Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University Scientific Publications
Not a member yet
2863 research outputs found
Sort by
РОЛЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ ВІЙСЬКОВОЇ ЛЕКСИКИ
Get PDFThe article examines the role, features, and specific characteristics of the formation and translation of military vocabulary and neologisms in the modern linguistic space. Particular attention is paid to the dynamic processes of military terminology development, which are influenced by technological progress as well as socio-political changes, especially those related to recent armed conflicts. The paper analyzes the main sources of new military terms and neologisms: innovative technologies in the field of weaponry, media discourse, social networks, and the impact of colloquial speech and online communication on the creation of expressive lexical units. The study outlines the main word-formation models – borrowing, calquing, abbreviation, and semantic shift – that contribute to the enrichment of the lexical system and reflect current social and cultural processes. Special attention is given to the problem of translating newly formed military units, particularly the difficulties of rendering nationally marked and emotionally charged neologisms such as rashism, cotton (as a euphemism for explosion), and orcs into English. The article analyzes common translation strategies – transcription, calquing, descriptive translation, and adaptation – and determines the criteria for their use depending on the communicative context, functional purpose, and pragmatic orientation of the text. It is emphasized that the translation of military vocabulary requires not only linguistic competence but also awareness of the cultural, political, and discursive specifics of the target language environment. The study concludes that military vocabulary performs not only a nominative but also a sociocultural, identificational, and ideological function, reflecting the collective experience and worldview of society in wartime. Further research in this field should focus on compiling multilingual terminological glossaries, developing methodological recommendations for translators, and improving translation strategies that ensure the accuracy and adequacy of military terminology transfer in cross-linguistic communication.У статті розглянуто роль, особливості творення та перекладу військової лексики й неологізмів у сучасному мовному просторі. Акцент зроблено на динамічних процесах формування військової термінології, що зумовлені як технічним прогресом, так і змінами у соціально-політичному контексті, зокрема подіями, пов’язаними з воєнними конфліктами останніх років. Проаналізовано основні джерела появи нових військових термінів і неологізмів: інноваційні технології у сфері озброєння, медійний дискурс, соціальні мережі, а також вплив розмовного мовлення та Інтернет-комунікації на формування експресивних лексичних одиниць. Окреслено провідні словотвірні моделі, зокрема запозичення, калькування, абревіації, семантичні зрушення, що сприяють збагаченню лексичної системи мови та відображають актуальні суспільні процеси. Окрему увагу приділено проблемі перекладу новітніх військових одиниць, зокрема труднощам відтворення національно маркованих і експресивно забарвлених неологізмів («рашизм», «бавовна», «орки») засобами англійської мови. Проаналізовано типові стратегії перекладу таких одиниць: транскрибування, калькування, описовий переклад, адаптацію та визначено критерії їх вибору залежно від комунікативного контексту, функціонального навантаження і прагматичної мети тексту. Зазначено, що переклад військової лексики потребує не лише лінгвістичної компетентності, а й знання культурних, політичних і дискурсивних особливостей мовного середовища. Зроблено висновок, що військова лексика виконує не лише номінативну, а й соціокультурну, ідентифікаційну та ідеологічну функцію, відображаючи колективний досвід народу в умовах війни. Подальші дослідження у цій сфері мають бути спрямовані на укладання багатомовних термінологічних глосаріїв, розроблення методичних рекомендацій для перекладачів і вдосконалення перекладацьких стратегій, що забезпечать адекватність та точність відтворення військової термінології у міжмовній комунікації
КУЛЬТУРНИЦЬКА ПРАЦЯ ТИТА РЕВАКОВИЧА
