National University of Kyiv Mohyla Academy
eKMAIR Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional RepositoryNot a member yet
35997 research outputs found
Sort by
95-річчя майстра кіно Володимира Денисенка
No full textУ січні 2025 року минуло 95-річчя кінорежисера та сценариста Володимира Денисенка. Його спадщина, а це 12 кінокартин, – доказ національної кіношколи як спадковості поколінь і непересічне явище в українському кіномистецтві, що за свою історію знало найвищі злети світового визнання
Найбільш титулований фільм
Full text link20 травня у Києві відбулась урочиста церемонія нагородження фільму "Мати апостолів" дипломом "Книги рекордів України". Стрічка визнана найбільш титулованою в історії українського кінематографа: вона отримала 88 нагород та відзнак на 62 міжнародних кінофестивалях у 28 країнах світу
Quality Management in the Context of the Transformation of Higher Education in Ukraine
Full text linkThe article reveals the content and evolution of quality management systems in higher education institutions in Ukraine and worldwide. It analyzes the integration of international ESG standards and identifies barriers to implementing modern quality models in the Ukrainian context. Particular attention is paid to internal quality assurance systems, digitalization, stakeholder engagement, and practices of quality self-regulation. The article examines the use of metrics and performance indicators, the involvement of students and academic staff in quality assessment processes, and the link between educational quality and graduate employability. A comparative analysis of quality models in European countries is presented, as well as the challenges faced by Ukrainian higher education institutions under martial law. The authors propose a modern interpretation of the educational quality management system as a dynamic and adaptive mechanism that goes beyond formal control. The novelty lies in the conceptualization of a dual model for improving the educational process (Kaizen and Kairyo), in the interpretation of quality as part of organizational culture, and in the proposal of a self-regulatory approach to quality assessment in higher education institutions. The results of the article can be used by university leaders to enhance internal quality assurance systems and to develop strategic documents and institutional development plans. Additionally, the approaches outlined in the article may be applied to the development of institutional strategies for sustainable development, curriculum modernization, and the implementation of innovations in teaching and learning processes. This is particularly relevant in the context of global competition and the need to align with the requirements of the European Higher Education Area.У статті розкрито зміст та еволюцію систем управління якістю в закладах вищої освіти (ЗВО) України й світу. Проаналізовано інтеграцію міжнародних стандартів ESG, визначено бар’єри впровадження сучасних моделей якості в українському контексті. Особливу увагу приділено внутрішнім системам забезпечення якості, цифровізації, участі стейкголдерів, а також практикам саморегуляції якості. Розглянуто досвід використання метрик та показників ефективності, участі здобувачів вищої освіти і викладачів у процесах оцінювання якості, а також зв’язок між якістю і працевлаштованістю випускників. Представлено порівняльну аналітику моделей якості в країнах Європи та окреслено виклики, з якими стикаються українські ЗВО в умовах воєнного стану. Автори пропонують сучасну інтерпретацію системи управління якістю як динамічного, адаптивного механізму, що виходить за межі формального контролю. Новизна проведеного дослідження полягає в концептуалізації дуалістичної моделі вдосконалення освітнього процесу (Kaizen і Kairyo), у трактуванні поняття якості як організаційної культури, а також у пропозиції саморегуляційного підходу до оцінювання якості в ЗВО. Результати статті можуть бути використані керівниками закладів вищої освіти для вдосконалення внутрішніх систем забезпечення якості, формування стратегічних документів і планів розвитку. Окрім того, окреслені у статті підходи можуть бути застосовані під час побудови інституційних стратегій сталого розвитку, модернізації навчальних програм та впровадження інновацій у процеси викладання і навчання. Це особливо актуально в умовах глобальної конкуренції та з огляду на потребу узгодження з вимогами європейського освітнього простору
Wildfires and Climate Change in the Ukrainian Polissia During 2001–2023
Full text linkClimate change, accompanied by anomalously high temperatures and a decrease in precipitation during the warm season, can have serious consequences for the ecosystems and sustainability of the Ukrainian Polissia. In particular, there are increased risks of forest and peat fires, as well as an overall deterioration of the region’s ecological condition. Between 1990 and 2021, the Ukrainian Polissia region recorded an average temperature increase of 0.60 °C per decade, along with a 3–5% decrease in annual precipitation. An analysis of the spatial distribution of wildfire incident density based on satellite data (FIRMS) in the regions of the Ukrainian Polissia from 2001 to 2023 highlighted several periods of sharp increases in fires: 2002, 2007–2009, 2014–2015, and 2019–2020. The Spring Fire Season and the Late Summer–Autumn Fire