OJS Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Not a member yet
234 research outputs found
Sort by
ЕВОЛЮЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ В ПОСІБНИКАХ З ПЛАСТИЧНОЇ АНАТОМІЇ ХХ–XXI СТ.: ДО АНАЛІЗУ АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ У ЗВО
Get PDFAbstract. The article is dedicated to analyzing the formation of the Ukrainian terminological system in the scientific nomenclature of plastic anatomy, particularly in the context of art education in the 20th–21st centuries. The aim of the study is to examine the main stages in the development of terminology in plastic anatomy, analyze the influence of political, sociocultural, and educational factors on its formation, and identify current challenges and prospects for contemporary art education in Ukraine. The research methodology is based on historical-cultural, linguistic, and comparative approaches, which enable the exploration of terminological transformations through the analysis of sources such as scientific works, teaching manuals, and more. The study identifies key stages in the development of the terminological system, focusing on the role of plastic anatomy manuals in Ukrainian art education within the framework of higher art education. Particular attention is given to the analysis of terminological innovations and the integration of folk and archaic terms that accompanied the evolution of this field in Ukraine. The findings underscore the importance of improving terminology in plastic anatomy to ensure high-quality art education. Specifically, the study highlights the necessity of creating an art dictionary of terms that harmonizes existing terminology with scientific nomenclature while meeting modern educational standards. The article also emphasizes the importance of further collaboration between artists and medical scientists to develop a clear, effective, and linguistically appropriate Ukrainian scientific terminology in the field of plastic anatomy.Анотація. Стаття присвячена аналізу формування української терміносистеми наукової номенклатури у сфері пластичної анатомії, зокрема в контексті художньої освіти ХХ–ХХІ століть. Метою дослідження є вивчення основних етапів розвитку термінології в пластичній анатомії, аналіз впливу політичних, соціокультурних та освітніх чинників на її формування, а також визначення актуальних проблем і перспектив для сучасної художньої освіти в Україні. Методологія дослідження базується на історико-культурному, лінгвістичному та порівняльному підходах, що дають змогу дослідити трансформацію термінології через аналіз джерел, таких як наукові праці, навчальні посібники тощо. У процесі дослідження визначено ключові етапи розвитку терміносистеми, зокрема роль посібників з пластичної анатомії в українській художній освіті у контексті викладання вищої художньої школи. Особливу увагу приділено аналізу термінологічних інновацій і введенню народних, архаїчних термінів, що супроводжували розвиток цього напрямку в Україні. Висновки дослідження підкреслюють важливість вдосконалення термінології в пластичній анатомії для забезпечення якісної художньої освіти. Зокрема, визначено необхідність створення мистецького словника термінів, що зможе узгодити існуючі терміни та наукову номенклатуру, а також відповідатиме вимогам сучасних освітніх стандартів. У статті також наголошено на важливості подальшої співпраці між художниками і медичними науковцями для формування чіткої, ефективної та відповідної українській мовній традиції наукової термінології у галузі пластичної анатомії. 