No full textAbstract. The purpose of the article is Tit Revakovich’s popularization of Ukrainian culture and identity, preservation of traditions, promotion of spiritual revival, raising the level of education and spreading knowledge about the native language and literature, national history and art. Research methodology T. Revakovich’s cultural work is based on complex methodology and involves the use of the following research methods: historical-biographical - research of life and activity in the social and political conditions of that time, the formation of his cultural activity; comparative – study and comparison of his cultural work with other famous figures of the Ukrainian national revival; content analysis – involved the study of works, their contribution to the literary and journalistic heritage; sociocultural analysis – highlighting the influence of T. Revakovich’s cultural work on the formation of national consciousness; documentary – the processing of archival materials, correspondence, memoirs, etc., in which his connections with the National Academy of Sciences, «Prosvita» and other Ukrainian institutions are highlighted. Scientific novelty. The article systematizes the cultural activities of T. Revakovich in the context of social and political events and the Ukrainian cultural and educational movement of the second half of the 19th and early 20th centuries. The importance of his works in the progress of national culture is revealed. The contribution of T. Revakovich in preserving the identity and national self-awareness of Ukrainians is studied. Its influence on the development of cultural processes of the outlined period is evaluated. Conclusions. Its place and role in the development of Ukrainian culture in the second half of the 19th – beginning of the 20th centuries are highlighted. Due to his active cultural work, T. Revakovich made a significant contribution to cultural preservation and dissemination. He combined traditional spiritual values with cultural and educational activities, popularizing Ukrainian culture among the general public.Анотація. Мета статті – популяризація Титом Реваковичем української культури та свідомості, збереження традицій, сприяння духовному відродженню, підвищення рівня освіти та поширення знання про рідну мову та літературу, національну історію і мистецтво. Методологія дослідження культурницької праці Т. Реваковича базується на комплексному підході й передбачає використання таких дослідницьких методів: історико-біографічного – дослідження життя та діяльності у тогочасних суспільно-політичних умовах, формування його культурницької діяльності; порівняльного – вивчення та порівняння його культурницької праці з іншими відомими діячами українського національного відродження; контент-аналізу – передбачав вивчення творів, його внесок у літературну та публіцистичну спадщину; соціокультурний аналіз – висвітлення впливу культурницької праці Т. Реваковича на формування національної свідомості; документального – опрацювання архівних матеріалів, листування, мемуарів тощо, у яких висвітлено його зв’язки з НТШ, «Просвітою» та іншими українськими інституціями. Наукова новизна. У статті систематизовано культурницьку діяльність Т. Реваковича в контексті суспільно-політичних подій та українського культурно-просвітницького руху другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Розкрито значення його праць у поступі національної культури. Досліджено внесок Т. Реваковича у збереження самобутності і національної самосвідомості українства. Оцінено його вплив на розвиток культурницьких процесів окресленого періоду. Висновки. Висвітлено його і місце і роль в розвитку української культури другої половини ХІХ – початку XX ст. Завдяки активній культурницькій праці Т. Ревакович зробив значний внесок у її збереження та поширення. Поєднував традиційні духовні цінності з культурно-просвітницькою діяльністю, популяризуючи українську культуру серед широкого загалу
ПОВОЄННА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (1946–1965 РР.): ЗАРОДЖЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
No full textThis article aims to examine the genesis and evolution of modern Ukrainian historiography concerning the development of post-war industry in the Ukrainian SSR during the period 1946–1965. The research methodology is grounded in the anthropologization of historical research, incorporating non-partisanship, scientism, culturology, and such principles of historical research as historicism, objectivity, systematicity, comprehensiveness, and continuity. The scientific novelty of the study lies in assessing the features of the modern domestic historiography emergence, particularly the emphasis placed by Ukrainian scholars on the constraining role of the bureaucrat- ic-administrative apparatus over industrial production, labour, and the socio-political engagement of workers.Historians of the 1990s and early 2000s argue that the policy of extreme statism prioritized state power andmilitary