Season coincide with periods of reduced precipitation, which in some years reached 40–60% below the climatic norm. Although the climatic conditions of spring 2022 were not as warm and dry as those in 2020, significant parts of Kyiv Polissia and Chernihiv Polissia suffered from large-scale wildfires due to ongoing military actions. The spatial distribution of fire frequency in 2020 and 2022 highlights different contributing factors: in 2020, weather anomalies were the primary cause, while in 2022, armed hostilities played a key role. Military conflicts not only increase the risk of fires but also complicate firefighting efforts, making the region even more vulnerable to large-scale forest fires, and thereby threatening its sustainability. These findings underscore the urgent need for integrated fire management strategies that take into account climate change, land-use policies, and geopolitical factors to mitigate the escalating wildfire threat in the region and ensure long-term sustainability
Порівняльний аналіз реалізації політики соціального захисту в Україні та Канаді: історичний контекст
Full text linkМета дослідження – провести порівняльний аналіз реалізації політики соціального захисту на місцевому рівні в Україні та Канаді з урахуванням історичного контексту
An Inquiry into the good. Part III, chapters 8–9
Full text linkThis publication presents the Ukrainian translation of chapters 8–9 of the third part of the work Zen-no kenkyū (Investigation of the Good) by Nishida Kitaro, a prominent Japanese philosopher of the 20th century, the founder of modern Japanese philosophy. The third part of the work is devoted to the concept of the good. In Chapter 8, Nishida continues to analyze different ethical theories. He considers hedonism, in which he distinguishes two varieties – egoistic and sociocentric. He includes the ancient school of Cyrenaica and Epicurus in the first, and Bentham and Mill in the second. Nishida concludes that this doctrine "can neither provide a correct objective criterion nor explain the necessary imperative elements of moral good". But the main thing is that Nishida does not agree with the main principle of hedonism, namely, that the only goal of human life is pleasure. In Chapter 9, Nishida moves from criticism to the formulation of his own position. He calls it energetism. Nishida formulates its main principle as follows: "Good is the fulfillment of our inner demands, that is, the fulfillment of the ideal, in other words, the completion of the development of the will". The Japanese philosopher finds the origins of energetism in Plato and Aristotle, as well as in the Upanishads. Considering the good from this perspective, Nishida proves that it coincides with the concepts of beauty and true reality, in fact arriving at the classical triad "truth – good – beauty". In these chapters, Nishida actively refers to Western philosophy: in addition to Aristippus, Epicurus, Plato, Aristotle, Bentham, and Mill, he quotes Thomas Aquinas, Spinoza, and Danish philosopher Harald Hōffding. He also refers to the self-actualization theory of Thomas Hill Green, which was popular in Japan at the time, although he does not mention the name of this philosopher – however, it was well known to readers. From Eastern philosophies, Nishida, in addition to mentioning the Upanishads, quotes Confucius.Переклад з японської, вступна стаття та коментарі С. В. Капранова.
У цій публікації представлено український переклад глав 8–9 третьої частини праці "Дзен-но кенкю" ("Дослідження блага") Нісіди Кітаро – визначного японського філософа ХХ ст., основоположника сучасної японської філософії. Третя частина зазначеної праці присвячена поняттю блага. У главі 8 Нісіда продовжує аналізувати різноманітні етичні теорії. Він розглядає гедонізм, у якому виділяє два різновиди – егоїстичний та соціоцентричний. До першого він зараховує античну школу кіренаїків та Епікура, до другого – Бентама та Мілла. Нісіда доходить висновку, що це вчення “не може ані дати правильного об’єктивного критерію, ані пояснити необхідних імперативних елементів морального блага”. Але головне, що Нісіда не згоден з головною засадою гедонізму, а саме з тим, що єдина мета людського життя – це насолода. У главі 9 Нісіда переходить від критики до формулювання власної позиції. Її він називає енергетизмом. Її головне положення Нісіда формулює в такий спосіб: “Благо – це здійснення наших внутрішніх вимог, себто здійснення ідеалу, інакше кажучи, завершення розгортання волі”. Витоки енергетизму японський філософ знаходить у Платона та Арістотеля, а також в упанішадах. Розглядаючи благо в цій перспективі, Нісіда доводить, що воно збігається з поняттями краси та істинної реальності, фактично приходячи до класичної тріади "істина – добро – краса". У цих главах Нісіда активно звертається до західної філософії: крім Арістіппа, Епікура, Платона, Арістотеля, Бентама та Мілла, він цитує Тому Аквінського, Спінозу та данського філософа Гаральда Геффдінґа, а також посилається на популярну в тогочасній Японії теорію самореалізації Томаса Гілла Ґріна (1836–1882), хоча й не згадує ім’я цього філософа – втім, воно було добре відоме читачам. Зі східної філософії Нісіда, крім згадки про упанішади, цитує Конфуція
Османсько-турецький вектор дипломатичної діяльності гетьмана Івана Виговського та перемога в московсько-українській війні 1657–1659 рр.
