізації кола спеціальних правових режимів банківської діяльності, досліджено господарсько-правові засоби та елементи спеціальних режимів банківської діяльності, сформульовані пропозиції та рекомендації для подальшого розвитку господарського та банківського законодавства з цих питань.
Екстраординарні періоди в економічному житті, як-от кризи або суспільні потрясіння, здатні значно вплинути на стабільність і цілісність економічної системи, часто потребуючи введення спеціальних правових режимів для захисту основних засад її функціонування. У таких умовах державне регулювання стає вирішальним засобом для утримання системи від руйнування: воно може посилити державний контроль, встановити додаткові обмеження, змінити порядок функціонування, та надати нові інструменти для швидкого реагування на загрози. Державна політика стає більш гнучкою, коригуючи стандартні алгоритми управління для підтримки найбільш вразливих галузей, використовуються диференційовані підходи, зокрема тимчасові заходи, які можуть швидко адаптуватися залежно від динаміки загроз. Таким чином, спеціальні правові режими дозволяють державі забезпечити функціональний результат навіть у складних умовах, зберігаючи єдність системи і відповідаючи на кризові явища з мінімальними втратами для економіки та суспільства.
Автором обґрунтовано, що екстраординарні умови, що вимагають корекції функціонування державної системи, можна класифікувати за типом і джерелом загроз на: економічні (наприклад, фінансова криза), політичні (конфлікти або зміни влади), екологічні (стихійні лиха), соціальні (масові протести) та змішані типи (комбіновані загрози). Ступінь (масштаб) реагування держави формується залежно від рівня загрози. У відповідь на загрозу держава може вносити зміни в звичайний режим, зміщуючи акценти політики (як, наприклад, посилення фінансового нагляду в економічній кризі), або ж впроваджувати нові заходи через законодавчі акти. У критичних випадках держава запроваджує повноцінний екстраординарний правовий режим, який передбачає суттєві зміни в управлінських механізмах. Такий підхід дозволяє враховувати унікальні потреби, що виникають у кризових ситуаціях, і забезпечувати адаптивність державного регулювання.
Автором запропоновано авторське визначення екстраординарного правового режиму та досліджені його особливості. У дисертації екстраординарний правовий режим розглядається як особлива юридична конструкція, спрямована на забезпечення оперативного й ефективного реагування на надзвичайні ситуації, які загрожують суспільному порядку, державному суверенітету або економічній стабільності. Цей режим відрізняється від звичайного (ординарного) своїми метою, змістом і механізмом. Мета екстраординарного режиму полягає в збереженні та стабілізації суспільного порядку й захисті ключових функцій держави в умовах надзвичайної ситуації для подальшої трансформації в звичайний правовий режим. Зміст режиму охоплює комплекс спеціальних засобів державного регулювання, що дозволяють органам влади діяти в розширених або спрощених межах правового впливу. Це може включати надання особливих повноважень уряду або окремим державним установам, можливість застосування обмежень прав громадян та створення інструментів для адаптації законодавчої бази під нові обставини. Механізм введення та реалізації режиму визначається через: чіткий суб'єктний склад, порядок і підстави введення й скасування, додаткові реєстраційні та дозвільні процедури тощо. Таким чином, екстраординарний режим складає комплексну правову основу для оперативного управління в надзвичайних ситуаціях, передбачаючи всі необхідні аспекти для швидкого переходу від звичайного до кризового управління.
Автор доводить, що екстраординарні правові режими в банківській діяльності повинні спиратися на принцип законності, щоб забезпечити належний правовий порядок у кризових умовах. Це означає, що органи влади, зокрема Національний банк України (НБУ), мають діяти виключно в рамках, передбачених Конституцією та законами України. Відповідно регламентація його імперативних функцій повинна бути на підставі закону, в межах наданих повноважень та у законодавчо визначений спосіб, оскільки чітке юридичне закріплення спеціальних повноважень дозволяє уникнути свавілля, а також гарантує можливість прогнозування суб’єктами правовідносин своєї поведінки в умовах екстраординарної ситуації.
Автором визначено, що екстраординарний правовий режим у банківській сфері обґрунтований тим, що звичайні механізми реагування можуть виявитися недостатніми для стабілізації системи під час серйозних економічних криз, валютних коливань або загроз для фінансової стабільності. У таких випадках особлива роль відводиться регулятору (НБУ), який повинен оперативно реагувати на загрози економічній стабільності. Для досягнення цілей даного регулювання державні заходи можуть включати обмеження операцій, посилення контролю над банківськими процесами тощо.