strength over the interests of workers and the value of human labor. Within the daily realities of theso-called “construction of communism,” and under the dominant influence of the military-industrial complex,a self-destructive economic system that systematically disregarded the human needs emerged.Conclusions. A key achievement of the first period of independent Ukrainian historiography was the understanding that the post-war twentieth century introduced significant structural distortions that have had alasting negative impact on the contemporary evolution of the independent Ukrainian state. Thus, the post-warindustrial restoration policy was grounded in the prioritization of heavy industry, which played a decisive rolein ensuring the growth of the military and economic strength of the USSR. Priority was given to restoring the operations of Union-level enterprises, whose output was deemed essential for the reconstruction of the Soviet Union’s leading industrial branches. The labour force for these industrial initiatives was supplied on the basis of the principle of universal labour duty, which was enforced through a combination of both coercive measures and limited social incentive.Мета статті полягає в дослідженні генези становлення сучасної української історіографії розвитку повоєнної промисловості Української РСР (1946–1965 рр.). Методологія дослідження базується на антропологізації історичних досліджень, яка містить надпартійність, сцієнтизм, культурологізм і такі принципи історичного дослідження, як історизм, об’єктивність, системність, всебічність та наступність. Наукова новизна полягає в оцінці особливостей зародження сучасного вітчизняного історіописання, акцентуванні уваги вітчизняних науковців на тому, що виробнича діяльність промислових підприємств, трудова і громадсько-політична активність робітників стримувалася повновладдям бюрократичного управлінського апарату. На думку істориків 1990-х – початку 2000-х рр., політика крайнього статизму призвела до того, що вищою цінністю у функціонуванні виробництва стали не інтереси робітників, не цінності людини і людської праці, а сила держави, її військова могутність.У буднях «будов комунізму», у тіні очевидних пріоритетів військово-промислового комплексу складалася самознищувальна економіка, яка ігнорувала потреби людини.Висновки. Головним досягнення першого періоду незалежної української історіографії стало розуміння того, що саме в повоєнне двадцятиріччя закладено важливі структурні деформації, які негативно позначилися і на сучасному розвитку незалежної Української держави. Так, основою політики відновлення промисловості України став принцип першочергового відродження важкої промисловості, на яку покладалася вирішальна роль у забезпеченні зростання воєнно-економічної могутності СРСР, при цьому пріоритет надавався відновленню діяльності заводів союзного підпорядкування, продукція яких була обов’язковою в процесі відродження провідних галузей промисловості СРСР загалом.Основою забезпечення промисловості робочою силою залишався принцип загальної трудової повинності, його реалізація пов’язувалася із застосуванням методів як силового тиску, так й обмеженого соціального заохочення
ЄВРЕЇ В ЕТНОСОЦІАЛЬНОМУ СКЛАДІ НАСЕЛЕННЯ УМАНЩИНИ КІНЦЯ XVІІІ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
No full textThe paper investigated the ethnic composition of the Uman population in the end of the XVIIIth – in the beginning of the XIXth century. In the article the author compares ethnic and social composition of population in Uman region and Kiev province. The investigation aims to show Uman population social structure features; special attention drawn to Jewish population. The author focuses on the social and economic differences between Uman and Uman region ethnic group. The article also shows the dynamics of the change in the Uman region population, which took considerable effect on its economic life development.У статті досліджено етнічний склад населення Уманщини наприкінці XVІІІ – на початку ХХ ст.Зроблено спробу порівняльного аналізу етносоціального складу населення Уманщини та Київської губернії. Дослідження має на меті показати особливості соціальної структури уманського населення, де окрема увага звертається на єврейський елемент. Акцент зроблено на різниці соціально- економічного становища етнічних груп, які складали основу суспільства міста Умані та повіту. У статті також показано динаміку змін у населенні окресленого регіону, що мало значний вплив на розвиток його економічного життя
ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ПРЕДСТАВНИКІВ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ 20-Х РР. ХХ СТ.
