Scientific Periodicals of the Bohdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine
Not a member yet
1501 research outputs found
Sort by
PECULIARITIES OF CROSSING THE STATE BORDER BY UKRAINIAN CITIZENS DURING THE LEGAL REGIME OF MARTIAL LAW
No full textThe article deals with the theoretical analysis of the main changes made to the legislative framework of Ukraine between April 2023 and April 2025 regarding the peculiarities of crossing the state border of Ukraine by male citizens of Ukraine aged 18 to 60 in the context of the introduction of the legal regime of martial law in Ukraine. The results of the theoretical analysis of the problems of crossing the state border for departure from Ukraine by male citizens of Ukraine aged 18 to 60 under martial law have been revealed, namely: sportsmen who are members of Ukraine’s national teams in Olympic/non-Olympic sports (including sports for people with disabilities), their coaches; persons travelling for the purpose of employment onvessels as crew members (who have received the relevant education/qualification before 24 February 2022), cadets undergoing training at higher military educational institutions; aviation personnel (state aviation safety inspectors, persons authorised to carry out relevant inspections);senior officials (members of the Cabinet of Ministers of Ukraine, representatives of the Executive Office of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Office of the President of Ukraine, and other persons belonging to this category), in particular for the purpose ofmedical treatment abroad, as well as in the event of the death of a first- or second-degree relative; military personnel; diplomatic service employees; persons travelling abroad for the purpose of studying at educational institutions and participating in educational academic mobility programmes; Ukrainian citizens who have served in the Armed Forces of Ukraine under contract; persons travelling abroad for cultural purposes, namely employees of the Ukrainian Institute of National Remembrance, the State Arts Agency, the State Film Agency, etc.; persons engaged in strategic communications and the information (media) sector. Attention has been drawn to the importance of submitting a complete list of documents (including supporting documents) to officials of the State Border Guard Service of Ukraine for passport checks to verify the legal grounds for crossing the state border.Статтю присвячено теоретичному аналізу основних змін, внесених до нормативно-правової бази України, які мали місце протягом квітня 2023 року–липня 2025 року, щодо особливостей пропуску через державний кордон України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років в умовах запровадження в Україні правового режиму воєнного стану.Висвітлено результати теоретичного аналізу щодо проблематики пропуску через державний кордон на виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років в умовах воєнного стану, а саме: спортсменів, які є членами національних збірних команд України з олімпійських / неолімпійських видів спорту (зокрема видів спорту з інвалідністю), їх тренерів; осіб, які прямують з метою працевлаштування на суднах у складі членів екіпажів (отримали відповідну освіту / кваліфікацію до 24.02.2022 року), курсантів, які проходять навчання у вищих військових навчальних закладах; авіаційного персоналу (державних інспекторів з безпеки авіації, осіб, уповноважених здійснювати відповідні перевірки); вищих посадових осіб (членів Кабінету Міністрів України, представників Керівного Апарату Верховної Ради України, Офісу Президента України та інших осіб, які належать до цієї категорії), зокрема з метою лікування за кордоном, а також у випадку смерті одного із членів сім’ї першого (другого) ступеня спорідненості; військовослужбовців; співробітників дипломатичної служби; осіб, які прямують з метою навчання у заклади освіти за кордоном та є учасниками програм освітньої академічної мобільності; громадян України, які проходили службу за контрактом у Збройних Силах України; осіб, які прямують за кордон з метою культурної діяльності, а саме співробітників: Українського інституту національної пам’яті, Держмистецтв, Держкіно тощо; осіб, які провадять свою діяльність у галузі стратегічних комунікацій, інформаційній (медіа) сфері. Акцентовано на важливості подання посадовим особам Державної прикордонної служби України на паспортний контроль повного переліку документів (зокрема підтверджувальних) для з’ясування законних підстав для перетинання державного кордону
ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ
No full textThe physical training of a serviceman is an integral and key component of his service activity. The article examines the role and importance of physical training in the formation of a high level of physical readiness of servicemen, which is an important factor in the successful performance of their duties and ensuring the effectiveness of military activities. The influence of physical training on the general state of health, endurance, strength and other physical qualities that directly affect the ability of servicemen to perform tasks in various conditions, including in combat, is analyzed. The methods and means of physical training aimed at achieving optimal results and ensuring a high level of combat readiness of military personnel are considered. Attention is focused on the relationship between physical training and psychological stability and the formation of a disciplined approach to the performance of tasks.Various methods and means of physical training aimed at achieving optimal results and ensuring a high level of combat readiness of military personnel are considered in detail. The issues of optimization of training programs are considered, taking into account the specifics of combat missions and conditions, which allows to achieve maximum effect in the training of personnel.Particular attention is paid to the relationship between physical training and the psychological stability of servicemen and the formation of a disciplined approach to the performance of tasks. The importance of the psychophysiological aspect of training aimed at increasing endurance and the ability to withstand stressful situations in real combat conditions is considered.The general view of the role and importance of physical training in the army, as well as its relationship with psychological aspects and disciplined task performance, makes this work a valuable source for military commanders, trainers and researchers interested in improving the effectiveness of military activities through systematic physical training of military personnel.Фізична підготовка військовослужбовця є невід\u27ємною та ключовою складовою його службової діяльності, а також є основою у бойових діях. У статті розглядається роль і значення фізичної підготовки у формуванні високого рівня фізичної готовності військовослужбовців, що є важливим чинником успішного виконання ними службових обов\u27язків та забезпечення ефективності військової діяльності. Проаналізовано вплив фізичної підготовки на загальний стан здоров\u27я, витривалість, силу та інші фізичні якості, які безпосередньо впливають на здатність військовослужбовців виконувати завдання в різних умовах, зокрема в умовах ведення бойових дій. Розглянуто методи і засоби фізичної підготовки, спрямовані на досягнення оптимальних результатів і забезпечення високого рівня бойової готовності військовослужбовців.Детально розглядаються різні методи і засоби фізичної підготовки, спрямовані на досягнення оптимальних результатів і забезпечення високого рівня бойової готовності військовослужбовців. Розглядаються питання оптимізації тренувальних програм з урахуванням специфіки бойових завдань та умов, що дозволяє досягти максимального ефекту в підготовці особового складу.Особлива увага приділяється взаємозв\u27язку фізичної підготовки з психологічною стійкістю військовослужбовців та формуванням дисциплінованого підходу до виконання завдань. Розглянуто важливість психофізіологічного аспекту підготовки, спрямованого на підвищення витривалості та здатності протистояти стресовим ситуаціям в реальних бойових умовах.Загальний погляд на роль і значення фізичної підготовки у війську, а також її взаємозв\u27язок з психологічними аспектами та дисциплінованим виконанням завдань робить цю роботу цінним джерелом для військових командирів, тренерів та науковців, зацікавлених у підвищенні ефективності військової діяльності шляхом систематичної фізичної підготовки військовослужбовців
LIFE-LONG EDUCATION: PRINCIPLES AND OPPORTUNITIES OF NON-FORMAL EDUCATION
No full textУ сучасному світі освіта набуває постійно нових якісних характеристик та змінює конфігурації розвитку, орієнтуючись на потреби суспільства та людини. В епоху інформаційного буму та наукоємних технологій вона набуває характеристик неперервності та відкритості до змін. Традиційні заклади (формальної) освіти втрачають свою монополію на ринку освітніх послуг, оскільки зорієнтовані на надання загальної чи професійної освіти у чітко визначеному часовому проміжку. Як альтернатива та/або доповнення до формальної освіти є неформальна. Вона базується на добровільності споживачів освітніх послуг та є керованою їх інтересами та потребами.В українській освіті спостерігається парадоксальне явище, коли неформальна освіта розуміється як проблема формальної. Безперечно, ідеальним є поєднання / доповнення формальної та неформальної освіти. Такий тандем у підсумку сприятиме якісному особистісному саморозвитку та професійному становленню споживачів освітніх послуг. Існує необхідність у розробленні концептуальних моделей та механізмів визнання й утвердження неформальних видів освіти, практично значущих і теоретично обґрунтованих підходів до організації та визначення основних навичок і ключових компетенцій тощо. Метою статті є аналіз засадничих принципів розвитку неформальної освіти у контексті її розвитку та інтеграції в українську освітню систему.У науковому дискурсі неформальна освіта трактується як будь-яка освіта, яка може бути здобута поза системою формальної базової та додаткової освіти. Вона є навчальною діяльністю, яка має місце у будь-який момент життя людини та спрямована на покращення якості життя шляхом набуття нового професійного та життєвого досвіду та особистісного зростання.