Full text linkМета дослідження – проаналізувати історичний розвиток зовнішньої політики Української козацької держави, зосібна під час управління гетьмана Івана Виговського, яке тривало в умовах внутрішньополітичних суперечок і московської агресії проти України, зокрема у розпалюванні громадянської війни. В цих умовах гетьман з налагодженням дипломатичних відносин з Річчю Посполитою, також організував Чорноморський вектор розвитку таких відносин з метою посилення міжнародної підтримки з метою протистояти зазначеній агресії. Вивчення українських і турецьких писемних джерел, та історіографії, а також об’єктивна інтерпретація отриманих відомостей стосовно порушених проблем уможливлює ретельно простежити перебіг зовнішньополітичної діяльності гетьмана І. Виговського та спільної воєнної кампанії. У цьому контекст і передовсім привертає увагу українське посольство до Бахчисараю, перебування великої дипломатичної місії гетьмана в Османській Туреччині, яка мала стратегічне значення щодо розвитку відносин між цими країнами і демонструвала обопільне бажання поглиблювати такі взаємині. Обставина, що склалася у зв’язку з агресією з боку московитів актуалізувала проблему стосовно виконання умов домовленостей – організації воєнної кампанії проти ворога. Методологія дослідження базується на дотриманні принципів історизму та історичного джерелознавства, забезпечення наукової об’єктивності та конкретно-історичної системності, а також на принципах міждисциплінарності і принципі встановлення достовірності й інформаційної цінності виявлених відомостей і фактів. Наукова новизна дослідження полягає у цивілізаційному осмисленні історіософії розвитку взаємин між козацько-гетьманською Україною, Річчю Посполитою, Кримським ханством, Високою Портою з метою оборони українських земель в контексті розвитку державності та у застосуванні авторської методології інтерпретування відповідних історичних подій з врахуванням наявних відомостей, зокрема з османсько-турецьких писемних джерел та історіографії. Висновки. Налагодження дипломатичних відносин між гетьманською Україною та Високою Портою в часи правління гетьмана Івана Виговського було тривалим, але успішним процесом. Наголошу, що гетьман Іван Виговський здобув освіту у Києво-Могилянській колегії, був досвідченим політиком, який розумів необхідність і корисність "турецької альтернативи" для козацької держави, затиснутої між Річчю Посполитою, Московським царством і Кримським ханством. Він брав участь у перемовинах з українського боку в складі численної делегації із майже 100 осіб, яку очолював козак Єремій Петрановський, що свідчить про активність зовнішньої політики гетьманського уряду у стосунках із Високою Портою. Унаслідок вдалої дипломатичної діяльності уряду гетьмана Івана Виговського були укладені договори між Українською козацькою державою, Кримським ханством, Османською державою. На основі взаємної домовленості було організовано воєнну кампанію з метою захисту від агресії Московського царства, яка виявилася дуже успішною для союзників: московське військо зазнало повної поразки у Конотопській війні, було звільнено фортецю Конотоп і відвойовано ще одну фортецю, розташовану була на порубіжжі з Московським царством. Посилення чорноморського вектора діяльності козацької дипломатії мало стратегічне значення для розвитку економіки гетьманської України. Збереження активності чорноморського вектора в зовнішній політиці гетьманської України помітно відчувалося у дипломатичній діяльності наступних українських гетьманів та, на мою думку, є важливим історичним фактором у теперішній час. Варто наголосити, що збереження та розвиток демократичного державного устрою, української мови як офіційної державної мови, а також, зокрема, встановлення вимоги, щоб управління державою здійснювалося власне українцями, стали пріоритетними чинниками у політиці гетьманського уряду Івана Виговського. Натомість зовнішня політика московського царату щодо України ґрунтувалась на розпалюванні громадянської війни у гетьманській державі та намаганні загарбати українські землі. Для мене очевидним є те, що такі підходи російська держава щодо України демонструє й сьогодні, про що свідчить російсько-українська війна, яка почалася у 2014 р.The purpose of this study is to analyze the historical development of the foreign policy of the Ukrainian Cossack state, particularly during the rule of Hetman Ivan Vyhovskyi, which took place under conditions of internal political strife and Moscow’s aggression against Ukraine, especially in the context of fomenting civil war. Under these circumstances, the hetman not only established diplomatic