No full textThis article analyzes the formation of value orientations of the younger generation in the first decade of Soviet paver. It is noted that their formation was influenced by antagonistic system of value orientations of topics: family «patriarchal», bourgeois «individized», bolshevik «reigning». Constantly competing with each other, none of them was able to fully conquer the consciousness of childhood. A characteristic feature of the transition period, which the Ukrainian Soviet society in the 20’s. XX century. Passed over was situation «anomie» when existing social norms and values lost relevance, and new standards were not still entrenched in the minds of ordinary people.У статті аналізується процес формування ціннісних орієнтацій представників молодшого покоління в перше десятиліття існування радянської влади. Зазначається, що на їх становлення впливали антагоністичні системи ціннісних орієнтацій: родинна «патріархальна», буржуазна «індивідуалістична», більшовицька «державницька». Постійно конкуруючи між собою, жодна з них не змогла в повній мірі підкорити дитячу свідомість. Характерною особливістю перехідного періоду, який пережило українське радянське суспільство в 20-х рр. ХХ ст. стала ситуація «аномії», коли старі соціальні норми та цінності втрачали актуальність, а нові норми ще не вкоренились у свідомості пересічних громадян
МИСТЕЦЬКА ЕЛІТА В ПРОЦЕСАХ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ ВОЛИНІ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ ХХ СТ.
No full textThe article examines the cultural and artistic aspects of Volyn elite of the intermilitary period of the ХХ century. The influence of the top layer in the culture of the land. Solved cooperation of Polish and Ukrainian elite that most manifested in the arts.У статті аналізується культурно-мистецький аспект діяльності волинської еліти міжвоєнного періоду ХХ ст. Показано вплив провідної верстви на розвиток культури краю. Розкрито співпрацю польської та української еліти, яка найбільше проявлялась в галузі мистецтва
ПСИХОСЕМАНТИКА І ПРАГМАТИКА КОЛЬОРУ
Get PDFThe purpose of the article is a philosophical and cultural analysis of the psychoseman- tics and pragmatics of color as a phenomenon of human experience, combining cognitive, emotional and socio-communicative dimensions. The main attention is focused on revealing the mechanisms of color func- tioning in philosophy, art and modern Ukrainian cultural space in conditions of war. The research method- ology is based on phenomenological, hermeneutic and semiotic approaches, as well as on psychosemantic analysis and cultural hermeneutics, which allows us to interpret color as a form of thinking and a way of spiritual self-expression. The scientific novelty lies in understanding color as a universal semiotic code of culture, which integrates sensory, aesthetic, archetypal and cognitive principles, as well as in revealing its ethical and spiritual potential in the military art of Ukraine. Conclusions. Color in modern humanitarian discourse appears not only as an element of aesthetics, but as an integral philosophical and communicativephenomenon. In the context of war, it acquires ontological significance, turning into a symbol of inner light, memory and resistance. The Ukrainian military palette (black, gray, blue, gold, white) reflects culturalstability, spiritual maturity and nation-building potential of art. Color functions as a mediator between personal and collective experience, combining ethical, emotional and philosophical principles into a single system of symbolic thinking.Мета статті полягає у філософсько-культурологічному аналізі психосемантики та прагматики кольору як феномену людського досвіду, що поєднує когнітивні, емоційні й соціально-комунікативні виміри. Основну увагу зосереджено на розкритті механізмів функціонування кольору у філософії, мистецтві та сучасному українському культурному просторі в умовах війни.Методологія дослідження ґрунтується на феноменологічному, герменевтичному та семіотичному підходах, а також на психосемантичному аналізі й культурній герменевтиці, що дає змогу інтерпретувати колір як форму мислення і спосіб духовного самовираження. Наукова новизна полягає в осмисленні кольору як універсального семіотичного коду культури, який інтегрує сенсорне, естетичне, архетипічне й когнітивне начала, а також у розкритті його етичного та духовного потенціалу у воєнному мистецтві України. Висновки. Колір у сучасному гуманітарному дискурсі постає не лише елементом естетики, а й інтегральним філософським та комунікативним феноменом. У контексті війни він набуває онтологічного значення, перетворюючись на символ внутрішнього світла, пам’яті й опору. Українська воєнна палітра (чорний, сірий, синій, золотий, білий) відображає культурну стійкість, духовну зрілість і націєтворчий потенціал мистецтва. Колір функціонує як медіатор між особистим і колективним досвідом, поєднуючи етичне, емоційне й філософське начала в єдину систему символічного мислення
ДЕПОРТАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН ІЗ ПОЛЬЩІ В УРСР У 1944–1945 РР. (НА ПРИКЛАДІ СЕЛЯНСЬКОЇ РОДИНИ АГАФІЇ КРУЛЬКО ТА АНТОНА КРІЛЯ)
Get PDFThe purpose of this article is to conduct a comprehensive study of the life trajectories of two Ukrainian peasant families who underwent forced deportation from postwar Poland to the USSR in1944–1945. The research focuses on the circumstances of their displacement, the peculiarities and stages ofadaptation to new socio-economic conditions, the transformation of their traditional rural way of life under Soviet collectivization, and the character of interpersonal and labor relations between the deportees and local Ukrainian villagers in both the pre-collective and collective farm periods. Methodology. The methodological framework of the study is based on the principles of historicism, systematization, objectivity, and critical anal-ysis. The research employs general scientific methods (analysis, synthesis, comparison, and generalization) and specific historical approaches (historical-genetic, historical-comparative, and problem-chronological).The use of a historical approach made it possible to comprehensively examine the prerequisites and mecha- nisms of the deportation of Ukrainian rural populations from Poland, to trace patterns of their socio-economic adaptation in new living conditions, and to reconstruct the material, everyday, and psychological aspects of their integration into Soviet society. Scientific novelty. The novelty of this research lies in its microhistorical perspective – the reconstruction of the destinies of two particular Ukrainian families, those of A. Krulko and A. Kril, as a case study illustrating the impact of interstate political decisions on individual human lives.Drawing on a combination of oral testimonies, archival documents, and contextual historiographical analysis, the article reveals how forced resettlement led to a profound transformation in the material circumstances, moral and psychological state, and social interactions of these families during two distinct historical stages – pre-collective and collective life in the USSR. Conclusions. The examination of the life experiences of thesetwo Ukrainian peasant families during the final stage of the Second World War and the early postwar years demonstrates the tragic nature of the deportation processes that affected hundreds of thousands of Ukrainians.The families faced extreme material hardship, psychological strain, and social alienation. Forced to submitfirst to Polish and then to Soviet authorities, they nonetheless retained a deep sense of nostalgia for their native environment. Over time, they gradually adapted to the new socio-economic reality, found their place withinthe local community, and preserved a respectful and caring attitude toward their past. Such microhistorical studies contribute to a deeper understanding of the social dynamics and psychological consequences of forced migrations among the Ukrainian rural population in the 1940s.Метою статті є всебічне дослідження життєвих траєкторій двох українських селянських родин, які зазнали примусової депортації з післявоєнної Польщі до УРСР у 1944–1945 рр. Дослідження зосереджується на обставинах їх виселення, особливостях й етапах адаптації до нових соціально-економічних умов, трансформації традиційного сільського способу життя в умовах радянської колективізації, а також на характері міжособистісних і трудових взаємин між переселенцями та місцевими українськими селянами в доколгоспний і колгоспний періоди. Методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, об’єктивності та критичного аналізу. Використано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та спеціальні історичні підходи (історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний). Історичний підхід дав змогу комплексно розглянути передумови та механізми депортації українського сільського населення з Польщі, простежити закономірності їх соціально-економічної адаптації в нових умовах життя, реконструювати матеріальні, побутові та психологічні аспекти інтеграції в радянське суспільство. Новизна дослідження полягає в мікроісторичному підході – реконструкції доль двох конкретних українських родин, А. Крулька та А. Кріля, що ілюструє вплив міждержавних політичних рішень на життя окремих людей. На основі поєднання усних свідчень, архівних документів і контекстуального історіографічного аналізу показано, як примусове переселення