У секторі неформальної освіти швидше застосовують інноваційні методи та технології навчання, відбувається апробація авторських методик тощо. Вона демонструє більш гнучкі підходи до реалізації освітніх завдань, а ніж формальна. Якщо формальна освіта створює “загальне освітнє тло”, то неформальна освіта його розвиває та поглиблює знаннєву компоненту, сприяє отриманню практичних умінь та розвиває низку життєвих та особистісних компетенцій. Неформальна освіта орієнтується на розвиток компетенцій: робота не лише з навичками, а й цінностями та позицією людини.Принципи розвитку неформальної освіти: “навчатися у дії” (сфокусований на можливостях організації навчальної діяльності у практичній площині); “навчатися взаємодіяти” (акцентує увагу на важливості командної роботи, здатності отримувати знання через взаємодію з іншими); “учитися вчитися”(реалізується через отримання нових знань й компетенцій та здатності переосмислювати раніше отримані знання та досвід, акцентуючи увагу на самоаналізі та критичному осмисленні практичної діяльності). Якість і конкурентоспроможність сучасної української освіти можлива за умови поєднання формальної та неформальної, інформальної освіти, яке сприятиме ефективній реалізації гасла “освіта упродовж життя” у практиках освіти, професійної діяльності, життя людини.In the modern world, education is constantly acquiring new qualitative characteristics and changing the configuration of development, focusing on the needs of society and man. In the era of the information boom and knowledge-intensive technologies, it acquires the characteristics of continuity and openness to change. Traditional institutions of (formal) education are losing their monopoly on the market of educational services, since they are focused on providing general or professional education in a clearly defined time period. As an alternative and/or supplement to formal education, there is informal education. It is based on the voluntariness of consumers of educational services and is guided by their interests and needs. In Ukrainian education, there is a paradoxical phenomenon when informal education is understood as a problem of formal education. Undoubtedly, the ideal is the combination/supplementation of formal and informal education. Such a tandem will ultimately contribute to the qualitative personal self-development and professional formation of consumers of educational services. There is a need to develop conceptual models and mechanisms for recognizing and affirming non-formal types of education, practically significant and theoretically sound approaches to the organization and definition of basic skills and key competencies, etc.The purpose of the article is to analyze the fundamental principles of the development of non-formal education in the context of its development and integration into the Ukrainian education system. In scientific discourse, non-formal education is interpreted as any education that is acquired or can be acquired outside the system of formal basic and additional education. It is an educational activity that takes place at any time in a person’s life and is aimed at improving the quality of life by acquiring new professional and life experience and personal growth. In the non-formal education sector, innovative methods and technologies of learning are used more quickly, original methods are tested, etc. It demonstrates more flexible approaches to the implementation of educational tasks than formal education. If formal education creates a “general educational background”, then informal education develops and deepens the knowledge component, contributes to the acquisition of practical skills and develops a number of life and personal competencies.Informal education is focused on the development of competencies: working not only with skills, but also with values and a person’s position. Principles of development of informal education: “learning by doing” (focused on the possibilities of organizing educational activities in a practical plane); “learning to interact” (emphasizes the importance of teamwork, the ability to gain knowledge through interaction with other people); “learning to learn” (implemented through the acquisition of new knowledge and competencies and the ability to rethink previously acquired knowledge and experience, focusing on self-analysis and critical reflection on practical activities). The quality and competitiveness of modern Ukrainian education is possible provided that formal and non-formal, informal education is combined, which will contribute to the effective implementation of the slogan “lifelong education” in educational practices, professional activities, and human life
FORMATION OF METHODOLOGICAL COMPETENCE OF INSTRUCTORS IN TRAINING UNITS OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE: THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS
No full textУ статті з’ясовано, що необхідність дослідження шляхів покращення якості підготовки інструкторів навчальних підрозділів у навчальних центрах Збройних Сил України обумовлена низкою чинників. Ключова роль у процесі їх підготовки належить методичній компетентності, оскільки саме вона забезпечує ефективність освітнього процесу та професійний розвиток військовослужбовців.Автори статті тлумачать методичну компетентність інструкторів навчальних підрозділів як інтегративну професійну якість особистості інструктора, що відображає його здатність ефективно планувати, організовувати та проводити навчальні заняття, застосовувати сучасні методи, засоби й технології навчання, а також оцінювати його результати з урахуванням специфіки військової служби та бойової підготовки.У структурі методичної компетентності доцільно виокремити декілька основних компонентів, серед яких когнітивний, процесуально-діяльнісний, комунікативний, оцінювально-аналітичний, творчий та особистісний, що в комплексі розкривають її зміст.З’ясовано, що формування методичної компетентності інструкторів у навчальних центрах Збройних Сил України повинно базуватися на інтеграції сучасних педагогічних підходів і військових стандартів НАТО для підвищення ефективності підготовки. Важливим аспектом є розвиток знань інструкторів з педагогіки, психології та методики, що дозволяє їм створювати адаптовані програми навчання. Підготовка інструкторів повинна містити використання сучасних технологій, таких як віртуальні симулятори та інтерактивні методи, для моделювання реальних бойових умов. Інструктори мають здобути навички не тільки в плануванні та проведенні занять, а й у корекції навчального процесу через зворотний зв’язок. Зважаючи на специфіку військової служби, особливу увагу слід приділяти розвитку стресостійкості та навичок прийняття рішень у нестандартних ситуаціях. Підготовка інструкторів повинна включати міжнародний досвід, що дозволяє інтегрувати найкращі практики навчання та взаємодії між військовослужбовцями різних національностей. Постійне самовдосконалення та рефлексія є ключовими елементами методичної компетентності, що сприяє ефективному навчальному процесу в умовах сучасних викликів.It has been identified that the necessity of researching ways to improve the quality of training for instructors in training units at the educational centers of the Armed Forces of Ukraine is driven by several factors. The key role in their training process is assigned to methodological competence, as it is considered essential for ensuring the effectiveness of the educational process and the professional development of servicemen.Methodological competence is interpreted as an integrative professional quality of an instructor’s personality, which reflects its ability to effectively plan, organize, and carry out training sessions. The application of modern teaching methods, tools, and technologies is required, and learning outcomes must be evaluated while considering the specifics of military service and combat training.Several key components can be distinguished within the structure of methodological competence, including cognitive, processual and activity, communicative, evaluative and analytical, creative, and personal components, all of which contribute to its overall definition.It has been clarified that the formation of methodological competence in instructors at the educational centers of the Armed Forces of Ukraine should be based on the integration of modern pedagogical approaches and NATO military standards to increase training effectiveness. The development of instructors’ knowledge in pedagogy, psychology, and methodology is emphasized, allowing them to create adapted training programs. Instructor training should include using of modern technology, such as virtual simulators and interactive techniques to simulate real combat conditions. Skills in planning and conducting lessons, as well as in adjusting the educational process based on feedback, must be acquired by instructors. Considering the specifics of military service, particular attention should be paid to the development of stress resistance and decision-making skills in non-standard situations. The instructors` training should include international experience, allowing for the integration of best training practices and facilitating interaction between servicemen of different nationalities. Continuous self-improvement and reflection are recognized as key elements of methodological competence, contributing to the effectiveness of the educational process in response to modern challenges
TRAINING FUTURE SPECIALISTS IN STRATEGIC COMMUNICATIONS: THEORY, METHODOLOGY, EXPERIENCE