ПЛАКАТ ЯК КУЛЬТУРНО-ІМІДЖЕВИЙ ЧИННИК ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР СУЧАСНОСТІ
Get PDFAbstract. The purpose of this article is to consider the artistic aspects of the poster development and stylistic trends in graphic design using the example of a poster for the contemporary Olympic Games. Methodology. To conduct the research, art-historical and systemic-structural methods, as well as the method of stylistic analysis of Olympic posters as a means of communication, were used. Results of the study. It is noted that the poster remains one of the main carriers of visual communications. The authors first considered the Olympic Games poster as a cultural and image factor in its development. The stylistic analysis proved that there was a significant evolution of the means of expression from simple imagery to formalization. The colour-graphic stylization of the figures of athletes and the environment had different levels of simplification at the beginning of the XXI century often demonstrating abstraction, such as the Paris posters of 2024. An important point in the context of the history of poster art is that each Olympic design development reflected the unique spirit and cultural heritage of the Olympiads held. Conclusions. The article theoretically summarizes that the stylistics of Olympic posters were based on elements of the artistic styles of Art Nouveau, Avant-garde, Functionalism, Minimalism, and Postmodernism. Only certain periods of the development of the contemporary Olympic Games are allocated and a range of generalized issues based on the means of expressiveness of the poster are indicated. The contemporary poster uses mainly flat elements or photographic images, easily transforming compositionally into Internet banners for advertising the Olympic Games, which will be examined in detail in the following study.Анотація. Мета статті – розглянути мистецькі аспекти плаката та стилістичні тенденції графічного дизайну на прикладі плаката Олімпійських ігор сучасності. Методологія. Для проведення дослідження застосовано історико-мистецтвознавчий та системно-структурний методи, а також метод стилістичного аналізу. Результати дослідження. Зазначено, що плакат досі залишається одним із головних носіїв у візуальних комунікаціях. Плакат Олімпійських ігор авторками вперше розглянуто як культурно-іміджевий чинник у процесі його розвитку. На основі проведеного стилістичного аналізу доведено, що відбулася суттєва еволюція засобів виразності від простої зображальності до формалізації. Кольорографічна стилізація фігур спортсменів і навколишнього середовища мала різні рівні спрощення і на початку ХХІ ст. часто демонструвала абстрагування, наприклад, паризькі плакати 2024 року. Важливим моментом у контексті історії плаката є те, що кожна олімпійська дизайн-розробка відображала унікальний дух і культурну спадщину проведених олімпіад. Висновки. У статті теоретично узагальнено, що стилістика олімпійських плакатів ґрунтувалася на елементах мистецьких стилів ар-нуво, авангарду, функціоналізму, мінімалізму, постмодернізму. Виокремлено лише певні періоди розвитку Олімпійських ігор сучасності та зазначено коло питань узагальненого характеру на базі засобів виразно сті плаката. Сучасний плакат використовує переважно пласкі елементи або фотозображення, легко композиційно трансформуючись в інтернет-банери для рекламного супроводу Олімпійських ігор, що буде нами детально розглянуто в наступному дослідженні
РОЗВИТОК НЕОЕКСПРЕСІОНІЗМУ В ЖИВОПИСІ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ: ДОСВІД БОРОТЬБИ ЗА ГІДНІСТЬ
Get PDFAbstract. Ukrainian «unofficial art», which was a defining component of non-conformism in the Soviet system, like Polish artists of the New Expression in the ranks of the counterculture, requires a more thorough study of creative methods and techniques. The work of Ukrainian banned artists, which was based on foreign and domestic modernist traditions, should be considered in the context of the world artistic heritage, and thus as a phenomenon of contemporary Ukrainian art. The purpose of this study is to identify common and distinctive factors in the formation of neo-expressionist traditions in the painting of Poland and Ukraine in the last third of the twentieth century and their influence on the formation of artistic mythologies. The following methods were used to achieve the aim of the study: when considering the peculiarities of the formation of the Polish New Expression and alternative creative groups within it, the methods of historical, cultural, and interdisciplinary analysis were used. The critical and comparative method was used to determine the relationship between the art of the Polish and German New Wild. The methods of logical and art historical analysis were also used. Thanks to the method of generalization, the concept of intuitive neoexpressionism was formulated. Results. Thus, the research resulted in the following statements: the Polish New Expression within the global