У дисертації умотивовано, що тріада екстраординарного правового режиму (мета, зміст, і механізм) в банківській сфері розкриває ключові аспекти його застосування для підтримки фінансової стійкості в кризових ситуаціях та має свої галузеві та функціональні особливості у зв'язку із специфікою правового регулювання. Мета – стабілізація банківської системи. Зміст – комплекс заходів, що включають спеціальні інструменти державного впливу (наприклад посилення контролю за ліквідністю та прозорістю банківських операцій). Механізм у контексті банківської сфери означає регламентацію повноважень державних установ, особливо НБУ, для забезпечення контролю і реагування в рамках, встановлених законодавством.
При управлінні банківською діяльністю в кризових умовах цілеспрямований вплив держави та регуляторних органів може охоплювати такі ключові параметри: кредитування (запровадження заходів для пом’якшення умов кредитування чи тимчасового призупинення певних кредитних продуктів), депозити (державні гарантії на депозити або обмеження зняття коштів), банківський капітал (підняття вимог до мінімального розміру капіталу, а також резервування), адміністративні заходи НБУ, умови реєстрації (підвищення вимог до нових учасників банківського сектору та діючих установ).
Автором отримані нові результати щодо передумов класифікації господарсько-правових засобів регулювання банківської діяльності залежно від мети спеціального режиму, яка реалізовується через адаптацію регуляторних заходів до конкретного типу кризової ситуації, що забезпечує ефективне реагування на різні загрози. Види кризових періодів (економічні, фінансові, політичні тощо) мають власні особливості й ризики, тому класифікація дозволяє обрати найбільш відповідні інструменти — наприклад, пруденційний нагляд, посилене резервування, обмеження на операції або захист депозитів — для забезпечення стабільності банківської системи в кожному конкретному випадку.
Сформульовані в дисертації напрацювання, узагальнення та висновки мають як теоретичне, так і практичне значення та можуть бути використані: в правотворчій діяльності – для внесення відповідних змін до банківського законодавства та можливості кодифікації законодавства у сфері спеціальних правових режимів; у правозастосовній діяльності – для практичної допомоги при розгляді господарськими судами України спорів за позовами юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації; у навчальному процесі – при підготовці посібників та викладанні дисциплін «Господарське право», «Банківське право», «Правові режими господарювання в окремих галузях та секторах національної економіки», «Правові режими господарської діяльності в національній економіці»; у науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідження особливостей як екстраординарних правових режимів в цілому, так і режимного регулювання банківської діяльності
Innovative Trend Of Supporting Education In Corporate Sustainability Reports
No full textAnalysis of public reports has shown that the tasks set by both the «Nibulon» Group and the Vodafone Ukraine Group are innovative in nature, which indicates a responsible attitude towards the implementation of tasks to achieve the SDGs, in particular, SDG 4 on innovative and high-quality education
Життя заради судової медицини та криміналістики – до 50-річчя від дня народження та 30-річчя наукової діяльності Бондаренка Владислава Вікторовича
Get PDF
Політика у сфері боротьби зі злочинністю: стан та перспективи
Get PDFУ колективній монографії розглядаються теоретичні та прикладні проблеми політики у сфері боротьби зі злочинністю й особливості її реалізації в правотворчій та правозастосовчій діяльності.
Для науковців, аспірантів, студентів, практиків і широкого загалу читачів
Circumstances that exclude the criminal liability of a medical worker for causing serious consequences
No full textДисертація спрямована на систематизацію обставин, що виключають кримінальну відповідальність медичних працівників за спричинення тяжких наслідків пацієнту, дослідження окремих видів таких обставин та формулювання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства в цій частині.
Перш за все було досліджено елементи підстави кримінальної відповідальності, якою є вчинення особою кримінального правопорушення. Також було запропоновано визначення поняття виключення кримінальної відповідальності, яким є обов’язкове та безумовне незастосування державою обмежень у реалізації прав і свобод особи, яка спричинила шкоду об’єкту кримінально-правової охорони діянням, що не є кримінальним правопорушенням. Наведене визначення дозволить у законодавчій практиці чітко розмежовувати виключення кримінальної відповідальності та звільнення від неї, а в правозастосовній – слугуватиме орієнтиром при встановленні обставин, що виключають кримінальну відповідальність, які не передбачені в КК. Окрім цього вперше запропоновано механізм кримінально-правового регулювання виключення кримінальної відповідальності, який відрізняється від традиційного, що дає підстави виокремити його як окремий вид кримінально-правового регулювання – некласичний.