relations with the Polish-Lithuanian Commonwealth, but also initiated the Black Sea vector of foreign relations to strengthen international support in resisting the aforementioned aggression. The study of Ukrainian and Turkish written sources and historiography, along with the objective interpretation of the information obtained regarding the stated issues, enables a thorough reconstruction of the course of Hetman Vyhovskyi’s foreign policy activities and the joint military campaign. In this context, particular attention is paid to the Ukrainian embassy to Bakhchysarai and the presence of a large diplomatic mission from the hetman to Ottoman Türkiye, which held strategic significance for the development of relations between these countries and reflected their mutual interest in deepening such ties. The circumstances resulting from Muscovite aggression brought to the fore the issue of implementing the terms of the agreements, especially the organization of a military campaign against the enemy. The research methodology is based on adherence to the principles of historicism and historical source studies, ensuring scholarly objectivity and concrete-historical systematization, as well as the principles of interdisciplinarity and the establishment of the reliability and informational value of the identified facts and data. The scientific novelty of the research consists in the civilizational interpretation of the historiosophy of relations between Cossack-Hetman Ukraine, the Polish-Lithuanian Commonwealth, the Crimean Khanate, and the Sublime Porte, aimed at the defense of Ukrainian lands in the context of state-building. It also lies in the application of the author’s methodology for interpreting relevant historical events based on the available information, including Ottoman-Turkish written sources and historiography. Conclusions. In conclusion, the establishment of diplomatic relations between Hetmanate Ukraine and the Sublime Porte during the rule of Hetman Ivan Vyhovskyi was a prolonged but ultimately successful process. It is worth noting that Hetman Vyhovskyi, an alumnus of the Kyiv Mohyla Collegium (now the National University of Kyiv-Mohyla Academy), was a seasoned statesman who understood the necessity and strategic value of the "Turkish alternative" for the Cossack state, caught between the Polish–Lithuanian Commonwealth, the Muscovite Tsardom, and the Crimean Khanate. He participated in negotiations on Ukraine’s behalf as part of a large diplomatic mission of approximately one hundred individuals, led by the Cossack Yarema Petranovskyi–evidence of the Hetmanate’s active foreign policy toward the Ottoman Empire. As a result of the Hetman government’s successful diplomatic efforts, treaties were concluded between the Ukrainian Cossack state, the Crimean Khanate, and the Ottoman Empire. Based on mutual agreement, a joint military campaign was launched to defend against Muscovite aggression, which proved extremely successful for the allies: the Muscovite army suffered a crushing defeat in the Konotop War, the fortress of Konotop was liberated, and another frontier fortress was retaken from Muscovite control. The strengthening of the Black Sea vector of Cossack diplomacy had strategic significance for the economic development of the Hetmanate. The preservation and continuation of this Black Sea orientation were evident in the foreign policy of Vyhovskyi’s successors and, in my view, remain a relevant historical factor today. It should also be emphasized that the preservation and development of a democratic system of governance, the status of the Ukrainian language as the official state language, and the principle that the administration of the state should be conducted by ethnic Ukrainians, were among the central priorities of Hetman Vyhovskyi’s domestic policy. In contrast, the foreign policy of the Muscovite Tsardom toward Ukraine was based on fomenting civil war within the Hetmanate and attempting to seize Ukrainian territory. It is evident to me that the Russian state continues to demonstrate the same approach toward Ukraine today, as evidenced by the ongoing Russo-Ukrainian war, which began in 2014
Gender-related features of suicidal behaviour among the military in the Russo-Ukrainian war