transavantgarde is a prominent artistic phenomenon whose artistic principles were the result of ideological considerations. This art movement united both artists and the active public, received the support of the church, and initiated the creation of alternative centers of contemporary art. According to its researchers, the formation of the artistic and figurative language of the representatives of the Polish New Expression is connected with their own avantgarde experience, the influence of the German Wild, and the focus on the creation of individual poetics. In Ukrainian art, manifestations of neoexpressionism are associated with the work of artists of «unofficial art». The forced stay in the creative underground, lack of contact with the public, ideological and physical oppression by the authorities contributed to the formation of an intuitive form of neoexpressionism. The artistic and figurative language of such artists is closely connected with worldview mythologies, which often reflected the spiritual guidelines of the Ukrainian mentality, reinforced by a number of historical tragedies. To realize their creative ideas, these artists used the avantgarde and modernist experience of both Ukrainian and foreign artists. They also used nonspecific techniques and materials to realize their artistic mythologies. Conclusions. The Polish New Expression in its heyday (1986–1989) united artists of different creative methods for the sake of the struggle for the country's independence, so it was more social in nature, which influenced the aggressiveness of the images. Neoexpressionism in the Ukrainian version was intuitive, caused by the forced creative isolation of artists (due to ideological control), who were considered to be part of the «unofficial art». In this regard, both the Polish and Ukrainian movements of Neoexpressionism have distinctive ar tistic and expressive techniques.Анотація. Українське «неофіційне мистецтво», що в радянській системі було визначальною складовою нонконформізму, подібно до польських митців Нової експресії в лавах контркультури, потребує більш ретельного вивчення щодо творчих методів та технік. Творчість українських заборонених мистців, котра базувалась на зарубіжних та вітчизняних модерністичних традиціях, слід розглядати в контексті світової художньої спадщини, а отже як феномен новітнього українського мистецтва. Метою дослідження є виявлення спільних та відмінних факторів формування неоекспресіоністичних традицій в живописі Польщі і України останньої третини ХХ ст. та їхнього впливу на становлення художніх міфологем. Для досягнення мети дослідження використовувалися такі методи: розглядаючи особливості формування польської Нової експресії та альтернативних творчих груп в її межах були використані методи історико-культурного й міждисциплінарного аналізу. З’ясовуючи взаємозв’язок мистецтва польських та німецьких «нових диких», авторка послуговувалася критико-порівняльним методом. Також були задіяні методи логічного та мистецтвознавчого аналізів. Завдяки методу узагальнення було сформульовано поняття інтуїтивного неоекспресіонізму. Результати. Отже, результатом дослідження стали такі твердження: польська Нова експресія в межах світового трансаванграду постає визначним мистецьким феноменом, художні принципи якого стали наслідком ідеологічних міркувань. Цей мистецький рух об’єднав як самих митців, так і активну громадськість, отримав підтримку церкви, зініціював створення альтернативних центрів сучасного мистецтва. Формування художньо-образної мови представників польської Нової експресії, як зазначають її дослідники, пов’язане з власним авангардним досвідом, впливом німецьких «диких», загостренням уваги на творенні індивідуальних поетик. В українському мистецтві прояви неоекспресіонізму пов’язані з творчістю художників «неофіційного мистецтва». Вимушене перебування у творчому підпіллі, відсутність контактів з громадськістю, ідеологічні та фізичні утиски влади сприяли формуванню інтуїтивної форми неоекспресіонізму. Художньо-образна мова таких митців тісно пов’язана з світоглядними міфологемами, що часто відображали духовні орієнтири української ментальності, посилені низкою історичних трагедій. Для реалізації своїх творчих ідей такі художники використовували авангардний та модерністичний досвід як українських митців, так і зарубіжних. Для реалізації своїх художніх міфологем послуговувались також неспецифічними техніками та матеріалами. Висновки. Польська Нова експресія в період свого розквіту (1986–1989) об’єднала митців різних творчих методів заради боротьби за незалежність країни, тому мала більш соціальний характер, що вплинуло на агресивність зображень. Неоекспресіонізм в українському варіанті отримав інтуїтивний характер, спричинений вимушеною творчою ізоляцією художників (через ідеологічний контроль), котрих зараховують до кола «неофіційного мистецтва». З огляду на це, як польська, так і українська течії неоекспресіонізму мають своєрідні художньо-виражальні прийоми