В роботі зазначено, що обставинами, що виключають ознаки кримінального правопорушення є такі діяння особи, які ззовні співпадають з ознаками певного кримінального правопорушення, але виключають його протиправність, суспільну небезпечність або склад такого правопорушення. Сукупність зазначених обставин утворюють собою систему за рахунок взаємозв’язку елементів та утворення в сукупності нової інтегративної якості - обов’язкового та безумовного виключення підстави кримінальної відповідальності, а тим самим і застосування державою кримінальної відповідальності до особи, яка вчинила діяння, що лише ззовні збігається із певним складом кримінального правопорушення, передбаченого в КК. Система таких обставин складається з 3 груп: 1) обставини, що виключають протиправність діяння; 2) обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння; 3) обставини, що виключають склад кримінального правопорушення.
Вперше запропоновано поняття обставини, що виключає кримінальну відповідальність медичного працівника за спричинення тяжких наслідків пацієнту, а також розроблено їх систему, що складається з 2 груп: 1) обставини, що виключають протиправність діяння медичного працівника і 2) обставини, що виключають ознаки окремих елементів складу злочину, передбаченого ст. 140 КК.
У розділі, присвяченому обставинам, що виключають протиправність діяння медичного працівника, що спричинило тяжкі наслідки пацієнту, здійснено аналіз таких обставин як: належне виконання професійного обов’язку з надання медичної допомоги медичним працівником, конфлікт професійних обов’язків медичного працівника та виправданий медичний ризик. Здійснено систематизацію ознак належного виконання обов’язку, серед яких: наявність відповідної кваліфікації медичного працівника, своєчасність та повнота медичної допомоги, дотримання нормативних вимог щодо процесу надання медичної допомоги і стандартів доказової медицини, а також належне місце надання допомоги.
При дослідженні такої обставини як конфлікт професійних обов’язків медичного працівника було сформульовано пропозиції щодо: 1) уточнення назви статті 2.9.13 проєкту КК внаслідок заміни слова «колізія» на «конфлікт» та її прийняття Робочою групою у наступній редакції: «Конфлікт юридичних обов’язків». Такі пропозиції були враховані Робочою групою та відображені у тексті проєкту КК від 02 квітня 2025 року; 2) ухвалення Адаптованої настанови «Медичне сортування» прийняти у формі Стандарту надання медичної допомоги, який буде носити не рекомендаційний, а обов’язковий характер до виконання.
Також в роботі було проаналізовано такі обставини, що виключають ознаки складу злочину, передбаченого ст. 140 КК України, в діянні медичного працівника: 1) обставини, що виключають ознаки медичного працівника; 2) обставини, що виключають ознаки пацієнта; 3) обставини, що виключають ознаки об’єктивної сторони складу злочину (обставини, що виключають ознаки невиконання медичним працівником професійних обов’язків; обставини, що виключають тяжкі наслідки для пацієнта; обставини, що виключають причиновий зв’язок між діянням медичного працівника та тяжкими наслідками для пацієнта); 4) обставини, що виключають ознаки суб’єктивної сторони складу злочину (вибачальна медична помилка, казус).
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше:
запропоновано некласичний механізм кримінально-правового регулювання виключення кримінальної відповідальності із розкриттям змісту його окремих елементів;
визначено поняття обставини, що виключає ознаки кримінального правопорушення у діянні медичного працівника, що спричинило тяжкі наслідки пацієнту;
розроблено систему обставин, що виключають ознаки кримінального правопорушення у діянні медичного працівника, що спричинило тяжкі наслідки пацієнту, яка складається з 2 груп: 1) обставини, що виключають протиправність діяння медичного працівника і 2) обставини, що виключають ознаки окремих елементів складу злочину, передбаченого ст. 140 КК, у діянні медичного працівника.
Удосконалено:
визначення «обставин, що виключають ознаки кримінального правопорушення»;
обґрунтування того, що зазначені обставини становлять собою систему;
визначення переліку критеріїв для визнання належним виконання медичним працівником професійного обов’язку з надання медичної допомоги;
структуру обставин, що виключають протиправність діяння медичного працівника.