No full textУ статті з’ясовано, що стратегічні комунікації є важливим інструментом взаємодії держави, міжнародних організацій, бізнесу та суспільства. Вони охоплюють управління інформаційними потоками, формування суспільної думки та реалізацію інформаційних кампаній. Проте в науковій спільноті існують різні підходи до їх визначення. Універсальний підхід підкреслює стратегічну природу управління комунікаціями, однак не деталізує методів їх реалізації. Академічний підхід акцентує увагу на інформаційному впливі та формуванні бажаної поведінки аудиторій. Військово-політичний підхід розглядає стратегічні комунікації як інструмент інформаційної безпеки та боротьби з дезінформацією. Медійний підхід фокусується на використанні цифрових платформ і соціальних мереж для впливу на громадську думку.Еволюція стратегічних комунікацій має глибокі історичні корені – від античних методів пропаганди до сучасних цифрових технологій. Від традиційних форм управління інформацією (пропаганда, дипломатія, військові кампанії) стратегічні комунікації перетворилися на міждисциплінарну сферу, що охоплює кібербезпеку, цифрові технології та соціально-психологічний вплив.Досвід провідних країн (США, Великої Британії, Литви, Швеції, Канади) свідчить про те, що ефективна підготовка фахівців зі стратегічних комунікацій ґрунтується на міждисциплінарному підході, практико орієнтованих методиках та активному використанні сучасних технологій. Навчальні програми включають проблемно орієнтоване навчання, аналіз кейсів, моделювання кризових ситуацій, рольові ігри, використання штучного інтелекту й аналіз великого масиву даних.Для України, яка перебуває в умовах гібридної війни, стратегічні комунікації мають критичне значення. Вони є інструментом протидії дезінформації, мобілізації суспільства та міжнародного позиціонування держави. Важливим завданням є модернізація освітніх програм у цій сфері, впровадження новітніх методик навчання та посилення практичної складової підготовки фахівців.The article shows that strategic communications are an important tool for interaction between the state, international organizations, business and society. They include managing information flows, shaping public opinion and implementing information campaigns. However, the scientific community has different approaches to their definition. The universal approach emphasizes the strategic nature of communications management, but does not detail the methods of their implementation. The academic approach focuses on information influence and shaping the desired behavior of audiences. The military and political approach considers strategic communications to be a tool for information security and countering disinformation. The media approach focuses on using digital platforms and social media to influence public opinion.The evolution of strategic communications has deep historical roots from ancient propaganda methods to modern digital technologies. From traditional forms of information management (propaganda, diplomacy, military campaigns), strategic communications have evolved into an interdisciplinary field covering cybersecurity, digital technologies, and social and psychological influence.The experience of leading countries (USA, UK, Lithuania, Sweden, Canada) shows that effective training of strategic communications specialists is based on an interdisciplinary approach, practice-oriented methods and active use of modern technologies. The training programs include problem-based learning, case analysis, crisis simulation, role-playing, artificial intelligence, and big data analysis.For Ukraine, which is in the midst of a hybrid war, strategic communications are of critical importance. They are a tool for countering disinformation, mobilizing society, and positioning the state internationally. An important task is to modernize educational programs in this area, introduce the latest teaching methods and strengthen the practical component of training
RESULTS OF THE RESEARCH AND EXPERIMENTAL WORK ON THE FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE TO FUTURE OFFICERS – SPECIALISTS IN THE ORGANIZATION OF INTELLIGENCE AND INFORMATION WORK IN MILITARY UNITS (SUBUNITS)
No full textУ статті представлено результати експериментальної перевірки результативності педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців з організації розвідувально-інформаційної роботи у військових частинах (підрозділах). Для реалізації мети дослідження використано комбінацію теоретичних та емпіричних методів. Дослідно-експериментальне дослідження тривало впродовж трьох етапів: теоретично-пошукового, експериментально-дослідницького та аналітико-узагальнювального.З урахуванням комплексного підходу визначено критерії сформованості професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців з організації розвідувально-інформаційної роботи – когнітивний, функціональний, ціннісно-мотиваційний та професійно-особистісний.За результатами дослідження з’ясовано, що сформованість професійної компетентності майбутніх офіцерів може проявлятися на чотирьох рівнях.Для визначення педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх офіцерів враховано результати аналізу педагогічної теорії та практики професійної підготовки майбутніх офіцерів у ВВНЗ (результати констатувального етапу дослідження) та результати опитування науково-педагогічних працівників ВВНЗ. Впровадження педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців з організації розвідувально-інформаційної роботи у військових частинах (підрозділах) передбачало реалізацію заходів за п’ятьма напрямами. Результати формувального експерименту довели ефективність упровадження в освітній процес вищого військового навчального закладу педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців з організації розвідувально-інформаційної роботи у військових частинах (підрозділах), що підтверджується збільшенням частки курсантів, рівень сформованості компонентів досліджуваної властивості яких характеризується як високий та експертний.