СЕРЕДНЬОВІЧНА ДЕРЕВ’ЯНА ПОЛІХРОМНА СКУЛЬПТУРА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ, МУЗЕЙНОГО ЗБЕРІГАННЯ ТА КОНСЕРВАЦІЇ-РЕСТАВРАЦІЇ РЕЦЕНЗІЯ НА КНИЖКУ МІШЕЛЬ МАРІНКОЛИ ТА ЛУКРЕЦІЇ КАРЖЕР «КОНСЕРВАЦІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ПОЛІХРОМНОЇ ДЕРЕВ’ЯНОЇ СКУЛЬПТУРИ: ІСТОРІЯ, ТЕОРІЯ, ПРА
Get PDFMEDIEVAL WOODEN POLYCHROME SCULPTURE AS AN OBJECT OF RESEARCH, MUSEUM STORAGE AND CONSERVATION-RESTORATION A REVIEW OF THE BOOK BY MICHELE MARINCOLA AND LUCRETIA KARGÈRE «THE CONSERVATION OF MEDIEVAL POLYCHROME WOODEN SCULPTURE: HISTORY, THEORY, PRACTICE»СЕРЕДНЬОВІЧНА ДЕРЕВ’ЯНА ПОЛІХРОМНА СКУЛЬПТУРА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ, МУЗЕЙНОГО ЗБЕРІГАННЯ ТА КОНСЕРВАЦІЇ-РЕСТАВРАЦІЇ РЕЦЕНЗІЯ НА КНИЖКУ МІШЕЛЬ МАРІНКОЛИ ТА ЛУКРЕЦІЇ КАРЖЕР «КОНСЕРВАЦІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ПОЛІХРОМНОЇ ДЕРЕВ’ЯНОЇ СКУЛЬПТУРИ: ІСТОРІЯ, ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА
ЕТАПИ НАВЧАЛЬНОГО РИСУНКА: МЕТОДИЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА АНАЛІТИЧНІ ШЛЯХИ ЇХНЬОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ
Get PDFPurpose of the study. The purpose of this article is to substantiate a step-by-step model for teaching academic drawing within the system of professional art education. The model integrates construction, anatomical analysis, and light-and-shade modeling as interrelated components of a unified educational task. Methods. The methodological basis of the study is a comparative-analytical approach that combines the analysis of curricular materials, methodological guidelines, and scholarly publications with the generalization of practical teaching experience in higher art education. A structural-functional method is applied to examine the role of construction, anatomical analysis, and light-and-shade modeling in shaping the educational task. The method of pedagogical generalization is used to systematize typical student errors and identify the causes of disrupted visual logic. Results. The study defines the functional role of each structural component, identifies common violations of compositional logic, characterizes the causes of decorative treatment of drawing stages, and outlines the conditions for their professional integration. An analytically grounded methodological model is formulated, which ensures logical coherence in drawing, fosters the development of imaginative thinking, and enhances the effectiveness of the educational process. Conclusions. The proposed model can be applied to improve the methodology of teaching drawing in higher art education, overcome formalism, and ensure professional accuracy in graphic representation.Метою статті є обґрунтування поетапної моделі викладання рисунка в системі професійної мистецької освіти, що включає побудову, анатомічний аналіз та світлотіньове моделювання як взаємопов’язані складові єдиного навчального завдання. Методи. Методологічну основу дослідження становить порівняльно-аналітичний підхід, що поєднує аналіз програмних матеріалів, методичних рекомендацій і фахових публікацій з узагальненням практичного досвіду викладання рисунка у вищій мистецькій школі. Застосовано структурно-функціональний метод для аналізу ролі побудови, анатомічного аналізу та світлотіньового моделювання у формуванні навчального завдання. Метод педагогічного узагальнення використано для систематизації типових помилок студентів і виявлення причин втрати логіки зображення. Результати дослідження. У межах дослідження визначено функціональну роль кожної структурної складової, виявлено типові порушення логіки зображення, охарактеризовано причини декоративного трактування послідовності у зображенні та окреслено умови їхньої професійної інтеграції. Сформульовано аналітично обґрунтовану методичну модель, що забезпечує логічну узгодженість рисунка, сприяє розвиткові образного мислення та підвищує ефективність навчального процесу. Висновки. Запропонована модель може бути використана для вдосконалення методики викладання рисунка у вищій мистецькій освіті, подолання формалізму та забезпечення професійної достовірності графічного зображення
УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД АКРЕДИТАЦІЇ ОСВІТНЬО-ТВОРЧИХ ПРОГРАМ ДОКТОРА МИСТЕЦТВА: ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ARTISTIC RESEARCH