Отримали подальший розвиток:
обґрунтування доцільності закріплення визначення загального поняття «обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння» в КК;
доцільність закріплення визначення загального поняття «обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння» в КК;
обґрунтування пропозицій щодо розмежування медичних та фармацевтичних працівників як суб’єктів злочину, передбаченого ст. 140 КК;
поняття «пацієнта» як потерпілого від вчинення злочину, передбаченого ст. 140 КК;
використання терміну «масові випадки» в актах регуляторного законодавства у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного сортування;
обґрунтування регламентації такої обставини, що виключає протиправність діяння, як конфлікт юридичних обов’язків у проєкті КК.
При здійсненні дослідження було використано теоретичну, нормативну та емпіричну бази. У роботі використано напрацювання зарубіжних та українських науковців, у яких досліджено проблеми кримінального та медичного права загалом, а також кримінальному правопорушенню, кримінальній відповідальності, обставинам, що виключають ознаки кримінального правопорушення, кримінальній відповідальності медичних працівників, процесу надання медичної допомоги тощо. Нормативну основу дослідження становлять міжнародні та національні нормативно-правові акти, що регулюють процес надання медичної допомоги, притягнення до кримінальної відповідальності медичного працівника тощо. При дослідженні належного виконання юридичного обов’язку як обставини, що виключає протиправність діяння, проаналізовано положення КК держав-членів ЄС. Емпіричну базу складає судова практика, зокрема 307 судових актів (станом на 07.02.2025) щодо застосування ст. 140 КК, з них: 155 вироків судів першої інстанції, 116 - ухвал апеляційних судів та 36 - постанов касаційних судів. Також було проведено: 1) анкетування та інтерв’ювання 30 респондентів-працівників сфери кримінальної юстиції з метою з’ясування підходів до закриття кримінальних проваджень у випадках виключення кримінальної відповідальності; 2) анкетування 100 лікарів 11 спеціальностей з 10 областей України щодо виправданого медичного ризику.
На основі проведеного дослідження у науковій роботі викладено пропозиції та обґрунтовано висновки, які мають теоретичне та практичне значення. Отримані результати дослідження можуть бути використані у:
нормотворчій діяльності – при внесенні змін до КК, Проєкту КК, а також актів регуляторного законодавства у сфері охорони здоров’я в частині доповнення новими обставинами, що виключають ознаки кримінального правопорушення, їх відмежування від звільнення особи від кримінальної відповідальності;
правозастосовній діяльності органів правопорядку, прокурорів, суду та адвокатів при здійсненні та розгляді кримінальних проваджень, пов’язаних зі спричиненням тяжких наслідків пацієнту медичним працівником;
науково-дослідній сфері – для дослідження правового підґрунтя надання медичної допомоги, окремих видів обставин, що виключають ознаки кримінального правопорушення медичного працівника, а також подальший аналіз та розвиток системи таких обставин;
навчальному процесі – для підготовки навчально-методичних матеріалів та викладанні навчальних дисциплін «Кримінальне право. Загальна частина», «Кримінальне право. Особлива частина», «Медичне право», а також інших навчальних дисциплін, пов’язаних із вивченням правовідносин між медичним працівником та пацієнтом у процесі надання медичної допомоги
Порівняльно-правовий аналіз Конституції України 1710 року та Конституції Польщі 1791 року
Get PDFУ статті проведено порівняльно-правовий аналіз застосування принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову у Конституції України 1710 р. та Конституції Польщі 1791 р. Таке дослідження зумовлюється спорідненістю державно-правових традицій, котрі сформувалися в Україні за доби Речі Посполитої. Завдяки поєднання ідей європейського конституціоналізму та власного державно-правового досвіду українська і польська конституції ХVІІІ ст. мали низку спільних та відмінних рис щодо запровадження принципу поділу влади. Конституювання поділу державної влади мало забезпечити удосконалення державного механізму шляхом підвищення його ефективності за умов військової агресії Російської імперії, запобігти можливості узурпації влади всередині країни, що сприяло б збереженню національної державності.
Для української і польської конституцій ХVІІІ ст. було характерним запровадження елементів системи стримувань і противаг з метою посилення ефективності державної влади та унеможливлення узурпації влади як окремими особами, так і окремими становими угрупуваннями