спричинило глибокі зміни в матеріальних умовах, морально-психологічному стані та соціальних взаєминах цих родин у двох історичних періодах – доколгоспному та колгоспному житті в УРСР. Висновки. Аналіз життєвого досвіду двох українських селянських родин у завершальний період Другої світової війни та в перші повоєнні роки засвідчує трагічний характер депортаційних процесів, що охопили сотні тисяч українців. Родини стикнулися з надзвичайними матеріальними труднощами, психологічною напругою та соціальною ізоляцією. Будучи змушеними підкорятися спершу польській, а потім радянській владі, вони зберегли глибоке відчуття туги за рідним краєм. Із часом родини поступово адаптувалися до нової соціально- економічної реальності, знайшли своє місце в місцевій громаді та зберегли шанобливе ставлення до свого минулого. Такі мікроісторичні дослідження сприяють глибшому розумінню соціальної динаміки та психологічних наслідків примусових міграцій серед українського сільського населення 1940-х років
ФОРТИФІКАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ВАЛІВ ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО ЗАМКУ Х–ХІІІ СТ. (НА ОСНОВІ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)
Get PDFThe article provides a comprehensive analysis of the fortification features and defensive role of the ramparts of Terebovlia Castle in the 10th–13th centuries. Based on chronicle, archaeological, and historical-architectural sources, the stages of construction of the ancient citadel are traced, the types of rampartsare studied in terms of their structural features, their functional specifics, and the evolution of the fortification system in the process of Terebovlia’s development. It has been established that the ramparts of the fortresswere built according to the principle of wooden and earthen cages using the relief features of the territory.The methodological basis. In particular, the cape location, steep slopes and ravines played a significant role, ensuring effective defence of the fortress during enemy attacks. The ritual and religious functions of the ramparts of Terebovlia Castle were also studied, as the remains of burials, cult sites and a Christian cemetery were found on the territory of the settlement. The key results of archaeological research conducted in the 20th and 21st centuries within the Castle Hill area were characterised, once again confirming the gradual and continuous development of Terebovlia’s fortifications. It was determined that the city’s rampart system is evidenceof the high level of ancient Russian defensive construction and its ability to adapt to natural conditions. Con- clusion. The study of the Terebovlia fortress is important for a full understanding of the evolution of militaryarchitectural art and the sacred features of Old Russian cities.У статті проведено комплексний аналіз фортифікаційних особливостей та оборонної ролі валів Теребовлянського замку Х–ХІІІ ст. Базуючись на літописних, археологічних та історико-архітектурних джерелах, простежено етапи будівництва давнього дитинця, вивчено типи валів за конструктивними особливостями, їх функціональну специфіку та еволюцію фортифікаційної системи у процесі розвитку Теребовлі. З’ясовано, що вали фортеці були зведені за принципом дерев’яно-земляних клітей із використанням рельєфних особливостей такої території. Методологічна основа роботи. Зокрема, значну роль відіграли мисове розташування, стрімкі схили та яри, що забезпечувало ефективну оборону фортеці під час атаки ворога. Також досліджено ритуально-релігійні функції валів Теребовлянського замку, оскільки на території городища було зафіксовано залишки поховань, культові майданчики та християнське кладовище. Охарактеризовано ключові результати археологічних досліджень ХХ–ХХІ ст., проведених у межах Замкової гори, які вкотре підтвердили факт поступового та безперервного розвитку фортифікацій Теребовлі. Висновок. Визначено, що система валів міста є свідченням високого рівня давньоруського оборонного будівництва та можливостей адаптації його до природних умов. Дослідження Теребовлянської фортеці має велике значення для повноцінного розуміння еволюції військового архітектурного мистецтва та сакральних особливостей давньоруських міст
ХАРАКТЕРИСТИКА КОМПОНЕНТІВ, КРИТЕРІЇВ І ПОКАЗНИКІВ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