Get PDFThe aim of the article is to explore the development of artistic research in Ukraine in the context of the accreditation of third-cycle educational and creative programmes and their integration into the European educational and research space. The objectives of the study are to identify the normative and institutional preconditions for launching Doctor of Arts programmes, to analyse the first experience of accrediting the “Fine and Visual Arts” programme at the National Academy of Fine Arts and Architecture (NAFAA), to determine the specific features of visual arts in comparison with performing arts, and to correlate Ukrainian practices with international models of artistic research. The article examines the key stages in the development of doctoral programmes in the field of visual arts, focusing on the first accreditation of the “Fine and Visual Arts” programme at NAFAA (specialty 023 “Fine Arts, Decorative Arts, Restoration”) in comparison with practices of leading European institutions (Royal College of Art, Aalto University, Akademie der Bildenden Künste). Special attention is paid to analysing the balance between the creative and scholarly components of artistic research and the ways of their academic recognition. Methods. The study employs a combination of comparative and regulatory analysis, using materials from self-evaluation reports, NAQA expert conclusions, and case studies of artistic projects by doctoral candidates. An interdisciplinary approach made it possible to relate Ukrainian practices in the field of visual arts to international models of artistic research. Results. The article analyses the main challenges in accrediting artistic programmes in the visual arts: the absence of an approved national standard for specialty 023 (while one exists for 025 “Musical Art”), the uncertainty of the status of creative outcomes, and the need to align scientific and artistic components. For the first time, the specific features of Ukrainian third-cycle artistic programmes are systematised in the context of European approaches to artistic research. The first doctoral defences at NAFAA are presented as a precedent within the national higher education system. Conclusions. Artistic research in the field of visual arts in Ukraine is emerging as a new academic domain that reflects global trends in artistic research while incorporating local perspectives. Its accreditation demonstrates an ongoing search for balance between the scientific and creative components of third-cycle educational and creative programmes and the formation of a Ukrainian model capable of integration into the European educational space. Prospective directions for further development include refining assessment criteria and affirming the status of creative outcomes as equivalent to scholarly achievements.Мета статті – дослідити становлення мистецьких досліджень в Україні в контексті акредитації освітньо-творчих програм третього рівня вищої освіти та їхньої інтеграції у європейський освітньо-дослідницький простір. Завдання дослідження полягають у виявленні нормативних та інституційних передумов запровадження програм доктора мистецтва, аналізі першого досвіду акредитації програми «Образотворче та візуальне мистецтво» у НАОМА, з’ясуванні специфіки візуальних мистецтв порівняно з виконавськими, а також у зіставленні українських практик із міжнародними моделями artistic research. У статті розглянуто ключові етапи розвитку докторських програм у сфері візуальних мистецтв, зокрема перший досвід акредитації програми «Образотворче та візуальне мистецтво» у НАОМА за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», у порівнянні з практиками провідних європейських інституцій (Royal College of Art, Aalto University, Akademie der Bildenden Künste). Особливу увагу приділено аналізу співвідношення творчої та наукової складових у мистецьких дослідженнях та способів їхнього академічного визнання. Методи дослідження. Використано поєднання порівняльного та нормативно-правового аналізу, матеріали самоаналізів, експертних висновків НАЗЯВО та кейсів мистецьких проєктів здобувачів. Міждисциплінарний підхід дав змогу співвіднести українські практики у сфері візуальних мистецтв із міжнародними моделями artistic research. Результати. Проаналізовано основні виклики акредитації мистецьких програм у сфері візуальних мистецтв: відсутність затвердженого стандарту для спеціальності 023 (за наявності стандарту для 025), невизначеність статусу творчих результатів та потребу узгодження наукової й художньої складових. Вперше систематизовано специфіку українських мистецьких програм третього рівня у контексті європейських підходів до artistic research. Розглянуто перші захисти докторів мистецтва у НАОМА як прецедент у національній системі вищої освіти. Висновки. Мистецькі дослідження у сфері візуальних мистецтв в Україні формуються як новий академічний напрям, що відображає глобальні тенденції artistic research і водночас втілює локальні акценти. Їхня акредитація свідчить про пошук балансу між науковою та творчою складовими освітньо-творчих програм третього рівня, а також про становлення української моделі, здатної інтегруватися в європейський освітній простір. Визначено перспективні напрями подальшого розвитку, зокрема – уточнення критеріїв оцінювання та закріплення статусу творчих результатів, які прирівнюються до наукових здобутків
СУЧАСНІ ПРИЙОМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІШОХІДНИХ ПУБЛІЧНИХ ПРОСТОРІВ