Full text linkThe article identifies general and gender-specific features of suicidal behaviour among military personnel in the russo-Ukrainian war since 2014. The theoretical and methodological principles and results of research on suicidal behaviour are summarized by authors, in particular its manifestation among military personnel and its gender-specific features. It is noted that suicidal behaviour includes thoughts, intentions, and attempts, completed suicide, which is determined by two criteria: action (inaction) that leads to death, and the presence of a conscious choice and understanding of the consequences of this action. As the one of the theories of suicide factors, the sociological theory, developed on the basis of E. Durkheim's research is analysed. It is noted that the risk of suicide for men increases due to unemployment, loneliness, and inability to meet the ideals of masculinity, and marriage is also one of the protective factors for them. It is explained why the military demonstrates a higher suicide rate compared to the civilian population. As a result of expert interviews with those who provide psychological assistance to military personnel with suicidal behaviour in Ukraine, the following social factors of suicidal behaviour for the military were identified: lack of social support, stigmatisation of seeking help, pressure within the group, loss of brothers / sisters in arms; crisis of the family institution; organisational and everyday conditions of service (conflicts with command, infrequent rotations, state of exhaustion); economic instability (presence of debts, loans); crisis of the normative and value base (difficulties in finding oneself after demobilisation). For servicewomen, additional factors of suicidal behaviour are: double burden and role conflict, gender-based violence, devaluation of professional achievements, and violation of subordination. Finally, a sociological portrait of the group at risk of suicidal behaviour among military personnel of the russo-Ukrainian war is compiled.У статті визначено загальні та гендерні особливості суїцидальної поведінки серед військових російсько-української війни з 2014 р. Авторами узагальнено теоретико-методологічні засади та результати досліджень про суїцидальну поведінку, зокрема її прояв серед військових та її гендерні особливості. Зазначено, що суїцидальна поведінка включає думки, наміри та спроби, завершений суїцид, який визначається за двома критеріями: дія (бездіяльність), яка призводить до смерті, та наявність свідомого вибору і розуміння наслідків цієї дії. Як одну з теорій чинників самогубства проаналізовано соціологічну теорію, розроблену на основі досліджень Е. Дюркгайма. Звернено увагу, що для чоловіків ризик суїциду зростає через безробіття, самотність і неможливість відповідати ідеалам маскулінності, також для них шлюб є одним із захисних факторів. Пояснено, чому військові демонструють вищий рівень суїцидів порівняно з цивільним населенням. За результатами експертних інтервʼю з тими, хто в Україні надає пси[ологічну допомогу військовим із суїцидальною поведінкою, виявлено такі соціальні чинники суїцидальної поведінки для військових: відсутність соціальної підтримки, стигматизація звернення за допомогою, тиск всередині групи, втрата побратимів / посестер; криза інституту сім’ї; організаційні та побутові умови служби (конфлікти з командуванням, нечасті ротації, стан виснаження); економічна нестабільність (наявність боргів, кредитів); криза нормативно-ціннісної бази (складнощі в пошуку себе після демобілізації). Для військовослужбовиць додатковими чинниками суїцидальної поведінки є: подвійне навантаження та конфлікт ролей, гендерно зумовлене насильство, знецінення професійних досягнень, порушення субординації. Складено соціологічний портрет групи ризику суїцидальної поведінки серед військових російсько-української війни
The potential for applying Bayesian Vector Autoregression (BVAR) models by central banks for forecasting key macroeconomic indicators
Full text linkThe article examines the theoretical foundations and characteristics of BVAR, as well as their advantages over traditional VAR model modifications. It also summarizes the forecasting characteristics of BVAR models in comparison with DSGE, QPM, AR models, and expert approaches across different countries and time periods, taking into account their experience of application in central banks. The aim of the study is to analytically assess the potential of BVAR models for use by central banks in forecasting key macroeconomic indicators, as well as to analyze their advantages and disadvantages compared to other models in the context of their practical application for achieving monetary policy objectives. The research employs a comparative analysis method to describe the theoretical advantages of BVAR models over traditional VAR model modifications, as well as their characteristics in practical