За результатами експериментального дослідження укладено методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам ВВНЗ щодо формування професійної компетентності майбутніх офіцерів.The article presents the results of an experimental test of the effectiveness of pedagogical conditions for the formation of professional competence to future officers – specialists in the organization of intelligence and information work in military units. To realize the purpose of the study, there was used a combination of theoretical and empirical methods. The experimental research was conducted in three stages: theoretical and search, experimental and research, and analytical and generalizing.Taking into account the integrated approach, the criteria for the formation of professional competence of future officers – specialists in the organization of intelligence and information work – cognitive, functional, value-motivational and professional-personal have been determined.According to the results of the study, it has been found that the formation of professional competence of future officers can be manifested at four levels.For determining the pedagogical conditions for the formation of professional competence to future officers, the results of the analysis of pedagogical theory and practice of professional training of future officers in military educational institutions ( the results of the ascertaining stage of the study) and the results of the survey of scientific and pedagogical staff of military educational institutions were taken into account. The implementation of pedagogical conditions for the formation of professional competence to future officers – specialists in the organization of intelligence and information work in military units (subunits) included the implementation of measures in five areas. The results of the formative experiment have proved the effectiveness of the introduction into the educational process of a higher military educational institution of pedagogical conditions for the formation of professional competence to future officers – specialists in the organization of intelligence and information work in military units, which is confirmed by an increase in the proportion of cadets whose level of formation of the components of the quality under study is characterized as high and professional.Based on the results of the experimental study, methodological recommendations have been developed for the scientific and pedagogical staff of military educational institutions on the formation of professional competence to future officers
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ВІЙСЬК ЗВ’ЯЗКУ ТА КІБЕРБЕЗПЕКИ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ В РАЙОНАХ БОЙОВОГО ЧЕРГУВАННЯ: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА І ЗМІСТ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ
No full textThe article reveals the essence, structure, and content of the basic concepts that define the preparation of future officers of the signal and cybersecurity forces for performing tasks in combat duty areas. Based on the analysis of the current challenges of hybrid warfare, the relevance of forming the professional readiness of the officer corps to act under conditions of informational threats, cyber incidents, and combat stress is substantiated. The author’s interpretations of the concepts “combat duty,” “information security,” “cyber resilience,” “functional readiness,” and “readiness to perform tasks in combat duty areas” are defined. The content of knowledge and skills that an officer must possess to effectively fulfill professional tasks is outlined. It is concluded that an officer’s readiness to perform combat tasks encompasses not only technical competence but also psychological resilience, analytical abilities, and the capability to act under uncertainty and high responsibility.Functional readiness is the core of professional competence, ensuring the ability to effectively perform official duties amid informational pressure, cyberattacks, and instability. The presented concepts can serve as a foundation for further development of a training model for officers assigned to combat duty and for improving educational programs.Readiness of future officers of the signal and cybersecurity forces to perform tasks in combat duty areas is an integrated personal quality formed through professional training, combining knowledge, skills, competencies, motivational and value orientations, and psychophysiological capacity to act effectively under conditions of constant combat readiness, ensuring the stability, controllability, and security of the information and communication infrastructure during special periods.