Get PDFThe aim of the article is to identify modern approaches to renovating transport-oriented environments in order to create high-quality pedestrian public spaces. Special attention is paid to the human dimension of the city, particularly the creation of safe, comfortable, inclusive, and ecological spaces. Research Methods. The study employs a comparative analysis of implemented urban projects and concepts that demonstrate the transformation of car-centric areas into pedestrian-friendly spaces. Both international and domestic experiences were examined to identify current renovation approaches. Examples of changes in streets, squares, and adjacent territories were analyzed according to the principles of sustainable development, climate adaptation, and enhanced social interaction. Results. Key approaches to organizing human-centered public spaces were identified: regulation and reduction of automobile traffic; integration of public transport infrastructure with public spaces; ecosystem restoration – solutions that contribute to the creation of safe, accessible, and ecologically balanced environments. Conclusions. The proposed approaches allow for rethinking the architectural and planning organization of the city, ensuring sustainable development, comfort, and the growth of social activity.Метою статті є визначення сучасних прийомів реновації транспортно-орієнтованого середовища задля формування якісних пішохідних публічних просторів. Особливу увагу приділено людському виміру міста, зокрема створенню безпечного, комфортного, інклюзивного та екологічного простору. Методи дослідження. У роботі використано порівняльний аналіз реалізованих урбаністичних проєктів і концепцій, що демонструють трансформацію автомобілецентричних територій на пішохідні. Досліджено зарубіжний і вітчизняний досвід, що дає змогу виявити актуальні підходи до реновації. Проаналізовано приклади змін вулиць, площ і прилеглих територій, згідно з принципами сталого розвитку, кліматичної адаптації та підвищення соціальної взаємодії. Результати. Було виокремлено основні прийоми організації людино-орієнтованих публічних просторів: регуляція та зменшення автомобільного трафіку; інтеграція громадського транспорту і публічних просторів; відновлення екосистеми – рішення, які сприяють створенню безпечного, доступного та екологічно збалансованого середовища. Висновки. Запропоновані підходи дають змогу переосмислити архітектурно-планувальну організацію міста, забезпечуючи сталий розвиток, комфорт і розвиток соціальної активності
ЕВОЛЮЦІЯ ХУДОЖНІХ ПРАКТИК УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
Get PDFThe aim of the article is to determine the characteristic features of artistic reflections on war, to trace the evolution of artistic approaches in the creative practice of contemporary Ukrainian artists in crisis conditions. The specifics of the development of artistic processes in the context of wartime are studied: changes in artistic means of expression, themes of works, symbolism, their influence on the formation of a unique artistic language of contemporary Ukrainian art, which helps to rethink reality, form and preserve national memory. The reflections of Ukrainian artists on the events of the war through painting, graphics, video art, and installations are examined. Research methods. The research is based on compositionalstructural, formal-plastic research methods, contextual analysis – to determine the characteristic features and metaphors of contemporary artistic solutions; analytical method - to study the current state of research on the topic; comparative method – to compare the tools of artists' artistic practices; art historical analysis method – to characterize individual creative projects of artists. Results. Changes in the work of contemporary Ukrainian artists that occurred under the influence of the full-scale russian invasion of Ukraine were identified. New artistic approaches in the implementation of artistic ideas, motifs and symbols that rethink the trauma of war were identified. The results of the study demonstrate a tendency to create mostly metaphorical and allegorical works. Conclusions. The nature of artistic reflections in the creation of a new artistic language that contributes to the rethinking of socio-cultural reality is outlined. The emphasis is placed on the transformation of the language of imagery, the formation of new figurative and plastic solutions and conceptual approaches that reflect the collective traumatic experience of war.Мета статті – визначити характерні особливості мистецьких рефлексій на військові дії, простежити еволюцію художніх практик сучасних українських митців у кризових умовах. У дослідженні розглянуто специфіку розвитку мистецьких процесів у контексті воєнного часу: зміни художніх засобів виразності, тематики творів, символіки та їхній вплив на формування унікальної художньої мови сучасного українського мистецтва, яка допомагає переосмислити реальність, сформувати й зберегти національну пам’ять. Також проаналізовано мистецькі рефлексії українських художників на події війни засобами живопису, графіки, відеоарту, інсталяції. Методи дослідження. В основу дослідження покладено композиційно-структурний і формальний методи, контекстуальний аналіз – для визначення