applications compared to DSGE, QPM, VAR, and AR models; a visual assessment method is used to examine the forecasting quality of the models under consideration over various time horizons; and a synthesis method is applied to summarize the most effective applications of BVAR in practice. The research findings reveal that BVAR models demonstrate competitive, and in many cases superior, characteristics compared to DSGE models for the purpose of forecasting key monetary policy indicators. Depending on the country, the period, forecasting horizon, and economic conditions, the forecasting quality of the models may vary: for instance, when applying BVAR models to forecast GDP, better forecasting quality compared to other models was achieved for the economies of Ukraine, the UK, and the Eurozone; for inflation forecasting (CPI), better results were obtained for Ukraine, the Czech Republic, and Sweden. Overall, as the comparative analysis has shown, the application of BVAR models can be beneficial for central banks in developing and refining their macroeconomic modeling systems, particularly the tools for forecasting purposes. However, despite all the advantages of BVAR models, they should primarily be regarded as a supplementary tool for forecasting rather than a replacement for DSGE and QPM models, which, in turn, play a key role in incorporating expert judgments, facilitating the interpretation of forecasts, and justifying decisions in the development and implementation of monetary policy by central banks around the world.У статті розглянуто теоретичні засади, особливості та переваги BVAR-моделей над традиційними модифікаціями VAR-моделей, а також узагальнено прогностичні характеристики BVAR-моделей порівня-но з DSGE-, QPM-, AR-моделями та експертними підходами для різних країн і часових періодів, враховуючи досвід їх застосування в центральних банках. Метою дослідження є аналітичне оцінювання потенціалу застосування BVAR-моделей центральними банками для прогнозування ключових макроекономічних показників, а також аналіз їхніх переваг і недоліків порівняно з іншими моделями в контексті їх практичного використання для реалізації цілей монетарної політики. У дослідженні застосовано метод порівняльного аналізу для опису теоретичних переваг BVAR-моделей над традиційними модифікаціями VAR-моделей, а також їхніх характеристик у практичному застосуванні порівняно з DSGE-, QPM-, VAR-, AR-моделями; метод візуального оцінювання – для вивчення прогнозної якості розглянутих моделей на різних часових горизонтах; метод синтезу – для узагальнення напрямів найбільш ефективного застосування BVAR-моделей на практиці. За результатами дослідження виявлено, що BVAR-моделі демонструють конкурентні, а в багатьох випадках кращі характеристики порівняно з DSGE-моделями для прогнозування ключових показників монетарної політики. Залежно від країни, періоду, горизонту прогнозування та економічних умов прогнозна якість моделей може варіювати: наприклад, у разі застосування BVAR-моделей для прогнозування показника ВВП кращої прогнозної якості порівняно з іншими моделями досягнуто для економік України, Великої Британії та Єврозони, а в прогнозуванні інфляції (показника ІСЦ) кращі результати отримано для України, Чехії та Швеції. Загалом, як показав проведений порівняльний аналіз, застосування BVAR-моделей може бути корисним для центральних банків у розробленні та вдосконаленні їхніх систем макроекономічних моделей, зокрема як інструментарію для прогнозування. Однак, попри всі переваги BVAR-моделей, їх варто розглядати передусім як допоміжний інструмент для прогнозування, а не замінник DSGE- і QPM-моделей, які, своєю чергою, відіграють ключову роль для врахування експертних суджень, полегшення інтерпретації прогнозів та обґрунтування рішень під час розроблення й реалізації монетарної політики центральними банками різних країн світу
Правове регулювання провайдерів цифрових платформ в Україні: початок європейського шляху
Full text linkПровайдери цифрових платформ довго залишалися у сліпій зоні правового регулювання, користуючись своїм імунітетом від відповідальності за поширення протиправного контенту, браком міжнародних норм у цій сфері та публічним сприйняттям як блага. Після низки подій у середині 2010-х років, яким провайдери платформ не змогли запобігти, ЄС посилив вимоги щодо їхньої діяльності із забезпечення прав користувачів. Україна вже імплементувала Директиву ЄС про аудіовізуальні медіапослуги, яка закріплює низку обов’язків для платформ спільного доступу до відео. Наступним кроком на цьому шляху має стати впровадження Акта ЄС про цифрові послуги