У статті розкрито сутність, структуру та зміст базових понять, що визначають підготовку майбутніх офіцерів військ зв’язку та кібербезпеки до виконання завдань у районах бойового чергування. На основі аналізу сучасних викликів гібридної війни обґрунтовано актуальність формування професійної готовності офіцерського складу до дій в умовах інформаційних загроз, кіберінцидентів та бойового стресу. Визначено авторські трактування понять: “бойове чергування”, “інформаційна безпека”, “кіберстійкість”, “функціональна готовність” та “готовність до виконання завдань у районах бойового чергування”. Окреслено зміст знань і вмінь, якими має володіти офіцер для ефективного виконання професійних завдань. Зроблено висновок, що готовність офіцера до виконання бойових завдань охоплює не лише технічну обізнаність, а й психологічну стійкість, аналітичні здібності, уміння діяти в умовах невизначеності та високої відповідальності.Функціональна готовність є ядром професійної компетентності, забезпечуючи здатність ефективно виконувати службові обов’язки в умовах інформаційного тиску, кібератак і нестабільності. Представлені поняття можуть бути основою для подальшої розробки моделі підготовки офіцерів до бойового чергування та вдосконалення навчальних програм.Готовність майбутніх офіцерів військ зв’язку та кібербезпеки до виконання завдань у районах бойового чергування – це сформована у процесі професійної підготовки інтегрована якість особистості, яка поєднує знання, уміння, навички, мотиваційно-ціннісні орієнтири та психофізіологічну здатність діяти ефективно в умовах постійної бойової готовності, забезпечуючи стійкість, керованість і безпечність функціонування інформаційно-комунікаційної інфраструктури в особливий період
ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ НАУКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОКТОРСЬКИХ ШКІЛ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
No full textThe article presents a comprehensive analysis of the formation and professional realization of the scientific potential of doctoral schools in the Republic of Poland within the context of current European tendenciess in higher education and science. The authors emphasize the historical stages of the transformation of doctoral education, which were marked by the massification of higher education and the expansion in the number of doctoral candidates, while at the same time employment opportunities in the academic sector remained limited. The study traces the contradiction between the increasing number of doctoral students and the low rate of dissertation completion, which necessitated the reform of the doctoral training system. The pivotal role of the Bologna Process, the Lisbon Strategy, and the European Qualifications Framework in shaping new approaches to the organization of PhD programs is highlighted. The research analyses the functioning of doctoral schools, which have become the central element of the doctoral training system in Poland. Their establishment facilitated the transition from fragmented faculty-based practices to a coherent institutional policy, ensured the financial stability of doctoral candidates, and created conditions for a more transparent and competitive selection and training process. Considerable attention is paid to the role of the academic supervisor, who remains the principal mentor in the research activity of the doctoral student, as well as to the analysis of the status of doctoral candidates, their rights, social guarantees, and obligations as defined by the Law of the Republic of Poland “On Higher Education and Science.” The authors also emphasize the importance of the scholarship and grant system, which provides opportunities for academic mobility and integration into the European research area. In conclusion, the study generalizes that the modern Polish model combines classical academic traditions with innovative management mechanisms and international openness, thus fostering the development of highly qualified scientific potential. A promising direction for further research is identified in the analysis of the functioning of doctoral schools in Poland’s military universities.У статті здійснено комплексний аналіз становлення та професійної реалізації наукового потенціалу докторських шкіл Республіки Польща у контексті сучасних європейських тенденцій розвитку вищої освіти та науки. Автори акцентують увагу на історичних етапах трансформації докторської освіти, що ознаменувалися масифікацією вищої освіти, розширенням кількості докторантів, водночас із обмеженими можливостями працевлаштування в академічному секторі. Простежено суперечність між зростанням кількості аспірантів і низьким рівнем завершення дисертаційних досліджень, що зумовило реформування системи підготовки докторів наук. Висвітлено ключову роль Болонського процесу, Лісабонської стратегії та європейських кваліфікаційних рамок у формуванні нових підходів до організації PhD-програм. У дослідженні проаналізовано особливості функціонування докторських шкіл, які стали центральною ланкою системи підготовки науковців у Польщі. Показано, що їх поява сприяла переходу від розрізнених факультетських практик до цілісної інституційної політики, забезпечила фінансову стабільність докторантів і створила умови для більш прозорої та конкурентної процедури відбору й підготовки. Значну увагу приділено ролі наукового керівника, який залишається провідним наставником у дослідницькій діяльності здобувача, а також аналізу статусу докторантів, їхніх прав, соціальних гарантій і обов’язків, визначених законодавством «Про вищу освіту і науку».