характерних рис та метафорики сучасних художніх рішень; аналітичний метод – для вивчення поточного стану дослідження теми; компаративний – для порівняння інструментарію художніх практик митців; а також метод мистецтвознавчого аналізу – для характеристики окремих творчих проєктів. Результати. Виявлено зміни у творчості сучасних українських художників, спричинені повномасштабним вторгненням росії в Україну. Зафіксовано нові мистецькі підходи до реалізації художніх задумів, а також мотиви та символи, що переосмислюють травму війни. Результати дослідження засвідчують тенденцію до створення здебільшого метафоричних та алегоричних творів. Висновки. Окреслено засоби створення нової художньої мови, зроблено акцент на трансформації мови образотворення, формуванні нових образно-пластичних рішень та концептуальних підходів, що відображають колективний травматичний досвід війни
АНАЛІЗ ФЛУОРЕСЦЕНЦІЇ ХУДОЖНІХ МАТЕРІАЛІВ В УЛЬТРАФІОЛЕТОВОМУ ДІАПАЗОНІ ТА МОЖЛИВОСТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Get PDFThe aim of this study is to systematize scientific approaches to analyzing the fluorescence of art materials in the near-ultraviolet range, to identify the factors affecting its color and intensity, and to evaluate the potential and limitations of the method in the examination of paintings and works on paper. The methodology is based on a comprehensive approach that integrates general philosophical and scientific methods, combining an extensive review of literature with the author’s empirical research. The study focused on the fluorescence characteristics of varnish coatings, binding media, pigments, grounds, and painting supports, as well as on the influence of natural aging factors on the results of observations. The findings demonstrate that fluorescence reflects a complex interplay of the optical properties of components, their degradation products, and external factors. It was shown that the most intense fluorescence is exhibited by surface varnishes and natural binding media. The fluorescence characteristics of lead, zinc, and titanium whites, cadmium- and cobalt-based pigments, and a number of organic dyes have been systematized. The impact of production methods and impurities on fluorescence color and intensity has also been analyzed. The scientific novelty of this work lies in the systematization of scattered literature data alongside the author’s empirical observations, which allowed us to refine diagnostic features for a number of art materials and outline the interpretative limits of the method. A generalized database of fluorescence characteristics of common art materials has been developed, which can be used by art experts and conservators for the preliminary identification of components in artworks, the detection of restoration interventions, and the evaluation of preservation conditions.Мета дослідження – систематизація наукових підходів до аналізу флуоресценції художніх матеріалів у ближньому ультрафіолетовому діапазоні, визначення чинників, що впливають на колір та інтенсивність світіння, а також оцінка можливостей і обмежень цього методу в експертизі творів живопису та графіки. Методологія ґрунтується на комплексному підході, що поєднує загальнофілософські й загальнонаукові методи та спирається на ретельний аналіз широкого кола літературних джерел і результати авторських емпіричних досліджень. Особливу увагу приділено характеристикам флуоресценції лакових покриттів, в’язив, пігментів, ґрунтів та основ, а також впливу природних чинників старіння на отримані результати спостережень. Результати дослідження свідчать, що характер флуоресценції є комплексним проявом оптичних властивостей компонентів, продуктів їхньої деградації та впливу зовнішніх чинників. Встановлено, що найінтенсивнішу флуоресценцію мають покривні лаки та природні в’язива фарб. Систематизовано флуоресцентні характеристики свинцевого, цинкового та титанового білил, кадмій- і кобальтовмісних пігментів, а також низки органічних барвників. Проаналізовано вплив технології виробництва та наявності домішок на колір і інтенсивність флуоресценції. Висновки. Наукова новизна дослідження полягає в систематизації розрізнених літературних даних у поєднанні з авторськими емпіричними спостереженнями, що дало змогу уточнити діагностичні ознаки низки художніх матеріалів і визначити межі інтерпретаційних можливостей методу. Сформовано узагальнену базу характеристик флуоресценції поширених художніх матеріалів, яка може бути використана фахівцями для проведення мистецтвознавчої експертизи, а також реставраторами для попередньої ідентифікації компонентів творів мистецтва, виявлення реставраційних втручань і оцінювання стану їхньої збереженості