Get PDFThe relevance of the study is due to the transformation of socionomic relations and the increasing importance of human capital, which puts forward new requirements for the training of future specialists of a socionomic profile. In modern conditions, the formation of students’ professional orientation becomes one of the key tasks of pedagogical science, because it determines the stability of professional intentions, readiness for activity in the “person – person” system and the formation of professional identity. At the same time, there is a scientific discussion about the structure of this phenomenon, which determines the need to create a holistic model capable of integrating motivational, cognitive, emotional-volitional and activity-practical aspects. The purpose of the article is to substantiate and analyze the components, criteria and indicators of the formation of the professional orientation of future specialists of socionomic profile, as well as to determine the range of diagnostic methods that allow for a comprehensive assessment of the readiness of socionomic students for professional activity. The research methods include theoretical analysis and synthesis of domestic and foreign scientific sources, comparative analysis of various concepts of professional orientation, a structural-functional approach to determining components, systematization of criteria and indicators, generalization of empirical materials, in particular data on volunteer activity, participation in project activities, results of testing and supervisory assessments. The article identifies four key components: motivational-value, cognitive-knowledge, emotional-volitional (reflective) and activity-practical. For each of them, criteria and indicators are proposed that allow for quantitative and qualitative diagnostics. The importance of combining theoretical training with practical experience, as well as the systematic use of reflective practices, volunteering, and learning based on socially significant activities, is emphasized. The scientific novelty lies in the formulation of a matrix model of diagnostics of professional orientation, which integrates modern domestic and international approaches and opens up opportunities for further interuniversity and longitudinal research. The practical significance lies in the application of the obtained results to improve educational programs, train future specialists of socionomic profile and develop methods of professional support for students.Актуальність дослідження зумовлена трансформацією соціально-економічних відносин і зростанням ролі людської цінності, що висуває нові вимоги до підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю. У сучасних умовах формування професійної спрямованості здобувачів вищої освіти стає одним із ключових завдань педагогічної науки, адже саме вона визначає стійкість професійних намірів, готовність до діяльності в системі «людина – людина» та формування професійної ідентичності. При цьому спостерігається наукова дискусія щодо структури цього феномену, що зумовлює потребу у створенні цілісної моделі, здатної інтегрувати мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові та діяльнісно-практичні аспекти. Метою статті є обґрунтування та аналіз компонентів, критеріїв і показників сформованості професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю, а також визначення спектра діагностичних методів, які дозволяють комплексно оцінювати готовність здобувачів вищої освіти соціономічного профілю до професійної діяльності. Методи дослідження охоплюють теоретичний аналіз та синтез вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, порівняльний аналіз різних концепцій професійної спрямованості, структурно-функціональний підхід до визначення компонентів, систематизацію критеріїв та показників, узагальнення емпіричних матеріалів, зокрема даних про волонтерську активність, участь у проєктній діяльності, результати тестувань і супервізійних оцінок. У статті визначено чотири ключові компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-знаннєвий, емоційно-вольовий (рефлексивний) та діяльнісно-практичний. Для кожного з них запропоновано критерії та показники, що дозволяють здійснювати кількісну і якісну діагностику. Підкреслено важливість поєднання теоретичної підготовки з практичним досвідом, а також систематичного використання рефлексивних практик, волонтерства і навчання на основі суспільно значущої діяльності. Результати дослідження вказують, що для організації якісної діагностики професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю вагому роль посідає розроблення матричної моделі, яка інтегрує сучасні вітчизняні й міжнародні підходи і відкриває можливості для подальших міжуніверситетських і лонгітюдних досліджень. Як результат, чітко визначені та валідні компоненти, критерії й показники будуть покладені в основу практичної діяльності з удосконалення освітніх програм підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю та допоможуть розробити ефективні технології та практичні методи вдосконалення професійної спрямованості здобувачів вищої освіти, які працюватимуть у соціальній сфері