Автори виділяють роль стипендіальної та грантової систем, яка створює можливості академічної мобільності та інтеграції в європейський науковий простір. Узагальнено, що сучасна польська модель поєднує класичні академічні традиції з інноваційними механізмами управління та міжнародною відкритістю, сприяючи формуванню висококваліфікованого наукового потенціалу. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено аналіз діяльності докторських шкіл у військових університетах Польщі
ПРАВОВІ РЕЖИМИ ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
No full textЗабезпечення інформаційної безпеки в діяльності Державної прикордонної служби України є одним із ключових аспектів національної безпеки, оскільки витік, несанкціонований доступ або неправомірне використання інформації з обмеженим доступом можуть спричинити значні загрози державному суверенітету, територіальній цілісності й безпеці кордонів. У сучасних умовах розвитку інформаційних технологій, зростання кібератак і гібридних загроз постає необхідність удосконалення правового регулювання інформації з обмеженим доступом у Державній прикордонній службі України. У статті комплексно розглядаються питання дослідження правових режимів інформації з обмеженим доступом у національному законодавстві України, визначення їхньої ролі у системі інформаційної безпеки Державної прикордонної служби України й запропоновано шляхи вдосконалення правового регулювання в цій сфері з урахуванням сучасних загроз і викликів. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, що регулюють інформацію з обмеженим доступом у Державній прикордонній службі України, зокрема наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 07.07.2011 № 501 і наказ Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383. Виокремлено ключові правові режими інформації: конфіденційну, службову інформацію та державну таємницю, а також охарактеризовано механізми їх регулювання. Визначено основні проблеми чинного законодавства, зокрема відсутність чітких критеріїв зарахування інформації до певної категорії, брак заходів щодо захисту інформації в умовах кібератак та інформаційної війни, а також потребу в гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами. Подальші наукові розвідки можуть бути спрямовані на вдосконалення механізмів правового регулювання інформації з обмеженим доступом у контексті інтеграції України до Європейського Союзу, оцінювання ефективності чинних заходів захисту інформації в Державній прикордонній службі України, а також розроблення пропозицій щодо посилення правового режиму інформації в умовах сучасних інформаційних загроз, зокрема кібернетичних атак, гібридних воєн і дезінформаційних кампаній.Ensuring information security within the activities of the State Border Guard Service of Ukraine is one of the key aspects of national security, as leakage, unauthorized access, or unlawful use of restricted information can pose significant threats to state sovereignty, territorial integrity, and border security. In the current context of rapid technological development, rising cyberattacks, and hybrid threats, there is an urgent need to improve the legal regulation of restricted information within the Border Guard Service.
The article comprehensively examines the issues of studying the legal regimes of information with limited access in the national legislation of Ukraine, determining their role in the information security system of the State Border Service of Ukraine, and proposes ways to improve legal regulation in this area, taking into account modern threats and challenges. It reviews core regulatory acts, including the Order of the Administration of the State Border Guard Service No. 501 (dated 07.07.2011) and the Order of the Security Service of Ukraine No. 383 (dated 23.12.2020).
Key legal regimes are identified: confidential information, official information, and state secrets, along with the mechanisms governing their regulation. The study highlights key legislative issues such as the lack of clear classification criteria, insufficient protective measures in the context of cyberattacks and information warfare, and the need to harmonize domestic legislation with international standards.
Future research may focus on improving legal mechanisms for regulating restricted information in the context of Ukraine’s integration into the European Union, evaluating the effectiveness of existing security measures within the Border Guard Service, and developing proposals to strengthen legal regimes in response to current threats such as cyberattacks, hybrid warfare, and disinformation campaigns