ІНТЕГРАЦІЯ ФОТОГРАММЕТРІЇ І ТЕХНОЛОГІЙ LIDAR У СИСТЕМУ АРХІТЕКТУРНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Get PDFThe purpose of this study is to study the possibilities of introducing photogrammetry and LiDAR technologies into the architectural education system of Ukraine. The main attention is paid to the practical experience of using these technologies during the summer training of 2024 and determining the prospects of their integration into the educational process to expand the professional competencies of architectural students. Methods. Several approaches were used to achieve the goal: practical experience: summer training in photogrammetry and 3D-scanning, which allowed to assess the effectiveness of technologies in real conditions; analysis of advantages: determination of key aspects of the use of photogrammetry and LiDAR in architectural activity; an overview of the educational context: researching the current opportunities for the implementation of digital innovations in the educational programs of the faculties of architecture. Research results. Participation in the training revealed the significant potential of photogrammetry and LiDAR for architectural education. Students demonstrated a high level of interest and highlighted several advantages: 1) ease of integration with modern software tools; 2) the ability to generate accurate three-dimensional models of architectural objects; 3) facilitation of documentation and restoration of historical structures. Particularly relevant is the application of these technologies in the field of cultural heritage preservation, where precision, delicacy, and reversibility of interventions are critically important. Practical exercises showed that mastering these technologies does not require extensive prior experience, while the effectiveness of learning significantly increases through visualization and hands-on tasks. Conclusions. The use of photogrammetry and LiDAR in the educational process can serve as an effective tool for developing students’ professional skills. Based on the positive outcomes of the training, it is recommended to: develop specialized courses or modules dedicated to these technologies; integrate practical exercises in photogrammetry and 3D-scanning into academic programs; and expand the technical infrastructure of faculties to ensure access to modern equipment. Special attention should be given to the application of these technologies in the field of restoration: accurate digital models support detailed analysis of the condition of historical structures, enable the documentation of losses, facilitate the planning of well-grounded interventions, and help preserve digital records for future generations. Implementing these measures will contribute to improving the quality of architectural education in Ukraine and its alignment with contemporary industry demands.Метою нашого дослідження є вивчення можливостей впровадження фотограмметрiї і технологiй LiDAR1 у систему архiтектурної освiти України. Основну увагу придiлено практичному досвiдові використання таких технологiй пiд час лiтнього тренiнгу 2024 року та визначенню перспектив їхньої iнтеграцiї у навчальний процес для розширення професiйних компетенцiй студентiв-архiтекторiв. Методи. Для досягнення поставленої мети було використано кiлька пiдходiв, зокрема практичний досвiд: лiтнiй тренiнг з фотограмметрiї та 3D-сканування, який дав змогу оцiнити ефективнiсть технологiй у реальних умовах; аналiз переваг: визначення ключових аспектiв використання фотограмметрiї та технологій LiDAR в архiтектурнiй дiяльностi; огляд освiтнього контексту: дослiдження поточних можливостей для впровадження цифрових iнновацiй у навчальнi програми архiтектурних факультетiв. Результати дослідження. Участь у тренiнгу виявила значний потенцiал фотограмметрiї і технологій LiDAR для архiтектурної освiти. Студенти продемонстрували високий рiвень зацiкавленостi та вiдзначили низку переваг: простоту iнтеграцiї з сучасними програмними продуктами; можливiсть отримання точних тривимiрних моделей архiтектурних об’єктiв; полегшення документування i реставрацiї iсторичних споруд. Особливо актуальним є застосування таких технологій у сфері збереження культурної спадщини, де точність, делікатність і зворотність втручання є критично важливими. Практичнi вправи показали, що оволодiння технологiями майже не потребує досвiду, а результативнiсть навчання суттєво зростає завдяки вiзуалiзацiї та практичним завданням. Висновки. Використання фотограмметрiї та LiDAR у навчальному процесi може стати ефективним iнструментом для розвитку професiйних навичок студентiв. Зважаючи на позитивний досвiд тренiнгу, рекомендовано: розробити спецiалiзованi курси або модулi, присвяченi цим технологiям; внести практичнi вправи з фотограмметрiї та 3D-сканування до навчальних програм; розширити технiчну базу факультетiв для забезпечення доступу до сучасного обладнання. Окрему увагу варто приділити застосуванню цих технологій у сфері реставрації: точні цифрові моделі сприяють детальному аналізу стану історичних об’єктів, дають змогу фіксувати втрати, планувати обґрунтовані втручання та зберігати цифрову документацію для майбутніх поколінь. Впровадження таких заходiв сприятиме пiдвищенню якостi архiтектурної освiти в Українi та її адаптацiї до сучасних вимо г галузi